Капітал і виробничі фонди підприємства

Капітал і виробничі фонди підприємства

22

Міністерство фінансів України

Академія фінансового управління

Кафедра «Економічної теорії»

Реферат

З дисципліни «Економіка підприємства»

Тема «Капітал і виробничі фонди підприємства»

Студента 1курсу групи

Скуратова Олексія Сергійовича

Київ 2007

Зміст

Вступ

Капітал

Виробничі фонди

Основні виробничі засоби

Оборотні фонди та фонди обігу

Відтворення виробничих фондів підприємства

Фізичний та моральний знос

Амортизація

Методи амортизації

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Необхідною умовою реалізації основної мети підприємництва - отримання прибутку на авансований капітал - є планування відтворення капіталу, яке охоплює стадії інвестування, виробництва, реалізації (обміну) і споживання.

Формування і використання різних грошових фондів для відшкодування витрат капіталу, його накопичення і споживання складає суть механізму фінансового управління на підприємстві.

Незалежно від того, чи розділяється капітал підприємства на власний, позиковий, основний або оборотний, він знаходиться в процесі безперервного руху, приймаючи лише різні форми залежно від конкретної стадії кругообігу.

Бізнес як система функціонує і розвивається в результаті попередніх вкладень капіталу і, перш за все, в основні засоби. Отримання прибутку сьогодні це результат правильних рішень про пропорції вкладення капіталу в основні і оборотні кошти, прийнятих ще до початку операційної діяльності підприємства. Тому ефективне управління капіталом припускає ясне уявлення про специфіку їх функціонування і відтворення.

Для забезпечення безперебійного процесу виробництва і реалізації продукції кожна фірма повинна мати одночасно і основні фонди і оборотні фонди.

У даній роботі розглянемо, що з себе представляють основний і оборотний капітали та приведемо окрему різницю між загальним капіталом фірми та його виробничою частиною.

Капітал

На тепер західні економісти у тлумаченні капіталу єдині у тому, що розглядають його як певну цінність, благо, що приносить його власнику дохід в продовж тривалого часу. Поділяють на основний, і оборотний по наступним ознакам:

1) термін використання;

2) чи зберігають свою матеріальну форму за один виробничий цикл;

3) характер перенесення вартості фондів на собівартість продукції.

Основний капітал включає основні засоби, а також незавершені довгострокові інвестиції, нематеріальні активи і нові довгострокові фінансові інвестиції (вкладення).

Основні засоби, орендовані з правом подальшого викупу або в кінці оренди за умовами договору, які переходять у власність орендаря, враховуються так само, як власні основні засоби.

До складу капіталу також включаються витрати на незавершені капітальні вкладення в основні засоби і на придбання устаткування. Ця частина витрат на придбання і будівництво основних засобів, яка ще не перетворилася на основні засоби, не може брати участь в процесі господарської діяльності, а тому не повинна піддаватися амортизації. У основний капітал ці витрати включаються з тієї причини, що вони вже вилучені з оборотного капіталу.

Довгострокові фінансові інвестиції є витрати на пайову участь в статутному капіталі в інших підприємствах, на придбання акцій і облігацій на довготривалій основі.

До фінансових інвестицій відносяться:

- довгострокові позики, видані іншим підприємством під боргові зобов'язання;

- вартість майна, переданого в довгострокову оренду на праві фінансового лізингу (тобто з правом викупу або передачі власності на майно після закінчення терміну оренди).

Виробничі фонди

Виробничі фонди -сукупність засобів і предметів праці, необхідних для ведення виробництва, виражена у грошовій формі.

Виробничі фонди поділяють на фонди сфер матеріального і не матеріального виробництва (сфера послуг), сфер виробництва та обігу, на основні і оборотні фонди тощо.

Поділ на основні і оборотні фонди здійснюється залежно від перенесення засобами праці своєї вартості на створений продукт. Одні і ті самі засоби праці беруть участь у процесі виробництва тривалий час (наприклад, верстат, машина можуть використовуватися не менше 10 років, будівлі, споруди - кілька десятків років), тому вони переносять свою вартість на новостворений продукт не доразу, а деякі (наприклад ГСМ, сорт, бумага) переносять свою вартість на новостворений продукт одразу, за один цикл виробництва.

