Логіко-історичний процес формоутворення вартості і ціни

Логіко-історичний процес формоутворення вартості і ціни

Державна установа

"Інститут економіки та прогнозування Національної академії наук України"

Артьомова Тетяна Іванівна

УДК 330.13

Логіко-історичний процес формоутворення вартості і ціни

08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Державній установі "Інститут економіки
та прогнозування НАН України".

Науковий консультант доктор економічних наук, професор
Гриценко Андрій Андрійович,

Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України", завідувач відділу економічної теорії

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Архієреєв Сергій Ігоревич,

Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", завідувач кафедри загальної економічної теорії;

доктор економічних наук, доцент

Довбенко Михайло Володимирович,

Інститут відкритої політики, директор;

доктор економічних наук, професор

Кривенко Костянтин Тарасович,

Державний вищий навчальний заклад "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана", заступник завідувача кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів.

Захист відбудеться 05 березня 2008 р. о 14 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.01 ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАН України" за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАН України" за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий " 05"лютого 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Левчук Н.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

На рубежі віків і тисячоліть два величезних трансформаційних процеси змінили вигляд глобального суспільного господарства: з одного боку, криза і розпад системи традиційного соціалізму обумовили формування перехідної економіки інверсійного типу, з іншого - ринково зрілі країни вступили в стадію переходу до постіндустріального суспільства. І процеси ринкової трансформації, і феномен господарської глобалізації усвідомлені світовою суспільною думкою, однак їх справжня суть та механізми розгортання залишаються неясними. Це обумовлює поширення хаосу і невизначеності господарської життєдіяльності, що посилює больові шоки від інституційних зрушень та розламів і не дозволяє людству гідно відповісти на глобальний виклик буття. У той же час, хаос характеризує не стільки стан реальних об'єктів, скільки недостатню наукову рефлексію тих законів, що стоять за сприйманою зовні невизначеністю і дезорганізацією Кирдина С. Институциональная структура современной России: эволюционная модернизация // Вопросы экономики. - 2004. - № 10. - С. 89.. Логічним наслідком сказаного є нагальна потреба у відшуканні адекватної методології дослідження явищ господарської глобалізації і процесуальності.

Актуальність теми. На пояснення зазначених явищ претендують сьогодні теорія систем, синергетика, філософія постмодерну, математична логіка, цивілізаційний підхід в історії, соціологія постіндустріальної хвилі, термодинамічна теорія структури, стійкості і флуктуацій, екологічна економіка, біоетика, різні інституціональні підходи і т. ін. Разом з тим основу трансформаційних процесів світового господарства складають зміни в економічному базисі і надбудові, а ядро господарської глобалізації утворює глобалізація економічна. Це з необхідністю висуває на роль методологічного лідера економічну теорію. Однак сучасна економічна теорія знаходиться в кризовому стані; трьом її основним науковим гілкам (трудовій теорії вартості, маржиналізму, інституціональній економіці), що досліджують єдиний об'єкт, властиві різні методологічні підґрунтя, а разом з тим і три бачення світу. У такому вигляді економічна наука не може надати адекватну відповідь на глобальний виклик буття: вона є традиційною (позаісторичною), бо не відображає генезис свого об'єкта в єдиній просторово-часовій системі координат, а її основні наукові течії перебувають у стані ідеологічної ворожнечі.

Тим загальним, що притаманне кожному з трьох зазначених економічних течій, що ідентифікує ці напрями як наукові, є теорія вартості. Разом з тим теорія вартості сьогодні також виявляється розколотою; більше того, саме її "розкол" і провокує роз'єднаність трьох підходів у науці. Термін "вартість" характеризує методологічне ядро трудової теорії вартості; у маржиналізмі основним поняттям є гранична корисність; інституціоналізм взагалі не має власного теоретичного ядра і спирається на вартісну або маржинальну методологічну платформу. Однак економічна теорія тільки тоді зможе запропонувати адекватну сучасним вимогам методологію пізнання, коли вона спиратиметься на єдину теорію економічної цінності.

Проблемами ціннісних відносин займалися і займаються багато поколінь економістів. Значний внесок у розвиток теорії економічної цінності внесли Абалкін Л., Августин Бл. Аврелій, Автономов В., Ананьїн О., Аквінський Ф., Алле М., Аристотель, Баумоль У., Бем-Баверк Є., Блауг М., Булгаков С., Бурмейстер Є., Бухарін М., Беккер Г., Вальрас Л., Варга С., Візер Ф., Вознесенський М., Гелбрейт Дж., Джевонс У., Дмитрієв В., Друкер П., Енгельс Ф., Ентов Р., Ерроу К., Зібер М., Ільєнков Е., Канторович Л., Кейнс Дж., Кене Ф., Кондратьєв М., Корнаі Я., Коуз Р., Курно О., Курц Х., Лєйонхуфвуд А., Леонтьєв В., Мальтус Т., Маркс К., Маршалл А., Менгер К., Мілль Дж., Міль Дж. Ст., Морісіма М., Найт Ф., Нікітін С., Новожилов В., Норт Д., Ойкен В., Ольсевич Ю., Осадча І., Островітянов К., Пезенті А., Петті В., Платон, Покритан А., Поланьї К., Поппер К., Пригожин І., Радаєв В., Робінсон Дж., Розенберг Д., Самуельсон П., Слуцький Є., Сміт А., Сраффа П., Стігліц Дж., Стідмен Я., Струмілін С., Стюарт Дж., Сей Ж.-Б., Тронєв К., Туган-Барановський М., Уільямсон О., Федоренко М., Хайєк Ф., Хан Ф., Хансен Е., Хікс Дж., Ходжсон Дж., Худокормов А., Цаголов М., Чемберлін Е., Черковєц В., Чухно А., Шаталін С., Шефолд Б., Шумпетер Й., Янг Й. та інші автори.

Проблеми вартісних відносин на пострадянському просторі досліджують Архієреєв С., Афанасьєв В., Бажал Ю., Базилевич В., Башнянін Г., Богиня Д., Ватаманюк З., Гальчинський А., Геєць В., Гриценко А., Губанов С., Дементьєв В., Дзарасов С., Довбенко М., Єременко В., Єщенко П., Задорожний Г., Задоя А., Звєряков М., Злупко С., Іноземцев В., Кім М., Кваснюк Б., Кривенко К., Крючкова І., Лісовицький В., Маєвський В., Малахов С., Малий І., Мамалуй О., Мандибура В., Марцинкевич В., Медведєв В., Московський А., Нурєєв Р., Олєйник А., Осіпов Ю., Павленко Ю., Панчишин С., Пахомов Ю., Петруня Ю., Савчук В., Соболєв В., Тарасевич В., Тютюннікова С., Федулова Л., Чухно А., Яременко О., інші автори.

У той же час слід зазначити, що наприкінці XX - початку XXI ст. економічна наука в цілому відійшла від дослідження відносин вартості, стала втрачати ціннісні орієнтири.

Методологічна роз'єднаність основних течій сучасної економічної науки, їх "замкнутість на себе", не йде на користь жодному з них: відображення об'єкта дослідження навіть у межах власного поля зору виявляється тут деформованим. Так, каменем спотикання в методології трудової теорії вартості є проблема трансформації вартості в ціну виробництва; в теорії неокласичного синтезу - зяюча порожнеча між мікро- і макрорівнями аналізу; в інституціоналізмі - дисфункціональність, що зовні виражена в протистоянні "старого", "нового" і нео-інституціоналізму. Водночас підведення єдиної методологічної платформи під кожний із зазначених теоретичних підходів знімає існуючі тут суперечності.

Конструктивним підґрунтям такої платформи є поняття економічної цінності як блага. Послідовно розвиваючи наукову гіпотезу про взаємозв'язок відносин вартості і буття економічного простору-часу Гриценко А. Еволюція вартості // Економіка України. - 2001. - № 4. - С. 45-55; Артьомова Т.І. Витоки ціннісних відносин // Економічна теорія. - 2005. - №1. - С. 3-16., можна простежити процес формоутворення відносин економічної цінності з моменту їх зародження дотепер і тим виявити передумови формування методології релятивістської економічної науки, що здатна діяльно перетворювати господарські підвалини суспільного життя.

Вищесказане обумовило вибір теми дисертаційної роботи, її мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася в рамках двох планових науково-дослідних тем кафедри економічної теорії та економічних методів управління Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна "Трансформаційна економіка: загальні тенденції і особливості їх прояву в Україні" (1999-2000 рр., номер державної реєстрації 0199U004422), "Інституційна складова ринкових перетворень" (2001-2003 рр., номер державної реєстрації 0101U002797), а також відділу економічної теорії ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАН України" "Інституційна архітектоніка і динаміка економічних перетворень" (2002-2005 рр., номер державної реєстрації 0102U006441).

Участь автора у виконанні зазначених тем полягала, по-перше, в обґрунтуванні закономірностей формоутворення вартості і ціни за умов змішаної економіки, планового господарювання та ринкової трансформації в межах індивідуального плану науково-дослідної роботи докторанта кафедри економічної теорії та економічних методів управління ХНУ ім. В.Н.Каразіна протягом 1998-2001 рр., по-друге, у щорічній, починаючи з 2002 р., підготовці наукових матеріалів з дослідження еволюції інститутів ринкового ціноутворення, загальної економічної рівноваги та сталого розвитку господарської системи з позицій методології, розробленої в дисертаційній роботі.

Результати наукових досліджень, відображені у особистих звітах і розділах колективних наукових звітів із зазначених тем, здобуті дисертантом індивідуально.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є відтворення логіко-історичного процесу формоутворення вартості і ціни як розгортання поняття і відносин економічної цінності, а також ціннісний перегляд методологічної спадщини економічної науки у контексті його внеску в обґрунтування інституційних передумов загальної економічної рівноваги і сталого розвитку господарської системи, у тому числі за умов ринкової трансформації інверсійного типу.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення таких завдань:

- з'ясувати сутність поняття економічної цінності як блага, прояснити його взаємозв'язок з категоріями вартості, граничної корисності, ціни через розмежування джерела, субстанції, форми, міри ціннісних відносин;

- дослідити теорію вартості і ціни в різних економічних школах з позицій розгортання логіки ціннісних відносин як рефлексії буття економічного простору-часу;

- розкрити умови і передумови ціннісного синтезу основних теоретичних напрямів в економічній науці;

- обґрунтувати методологічні підходи до дослідження форм модифікації економічної цінності;

- проаналізувати перетворені форми вартості і ціни; висвітлити сучасні проблеми модифікації форм економічної цінності;

- охарактеризувати ціннісні підвалини механізмів економічної рівноваги і сталого розвитку системи суспільного господарювання;

- простежити еволюцію інститутів ринкового ціноутворення;

- прояснити закономірності відтворення відносин вартості і ціни в плановому господарстві традиційного соціалізму; висвітлити ціннісні складові процесів економічної інверсії;

- відобразити логіку формування ціннісних відносин в умовах ринкової трансформації інверсійного типу.

Об'єктом дослідження є генезис системи суспільного господарювання як процес історичного розвитку сукупності природно-техноло-гічних, організаційно-економічних і соціально-економічних зв'язків і відносин у тріаді природа - людина - суспільство.

Предметом дослідження є процес формоутворення поняття і відносин економічної цінності (блага) як рефлексії буття економічного простору-часу.

