Економічна інформація в наукових дослідженнях та її джерела

Економічна інформація в наукових дослідженнях та її джерела

Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства і природокористування

Кафедра економіки підприємства

Науковий реферат

Економічна інформація в наукових дослідженнях та її джерела

Виконала студентка

Паламарчук Наталія

Спеціальність ЕП

Курс 2, група 1

Науковий керівник роботи

доц. Гордійчук А.С.

Рівне - 20007

План

Вступ

1. Економічна інформація, її класифікація і призначення у науково - дослідному процесі

2. Кодування економічної інформації та використання її у науково - дослідному процесі

3. Носії економічної інформації і використання їх в науково - дослідному процесі

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Метою написання даного наукового реферату є вивчення впливу економічної інформації в проведенні науково-дослідної роботи.

Економічна інформація - інформація про суспільні процеси виробництва, розподілу, обміну та використання матеріальних благ, корисні дані сфери економіки, що відображають через систему натуральних, трудових і вартісних показників планову й фактичну виробничо-господарську діяльність та причинний взаємозв`язок між керуючим і керованим об`єктами. Економічна інформація використовується на всіх рівнях управління народним господарством країни, зокрема в усіх галузях агропромислового комплексу.

Економічну інформацію класифікують за рядом ознак. Залежно від здійснюваних в управлінні функцій розрізняють планову, облікову та регулюючу інформацію.

· Планова інформація в структурі економічної інформації займає 8 - 10%. Вона містить директивні вказівки про розвиток конкретного об`єкта управління та його складових.

· Облікова інформація в системі економічної охоплює в середньому 88 - 90%, відображаючи господарські процеси у вигляді натуральних, трудових і вартісних показників. Складовими частинами облікової інформації є бухгалтерські, звітно-статистичні та оперативні дані.

· Регулююча інформація займає в середньому майже 2% від загального обсягу економічної інформації. На її основі приймають рішення щодо регулювання параметрів виробництва або планових завдань.

За стадіями утворення економічну інформацію поділяють на первинну та похідну.

· Первинна інформація відображає виробничо-господарські процеси в момент їх проходження. Це, як правило, бухгалтерська інформація, збір якої переважно здійснюється вручну і заноситься на носій типу "первинний документ" (ПД).

· Похідна інформація є результатом обчислень і поділяється на проміжну, що підлягає подальшій обробці, та результативну.

Як первинна, так і похідна економічна інформація може бути змінною (робочою, оперативною) і постійною.

· До змінної інформації належать показники разового використання, зокрема дані про кількість відпрацьованого часу, виконаних тонна-кілометрів, надоєного молока тощо. Показники змінної (оперативної) інформації мають властивість змінювати свої значення. Наприклад, виробіток одного й того ж працівника в різні дні, як правило, різний. Але ж норма виробітку і розцінка за працю можуть бути одними й тими ж. І тоді це вже постійні дані. Їх, якщо необхідно, вибирають із баз даних (довідників норм виробітку, норм витрат праці, норм амортизаційних відрахувань, норм витрат пально-мастильних матеріалів, розцінок за одиницю роботи і т.д.).

· Постійна інформація використовується багаторазово, тобто вона характеризуються деякою стабільністю. Критерієм, що визначає стабільність показника в робочому масиві, є коефіцієнт стабільності інформації. При цьому постійною вважають інформацію, коефіцієнт стабільності якої становить не менше 0,85.

За об`єктивністю відображення явищ, подій, господарських операцій інформацію розподіляють на достовірну і недостовірну. За насиченістю реквізитами - на недостатню, достатню та надлишкову.

Інформація надходить працівникам апарату управління як із власних структурних підрозділів, так і від інших організацій. За цією ознакою інформацію поділяють на внутрішню і зовнішню. І, насамкінець, інформацію, що надходить до об`єкта управління, називають вхідною, а інформацію від об`єкта - вихідною.

1. Економічна інформація, її класифікація і призначення у науково-дослідному процесі

Економічна інформація про фінансово-господарську діяльність підприємств характеризує виробничо-господарський процес, тобто економічну діяльність. Ці дані систематизують і групують для цілей дослідження за виконанням планів, використанням ресурсів підприємства.

Характеризується економічна інформація трьома критеріями: синтактикою, семантикою, прагматикою.

Синтактика - структура економічної інформації (символи алфавіту мови інформації, слова, речення, правила побудови їх).

Семантика - зміст економічної інформації.

Прагматика - корисність економічної інформації, тобто її властивості (достовірність, своєчасність, зручність сприймання тощо).

Економічна інформація мас такі особливості: відображує діяльність галузей економіки (підприємств, об'єднань, галузі) за допомогою натуральних, умовних і вартісних вимірників; фіксується, як дискретна величина на матеріальних носіях (документах, магнітних стрічках, дисках тощо); має лінійну форму (записується рядками). Крім того, вона є масовою і об'ємною, потребує багаторазового групування, арифметичної і логічної обробки для управління; буває цифровою, буквено-цифровою, алфавітною (буквеною); характеризується тривалістю збереження, циклічністю у виникненні і обробці у встановлених часових межах; виступає активною щодо впливу на господарський і механізм.

Структура економічної інформації .зумовлена її призначенням в управлінні і контролі господарської діяльності. Залежно від цілей і завдань опливу на керований об'єкт економічну інформацію групують у різні інформаційні сукупності, кількісні зміни яких визначаються номенклатурами, що складаються з позицій. До номенклатури включають повний перелік попередньо згрупованих позицій за певною якісною однорідністю. Наприклад, номенклатура статей витрат на виробництво промислової продукції (сировина, матеріали, заробітна плата виробничих робітників, загальновиробничі витрати та ін.) включає позиції за видами сировини і матеріалів, основної і додаткової заробітної плати тощо. По кожній з них групують витрати на виробництво у кількісних і вартісних вимірниках. Ця інформація використовується при дослідженнях виконання кошторису витрат на виробництво продукції, виявленні непродуктивних витрат і розробці заходів щодо запобігання різним втратам. Аналогічно використовується інформація про зміст і структуру витрат у торгівлі і громадському харчуванні.