Основні виробничі фонди

Основні виробничі фонди - частина продуктивного капіталу, яка повністю бере участь у процесі виробництва, але переносить свою вартість на новостворений продукт частинами в міру їх зношування, тобто - це капітал, вкладений в сукупність матеріально-речовинних цінностей, що відносяться до засобів праці. Основні засоби і довгострокові інвестиції в основні засоби роблять багатоплановий і різносторонній вплив на фінансовий стан і результати діяльності фірми.

За наказом міністерства фінансів України від 18.11.2005. Основні засоби це матеріальні активи, які підприємство утримує, щоб використовувати як засоби праці чи при поставці товару, надання послуг, надання в оренду чи виконувати адміністративні і соціально культурні функції, очікуваний строк використання яких більше ніж один рік, тобто основні виробничі фонди - це будівлі та споруди виробничого призначення, передавальне обладнання, силові та робочі машини та устаткування, транспортні засоби тощо.

Оборотні фонди та фонди обігу

Оборотний виробничий капітал (оборотні фонди) - це частина капіталу фірми (підприємства), яка повністю бере участь у процесі виробництва, витрачається за один виробничий цикл; вартість її при цьому повністю переноситься на новостворений продукт і після реалізації продукції повертається до підприємства у грошовий формі. За матеріально-речовинною ознакою до складу оборотного капіталу включаються: предмети праці (сировина, матеріали, паливо і т. д.), готова продукція на складах, товари для перепродажу, грошові кошти і кошти в розрахунках. Характерною особливістю оборотних коштів є швидкість їх обороту. Функціональна роль оборотних коштів в процесі виробництва в корені відрізняється від основного капіталу. Оборотні кошти забезпечують безперервність процесу виробництва, тобто оборотні виробничі фонди це частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці елементи якої споживаються у кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають свою форму і переносять всю свою вартість на вартість продукції або послуг, термін використання яких не перевищує один рік.

Фонди обігу - це сукупність всіх засобів, які обслуговують сферу обігу. Вони включають: готову продукцію на складах підприємства, товари відвантажені, грошові кошти у касі, банку, на рахунках, а також ресурси, які необхідні для реалізації готової продукції, її зберігання, доведення до якості, яка відповідає вимогам споживачів, інші ресурси, які використовуються для обслуговування постачання і продажу готової продукції.

Оборотні фонди і фонди обігу, виражені у грошах, - це оборотні засоби. За джерелами формувань їх розрізняють таким чином:

- власні виробничі засоби;

- позикові (залучені) оборотні засоби.

Основні фонди й оборотні засоби утворюють статутний фонд підприємства, рух якого знаходить відображення у самостійному балансі.

Відтворення виробничих фондів підприємства

Відтворення фондів - це безперервне їх відновлення, яке забезпечує постійне повторення процесу виробництва. У ході відтворення фондів вони відновлюються і розвиваються, як за натуральною формою так і за вартістю. Змінюється структура фондів, відбувається відновлення та розвиток їх економічної структури.

Витрати капіталу на відтворення основних засобів мають довгостроковий характер і здійснюються у вигляді довгострокових інвестицій на нове будівництво, на розширення і реконструкцію виробництва, на технічне переозброєння і на підтримку потужностей підприємств, що діють.

До джерел власних коштів фірм для фінансування відтворення основних засобів відносяться:

- амортизація;

- знос нематеріальних активів;

- прибуток, що залишається у розпорядженні фірми.

Достатність джерел коштів для відтворення основного капіталу має вирішальне значення для фінансового стану фірми.

До позикових джерел відносяться:

- кредити банків;

- позикові кошти інших фірм;

- пайова участь в будівництві;

- фінансування з бюджету;

- фінансування з позабюджетних фондів.

Питання про вибір джерел фінансування капітальних вкладень повинно вирішуватися з урахуванням багатьох чинників: вартості капіталу, що привертається; ефективності віддачі від нього, співвідношення власного і позикового капіталів, економічних інтересів інвесторів і кредиторів.

Питання про джерела формування оборотного капіталу дуже важливе. Кон'юнктура ринку постійно міняється, тому потреби фірми в оборотних коштах не стабільні. Покрити ці потреби тільки за рахунок власних джерел стає практично неможливо. Привабливість роботи за рахунок власних джерел йде на другий план. Досвід показує, що в більшості випадків ефективність використання позикових засобів виявляється вищою, ніж власних.

Структура джерел формування оборотного капіталу охоплює:

- власні джерела;

- позикові джерела;

- додатково привернуті джерела.

