Рослинний світ та його охорона

Рослинний світ та його охорона

ЗМІСТ

Вступ

1. Значення рослин у біосфері і житті людини

2. Антропогенний вплив на рослинний світ

3. Охорона рослинного світу

Висновок

Література

Вступ

Тема реферату «Рослинний світ та його охорона».

Загальнопланетарна роль рослин колосальна. Вони відіграють велику роль у кругообігу речовин у природі завдяки здійсненню складного біохімічного процесу -фотосинтезу. Фотосинтез - це утворення рослинними організмами органічних речовин за допомогою світлової енергії, що поглинається хлорофілом та іншими фотосинтетичними пігментами. У процесі фотосинтезу відбувається перетворення світлової енергії на енергію хімічних зв'язків. Унаслідок фотосинтезу на Землі утворюється щороку до 200 млрд. тонн сухої органічної речовини, за рахунок якої підтримується життєдіяльність усіх гетеротрофних організмів.

1. Значення рослин у біосфері і житті людини

У процесі фотосинтезу в атмосферу виділяється кисень, а поглинається вуглекислий газ. Таким чином, зелені рослини забезпечують життя на Землі, відіграючи на ній, за словами К.А. Тимірязєва, роль космічного фактора. Так, за сонячний день 1 га лісу виділяє до 200 кг кисню, поглинаючи при цьому 220-280 кг вуглекислого газу, а за рік 0,3 га лісу дає в середньому річну потребу в кисні однієї людини (близько 400 кг), 1 га лісу за рік поглинає до 20 тонн вуглекислого газу. Сумарне річне поглинання вуглекислого газу лісами Землі складає 30-50 млрд. тонн, що в 2-3 рази перевищує його виділення.

Частина виділеного рослинами кисню перетворюється на озон, який екранує Землю від жорсткого ультрафіолетового опромінення.

Рослинність здійснює великий вплив на клімат, водойми (регулює стік і випаровування), тваринний світ та інші елементи біосфери, з якими вона тісно взаємопов'язана.

Серед величезної кількості рослин у природі виділяються два основні типи - деревна і трав'яна рослинність. Деревна рослинність використовується в лісовому господарстві і лісовій промисловості. Природна трав'яниста рослинність (луки і пасовища) - важлива кормова база тваринництва. Природні кормові угіддя займають приблизно 20% площі суші, тобто більш як З млрд. га, або вдвоє більше, ніж рілля. Високопродуктивні луки і пасовища можуть давати 20-30 ц/га сіна. Тундрові і лісотундрові пасовища, укриті ягельними лишайниками, мохом і осокою, дають від 1-2 до 3-5 ц/га сухих кормів.

Рослини утворюють угруповання, які є середовищем існування тварин та інших організмів.

Як природний ресурс на першому місці стоїть лісова рослинність, що є основною і найбільш давньою за походженням природною рослинністю на Землі (табл. 1).

Ліси України вкривають 15,6% її території. За даними останнього обліку, площа лісового фонду становить 10,8 млн. га, з них 9,4 млн. га вкрито лісовою рослинністю.

Хвойні займають 42% загальної площі, у т.ч. сосна - 33%, твердолистяні - 43,3%: дуб - 32% , м'яколистяні - 13,6%, інші деревні породи -0,5% , чагарники - 0,4% .

Як просторове розміщення, так і стан лісів пов'язані переважно з кліматичними факторами. У цілому клімат України помірно континентальний, за винятком Південного берегу Криму, де він субтропічний. Континентальність зростає із заходу на схід, а лісистість зменшується, становлячи 42% у Карпатах, 26,8% - на Поліссі, 13% -у Лісостепу, 10,4% - у Криму та 5,3% - у степовій зоні.

Ліси різноманітні за породами. За віком ліси поділяють на молодняк, середнього віку, дозріваючі і дозрілі. Маючи велике та різноманітне економічне значення, ліси є також дуже важливим географічним фактором, який впливає на інші типи ландшафтів і на біосферу в цілому.

Таблиця 1. Загальна поверхня лісів на земній кулі

Ліс - глобальний акумулятор живої речовини, який впливає на рівень кисневого і вуглецевого балансу. Найбільші лісисті регіони світу «виробляють» близьке 50% кисню, який надходить в атмосферу. Лісу як біогеоценозу притаманний своєрідний тип обміну речовин та енергії між усіма його компонентами. У процесі цього обміну накопичуються і перетворюються органічні речовини, у тому числі у вигляді біомаси. Середня щорічна продуктивність тропічних дощових лісів - 28 т органічної речовини на 1 га, змішаних лісів помірного поясу - 10 тонн. Близько 90% біомаси біосфери (1700 * 109 сухої речовини) зосереджено в лісах. Ліси, особливо тропічні, - найбільш продуктивна група екосистем Землі, яка відіграє надзвичайно важливу роль у підтриманні екологічної рівноваги в природі.

