Екологічні проблеми Високопільського району Херсонської област

Екологічні проблеми Високопільського району Херсонської област

16

Розділ ІІ. Забруднення ґрунтів

2.1. Забруднення грунтів Високопільського району

За ступенем еродованості земель район відноситься до зони активного розвитку цих процесів. Ступінь еродованості ґрунтів становить 31-50%. Поширена , основному вітрова ерозія. В окремих господарствах сильно розмиті землі ,глибоко середньо засолені з вмістом легкорозчинних

Води річки Інгулець, що протікає по території району, дуже забрудненні, як побутовими відходами так і продуктами діяльності промислових підприємств, що використовують воду річки для своїх потреб.

Особливо небезпечні води Інгульця навесні під час паводку, тому в районі ще досі не закінчені роботи по ярах, берегах річки, не розчищена і не поглиблена мала річка Молозяна. Не впроваджується маловодна та водозберігаюча технологія на промислових підприємствах і в сільському господарстві, що спричинює різкий підйом води у річці, та підтоплення (с.Іванівка, с.Архангельське).[3]

Я переконаний, що настав час керуватись в наших діях правилами екологічного гуманізму. Основна його ідея - людина є лише частиною природи й Космосу, законами й силами яких вона повинна рахуватися . Слід завжди пам'ятати слова римського мислителя Л.Сенеки сказані ще в 1 столітті до нашої ери:” Жити щасливо і жити в злагоді з природою - одне й те ж.”

Розділ 1 Забруднення атмосфери.

Повітряна оболонка Землі є найголовніша умова життя на Землі. Вже практично не залишилось таких ділянок, де повітря зберігає свою первісну чистоту та якість. Нажаль нечиста атмосфера Високопільського району Херсонської області також бажає бути кращою. На початок 2000 року в області налічувалося 373 підприємства, що здійснювали викиди в атмосферу забруднюючих речовин, з них на території Високопільського району найбільших три. Це: асфальтовий завод, склади ГСМ, закинутий склад отрутохімікатів, а також виробничо - опалювальні котельні сіл району.[3]

Сьогодні можна відмітити, що значний відсоток шкідливих речовин надходить в атмосферу від транспорту.

Саме ці викиди переважають над викидами від стаціонарних джерел. Серед викидів від автотранспорту переважають: оксид вуглецю, вуглеводи, окиси азоту та незначна частка окисів сірки. Відомо, що сполучаючись з атомами вологи окиси сірки і азоту утворюють дрібні краплинки сірчаної та азотної кислоти, які переносяться вітрами у вигляді кислотного туману й випадають на землю кислотними дощами. Ці дощі край шкідливо діють на навколишнє середовище, особливо помітний цей негативний вплив на розвиток сільського господарства. Так у серпні 2004 року весь врожай цибулі у присадибних господарствах жителів району був ушкоджений після кислотного дощу.

На формування “незвичних ” опадів на території району впливає близькість теплової електростанції Криворізької 2 , яка розміщена на околиці м. Зеленодольска Криворізького району Дніпропетровської області, а також і той факт, що не в кожній оселі сіл району є “голубе паливо”, тобто газове опалення, яке не так пагубно впливає на забруднення атмосфери як опалення вугіллям.

Так села Новомиколаївської, Іванівської, Орлівської селищних рад ще не газифіковані, тому постає проблема теплового забруднення атмосфери.

1.1 Головні фактори, які спричинюють забруднення атмосфери.

Головний фактор забруднення атмосфери - переважаючі вітри північного та південно - східного напрямку , що несуть на територію району повітряні маси з Кривого рогу та Запоріжжя забруднені викидами в атмосферу шкідливих речовин.

Середньорічна швидкість вітру 15 м/сек і більша. У 70 - 80 роки спостерігались до 20 днів у році, а зараз майже до 40 днів у році, які розподілені майже рівномірно по місяцях з великою перевагою у березні - квітні. Причиною підвищення швидкості вітру є стихійна вирубка лісонасаджень у зимовий період, які перестають виконувати свою головну вітрозахисну функцію.[2]

Підприємства Дніпропетровської та Запорізької областей забруднюють атмосферу на 83% від загального обсягу викидів по території України. Якщо взяти до уваги постійне зростання виробництва в металургійній та вугільній промисловості, які є основними забруднювачами Донецько - Придніпровського басейну незабаром цей регіон може перетворитися на зону екологічного лиха, це звичайно не на користь моєму району, який не маючи потужного виробництва страждає від промислового забруднення.[6] Ще одним фактором забруднення атмосфери району є власне промислове виробництво найбільший забруднювач - асфальтовий завод, максимум викидів якого припадає на березень - жовтень, в період інтенсивних дорожно - транспортних робіт.