Як правило, мінімальна потреба фірми в оборотному капіталі покривається за рахунок власних джерел: прибутку, статутного капіталу, резервного капіталу, фонду накопичення і цільового фінансування. Проте через низку обставин у фірми виникають тимчасові додаткові потреби в оборотному капіталі. В цьому випадку фінансове забезпечення супроводжується залученням позикових джерел: банківських і комерційних кредитів, позик, інвестиційного внеску працівників фірми, облігаційних позик.

Механізм формування і використання оборотного капіталу має активний вплив на хід виробництва, виконання поточних виробничих і фінансових планів.

Оборотні кошти повинні забезпечувати безперервність процесу виробництва. Тому склад і розмір потреб фірми в оборотних коштах визначається не тільки потребами виробництва, але і потребами обертання. Для цього необхідно вести точний розрахунок потреб фірми в оборотному капіталі з розрахунку часу перебування оборотних коштів у сфері виробництва і у сфері обертання.

Фізичний та моральний знос

Амортизація - це планомірний процес перенесення вартості засобів праці по міру їх зносу на вироблюваний з їх допомогою продукт. Амортизація є грошовим виразом фізичного і морального зносу основних засобів. Сума нарахованої за час функціонування основних засобів амортизації повинна бути рівна їх первинній (відновної) вартості.

Фізичний знос - це матеріальне зношення основних фондів, що як діють, так і не діють. Викликається з двох причин: інтенсивністю використання їх в процесі виробництва і впливом природних сил природи. Фізичний знос зменшує первинну або відновну вартість основних фондів. Знос може бути повним або частковим. При повному зносі ліквідовані основні фонди замінюються новими, при частковому вони відновлюються шляхом капітального ремонту і модернізації. Фізичний знос Іф орієнтовно визначають по формулі:

Іф = (Сф / Сн) * 100

Де Сф і Сн - фактичний і нормативний (амортизаційний період) терміни служби основних фондів.

Моральний знос - процес поступового перенесення вартості основних фондів на вироблену продукцію по мірі втрати нею споживчої вартості. Моральний знос засобів праці означає, що фізично вони придатні, а економічно себе не виправдовують. Моральний знос, отже, виявляється в двох формах. Перша з них полягає в зниженні вартості відтворення засобів праці, що викликається зростанням продуктивності праці в галузях, що їх проводять. Причина другої форми морального зносу - поява нових, продуктивніших машин і устаткування, застосування яких веде до економії витрат упредметненої і живої праці, вивільнення робочої сили, полегшення праці і поліпшення його умов. Моральний знос першої форми визначається при переоцінці основних фондів шляхом зіставлення їх повної первинної і відновної вартості, а моральний знос другої форми - зіставленням продуктивності (потужності) і інших технічних характеристик сучасних (нових) і морально застарілих машин і устаткування.

Оцінка фізичного і морального зносу основних фондів необхідна для визначення відновної вартості, ступеня зносу, термінів служби засобів праці по їх видах і на цій основі встановлення норм амортизаційних відрахувань.

Амортизаційні відрахування по основних фондах нараховуються з першого числа місяця, наступного за місяцем постановки їх на облік. Нарахування амортизації проводиться до повного погашення їх вартості або їх списання у зв'язку з припиненням права власності або виходу їх з ладу.

Важливе значення при розрахунку амортизаційних відрахувань має термін використання. Це період часу, в перебігу якого використання основних фондів має приносити дохід і служити засобом досягнення мети підприємства. Для окремих груп основних фондів термін використання визначається виходячи з об'єму продукції або іншого натурального показника об'єму робіт, очікуваного до отримання в результаті їх використання. Термін використання основних фондів розраховується підприємством у момент ухвалення їх на облік.

Напрям амортизації на розширене відтворення основних фондів обумовлено специфікою її нарахування і витрачання: нараховується вона протягом всього нормативного терміну служби основних фондів, а необхідність в її витрачанні наступає лише після фактичного їх вибуття. Тому до моменту заміни вибулих з експлуатації основних фондів нарахована амортизація є тимчасово вільною і може використовуватися як додаткове джерело розширеного виробництва. Крім того, використанню амортизації на розширене відтворення сприяє науково-технічний прогрес, в результаті якого деякі види основних фондів можуть здешевлюватися, в дію вводяться більш досконалі і продуктивніші машини і устаткування.