На одному гектарі лісу помірної зони може зростати лише кілька видів дерев. А всього лише на половині гектару тропічного лісу можна зустріти більше 80 видів, хоча всього на цій ділянці зростає в середньому близько 300 дерев.

Розмаїття тропічних дерев надає притулок багатьом мешканцям лісу. За повідомленням Національної академії наук США, на 10 км2 тропічного лісу можуть жити до 125 видів ссавців, 100 видів плазунів, 400 видів птахів та 150 видів метеликів.

Значення рослинності в житті людини дуже велике. Рослинність формує середовище, необхідне для життя людини і розведених нею організмів, є невичерпним (при розумному використанні й охороні) джерелом різноманітних харчових продуктів, технічної і лікарської сировини, будівельних матеріалів. Рослини - основний корм для домашніх тварин, використовуються людиною в різноманітних технологічних процесах. Рослини беруть участь в утворенні корисних копалин, ґрунтів, захищають ґрунти від руйнування потоками води і вітром, від засипання піском.

Для людства особливо важливі незамінні водоохоронні, во дорегулюючі, протиерозійні, санітарно-гігієнічні та інші корисні функції лісів.

Ліси відіграють важливу роль у підтриманні підґрунтового, інфільтраційного стоку на певному рівні. Зі збільшенням лісистості басейнів річок на 10% їхній водний стік підвищується на 10-15 мм за рік, що значно поліпшує енергетичний потенціал річок. Ліси забезпечують розподіл атмосферної вологи, місцеве випаровування і стік та його характер.

Ліс послаблює процеси водної ерозії ґрунту і запобігає забрудненню річок та інших водойм. Завдяки фільтрівній здатності лісової підстилки і лісового ґрунту каламутність води зменшується на 60-90%. Лісосмуги завширшки 10 м поглинають 45-55% розчиненого у воді аміачного азоту, 73-93% - фосфору, 2,8-4,7% - нітратного азоту. Лісосмуга значно поліпшує бактеріологічні властивості води, зменшуючи кількість бактерій у воді більш як у 20 разів.

Механізм захисної дії лісонасаджень полягає в регулюванні поверхневого польового стоку і переведенні його в ґрунтовий з наступним поглинанням забруднюючих речовин землею і рослинністю та залученням їх до природного кругообігу речовин, детоксикації шкідливих хімічних сполук під впливом мікроорганізмів.

Ліси виконують важливу функцію закріплення і охорони ґрунтів. Вони запобігають змиванню і розмиванню ґрунту, зберігають і поліпшують його властивості, закріплюють рухомі піски, зупиняють утворення ярів. Розвинуті кореневі системи дерев виносять на поверхню з глибоких шарів ґрунту мінеральні поживні речовини, які сприяють підтриманню і підвищенню родючості земель. На схилах лісонасадження поглинають рідкі і затримують тверді стоки з розташованих вище ділянок, і розташовані нижче площі, захищаються від змиву, а вибалки, береги річок - від розмивання і замулення.

У гірській місцевості ліси виконують протизсувну функцію.

У степовій зоні ліси затримують поверхневий стік, зменшують швидкість вітру в приземному шарі і затримують випаровування ґрунтової вологи, оберігають поля від посухи і пилових бурь.

Ліси виконують також санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції. Радянський біолог Б.П. Токін відкрив ще у 1928 р. властивість рослин виділяти в повітря захисні речовини - фітонциди. Це леткі речовини, які діють на відстані; вони вбивають багато патогенних грибів і бактерій, можуть впливати на багатоклітинні організми, наприклад, затримувати розвиток молюсків, вбивати комах, гальмувати проростання насіння або розвиток трав. Серед рослин у міських насадженнях важливі різні види тополі, фітонциди яких убивають збудників дизентерії. Сильно діють і фітонциди черемхи та лавровишні. Експериментально встановлено, що в парках повітря містить у 200 разів менше бактерій, ніж повітря міських вулиць. Так, 1 га хвойного лісу за рік виділяє до 5 кг, а листяного - до 3 кг фітонцидів.

Тривале перебування в лісі сприяє підвищенню активності дихальних процесів, позитивному збільшенню біострумів мозку, підвищенню вмісту кисню в крові людини. Відпочинок у лісі - це запорука здоров'я, зняття фізичної й емоційної стомленості, відновлення творчих сил і, безумовно, зниження захворюваності. Рослинність є джерелом естетичної насолоди, поліпшення психологічного стану. Приємні звуки лісу - пташиний спів, шелест листя, його світло-тіньова гама та пахощі квітів позитивно впливають на емоційний настрій людини. Лікування в курортних лісах показане для хворих на туберкульоз, бронхіальну астму, серцево-судинні захворювання, катар верхніх дихальних шляхів, вегетативну дистонію, хворих з порушеннями обміну речовин.