Для зручності групування інформації за кожною позицією номенклатури витрат закріплюють умовні цифрові позначення у вигляді коду (01 - "Витрати на залізничні, водні і повітряні перевезення", 11 - "Витрати на торговельну рекламу", 18-"Витрати на тару" та ін.).

Номенклатура та її позиції являють собою певну систему економічних показників, які є об'єктами дослідження мікроекономіки.

Економічний показник - це інформаційна сукупність з мінімальним складом реквізитів-ознак і реквізитів-підстав, наприклад, показник "ціна товару" складається з однієї підстави - "власне ціни" - і кількох, ознак - "найменування, зріст, розмір", "номенклатурний номер", "позначення одиниці товару" тощо.

Функціонування автоматизованих систем обробки інформації (АСОІ) ґрунтується на машинному перетворенні інформації про господарську діяльність підприємств. АСОІ використовуються у науково-дослідному процесі в зв'язку із зростанням обсягів інформації до таких меж, коли комплексно досліджувати виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємства без ЕОМ неможливо.

Система машинного перетворення інформації складається з таких елементів: операції, інформаційної процедури, стадії обробки, інформаційної дільниці, інформаційного потоку.

Операція - це будь-яка елементарна або складна дія над інформацією, спрямована на її трансформацію (перетворення) або передавання. Сукупність операцій одного типу називають інформаційною процедурою. Послідовність виконання процедур прийнято називати стадіями обробки. Однорідні взаємопов'язані процеси з формування і перетворення інформації, які мають інформаційну самостійність в межах інформаційний сукупностей, - це інформаційні дільниці. Цілеспрямоване переміщення інформації або документів у межах інформаційної системи за той або інший період називається інформаційним потоком.

Машинна обробка інформації ґрунтується на упорядкуванні масивів інформації створенням інформаційної системи. Масив - це основна інформаційна сукупність, яка бере участь у машинній обробці (виробництво продукції за місяць, табельні номери працівників та ін.). Сукупність даних про окремий об'єкт множини становить певну інформаційну сукупність (надходження матеріалів на склад, нарахування заробітної плати за місяць та ін.).

Структура інформаційної системи включає в себе блок даних, файл, секцію файла, набір файлів, згрупованих у банку даних.

Блок даних - це сукупність даних, які записуються або зчитуються технічними засобами, як одно ціле.

Файл - сукупність даних, яка складається із логічних записів, що стосуються однієї теми (надходження товарів на базу, відпуску товарів у магазини).

Секція - частина файла, яка записується на один том даних, що являє собою змінну фізичну одиницю носія даних (наприклад, котушка магнітної стрічки, на якій зафіксовано надходження сировини і матеріалів від одного постачальника).

Набір файлів складається із сукупності споріднених файлів, тобто тих, які з певною метою за обраними ознаками можуть бути об'єднані у загальну групу (файли переміщення товарів на базі).

Банк даних є сукупністю наборів папок, файлів, згрупованих у масивах даних.

Якщо підприємство виконує зовнішньоекономічні операції, то необхідно користуватися міжнародними стандартами кодифікації даних при проведенні досліджень.

Відомо, що в практиці міжнародних організацій у процесі обміну інформацією та при вирішенні завдань міжнародних економічних, науково-технічних, культурних, спортивних та інших зв'язків використовуються скорочення назв країн - блоки буквеної та цифрової ідентифікації країн. Міжнародна організація з стандартизації (ІСО) розробила коди для кожної країни. Щодо України традиційно вживають такі блоки буквеної та цифрової ідентифікації:

* двобуквений алфавітний код України - UА - рекомендований Міжнародною організацією з стандартизації (ІСО) для міжнародних обмінів, який дає змогу утворювати візуальну асоціацію із загальноприйнятою назвою України без будь-якого посилання на її географічне положення або статус;

* трибуквений алфавітний код України - UКR - вживається в особливих випадках як більш доцільний;

* цифровий порядковий код - 804 присвоєний Статистичним бюро Організації Об'єднаних Націй і використовується для статистичних розрахунків.

Ці три блоки ідентифікації України зафіксовані для використання Міжнародною організацією з стандартизації у стандарті ИСО 3166-88 "Коды для представления названий стран".

Організація Об'єднаних Націй у своїй роботі також користується цими трьома блоками ідентифікації України.

Зважаючи на те, що ці блоки добре відомі у світі, а також з метою уніфікації скороченої назви нашої країни Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України) за погодженням із Міністерством закордонних справ України вважає за доцільне закріпити в законодавчому порядку вживання міністерствами, відомствами, підприємствами і установами алфавітних кодів - UA та UKR і цифрового порядкового коду - 804.

Економічна інформація, яка характеризує стан об'єкта дослідження на сучасний момент називається оперативною, і протягом планового періоду -поточною. Перша використовується при дослідженні господарських процесів у момент проведення їх (кількість і якість продукції конкретної партії поставки та ін.), а друга - після завершення (після закінчення місяця, кварталу). Так, якість продукції контролюють щодня і приймають оперативні рішення, щоб не допустити в торгівлю товарів, які не відповідають стандартам, деформованих та ін., а заходи щодо зміцнення договірної дисципліни можна розробляти після закінчення місяця. Таким чином, оперативна інформація використовується для поточного (оперативного) контролю і регулювання процесів господарської діяльності у випадках виникнення негативних відхилень від запланованих результатів, для вибіркових спостережень за окремими господарськими операціями, експериментальної перевірки норм витрачання сировини і матеріалів, хронометражних спостережень за роботою обладнання тощо.