Методи дослідження. Теоретичну і методологічну базу наукового дослідження становить системний підхід, що ґрунтується на ціннісному синтезі досягнень наукових шкіл трудової теорії вартості, маржиналізму, інституціональних концепцій у руслі методології перетворених економічних форм.

Інформаційною базою дослідження є теоретичні здобутки вітчизняних та іноземних авторів із проблем вартості, граничної корисності і ціни, що представлені в матеріалах навчальних і енциклопедичних видань, наукових монографій, симпозіумів, науково-практичних конференцій, круглих столів і обговорень, періодичних соціально-економічних видань, бібліотечних архівів; державні законодавчі і нормативні документи; офіційна статистична звітність; інформаційні ресурси Інтернет.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що через послідовне відтворення логіко-історичного процесу формоутворення вартості і ціни як розгортання поняття і відносин економічної цінності (блага) визначено передумови та започатковано підходи до розвитку методологічних засад релятивістської економічної науки як теорії перетворених економічних форм.

Найбільш важливі результати, вперше отримані здобувачем:

§ виявлено, що методологічним підґрунтям релятивістської економічної науки є поняття економічної цінності як блага, єдиного в троякій визначеності граничної корисності, вартості і ціни, що у згорнутому вигляді містить і адекватно відображає логікою перетворених економічних форм генезис та історичні долі системи суспільного господарювання як буття економічного простору-часу;

§ обґрунтовано, що модифікованими (перетвореними) формами економічної цінності є інститути вартості, граничної корисності і ціни як суть образи, що актуалізують процеси і відносини взаємного перетікання буття економічного простору-часу в ситуації економічного вибору, обумовленого відносинами обміну;

§ доведено, що основною перетвореною формою економічної цінності як блага є інститут ціни, здатний ефективно синтезувати, зберігати і транслювати соціально-економічну інформацію, забезпечуючи підпорядкування механізму сукупного суспільного відтворення законам економічної ефективності і соціальної справедливості;

§ охарактеризовано інституційний зміст буття економічної цінності як блага у вузькому і широкому розумінні. Економічною цінністю у вузькому розумінні є інститут ціни як геном господарської системи, що відображає єдність відносин граничної корисності і вартості в умовах найпростішого економічного вибору (х економічного блага А = y економічного блага В); економічна цінність у широкому розумінні є генетичною конституцією (генотипом) соціально-економічної системи - ціннісним механізмом, який забезпечує наступність її рівноважного функціонування і сталого розвитку;

§ розкрито інституціональну природу відносин вартості і граничної корисності як перетворених економічних форм. Показано, що у вузькому розумінні відносини вартості (буття економічного часу) і граничної корисності (буття економічного простору) суть взаємне інобуття - відносини вартості, які у широкому розумінні розгортаються в інституційні підвалини системи суспільного господарювання (універсуму), забезпечуючи її рівноважне функціонування (інститут рівноважної ціни) і сталий розвиток (інститут ціни виробництва);

§ здійснено ціннісний перегляд методологічної спадщини трудової теорії вартості, маржиналізму, інституціональних концепцій у контексті логічного відображення ними перетворених економічних форм. Встановлено, що інституціональний науковий напрямок у широкому розумінні як логіка Серединного шляху, що відображає єдність відносин граничної корисності, вартості і ціни (економічної цінності), виступає класичним руслом течії економічної думки. Його засновником є А.Сміт, найвідомішими представниками - Д.Рікардо, Л.Вальрас, А.Маршалл, Дж.Кейнс, П.Сраффа, Дж.Робінсон, Е.Чемберлін, Й.Шумпетер, Ф.Найт, Дж.Гелбрейт, П.Друкер;

§ визначено місце і роль концепції "стандартного товару" П.Сраффи в методології релятивістської економічної науки, що полягають в обґрунтуванні інституціонального взаємозв'язку моделей рівноважного функціонування і сталого розвитку господарської системи через синтез теорії трудової вартості і маржиналізму;

§ встановлено, що в стані економічної інверсії міняються місцями інституційні засади рівноважного функціонування і сталого розвитку (моделі рівноважної ціни і ціни виробництва) господарської системи як універсаму, а отже і логіка пізнання та перетворення об'єкту.

§ обґрунтовано загальнометодологічне значення теорії економічної цінності як серцевини філософії господарства, що здатна діяльно перетворювати підвалини суспільного буття через управління інститутами його економічної рівноваги і сталого розвитку.

Удосконалено:

визначення поняття економічної цінності через розмежування її джерела, субстанції, форми, що дозволило виявити передумови і можливості методологічного синтезу основних теоретичних підходів в економічній науці. Так, економічна цінність є економічним благом (умовою і результатом людської господарської діяльності), що має певну корисну форму і виступає в процесі суспільного обміну в троякій визначеності вартості, граничної корисності і ціни. Її джерелами є трудова господарська життєдіяльність суспільства (у єдності праці фізичної і духовної - творчості) і відносна рідкісність (просторово локалізована і різноякісна в кожний момент часу суспільна споживча вартість у формі благ, послуг, знань, інформації), субстанцією - буття економічного простору-часу, процес історичного розгортання якого логічно відображається у всьому різноманітті перетворених економічних форм граничної корисності, вартості і ціни, що виникають у процесі ціннісного економічного вибору суб'єктів, обумовленого відносинами суспільного обміну, на різних рівнях господарювання.

Дістали подальшого розвитку:

· конкретизація суті і змісту кризи сучасної економічної науки як методологічної, що обумовлена девальвацією теорії вартості та ідеологічною роз'єднаністю трьох її основних гілок;

· обґрунтування умов і передумов подолання методологічної кризи через синтез трудової теорії вартості, маржиналізму, інституціональних підходів на основі розгортання поняття економічної цінності;

· прояснення трансцендентної сутності поняття і відносин вартості і ціни (економічної цінності) як економічного блага в процесі розгортання останнього як генетичного коду системи господарювання (універсуму) через взаємоперетворення із суб'єктивного відчуття - крапки (кодон) в об'єктивні суспільні відносини (геном) і багатомірне буття господарювання (генотип);

· оцінка внеску теорії СОФЕ радянської економіко-математичної школи та наукової течії ліворікардіанського посткейнсіанства у методологію перетворених економічних форм. Зокрема, обґрунтування суті диференціальних витрат праці за умов надлишкового попиту представниками теорії СОФЕ і диференціальних рівноважних цін за умов надлишкової пропозиції в роботах П. Сраффи і Дж. Робінсон сформувало передумови для теоретичного синтезу в економічній науці та оптимізації процесів ціноутворення в практиці реального господарювання;

· уявлення про місце і роль в економічній науці теорії вартості і ціни - як загальнометодологічної, теорії загальної економічної рівноваги - як міждисциплінарної, інтегративної;

· з'ясування механізмів становлення і розвитку перехідних економічних процесів інверсійного типу як результату реалізації ціннісної біфуркації, що обумовлена взаємодією буття економічного простору-часу.

Практичне значення результатів дослідження полягає в обґрунтуванні методології релятивістської економічної науки. Розгортання цієї методології здатне діяльно перетворювати господарські підвалини громадського життя через виявлення умов загальної економічної рівноваги, сталого розвитку господарської системи і формування ефективних механізмів управління економічною процесуальністю на різних її рівнях, від нанорівня до глобального.

Одержані теоретичні положення, наукові висновки і результати можуть бути використані при розробці соціально-економічної стратегії національного розвитку, окремих цільових програм уряду і політичних партій, у процесі викладання курсів економічних дисциплін, для підготовки навчальних посібників з економічної теорії, політичної економії, історії економічної думки, теорії вартості і ціни. Зокрема, результати дисертаційного дослідження було використано автором при розробці та викладанні навчальних курсів "Політична економія" та "Актуальні проблеми політичної економії" на першому та п'ятому курсах факультету економічних наук Національного університету "Києво-Могилянська академія" (довідка № 12/741 від 21.06.07), а також при підготовці розділу "Інституціональне забезпечення розвитку і функціонування кооперативного сектору" госпдоговірної теми "Стратегія розвитку кооперативного сектора економіки України" (Договір № 9 від 01.08.03) та аналітичної доповідної записки "Економічні засади системи соціального захисту в сучасному суспільстві: орієнтири для України (досвід США)"(№135-13/1034 від 29.10.07) (лист подяки від Міністерства фінансів України №31-19010-36-9/22570 від 31.10.07).

Методологічний потенціал теорії економічної цінності може стати підґрунтям для подальших фундаментальних і прикладних наукових досліджень, насамперед - у галузях теорії грошей і капіталу, економічної рівноваги і розвитку, державного регулювання економіки.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним завершеним дослідженням, результати якого у сукупності сприяють вирішенню принципово нової наукової проблеми - формуванню методології релятивістської економічної науки, здатної діяльно перетворювати господарські підвалини суспільного життя. Наукові висновки та положення одержані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретико-методо-логічні положення і висновки дисертаційного дослідження висвітлювалися автором на міжнародних і республіканських науково-практичних конференціях, зокрема: "Трансформація культури в системі вищої технічної освіти" (м. Харків, 1995 р.); "Проблеми і перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації" (м. Дніпропет-ровськ, 1999 р.); "Міжнародне співробітництво у сфері освіти: підсумки і перспективи на порозі ХХІ століття" (м. Ялта, 1999 р.); "Проблеми теорії і практики становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки" (м. Харків, 1999 р.); "Особливості економічної політики постсоціалістичних країн в умовах глобалізації світової економіки (приклад України)" (м. Київ, 1999 р.); "Гуманістичне середовище вищого технічного закладу освіти (проблеми формування)" (м. Харків, 1999 р.); "Історія християнства і сучасність" (м. Одеса, 2000 р.); "Стратегія монетарної політики: проблеми вибору та застосування" (м. Київ, 2002 р.); "Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки України (у контексті глобалізації)" (м. Алушта, 2004 р.); "Проблеми сучасної економіки та інституціональна теорія" (м. Донецьк, 2006 р.); "Людський розвиток в Україні: проблеми та перспективи" (м. Київ, 2006 р.); "Економічний розвиток України в актуальному просторі-часі" (м. Харків, 2006 р.); "Регіональні проблеми та перспективи розвитку ринків збуту промислової продукції" (м. Київ, 2006 р.); "Стратегія соціально-економічного розвитку України та пріоритети грошово-кредитної політики" (м. Київ, 2006 р.); "ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія" (м. Київ, 2007 р.), а також на науковому симпозіумі "Інституційна архітектоніка та механізми економічного розвитку" (м. Харків, 2005 р.); Літній сесії Методологічного університету конвертованої освіти Московського суспільного наукового фонду за підтримки Інституту "Відкрите суспільство" і Фонду Джона Д. і Кетрін Т. МакАртурів (США) (м. Таруса Калузької обл., 1999 р.) та ін.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані в індивідуальній монографії (обсягом понад 25 д.а.), одній колективній монографії, 21 статті у наукових фахових журналах і збірниках наукових праць, загальним обсягом близько 14 д. а. Серед публікацій, що додатково відображають наукові результати роботи з теми дисертації, - 10 статей в інших наукових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, 4 розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 502 сторінки (410 сторінок основного тексту); додатки (34 рисунки і 13 таблиць) розташовані на 25 сторінках; список використаних джерел містить 896 найменувань та займає 67 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі "Теорія вартості і ціни в різних економічних школах" з позиції ціннісної методології виявлено джерела основних теоретичних підходів до пояснення вартості і ціни, розглянуто етапи історичного розвитку трудової теорії вартості і маржиналізму, сучасні теорії вартості і ціни, позначено проблему теоретичного синтезу в економічній науці.