Були проведені цікаві дослідження з метою виявлення впливу на психіку людини архітектоніки (форми) крон дерев. Виявилося, що дерева з пірамідальними, кулеподібними і спрямованими вгору кронами підвищують активність нервової системи, овальні, плакучі і зонтикові крони діють заспокійливо.

Рослини лісу абсорбують забруднюючі повітря шкідливі гази, уловлюють пил, сажу, радіоактивні та інші частки, що викидаються в повітря промисловими об'єктами, транспортом. Особливо ефективні в цьому відношенні різновікові змішані насадження; вони уловлюють з повітря до 70% часток пилу, які потім з дощем осідають на землю. Завдяки величезній площі листя (5-15 га на одному гектарі лісу) запиленість повітря знижується в середньому на 42% ; 1 га тополиного насадження (близько 400 дерев) збирає за сезон до 340 кг пилу, хвойні ж породи фільтрують повітря цілорічно. Лісові насадження поглинають шум міста, підвищують у 5-7 разів і більше іонізацію повітря, що сприятливо діє на здоров'я людини. Площа зелених насаджень усіх видів у межах територій міст та інших населених пунктів складає в Україні близько 550 тис. га.

Негативний вплив рослинності досить незначний. Деякі види диких рослин зростають як бур'яни на культивованих землях і пасовищах. В окремих місцях доводиться вести боротьбу із заростанням водойм, каналів. Іноді масовий розвиток водної рослинності викликає появу літніх заморів риби.

Відомі й деякі інші випадки негативного впливу рослин на людину, наприклад, отруйних рослин. Пилок рослин може бути алергеном.

З сивої давнини люди навчилися використовувати рослини як лікарську сировину, що не втратило свого значення й донині.

Рослинні ресурси планети колосальні і можуть забезпечити існування великої кількості людей та інших живих організмів, якщо їх використовувати раціонально і вживати заходів щодо їх охорони і відтворення.

Різноманітна рослинність тропічного лісу може поповнювати сучасну селекційну науку цінним генетичним матеріалом. Наприклад, нещодавно був відкритий новий вид злаку, який є родичем сучасної окультуреної кукурудзи. Цей злак стійкий до п'яти з семи хвороб, які знищують урожаї кукурудзи на великих площах. Учені сподіваються використати цінні властивості дикого злаку для виведення стійкого до хвороб сорту кукурудзи.

Великою є кількість рослин, що існують у Світовому океані. Серед морських рослин переважають водорості. Всього близько 40 з 30000 видів рослин, які зустрічаються в морях, представлені вищими рослинами з відділу квіткових.

Рослини заселяють різні ділянки товщі води. Деякі водорості, вільно плаваючи у воді, входять до складу планктону або утворюють більш помітні скупчення, наприклад тину. Інші водорості входять до складу бентосу, прикріплюючись до дна або будь-яких підводних предметів.

Дуже великі морські водорості утворюють цілі підводні луки або ліси, які простягаються на десятки кілометрів. Як організми, що містять хлорофіл, вони потребують для свого розвитку світло. Тому живуть вони порівняно неглибоко - від 1 м у каламутних водах і до 100-300 м у прозорих.

Багато водоростей використовуються промисловістю. Наприклад, чорноморська червона водорість філофора є сировиною для добування цінної речовини - агар-агару. Він застосовується в мікробіології та в харчовій промисловості.

З певних видів фукусів та ламінарій у деяких країнах добувають йод. Ці водорості застосовують також в текстильній, шкіряній та інших галузях промисловості. Ламінарія, або морська капуста, - цінний харчовий продукт, багатий на йод. Особливо широко водорості вживаються в їжу населенням Японії і Китаю, де з цією метою використовується до 70 видів океанічних рослин.

Сушена морська капуста є засобом проти склерозу і використовується в медицині. Деякі водорості багаті на вітаміни, наприклад, в ульві практично стільки ж вітаміну А, як і в білокачанній капусті. За вмістом вітаміну С одноклітинна водорость хлорела не поступається перед лимонами, а білка в ній у 4 рази більше, ніж у пшениці. З прісноводної водорості спірогіри отримують препарат «Фітосплат», який має радіопротекторні властивості та підвищує захисні функції організму.

Використовуються водорості й у сільському господарстві як корм для худоби; бурі, червоні і зелені водорості, викинуті на берег, є прекрасним добривом.

