Аналіз та прогнозування ринку дорогоцінних металів

Аналіз та прогнозування ринку дорогоцінних металів

ДИПЛОМНА РОБОТА

АНАЛІЗ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ РИНКУ ДОРОГОЦІННИХ МЕТАЛІВ

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ РИНКУ ДОРОГОЦІННИХ МЕТАЛІВ

1.1 Специфіка товарів та організації торгів на ринку дорогоцінних металів

1.2 Методи фундаментального аналізу ринку дорогоцінних металів

1.3 Методи технічного аналізу ринку дорогоцінних металів

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ ДОРОГОЦІННИХ МЕТАЛІВ ТА РЕЗУЛЬТАТІВ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ АНАЛІЗУ І ПРОГНОЗУВАННЯ

2.1 Аналіз тенденцій ринку по основним дорогоцінним металам

2.2 Прогнозування руху ринку дорогоцінних металів методами фундаментального аналізу

2.3 Прогнозування руху ринку дорогоцінних металів методами технічного аналізу

РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ АНАЛІЗУ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ РИНКУ ДОРОГОЦІННИХ МЕТАЛІВ

3.1 Використання циклічного підходу (економічні цикли Еліота) для прогнозування руху ринку дорогоцінних металів

3.2 Дослідження кореляції ринку дорогоцінних металів з іншими ринками

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ РИНКУ ДОРОГОЦІННИХ МЕТАЛІВ

1.1 Специфіка товарів та організації торгів на ринку дорогоцінних металів

Ринки дорогоцінних металів - це, в основному, ринки золота, срібла, платини та паладію.

Золото, Au (aurum) хімічний елемент IB підгрупи (Cu, Ag, Au) періодичної системи елементів, шляхетний метал. Золото широко використовується в монетній справі, карбуванні, ювелірних виробах, творах мистецтва й в умовах товарного виробництва виконує функцію загального вартісного еквівалента. У природі, як правило, зустрічається у вільному стані (самородне золото). Відомо людству зі стародавності і застосовується принаймні вже 6000 років. Золото легко обробляється і віддавна цінується за красу і корозійну стійкість. У мінералах зустрічається тільки в з'єднаннях з телуром чи селеном, що, однак, дуже рідко (наприклад, теллуріди, такі, як кренерит AuTe2 і сильванит (AuAg)Te2).

Золото, в основному, супроводжується мінералами срібла, міді і зрідка інших металів, золоті руди можуть містити дорогоцінні метали платинової групи. Природне золото зустрічається в золотоносних пісках, у виді тонких прожилок у кварці, але виявляли його й у виді великих самородків, до 82 кг. Морська вода також містить сліди золота, але незважаючи на всі спроби витяг його з морської води комерційно невигідно. По оцінках, загальна маса золота на Землі складає приблизно 210 000 т, що відповідає кубу з ребром біля 35 м.

Платина самородна, Pt -- мінерал класу самородних металів. До групи платини самородної відносяться мінерали, що представляють собою природні тверді розчини платини, заліза, іридію, палладія, родію, осмію, рідше -- золота, нікелю і міді. Найбільш розповсюджений мінерал -- поліксен, що містить 80--88% Pt; 5-11% Fe; 1-4% Ir; 0,1-1,0% Pd; 0,1-0,8% Rh; 0-0,8% Сu, нікелю -- до десятих часток відсотка. Сьогодні платина не тільки дорогоцінний метал, але - що значно важливіше - один з важливих матеріалів технічної революції. Щорічний світовий видобуток платини - менше 100 т, але різні області сучасної науки, техніки і промисловості без платини існувати не можуть. Вона незамінна в багатьох відповідальних вузлах сучасних машин і приладів. Вона - один з головних каталізаторів сучасної хімічної промисловості. Нарешті, вивчення з'єднань цього металу - одна з головних «галузей» сучасної хімії координаційних (комплексних) з'єднань.

Паладій став відомий у світі завдяки відомому у Лондоні торговцю мінералами містер Форстеру, який не висловив особливого подиву, коли в один із осінніх днів 1803 р. одержав листа від особи, що побажала залишитися невідомою. На дорогому паперу, прекрасним почерком було викладене прохан-ня: спробувати продати невелику кількість нового металу паладію, який ні зовнішнім виглядом, ні властивостями не уступає дорогоцінній платині. До листа був прикладений невеликий і не дуже важкий злиток. Форстер погодився - метал був дійсно красивий. До того ж ніщо так не притягає людей, як випадки незвичайні і таємничі. А торговець може з них витягти і вигоду, якщо знає користь у рекламі. Незабаром повідомлення про паладієвий злиток, що продається в магазині Форстера, стала надбанням гласності, і навколо нового металу розгорілися пристрасті.

Срібло - при описі будь-якого елемента прийнято вказувати його першовідкривача й обставини відкриття. Таких даних про елемент №47 людство не має. Сріблом люди стали користуватися ще тоді, коли не було вчених. Порозумівається це просто; як і золото, срібло колись досить часто зустрічалося в самородному виді.