Розвинуто наукову гіпотезу, відповідно до якої теорія економічної цінності є послідовним логічним відтворенням (рефлексією) генезису буття економічного простору-часу. Її джерела криються в первісному суспільстві і відображають тут вихідну підпорядкованість буття економічного часу буттю господарського простору. Так, процес історичного розвитку суспільної господарської діяльності починається з перетворення природного (екологічного) простору. Відносини обміну споконвічно також задаються межами господарських можливостей природної території громади, виникають на її фізичних границях.

Обґрунтовано, що об'єктами перших обмінних угод стають блага, гранична корисність яких обумовлюється їх місцем розташування - походженням з певної місцевості. Гроші як інститут міри економічної цінності, що відбиває процеси "взаємного перетікання" буття економічного простору-часу в процесі реалізації господарського вибору суб'єктів, первісно "зростаються" з корисною формою окремих споживчих благ. Буття ж економічного часу з'являється в "згорнутому вигляді" - у формі крапки, що відбиває природні біоритми людського організму, і логічно "відшаровується" від буття економічного простору, рівною мірою доповнює його та обумовлює економічний вибір лише в екстремальних життєвих ситуаціях.

Виявлено, що вже філософські тексти античних авторів (Платона, Ксенофонта, Аристотеля, Плутарха, Геракліта та ін.) містять цілком сформовані уявлення про економічну цінність як єдність відносин граничної корисності і вартості, що відтворюється інститутом золотої монети в кожнім акті господарського обміну. Так, монета, що примусово уводиться в господарський обіг, у контексті античної філософської думки, покликана, з одного боку, відобразити його ефективність шляхом виявлення можливих меж задоволення людських потреб, з іншого, - забезпечити справедливість через відтворення взаємозв'язку буття економічного часу ("тепер") і буття абсолютного часу в кожнім з безлічі актів купівлі-продажу. Джерелом же економічної цінності виступає тут не просто праця індивідів, що пов'язана з підтримкою їх безпосереднього життєзабезпечення, але творча діяльність, спрямована на збереження і процвітання соціуму в цілому.

Доведено, що ідея справедливої ціни, яка розвивалася теологами середньовіччя, заклала підґрунтя для трансцендентного розуміння інституту економічної цінності у вузькому і широкому визначенні. Тим самим суспільна думка античності і середньовіччя логічно передбачила всі наступні етапи історичного розгортання теорії і відносин економічної цінності, сформувавши необхідні уявлення про неї як про економічне благо, що єдине в троякій визначеності граничної корисності, вартості і ціни. Ці уявлення дали початок формуванню двох величезних ціннісних концепцій - трудової теорії вартості і теорії граничної корисності, згодом доповнених теорією суспільного вибору в межах інституціонального напрямку еконо-мічної думки.

Аналізуючи теорію трудової вартості як основу класичної політичної економії, ми відзначаємо, що класичний підхід в економічній науці не можна ототожнювати з формуванням і розвитком трудової теорії вартості. Він відбиває етапи розгортання перетворених форм буття економічного простору-часу протягом всієї історії суспільного господарювання, а отже, поєднує погляди представників трудової теорії вартості, маржиналізму, інституціональних концепцій у руслі інституціоналізму в широкому розумінні як логіки Серединного шляху. У період зародження і розвитку індустріального суспільства буття часу соціально уречевленої праці стає одним з основних джерел економічної цінності і суспільного багатства. Саме в такому контексті етапи розвитку класичної наукової економічної школи доцільно зв'язувати з етапами розвитку трудової теорії вартості.

Обґрунтовано можливість переосмислення творчої спадщини економічної теорії з позицій ціннісної методології. Так, суперечливість методології А.Сміта, що стала загальновизнаною в економічній науці, крізь призму рефлексії буття економічного простору-часу з'являється як уявна і цілком знімається. Дихотомія ж праці затраченої і праці купованої, що представлена в "Багатстві народів", може бути розглянута як конструктивна методологічна платформа для актуального розгортання позитивно релятивістської економічної науки.

Доведено, що ціннісна теорія Д.Рікардо формує русло інституціоналізму в широкому розумінні як класичної течії економічної думки в дусі логіки Серединного шляху. При цьому логіка Серединного шляху відображає взаємозв'язок і взаємозумовленість буття економічного простору і часу через відтворення і розгортання їх трансформ - ціннісних образів, що актуалізують ефекти взаємного перетікання зв'язків і відносин граничної корисності і вартості. У той же час вихідні позиції Марксового ціннісного аналізу виявляються зміщеними в систему координат буття економічного часу, що дозволяє йому, з одного боку, побачити і відобразити багато сутнісних рис ціннісних відносин, що є непомітними на поверхні ринку, а також чіткіше виявити важливі ідеї, які "розлиті" у роботах попередників, з іншого, - обумовлює методологічну неспроможність його логічної ціннісної конструкції, відому як протиріччя між вартістю і ціною виробництва, між першим і третім томами "Капіталу".

Проведений аналіз показує, що на відміну від трудової теорії вартості, яка аналізує ціннісні відносини переважно в контексті їх взаємозв'язку з буттям економічного часу, маржинальні концепції методологічно спираються на просторову складову буття суспільного господарства. Тим часом, "замкнутість на себе", статичний підхід до дослідження, невключеність у часові причинно-наслідкові зв'язки одночасно знаменують відхід економічної думки від логіки Серединного шляху й обумовлюють головні методологічні вади маржиналізму. Спроби створити послідовну моністичну парадигму розгортання ціннісних відносин як буття економічного простору у свій час виявили методологічну неспроможність теорії граничної корисності, що проявилася в девальвації кардиналістського підходу до економічних вимірів, і теорії граничної продуктивності, нездатної визначити механізми суспільного розподілу за умов розширеного відтворення.

Висвітлено, що сучасна теоретична модель неокласичного синтезу продовжує ґрунтуватися переважно на постулатах маржиналізму; при цьому категорії граничного аналізу провадять тут "подвійне життя", що зовні вправно маскується через маніпулювання рівнями "жорсткого ядра" і "м'якої оболонки" неокласичної методологічної платформи. Насправді, на нашу думку, таке "маскування" обумовлює вульгаризацію методології загального русла сучасного економікс у формі мейнстриму, ретушуючи поглиблення суперечностей між мікро- і макрорівнями аналізу, статичним і динамічним підходами до дослідження. Ідеологічні шори, крім всього іншого, замутнюють сприйняття справжніх ідей, представлених у теоріях Л.Вальраса, А.Маршалла, Дж.Кейнса, а також Й.Шумпетера, Ф.Найта, Дж.Гелбрейта, інших авторів, які успадковують традиції логіки Серединного шляху, закладені А.Смітом і Д.Рікардо, і у своїй сукупності утворюють русло інституціональної економічної теорії в широкому розумінні як класичної течії наукової думки.

Виявлено, що методологічна платформа для відновлення русла інституціонального напрямку в широкому розумінні як органічної єдності теорій вартості, граничної корисності і ціни представлена в концепції стандартного товару П.Сраффи. Разом з тим, ця концепція не отримала адекватного тлумачення і належного визнання в економічній науці з причин ідеологічної роз'єднаності останньої та втрати нею ціннісних орієнтирів.

Сьогодні мейнстрім як загальне русло економічної науки поєднує велику кількість різноманітних теорій, що беруть за основу окремі вузькі аспекти ціннісних відносин, створюють навколо них "методологічні поля" і тим утворюють дослідницькі мережеві структури, свого роду "паралельні світи", які часто не узгоджуються, а іноді і відкрито ворожі один одному. Тим часом відтворення цілісної картини функціонування і розвитку глобального світового господарства і його національних складових виявляється можливим лише за умов єдиного ціннісного погляду на світ. Але цей "погляд" має увібрати все наявне різноманіття наукових концепцій, тобто бути принципово новим, релятивістським.

Можливість методологічного синтезу в економічній теорії все частіше стає предметом наукового обговорення. Однак за умов ідейної поразки економічної теорії ортодоксального марксизму і наростаючої кризи традиційної неокласики неможливе формування ціннісної платформи такого синтезу. Обґрунтовано, що для адекватного розуміння процесів і тенденцій розвитку світового суспільного господарства сьогодні ключовою стає ідея перетворених економічних форм, яка виявлена класичною політичною економією і з'ясована К. Марксом. Відображаючи процеси взаємного перетікання буття економічного простору-часу, перетворені економічні форми пояснюють динаміку інституційної структури суспільства, умови рівноважного функціонування і сталого розвитку господарських систем. Вони в самих собі містять передумови логічного синтезу відносин граничної корисності, вартості і ціни, а отже, трудової теорії вартості, маржиналізму, інституціональних концепцій, і формування на цих засадах позитивно релятивістської економічної науки.

У другому розділі "Логіко-історичні модифікації вартості і ціни" виведено методологічні засади дослідження форм модифікації вартості і ціни, розкрито перетворені форми вартості і ціни, з'ясовано проблеми сучасних форм модифікації економічної цінності. Відповідно до традицій класичного наукового підходу досліджено генезис відносин економічної цінності через розмежування їх джерела, субстанції, форми, міри. При цьому обґрунтовано, що перетвореними формами економічної цінності є інститути вартості, граничної корисності і ціни як суть убрази процесів взаємного перетікання буття економічного простору-часу в ситуації економічного вибору, обумовленого відносинами суспільного обміну. Економічна цінність як інститут має трансцендентний характер, що відображується і розкривається у понятті "економічне благо" через перетворенність, багаторозуміння, багатозначність і багатобуття його єдиної сутності. Так, з трояковизначеного суб'єктивного відчуття-крапки економічне благо розгортається в об'єктивне економічне відношення (х економічного блага А = y економічного блага В) і заповнює безліччю відносних форм і оформлених відносин (трансформ) усе буття суспільного господарювання, яке отримує своє організаційне завершення в інституційній архітектоніці. Тут економічна цінність у єдності відносин граничної корисності і вартості, економічній ефективності і соціальній справедливості виступає критерієм гармонійності функціонування системи суспільного господарства як єдиного цілого, співвідносячи будь-який вибір, акт обміну, інститут з Вищим суспільним благом через інститут ціни.

Доведено, що ціна як основний економічний інститут, як економічна цінність, також має трансцендентний характер, бо ціна будь-якого вибору багатоосмислена і реалізується через взаємодію цінностей, норм і оцінок, яка відображає взаємозв'язок вибору цілей і способів здійснення господарської діяльності за умов економічних альтернатив у системі природа - людина - суспільство. В цілому ж перетворена економічна форма в згорнутому вигляді містить всі інші перетворені форми як своє інобуття: її відособленість завжди відносна і одночасно означає перетворення, видозмінення, модифікацію - перетікання економічних відносин, при якому кожна з трансформ розкривається назустріч іншим, убирає всю їх сукупність, можлива лише як елемент єдиної сутності - Вищого блага. Відповідно до такого підходу, зміст економічної цінності може бути розкрито лише спільними зусиллями трудової теорії вартості, маржиналізму, інституціональних підходів, які у своїй єдності, на нашу думку, утворюють класичне інституціональне русло течії економічної думки в дусі логіки Серединного шляху (рис. 1).