Рослинні багатства Світового океану використовуються поки що дуже мало. Водорості складають лише 1% світового видобутку всіх продуктів з океанів. їх можна розглядати як величезний резерв харчових і промислових ресурсів майбутнього.

2. Антропогенний вплив на рослинний світ

Протягом багатьох століть людство використовувало лісові багатства, не турбуючись про наслідки знищення зелених ресурсів планети. За прогнозами вчених, до 25% нинішньої світової флори приречено на зникнення в найближчі 50 років.

Природні ліси, якими у світі колись було зайнято до 80 млн. км2, нині мають площу усього 30 млн. км2, тобто знищено вже майже дві третини. Всесвітній фонд дикої природи виявив, що найбільше лісів вирубано в Азії - 88% усієї природної рослинності. В Європі частка вирубаних лісів складає 62%, в Африці -45%, в Латинській Америці - 41%, в Північній Америці - 39%. В Амазонії, де найбільші у світі вологі тропічні ліси, збереглося більше 85% природного лісу. Вологі тропічні ліси вважалися неосяжними і невичерпними, але з'ясувалося, що це зовсім не так. Сьогодні вологі тропічні ліси вкривають лише 5% земної поверхні, а 100 років тому ця цифра складала 12% . За таких темпів до 2005 року площа тропічних лісів зменшиться ще на 10-15% (табл. 2).

Кожен рік вирубується або спалюється ділянка тропічного лісу, яка за площею переважає Англію (130 000 км2). У районі Амазонки, за даними супутників, щорічне зменшення лісу становить 10-12% (рис. 1).

Багатство вологого тропічного лісу створювало враження, що після вирубки там швидко виросте все що завгодно. У книзі Арнольда Ньюмана «Вологий тропічний ліс» («Тгорісаі Rainforest») говориться, що дерева в тропічному лісі -- це «дерева, які зростають в пустелі». Ґрунти там неглибокі й бідні. Глибина поверхневого шару рідко буває більшою за 5 см. Ліс буквально живить сам себе. Переважна частина поживних речовин, необхідних рослинам, надходить з лісової підстилки, яка в умовах постійної спеки і вологи швидко перероблюється термітами, грибами та іншими організмами. За рахунок транспірації і випаровування з полога ліси повторно використовують 75% дощової води. А потім хмари, утворені в результаті дихання рослин, знову живлять ліс водою.

Після сильного пошкодження тропічний ліс з такою системою самозабезпечення вже не може відновитися.

Площа лісів України за останні 450-500 років зменшилась утричі та є найменшою в Європі (після Молдови). Ступінь розораності в Україні становить 56,9% проти 25-30% , як того вимагає наукова екологічна теорія, у кілька разів перевищує середній європейський показник, а розораність степу та лісостепу в нашій державі сягає 75-85%.

Таблиця 2. Щорічна вирубка лісу в районах тропіків в 2000-2010 pp. (в млн. га)

Результати обчислень рівня антропогенізації лісів України вченими Інституту географії НАН України показали, що він становить більше 50%. Найвищий цей показник (понад 80%) - у степових областях, незадовільний - у лісостеповій частині України. Науковці звертають увагу на такі фактори:

1) фактична лісистість областей України на 5-9% нижча від оптимальної, для досягнення якої за існуючих темпів зростання (0,05% на рік) потрібно 120 років;

2) частка лісів, що охороняються, складає лише 1-2% від лісовкритої площі;

3) власними лісовими ресурсами Україна забезпечує свої потреби лише на третину;

4) інтенсивність лісокористування в деяких регіонах набагато перевищує гранично допустимі норми.

Рис. 1. Екологічні наслідки вирубування лісів

Хижацьке знищення лісів на значних площах має різні катастрофічні наслідки (рис. 1). Ліс є прекрасним акумулятором вологи і його знищення викликає руйнівні весняні паводки та літні розливи річок. Весняні та дощові води, не зустрічаючи перешкод, швидко стікають по ярах у річки, а потім у моря. Унаслідок цього ґрунтові води поповнюються погано, і рівень їх знижується настільки, що вони вже не можуть компенсувати зменшення води в річках та озерах за рахунок випаровування в літній період, в результаті водойми починають міліти.

Із знищенням лісів пов'язані повені. Весняні та дощові води, не зустрічаючи на своєму шляху перешкод, швидко збігають в річки і затоплюють береги. Великі повені супроводжуються значними матеріальними збитками та людськими жертвами.

Згубними наслідками вирубування лісів є виникнення селевих потоків, ерозія ґрунтів і зміни клімату. Змив родючого шару ґрунту і яроутворення під впливом поверхневих і особливо зливових потоків води поширені практично по всій території України. 80% орних земель пошкоджено ерозією, половина з них - середньо - і сильноеродовані землі. Це означає, що на таких землях змито від третини до половини родючого верхнього шару ґрунту; змив лише його одного сантиметру його зменшує врожай зернових на 2 ц/га.

