Іноземні інвестиції в Україн

Іноземні інвестиції в Україн

Оксана Бакай

Київський національний

педагогічний університет

імені М.П.Драгоманова

м. Київ

Іноземні інвестиції в Україні

Останнім часом ми постійно чуємо від нашого уряду, що нашу економіку врятують іноземні інвестиції, але наскільки це так і чи насправді іноземні інвестиції - велике благо? Спробуємо в цьому розібратися. Тому, об'єктом нашого дослідження є інвестиційна ситуація в Україні.

Насамперед, з'ясуємо, що ж таке іноземні інвестиції? Іноземні інвестиції - цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Принаймні так зазначено у декреті Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного інвестування» та Законі України «Про іноземні інвестиції».

Україна має значні проблеми залучення іноземного капіталу. Традиційно до них відносять такі: політичну нестабільність, громіздке й недосконале законодавство і таку саму систему оподатковування(інвестиційний клімат), горезвісні бюрократію та корупцію. Хоча я б назвала ще кредитний рейтинг.

Спробуємо проаналізувати кожну з цих проблем.

Політична нестабільність. Звісно інвестор буде почуватися невпевнено, коли політичний курс країни змінюється майже щодня. Невідомо яку політику провадитиме нова влада, а слабка економіка України не завжди може запропонувати такі швидкі і високі прибутки, щоб ризикувати капіталом. Громіздке й недосконале законодавство. Так громіздке, так недосконале, але давайте придивимося до трьох основних нормативних актів, що регулюють діяльність іноземних інвесторів в Україні: Декрет Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного інвестування», Закон України «Про іноземні інвестиції» та Закон України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження». До укладання останнього документу в перших двох ми бачимо майже повну вседозволеність для іноземних інвесторів і відсутність будь-якої протекції для національного виробника.

Система оподаткування? Система оподаткування - недосконала, але через недосконалість залишає багато способів її обійти, було б тільки бажання.

Бюрократія та корупція - жахлива проблема нашого адміністративного апарату. Справді тут все закладено ще у нашому пострадянському менталітеті, а також у малій заробітній платі мілким та середнім посадовцям. Але якщо казати відверто, то корупція часто слугує шляхом для лобіювання певних питань інвесторами, тому, як бачимо, коментувати це явище можна по-різному.

Щодо кредитного рейтингу, то за оцінками Standard & Poor's, Moody's та Fitch Ratings Україна має кредитний рейтинг ВВП, що відповідає відсотковій ставці при кредиті 11%. Звісно проти 2%-5% європейських країн - це великий показник, але як стверджує А.Яценюк: «В Україні є інвестиційний рейтинг. Категорія інцест-рейтингу обраховується в залежності від агентства, що ставить рейтинг. В Україні він - позитивний і я не бачу умов казати, що Україна - поза інвестиційним рейтингом.» [6, 7].

Справа в тім, що значна частина «погіршення» інвестиційного клімату в Україні - вигадана. Так наприклад прийняття Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» у порівнянні з періодом, коли цього закону не було, звісно, є погіршенням, але слід враховувати, що такі закони - світова практика і те, що вони були введені у нас в країні пізніше - не привід називати це «погіршенням» інвестиційного клімату.

Також проблема в тому, що багато крупних інвесторів з приходом на нові ринки, де ще не склалися певні відносини починають тиснути на уряд, щоб створити собі ще більш вигідні умови. А коли їм відмовляють, то вони починають обурюватись та кричати про поганий інвестиційний клімат.

Проаналізуємо статистичні дані: загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, вкладених в Україну, на 1 січня 2010 р. склав 40 млрд. 026,8 млн. дол., що на 12,4% більше обсягів інвестицій на початок 2009 р. та в розрахунку на одну особу становив 872,6 дол.

Чистий приріст прямих іноземних інвестицій в економіку України у 2009 р. становив 5 млрд. 634,6 млн. дол., що становить 51,6% надходжень 2008 р., за даними Держкомстату. З країн ЄС надійшло 4 млрд. 016,8 млн. дол. (71,3% загального обсягу), з країн СНД - 1 млрд. 064,7 млн. дол. (18,9%), з інших країн світу - 553,1 млн. дол. (9,8%). У той же час капітал нерезидентів зменшився на 941 млн. дол.