Відзначається, що поняття економічної цінності, а також ідея трудового обґрунтування, облаштування, а отже, і відновлення системи суспільного господарювання випливають і розгортаються з постулатів теорії трудової вартості. Разом з тим, статус останньої як класичної політичної економії формується лише в контексті її взаємозв'язку з маржинальним науковим підходом. Так, у працях представників трудової теорії вартості ідея перетворених економічних форм розвивається в процесі логічної інтерпретації проблеми модифікації закону вартості. У такій формі проблема представлена в "Багатстві народів" А.Смітом у логічному ланцюжку, що відображає дихотомію праці затраченої і праці купованої та пов'язує співвідношення дійсної, природної і ринкової ціни. Досліджуючи зміст, передумови і умови модифікації закону вартості, Д.Рікардо вперше в економічній науці висунув концепцію ціни виробництва, що відобразила трансцендентну сутність інституту економічної цінності як носія генетичного зв'язку між вартістю, ціною і системою організації суспільного господарювання.

Обґрунтовано, що в теорії К.Маркса зазначений зв'язок набуває чітких контурів проблеми трансформації вартості в ціну виробництва та аналізується через вибудовування логічного ланцюжка вартість - ринкова вартість - ціна виробництва - ринкова ціна. При цьому передумови ціннісної трансформації формуються механізмами внутрішньогалузевої і міжгалузевої конкуренції в процесі переходу системи суспільного господарювання від простого відтворення до розширеного, капіталістичного. У той же час, як відзначено, віддаленість методології Марксового аналізу від класичного русла і логіки Серединного шляху не дозволила йому адекватно розв'язати проблему трансформації і позначила глибинні вади його ціннісної теорії, відомі як протиріччя між першим і третім томами "Капіталу". Це поставило під сумнів загальметодологічну значимість Марксового підходу до дослідження економічних відносин і законів ринку. Розпад господарської системи традиційного соціалізму, яка ідейно спиралася на теорію марксизму, здавалося б, послужив остаточним підтвердженням цих сумнівів.

Однак, з'ясовано, що методологія Марксового аналізу не вичерпала себе для дослідження сутності інституту і відносин економічної цінності. Передбачивши в концепції перетворених економічних форм три складові інституту економічної цінності (вартість, граничну корисність, інститут ціни), у "Капіталі" Маркс розгортає винятково теорію вартості як буття економічного часу, використовуючи дві інші перетворені форми як інструментальну підмогу для свого аналізу. Ця методологічна особливість і обумовлює виникнення суперечності між вартістю і ціною виробництва при спробі дослідження і розв'язання тут проблеми трансформації.

Рис. 1. Методологія класичної інституціональної теорії, що відображає дослідження перетворених форм економічної цінності в єдності зв'язків та відносин граничної корисності, вартості і ціни

У той же час відзначено, що дзеркальним відображенням логічної апорії трансформації вартості в ціну виробництва в теорії трудової вартості є протиріччя між мікро- і макрорівнями аналізу в теорії неокласичного синтезу, а також протистояння між "старим", нео- і новим інституціональними методологічними підходами в економічній науці. Крім того, гранична корисність і вартість є властивостями більш розвиненої у порівнянні з товаром категорії - економічного блага, яке, крім двох названих форм, реалізує себе також в інституті ціни. У такому розумінні економічне благо в його троякій визначеності, як доводиться, у принципі не може бути досліджено тільки з позицій трудової теорії вартості, так само як і тільки з позицій маржинального або традиційних інституціональних підходів.

Показано, що розгортання поняття економічної цінності в контексті його взаємозв'язку з буттям економічного простору-часу, крім усього іншого, виявляє прихований потенціал зазначених вище теорій, а саме, те, що в логічній економічній конструкції Маркса гранична корисність (буття економічного простору) з'являється як перетворена форма (інобуття) вартості (буття економічного часу). У маржиналізмі, навпаки, відносини вартості виступають інобуттям граничної корисності; це можна спостерігати в ціннісних концепціях Л.Вальраса, А.Маршалла, Ф.Найта, Й.Шумпетера, Дж.Кейнса, П.Сраффи, Дж.Робінсон, Е.Чемберліна, інших авторів. Методологія перетворених економічних форм підтвердила і свій прогностичний потенціал: свого часу вона дозволила К.Марксу передбачити багато соціально-економічних явищ (постіндустріальне суспільство, феномен хибної соціальної вартості та ін.), які тільки мають бути дослідженими. Отже, за результатами дослідження, відмовлення від теорії Маркса означає сьогодні заперечення не методології причинно-наслідкового аналізу, а неспроможності логічного принципу відтворення ціннісних відносин у системі координат буття економічного часу, замкнутого "на себе", - тобто доктрини ортодоксального марксизму. Однак рівною мірою це стосується і традиційної теорії маржиналізму у формі неокласичного синтезу, і інституціональних концепцій в їх теперішній формі - зі "зміщеним" ціннісним ядром або без такого взагалі.

Розкрито, що в ХХ ст. теорія перетворених економічних форм одержала найбільш зримого розвитку у працях авторів теорії оптимального планування (СОФЕ) радянської економіко-математичної школи і наукової течії ліворікардианського посткейнсіанства (П.Сраффа, Дж.Робінсон та ін.). Теорія СОФЕ досліджувала закономірності модифікації ціннісних відносин при формуванні цін оптимального плану за умов державної монополії і надлишкового попиту. Проведений прихильниками цього підходу аналіз показав, що ціноутворення на основі граничних витрат є поодиноким випадком більш загального закону, який обумовлює зведення диференційних витрат до суспільно необхідних середніх, як це відображають класична політична економія і К.Маркс. П.Сраффа зосередив наукову увагу на модифікації відносин економічної цінності за умов надлишкової пропозиції. При цьому виявилося, що "єдина" ціна рівноваги попиту та пропозиції є поодиноким випадком сукупності диференційних галузевих рівноважних цін, а вихідні постулати маржинальної ціннісної конструкції з необхідністю доповнюють і конкретизують найважливіші методологічні принципи трудової теорії вартості.

Проведений аналіз показав, що офіційна радянська політична економія і традиційна система маржиналізму не сприйняли критичну складову зазначених теорій і застосували жорсткі санкції до їх авторів. Разом з тим методи і результати боротьби за ідеологічну "чистоту" економічної науки виявилися різними. Розвиваючи ціннісний підхід Сраффи, Дж.Робінсон провела блискучий аналіз ринків недосконалої конкуренції, що дозволив прояснити сутність механізмів економічної поведінки великих фірм і був сприйнятий згодом теорією і практикою менеджменту при формуванні систем корпоративного управління. Ідеї перетворених економічних форм Сраффи в концепції Е.Чемберліна послужили методологічною основою для дослідження інституту маркетингу. Як виявлено, затушовуючи критичний і глобальний аспекти теорій П.Сраффи, Дж.Робінсон, Е.Чемберліна, офіційна неокласична доктрина не відмовилася від використання практичної сторони їх напрацювань. Ідеологічна ворожість не стала для неї перешкодою і до сприйняття методології оптимізаційних моделей радянської економіко-математичної школи; адаптація цих моделей для практичної реалізації концепції ціни виробництва, що була виявлена класичною політичною економією, прояснена Марксом і формалізована Сраффою, як доводиться, сформувала організаційно-економічний каркас системи соціального ринкового господарства.

Результати дослідження свідчать, що ідеологія ортодоксального марксизму виявилася більш войовничою, будь-які спроби економічного аналізу поза полем її жорсткого методологічного ядра суворо переривалися. Унаслідок цього широкомасштабна дискусія радянських економістів із проблем співвідношення монопольної ціни, прибутку і ціни виробництва в 1960-80-х рр. виявилася переважно формальною. Як визначається, замкнута в межах ортодоксальної теорії трудової вартості, вона не змогла відійти від аналізу економічної цінності-крапки, у кращому разі - відношення. У результаті накопичені знання не отримали вихід у реальну практику, що обумовило поширення духу "застою" як в економічній науці, так і в системі реального господарювання. Проте, виділяється головний об'єднуючий мотив досліджень перетворених економічних форм у ХХ ст. - усвідомлення феномену "суб'єктивізації" ринкової ціни, що зумовлений діяльністю підприємництва, великого бізнесу, держави. Інститут рівноважної ринкової ціни еволюціонував в інститут маркетингу; економічна теорія через методологію економічної цінності зафіксувала цю модифікацію і тим заклала необхідні передумови для дослідження сучасних перетворених економічних форм.

Однак сьогодні, як відзначається, ця спадщина є незатребуваною. Унаслідок відторгнення методології трудової теорії вартості і причинно-наслідкового аналізу, а також посилення традиційного характеру неокласики в економічній теорії продовжується деградація ціннісного знання. Проблеми перетворених економічних форм стихійно попадають у поле зору фахівців у сфері менеджменту і маркетингу, соціології, синергетики, історії, філософії, інших наук, які не володіють методологічними інструментами ціннісного економічного аналізу. За умов, коли розвиток суспільного господарства значно ускладнюється, багато в чому не піддається однозначному тлумаченню і прогнозуванню, коли дедалі розповсюджуються явища символічної цінності, процесуальності, невизначеності і дестабілізації, загострюється суспільна потреба в проясненні умов економічної рівноваги і сталого розвитку господарської системи. Такі умови можна виявити через методологію економічної цінності на основі позитивно релятивістського типу мислення.

Третій розділ "Ціннісні засади соціально-економічної збалансованості системи суспільного господарства" присвячений дослідженню ціннісних відносин у контексті формування засновків економічної рівноваги і сталого розвитку господарської системи, а також вивченню еволюції ринкових механізмів ціноутворення.

Обґрунтовано, що теорія загальної економічної рівноваги господарської системи оформилася в науці в 20-і - 30-і рр. XX ст., хоча її передумови визрівали, проходячи ті ж етапи, що й економічна теорія в цілому. Поняття економічної рівноваги зародилося в надрах математичного (економетричного) осмислення ринкового простору як певної замкнутої системи, що сформована силовими полями попиту та пропозиції і балансується параметром ціни як аргументом функцій цих сил і одночасно функцією їх взаємодії. Відзначено, що у теоріях трудової вартості ідея економічної рівноваги не одержала явного (формалізованого) відображення, але первісно вона також позначила себе як центральна в контексті прояснення причинно-наслідкових зв'язків між умовами простого і розширеного відтворення, відносинами вартості і ціни виробництва. До останнього часу логіка розгортання цих зв'язків зовні перебувала як би "у тіні" математичних концепцій економічної рівноваги.

Простежено, що в цілому в процесі розгортання теорій трудової вартості і маржиналізму пануючі тут підходи до дослідження передумов економічної рівноваги і розвитку постійно взаємодіяли, обумовлюючи один одного, хоча формально позиціонували себе незалежно: кожний у своїх межах. Однак за умов остаточного відходу економічного знання від логіки Серединного шляху такий стан справ перестав бути простою формальністю: абсолютизація "часових" і "просторових" уявлень про суб'єктно-об'єктні взаємозв'язки і відносини в економіці у формі ортодоксального марксизму і традиційної неокласики (моделі неокласичного синтезу) обумовила ціннісну деградацію не тільки відповідних економічних ідеологій, але і реальних господарських систем, що їх сповідають. У ході глобального змагання двох соціально-економічних систем, що розгорнулося протягом XX ст., ринкова організація суспільного господарства виявила більшу гнучкість і життєздатність, у тому числі і завдяки своєчасній асиміляції ідей соціальної справедливості, що продукувалися економічною думкою соціалізму (у першу чергу, СРСР), тому її економічна ідеологія в очах світового співтовариства набула статусу "більш правильної". Після розпаду системи традиційного соціалізму теорія неокласичного синтезу набула характер глобальної войовничої доктрини; водночас проведене дослідження показує, що зовні благополучний фасад цієї теорії сьогодні приховує глибокі протиріччя, що дозволяє говорити про методологічну неспроможність її ціннісного ядра, а отже, і концепції економічної рівноваги.