Унаслідок вирубування лісів клімат стає більш сухим та континентальним, посилюються вітри, частішають суховії, посухи та ін.

Значної шкоди лісовим масивам завдають викиди промислових підприємств. Надзвичайно шкідливими речовинами для рослин є діоксиди сірки і азоту, озон, а також пероксид водню. Механізм дії цих речовин неоднаковий, оскільки ліси розташовані в різних кліматичних зонах, мають різний склад, ростуть на різних ґрунтах.

Найбільшої шкоди лісам завдають викиди підприємств кольорової металургії. Кожний такий комбінат пригнічує лісову рослинність у радіусі до 150 км.

Найбільш імовірна причина загибелі багатьох лісів - кислотні дощі. Кислотні дощі впливають на рослини через хвою чи листя та через закислений ґрунт. У дерев сповільнюється швидкість радіального росту, хвоя після первинного пошкодження стає доступною для шкідників, спостерігається хлороз і опадання хвої, відмирання гілок (знизу догори і від стовбура до периферії), повне засихання дерева.

Сильне закислення лісових ґрунтів (на 1-1,5 одиниць рН) виникає в результаті видужування поживних речовин під впливом кислих опадів і озону. Процес супроводжується переведенням нерозчинних сполук алюмінію (він є складовим компонентом глинистих ґрунтів) в розчині. Чим більший вміст розчинних форм алюмінію, тим інтенсивніше зменшується маса кореневої системи і відмирають кореневі волоски. Аналогічний ефект спричиняють і сполуки заліза.

З підвищенням кислотності ґрунту і утворенням розчинних форм токсичних металів різко знижується біохімічна роль ґрунтових мікроорганізмів, пригнічується їх мікоризна активність.

У промислових зонах на швидкість росту та загальний фізіологічний стан дерев впливають й інші токсичні сполуки (етилен, анілін), продукти фотохімічного окислення (пероксиацилнітрат), фториди, які утворюються при виробництві алюмінію та амонію, що викидається заводами і тваринницькими фермами.

Пошкодження від впливу різних компонентів атмосфери спостерігаються не тільки в рівнинних, але й у високогірних лісах.

Значної шкоди лісам завдають пожежі. Масштаб впливу лісових пожеж на біосферу Землі належить до глобальних явищ. Природні пожежі - важливий фактор динаміки лісового покриву. Вони значно впливають на біорізноманіття, вікову структуру деревостоїв, співвідношення видів, потоки енергії та біогеохімічні цикли в лісових екосистемах. В екстремальні роки пожежі в бо-реальних лісах Євразії охоплюють до 10 млн. га і більше. На території Росії (де знаходиться половина світової площі бореальних лісів - 600 млн. га) щорічно реєструється більше ЗО тис. лісових пожеж, при цьому пошкоджуються ліси на площі 2-3 млн. га. У 1987 році пожежами була охоплена площа в 16 млн. га.

Більшість пожеж концентрується в області інтенсивної експлуатації лісів, що завдає значних збитків на сировинній базі лісозаготівельних підприємств. Викиди в атмосферу аерозолів при великих пожежах у тайзі порівнюються з вулканічною діяльністю. Збільшення пожеж в бореальних лісах Євразії розглядається як один з найважливіших факторів порушення балансу між депонуванням і емісією вуглецю.

Залежно від об'єктів горіння розрізняють три види лісових пожеж: низові, верхові і ґрунтові, або підземні. При низових пожежах вигорає підстилка і частина гумусового шару, наземний покрив, підлісок з чагарниковим ярусом, повалені дерева та пеньки. Справжня катастрофа для лісу - верхові пожежі, коли горять як нижні, так і верхні яруси деревостою. Ґрунтові, або підземні, пожежі відрізняються повільним, дуже стійким поширенням горіння в торф'яних покладах боліт і заболочених лісів, характеризуються значними втратами органіки з лісової екосистеми, хоча відносна частота таких пожеж не велика. Найчастіше виникають низові пожежі.

Вид і характер лісової пожежі залежать від типу лісу. Для соснових борів з наземним покривом з мохів, лишайників, брусниці характерні низові пожежі. В ялинових лісах, а особливо ялиново-ялицевих лісах з потужною підстилкою і грубим гумусом низова пожежа може повністю спалити наземну органіку і перекинутися на верхні яруси. Виникненню і поширенню верхових лісових пожеж перешкоджає розрідженість лісу і наявність у ньому розривів у вигляді боліт, озер, луків та ін.