У цілому приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, утрат і курсової різниці, за 2009 р. склав 4 млрд. 410,4 млн. дол., що становить 72,6% рівня попереднього року.

Інвестиції надійшли зі 125 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає понад 81% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр - 8 млрд. 593,2 млн. дол., Німеччина - 6 млрд. 613 млн. дол., Нідерланди - 4 млрд. 002 млн. дол., Російська Федерація - 2 млрд. 674,6 млн. дол., Австрія - 2 млрд. 604,1 млн. дол., Сполучене Королівство - 2 млрд. 375,9 млн. дол., Франція - 1 млрд. 640,1 млн. дол., Сполучені Штати Америки - 1 млрд. 387,1 млн. дол., Віргінські Острови, Британські - 1 млрд. 371 млн. дол. та Швеція - 1 млрд. 272,3 млн.дол.

Найбільш інвестиційно привабливими в Україні залишаються підприємства оптової торгівлі і посередництва в торгівлі - 996,3 млн.дол. (15,0% загального обсягу інвестицій) і підприємства харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів - 988,3 млн.дол. (14,8%). Інтерес у нерезидентів також викликають підприємства машинобудування (виробництво машин, електричного, транспортного та електронного устаткування) - 597,3 млн.дол. (9,0%), транспорту і зв'язку - 524,8 млн.дол. (7,9%), металургії та оброблення металу - 338,0 млн.дол. (5,1%), хімічної та нафтохімічної промисловості (хімічне виробництво, виробництво гумових та пластмасових виробів) - 319,3 млн.дол. (4,8%), а також організації, що здійснюють фінансову діяльність - 490,9 млн.дол. (7,4%), операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам - 347,9 млн.дол. (5,2%).

Слід зазначити, що підприємства промисловості отримали майже половину загального обсягу інвестицій - 3314,6 млн.дол.

У підприємства колективної форми власності спрямовано іноземних інвестицій на суму 4970,2 млн.дол. (74,7% загального обсягу), у підприємства, що є власністю інших держав, - 1567,9 млн.дол. (23,5%), державної форми власності - 52,1 млн.дол. (0,77%), приватної та комунальної - відповідно 65,2 млн.дол. (1,0%) та 2,2 млн.дол. (0,03%).

Іноземні інвестиції вкладено у 9442 підприємства України. Серед регіонів провідні місця за обсягами інвестицій продовжують утримувати м.Київ - 2123,4 млн.дол., Дніпропетровська - 598,4 млн.дол., Київська - 473,7 млн.дол., Запорізька - 442,0 млн.дол., Донецька - 434,2 млн.дол., Одеська - 361,7 млн.дол., Львівська - 304,9 млн.дол., Харківська - 267,9 млн.дол. області та Автономна Республіка Крим - 224,2 млн.дол. У зазначені регіони спрямовано 78,5% обсягу інвестицій.

У 2009 році з України в економіку інших країн світу спрямовано 69,8 млн. дол. прямих інвестицій. Інвестування здійснювалось переважно у вигляді грошових внесків.

Обсяг прямих інвестицій з України в економіку країн світу, з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці, на 1 січня 2010 року становив 6 млрд. 223,3 млн. дол., у т.ч. у країни ЄС - 5 млрд. 908,3 млн. дол. (95% загального обсягу), у країни СНД - 220,1 млн. дол. (3,5%), в інші країни світу - 94,9 млн. дол. (1,5%). Прямі інвестиції з України здійснено до 51 країни світу, переважна їхня частка спрямована до Кіпру.

Основними інвесторами з України є підприємства, що належать до таких видів економічної діяльності, як операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам, обсяги інвестицій яких склали 66,4 млн.дол. (40,6%), транспорт - 55,1 млн.дол. (33,7%), державне управління - 14,8 млн.дол. (9,0%), фінансова діяльність - 8,3 млн.дол. (5,1%), машинобудування - 6,3 млн.дол. (3,8%), хімічна та нафтохімічна промисловість - 4,3 млн.дол. (2,6%), будівництво - 3,4 млн.дол. (2,1%), металургія та оброблення металу - 2,5 млн.дол. (1,6%).