Розкрито, що наприкінці 30-х рр. XX ст. у західній економічній науці виявилося два основних підходи до дослідження проблеми загальної економічної рівноваги. Перший позначив себе в концепціях Л.Вальраса, А.Маршалла, В.Парето, А.Пігу; джерелами другого стала дискусія між Дж.Кейнсом і прихильниками неокласичної школи. Становлення теорії Кейнса хронологічно збіглося з роками Великої депресії; у цих умовах неокласична теоретична модель уперше виявила свій порочно традиційний характер. На перший погляд, методологічну неспроможність продемонстрував мікроекономічний підхід А.Маршалла; однак, на нашу думку, це не так: вже в той період західна маржинальна доктрина значно "відійшла" від справжньої теорії Маршалла, а разом з тим і від логіки Серединного шляху, позначивши свої межі як ідеологія буття економічного простору. Як відзначається, за основу теорії загальної економічної рівноваги тут, під зовнішньою ширмою неокласики, був узятий не маршалліанський підхід, який явно успадковує традиції А.Сміта і Д.Рікардо, а математична модель Л.Вальраса.

У контексті ціннісної методології прояснюється, що хоча концепція загальної економічної рівноваги Л.Вальраса є переважно математичною, в "Елементах чистої економічної теорії" із усією силою виявився трансцендентний характер відносин вартості як інобуття зв'язків граничної корисності. У той же час дух економічної цінності, що пронизує теорію Вальраса, не одержав в його працях досить ясного (конкретного) опису; найбільш доступною для розуміння тут є формалізація просторової складової буття суспільного господарства, що пов'язана з відновленням економічної суті категорії граничної корисності. Ця складова була узята за безальтернативне підґрунтя концепції загальної економічної рівноваги офіційною маржинальною доктриною, що втрачала ціннісні орієнтири. Теорія Дж.Кейнса, успадковуючи наукові традиції Д.Рікардо і А.Маршалла, була спробою виправити русло західної економічної думки в дусі логіки Серединного шляху, але зайшла в суперечність з доктриною офіційної неокласики і була адаптована до неї через модель неокласичного синтезу. Разом з тим диспропорція між мікро- і макрорівнями економічного аналізу, між його статичним і динамічним підходами, яка раніше позначила себе в маржиналізмі, у теорії неокласичного синтезу не тільки не була переборена, але трансформувалася в глибоку логічну суперечність.

У той же час теорія Кейнса, успадковуючи методологію інституціоналізму в широкому розумінні як класичного русла економічної науки, не втратила вихідний статус загальної і ще в 30-і рр. XX ст. породила велику кількість відгалужень, що поклали початок дослідженням проблем економічного зростання, добробуту, грошової економіки та ін. Проведений аналіз показав, що найбільш близькою до логіки Серединного шляху виявилася концепція ліворікардіанського посткейнсіанства, одним із засновників якої був П.Сраффа. Розпочаті ним інституціональні дослідження стали імпульсом до широкомасштабного ціннісного аналізу ринків недосконалої конкуренції (П.Сраффа, Дж.Робінсон), феномену цінової дискримінації (Дж.Робінсон), інституту маркетингу (Е.Чемберлін), економічного поводження великих фірм (Дж.Робінсон, Дж.Гелбрейт, У.Баумоль), системи корпоративного управління (Дж.Робінсон, Дж.Гелбрейт, П.Друкер) та ін. і призвели до формування в 60-і рр. XX ст. принципово нової інституціональної моделі економічної рівноваги. Каркас цієї моделі, що математично був представлений П.Сраффою у дусі теорії відносності (перетворених економічних форм), з'єднав дослідницький потенціал трудової теорії вартості, маржиналізму, інституціональних підходів і тим пов'язав логічні конструкції загальної економічної рівноваги і сталого розвитку господарської системи.

Розкрито, що неокласична ортодоксія, маніпулюючи рівнями жорсткого методологічного ядра та його м'якої оболонки, змогла асимілювати ціннісні здобутки у сфері дослідження ринків недосконалої конкуренції; ідеологічна ворожість до марксизму не перешкодила їй також сприйняти і логічну модель ціни виробництва. Що ж до теорії ортодоксального марксизму як ідеологічної платформи традиційної системи соціалізму, то вона не сприйняла ідей П.Сраффи і Дж.Робінсон, а також припинила будь-які спроби дослідити суть суперечності між першим і третім томами "Капіталу". Абсолютна жорсткість ідеологічного ядра, замкнутість на буття економічного часу згодом настільки послабили просторову складову її ціннісного каркасу, що прагнення прискорити соціально-економічні процеси в суспільстві, які запанували в СРСР у 1980-і рр., обернулися крахом усієї його господарської конструкції.

Як показано, розпад системи традиційного соціалізму продемонстрував, що концепція загальної економічної рівноваги переросла вузькі межі свого теоретизування і предмета ідейних суперечок. Сьогодні вона набуває глобального значення: з одного боку, - як інтегративна (міждисциплінарна) теорія, з іншого, - як теоретична платформа для обґрунтування умов рівноважного функціонування і сталого розвитку глобального господарського соціуму (універсуму). Дотепер традиційний характер економічного знання перешкоджав виявленню генетичного коду (інституціонального взаємозв'язку) між моделями економічної рівноваги і сталого розвитку на мікро- і макрорівнях системи суспільного господарювання. Обґрунтовано, що таким генетичним кодом є інститут ціни як перетворена форма економічної цінності. Так, економічна цінність у вузькому розумінні є інститутом ціни, що відображає єдність відносин граничної корисності і вартості за умов економічного вибору, який реалізується в найпростішому економічному відношенні обміну (х економічного блага А = y економічного блага В). Економічна цінність у широкому розумінні розгортається в генетичну конституцію (генотип) соціально-економічної системи - ціннісний механізм, що забезпечує наступність її рівноважного функціонування і сталого розвитку через відтворення ефектів транскрипції і трансляції єдиного "запису" економічної інформації на мікро- і макрорівнях господарювання.

При такому підході логіка Серединного шляху пов'язана з інституційним суспільним вибором, що забезпечує як реальний розвиток господарської системи, так і його наукове дослідження в дійсно рівноважній системі координат (рис. 2). Сьогодні становлення логіки Серединного шляху, яка обумовлює досягнення ціннісної гармонії у світовій економічній науці і господарському житті, набуває характеру крайньої необхідності. У цьому зв'язку зростає інтерес до концепції стандартного товару П.Сраффи, що за своєю значимістю в економічній науці може бути прирівняна до теорії квантової механіки у фізиці, яка позначила шляхи взаємозв'язку законів класичної механіки і квантової теорії, а надалі і теорії відносності. Синергетичній концепції хаосу і катастроф вона протиставляє методологію керованої процесуальності і соціально-економічного конструювання прийнятного для життя суспільства; під еволюційну теорію підводить базисне підґрунтя у формі інституційного ціннісного механізму, що забезпечує генетичну наступність рівноважного стану (мікроекономічна модель ціни рівноваги) і сталого розвитку (макроекономічна модель ціни виробництва) системи господарювання через відтворення ефектів транскрипції і трансляції економічної інформації (інституціональна модель ціни) (рис. 3).

У світлі ціннісної методології видно, що явища економічної процесуальності сьогодні набувають усе більшого поширення; розмивання рівноважних засад господарської системи відбувається внаслідок модифікації механізмів ринкового ціноутворення. Переважна більшість сучасних суб'єктів ринку є "плануючими системами" і мають владу тією чи іншою мірою впливати на ціну.

Обґрунтовано, що реалізуючи свої владні наміри, вони породжують інститут маркетингу як альтернативу інститутові рівноважної ринкової ціни і законові вартості. Через цей та інші механізми буття економічного простору підкоряє буття економічного часу, позбавляючи ціну об'єктивного вартісного змісту, а разом з тим і однієї з головних її функцій - інформаційної. Унаслідок цього стан сучасної системи господарювання можна характеризувати як ціннісну біфуркацію з характерним "роздвоєнням" буття економічного часу на власне ціннісне та інструментальне, а також з наявністю двох протилежних тенденцій у розвитку ринкових зв'язків і відносин: до стану економічної рівноваги та оптимального (ефективного і справедливого) розподілу ресурсів, а також до економічної нестабільності, неефективності і несправедливості. У цьому зв'язку дослідження закономірностей формоутворення вартості і ціни за умов ринкової трансформації інверсійного типу набуває особливого значення.

У четвертому розділі "Закономірності реалізації відносин вартості і ціни в умовах ринкової трансформації інверсійного типу" розкрито механізми ціноутворення в плановому господарстві традиційного соціалізму, висвітлено процеси лібералізації цін за умов нерівноваги попиту та пропозиції як початок економічної інверсії, з'ясовано логіку формування ціннісних відносин в умовах ринкової трансформації інверсійного типу.

Рис. 2. Логіко-історичний процес розгортання відносин суспільного вибору як економічної цінності (блага)

Рис. 3. Розгортання відносин економічної цінності (економічного блага) як інституту загальної рівноваги і сталого розвитку господарської системи

Відзначається, що механізм планового ціноутворення традиційного соціалізму найповніше реалізувався в господарській системі Радянського Союзу; її невід'ємними атрибутами були явище дефіциту і тенденція до зростання цін. Економічна думка намагалася відшукати панацею від цих лих на шляху удосконалювання моделі ціноутворення. Так, вже в 20-і рр. XX ст. багато авторів (С.Струмілін, М.Бухарін, А.Мендельсон та ін.) обговорювали проблему модифікації закону вартості в нових умовах. У той же час сама економічна природа господарських відносин за умов їх свідомого соціального конструювання залишалася неясною. На початку 1950-х рр. причини збереження відносин товарного обміну при соціалізмі одержали офіційне тлумачення; при цьому за товарним виробництвом закріплювався статус буття "особливого роду", сфера впливу якого обмежувалася сегментом предметів особистого споживання. Що стосується реальної моделі планової ціни, то аж до 1960-х рр. вона, як виявлено, будувалася за принципом обліку поточних витрат промислового виробництва з доданням до них до 5% прибутку:

де Ц - планова ціна;

С - амортизаційні відрахування і матеріальні витрати за встановленими нормами у розрахунку на одиницю продукту;

W - средньогалузева оплата праці, що припадає на одиницю виробу;

- єдина для всіх галузей норма рентабельності (прибутковості).

Розкрито, що до кінця 1950-х рр. у радянській економічній літературі сформувалися основні концепції планової ціни, які послужили вихідною базою для вибору моделі ціноутворення в ході реформи господарського механізму середини 1960-х рр.; серед них:

1. Вартісна концепція:

1.1. Модель "чисто вартісна" (С.Струмілін, Я.Кронрод, В.Батирьов та ін.)