Амортизаційні відрахування проводяться підприємствами щомісячно по нормах балансової вартості основних фондів або інвентарних об'єктах. Протягом року щомісячну суму амортизації визначають так: до нарахованої за попередній місяць суми додають амортизаційні відрахування по об'єктах, що поступили, і віднімають суму амортизації по колишніх об'єктах в попередньому місяці. Одночасно величина проведених минулого місяця амортизаційних відрахувань коректується у зв'язку із закінченням цього місяця термінів служби повністю амортизованих основних засобів. Нарахування амортизації припиняється в період реконструкції або технічного переозброєння основних засобів з їх повною зупинкою. На цей час продовжується нормативний термін їх служби. Амортизаційні відрахування також не проводяться у разі переказу основних коштів на консервацію.

Так само велике значення мають економічно обґрунтовані норми амортизації, що представляють відношення річної суми амортизації до первинної вартості якого-небудь засобу праці, виражене у відсотках і висловлене у формулі:

Фб-фл

На = --------------------------- * 100%;

Фб*Тн

де Фб - балансова вартість, Фл - ліквідаційна вартість

Тн - нормативний термін служби засобів праці.

Рівень амортизації залежить від кожної складової цієї формули, але головною величиною є нормативний термін служби засобів праці. Нижньою межею праці не є термін зносу засобів праці, при якій подальший капітальний ремонт стає не потрібний. Верхня межа не обумовлена найменшим терміном служби основних фондів, при якому економічний ефект заміни фондів, що діють, новими підвищує ефективність їх модернізації і ремонту.

Амортизація

Щоб забезпечити своєчасне й повне оновлення основних виробничих фондів, запроваджуються норми амортизації, що враховують фізичний і моральний знос. Амортизація -- це процес поступового перенесення вартості засобів праці у міру зносу їх на вироблений продукт І використання цієї вартості для наступного відтворення (заміщення, відновлення) засобів праці. Вартісне зношування є грошовим виразом фізичного і морального зносу.

Перенесена вартість являє собою частину собівартості продукції, яка після реалізації надходить підприємству у вигляді частини виручки, що зараховується на спеціальний грошовий фонд (амортизаційний фонд). Амортизаційний фонд -- це фонд грошових ресурсів, що утворюється за рахунок амортизаційних відрахувань і призначається для повного відновлення (реновації) основних фондів. За натуральною формою відшкодування зношування основних фондів здійснюють у процесі нового капітального будівництва та капітального ремонту основних фондів.

Слід зазначити, що амортизація відшкодовує зношування фондів лише у процесі виробництва. За рахунок амортизації не відшкодовуються основні фонди, зруйновані під час стихійного лиха, війни, невстановлене устаткування, а також основні фонди, які тривалий час перебувають у капітальному ремонті. Амортизація нараховується при введенні в дію нових цехів, дільниць, відділків.

З метою створення економічних передумов для оновлення основних Фондів установлюється норма амортизації. Це -- відношення річного обсягу амортизаційних відрахувань де середньорічної вартості основних фондів, виражене у відсотках. Норми амортизації визначаються на основі строків служби фондів, які залежать від їх довговічності, фізичного й морального зносу, фактичного віку засобів праці, затрат на капітальний ремонт, модернізацію. Водночас на підприємствах деяких галузей, специфічні умови яких не дають можливості визначати амортизаційні відрахування у відсотках за вартістю основних фондів, норма амортизації встановлюється до іншої бази. Наприклад, у вугільній, гірничодобувній, нафтодобувній промисловості норма амортизації визначається у грошах на тонну видобутого продукту.

Норма амортизації складається з двох частин: норми на реновацію (повне відновлення) і норми на капітальний ремонт. Ц: частини взаємозв'язані і взаємозалежні Так, чим коротший строк служби засобів праці, тим за інших рівних умов менша потреба у ремонті, а отже, й нижча частка амортизаційних відрахувань на капітальний ремонт.

Де А - річна норма амортизації, визначена у відсотках; Фон - балансова вартість основних фондів; Ркр - витрати на капітальний ремонт і модернізацію; Лф -- виручка (ліквідаційна вартість) від продажу вибулих засобів праці і лому металевого з відрахуванням затрат на демонтаж; Т - тривалість (кількість років) функціонування основних фондів.

Норма амортизації впливає на собівартість продукції, а відповідно й на величину чистого доходу. Тому норми амортизації повинні бути науково обґрунтованими. Це дає змогу точніше обчислити собівартість і ціни на продукцію.

