Іноземні інвестиції в українській економіці: необхідність і дійсність

Іноземні інвестиції в українській економіці: необхідність і дійсність

- 2 -

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З ОСНОВ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

НА ТЕМУ: «Іноземні інвестиції в українській економіці: необхідність і дійсність».

Студента 1-го курсу

Заочної форми навчання

Валентюка Олега Степановича

П Л А Н .

Вступ.

1. Поняття іноземних інвестицій. Важливість вкладення іноземного капіталу в економіку України.

2. Проблеми іноземного інвестування в сучасних умовах.

3. Органи, які здійснюють керування та контроль іноземним інвестуванням.

4. Способи залучення іноземних інвестицій та гарантії їх захисту.

5. Гарантії захисту іноземних інвестицій відповідно до законодавства України.

Висновок.

ВСТУП.

Україна як молода незалежна, суверенна держава не має достатнього досвіду налагодження економічних зв'язків з іншими країнами світу. Світові економічні зв'язки нам потрібні для того, щоб швидше подолати глибоку економічну кризу, для стабільного та швидкого розвитку продуктивних сил та зростання на цій основі життєвого рівня населення.

Україна робить перші кроки на шляху до входження у світове

господарство, але існує ряд об'єктивних причин, які перешкоджають нині входженню України як повноправного партнера у світове господарство. Однією з таких причин є низький рівень іноземного інвестування в економіку України.

Отже, проблеми, які існують в цьому напрямку розвитку економіки є актуальними і важливими для вивчення та дослідження. Це дає можливість усунути недоліки та запобігти появі нових можливих суперечностей. Однак, стабільність та належний рівень економіки України - це стабільний та належний рівень життя кожного громадянина нашої держави.

1. ПОНЯТТЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ. ВАЖЛИВІСТЬ ВКЛАДЕННЯ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ.

Дослідження проблем інвестування економіки завжди перебуває в центрі уваги економічної науки. Це обумовлено тим, що інвестиції порушують самі глибинні основи господарської діяльності, визначаючи процес економічного росту в цілому.

Економічна діяльність окремих гос-подарюючих суб'єктів та країни в ціло-му значною мірою характеризується об-сягом здійснюваних інвестицій.

Термін "інвестиції" (від лат. investio - вдіваю) означає вкладення коштів. У більш широкій трактовці інвестиції являють собою вкладен-ня капіталу з метою подальшого його збільшення. Інвестиції мають фінансове та економічне визначення. Під іноземними інвестиціями мається на увазі вкладення іноземного капіталу в економіку нашої держави.

Для здійснення перетворень в економіці України потрібні значні капітальні вкладення. Потреба в інвестиціях для реформування й перебудови економіки постійно зростає внаслідок необхідності відновлення діючих виробничих фондів. У такій ситуації при практично повній відсутності власних коштів, здобувають значення іноземні інвестиції, як додаткове не інфляційне джерело фінансування. Загальна потреба тільки першочергових іноземних інвестицій у нашу економіку становить більше 40 мільярдів доларів США.

Одним із шляхів заохочення іноземних інвесторів та формування міжнародних економічних відносин є створення спільних підприємств. На кінець вересня 1992 р. в нашій державі було зареєстровано понад 500 спільних підприємств з кількістю працюючих понад 20000 чоловік, а на початку 1994 р. їх налічувалось близько 1775. Найбільше підприємств створено за участю таких країн як: США, Німеччина, Канада, Франція, Японія.

Загальний зовнішньоторговельний оборот СП з участю всіх фірм цих країн сягнув у 1993 р. - 251 млрд. доларів. Прямі інвестиції в економіку України у 1996 р. становили близько 1,2 млрд.доларів.

СП, які створені у промисловості та сільському господарстві оподатковуються за ставкою 22%, а якщо частка іноземного капіталу перевищує у статутному фонді 30%, то ставка оподаткування складає 18%. Якщо СП займаються посередницькою діяльністю, то ставка оподаткування прибутків - 70%. Залежно від інвестицій збільшується період звільнення від податку на прибуток. До СП застосовують також норми прискореної амортизації машин та устаткування, що означає отримання додаткових пільг в оподаткуванні прибутків.

2. ПРОБЛЕМИ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ.

Інвестиційний процес в Україні гальмується в силу суб'єктивних й об'єктивних факторів, серед яких виділяють:

1) політичну та економічну нестабільність;

2) часті зміни законодавства. В Україні так часто переглядалися закони, що стабільною можна вважати лише постійну їх зміну. Тому, відповідно до оцінок міжнародних експертів, за створенням надійного інвестиційного клімату посідає 140 місце;

3) відсутність налагодженого надійного митного контролю та недоліки у Митному кодексі України;

4) корумпованість влади в Україні;

5) повільні темпи приватизації;

6) нерозв'язаність питань земельної власності й т.п..