1.2. Шумове забруднення.

Найбільші джерела шумового забруднення на території Високопільського району - автомобільний та залізничний транспорт, ремонтні майстерні, ремонтно - машинні двори. Залізнична станція проходить через південно - східну околицю с.м.т. Високопілля, протягом доби через станцію проходить 12 потягів вантажних та 13 потягів пасажирських та велика кількість транзитних потягів. Протяжність залізниці в межах району 24 км, густота залізничної мережі - 3-4 км на 100км 2 В межах району дві проміжні станції - Високопілля та Блакитна.[3]

На території району переважають дороги без твердого покриття, які водночас є джерелом шуму та пилу. Через територію району проходить автомобільна дорога державного значення. Протяжність автомобільних доріг по району 207,9 км, з них - 199,1 км з твердим покриттям. Автомобільні дороги забруднюють територію на відстані близько 200-300 м від обочини з кожного боку.

Джерелом забруднення районного центру є також масове скупчення автомобільного транспорту у так звані “базарні дні”, коли до Високопілля з'їжаться всі сільгоспвиробники, комерсанти, покупці.

На мою думку необхідно впровадити наступні заходи, щоб покращити ситуацію з шумовим забрудненням району:

1.Заборонити проїзд вантажного автотранспорту через центр Високопілля, Архангельська та інші села, так як є об'їзді дороги. Які не тільки зекономлять паливо, а й час.

2.Заборонити проїзд сільськогосподарської техніки через жилу зону та перегін через неї худоби.

3.Запорукою чистоти території обабіч доріг є зелені лісонасадження вздовж доріг.

В подах ґрунтовий покрив представлений луково - чорноземними , глинистими ґрунтами. В долині річки Інгулець, де слабо засолені ґрунтові води залягають поблизу поверхні і приймають участь в процесах ґрунтоутворення лучні слабо солонцюваті та лучні слабо солончакові ґрунти.[1]

На пісчаних терасах Інгульця утворюються дернові слаборозвинуті та лугові слабо солонцюваті ґрунти.(Додаток 1 )

Грунтозахистне значення відіграють ліси, які в межах району складають 828 га, з них 828 га - ліси дежлісфонду, та 669 га - колгоспні. Всі ліси району належать до насаджених. Відсоток лісистості дуже низький 2,4%.Важливі санітарно-гігієнічні значення мають зелені насадження. На території району знаходиться Архангельський заповідник 130га.Лісозаготівля не ведеться бо ліси належать до категорії протиерозійних ґрунтів. Сьогодні, на мою думку треба проводити такі заходи, що до покращення ситуації з ґрунтами району: по - перше треба залісити яри та балки, утворювати прируслових захисних зони вздовж річки Інгулець, насаджувати лісосмуги з вітряного боку від населених пунктів, щоб створити умови для затримання сильних вітрів.[3]

3.Забруднення поверхневих вод.

Забруднення вод є своєрідним індикатором забруднення всього навколишнього середовища, тому покращити екологічний стан водних об'єктів можливо лише за умови оздоровлення екологічної ситуації на всій території України.

Водні об'єкти району представлені річкою Інгулець, ставками (загальна площа - 155 га) та підземними водами . Природна властивість пойми та долини річки Інгулець забезпечує виробництво загальної біомаси на її території. Вона в 10 раз більша ніж на прилеглій до річки території.

3.1 Екологічні проблеми річки Інгулець

Херсонщина входить до таких гідрологічних областей: правобережна частина, від північної межі до гирла Інгульця, відноситься до Нижньобузько - Дніпровської області, в якій недостатньо водності. Лівобережна частина, на крайній південь правобережної - до Причорноморської області. В області надзвичайно низька водність, що пояснюється посушливістю клімату цієї території та низьким рівнем ґрунтових вод.

