Механізм фіскальної політики держави

Механізм фіскальної політики держави

Міністерство освіти і науки України

ХНАМГ

Кафедра економічної теорії

Курсова робота

з дисципліни «Макроекономіка»

Тема № 18. Механізм фіскальної політики держави.

Виконавець: студентка заочного факультету

2-го курсу

група МГКТС-3

Мотузщенко Наталля Євгенівна

(залікова книжка № 272218)

Викладач: Наумов Максим Сергійович

Харків

2007-2008 навчальний рік

ПЛАН:

Вступ

1. Поняття фіскальна політика.

1.1. Дискреційна фіксальна політика.

1.2. Автоматична фіскальна політика.

1.3. Види фіскальної політики.

2. Інструменти фіскальної політики.

2.1. Сутність податків.

2.2. Єфект мультиплікатору.

3. Вплив фіскальної політики на державний бюджет.

3.1. Державний бюджет.

3.2. Класична та кейнсіанська концепції фіскальної політики.

Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

Бюджет відіграє важлву роль у житті кожної держави. Він є статтею доходів та витрат держави, яка подає вплив на благоустрій кожного.

Як відомо, бюджет на всіх його рівнях відіграє велику роль у розвитку держави, просуванні науково-технічного прогресу (бюджетні фінансування дослідів та розробок), розвитку економіки (особливо не прибуткових, але соціально-значних галузей економіки).

Повнота бюджету, як правило, прямо пропорційна благоустрою громадянина. Дійсно, бюджетний дефіцит, державний обов'язок спонукає державу посилити податковий тягар, збільшити оподатківання, зменшити фінансування усіх секторів економіки, скоротити статтю витрат на медицину, освіту та ін. З іншого боку достаток бюджетних коштів дозволяє збільшити фінансування як державного, так і приватного сектору економіки, збільшити трансфертні відрахування, а також відрахування у небюджетні соціальні фонди.

Також достаток бюджетних коштів дозволяє державі приймати активну участь в житті країни. Наявність бюджетних коштів дозволяє державі здійснювати державне регулювання економіки не тільки у наказувальній формі. Достатня кількість бюджетних коштів дозволяє державі задіяти економічні важелі державного регулювання.

Таким чином, бюджет, його формування та статті витрат є важливим розділом економічної науки, який вимагає великої уваги зі сторони не тільки економістів та політиків, але й громадянина.

Траекторія руху економіки залежить від спрямування та волі своїх головних суб'єктів: держави, підприємств, громодянин. Кожний з цих суб'єктів має змогу впливати на економічну долю, хоч і у різних масштабах.

Уряд проводить визначену лінію дій для реалізації вибраної соціально-економічної стратегії, яка виходить із цільових установок і враховує складену ситуацію та намічені тенденції. В цьому розумінні прийнято говорити, що держава здійснює, проводить обрану ним економічну політику.

У багатьому економічна політика держави ситуаційно обумовлена у тому сенсі, що вона безпосередьнім чином диктується унаслідкованим минулим, складеними у країні економічними обставинами, раніше прийнятими рішеннями та обов'язками. У значній мірі політика визначена внутрішньою та світовою кон'юктурою - станом господарства та ринку, рівнем економячної активності, тенденціями росту та спаду, попитом та пропозицією на товари та послуги.

Економічна політика реалізується державою через закони, президентські накази, уядовчі постанови та інші нормативні акти, державні програми, рішення державних органів.

Конкретними інструментами проведення державної економічної політики виступають перед усім такі фіскальні важелі впливу, інстументи фіскальної політики, як податки, державні витрати, трансферти. За допомогою фіскальних інструментів держава має змогу змінювати величину та спрямованість грошових потоків у відповідності з цілями та наміченими для їх здійснення мірами.

В залежності від району державного впливу на економічні процеси та способи здійснення державної економічної політики розрізнюють різні її види. У цій курсовій роботі ми розглянемо фіскальну політику держави.

1. ПОНЯТТЯ ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА

1.1. Дискреційна фіскальна політика

Одним з основних інструментів макроекономічного регулювання є фіскальна політика. Під фіскальною політикою розуміють совокупність мір, які приймаються урядовчими органами по зміні державних витрат та оподаткування. Її основними задачами є: забезпечення стійких темпів економічного росту, досягнення високого рівня зайнятості, зниження інфляції.