Методи амортизації

При формуванні амортизаційної політики підприємство повинно вибрати методи начислення амортизації для груп необоротних активів. На сьогодні найпоширеніший метод це прямолінійний, а також методи і норми передбачені Законом про прибуток, однак їх вживати не завжди доцільно. Розглянемо най поширені методи.

1. Прямолінійний метод

При його вживанні річну суму амортизації вираховують діленням амортизаційної суми на строк використання об'єкта, на приклад( приклад 1) підприємство купило верстат : його начальна вартість 10 тис. грн., очікуваний строк використання -5 років, ліквідаційна вартість-1 тис. грн., Розрахунок суми амортизації в таблиці 1

Таблиця 1

2. Метод зменшення остаточної вартості

Згідно ньому річну суму амортизації розраховують як добуток залишкової вартості об'єкту на початок звітного року або первинної вартості на дату початку нарахування амортизації (на перше число місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт ввели в експлуатацію) і річної норми амортизації. Річну норму амортизації обчислюють (у відсотках) по формулі:

Nрічна=[1-vЛв?Пв]*100%

Де: n --кількість років корисного використання об'єкту;

Лв-- ліквідаційна вартість;

Пв-- первинна вартість.

Підставимо дані у формулу з прикладу 1:

Nрічна=[1-v1000?10000]*100%=36,9%;

Таблиця 3 Розрахунок сум амортизації Метод зменшення залишкової вартості

Якщо ви віддасте перевагу цьому методу, у вас в перші роки до складу витрат потрапляє більша сума амортизації, чим в подальших. Врешті-решт, застосовувати чи ні зменшення залишкової вартості - справа самого підприємства. Але відмітимо: описаний метод не дуже популярний ні в Україні, ні в світі.

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Тут річна сума амортизації рівна добутку залишкової вартості об'єкту на початок звітного року або первинної вартості на початкову дату нарахування амортизації і річної норми амортизації. Останню обчислюють виходячи з терміну корисного використання об'єкту і подвоюють. У формулі це виглядатиме так:

Nрічна = Залишкова вартість * ((100% : Термін використання)* 2)

Тепер пригадаємо наш приклад 1 і приведемо суми нарахованої амортизації за 5 років в таблиці 4. Важливо: в останній рік експлуатації об'єкту суму річної амортизації визначають як різницю між його залишковою і ліквідаційною вартістю, оскільки останню не приймають до уваги при підрахунку суми зносу перших чотирьох років.

Розрахунок суми амортизації при методі прискореного зменшення залишкової вартості

4. Кумулятивний метод

Він також відноситься до групи прискорених. Його ще називають методом суми цифр кількості років експлуатації. При його використанні протягом перших років експлуатації накопичується велика частка амортизаційних відрахувань, а в подальших звітних періодах сума знижується. По кумулятивному методу річну суму амортизації враховують як добуток вартості, що амортизується, і кумулятивного коефіцієнта. У свою чергу, коефіцієнт визначають, розділивши кількість років, які залишаються до кінця очікуваного терміну використання об'єкту ОС, на загальну суму числа років його використання:

Кк = Кількість років використання, що залишилася :

: Суму порядкових номерів років використання

Отже, дільника дробу знаходять так. Якщо термін корисного використання ОЗ 3 року, знаменник рівний 6 (1+2+3), а якщо 5 років - 15 (1+2+3+4+5).

Ось формула нарахування амортизації по кумулятивному методу:

Nрічна =(Первинна вартість - Ліквідаційна вартість)* Кк

Щорічну суму нарахованої амортизації побачите в таблиці 5

Приклад 1

Розрахунок суми амортизації при кумулятивному методі

Як бачите, тут є незручність - для кожного року експлуатації необхідно обчислювати окремо кумулятивний коефіцієнт.

Вкажемо: по всіх названих методах - прямолінійному, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення вартості і кумулятивному - визначають річну суму амортизації. А по П(С) БУ її нараховують щомісячно. Саме тому знайдений річний показник слід розділити на 12.

5. Виробничий метод

Його особливість в тому, що він базується на очікуваних об'ємах виробництва, а термін корисного використання об'єкту взагалі не враховують.