Лісові пожежі - явище сезонне. Перші пожежі виникають зі сходженням снігу навесні і тривають до його випадання восени. Це свідчить про те, що їх виникнення пов'язане з кліматичними факторами. Пожежна небезпека в лісі визначається головним чином температурою повітря і вологістю горючих матеріалів у лісі.

Частота пожеж відіграє основну роль у визначенні структури рослинності, і будь-які зміни в частоті пожеж автоматично приводять до сукцесій в угрупованнях рослин, тобто до змін їх флористичного складу і структури.

Частота пожеж збільшується при переході від понижених форм рельєфу (заплав) до підвищених, від заболочених місцеперебувань до суходолів.

Крім пожеж природного походження, значної шкоди лісам завдають пожежі антропогенного походження (наприклад, лісові пожежі восени і взимку 2001 р. в Австралії).

Значну роль у погіршенні стану лісів відіграють комахи, що пошкоджують хвою та листя. В умовах України найбільше від них страждають дуб і сосна - основні лісоутворюючі породи. У насадженнях бука, граба, ялини та ялиці, що ростуть переважно у більш сприятливих для лісу умовах західних областей країни, негативний вплив хвоєлистогризів значно менший. Середньорічна площа осередків шкідників листя дуба в перерахунку на 1000 га листяних насаджень становить 49,6 га, хвоєгризів - 21,5 га на кожну тисячу гектарів соснових насаджень.

Імовірність і частота виникнення спалахів масового розмноження шкідливих видів комах зростає зі зростанням антропогенного навантаження на ліси.

Руйнацію фітоценозів викликає розорювання луків і степових схилів, надмірне випасання худоби, забруднення води. Освоєння земель під присадибні ділянки та городи повністю знищило резервати степової рослинності.

Повсюдне скорочення площ природної лісової та лучної рослинності викликало пересихання та забруднення вододжерел, зниження рівня ґрунтових вод, сприяло інтенсивній евтрофікації водойм, послабленню водоочисного ефекту.

Установлена обернена кореляційна залежність між захворюваністю населення і градієнтом лісистості, а також пряма кореляційна залежність між показниками захворюваності та ступенем розораності земель. З лісистістю пов'язані як географія загальної захворюваності, так і локальність окремих злоякісних новоутворень.

Розробка крейдяних кар'єрів та випас худоби призводить до знищення цінних ділянок реліктової крейдяної рослинності.

Недостатній рівень екологічної культури завдає шкоди весняним первоцвітам. Біля населених пунктів помітно зменшилася кількість первоцвіта звичайного, проліски сибірської, тюльпана дібровного, багатьох видів фіалок.

Інтенсивна нераціональна заготівля лікарських рослин привела до зменшення бази природної сировини таких гостродефіцитних видів, як горицвіту весняного, астрагалу шерстистоквіткового, гірчаку зміїного, солодки голої, арніки гірської, лепехи болотяної та ін.

Інтенсивний антропогенний тиск на природну рослинність спричинив розвиток незворотних сукцесій, у процесі яких відчутно скоротилися, а в окремих регіонах майже виснажилися природні запаси такої цінної і раніше дуже поширеної лікарської сировини як звіробій звичайний.

Підвищенню навантаження на природні масиви лікарських рослин сприяє зростання зацікавленості населення народною медициною та фітотерапією. Це становить загрозу існуванню лікарських рослин, сировинний ареал яких обмежений, і заготівля їх сировини навіть для власних потреб може призвести до зникнення виду в даній місцевості.

На забрудненій радіонуклідами території України зосереджено близько 60% ресурсного потенціалу чорниці, 40% брусниці, 70% крушини, бобівнику, плавуну булавовидного та вересу, 90% журавлини, 80% багна болотного та чебрецю повзучого, 20% конвалії та перстачу білого, 100% мучниці, 30% щитовника, 40% орляку та калгану.

Зростання антропогенного впливу на навколишнє середовище викликає скорочення площ, зайнятих природними фітоценозами, деградацію ландшафтів, збідніння флори, зменшення чисельності популяцій окремих видів і запасів рослинної сировини.

3. Охорона рослинного світу

З огляду на різноманітний і значний за обсягами шкідливий вплив людської діяльності на рослинний світ його збереження повинно бути завжди в центрі уваги спеціалістів та науковців. Для підтримання організованості біосфери як глобальної екосистеми важливо зберегти таксономічне багатство ландшафтів, необхідне для еволюції біологічних видів і філоценогенеза рослинних угруповань.

Раціональне використання лісових ресурсів неможливе без їх ретельного вивчення і суворого обліку. Відновлення природних лісів і розведення нових порід дерев, їх інтродукція и акліматизація повинні вестися на науковій основі.