Річка Інгулець - остання велика права притока в нижній течії річки Дніпро, яка впадає приблизно за 15 км вище міста Херсона в головну річку - Дніпро. Річка Інгулець несе свої води через с.Микільське, с.Інгулець, с.Калінінське, с. Благодатівка, с. Карєрне, с.Велика Олександрівна,С.Архангельське, с.Іванівка, с.Пригіря Херсонської області, а також через с. Снігурівка (Миколаївської обл.) та села Дніпропетровської області.[1]

Загальна довжина річки 549 км, в межах області - 180 км. Річкова долина терасована, має ширину до 5 км, заплава низька, річище дуже звивисте. Близько 100 км нижньої течії Інгульця знаходиться в підпорі річки Дніпра. Глибина річища до 9 м, на перекатах - до 0,6 м, ширина до 30 - 40 м. Дно річки дрібнозернисте, піщане, місцями глинисте. Річка Інгулець перетинає 4 райони області. Глибина річки вище с. Калінінське не постійна, нижче - рівномірно збільшується і до гирла річка судноплавна. В період будівництва Інгулецької зрошувальної системи дно річища штучно поглиблювалось. В зв'язку з тим що Інгулецька зрошувальна система забирає води більше стоку Інгульця, то в поливний період нижче смт. Снігурівки річище річки служить природним каналом для дніпровських вод.[2]

Хімічний склад вод Інгульця формується під впливом дуже мінералізованих стічних вод підприємств Криворізького залізорудного басейну. За рахунок цих стоків річка відноситься до середньо - і дуже мінералізованих. Кількість солей в різні роки і періоди змінюється від 1,6 - 1,8 до 5,0 - 5,6 г/л, в середньому 3,5 - 4,0 г/л. Тип засолення - хлоридно-натрієвий.

Найбільшим забрудником Інгульця є території Дніпропетровської області, що розташовані в верхів'ї річки Інгулець.

Враховуючи те, що протягом зими з Криворізького басейну скидаються високо мінералізовані води, в останні роки в перед паливний період проводиться промивання річки Інгулець водою із Карачунівського водосховища. Але незважаючи на це, а також на зміщування вод Інгульця з дніпровською водою, якість води, яка іде на зрошення, дуже низька. Середня мінералізація її за останні 20 років складає 0,6 - 3,6 г/л. [6]

Води річки Інгулець дуже забруднення, як побутовими відходами так і продуктами діяльності промислових підприємств, що використовують воду річки для своїх потреб.

Особливо небезпечні води Інгульця навесні під час паводку, тому в районі ще досі не закінчені роботи по ярах, берегах річки, не розчищена і не поглиблена мала річка Молозяна. Не впроваджується маловодна та водозберігаюча технологія на промислових підприємствах і в сільському господарстві, що спричинює різкий підйом води у річці, та підтоплення (с.Іванівка, с.Архангельське).

Найбільш небезпечними впродовж тривалого періоду для річки були стоки фекальних вод ферм с. Наталино та с. Пригіря. (Додаток 2)

3.2 Проблеми водопостачання.

В районі є очисні споруди комунальної каналізації с.м.т Високопілля, але вони не працюють, у зв'язку з застарілістю обладнання. Місцева водоносна мережа має обмежений водостік.

Виходячи з вищезазначеного можна запропонувати наступні міри по покрашенню ситуації у районі , що склалася з водозабезпеченням.

1. Регулярне проведення очистки та дезинфекції водної мережі, благоустрій криниць загального використання.

2. Організація водоохоронної зони річки Інгулець та прибережної зони розміром 100м.

3. Дотримання заходів боротьби з шкідниками забруднювачами.

З екстенсивним розвитком економіки України пов'язаний кризовий стан її водного господарства. Відсутність національної екологічної політики, застосування безальтернативного механізму розміщення продуктових сил, експлуатація природних ресурсів, високий рівень техногенного навантаження - сприяли прискореному поглибленню екологічної кризи.

Ситуація, що склалася в Україні нині - це аналіз розвитку її водного господарства з врахуванням завдань розвитку галузей економіки.

Основні напрями стратегічної мети розвитку водного господарства дозволяють намітити в нових соціально-економічних умовах нові аспекти для вирішення проблеми. Вони такі:

- створення умов для безперебійного задоволення питних і господарських потреб населення водою;

- відновлення порушених водних екологічних систем;

- захист населення і виробничо-господарського комплексу від шкідливої дії повеней і паводків, водної ерозії, засухи, підтоплення;

- усунення неадекватних технологій підготовки питної води стану води в їх джерелах, нераціонального використання підземних вод.