Оперативна інформація про господарські процеси с дискретною, і потреба у ній виникає періодично. Не завжди її фіксують на матеріальних носіях з належним оформленням підписами осіб, які беруть участь у здійсненні господарської операції. Оперативну інформацію можна групувати за допомогою електричних імпульсів, датчиків, передавати органам управління телефонними каналами, через супутниковий зв'язок та ін. Тому в процесі дослідження її використовують у поєднанні з поточною, перевіряють достовірність, групують в інформаційні сукупності,

Поточна економічна інформація узагальнює результати виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства та його виробничих одиниць у системі бухгалтерського обліку безперервно за звітними періодами протягом календарного року (місяць, квартал). Її відображують у бухгалтерській і статистичній звітності та використовують для дослідження виконання планів, напруженості їх, дослідження факторів, які негативно впливають на результати діяльності підприємства і його підрозділів, а також для контролю використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, збереження власності.

Початкова економічна інформація про стан і використання об'єкта дослідження називається первинною. В процесі обробки для цілей наукового дослідження її перетворюють на вторинну. Вона може бути проміжною і результативною. Так, витрати конкретного виду матеріалів на виробництво, що відображують у кількісних і вартісних вимірниках у лімітно - забірній карті або вимозі на витрачання матеріалів (первинному документі), є первинною інформацією. Ці самі витрати, записані у регістри бухгалтерського обліку, є вторинною інформацією, а згруповані у нагромаджувальних відомостях (машинограмах) протягом місяця за окремими видами виробів проміжною і, врешті, систематизовані за статтями калькуляції після закінчення кварталу разом з іншими витратами, що стосуються цього виробу, за якою обчислено його собівартість, - результативною.

Для дослідження основною є первинна інформація про господарські процеси і явища, оскільки її використовують для встановлення законності витрачання ресурсів і збереження цінностей на підприємстві, визначення матеріально відповідальних і службових осіб за заподіяні збитки. Тому до неї ставлять додаткові вимоги - достовірність інформації про об'єкт дослідження і явища господарської діяльності. Від достовірності її залежить якість проміжної і результативної інформацїї відображеної в системі бухгалтерського обліку, а також добутої в процесі проведення дослідження.

Є також інші ознаки класифікації економічної інформації, яку досліджують за: способом відображення -текстова, цифрова, алфавітна, алфавітно-цифрова, графічна (креслення, схеми, графіки); насиченістю даних -недостатня, достатня, зайва; корисністю використання - корисна, некорисна; способом подання - директивна, розпорядча, звітна; ознаками обробки - оброблювана і необроблювана.

Залежно від функцій економічну інформацію поділяють за функціями використання в інформаційному забезпеченні господарського механізму підприємства, об'єднання, галузі, а також для наукових досліджень.

Інформацію, яку використовують для планування виробничої фінансово-господарської діяльності у всіх ланках економіки і яка містить у собі планові завдання, називають плановою, або нормативно-довідковою, а яка регламентує цю діяльність -директивною. Різновидом нормативної є розцінкова, регулююча (планова), договірна і довідкова інформація.

Інформацію, яка характеризує господарські процеси, відображені в бухгалтерському обліку виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств, об'єднань, використовують як основне джерело даних при проведенні наукового дослідження з мікроекономіки. її називають обліково-економічною, а за змістом -фактографічною.

У процесі дослідження обліково-економічну інформацію переробляють з використанням обчислювальної техніки в інформаційні сукупності, які характеризують виявлені недоліки в діяльності підприємства, об'єднання. Якщо інші види економічної інформації (планову, договірну та ін.) можна подати у вигляді схем, графіків, діаграм та іншими способами, то обліково-економічну - тільки у вигляді документа або його замінника - матеріального носія (машинограм, оперограм, магнітних дисків та ін.).

У сукупності обліково - економічна інформація відображує певні господарські операції за допомогою даних, що постійно змінюються. Тому їх відносять до змінної інформації:

Залежно від ступеня інформаційної деталізації об'єктів обліку розрізняють аналітичну і синтетичну обліково-економічну інформацію. Досліджують об'єкти за даними обліково-аналітичної інформації, сформованої на аналітичних рахунках бухгалтерського обліку, а синтетичну - на синтетичних рахунках. Так, досліджуючи дебіторську заборгованість за підзвітними особами, за даними синтетичного рахунку 372 "Розрахунки з підзвітними особами" встановлюють загальну суму заборгованості у динаміці за досліджуваний період (синтетична інформація). Потім заданими аналітичних рахунків встановлюють, коли і за якою конкретною підзвітною особою виникла дебіторська заборгованість, її суму, причину непогашений (аналітична інформація). Висновки необхідно складати на підставі синтетичної і аналітичної інформації.

Щодо об'єкта дослідження обліково-економічну інформацію поділяють на внутрішню і зовнішню, вхідну і вихідну, оперативну і поточну. Інформація про досліджуваний об'єкт (підприємство, об'єднання), утворювана на самому об'єкті, називається внутрішньою, а за її межами - зовнішньою. Інформація, яка надходить на досліджуваний об'єкт, є вхідною, а від нього - вихідною.

За стабільністю використання або зберігання економічну інформацію поділяють на умовно-постійну (постійну) і змінну. Інформація, яка використовується господарським механізмом без істотних змін протягом кількох звітних періодів (квартал, рік), називається умовно-постійною. або постійною; протягом місяця і менше -змінною. Такий поділ особливо важливий при використанні ПЕОМ у науково-дослідному процесі, оскільки дає змогу інтенсифікувати працю дослідника завдяки зменшенню обсягів інформації, яку готують уручну. Так, завдання до замовлення (контракту) є постійною інформацією на рік з розбиванням її за кварталами і місяцями, вводиться в ПЕОМ один раз і використовується для контролю виконання замовлення в цілому, за асортиментом та іншими показниками за звітний період, використовуючи при цьому змінну інформацію (виконання робіт за день, декаду, місяць).

Економічну інформацію для цілей контролю за ходом виконання планів на підприємствах збирає багато працівників, а корисність її іноді мінімальна. Причиною знецінення даних є те, що добута інформація часто не вкладається у лаг управління. Нова виробнича ситуація настає раніше, ніж прийнято коригуючі рішення на попередній ситуації. У зв'язку з тим, що немає оперативної інформації, неможливо забезпечити надійне функціонування контролю на різних рівнях управління, а отже, приймати для цих цілей науково обґрунтовані рішення, тому в процесі наукового дослідження виявляється інформаційна надлишковість і даються відповідні рекомендації.