Фіскальна політика в залежності від механізмів її регулювання на зміну економічній ситуації ділиться на дискреційну та автоматичну фіскальну політику (політику вбудованих стабілізаторів).

Під дискреційною політикою розіміють освідомлене маніпулювання урядом державними витратами та податками. Її ще називають активною фіскальною політикою. Вона може здійснюватися за допомогою як прямих, так і непрямих інструментів. До перших відносять зміну державних закупок товарів та послуг, трансфертних платежів. До других - зміни в оподаткуванні (ставок податків, податкових пільг, бази оподаткування), політику швидкої амортизації.

Розглянемо механізм дискреційної фіскальної політики, використовуючи кейнсіанську модель «доходи - витрати» і думаючи, що: 1) державні витрати не впливають ні на споживання, ні на інвестиції; 2) чистий експорт прірівнюється нулю; 3) рівень цін постійний; 4) з самого початку в економіці немає податків; 5) фіскальна політика здійснює вплив на витрати (попит), але не на пропозицію.

Враховуючи ці припущення, проаналізуємо вплив зміни державних витрат на об'єм національного виробництва, дохід.

Припустимо, що перш за все сукупні витрати враховували споживчі витрати C та інвестиції I, а економіка знаходилася у рівноваженні у точці E1 (мал. 1).

У зв'язку з почавшимся спадом виробництва уряд прийняв рішення підтримати попит, збільшив сукупні витрати за рахунок державних купівель G (розглянемо спочатку тільки цей елемент державних витрат). Вона здійснила купівлю товарів та послуг на суму 20 млрд. гривень. Ці державні витрати автономні, тобто постійні для любого випуску продукції. Цьому вони призведуть до збільшення сукупних витрат теж на 20 млрд. гривень, що обумовить зрушення прямої C+I вгору на величину G, на позицію C+I+G. Заплановані витрати стануть перевищувати об'єм випуску Q1. У відповідь фірми почнуть розширювати виробництво. Цей процес буде продовжуватися до тих пір оки не наступить рівність між сукупними витратами та об'ємом випуску. Нове положення рівноваги буде досягнуто у точці E2 та при випусканні Q2. Збільшення державних закупок стимулювало рост об'єму виробництва з Q1 до Q2. Відстань по вертикалі між прямими C+I та C+I+G показує величину державних закупок, а відстань між Q2 та Q1 - приріст випуску продукції. З малюнку видно, що цей приріст у декілька разів перевищує об'єм державних закупок, тобто останні володіють ефектом мультиплікатору. Мультиплікатор державних витрат Mg показує зміну випуску продукції, доходу в наслідок зміни витрат держави. Його можна розрахувати за формулою:

Mg = Зміна реального національного продукту (доходу) / Зміна державних витрат.

 Сукупні витрати

C+I+G

E2 C+I

20 млрд. грн.

E1

Q1 Q2

Дохід, випуск

Малюнок 1. Державні закупки та равновісний національний продукт.

Мультиплікатор державних витрат рівний мультиплікатору інвестицій, так як вони надають економіці ідентичний ефект. Дійсно рст державних закупок (як інвестицій) створює додатковий попит на товари та послуги, який визиває первісне прирощення доходу, рівне росту державних витрат. Частина цього доходу, яка визначена граничною схильністю до споживання, буде використана на споживання, що призведе до наступного зростання сукупного попиту та національного доходу. З цього виходить, що зміна державних витрат призводить в дію такий самий процес

мультиплікації національного доходу, як і зміну приватних інвестицій. Цьому мультиплікатор державних витрат також можна визначити за формулою:

Mg = 1 / (1 - MPC).

Щоб визначити зміну реального національного продукту (доходу), отримане у результаті росту державних закупок, треба помножити мультиплікатор Mg на приріст державних витрат Dg.

У періоди підйому економіки, коли приватні витрати достатньо великі, уряд зменшує закупки товарів та послуг. Зменшення державних витрат сопроводжується зрушенням кривої сукупних витрат C+I+G вниз та призводить до мультиплікаційного зменшення об'єму національного продукту, доходів.