Раціональне лісокористування передбачає рівномірне вирубування дерев різних порід і правильне розміщення лісозаготівель, із забороною їх проведення в малолісних районах. При правильному веденні лісового господарства вирубки чергуються так, що на кожній окремо взятій ділянці вони повторно проводяться тільки через 80-100 років, коли ліс досягне повної стиглості. У кожній географічній зоні повинні бути встановлені науково обґрунтовані норми вирубки з урахуванням різноманітного призначення лісів та можливостей промислового освоєння їх.

Не допускається вирубування водорегулюючих і водоохоронних лісів.

При охороні лісу передбачається охорона багаторічних дерев і цінних ділянок лісового біоценозу (рідкісні породи дерев, мисливські угіддя, токовища глухарів і тетеревів, лісові озера та ін.), охорона існуючих та потенційних місць відпочинку, боротьба з лісовими пожежами.

Одним з важливих факторів охорони лісу є правильна організація лісової промисловості та раціоналізація використання деревини. Створення лісопромислових комплексів дозволяє забезпечити більш повне використання деревини. Найбільш ефективним засобом підвищення продуктивності є лісовідновлювальні роботи.

Велику роль у підвищенні продуктивності лісів відіграє боротьба з лісовими пожежами, шкідниками і хворобами деревних порід.

Агролісомеліорація - це система лісівницьких заходів, які спрямовані на поліпшення природних умов територій та забезпечення підвищення продуктивності лісових угідь. Агролісомеліорація полягає у використанні ґрунтозахисних, водорегулюючих та інших середовищезахисних властивостей лісових насаджень.

Агролісомеліоративними роботами займаються лісгоспи, ліспромгоспи, лісомеліоративні станції та станції захисту лісу.

Лісомеліоративні станції засновуються в районах, які зазнають впливу повітряної та водної ерозії, для виконання робіт по закріпленню захисними насадженнями ярів, схилів, балок, пісків та інших еродованих земель; створення захисних лісових насаджень на сільськогосподарських землях.

Земельні ділянки, на яких створюються захисні лісові насадження, належать до лісомеліоративного фонду. До нього також належать береги річок і водойм, гірські схили, надмірно зволожені, осушувані та зрошувані землі, аридні та тундрові пасовища, терикони, смуги водовідведення на залізницях та автомобільних дорогах.

Захисне лісорозведення відіграє важливу роль у збільшенні загальної біологічної продуктивності територій. Крім прямого меліоративного ефекту, захисні лісові насадження мають важливе значення для розширення сировинної бази дикорослих плодових дерев, грибів, лікарської та технічної сировини, медоносних трав.

Для захисту лісу від шкідливих видів хвоє - і листогризучих видів комах використовуються різні методи, серед них найбільш перспективним і екологічно безпечним є біологічний метод.

Охорона і поліпшення природних кормових угідь складається з багатьох заходів. Це й осушення заболочених земель, вапнування, внесення добрив, підсів трав, відповідна зміна складу травостою та ін. Охорона природних кормових угідь передбачає правильний пасовищний оборот, який регулюватиме випас.

Створювати нові лісонасадження можна на вилучених з сільськогосподарського користування низькопродуктивних земель (які мають високу ступінь еродованості, низький якісний стан ґрунтів, негативний баланс гумусу).

Для збереження біологічної стійкості агроекосистем рекомендується серед великих площ оброблюваних земель залишати ділянки природної рослинності (зарості чагарників, групи дерев, трав'янисті угруповання як регулятори ландшафтного балансу) та створювати штучні лісосмуги.

Створення штучних лісових насаджень - один з найбільш ефективних шляхів рекультивації територій, порушених в результаті будівництва жилих районів та великих транспортних магістралей. При цьому дуже важливо правильно оцінювати причини і характер змін, які відбуваються в розташованих поблизу лісових насадженнях, і проектувати найбільш перспективні типи лісових культур з урахуванням їх можливої трансформації в майбутньому.

Особливу увагу слід приділити формуванню на території лісопарків пейзажних лісових культур, у першу чергу - ландшафтних груп, які є одними з найбільш цікавих елементів рекреаційних лісів.

Велике значення має підбір асортименту порід. Компоненти штучних насаджень повинні цілком відповідати лісорослинним умовам, бути високостійкими до антропогенного впливу і добре поєднуватися при сумісному проростанні на всіх етапах існування насадження.

Стан природних ресурсів більшості цінних дикорослих лікарських рослин вимагає законодавчого затвердження норм та правил їх використання, розвиток науково-дослідницьких робіт по введенню в культуру цінних, рідкісних та зникаючих видів, пошук резервів лікарських рослин офіційної медицини з наступною організацією угідь спеціального використання на території виявлених природних масивів лікарських рослин. Передача природних угідь в оренду, під садово-городні ділянки, під забудову тощо має проводитися тільки на основі експертної оцінки вартості вилучених природних рослинних ресурсів на території даних угідь.