Розв'язання проблеми інформаційного забезпечення фінансово-господарської діяльності полягає у підвищенні оперативності інформації, яка використовується для управління, за допомогою швидкодіючих ПЕОМ.

Прогресивною альтернативою вирішення цієї проблеми є створення інформаційного банку даних на зовнішніх запам'ятовуючих пристроях ПЕОМ, що забезпечують інформаційні потреби фінансово-господарської діяльності на різних рівнях управління. Розподіл інформаційної місткості банку за рівнями управління галуззю можна подати у вигляді піраміди, з якої видно, що у загальному обсязі економічної інформації, використовуваної в господарському механізмі галузі, обліково-економічна інформація на першому рівні становить 65 % (табл. 1).

До вершини піраміди, тобто на більш високому рівні ієрархії управління, потреба у первинній обліково-економічній інформації зменшується, оскільки є можливість використовувати інформацію нижчих рівнів управління.

Отже, вивчаючи інформаційний аспект наукового дослідження економіки, можна зробити висновок, що обліково-економічна інформація формується в основі піраміди і с базою інформаційного банку даних для прийняття рішень на різних рівнях управління галуззю. Тому її необхідно використовувати насамперед при проведенні дослідження макро -макроекономіки.

Для раціонального використання банку даних йому необхідно надати певної структури. Створення структури інформації в банку даних потребує розв'язання щонайменше трьох проблем методичного характеру. Перша полягає в тому, щоб встановити інформаційні потреби науково-дослідного процесу за рівнями управління, виявити, які з потенційно можливих інформаційних сукупностей дійсно необхідні для комплексного дослідження макро- і мікроекономіки. Друга проблема полягає у визначенні обсягу даних, призначення їх, де вони зберігаються і як їх одержати досліднику. Третя проблема - це встановлення взаємовідносин між елементами інформаційного банку даних. Наприклад, інформація про сировинні ресурси у номенклатурі може бути елементом банку даних, який використовується при маркетинговому дослідженні забезпечення виробництва сировиною, задоволення купівельного попиту, виконання плану товарообороту, насиченості товарами ринку тощо.

Отже, та сама інформація може бути пов'язана із багатьма масивами банку даних або, іншими словами, із багатьма різними методичними прийомами використання економічної інформації у науково-дослідному процесі.

2. Кодування економічної інформації та використання її у науково-дослідному процесі

Важливою передумовою раціональної організації автоматизованого банку даних для обробки обліково-економічної інформації на ПЕОМ, яка використовується у науково-дослідному процесі, є класифікація і кодування системи облікових номенклатур. Не маючи такої системи, неможливо правильно вирішити питання стандартизації інформації, скорочення обсягів початкових даних, раціональної організації масивів.

Система класифікації - це сукупність правил і результат розподілу заданої чисельності об'єктів на певні групи відповідно до встановлених ознак подібності або відмінності цих об'єктів.

Класифікація - процес розподілу заданої множини об'єктів обліку згідно з прийнятою системою розподілу на класифікаційні групи. Наприклад, класифікатор-цінник товарно-матеріальних цінностей місі ить класифікаційні групи (клас, підклас, групи, підгрупи, види і різновиди).

Класифікатор є систематизованим зведенням найменувань класифікаційних груп та їхніх кодових позначень.

Система кодування - сукупність правил, які визначають систему знаків і порядок використання їх до подання, передавання, обробки і збереження інформації. Процес привласнення кодового позначення об'єкта обліку називається кодуванням, а перетворення кодового позначення в початкову форму інформації - декодуванням.

У системі кодування застосовують алфавіт коду - знаки, які використовуються в системі кодування, і основу коду - кількість знаків у алфавіті коду.

У системі кодування обліково-економічної інформації використовуються цифрові, буквені і мішані (буквено-цифрові) знаки, які є алфавітами коду.

Код (кодове позначення) - це позначення об'єкта обліку знаком або системою знаків за правилами, встановленими певною системою кодування. Довжину коду можна подати кількістю знаків у кодовому позначенні. Кожний із цих знаків визначає окрему позицію облікової номенклатури або інформаційної сукупності і є шифром довжини. Наприклад, кодове позначення рахунок 28 "Товари", субрахунки: 281 "Товари на складі", 282 "Товари у торгівлі", 283 "Товари на комісії", 284 "Тара під товарами", 285 "Торгова націнка".

Систему кодування облікових номенклатур класифікують за різними ознаками.

За формою зображення розрізняють буквені, цифрові і мішані (буквено-цифрові) коди. Застосування їх зумовлено наявністю обчислювальної техніки, периферійного обладнання та інших технічних засобів для машинної обробки обліково-економічної інформації.

Залежно від значності коди поділяють на одно - і багатозначні,

За кількістю ознак, які об'єднуються одним кодом, коди бувають однозначні (прості) і багатозначні (складні).

За структурою побудови коди поділяють на порядкові, серійні, порозрядні, або децимальні, шахові (матричні), повторення і комбіновані (мішані), штрихові.

Порядковий код - порядкова нумерація позицій номенклатури, розташованих у наперед обумовленій послідовності. Порядкові коди прості і малозначні. Вони застосовуються при кодуванні стійких однозначних номенклатур, наприклад, код підприємства одного об'єднання, код цехів підприємств. Проте ці коди не дають змогу розширити номенклатуру, оскільки при кількості ознак класифікації більше від двох ускладнюється групування позицій вищих розрядів.

При серійному коді для кожної групи об'єктів обліку виділяють певну серію номерів і передбачають виникнення нових об'єктів (кодування основних засобів - будинки з 01 до 99, споруди від 100 до 200, передавальні пристрої від 201 до 300 та ін.).