Основна термінологія характеристик предметів торгів на ринках дорогоцінних металів:

- маса банківського металу - маса банківського металу може бути виражена в грамах або в тройських унціях. Облікова вагова одиниця банківських металів - трійська унція (31,1034807 грама).

- маса в лігатурі (лігатурна маса) - це фактична загальна маса сплаву або порошку, яка містить дорогоцінний метал;

- маса металу в чистоті (хімічно чистого металу) - це фактичний вміст основного дорогоцінного металу в сплаві або порошку;

- мірні зливки - це зливки банківських металів масою 1 кг і менше, проба яких становить не менше 999,9 для золота, 999 - для срібла, 999,5 - для платини і паладію;

- монети, вироблені з дорогоцінних металів - це монети з пробами не нижче ніж: для золота - 995, для срібла - 999, для платини і паладію - 999,5, які не є законним засобом платежу на території України, та іноземні монети з пробами не нижче ніж: для золота - 900, для срібла - 925, для платини і паладію - 999;

- найвищі проби банківських металів у зливках і порошках - це проби не нижче ніж: для золота - 995,0; для срібла - 999,0; для платини і паладію - 999,5;

- порошки банківських металів - це золото, срібло, платина і паладій у вигляді порошкоподібної субстанції з вмістом хімічно чистого основного дорогоцінного металу для золота не менше 99,99%, для срібла не менше 99,9%, для платини і паладію не менше 99,95% лігатурної маси порошку, що упаковані в скляні ампули або пластмасові банки з маркуванням визнаного виробника;

- стандартні зливки - це зливки банківських металів, які відповідають стандартам якості, прийнятим Лондонською асоціацією ринку дорогоцінних металів та учасниками Лондонського ринку платини та паладію, або технічним умовам ДСТ 28058-89, ДСТ 28595-90, ДСТ 12341-81, ДСТ 12340-81, прийнятим Міждержавною радою зі стандартизації, метрології і сертифікації;

У залежності від годині постачання дорогоцінних матеріалів ринки дорогоцінних металів розподіляються на : «спот» ринки постачання металів проти сплати готівкою; фьючерсні ринки; опціонні ринки.

У залежності від ступеня державного регулювання ринки золота поділяються на чотири основні категорії:

- світові - у Лондоні, Цюріху, Франкфурті, Чикаго, Гонконгові;

- внутрішні вільні - у Мілані, Парижі, Ріо-де-Жанейро;

- місцеві контрольовані - в Афінах, Каїрі;

- «чорні» ринки - у Бомбеї.

Сумарна кількість золота, добутого з надр Землі в історично доступний для огляду період, по оцінках фахівців, перевищує 115 тис. тонн. З них більш 40% представлено ювелірними виробами, 30% зосереджено в державних резервах, майже 20% знаходиться у тезавраторів (у виді злитків і монет) і тільки 10% використовується промисловістю в технічних і технологічних цілях. Основну масу золота споживають країни, що розвиваються в Азії - в силу своїх культурних і релігійних звичаїв. Помітне збільшення попиту в цих країнах обумовлено підвищенням платоспроможності населення і відносно низькими цінами ювелірних виробів. В розвинутих європейських країнах золото в прикрасах витісняється штучними матеріалами (вплив моди, популярність дешевої біжутерії).

Основні учасники ринків дорогоцінних металів - маркет мейкери та брокерські контори, які представляють:

1. З боку продавців :

- золотодобувні корпорації;

- афінажні виробництва по переробці золотого лому;

- держрезерви національних банків, які зменшують накоплені запаси дорогоцінних металів;

- приватних тезавраторів та інвесторів, які продають раніше накоплені запаси зливкі дорогоцінних металів;

- спекулянтів та хеджерів, які грають на форвардних, ф'ючерсних та опціонних контрактах з дорогоцінними металами;

2. З боку покупців :

- виробництва ювелірної промисловості;

- промислово-технічні виробництва з використанням дорогоцінних металів;

- зубне виробництво;

- інвесторів та агентів інвесторів (комерційні банки);

- приватних тезавраторів (споживачів-колекціонерів мірних зливків);

- спекулянтів та хеджерів, які грають на форвардних, ф'ючерсних та опціонних контрактах з дорогоцінними металами;

- державні резерви центральних банків;

А) Ринок золота в Лондоні.

У своїй дійсній формі цей ринок існує з 1919 р. Основним його учасником залишається усі той же клуб «фірм» - золоті брокери Лондона (London Billion Brokers).

Саме на Лондонському золотому ринку сформувалася процедура фіксинга, що виконується з 1919 р. двічі в день. Фіксинг -- визначення ведучими учасниками ринку рівноважної ціни дорогоцінного металу в конкретний момент часу на основі співвідношення існуючого попиту та пропозиції. АМ - час від 00:00 до 12:00 (ранковий час), РМ - час від 12:00 до 24:00 (вечірній час). Фіксинг золота в Лондоні відбувається два рази в день: у 12:30 (АМ) і 17:00 (РМ) по київському часу. Фіксинг срібла в Лондоні відбувається один раз в день: з 14:00 до 14:15 по київському часу приймаються заявки, після чого фіксується ціна. Фіксинг платини і паладія в Лондоні відбувається два рази в день: у 11:45 (АМ) і 16:00 (РМ) по київському часу.