Найбільші обсяги інвестицій здійснено підприємствами Харківської - 52,2 млн.дол. (31,9%), Одеської - 36,5 млн.дол. (22,3%), Вінницької - 17,1 млн.дол. (10,5%) областей, міст Києва - 19,4 млн.дол.США (11,9%) та Севастополя - 18,9 млн.дол. (11,6%).

2009 року ЄБРР надав Україні найбільше інвестицій. Про це повідомляє прес-служба українського представництва Міжнародної фінансової організації.

А річний обсяг операцій ЄБРР перевищив 1,5 млрд. доларів [1, 39-41].

Отже, за надійністю інвестування згідно різних оцінок Україна займає 143 місце серед 170 країн світу. Тому в першу чергу постає питання про створення сприятливого інвестиційного клімату для вітчизняних та іноземних інвесторів.[3, 61].

Сьогодні важливим напрямком впливу приватизаційних процесів на інвестування є більша можливість залучення прямих іноземних інвестицій.

Відомо, що переважна більшість іноземних інвесторів звикла працювати в цивілізованому ринковому середовищі і при виборі об'єкта інвестування віддає перевагу приватизованому сектору економіки. В Україну надзвичайно повільно надходять прямі іноземні інвестиції, їх сучасний обсяг аж ніяк не відповідає ні потребам вітчизняної економіки, ні потенціалу іноземних інвесторів. Звичайно, економіка України може виходити з кризового стану і структурно перебудовуватись за рахунок власних резервів, але за оцінкою деяких спеціалістів термін такого виходу може становити близько двадцяти років. Було б нерозважливо не враховувати багатий світовий досвід і не використовувати прямі іноземні інвестиції для підтримки життєво важливих господарських структур.[5, 73-74]. Україні за останні роки не вдалося отримати мінімально необхідний рівень іноземних інвестицій, а потреба в них за різними оцінками сягає 40-50 млрд. дол. США.

На перший погляд, при рівних умовах залучення іноземних інвестицій в Україну вкладається їх значно менше в абсолютному відношенні і в розрахунку на душу населення [4, 7]. Основна причина такого становища полягає в тому, що будь-якого потенційного інвестора, насамперед, хвилює збереження його вкладень. Іншими словами, гарантії з боку держави - імпортера капіталів на випадок "політичної плутанини". Для потенційного інвестора також необхідна впевненість у незворотності ринкових перетворень. В Україні такої гарантії не можуть дати владні структури, навпаки, серед них існують значні сили, що воліли б і далі здійснювати перекачку вітчизняного капіталу за кордон[4, 9]. В ринкових умовах держава повинна перейти від єдиного джерела інвестицій і основного їх виконавця до ролі суб'єкта, який забезпечує загальний сприятливий інвестиційний клімат, що координує інвестиційну діяльність і гарантує збереження об'єктів інвестування.

Таким чином, хоча правова система України знаходиться на стадії активної законодавчої діяльності, а правовий інвестиційний процес в Україні регулюється більш ніж десятьма спеціалізованими інвестиційними законами, активної зарубіжної інвестиційної діяльності в Україні не спостерігається. Така тенденція пов'язана не тільки із законодавчою діяльністю, але й з економічними, політичними і соціальними тенденціями. Економічні процеси в Україні мають кримінальну направленість, а тіньовий характер розподільчих і перерозподільних відносин підриває всю систему зацікавленості, надійності і перспективності розвитку інвестиційної діяльності. Крім того, закони про інвестиційну діяльність ні формально, ні змістовно не відповідають вимогам і потребам потенційних інвесторів в ринковій економіці. Надто велика лібералізація економіки в умовах нерозвиненості державного регулювання, низької виконавчої дисципліни і відповідальності призвела до появи анархії і невизначеності в економіці. Низький рівень державного управління призводить до надмірного втручання в процес інвестування державних службовців з метою задоволення власних потреб. В цьому аспекті має неабияке значення тіньовий експорт капіталу, який зменшує вітчизняні інвестиційні можливості.