Для двозначних номенклатур, де вищій ознаці відводиться серія номерів, усередині якої всі облікові номенклатури нижчої ознаки кодують по порядку, застосовується серійна система кодування, її перевага полягає у відносній малозначності коду, можливості поповнення новими кодами при розширенні номенклатури повідомлень певної групи, не порушуючи прийнятої класифікації і не збільшуючи значності. Серійні коди зручно використовувати при складних номенклатурах, які чітко групуються, підлягають змінам і потребують одержання багатьох підсумків за різними ознаками. Недоліками серійних кодів є складність кодування багатозначних номенклатур, потреба виділення незаповнених позицій.

Порозрядні, або децимальні, коди застосовуються для позначення складних номенклатур. При цьому кожній класифікаційній ознаці відводиться певне число розрядів, яке залежить від кількості предметів, кодованої чисельності. Так кодують товарно-матеріальні цінності.

Усі матеріали поділяють на класи, підкласи, групи, підгрупи і вироби. Для кодування великої кількості номенклатури цінностей потрібно для класу два знаки, для підкласу, групи, підгрупи і виду - по одному, для товару - чотири. Приклад побудови коду подано на табл. 7.2.

Порозрядну систему доцільно застосовувати для кодування великих багатозначних номенклатур: товарно-матеріальних цінностей, витрат на виробництво, постачальників та ін.

Шаховий (матричний) код застосовується здебільшого для позначення двозначних номенклатур. Одні ознаки розташовують стовпчиками, інші -- по рядках, перетинання їх утворює код. Прикладом матричного коду може бути код причин і винуватців внутрішнньозмінних устаткування на фабриці - кухні (табл. 7.3)

При кодуванні за системою повторення в коди позицій номенклатури включають цифрові і буквені позначення, що безпосередньо характеризують об'єкт (розмір, масу та ін.). Наприклад, за такою системою здійснюють кодування гвинтів. Якщо діаметр гвинта 10 мм, а довжина 50 мм, то код його буде 1050.

Система повторення дуже проста, фактично вона використовує позначення понять, які застосовуються в практиці обліку і планування.

При комбінованій системі кодування здійснюється одночасно за кількома системами, наприклад, розрядною і повторення, розрядною і серійною. її доцільно застосовувати дня кодування багатоознакових номенклатур, коли позиції однієї ознаки кодування здійснюють за розрядною системою, а іншої - за системою повторення. Так, можна здійснювати кодування інструменту в ремонтних майстернях підприємств. Вищий розряд коду позначає вид інструменту (свердла, мітчики). Позиція виду інструменту, закодована за порядковою системою кодування, передбачає другий і третій знаки коду для розміру інструменту за діаметром і кодується за системою повторення.

Штриховий код - це послідовність темних та світлих смужок (ліній) різної ширини. Інформацію несуть відносні розміри ширини світлих і темних смужок та поєднання їх. Застосовується кілька типів штрихових кодів, але основний принцип побудови їх однаковий - кожен продукт отримує свій код ідентифікації відповідно до правил кодування того чи іншого типу кодів. Так, наприклад, найбільш поширений код Європейської системи кодування товарів складається із тринадцяти знаків, може застосовуватися як у виробництві продукції, так і в оптовій та роздрібній торгівлі. Для маркетингової діяльності необхідний потоварний облік реалізації товарів у магазині роздрібної торгівлі. Це можливо лише за умов використання штрихового кодування товарів безпосередньо на підприємствах, що їх виготовляють, а також у торгових підприємствах. У торговому залі магазину обладнують вузли розрахунку із скануючими пристроями, які автоматичне) зчитують штриховий код товару, що реалізується, і передають у пам'ять мікроЕОМ для наступної обробки згідно з вимогами користувачів інформації. Використовують штрихове кодування продукції (товарів) також при при внутрішньому і зовнішньому аудиті, ревізіях, а також при наукових дослідженнях. Штрихове кодування товарів є економним і надійним способом запису та зберігання інформації про товари у формі, зручній для зчитування ЕОМ. При автоматичному зчитуванні штрихового коду за допомогою пристроїв сканування відпадає потреба в операторі. Швидкість зчитування кодів значно більша, ніж при підготовці та введенні їх оператором з клавіатури, а надійність штрихового коду дорівнює одній помилці на 10 тис. зчитаних символів.

Застосування штрихових кодів забезпечує в обліку і контролі товарів швидкість, надійність, гнучкість у пошуку та використанні інформації для маркетингу, аудиту, ревізії та наукових досліджень.

Класифікація і кодування облікових номенклатур використовуються у науково-дослідному процесі для інформаційного пошуку об'єктів, а також для декодування їх в умовах функціонування АСОІ в процесі дослідження.

3. Носії економічної інформації і використання їх у науково-дослідному процесі

Носії економічної інформації, які використовуються у науково-дослідному процесі, виконують подвійну роль. По-перше, містять певні дані, що характеризують економічні процеси, які досліджуються, і, по-друге, - є доказами того, що такі процеси дійсно відбулися за участю службових осіб, які дали дозвіл виконувати їх, а також конкретних матеріально відповідальних осіб, що виконали ці операції. Оскільки висновки ґрунтуються на результатах дослідження передусім фактографічної інформації, оформленої згідно з нормативними актами про документи і документооборот у бухгалтерському обліку, то первинні документи є важливим носієм економічної інформації, який використовується у науково-дослідному процесі.

Господарську діяльність відображають у бухгалтерському обліку суцільним і безперервним документуванням виробничих і фінансово-господарських операцій. Систематизують і відображують господарські операції на рахунках бухгалтерського обліку відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств та інструкцією до його застосування.

Первинні документи є виправдувальними у частині достовірності, повноти і відповідальності за господарські операції, відображені у системі бухгалтерського обліку і звітності. Складають первинні документи у момент виконання господарських операцій.