Розвиток цих напрямків повинен узгоджуватися у часі тому, що лише за цієї умови мета може бути досягнута. Необхідно припинити скиди біогенних елементів, нафтопродуктів, пестицидів та інших шкідливих речовин у поверхневі і підземні водні екосистеми для того, щоб зменшити забруднення водних об'єктів. Також необхідно розробити екологічно безпечні технології утилізації відходів або повної ізоляції для того, щоб запобігти подальшому забрудненню поверхневих і підземних водних об'єктів водами від полігонів промислових і комунальних відходів.

Одним з найбільш приоритетних завдань соціально-економічної політики, яка проводиться в країні є забезпечення населення України, галузей її економіки доброякісною водою. Також дуже складна ситуація в Україні з водопостачанням питної води мешканцям міст і сіл.

Сучасні технології очищення стічних вод можуть звільнити їх від будь-якого забруднення, але при цьому потрібно враховувати чи потрібна така дистильована вода людям для питних потреб, а також потрібно враховувати вартість такої очистки.

Серед найбільших екологічних проблем села я виділив :

1 Скорочення кількості населення в сільській місцевості зменшує можливість соціальних контактів, поінформованість сільських жителів щодо екологічних проблем.

2 Застосування у сільському господарстві хімічних добрив і пестицидів

забруднює ґрунти, стічні води та водойми, що згубно позначається на життєдіяльності живих організмів, здоров'ї людей;

3 Машинна обробка ґрунтів, вирубування лісосмуг загрожують загибеллю дикої флори і фауни даної місцевості;

4 Вирубування лісів призводить до нагромадження в атмосфері вуглекислого газу, що затримує сонячне тепло та спричинює парниковий ефект;

5 Лісові пожежі, унаслідок яких в атмосферу потрапляє велика кількість сажі та сполук вуглецю, сприяють парниковому ефекту, знищують лісові ландшафти та їх мешканців, порушують природний екологічний баланс цих територій.

Висновки

Як бачимо у характері використання території Високопільського району переважають агро - центри, цей тип штучно-природних утворень відрізняється екологічною нестійкістю. Це зумовлено відсталими формами освоєння ґрунтових ресурсів. І як результат висока доля еродованих площ вітрового походження в зв'язку з виснаженням ґрунті, в високі показники внесення нітратних мінералів, добрив та пестицидів. За ступенем еродованості земель Високопільський район відноситься до зони активного розвитку процесів ерозії ґрунтів, площинного змиву, підтоплення. Поширена , основному вітрова ерозія. В окремих господарствах сильно розмиті землі ,глибоко середньо засолені з вмістом легкорозчинних Солей до 0,96% середньо та слабо змиті не засолені легкорозчинними солями. В районі відмічається низький організаційно-технологічний рівень С/г виробництва. Що не забезпечує відтворення використаних ґрунтів.

Щоб покращити екологічний стан району треба впроваджувати організаційні заходи з розташуванням полів сівооборотів ,доріг, скотопрогонів, лісонасаджень а також агротехнічні та лісомеліоративні заходи, які також сприятимуть утриманню та регулюванню поверхневого стоку на території району.

Покращення ситуації в сільськогосподарському виробництві забезпечить повне комплексне відтворення природного середовища.

Список використаної літератури

1. Історія міст і сіл УРСР, Херсонська область К., 1972; ст. 305 - 309;

2. Кваша С.В, Бойко В.М. Херсонська область.-Херсон: Айлант, 2004.

3. Проект районного планирования Високопольського района Херсонской области. К.-1995. Арх № 12221.

4. Статистична звітність районного сільгоспуправління.

5. Коваль А.П., Знайомі незнайомці (походження назв поселень України) - К., “Либідь”, 2001 р., ст. 195;

6. Районна газета “Жовтневі зорі” № 76, 16 липня 1991 рік, ст. 4, “Цікаво про наш край”.

7. Обласна газета “Учитель” № 16, 18 квітня 2002 року, “Екологія Херсонщини: ...а загалом життя прекрасне ?”.