Об'єктом торгівлі на фіксингу є мірні злитки (по 12, 5 кг), величина 1 лота торгів - 150 кг(12 зливків).

Досить довго Лондонський золотий ринок був ринком для нерезидентів, тому що, відповідно до Акта валютного контролю, резиденти Великобританії не мали право здобувати золото, а професійні дилери повинні були одержувати ліцензію в Банку Англії.

У жовтні 1979 р. Уряд Англії зняв ці обмеження, але рішення було трохи спізнілим, оскільки швидко розвивалися ринки в США і Швейцарії, що давали можливість використовувати в операціях із золотом сучасні похідні фінансові инстументи (фьючерси й опціони).

Б) Ринок золота в Цюріху.

Найбільшим центром торгівлі золотом у 1970-х роках став Цюріх. З початку 1980-х років Швейцарія імпортувала у середньому від 1200 до 1400 тонн золота в рік, а експортувала від 100 до 1200 тонн. Про велику роль Цюріха, як європейського центра торгівлі золотом свідчить те, що золотий імпорт Швейцарії складає 70% від річного видобутку золота в західних країнах (40% від світового обсягу видобутку золота), з яких потім 60% реекспортується в різні країни світу. Маркет-мейкерами цюрихского ринку є «велика трійка» банків (UBS+SBC, Credit Swiss), що дуже швидко адаптувалися до нових ринкових умов і змін у вимогах своїх клієнтів. Цим банкам належить велика брокерська фірма Premex AG, що робить не тільки угоди «спот», але працює і на форвардному й опціонному ринках.

Перевагою швейцарських банків перед іншими є їхня широка присутність на світових ринках золота в різних регіонах світу. Вони представлені на ринках дорогоцінних металів у Європі (Цюріх, Женева, Лондон), США (Нью-Йорк), Далекий Схід (Токіо, Сінгапур, Гонконг), в Австралії (Мельбурн).

в) Ринок золота в США

Демонетизація золота в 1970 -х роках уможливила скасування проіснувавшого 40 років «Акта золотої заборони», відповідно до якого громадяни США не мали права на приватне володіння золотом у зливковій формі. Лібералізація торгівлі золотом привела до швидкого перетворення Нью-Йорской товарної біржі (COMEX) і Міжнародного Валютного Ринку (IMM) Чикагської Товарної біржі (СМЕ) у найбільші центри торгівлі золотими ф'ючерсними контрактами. Саме в цих центрах полягає більш 90% ф'ючерсних конрактов на постачання золота. Одночасно з ф'ючерсною біржовою торгівлею золотом у Нью-Йорку існує ринок золота в зливковій формі.

Становлення національного ринку дорогоцінних металів є специфічним процесом. Часто споживач в Україні, почувши ціни на Лондонській біржі, прибігає із широко розкритими очима і просить купити метал за лондонською ціною. У цій ситуації можна відповісти тільки наступне. Існує список маркетмейкеров -- компаній, що впливають на біржову ціну. Їх всего 14. Є список звичайних учасників біржі, що можуть брати участь у торгах. Їх біля сорока.

У встановленні фіксинга золота два рази в день бере участь п'ять фінансово-інвестиційних компаній. При цьому якщо хочеш щось придбати за ціною лондонського фіксинга, потрібно купити як мінімум 1 лот, тобто 155 кг. Це будуть злитки 12,5 кг, чистоти 99,5, що для продажу споживачу не пригодні. Їх треба очистити до 999,9, зробити мірні злитки, перевезти, розмитнити.

Можна придбати золото за кордоном, але в залежності від законодавства країни, можливо, прийдеться заплатити податки, а, крім того, одержати індивідуальну ліцензію НБУ на ввіз металу в Україну, що зажадає витрат не стільки грошей, скільки часу і нервів. У підсумку реально може вийти сума, максимально наближена до цін на українському ринку чи навіть вище.

I. Для злитків золота:

- Маса чистого золота в злитку - від 350 до 450 тройских унцій (від 10886 до 13754 г).

- Вага кожного злитка може бути виражена у тройских унціях і бути кратній 0,025 унції.

- Чистота металу - не менш 995 частин хімічно чистого золота на 1000 частин лігатурної ваги.

На злитку повинні бути такі обов'язкові мітки:

- серійний номер;

- проба;

- клеймо виготовлювача;

- рік виготовлення злитка (вимога діє з 1988 року).

Злиток не повинний мати внутрішніх пір, поглиблень і інших недоліків. Він повинний бути зручним для переносу і складування.

ІІ. Для злитків срібла:

- Вага злитка - від 500 до 1250 трійських унцій (від 15552 до 38879 г).

- Вага кожного злитка повинний бути виражений у трійських унціях і бути кратною 0,10 унції

- Чистота металу - не менш 999 частин хімічно чистого срібла на 100 частин лігатурної ваги.