У процесі дослідження перевіряють, ким і коли затверджені форми первинних документів, чи дотримується порядок складання їх і заповнення всіх встановлених реквізитів. Загальними вимогами для проектування первинних документів є: внесення в документи реквізитів, які характеризують об'єкт обліку, і необхідних для управління, контролю і аудиту фінансово-господарської діяльності; послідовність розміщення інформації , яка полегшує запам'ятовування, читання, обробку і контроль даних, записаних у первинних документах; правильне визначення реквізитів документа, що дають змогу фіксувати дані в рядках і графах; забезпечення необхідних підписів, які характеризують достовірність відображених даних і контроль за господарськими операціями, а також відповідальність за раціональне використання цінностей та збереження їх.

Залежно від характеру документування господарських операцій і цінностей первинні документи поділяють на оформлення операцій з коштами, матеріальними цінностями і розрахунками.

За призначенням розрізняють розпорядчі, виправдувальні, розпорядчо-виправдувальні первинні документи і документи бухгалтерського оформлення,

Розпорядчі - документи розпорядчого характеру на виконання господарських операцій (банківські чеки, вимоги на відпуск матеріалів, видаткові касові ордери та ін.).

Виправдувальні - засвідчують факт виконання господарських операцій (товарно-транспортні накладні, приймальні акти на надходження матеріалів, прибуткові ордери). Незалежно від способу виготовлення ці документи повинні відображати найменування і зміст операції, підставу для проведення її, підписи осіб, відповідальних за достовірність наведених у них даних.

Розпорядчо-виправдувальні - документи, які одночасно є розпорядчими і виправдувальними для господарських операцій (лімітно-забірна карта на відпуск матеріалів, подорожній листок автомобіля).

Документами бухгалтерського оформлення вважають такі, які складають працівники бухгалтерії на основі розпорядчих і виправдувальних або розпорядчо-виправдувальних первинних документів. До них належать регістри, накопичувальні відомості, машинограми, картки тощо. Це переважно зведені документи, які об'єднують однорідні господарські операції за економічними ознаками і методикою відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку (журнал-ордер з обліку матеріальних цінностей, машинограма обліку витрат на виробництво продукції та ін.). Називаються вони регістрами бухгалтерського обліку. Відмінність їх від первинних документів полягає в тому, що вони не можуть прийматися при дослідженнях як доказ про достовірність виконаної господарської операції, правильність її кількісних і якісних вимірників, закріплення матеріальної відповідальності за одержані і відпущені цінності з нормативними актами, що регулюють ці операції.

Регістри бухгалтерського обліку є носіями зведеної інформації, яку приймають під час досліджень як початкову для подальшої деталізації матеріальної та іншої відповідальності, визначення резервів зниження витрато - і матеріалоємності виробництва, розміру збитків і невиправданих втрат тощо.

Функціонування автоматизованих систем обробки інформації (АСОІ) у різних галузях економіки зумовлює використання в науково-дослідному процесі технічних носіїв економічної інформації, які замінили документи при безпаперовій обробці інформації про виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємств.

Розвиток машинних носіїв економічної інформації подано на табл. 7.4.

Машинні носії інформації поділяють на дискретні (перервні) і неперервні.

Дискретні - це перфокарти і перфожетони різного призначення. Вони є дублікатами документів, переданих системою перфорації. Перфокарти застосовувалися одночасно як первинні документи і машинні носії інформації при контролі і аудиті економічних процесів, які відбувалися на підприємстві, пов'язані з використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, виробництвом продукції, робіт і послуг тощо. Будучи одночасно первинним документом і машинним носієм інформації, вони підвищували достовірність результатів дослідження і прискорювали його із застосуванням обчислювальної техніки.

Машинні перфокарти - носії інформації багаторазового використання в процесі обробки на ЕОМ. В економічних дослідженнях в умовах АСО1 вони використовувалися як носії таких норм витрат: праці - часу, чисельності, обслуговування; засобів праці - спрацювання устаткування, будинків і споруд; предметів праці - сировини, основних матеріалів і напівфабрикатів, допоміжних матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів.

Машинні перфокарти були зручні для поновлення норм у зв'язку з впровадженням у виробництво більш прогресивної технології, машин, устаткування, випуском нових видів продукції, зниженням матеріалоємності виробів тощо. Вони сприяли підвищенню рівня автоматизації і достовірності обробки первинної інформації із застосуванням обчислювальної техніки.

Перфокарти з крайовою перфорацією і щільові використовувалися для обробки невеликих обсягів інформації із застосуванням простих способів механізації сортування: селекторів, пошукових вібраційних машин, голки та ін. Перфокарти виготовляють на спеціальному верстаті пробиванням отворів на всіх краях карти в один або два рядки. Кожна пробивка позначає конкретний показник досліджуваного об'єкта, наприклад, при вивченні особового складу працівників підприємства. Карта є одночасно і первинним документом, в зв'язку з чим немає потреби в процесі дослідження переносити показники у інші відомості, таблиці, які складають у процесі дослідження.

Показники дослідного об'єкта разом з іншими ознаками характеристики розташовують у внутрішній частині картки. Для групувальних ознак, зазначених у карті, складають схеми перфорації, тобто зазначають, скільки відводиться отворів (пробивок) для кожного показника.

Перфожетони мають пробивки ознак показників об'єкта, які сприймаються пристроями для зчитування. Вони застосовуються при контролі використання робочого часу, коли кожний робітник бригади має жетон з належним йому табельним номером. При з'явленні на роботу він вставляє його у контрольно-зчитувальний пристрій, який фіксує на перфокарті або перфожетонні дату і час прибуття на роботу і закінчення роботи, передчасний ухід тощо. Виготовлений таким способом носій інформації є первинним документом для контролю трудової дисципліни і машинним носієм інформації для розрахунку заробітної плати на ПЕОМ, вивчення темпів зростання продуктивності праці та інших питань використання трудових ресурсів. Перфожетони використовують при дослідженні ритмічності випуску продукції, виконання планів виробництва продукції у заданому асортименті та інших економічних процесів, зафіксованих на цьому носії інформації.