По виробничому методу місячну суму амортизації визначають як добуток фактичного місячного об'єму продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації. Останню знаходять, поділивши амортизаційну вартість на загальний об'єм продукції, який підприємство планує зробити на даному об'єкті:

Св=(Первинна вартість - Ліквідаційна вартість)

:: Плановий об'єм продукції

Тобто місячну норму амортизації можна представити:

Nмісячна = Об'єм продукції за місяць х Св

Приклад 2

Умовимося, що первинна вартість придбаного підприємством автомобіля - 10 тис. грн. Його ліквідаційна вартість - 1 тис. грн. Запланований пробіг транспортного засобу - 90 тис. км. Отже, виробнича ставка - 0,1 ((1000-100):90000). Щомісячну суму нарахованої амортизації відобразимо в таблиці 6.

Розрахунок суми амортизації при виробничому методі

Зрозуміло, у виробничому методі сума амортизації, залежить від інтенсивності використання об'єкту ОЗ. Тобто тут сума нарахованої амортизації прямо пропорційна об'єму зробленої продукції (виконаних робіт) і відноситься до змінних витрат. Застосовують такий метод тільки тоді, коли виробничу віддачу того або іншого об'єкту можна встановити достовірно. Доречно буде звернутися до даного методу при амортизації транспортних засобів і виробничого устаткування, яке експлуатують нерівномірно.

6. Податковий метод

Він передбачає нарахування бухгалтерській амортизації згідно пп.8.6.1 Закону про прибуток. Але це зовсім не означає, що для цього підходять всі без виключення положення ст.8. Податковий метод базується тільки на амортизаційних нормах Закону про прибуток.

Тому радимо вам звертатися до податкових норм амортизації тільки на малих підприємствах або тих, де на балансі невелика кількість ОЗ.

Висновок

Для нормального функціонування підприємства необхідно постійно контролювати витрати. Теоретичні знання законив ринку і правил функціонування фірми, дають нам змогу більш коректно впроваджувати закони обліку, для доцільного використання капіталу зарученого у підприємство.

На жаль, не дивлячись на можливість вибору економічно обґрунтованого методу амортизації, більшість підприємств вдаються до податкових ставок. Негативні сторони тут очевидні.

По-перше, використання норм із закону про прибуток у жодному випадку не знижує трудовитрат, як помилково вважають деякі. Адже податкова і бухгалтерська вартість одних і тих же об'єктів найчастіше не однакова, і виходить, будуть різними амортизаційні суми.

По-друге, застосування податкових ставок приводить до спотворення достовірності суми витрат амортизації і залишкової вартості ОЗ. Річ у тому, що мета бух обліку не співпадає з метою податкового. Кожний з них ґрунтується на різних нормативних, законодавчих актах. Перенесення окремих ставок з податкового обліку в бух облік позбавляє останній цілісного підходу.

Дуже часто, ухвалюючи рішення зупинитися на податковому методі, керівництво ігнорує моральне і фізичне старіння ОЗ, терміни реальної експлуатації. Зрозуміло, це не відображає дійсної собівартості готової продукції і реального фінансового положення підприємства.

Також для нормального функціонування кожного підприємства необхідні

оборотні кошти, що є грошовими коштами, використовуваними підприємством для придбання оборотних фондів і фондів звернення.

Раціональне і економне використання оборотних фондів - першочергове завдання підприємств, оскільки матеріальні витрати складають найбільшу частину собівартості продукції. Зниження матеріаломісткості продукції може бути досягнуте різними способами : впровадженням нових технологій, техніка, вдосконалення організації виробництва і праці.

Аналіз ефективності використання оборотних коштів повинен допомогти виявити додаткові резерви і сприяти поліпшенню основних економічних показників роботи підприємства.

Забезпеченість власними оборотними коштами і їх збереження, стан нормованих запасів матеріальних цінностей, ефективність використання банківського кредиту і його матеріальне забезпечення, оцінка стійкості платоспроможності підприємства, є основними показниками, що характеризують фінансовий стан фірми.

Список використаної літератури:

1. Все о бухгалтерском учете №31(1185) от 28 марта 2006 года;

2. Все о бухгалтерском учете №55(11332) от 14 июня 2007 года;

3. Ю.В.Ніколенко «Основи економічної теорії» Київ «Либідь» 1998 р.;

4. С.В.Мочерний « Економічна теорія » Київ «Академія» 2003р.

5. И.К. Бирюкова «Бухгалтерский учет в Украине» Киев «Знання» 1998 г..