На злитку повинні бути такі обов'язкові мітки:

- серійний номер;

- проба;

- клеймо виробника;

- вага в трійських унціях чи кілограмах (вага злитка в кілограмах повинний бути переведений у трійські унції і відповідати вищевказаним вимогам).

Злиток повинний бути правильної форми, зручним для переносу і складування. На поверхні не повинне бути пір, поглиблень і інших недоліків. Краї злитка повинні бути прямими і негострими.

ІІІ. Для злитків (пластин) платіни:

1. Вага злитка (пластини) - від 32.150 до 192.904 трійських унцій (від 1000 до 6000 г).

2. Чистота металу - не менш 999,5 частин хімічно чистого металу на 1000 частин лігатурної ваги.

На злитку повинні бути такі обов'язкові мітки:

- серійний номер;

- проба;

- букви РТ чи PLATINUM ;

- клеймо виробника;

- вага в грамах чи трійських унціях.

1. Gross Domestic Product - GDР - Валовий внутрішній продукт (ВВП).

Один з основних макроекономічних показників, що представляє собою обчислену в ринкових цінах вартість продуктів і послуг, зроблених усередині країни, однак при цьому виключається доход громадян і корпорацій, що працюють за рубежем. Існують номінальних і реальний ВВП (у поточних цінах; скоректований з урахуванням інфляції (дефляції) у цінах базового року). Публікується: 15:30 (GMT+2), 3 або 4 тиждень місяця (дані за попередній квартал, з наступними коректуваннями) раз у квартал із щомісячним уточненням, в останній робочий четвер або п'ятницю.

При обчисленні GDP враховуються 4 основних компоненти: обсяг споживання (C, від Consumption), обсяг інвестицій (I, від Investments), урядові витрати (G, від Goverment purchases) і чистий експорт, тобто повний експорт мінус повний імпорт (X-M, від eXport - iMport):

GDP = C + I + G + (X - M)

У структурі споживання (C) звичайно розрізняються 3 підкласи: споживання товарів тривалого (більш 3 років) користування (durable goods - автомобілі, меблі і тп), короткострокового (менш 3 років) користування (nondurable goods - одяг, їжа, ліки) і послуг (services).

У процентному відношенні durable goods складають близько 15%, nondu-rables - близько 31%, а services - близько 54% усього споживання (мова йде про Америку). У цілому C визначає, у даний час, близько 56% ВВП і є, таким чином, його найважливішим компонентом.

Інвестиції (I) відповідають приблизно за 14% ВВП, витрати уряду (G) - соціальні виплати, озброєння, відсотки по державних облігаціях і т.п. - за 17%, і, нарешті, експорт (X - M) - приблизно за 13%. Відзначимо, що для США останній компонент ВВП було б логічніше назвати чистим імпортом, оскільки ця країна ввозить незрівнянно більше товарів і послуг, чим імпортує (тобто величина X - M негативна).

При росту GDP курс, як правило, росте. Вплив даних по ВВП на валютний ринок завжди є істотним. Іноді воно не виражено явно, якщо публикуемие цифри не були несподіваними і уже враховані (дисконтовані) ринком. Але часом воно може прийняти саму різку форму, коли виходять дані, що істотно відрізняються від прогнозів і, що є для ринку свого роду шоком. Недавній приклад такого роду - публікація зненацька високих значень по ВВП Японії за перший квартал 1999 року.

ВВП вважається як у номінальному виді (у поточних цінах), так і в цінах фіксованого періоду (реальний ВВП, Real GDP). Відношення номінального ВВП до реального є дефлятор ВВП (Implicit Price Deflator), він також публікується в якості одного з показників інфляції. Крім ВВП, використовується також близький до нього за змістом показник валового національного продукту (Gross National Product, GNP), що враховує сумарне виробництво товарів і послуг резидентами даної країни, незалежно від того, де вони знаходяться, у межах національних границь або за рубежем.

2. Average Earnings Growth - Ріст середнього заробітку.

3. Average Hourly Earnings - Середня погодинна заробітна плата.

4. Balance of Payments (Current Account) - Платіжний баланс.

5. Balance of trade - Торговельний баланс.

6. Beige Book - Економічний огляд Федеральної резервної системи США - Бежева книга.

Це збірник звітів ФРС, що представляє огляд динаміки економічного розвитку США і служить індикатором подальших дій ФРС в області кредитно -грошової політики. Budget Deficit - Public sector borrowing requirement - PSBR - Бюджетний дефіцит.

Рис.1.8 - Макроекономічні фактори - динаміка прирісту валового національного продукту загалом по світовій економіці та Європейській зоні ( наявні статистичні дані 1983 -2005 року)

Рис.1.9. - Макроекономічні фактори - динаміка прирісту валового національного продукту загалом по Германії, Великобританії та Японії ( наявні статистичні дані 1983 -2005 року)

Рис.1.10 - Макроекономічні фактори - динаміка прирісту валового національного продукту загалом по США та Китаю (наявні статистичні дані 1983 -2005 року)

8. Capacity Utilisation - Ємність використання.

Показник завантаженості виробничих потужностей.