Зчитувальні термінальні пристрої як периферійні пристрої підготовки даних дають змогу використовувати перфожетони в автоматизації обчислювального процесу і виправдувального документа в контролі господарської діяльності підприємств.

У перфокартах - документах функції первинних документів і машинних носіїв в інформації суміщено. Вони бувають різних видів: перфокарти і макетовані дуаль-карти з графічними позначеннями. Ці носії використовуються при контролі витрачання матеріалів, сировини і трудових ресурсів при виготовленні продукції, транспортних перевезеннях, будівельних роботах тощо.

Перфокарти з графічними позначеннями мають поле для графічних позначень, окремі позиції яких обведено горизонтальним або похилим овалом. Графічне позначення виконують уручну заштриховуванням у межах овалу. Використовувалися вони при обробці даних хронометражних спостережень і контрольного запуску сировини і матеріалів у виробництво. В них відображують як нормативну, так і поточну фактографічну інформацію, яка потім автоматично перфорується зчитувальними термінальними пристроями і обробляється ЕОМ за алгоритмами, передбаченими програмою дослідження.

Макетовані перфокарти з графічними позначеннями цифр і скорочених найменувань позицій в овалах стали більш досконалими порівняно з попереднім носієм інформації. Перфокарту розбито на зони, тобто макетовано друкарським способом, тому її зручніше використовувати в контролі й аудиті замість документів, оскільки в них відображається не тільки змінна, а й нормативно-довідкова інформація.

Дуаль - карти є одночасно первинними документами і машинними носіями інформації. На них друкарським способом відтворюють форму первинного документа. При цьому підвищується достовірність перфорації даних, зменшується кількість помилок. У дослідженнях їх використовували при вивченні ритмічності випуску продукції та реалізації її споживачам, виконанні господарських договорів в умовах ринкових відносин.

Макетовані дуаль - карти з графічними позначеннями вигідно відрізнялися від інших носіїв механізованого процесу заповнення і обробки їх. При проектуванні таких карт одночасно розробляли відповідну форму первинного документа і його перфорацію. Визначали реквізити, які попередньо автоматично перфоруватимуть, і ті, що записуватимуть уручну у вигляді графічних позначень, а також ті, які необхідно відперфорувати, як похідні за допомогою електронного пристрою. Передбачено місце для підпису осіб, які оформляють перфокарти-документи і для наступного розшифрування постійної інформації, нанесеної у вигляді пробивок. Ці носії використовувалися для контролю витрат на виробництво продукції, робіт і послуг при різних методах організації виробництва і технології.

Перфокарти різних видів, як носії первинної інформації, а також машинні носії у системі АСОІ, втрачають своє призначення у зв'язку з виникненням більш прогресивних носіїв інформації для обробки на ПЕОМ, тому приводяться для пізнавальних цілей при вивченні еволюції розвитку носіїв інформації і комп'ютеризації їх обробки.

Неперервні машинні носії інформації є більш досконалими і прогресивними для автоматизованої обробки даних, які використовуються у науково-дослідному процесі.

Перфострічка - проміжний носій початкових даних для машинної обробки між первинними документами і ЕОМ. Інформацію на перфострічку записують зонами, розмір яких залежить від характеру задачі, яку розвЧязують, і загальної ємності оперативного запам'ятовуючого пристрою (ОЗП) ЕОМ. У межах зони зміст кожного документа записується послідовно один за одним за певним макетом. Розташування даних на стрічці відповідає послідовності розміщення інформації в первинному документі. Для кожного реквізиту на стрічці відводиться певна кількість рядків відповідно до значення показника або ознаки.

Інформація на перфострічку наноситься за допомогою спеціальних перфоруючих пристроїв, які працюють автономно або агрегатовано з різними обчислювальними машинами і приладами (пристрої підготовки даних, автоматизоване робоче місце та ін.).

Можливості застосування перфострічок були поширені в обробці інформації в зв'язку з використанням електронних фактурних машин (ЕФМ) різних модифікацій, які успішно застосовуються для автоматизації обчислювальних робіт при обробці матеріалів дослідження з оформленням результатів у багатографних зведених відомостях, таблицях. Крім того, пристрої автоматизованого виведення на перфострічку даних дають змогу створити нові і поновити існуючі масиви інформації для наступного використання в АСОІ. Разом з тим перенесення первинної інформації на перфострічки є трудомістким процесом. Тому завершені роботи, на вилучення із технологічного процесу обробки інформації перенесення даних на перфоносії. Для цього застосовуються різні магнітні матеріали і пристрої, які є технічними носіями економічної інформації для обчислювальних процедур ЕОМ.

Найбільш перспективними носіями інформації є технічні носії із стираючим записом. Вони об'єднують широкий клас носіїв інформації, сфера застосування яких розширюється. Основою їх є магнітне покриття. Принцип вписування інформації на магнітний носій ґрунтується на тому, що під впливом електроструму у записуючій головці пересувний носій інформації зазнає дії змінного магнітного поля, внаслідок чого окремі ділянки магнітного покриття носія перетворюються у постійні магніти, які зберігають записану інформацію. В процесі зчитування ці постійні магніти при проходженні повз головку зчитування збуджують у ній імпульси відповідно до записаної інформації.

Найбільш поширеними носіями інформації з стираючим записом є магнітна стрічка, карта, барабан і диск.

Магнітна стрічна - це шар феролаку на немагнітній, пластмасовій або лавсановій основі. В контролі магнітні стрічки застосовуються при вивченні економічних процесів на підприємствах, в об'єднаннях і галузі в цілому. Ці носії дають змогу використовувати великі масиви первинної фактографічної і нормативної інформації із застосуванням найбільш прогресивного інтегрального методу обробки даних, який забезпечує одноразове введення інформації в ЕОМ та її багатоаспектне перетворення відповідно до цільової програми дослідження. Наприклад, введення в систему обробки інформації про випуск продукції в заданому асортименті дає змогу здійснити її вартісну оцінку, встановити виконання договірних зобов'язань, виконання планового завдання з собівартості виробів тощо.