Цв = C + W(1 + m ? ),

де m ? - єдина для всіх галузей норма додаткової праці.

1.2. Модель "усередненої вартості" (Д.Кондрашев, А.Звєрєв та ін.)

Цс = (C+W)(1+P ?).

2. Концепція ціни як перетвореної форми вартості, що модифікована показником приведених витрат

В = С + Ен Ф,

де В - приведені витрати;

Ен - норматив суспільної ефективності виробничих фондів (капіталовкладень);

Ф - виробничі фонди (капіталовкладення).

2.1. Модель ціни виробництва (З.Атлас, Л.Вааг, І.Малишев, В.Бєлкін та ін.)

Ц = С + W + P ?Ф + R,

де R - диференційна рента у сільському господарстві та видобувних галузях, що припадає на одиницю продукції.

2.2. Модель ціни відтворення (оптимального плану)

Цв = S + P ?W + EнKФ + R,

де S - середньогалузева собівартість виробу (руб.).

В межах зазначеної моделі виділялися:

а) модель ціни оптимального плану (В.Новожилов, Н.Федоренко та ін.);

б) модель ціни відтворення (В.Немчинов);

в) модель об'єктивно обумовлених оцінок (О.О.О.) (Л. Канторович);

г) модель приведених суспільно необхідних витрат (В.Дьяченко, П.Мстиславський, А. Матлін, В. Жуков та ін.);

д) модель витрат "замикаючих підприємств" (С.Шаталін та ін.).

Як свідчить дослідження, у ході реформи господарського механізму 1965-67 рр. за основу моделі планової ціни в СРСР була взята концепція приведених суспільно необхідних витрат праці (Ц = S + P ?W + EнKФ + R або Ц = S + W(1 + P ?) + EнKФ + R); норматив прибутковості підприємств, який закладався в ціну, при цьому збільшувався з 3-5% до 15%. Разом з тим трактування товарного виробництва як буття "особливого роду", на нашу думку, методологічно визначало як зміст офіційної економічної ідеології в цілому, так і практичні рішення в сфері планового ціноутворення протягом усього періоду існування радянського суспільства. З позицій ціннісної методології зазначений феномен, крім причин суб'єктивного характеру, має під собою глибинну об'єктивну підставу у формі методологічної неспроможності Марксової ціннісної теорії, первісно взятої на озброєння ініціаторами соціалістичних перетворень.

Обґрунтовано, що виявити справжні закономірності процесу планового ціноутворення господарської системи традиційного соціалізму можливо через комплексний аналіз, що поєднує ціннісні напрацювання трудової теорії вартості, маржиналізму, інституціональної економіки. Так, система ціноутворення за умов державної монополії, у контексті підходу Дж.Гелбрейта, у цілому обумовлюється захисними і позитивними цілями "техноструктури". Більш конкретний ціннісний аналіз, який здійснений Я.Корнаі, визначив, що соціалістичні підприємства відтворювали тенденцію до зростання цін через механізми "затяжного" попиту на ресурси (який обумовлює до того ж феномен стійкого структурного дефіциту) і легалізації тиску витрат виробництва. Наукова школа ліворікардіанського посткейнсіанства пропонує для дослідження проблем планового ціноутворення інструментарій диференціації продукту і цінової дискримінації; теорія СОФЕ, яка методологічно спирається на платформу трудової вартості, формує модель диференційних витрат як підґрунтя цін оптимального плану. У той же час теорія трудової вартості ортодоксального марксизму у своїй завершеній ізоляції - як ідеологія буття економічного часу, "замкнутого на себе", - не змогла адекватно з'ясувати глибинні першопричини дефіциту в економіці і сформувати ціннісну концепцію подолання зростаючої господарської процесуальності. Це обумовило неспроможність і крах усієї соціалістичної системи: як ідеї і як господарської організації.

Відомо, що початок широкомасштабним процесам економічної трансформації в країнах традиційного соціалізму поклала безпрецедентна лібералізація цін і торгівлі. Вона стала формою реалізації ідеологічного синтезу стратегії соціально-економічного "прискорення" і теоретичної конструкції рівноважної ціни ортодоксальної неокласики. Однак можливість прискорення виявилася ілюзорною і на практиці обернулася "пасткою" лінійного часу.

Ціннісне підґрунтя господарської системи традиційного соціалізму становило буття економічного часу, замкнутого "на себе" (що, врешті-решт, і обумовило наростання застійних явищ у всіх сферах громадського життя). Сфера економічного обміну у формі сукупності планових цін (буття економічного простору "особливого роду") жорстко контролювалася і стримувалася адміністративними механізмами. Одноразове радикальне послаблення цих механізмів, спровокувало феномен ціннісної біфуркації і спричинило процеси економічної інверсії. Тим часом ортодоксальна теорія ціни рівноваги, будучи статичною за своєю природою, не відбиває і не регулює зазначені феномени. Як показало дослідження, монетаристські інструменти, відпрацьовані для умов односпрямованого "плину" часу, у стані економічної інверсії підсилили інфляційні "шоки" і тим збільшили головну ціннісну проблему постсоціалістичного суспільства - процес руйнування вартості в його різноманітних формах (спад виробництва, зубожіння населення, декапіталізація економіки, бартеризація господарських зв'язків, деградація економічних і моральних цінностей та ін.).

Одночасно, як визначено, у момент ціннісної біфуркації висвітились і одержали з'ясування багато феноменів, що раніше залишалися в "тіні" як господарської практики, так і наукового знання. Зокрема, оголилася методологічна неспроможність ортодоксальної конструкції неокласичного синтезу; визначилися місце і роль ціни в механізмі функціонування і розвитку системи суспільного господарювання як її ціннісного геному і генотипу. Так, брак оборотних коштів у підприємств на початку проведення реформ став поштовхом до наростання кредиторсько-дебіторської заборгованості на мікрорівні, бартеризації і тінізації економіки в цілому (табл. 1).

Теоретичний аналіз бартерних зв'язків у перехідній економіці інверсійного типу виявив неоднозначність цього феномену. Як зазначається, бартер, з одного боку, запобіг повному розпаду економічної сфери країн СНД, з іншого, - породив ефект "розщеплення" зв'язків і відносин вартості на офіційний (зримий) і неявний (тіньовий) їх сегменти. Бартер означає "відступ" механізмів формоутворення вартості на більш низький щабель, бо припускає, що на товар, виставлений для обміну, формується не одна, а три ціни - грошова, натуральна, контрактна. Одночасно він з небаченою силою висвітлив інституціональну сутність логічної конструкції П. Сраффи через окреслення базисного ядра економіки, а також ідею трудового відновлення світу, яка одержує можливість реалізації через диференціацію продукту і цін. Бартеризація підриває ціннісні засади економічної рівноваги господарської системи та одночасно відновлює їх шляхом упорядкування співвідношення між крайніми рівнями цін і т. ін.

Таблиця 1

Динаміка взаємної (дебіторсько-кредиторської) заборгованості підприємств України за період 1993-2007 рр.

* млн. купоно-карбованців.

Джерело: Тенденції української економіки: Стат. зб. - К., 1998. - Березень. - С. 64; Експрес-інформація Держкомстату України від 14.12.1999. - № 464; від 13.12.2000. - № 396; від 15.12.2003. - № 390; від 15.12.2005. - № 366; від 16.02.2007. - № 34; від 23.11.2007. - № 287с.

Таким чином, у точці відліку перехідних процесів інверсійного типу висвітився увесь спектр можливостей економічного вибору і багатоваріантність умов реалізації економічних відносин суспільства. Однак за умов викривлення сутності економічної цінності, її пропорцій і міри позитивний результат ціннісної біфуркації виявляється неможливим. Це простежується на прикладі реалізації того ж бартеру, що міцно вмонтувався у структуру економічних відносин перехідного суспільства переважно як інститут, що маскує процеси руйнування вартості. Він перебудовує "під себе" систему вартісних (фінансових) потоків суспільства і формує відносини "економіки фізичних осіб" з контрактними цінами і деградацією моральних підвалин.

Показано, що процеси руйнування вартості через генетичні механізми грошово-бартерної економіки транслюються на макрорівень постсоціалістичних національних економік, і в такому вигляді останні інтегруються в систему глобального суспільного господарства. А оскільки в країнах зрілого ринку сьогодні цілком сформувалася система інструментів підпорядкування буття економічного часу буттю економічного простору, механізми односпрямованого "перетікання вартості" міцно закріплюють за пострадянськими господарськими комплексами роль сировинних, інтелектуальних і фінансових донорів у структурі нового глобального світоустрою.

На нашу думку, подолання кризи і логіка формування нової системи ціннісних відносин для країн Східної Європи пов'язані з переосмисленням ідеології ортодоксального марксизму і соціально-економічним вибором у дусі логіки Серединного шляху, в організаційно-економічному розумінні - зі здійсненням комплексної промислової політики і формуванням нових засад грошового обігу та кредитної системи. Методологія економічної цінності дозволяє стверджувати, що сучасний розвинений світ будує свої господарські відносини за законами ціни виробництва (виявленими класичною політичною економією і з'ясованими К. Марксом), відповідно до яких метою системи суспільного відтворення є максимізація сукупного, а не індивідуального і групового доходу.

Доведено, що лібералізація економічних відносин, що розгорнулася одночасно з формуванням "нової" економіки, не скасовує цих законів, а лише змінює місцями дві інституціональні підстави зрілої господарської системи, які відображають умови її рівноважного функціонування і стійкого розвитку: інститут ринку досконалої конкуренції і модель ціни виробництва. Взаємозв'язок між цими платформами забезпечує інститут стандартного товару, через який щоразу висвітлюються і погоджуються базисне ядро і небазисна оболонка економічних відносин суспільства, що не дозволяє економічному хаосові і невизначеності досягти критичної маси. Отже, інверсійність характерна не тільки для розвитку господарських систем постсоціалістичних країн; "перехідний" характер економік цих країн є окремим випадком загальної "течії" суспільного господарювання.

ВИСНОВКИ

У дисертації з позицій ціннісної методології виявлено причини, сутність і зміст кризи в сучасній економічній теорії, а також науково обґрунтовано підходи до її подолання через відновлення логіки Серединного шляху як інституціонального русла позитивно релятивістської економічної науки, здатної діяльно перетворювати господарські підвалини суспільного життя.

Системне дослідження логіко-історичного процесу формоутворення вартості і ціни дозволило зробити такі висновки:

1. На межі століть і тисячоліть наростання явищ соціально-економічної процесуальності і невизначеності господарських перспектив актуалізувало проблему суспільного вибору, а разом з нею і глобальний соціальний запит на формування принципово нової логічної парадигми суспільного буття у всіх його проявах. Повною мірою заявила про себе потреба соціально-економічного осмислення теорії відносності. Адекватною відповіддю на зазначений запит є формування релятивістської економічної теорії, здатної відобразити генезис та історичні долі свого об'єкта як складного співбуттєвого утворення в єдиній просторово-часовій системі координат, що містить передумови і можливості багаторівневого вибору суб'єктів у вірогіднісному діапазоні від абсолютної випадковості до жорсткої детермінації.