9. Consumer Price Index - CPI - Індекс споживчих цін.

Цей показник оцінює зміна роздрібних цін фіксованого кошика спожи-вачів, за винятком цін на нові товари і послуги.

10. Dow Jones Industrial Average - Індекс курсів акцій промислових компаній Доу-Джонса.

Найбільш відомий індекс американських акцій. Містить у собі 30 акцій, котируемих на Нью-Йоркській фондовій біржі. Так називаний «Доу» є барометром поводження акцій найбільших компаній США. Індекс заснований на обчисленні темпу росту (зниження) среднеарифметической ціни всієї безлічі акцій корпорацій.

11. Export Prices - Ціни на експорт.

12. Federal Budget - Державний бюджет.

13. Import Prices - Ціни на імпорт.

14. Industrial Output - Обсяг промислового випуску.

15. Industrial Production - Індикатор промислового виробництва.

16. Interest Rates - Офіційні дисконтні ставки.

17. Money supply - Грошова маса.

18. Producer Price Index - PPI - Індекс промислових цін.

19. S&P 500 - Індекс «Стэндард энд пурз».

Цей індекс публікується незалежною компанією «Стэндард энд пурз». Він складається в двох варіантах - по акціях 500 корпорацій і по акціях 100 корпорацій. S&P - 500 являє собою зважений по ринковій вартості індекс акцій 500 корпорацій, що представлені в ньому в наступній пропорції: 400 промислових корпорацій, 20 транспортних, 40 фінансових і 40 комунальних компаній.

20. Tankan report - Щоквартальний економічний огляд, публикуемий департаментом досліджень і статистики Банку Японії. Tankan є найважливішим японським індикатором.

1.3 Методи технічного аналізу ринку дорогоцінних металів

Технічний аналіз - це дослідження динаміки ринку, найчастіше за допомогою графіків, з метою прогнозування майбутнього напрямку руху цін. Термін "динаміка ринку" містить у собі три основних джерела інформації, що знаходяться в розпорядженні технічного аналітика, а саме: ціну, обсяг і відкритий інтерес. Термін "динаміка цін", що часто використовується, занадто вузький, тому що більшість технічних аналітиків ф'ючерсних товарних ринків використовують для своїх прогнозів обсяг і відкритий інтерес, а не тільки ціни.

Якщо технічний аналіз в основному займається вивченням динаміки ринку, то предметом досліджень фундаментального аналізу є економічні сили попиту та пропозиції, що викликають коливання цін, тобто змушують них йти нагору, вниз або зберігатися на існуючому рівні. При фундаментальному підході аналізуються «усі фактори, що так чи інакше впливають на ціну товару». Робиться це для того, щоб визначити внутрішню або дійсну вартість товару. Відповідно до результатів фундаментального аналізу, саме ця дійсна вартість і відбиває, скільки насправді коштує той або інший товар. Якщо дійсна вартість нижче ринкової ціни товару, значить товар потрібно продавати, тому що за нього дають більше, ніж він коштує насправді. Якщо дійсна вартість вище ринкової ціни товару, значить потрібно купувати, тому що він йде дешевше, ніж коштує насправді. При цьому виходять винятково з законів попиту та пропозиції.

Обоє цих підходів до прогнозування динаміки ринку намагаються вирішити одну й ту саму проблему - визначити, у якому ж напрямку будуть рухатися ціни. Але до проблеми цієї вони підходять з різних кінців. Якщо фундаментальний аналітик намагається розібратися в причині руху ринку, технічного аналітика цікавить тільки факт цього руху. Усе, що йому потрібно знати, це те, що такий рух або динаміка ринку має місце, а що саме її викликало - не так вже й важливо. Фундаментальний же аналітик буде намагатися з'ясувати, чому це відбулося.

Одним з пояснень цього удаваного протиріччя є наступне: ринкова ціна випереджає усі відомі фундаментальні дані. Іншими словами, ринкова ціна служить випереджальним індикатором фундаментальних даних або розумінь здорового глузду. У той час як ринок уже врахував всі відомі економічні фактори, ціни починають реагувати на якісь зовсім нові, ще не відомі фактори. Саме значні періоди росту і падіння цін в історії починалися в обстановці, коли ніщо або майже ніщо, з погляду фундаментальних показників, не передвіщало ніяких змін. Коли ж ці зміни ставали зрозумілі фундаментальним аналітикам, нова тенденція вже розвивалася в повну силу.

Навіть при цьому швидкому знайомстві з азами технічного аналізу можна зрозуміти, у чим його перевага перед фундаментальним. Якщо вам необхідно вибрати якийсь один із двох підходів, то, по логіці речей, це, звичайно ж, повинний бути технічний аналіз. По-перше, по визначенню, він містить у собі дані, якими оперує фундаментальний аналіз, адже якщо вони відбиваються на ринковій ціні, значить їх уже немає необхідності аналізувати окремо. Так що аналіз графіків, по суті справи, стає спрощеною формою фундаментального аналізу. Між іншим, цього не можна сказати про останній. Фундаментальний аналіз не займається вивченням динаміки цін. Можна успішно працювати на товарному ф'ючерсному ринку, користуючись тільки технічним аналізом. Але дуже мало імовірно, що ви хоч скільки-небудь процвітаєте, якщо будете спиратися тільки на дані фундаментального аналізу.