Все це жадає від Уряду України проведення вивіреної, науково-обґрунтованої й, у той же час, активної інвестиційної політики, основою якої повинне бути в першу чергу створення чіткої й стабільної нормативно-правової бази господарської діяльності як вітчизняних, так й іноземних інвесторів.

В Україні порядок державного управління інвестиційною діяльністю й іноземним інвестуванням, як її складовою частиною, викладені в Концепції регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1995 року, де іноземні інвестиції згадуються нарівні з іншими джерелами інвестування, і в Програмі діяльності уряду України, затвердженою Верховною Радою України 15 жовтня 1996 року .

Відповідно до Концепції державна інвестиційна підтримка буде надаватися переважно на розвиток пріоритетних напрямків в економіці. При цьому напрямками пріоритетного інвестування є розвиток паливно-енергетичного комплексу й впровадження энергозберігаючих і ресурсозберігаючих технологій, соціальна сфера, розширення й нарощування обсягів виробництва товарів широкого вжитку й послуг населенню, а також конкурентноздатної продукції, що призначається на експорт, розвиток агропромислового комплексу, прискорення розвитку медичної й мікробіологічної промисловості; подолання наслідків Чорнобильської катастрофи .

3. ОРГАНИ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ КЕРУВАННЯ ТА КОНТРОЛЬ ІНОЗЕМНИМ ІНВЕСТУВАННЯМ.

Органами державного управління загальної компетенції, у функції яких входить керування іноземним інвестуванням, в Україні є Кабінет Міністрів України й місцеві державні адміністрації .

Президент також бере активну участь у здійсненні державного керування іноземним інвестуванням в Україні. Так, згідно Указу Президента України від 08.08.1995р. створена Українська державна кредитно-інвестиційна компанія. З метою підготовки пропозицій по забезпеченню сприятливих умов для розвитку економіки України, прискорення й інтеграції у світову економіку й залучення іноземних інвестицій при Кабінеті Міністрів України створена Консультативна рада з питань іноземних інвестицій в Україні ( Указ Президента України від 27.01.1996р.). Указом Президента України від 02.07.1996р. було створено Національне агентство України реконструкції й розвитку, у функції якого входить формування й реалізація державної політики по залученню й використанню кредитів, грантів, міжнародної технічної й гуманітарної допомоги, іноземних інвестицій. Укази Президента також регламентують окремі питання в сфері оподатковування, митного контролю, валютного регулювання, зовнішньоекономічної діяльності, які безумовно, поширюються й на діяльність іноземних інвесторів.

У Кабінеті Міністрів України функції по керуванню іноземним інвестуванням безпосередньо виконує відділ іноземних інвестицій і вільних економічних зон, що організаційно входить до складу Головного управління з питань зовнішньоекономічних зв'язків.

У повноваження місцевих державних адміністрацій входять: розробка програм соціально-економічного розвитку відповідних територій, внесення пропозицій по створенню вільних економічних зон, сприяння створенню підприємств з іноземними інвестиціями, здійснення керування інвестиційною діяльністю, у тому числі й при участі іноземних інвесторів, винесення на розгляд відповідних органів пропозицій по залученню іноземних інвестицій до економічного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, обов'язкова реєстрація іноземних інвестицій, ведення їхнього обліку , проведення на місцевому рівні переговорів з потенційними стратегічними інвесторами, облік частини іноземних інвестицій при складанні місцевих бюджетів і т.д.

Органами функціональної ( міжгалузевий ) компетенції , у функції яких тією або іншою мірою входить керування процесом залучення й використання іноземних інвестицій, є: Валютно- кредитна рада при Кабінеті Міністрів України, Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, Міністерство закордонних справ України, Українська державна кредитно-інвестиційна компанія, Національне агентство України реконструкції й розвитку, Фонд державного майна України, Державний митний комітет України й Головна податкова адміністрація України. Вони мають повноваження над відомчого (міжгалузевого) характеру. Їхня діяльність полягає не просто у виконанні спеціальних функцій, а й у функціях координуючого змісту.

Слід зазначити, що хоча за останні роки система державного керування іноземним інвестуванням в Україні не раз піддавалася змінам, але, як правило, ці кроки є недостатньо далекоглядними й відповідно, малоефективними. Так, наприклад, аналіз завдань Національного агентства України реконструкції й розвитку, що має статус міністерства і є правонаступником ліквідованого Агентства координації міжнародної технічної допомоги показує, що по суті створений аналогічний орган державної виконавчої влади. Це свідчить про те, що в державному регулюванні всіх видів зовнішніх надходжень в економіку України (іноземних інвестицій, іноземних кредитів і технічної допомоги) знову прийшли до того, що було напрацьовано раніше, зокрема до об'єднання функцій державного керування в згаданих напрямках у рамках одного міністерства.