Магнітна картка - це пластмасова феромагнітним покриттям. Вона поєднує в собі переваги магнітної стрічки і перфокарти: високу економічність, велику щільність запису, значну місткість (у 40 разів порівняно з перфокартами), більшу швидкість записування, стирання запису і перезаписування інформації з однієї карти на іншу.

Магнітні картки використовувалися при обробці інформації на електронних бухгалтерських машинах (ЕБМ) для розв'язання широкого кола економічних задач і виведення інформації на алфавітно-цифровий друкуючий пристрій (ЛЦДП) для друкування багатографних документів. Інформацію, призначену для накопичення і використання на наступних етапах дослідження, перезаписували на магнітну карту або стрічку а міні касети і передали для обробки в АСОІ.

Картки, написані магнітним чорнилом, - носії інформації із міцного паперу, в якому якісні ознаки документа записували за допомогою магнітного чорнила спеціальними записуючими пристроями. Вони застосовувалися обмежено при використанні міні- і мікро-ЕОМ, агрегатованих з читаючими пристроями. При цьому досліджувалися невеликі масиви даних одного-двох об'єктів дослідження.

Магнітний барабан являє собою циліндр із немагнітного матеріалу з феромагнітним покриттям. Запис інформації здійснювався за допомогою магнітних головок. Швидкість обертання барабана досягає сотень метрів за секунду. Така швидкість і можливість паралельного зчитування даних робила запам'ятовуючий пристрій (ЗП) на магнітних барабанах найбільш швидкодіючим порівняно із ЗП на інших носіях інформації. Висока швидкодія можлива лише у електронних пристроях пам'яті, зібраних Неї феритах, твердих схемах та ін. Цей вид носія використовувався у науково-дослідному процесі на підприємствах і об'єднаннях, до функціонують АСОІ. При цьому накопичувалися великі бази даних нормативно - довідкової, договірної, законодавчої і фактографічної інформації, що підвищує науковий рівень висновків з господарської діяльності підприємств.

Магнітий диск виготовляють з алюмінію з феромагнітним покриттям. Запис і зчитування даних здійснюється з обох боків диска двома магнітними головками, які можуть переміщуватися по горизонталі і вертикалі. Запам'ятовуючі пристрої на магнітних дисках найдорожчі із всіх ЗП на магнітних носіях інформації. За місткістю інформації, яка записується на магнітних дисках, вони перевищують усі інші ЗП, тому є найбільш перспективними. Магнітні диски використовуються при дослідженні великих масивів інформації, згрупованих у банках даних.

Серійне виробництво мікропроцесорів і міні - ЕОМ, включаючи персональні ЕОМ, створює сприятливі умови для розвитку прогресивних носіїв інформації, яка використовується для наукових досліджень. Машини і прилади на мікропроцесорах мають кращі техніко-експлуатаційні характеристики і нові функціональні можливості. Міні - і мікро - ЕОМ мають експлуатаційні можливості введення інформації в процесор прямо з первинного документа через дисплей без попередньої її перфорації на носій, з наступною обробкою за програмою, записаною на гнучкому магнітному диску. Разом з прискоренням обробки даних, зниженням вартості її створюється необхідний комфорт для користувачів інформації, якими є студенти, аспіранти та інші працівники, зайняті науковими дослідженнями.

Мікрокомп'ютеризація обчислювальної техніки і термінальних пристроїв, розширення їхніх експлуатаційних можливостей дають змогу використовувати досягнення науково - технічного прогресу у збиранні, накопиченні і обробці інформації без традиційних її носіїв. Це стосується таких технічних накопичуваній інформації голографії, циліндричних домен, твердих і рідких кристалів у обчислювальних системах. Запис і зчитування інформації з використанням зазначеного обладнання дає змогу збільшити інформаційну місткість запам'ятовуючих пристроїв. На стадії виробництва використовують мікро -ЕОМ п'ятого покоління, розміри яких не перевищують величини сірникової коробки. Експериментальне застосування їх у наукових дослідженнях створює можливості для широкого впровадження їх у майбутньому.

Отже, використання машинних носіїв і технічних накопичувачів інформації у науково-дослідному процесі дає змогу автоматизувати пошук даних, що містяться у АСОІ без трудових витрат на збирання, групування і обробку інформації відповідно до програмного забезпечення ЕОМ.

Висновки

Розглянута тема є досить актуальною на сьогодні оскільки економічна інформація є досить важливою у проведенні досліджень наукового напряму. Основна ідея полягає в тому, щоб дослідити вплив економічної інформації на наукові дослідження. Провівши дослідження, можна сказати про значний вплив економічної інформації.

Економічна інформація про фінансово-господарську діяльність підприємств характеризує виробничо-господарський процес, тобто економічну діяльність. Ці дані систематизують і групують для цілей дослідження за виконанням планів, використанням ресурсів підприємства.

Характеризується економічна інформація трьома критеріями: синтактикою, семантикою, прагматикою.

Економічна інформація мас такі особливості: відображує діяльність галузей економіки (підприємств, об'єднань, галузі) за допомогою натуральних, умовних і вартісних вимірників; фіксується, як дискретна величина на матеріальних носіях (документах, магнітних стрічках, дисках тощо); має лінійну форму (записується рядками). Крім того, вона є масовою і об'ємною, потребує багаторазового групування, арифметичної і логічної обробки для управління; буває цифровою, буквено-цифровою, алфавітною (буквеною); характеризується тривалістю збереження, циклічністю у виникненні і обробці у встановлених часових межах; виступає активною щодо впливу на господарський і механізм.

Отже, використання економічної інформації потрібно на кожному етапі наукового дослідження, починаючи від вибору теми до представлення результатів дослідження.

Список використаної літератури

1. Основи наукових досліджень / М. т. Білуха. - К.-2002р.-480с.

2. Основи наукових досліджень / А.Р. Наринян, В.А. Поздеев.- Європейський університет.-2002р.-110с.

3. Основи наукових досліджень / І. С. П'ятницька - Позднякова. - К.-2003р.- 150с.