Для порівняно нескладного підходу до біржової торгівлі назва «технічний аналіз» звучить мудро. Простіше говорячи, технічний аналіз -- це метод вивчення цін, головним інструментом якого служать графіки.

Технічний аналіз майже цілком заснований на аналізі ціни й обсягу. Нижче дане тлумачення різних полів, що визначають ціну товарів і обсяг торгів.

Ціна відкриття (open): ціна першої угоди даного періоду (наприклад, першої угоди дня). При аналізі денних даних ціна відкриття особливо значима, тому що вона відбиває одностайну думку, до якого прийшли всі учасники ринку до ранку.

Максимум (high): найбільша ціна за заданий період. Це рівень, при якому продавців було більше, ніж покупців (тобто бажаючі продати по більш високій ціні є завжди, але максимум -- це найвища ціна, на яку згодні покупці).

Мінімум (low): найменша ціна за даний період. Це рівень, при якому покупців було більше, ніж продавців (тобто бажаючі купити по більш низькій ціні є завжди, але мінімум -- це найменша ціна, на яку згодні продавці).

Ціна закриття (close): остання ціна за даний період. Завдяки її широкій інформаційній приступності, цю ціну частіше інших використовують при аналізі. Більшість аналітиків вважають важливим співвідношення між ціною відкриття (першою ціною) і закриття (останньою ціною).

Обсяг (volume): кількість контрактів, по яких були укладені угоди за даний період. Взаємозв'язок між цінами й обсягом (наприклад, ріст цін на тлі зростаючого обсягу) має велике аналітичне значення.

Відкритий інтерес (open interest) загальне число не реалізованих ф'ючерсних або опціонних контрактів (тобто не виконаних, не закритих або з неминулим терміном дії). Відкритий інтерес часто використовується як самостійний індикатор.

Ціна попиту (покупця) (bid): ціна, що маркетмейкер готовий заплатити (тобто ціна, по якій ви зможете продати).

Ціна пропозиції (продавця) (ask): ціна, по якій маркетмейкер готовий продати (тобто ціна, по якій ви зможете купити).

Ці прості поля лежать в основі буквально сотень технічних інструментів, використовуваних для вивчення цінових співвідношень, тенденцій, моделей і т.д.

Технічний аналіз у цілому можна визначити, як метод прогнозування ціни, заснований на математичних, а не економічних викладеннях. Цей метод був створений для чисто прикладних цілей, а саме одержання доходів при грі спочатку на ринках цінних паперів, а потім і на ф'ючерсних. Усі методики технічного аналізу створювалися окремо друг від друга і лише в 70-і роки були об'єднані в єдину теорію з загальною філософією, аксіомами й основними принципами.

Технічний аналіз - це метод прогнозування цін за допомогою розгляду графіків рухів ринку за попередні періоди часу.

Практичне використання технічного аналізу має на увазі існування аксіом.

Аксіома 1. Рух ринку враховує все (або ціни враховують все ).

Любий фактор, що впливає на ціну (наприклад, ринкову ціну товару), - економічний, політичний, психологічний - заздалегідь врахований і відбитий у її графіку.

Аксіома 2. Ціни рухаються направленно.

Це припущення стало основою для створення всіх методик технічного аналізу. Головною задачею технічного аналізу є визначення напрямків руху цін (або тенденцій або трендів) для використання в торгівлі.

Визначення тенденцій, що дає Доу, виглядає в такий спосіб: при висхідній тенденції («бичий» тренд) кожен наступний пік і кожен наступний спад вище попереднього. Іншими словами, у «бичий» тенденції повинний бути абрис кривої з послідовно зростаючими піками і спадами. Відповідно, при спадній тенденції («ведмежий» тренд) кожен наступний пік і спад буде нижче, ніж попередній. Таке визначення тенденції є основним і служить відправною крапкою в аналізі тенденцій.

Існують три типи трендів - «бичий» (рух ціни нагору), «ведмежий» (рух ціни вниз) і «бічний» (ціна практично не рухається). Усі три типи трендів зустрічаються не в чистому виді, оскільки рух «по прямій» на ціновому графіку можна зустріти дуже рідко.

Тенденція діє доти, поки не подасть явних сигналів про те, що вона змінилася.

Аксіома 3. Історія повторюється.

Аналитики припускають, що якщо визначені типи трендів працювали в минулому, то будуть працювати й у майбутньому, оскільки ці процеси заснова-ні на стійкій людській психології.

Технічний аналіз підрозділяється на два методи:

Графічний

Математичний - комп'ютерний аналіз .

Метод заснований на аналізі цінових графіків - нанесення на графік зміни ціни за визначений проміжок часу. Узагальнена назва CHARTS.