Основу цього явища складає недовіра власників капіталів до економічного режиму, бажання приховати капітали від непомірного оподаткування та посягань кримінальних структур. Тіньовий експорт капіталів лежить в основі отримання нелегальних доходів керівниками господарств і працівниками державних установ[3, 62]. Акумулювання вітчизняного капіталу за кордоном створює головну проблему - повернення їх у вигляді інвестицій на батьківщину. Це явище має суперечливу властивість. З одного боку, власники капіталу зацікавлені в поверненні коштів на батьківщину, оскільки норма прибутку в Україні з урахуванням можливостей офіційної та тіньової економіки значно перевищує норму прибутку від використання коштів за кордоном. З іншого боку, тіньовий характер капіталу стримує його повернення внаслідок високого ступеня ризику, що пов'язано з необхідністю обґрунтування характеру походження коштів, які використовуються для особистих цілей, закупівлі високовартісної техніки, автомобілів, нерухомості тощо.

Крім того, ризик обумовлено ще й необхідністю отримання офіційних кредитних та інвестиційних ресурсів, участі в приватизації, нейтралізації переслідувань тіньової діяльності державними органами. В Україні відсутня програма державного стимулювання іноземного інвестора через механізм участі в процесі приватизації. Механізм приватизації в Україні націлений лише на приватизацію, як на процес зміни власника, тоді як питання інвестицій залишаються поза увагою цього процесу [2, 83]. Визначилась галузева структура інвестицій в економіку України. Переважно це сфера послуг та збуту, торгівля та громадське харчування, тобто діяльність, яка не потребує значних початкових інвестицій, має швидку оборотність засобів і розрахована на існуючий великий попит на внутрішньому ринку, а галузі та виробництва, які дійсно потребують негайних інвестицій залишаються поза увагою інвесторів.

Політична і фінансова стабільність необхідна, але недостатня умова для активізації іноземного інвестування. Потрібен відповідний рівень прибутковості вкладень як у проект в цілому, так і для іноземного інвестора зокрема. Якщо норма прибутку в будівництві об'єкта в західноєвропейських країнах складає 38,6%, то в Україні відповідно 21%.

Ліквідувати цей розрив не можна ніяким чином, оскільки економіка іноземних країн також не стоїть на місці. Але скоротити розрив, створити найвищу норму прибутковості капіталовкладень можна за рахунок структурної перебудови економіки через механізм залучення іноземних інвестицій під наукомісткі технології [2, 85]. Спільною проблемою для країн із перехідною економікою, до яких належить і Україна, на різних етапах розвитку є те, що інвестиційний процес у роки реформ значною мірою визначається нестачею власних коштів підприємств, зниженням частки довгострокових кредитів, які залучаються, скороченням обсягів централізованих капітальних вкладень.

Активізація інвестиційного процесу, зростання прямих капітальних вкладень в економіку є одним із головних інструментів успішного проведення економічних реформ в Україні. Підсумовуючи сказане зауважимо, що інвестиційне середовище на сьогодні не сприяє пожвавленню інвестиційної діяльності в Україні. Зокрема, велика частка тіньового сектора, низький рівень віддачі на вкладення. В той же час прямі іноземні інвестиції сьогодні для України є надзвичайно необхідними і можуть стати “рятівним колом” на шляху до побудови цивілізованого суспільства. Тому будемо надіятися, що новий уряд, зробить все можливе для того, аби стимулювати приплив таких інвестицій в Україну.

Бібліографічні джерела

1. Дані державного комітету статистики. Розділ «Інвестиції» 2009-2010 рр.

2. Лазебник Л.Л. Інвестиційний клімат та економічна мотивація іноземного інвестування в Україні // Фінанси України. - 2010. - №4. - С.82-88.

3. Мельник О.О. Інвестиційний клімат в Україні // Фінанси України. - 2010. - №8. - С.61-65.

4. Колосов О. Іноземні інвестиції в економіку України: користь чи небезпека? // Економіка України. - 2010. - №8. - С.6-12.

5. Омельянович Л.А., Філіпенко Т.В., Гладкова О.В. Сучасні проблеми і перспективи інвестиційної діяльності в Україні // Фінанси України. - 2010. - №6. - С.73-78.

6. Самовалов В. Що стримує залучення іноземних інвестицій? // Урядовий кур'єр. - 17 лютого 2010. - №85. - С.7.