2. Релятивістська економічна парадигма має забезпечити не просто споглядальне світосприймання, але діяльний світогляд, тобто висвітлити передумови та обґрунтувати механізми трансформування всього різноманіття варіантів можливого соціально-економічного вибору в русло керованої процесуальності. Дійсно, абсолютна свобода вибору, так само як і жорстка причинно-наслідкова його детермінація є лише граничними варіантами (законами) розвитку складних систем; тільки у своєму проміжному, взаємоперетікаючому, відносному стані вони можуть бути адекватно відображені логікою пізнання, що не зводиться до вірогіднісних уявлень і розкриває шляхи конструювання гармонійного порядку з хаосу, на яких знімається сама проблема вибору і супутній їй стан невизначеності перспектив.

Логіку Серединного шляху як русло, що пролягає між двома крайніми (граничними) підходами, покликана сьогодні сформувати економічна наука на підставі теорії економічної цінності.

3. Загальнометодологічний статус теорії економічної цінності у вузькому (у системі економічних наук) і широкому (як ядра філософії господарства) розумінні обумовлюється трансцендентною сутністю поняття і відносин економічної цінності як блага, єдиного в троякій визначеності граничної корисності, вартості і ціни. Субстанцією відносин економічної цінності є буття економічного простору-часу, джерелами - суспільно корисна трудова людська життєдіяльність, що формує умови споживання з боку виробництва, а також рідкісність (обмеженість і різноякісність) господарських благ, що відображує оцінку їх наявності (запасу) для обміну в кожний визначений момент часу крізь призму суспільного розподілу сукупного продукту. Модифікованими (перетвореними) формами економічної цінності є інститути граничної корисності, вартості і ціни як суть убрази процесів взаємного перетікання буття економічного простору-часу в ситуації суспільного вибору, обумовленого відносинами обміну.

4. Трансцендентний характер економічної цінності як інституту (перетвореної економічної форми) розкривається на шляхах її багатоосмислення, багатозначності і багатобуття як єдиної сутності. Перетворена економічна форма у згорнутому вигляді містить всі інші перетворені форми як своє інобуття; її відособленість одночасно означає перетворення - перетікання економічних процесів, форм, відносин і можлива лише як елемент єдиної сутності - Вищого блага. Як сукупність відносних форм і оформлених відносин (трансформ), як внутрішнє занепокоєння економічної форми, що актуалізує економічні процеси і відносини, економічна цінність одночасно виявляється адекватною мірою усіх своїх перетворених форм.

5. Основним інститутом економічної цінності є ціна. Відображаючи взаємне перетікання відносин вартості (буття економічного часу) і граничної корисності (буття економічного простору), інститут ціни є генетичною одиницею системи господарювання, що здатна ефективно синтезувати, зберігати і транслювати соціально-економічну інформацію, забезпечуючи підпорядкування механізмів сукупного суспільного відтворення законам економічної ефективності і соціальної справедливості.

Економічне благо (цінність) як інститут, таким чином, у згорнутому вигляді містить у собі не тільки суто економічну, а й соціальну складову суспільного господарського організму (універсуму).

6. Інститут ціни є умовою, змістом, результатом і мірою соціально-економічного вибору господарських суб'єктів у системі природа - людина - суспільство, яка поєднує природно-технологічні, організаційно-економічні і соціально-економічні зв'язки і відносини. Будь-який індивідуальний вибір у такій системі є лише елементом суспільного вибору та у згорнутому вигляді містить у собі (у своїй ціннісній генетичній пам'яті) всю історичну спадщину минулого вибору, а в ціннісних очікуваннях - усе різноманіття варіантів майбутнього вибору.

Ціна вибору багатоосмислена і з'ясовується в ході взаємодії цінностей, норм і оцінок, яка відображає взаємозв'язок вибору цілей і засобів реалізації господарської діяльності за умов економічних альтернатив.

7. Інститут вибору фокусує ціннісні відносини, поєднуючи економічну цінність зі всіма іншими її формами та проявами і тим закладає основи для формування цілісної інституціональної картини світу. Ціннісне підґрунтя вибору врешті-решт виводить його за межі економічного, націлює на Вище благо, вищий вибір, вибір духовний.

8. Трансцендентна сутність інституту економічної цінності з'ясовується через її конкретизацію у вузькому і широкому розумінні і реалізується, взаємоперетворюючись із суб'єктивного троякого відчуття-точки (кодон) в об'єктивні суспільні відносини (геном), і розгортаючись у багатомірне буття господарювання, інституційну архітектоніку (генетичну конституцію (генотип)) соціально-економічної системи - ціннісний механізм, що забезпечує наступність її рівноважного функціонування і стійкого розвитку.

9. Витоки ціннісної методології як способу гармонійного світопізнання і світоустрою криються в первісному суспільстві; її підвалини були закладені філософами античності і розвинуті теологами середньовіччя.

У найзагальнішому вигляді ціннісна методологія є рефлексією (від пізньолатинського reflexio - "обернення назад"), логікою пізнання об'єкта, законів його функціонування і розвитку через самопізнання діяльного господарського суб'єкта у системі природа - людина - суспільство. Це - самоспоглядання через вихід за власні межі, подолання власного "я"; самозбагнення, що спрямоване назовні, обумовлює сходження до Вищого блага.

10. За умов, коли економіка не відігравала головної ролі у формуванні системи суспільних відносин і інститутів господарського організму, теорія цінності розвивалася переважно зусиллями філософії і релігії. Згодом економічні відносини в системі суспільного господарювання набувають загального характеру, а вартість утворює зміст цільової функції цієї системи. Одночасно повноваження в проясненні ціннісних механізмів функціонування і розвитку суспільного господарювання переходять до економічної теорії.

Наступність ціннісної методології в працях В.Петті, А.Сміта, Д.Рікардо дозволила цим авторам сформувати логіку Серединного шляху - класичне русло течії економічної думки, що відображає методологію перетворених економічних форм.

11. Протягом XX ст. у розвитку економічної науки позначилися дві протилежні тенденції. З одного боку, тут були сформовані теоретичні засади моделі загальної економічної рівноваги і сталого розвитку системи суспільного господарювання; це забезпечило для економічної теорії статус провідної наукової доктрини.

З іншого боку, ціннісний розкол методологічного ядра економічної науки, що позначився в XIX ст., у другій половині XX ст. досяг свого апогею. "Замкнуті на себе" теорія вартості у формі ортодоксального марксизму і маржинальна доктрина у формі конструкції неокласичного синтезу остаточно відійшли від логіки Серединного шляху, спровокувавши кризу економічної теорії і її загальметодологічну неспроможність.

12. Відхилення основних гілок економічної науки від логіки Серединного шляху відбив і ознаменував феномен "суб'єктивізації" ринкової ціни під впливом діяльності підприємництва, великого бізнесу, держави. Інструментальне ставлення до ціни як до знаряддя реалізації корисних цілей господарських суб'єктів, вихолощування її трансцендентної сутності через політику господарської монополії та економічної демократії обумовили ціннісну деградацію самих суб'єктів, від нанорівня до глобального.

13. Становлення постіндустріального (інформаційного) суспільства з підґрунтям у формі мережевої економіки знаменує нову ціннісну модифікацію системи економічних зв'язків, відносин і законів. За умов подальшого подрібнення ціннісних поглядів, масового поширення феноменів символічної цінності явища економічної процесуальності стають більш непередбачуваними, підсилюючи стан невизначеності економічних перспектив на всіх рівнях системи суспільного господарювання.

За умов низької дослідницької потенції традиційної економічної науки відносини економічної цінності все частіше стають предметом аналізу фахівців у сферах філософії, соціології, синергетики, історії, менеджменту, маркетингу і т. ін.; водночас подібні дослідження не є самодостатніми в економічному розумінні внаслідок недосконалості використовуваного тут методологічного інструментарію.

14. Тим часом, ціннісна методологія сьогодні не зникла і не девальвувалася. Методологічну наступність зі спадщиною класичної політичної економії можна чітко спостерігати в працях А.Маршалла, Й.Шумпетера, Ф.Найта, Дж.Кейнса, П.Сраффи, Дж.Робінсон, Дж.Гелбрейта, П.Друкера. Незважаючи на те, що ідеї, підходи, концепції цих та інших авторів сьогодні "сховані на задвірки" офіційної маржинальной доктрини і розглядаються тут як доповнення до теоретичної конструкції неокласичного синтезу, саме вони забезпечували справжні наукові дослідження і творчі "прориви" в економічній теорії протягом XX ст.

15. У 1960-і рр. у надрах логіки Серединного шляху сформувалася нова модель економічної рівноваги. Ця модель як форма реалізації рікардіанської ідеї незмінної міри економічної цінності, передбаченої А.Смітом, була розгорнута в концепції стандартного товару П.Сраффи, що методологічно зімкнула трудову теорію вартості, загальну теорію зайнятості, відсотка і грошей Дж.Кейнса, модель економічної рівноваги Л.Вальраса, інституціональну теорію ціни та економічної рівноваги А.Маршалла - тобто практично всю економічну теорію в єдності її маржинального, вартісного та інституціональних підходів.

Модель стандартного товару можна вважати одним із найважливіших наукових досягнень XX ст. на шляху з'ясування соціально-економічних засад теорії відносності, однак через ідеологічні перешкоди вона дотепер не одержала адекватного осмислення і гідного розвитку в економічній науці.

16. Розмивання засад рівноваги господарської системи сьогодні продовжується, воно відбувається внаслідок модифікації механізмів ринкового ціноутворення. Глобальний виклик буття полягає в тому, що світове суспільне господарювання як універсум перебуває в точці біфуркації. За умов сваволі і хаосу, покладаючись винятково на закони економічної самоорганізації, людство не може зробити глобальний вибір на користь Життя. Новий господарський світоустрій не може бути сформований колишніми методами. Він має будуватися з урахуванням зміни цільової функції економічної системи, колективними зусиллями, на основі відносин доброї волі і довіри між усіма суб'єктами на всіх рівнях господарювання. Методологічне обґрунтування такого порядку з необхідністю вимагає відновлення логіки Серединного шляху.

17. Логіко-історичний процес формоутворення економічної цінності є актуальним, бо він є одночасно "розгортанням історії в сучасність", а отже, становить серцевину теорії перехідної економіки і процесуальності взагалі. Відтворюючи та аналізуючи перетворені економічні форми, економічна теорія здатна сформувати передумови нового світорозуміння і світоустрою.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Артемова Т.И. Стоимость и цена: логико-исторический процесс формообразования. - К.: Основа, 2006. - 448 с.

2. Тарасевич В.М., Яременко О.Л., Артьомова Т.І. Інституційне регулювання соціально-економічної динаміки // Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В.М.Гейця. - К.: Ін-т екон. прогнозув.; Фенікс, 2003. - С. 181-189 (особистий внесок - з'ясовано ціннісні засади економічної поведінки суб'єктів в умовах ринкової трансформації господарської системи).

3. Артемова Т. Ценностные концепции: от истоков к современности // Бизнес Информ. - 1999. - № 1-2. - С. 40-44.

4. Артемова Т. О приоритетах ценообразования // Бизнес Информ. - 1999. - № 3-4. - С. 32-35.

5. Артемова Т. Современная концепция стоимости: необходимость научного метода анализа // Бизнес Информ. - 1999. - № 9-10. - С. 58-60.

6. Артемова Т.И. Ценность как исходная категория обновляющейся экономической науки // Вісник Харківського державного університету. Економічна серія. - 1999. - № 446. - С. 25-28.