Часові інтервали:

1. Місячне угруповання даних - Monthly (M)

2. Тижнева Weekly (W)

3. Денна Daily (D)

4. Внутриіденні дані : Годинна Hourly (H), Півгодинна Semihourly, 15-хвилинна Quarterly, 5-хвилинна

Типи графіків в технічному аналізі CHARTS:

a) Line - лінійний

b) Bar - для кожного періоду угруповання визначаються чотири ціни:

c) CandleStick (японські свічі) - якщо ціна відкриття нижче ціни закриття, тіло свічі біле . Якщо ціна відкриття вище ціни закриття - свіча темна

Рис.1.10 - Представлення графіків у часі у вигляді багатомірних «японських свічок»

Лінія, що ціна не може пробити нагору, називається лінією опору (Resis-tance - res), а лінія, що ціна не може пробити вниз, називається лінією підтримки (Support - sup). Ці лінії малюються або по кінцях Bar або за цінами відкриття ( Open ) , закриття (Close). Вони дають можливість покупки-продажу, попереджають події, дозволяють розпізнавати ситуацію на ринку.

Канал, що утворюється в результаті проведення рівнобіжних ліній (sup, res), є оптимальним діапазоном торговельних змін. Напрямок каналу вниз або нагору визначає тенденцію ринку (Trend). При висхідній тенденції тренд підвищується, при спадної - знижується .

Характеристика - Розворотних фігур (Reversal Patterns):

Ковзні середні є інструментами технічного аналізу, що згладжують коливання досліджуваної величини шляхом усереднення по деякому історичному періоду. Служать для виявлення трендів. Недоліком ковзних середніх є запізнювання усереднених значень стосовно курсу досліджуваної величини. Ковзні середні розрізняються методом усереднення .

б) Прості ковзні середні - Movings ( Simple Moving Average )

Розраховується шляхом підсумовування цін закриття за визначене число одиничних періодів (барів або свіч) . Рi - ціни закриття барів або свіч

МАn = (Р1 + Р2 + Р3 +…+Рn )/n

де n - часовий період розрахунку ковзної середньої .

Ця ковзна середня називається простою і використовується найчастіше. Вона має інертність. Звичайно використовують дві ковзних середніх:

МА9 = 9 МА14 = 14, де 9 і 14 - часовий період.

Точка перетинання двох ковзних середніх - Moving МА9 і МА14 є сигналом зміни тенденції. Недолік - це систематичне запізнювання сигналу. Достоїнство - легко визначити напрямок тренда, також можна використовувати ковзні середні з різним періодом осереднення їх лінії підтримки й опору.

Якщо ми застосовуємо три тренди, ми вибираємо потрійний Moving ( МА4, МА13 і МА34 з дискретністю осереднення 4- 13 - 34 часових періода) - рис.1.15

У 2006 році ринок дорогоцінних металів, як і в колишні роки, був цікавий для багатьох. Усе більше приватних інвесторів звертають увагу на цю ринкову нішу при розміщенні своїх заощаджень. Корпоративні інвестори (інвестиційні фонди і т.п.), випробуючи труднощів у виборі інструментів для вкладення своїх засобів, дуже часто звертаються до ринку дорогоцінних металів як альтернативному напрямкові, по якому можна одержувати непогані доходи. Промислові споживачі дорогоцінних металів пред'являють істотний попит на золото і срібло. Видобуток основних видів дорогоцінних металів - золота і платини - скорочується або росте невеликими темпами, не встигаючи за зростаючими потребами ринку. Центральні банки розвинутих країн не поспішають скорочувати частку золота у своїх золотовалютних резервах, покладаючи надії на зазначений метал.

Оцінка попиту та пропозиція на ринках дорогоцінних металів у 2006 році:

1. РИНОК ЗОЛОТА. Пропозиція золота в 2006 р., щодо попереднього року, знизилося на 533 т (15%). При цьому основний спад пропозиції довівся на сектори «видобуток з надр» (зниження на 18%) і «офіційні продажі» (107%). Слід зазначити, що зниження видобутку з надр було обумовлено скороченням добичі металу в таких країнах, як Індонезія (-32%), Канада (-13%), ПАР і Австралія (-6%), США, Росія й Узбекистан (-2%) і ін. Зменшення офіційних продажів було характерно для Центрального банку Німеччини, який не використав свою квоту на продаж золота в 2006 р.

Разом зі зниженням пропозиції золота в 2006 р. скорочується і попит на нього (-368 тн або 11%), головним чином, за рахунок ювелірного виробництва. Цьому є пояснення. Світові ціни на золото в 2006 р. при порівнянні з 2005 р. виросли в середньому на 5 дол./г (35%). При цьому в першому і другому кварталі ювелірна галузь займала вичікувальну позицію з розрахунком на зниження цін. І коли ціни починали падати, поповнювала свої запаси більш дешевою сировиною. Так відбувалося в 3 кварталі 2006 р. Попит збільшився до 614 т і в порівнянні з 2 кварталом цього ж року виріс на 15%.

В інших галузях промисловості, навпроти, спостерігалося невелике збільшення попиту. Це стосується головним чином електроніки (+31 т або 11%), що зв'язано зі збільшенням виробництва цифрової техніки.