Наукове узагальнення інформації про охорону популяцій окремих видів рослин міститься в Червоних книгах. До Червоної книги України (1996) занесено 541 вид рослин і грибів (з них: судинних - 439 видів; мохоподібних - 28 видів; водоростей - 17 видів; лишайників - 27 видів; грибів - 30 видів).

Було встановлено, що життєздатність біологічних видів можна забезпечити лише у разі збереження всіх рослинних угруповань. Природні рослинні угруповання - це сукупність певних видів рослин, що зростають на ділянках з однотипними умовами місцезростання та перебувають у тісній взаємодії як між собою, так і з умовами навколишнього середовища. Тому необхідна також охорона ландшафтів, з якими угруповання пов'язані екологічно і філоценогенетично. Завдання збереження рослинного світу і підтримання природного філоценогенетичного процесу в природі необхідно вирішувати в єдиному плані охорони генофонду і фітоценофонду, усього генетичного і фіто-ценотичного розмаїття природних екосистем. Ці принципи були покладені в основу Зеленої книги. До Зеленої книги України занесено 127 рідкісних, зникаючих і типових угруповань різного рангу, наведені мотиви і категорії їх охорони, поширення і видовий склад.

Наукове значення Зеленої книги полягає в тому, що в неї вміщені відомості про реліктові, ендемічні та інші рідкісні угруповання. Таким чином, вона створює передумови для дослідження історичних етапів розвитку рослинності та з'ясування закономірностей формування різних її типів.

Положенням про Зелену книгу України визначається п'ять категорій рослинних угруповань, що потребують охорони та занесення до Зеленої книги України, а саме:

- корінні рослинні угруповання, у складі яких домінують види рослин, занесені до Червоної книги України, а також реліктові та ендемічні види рослин;

- корінні рослинні угруповання, склад яких визначається типовими видами рослин, що зростають на межі свого ареалу чи висотного поширення та мають тенденцію до зниження свого життєвого потенціалу;

- рослинні угруповання, що не пов'язані з природною зональністю (болота, луки, водні об'єкти тощо) і потребують охорони з ботаніко-географічних міркувань;

- рослинні угруповання, взаємопов'язані зі зникаючими видами представників тваринного світу;

- рослинні угруповання, утворені поширеними в минулому видами рослин, які стали рідкісними під впливом антропогенних чи стихійних факторів.

Одним із заходів охорони рослинного світу є розширення заповідних об'єктів і покращення їх структури. Разом з формою охорони закритого типу (заповідники) доцільно розвивати мережу об'єктів напіввідкритого напівфункціонального типу - природні національні парки із зонами абсолютної заповідності, виділені зони помірної охорони і рекреації.

Нераціональне рекреаційне використання ландшафтів часто викликає порушення ґрунтового та рослинного покривів, погіршення зв'язків у біогеоценозах (це явище має назву рекреаційної дигресії). У зв'язку з цим охорона рослинного світу в процесі рекреаційного використання ландшафтів стає важливим розділом охорони природи.

Ефективним шляхом збереження рідкісних видів і генофонду рослинного світу є створення їх живих колекцій у ботанічних садах, використання в озелененні. Так, у Королівському ботанічному саду в К'ью (Великобританія) з метою охорони генофонду рослин створений банк насіння. У банку зібрано 25 тисяч рослин, що складає більше 10% насінних рослин світу.

Висновок

При написані реферату ми ознайомилися з рослинним світом України, його впливом на здоров'я людини, та оточуючого світу, та його охороною, з'ясували антропогенний вплив на рослинний світ.

Література

1. Андрейцев В.І. Екологія і законодавство України: У 2 кн. - К.: Юрінком Інтер, 1997.

2. Білявський Г.О., Бровдій В.М. Про класифікацію основних напрямів сучасної екології // Рідна природа. - 1995. - № 2. - С. 4-7.

3. Білявський Г.О., Бутченко Л.І., Навроцький В.М. Основи екології: Теорія та практикум. - К.: Лібра, 2002.

4. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. - К.: Либідь, 1993.

5. Качинський А.Б., Хміль Г.А. Екологічна безпека України: аналіз, оцінка та державна політика. - К.: НІСД, 1997.

6. Кучерявий В.П. Екологія. - Львів: Світ, 2000.

7. Серебряков В.В. Основи екології. - К.: Знання-Прес, 2001.

8. Царенко О.М., Злобін Ю.А. Навколишнє середовище та економіка природокористування. - К.: Вища школа, 1999.

9. Червона книга України. Вони чекають на нашу допомогу / Упо-ряд. О.Ю. і С.О. Шапаренко. - Харків: Торсінг, 2002.