7. Артемова Т. Проблема меры стоимости в различных экономических школах (Ретроспектива взглядов: от старых классиков до современных концепций) // Бизнес Информ. - 1999. - № 17-18. - С. 19-22.

8. Артемова Т. Проблема неценового соизмерения благ в отечественной литературе со времен "военного коммунизма" до неоэкономических концепций // Бизнес Информ. - 1999. - № 23-24. - С. 13-16.

9. Артемова Т.И. Стратегии ценовой политики: выбор оптимального варианта // Вчені записки Харківського гуманітарного інституту "Народна Українська Академія". - Т.6 / Гол. ред. В.І. Астахова. - Х.: Око, 2000. - С. 356-362.

10. Артемова Т.И. Современная политика цен и доходов в Украине: восстановится ли уверенность в завтрашнем дне? // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Економічна серія. - 1999. - № 459. - С. 83-88.

11. Артемова Т.И. Экономический оптимум и проблемы ценообразования в условиях хозяйственной трансформации // Вестник Харьковского государственного политехнического университета. Серия: технический прогресс и эффективность производства. - Х., 2000. - Выпуск 122 (в 4 частях). - Часть 2. - С. 171-174.

12. Артемова Т.И. Стоимость и цена производства: эволюция взглядов на проблему трансформации // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Економічна серія. - 2000. - № 482. - С. 35-40.

13. Артемова Т.И. Ценообразование в плановом хозяйстве: экономическая драма в девяти сценах // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Економічна серія. - 2001. - № 508. - С. 7-11.

14. Артемова Т.И. Рынок несовершенной конкуренции и ценовые модели его регулирования // Коммунальное хозяйство городов. Научно-технический сборник Харьковской государственной академии городского хозяйства. Серия экономическая. - Выпуск 26. - К.: Техніка, 2000. - С. 107-111.

15. Артемова Т.И. К релятивистской парадигме экономической науки : попытка высветления ориентиров // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Економічна серія. - Х., 2001. - № 502. - С. 343-350.

16. Артемова Т.И. Воспоминания о будущем: национальная экономическая стратегия в ракурсе ценностных отношений // Стратегія економічного розвитку України. Науковий збірник. - Вип. 3 (10). - К.: КНЕУ, 2002. - С. 107-115.

17. Артемова Т.И. Методология институционализма в контексте теории стоимости // Економіка і прогнозування. - 2003. - №3. - С. 108-118

18. Артьомова Т.І. Еволюція ринкових механізмів ціноутворення // Економічна теорія. - 2004. - №1. - С. 43-55.

19. Артьомова Т.І. Витоки ціннісних відносин // Економічна теорія. - 2005. - №1. - С. 3-16.

20. Артемова Т.И. Институт экономической власти в контексте взаимосвязи с отношениями собственности и стоимости // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Вип. 103-3. - Донецьк, ДонНТУ, 2006. - С. 58-61.

21. Артемова Т. Об условиях и предпосылках хозяйственной сбалансированности в переходной экономике инверсионного типа // Бизнес Информ. - 2007. - № 6. - С. 3-8.

22. Артемова Т. Предпосылки реализации концепции человеческого развития в экономике современной Украины: институциональный аспект // Бизнес Информ. - 2007. - №7. - С. 3-7.

23. Артьомова Т.І. Інститут міри економічної цінності // Економічна теорія. - 2007. - №3. - С. 35-55.

24. Артемова Т.И. Ценообразование как важнейший объект экономической теории и практики рыночного хозяйствования // Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції: В 4-х томах. - Т.1. - Дніпропетровськ: РИК НГА України, 1999. - С.41-42.

25. Артемова Т.И., Морозикова Т.В. Ценообразование в Украине в условиях рыночной трансформации // Вісник Харківського університету. Серія “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених м. Харкова”. - Частина І. - Х., 2000. - № 456. - С. 203-206.

26. Артемова Т.И. О международных стандартах методологии экономического анализа ценности: опыт участия в сессии университета конвертируемого образования // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Серія: педагогіка і психологія. - К., 2000. - С. 68-70.

27. Артемова Т.И. Гуманитаризация профессионального образования в условиях изменяющихся приоритетов экономической ценности // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Серія: Педагогіка і психологія. - К., 2000. - С. 71-77.

28. Артемова Т.И. Эсхатология хозяйства С.Н.Булгакова: критика трудовой теории ценности и осмысление трудового восстановления мира // История христианства и современность. Материалы международной научно-практической конференции. - Одесса: ХГЭУ, 2000. - С.134-137.

29. Артьомова Т.І. Монетарна політика в системі економічних відносин перехідного суспільства: методологічні аспекти аналізу // Стратегія монетарної політики: проблеми вибору та застосування. Матеріали науково-практичної конференції. - К.: ІЕПр НАН України, 2003. - С. 71-73.

30. Артемова Т.И. Ценностные основания института общего экономического равновесия хозяйственных структур // Інституційна архітектоніка та механізми економічного розвитку. Матеріали наукового симпозіуму. - Х.: ХНУ, 2005. - С. 192-196.

31. Артьомова Т.І. Тенденції розвитку світових ринків промислової продукції за умов "нової економіки" // Регіональні проблеми та перспективи розвитку ринків збуту промислової продукції. Тези доповідей: В 2-х т. - Т. 1. - К.: Укр ІНТЕІ, 2006. - С. 84-87.

32. Артьомова Т.І. Особливості функціонування грошово-кредитної системи за умов економічної демократії: теоретичний аспект // Стратегія соціально-економічного розвитку України та пріоритети грошово-кредитної політики: Матеріали науково-практичної конференції. - К., 2007. - С.180-184.

33. Артьомова Т.І. Рівноважні засади демократичного світоустрою в контексті методології економічної цінності // Матеріали шостої міжнародної науково-теоретичної конференції "XXI століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія". - К., 2007. - С.15-17.

Анотація

Артьомова Т.І. Логіко-історичний процес формоутворення вартості і ціни. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки. - Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України". - Київ, 2007.

У дисертаційній роботі досліджено логіко-історичний процес формоутворення вартості і ціни як розгортання поняття і відносин економічної цінності. Економічну цінність визначено як економічне благо (умова і результат людської господарської діяльності), що має певну корисну форму і виступає в процесі суспільного обміну в троякій визначеності вартості, граничної корисності і ціни.

Послідовно розвиваючи наукову гіпотезу про взаємозв'язок відносин вартості і буття економічного простору-часу, автор виявляє передумови формування методології релятивістської економічної науки. З'ясовано методологічні аспекти концепцій ціни виробництва Д.Рікардо, перетворених економічних форм К.Маркса, стандартного товару П.Сраффи та ін. у контексті їх внеску в обґрунтування інституційних передумов загальної економічної рівноваги і сталого розвитку господарської системи, у тому числі за умов ринкової трансформації інверсійного типу.

З'ясовано сутність інституціоналізму в широкому розумінні, у взаємозв'язку з теорією трудової вартості і маржиналізмом, як класичного русла течії економічної думки в дусі логіки Серединного шляху.

Ключові поняття: гранична корисність, вартість, ціна, економічна цінність, економічне благо як перетворена економічна форма (інститут), загальна економічна рівновага, сталий розвиток господарської системи, методологія економічної науки, релятивістська економічна теорія.

Аннотация

Артемова Т.И. Логико-исторический процесс формообразования стоимости и цены. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.01 - экономическая теория и история экономической мысли. - Государственное учреждение "Институт экономики и прогнозирования НАН Украины". - Киев, 2007.

В диссертационной работе исследован логико-исторический процесс формообразования стоимости и цены как развертывание понятия и отношений экономической ценности. Экономическая ценность определена как экономическое благо (условие и результат человеческой хозяйственной деятельности), что имеет определенную полезную форму и выступает в процессе общественного обмена в троякой определенности стоимости, предельной полезности и цены.

Раскрыта институциональная природа экономической ценности как превращенной экономической формы, отображающей взаимное перетекание отношений предельной полезности и стоимости в ситуации общественного выбора, обусловленного отношениями обмена. Показано, что трансцендентная сущность института экономической ценности проясняется посредством ее конкретизации в узком и широком смысле и реализуется, взаимопревращаясь из субъективного троякого ощущения-точки (кодон) в объективное общественное отношение (геном), и развертываясь во многомерное бытие хозяйствования, институциональную архитектонику (генетическую конституцию (генотип)) социально-экономической системы - ценностный механизм, обеспечивающий преемственность ее равновесного функционирования и устойчивого развития.

Доказано, что основополагающей превращенной формой экономической ценности как блага является институт цены, способный эффективно синтезировать, хранить и транслировать социально-экономическую информацию, обеспечивая подчинение механизма совокупного общественного воспроизводства законам экономической эффективности и социальной справедливости;

Последовательно развивая научную гипотезу о взаимосвязи отношений стоимости и бытия экономического пространства-времени, автор выявляет предпосылки формирования методологии релятивистской экономической науки. Проясняются методологические аспекты концепций цены производства Д. Рикардо, превращенных экономических форм К. Маркса, стандартного товара П. Сраффы и др. в контексте их вклада в обоснование институциональных предпосылок общего экономического равновесия и устойчивого развития хозяйственной системы, в том числе в условиях рыночной трансформации инверсионного типа.

Выявлено значение институционализма в широком смысле, во взаимосвязи с теорией трудовой стоимости и маржинализмом, как классического русла течения экономической мысли в духе логики Срединного пути. Его родоначальником выступает А. Смит, крупнейшими представителями - Д. Рикардо, Л. Вальрас, А. Маршалл, Дж. Кейнс, П. Сраффа, Дж. Робинсон, Э. Чемберлин, Й. Шумпетер, Ф. Найт, Дж. Гэлбрейт, П. Друкер.

Ключевые понятия: предельная полезность, стоимость, цена, экономическая ценность, экономическое благо как превращенная экономическая форма (институт), общее экономическое равновесие, устойчивое развитие хозяйственной системы, методология экономической науки, релятивистская экономическая теория.

ANNOTATION

T. Artiomova. Logico-historical process of the formation of value and price. - Manuscript.

Thesis for the academic degree of State Doctorate (Doctor of Economic Sciences) on specialty 08.00.01 - economic theory and history of economic thought. - State Institution "Institute for Economics and Forecasting, Ukrainian NAS". - Kyiv, 2007.

The thesis deals with the logico-historical process of the creation of value and price as development of the notion and relations of economic value. Economic value is defined as an economic good (condition and result of human economic activity) having a certain useful form and appears in the process of social exchange in a triple definition of value, marginal utility and price.

By consistently developing the scientific hypothesis about the interrelation between value and being of economic space-time, the author reveals certain preconditions for the formation of the methodology of relativist economic science. She arranges the methodological aspects of the price concepts by D.Ricardo, transformed economic forms by Ch. Marx, Sraffi's standard commodity and others in the context of their contribution to justification of the institutional preconditions of general economic equilibrium and sustainable development of an economic system, including under the conditions of a reverse-type market oriented transformation.

The thesis reveals the significance of broad-sense institutionalism in its interconnection with the theory of labor value and marginalism as a classical direction of economic thought in the spirit of the logic of Middle Way.

Key notions: marginal utility, value, price, economic value, economic good as a transformed economic form (institute), general economic equilibrium, sustainable development of an economic system, methodology of economic science, relativist economic theory.