На тлі підвищення світових цін золота збільшуються інвестиції в «жовті метали», тим самим відбувається деяка компенсація зниження попиту в інших сферах. З 2004 р. по 2006 р. частка інвестицій у золото в структурі світового попиту зросла з 13,5% до 18,9%. При цьому золото привабливе як для приватних, так і для корпоративних інвесторів (інвестиційних фондів). Так, наприклад, останні в 2006 р. вклали в золото на 2172 млн. доларів більше, ніж у 2005 р, а якщо порівнювати з 2004 р., то - на 3400 млн. доларів.

Висновок. Протягом 2007 р., імовірніше всього, продовжиться скорочення видобутку золота, а отже, і пропозиції його на світовому ринку. У той же час вторинне виробництво буде компенсувати ці втрати, але ця компенсація також не може постійно збільшуватися, тому що ринок вторсировини обмежений. На стороні попиту мається двоїстий вплив факторів. При помітному росту цін промислові споживачі будуть скорочувати покупки металу, але в той же час інвестори - активізуватися. І навпаки, при падінні цін на золото промисловість стане збільшувати споживання і тим самим сповільнювати зниження цін, незважаючи на фіксацію прибутку інвесторами і скорочення попиту з їх боку. Таким чином, на рівні попиту існує якась система «стримувань і противаг» або, можна сказати, страхування, що спрацьовує як при росту, так і падінні цін, та не дає ринку дуже різко обвалюватися або рости.

2. РИНОК СРІБЛА. У 2006 р. ринок срібла показав свою гнучкість. Пропозиція металу зросла за рахунок первинного ринку і вторинного виробництва, відреагувавши на дефіцит металу в 488 т (2005 р.) і досить високу ринкову ціну. У результаті перевищення попиту над пропозиціями досягло рівня 2004 р.-1344 т.

Незважаючи на профіцит срібла на ринку, даний метал додавав у ціні. Через це ювелірна галузь знизила попит на 6% (8447 т проти 8982 т у 2005 р.). Промисловість відмовилася від срібла в масі більш 720 т, головним чином за рахунок зниження використання срібла у фотографії (-14% у 2006 р.). Проте, споживання срібла в інших цілях зросло, на виробництво електроприладів і акумуляторних батарей витрачено срібла на 2,5% більше, ніж у 2005 р. Спостерігається підвищення попиту і по інших сферах. Так, інвестиції в срібло на «зростаючому» ринку збільшилися за 2006 рік у 1,69 раза. Трохи виросло використання срібла на карбування монет з 513 (2005 р.) до 522 т. (2006 р.). Хоча в порівнянні з 2004 р. споживання срібла на ці нестатки скоротилося на 753 т.

Висновок. Слід зазначити таку ж тенденцію, про яку згадувалося в матеріалі по золоту. Інвестиції в срібло, імовірніше всього, продовжать свій ріст. Срібло, володіючи такими властивостями як відносна дешевина і доступність, залишається дуже привабливим металом.

3. РИНОК ПЛАТИН. Цей ринок в останні роки характеризується наявністю дефіциту. Платина затребувана на світовому ринку, тоді як пропозиція цього металу, хоча і росте, але досить обмежено. Ріст попиту на платину забезпечується, головним чином, за рахунок промислового виробництва авто каталізаторів. Так, з 2004 по 2006 р. на ці нестатки витрачено більш 294 т металу з щорічним збільшенням споживання в середньому більш ніж на 10%. Ювелірна галузь з кожним роком скорочує споживання платини, порозумівається це, у першу чергу, дорожнечею металу. На цьому тлі скорочується й інвестиційний попит на платину.

Висновок. Спираючи на дані останніх 3-х років, відзначимо, що обсяг попиту та пропозиції на цей метал практично зрівнявся (у 2006 р. пропозиція перевищувала попит тільки на 0,6 т, тоді як, наприклад, у 2004 р. на 4,1 т). У той же час попит на платину при виробництві авто каталізаторів може знизитися за рахунок поступового заміщення більш дорогої платини дешевим паладієм.

4. РИНОК ПАЛАДІЯ. Аналіз ринку паладія вказує на те, що в останні роки спостерігається деяке збільшення постачань металу на світовий ринок з 246 т (2004 р.) до 263 т (2006 р.), що складає 6,9%. І це відбувається при досить низькому ціновому діапазоні паладія.

На стороні попиту в 2006 р. паладій був затребуваний промисловістю (72%), ювелірною галуззю (16,3%) і стоматологією (11,9%). Найбільша витрата паладія підтримується у виробництві авто каталізаторів (близько 50% усього споживання). Варто відзначити, що «виробництво авто каталізаторів» у тім році збільшило попит на паладій з 100,8 т (2005 р.) до 103,8 т (2006 р.), електроніка також додержувалася цього процесу, споживши на 2,8 т метали більше, ніж у 2005 р. Деякі сфери споживання паладія знаходилися в кризі. Так, наприклад, ювелірна галузь скоротила обсяги закупівель паладія на 27,9% з 44,5 тн (2005 р.) до 34,8 тн (2006 г).