4. СПОСОБИ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ ТА ГАРАНТІЇ ЇХ ЗАХИСТУ.

У розділі II Закону України "Про режим іноземного інвестування" встановлюються державні гарантії захисту іноземних інвестицій. Аналізуючи зміст згаданого розділу, можна зробити важливий практичний висновок про те, що суб'єктом, що одержує державні гарантії по захисту іноземних інвестицій, є іноземний інвестор, а не підприємство з іноземними інвестиціями. Ця особливість є дуже важливою при дозволі питання про гарантії від зміни законодавства. Ці гарантії забезпечують у випадку зміни умов захисту іноземних інвестицій застосування до них протягом 10 років спеціального законодавства про іноземні інвестиції, що діяло в момент реєстрації іноземної інвестиції, тобто мова йде про гарантії поваги права власності іноземних інвесторів. Однак відносно податкових пільг ці гарантії не діють.

Законодавством України передбачені наступні державні гарантії захисту іноземних інвестицій :

1. Гарантії від примусового вилучення іноземних інвестицій (за винятком випадків виконання рятувальних робіт у випадку стихійного лиха, аварій, епідемій і надзвичайних ситуацій), а також незаконних дій державних органів й їхніх посадових осіб.

2. Гарантії компенсації й відшкодування збитку іноземним інвесторам (включаючи упущену вигоду й моральний збиток, заподіяний їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України своїх обов'язків).

3. Гарантії у випадку припинення інвестиційної діяльності (тобто право на повернення не пізніше, ніж через 6 місяців від дня припинення діяльності, інвестицій у натуральній формі або у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів із цих інвестицій у грошовій або товарній формі відповідно до їхньої реальної вартості на момент припинення інвестиційної діяльності).

4. Гарантії безперешкодного й негайного переказу за кордон прибутку, доходів й інших коштів, отриманих внаслідок здійснення іноземного інвестування.

Зараз Україна, безумовно, є державою, яка залучає іноземний капітал на свою територію і судячи з усього, вона залишиться такою ще тривалий час, тому необхідно використовувати всі можливі державні механізми для залучення іноземних інвестицій.

Держава має різні важелі для того, щоб сприяти залученню іноземно-го капіталу. Найважливіші з них:

· Створення привабливого інвестиційного клімату

· Надання податкових пільг

· Створення спеціальних економічних зон

· Використання фінансового механізму

· Надання митних пільг

· Створення системи гарантій (неможливість націоналізації та примусового вилучення інвестицій)

· Інформаційне забезпечення

· Упровадження системи страхування

· Створення центрів допомоги іноземним інвесторам

До системи податкових і митних пільг входять "податкові канікули", зниження ставок оподаткування в разі реінвестування отриманого при-бутку чи інвестування у певні регіони та галузі, захист від подвійного оподаткування, а також звільнення від митних зборів на імпорт новітніх машин та обладнання, технологій, ноу-хау, експорту продукції власного виробництва для покриття валютних витрат або зменшення цих зборів. Спеціальні економічні зони передбачають ще розвиненішу систему податкових та митних пільг, спрощення адміністративних процедур. Ця система пільг передбачає зміцнення позицій національної валюти, її конвертованість; можливість для підприємств, створених з участю іноземних інвесторів, без труднощів конвертувати отримані до-ходи; користування банківською системою країни; надання державних кредитів для інвестиційних проектів у пріоритетні сфери. Інформаційне забезпечення та центри допомоги іноземним бізнесменам мають інфор-мувати інвесторів про різні проекти та умови їх здійснення за кордоном, систему оподаткування, адміністративно-правові процедури господарсь-кої діяльності.

ВИСНОВОК.

Отже, у дослідивши дану тему, слід зазначити, що в сучасних умовах іноземні інвестиції мають важливе значення для розвитку економіки нашої держави. Вони виступають найважливішими засобом забезпечення умов виходу зі сформованої економічної кризи, структурних зрушень у народному господарстві, забезпечення технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності. Активізація інвестиційного процесу є одним з найбільш діючих механізмів соціально-економічних перетворень.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.96р.

Основи економічної теорії. Підручник / під ред.С.В.Мочерного/,Київ, 1997 р.

Ландарь «Особливості залучення іноземних інвестицій в Україну»

// «Економіка України» № 12 грудень 1998р. Шевчук, Рогожин

Омельченко «Іноземні інвестиції в Україні» довідник з правових питань, Київ, «Хрінком» 1997р.

Пересада «Інвестиційний процес в Україні» Київ, «Лібра» 1998р.

Шевчук, Рогожин «Основи інвестиційної діяльності» Київ, «Генеза» 1997р.