Так само, як зміни державних закупок, на об'єм випуску, доходів, діє зміна трансфертних платежів, які є елементом державних витрат. Але ефективність їх виявлення на попит, а отже, і на об'єм національного продукту декілька менша. Це пояснюється тим, що трансфертні виплати населенню призводять до росту його доходів, але тільки частину іх, яка визначена граничною схильністю до споживання МРС, населення використовує на споживання, збільшуя на ту ж величину сукупні витрати. Механізм впливу зміни трансфертних виплат на випуск, доходи, аналогічен тому, який діє при зміні податків.

Щоб державі витрати мали стимулюючу дію, вони повинні фінансуватися за рахунок податкових надходжень. Ріст державних витрат, як правило, супроводжується бюджетним дефіцитом.

Таким чином, збільшуя витрати у період спаду виробництва та скорочуючи їх у час економічних підйомів, держава пом'якшує економічні кризиси, домогається більш плавного росту об'єму національного виробництва.

Фіскальна політика, як правило, оперує одночасно як витратами держави, так і її податками. Велику зацікавленість являє випадок, коли держава збільшує свої закупки G та податки T на однакову величину (сальдо державного бюджету при цьому не змінюється). Проаналізуємо наслідки цих дій. Припустимо, що рівновага досягнута в точці E1. (мал. 2)

Сукупні витрати

E2 C+I+G1

C1+I+G1

E3 C+I+G

E1

Q1 Q3 Q2 Доход,випуск

Малюнок 2. Державні закупки, податки та рівноважний національний продукт.

Припустимо, держава збільшила закупки товарів та послуг на 20 млн. грн., що призвело до зростаня сукупних витрат теж на 20 млн. грн. та до переміщення кривої C=I+G вгору, у положення C+I+G1. Точка рівноваги перемістилася з E1 до E2. Об'єм нацонального продукту виріс з Q1 до Q2. Розрахувати його приріст можна наступним чином (МРС приймемо рівним 3/4):

Q2-Q1 = Mg * 20 млн. грн. = (1/(1-3/4)) 20 млн. грн. = 80 млн. грн.

Введення акордного податку величиною у 20 млн. грн. зсуне криву C+I+G1 вниз, в положення C1+I+G1. Зсув відбудеться на величину 15 млн. грн., так як мультиплікатор податків менший за мультиплікатор витрат. Точка рівноваги переміститься з E2 до E3, а об'єм виробництва зменшиться з Q2 до Q3. Обєм виробництва в наслідок введення податку скоротиться на:

Q2-Q3 = Mn * 20 млн. грн. = ((3/4) / (1-3/4)) 20 млн. грн. = 60 млн. грн.

Отже, в наслідок росту державних закупок національний продукт збільшиться на 80 млн. грн., а введення податку зменшило його на 60 млн. грн. Таким чином, одночасне збільшення державних витрат та податків на 20 млн. грн. обумовило ріст національного продукту також на 20 млн. грн., тобто мультиплікатор дорівнює 1. Він називається мультиплікатором сбалансованого бюджету та не залежить від граничної схильності до споживання. Це можна довести арифметично, якщо вирахувати з прирісту національного продукту, отриманого в наслідок збільшення державних витрат, зменшення того ж національного продукту, обумовлене введенням акордного податку. Загальний результат цих дій буде дорівнювати:

Q3-Q1 = (1/(1-МРС)) 20 млн. грн. - (МРС/(1-МРС)) 20 млн. грн. = ((1-МРС)/(1-МРС)) 20 млн. грн. = 1*20 млн. грн.

У моделі «витрати-доходи» дискреційна політика розглядається при незмінному рівні цін. У реальному житті збільшення державних витрат, зниження податків призводять до росту сукупних витрат та попиту, що призводить до підвищення рівня цін та росту ставки позичкового відсотку, які обумовлюють в свою чергу зменшення приватних інвестицій. Цей ефект, який називається ефектом витиснення, знижує дієвість фіскальної політики. Недоліком бюджетно-податкового регулювання є також наявність доволі значного часового лагу. Він включає, по-перше, час, який проходить від усвідомлення того, що в країні починається спад виробництва або інфляція, до розуміння необхідності прийняття конкретних дій. По-друге - часовий проміжок від усвідомлення цієї необхідності до ствердження конкретних мір економічної політики. По-третє, - період часу від ствердження до отримання ефекту від їх реалізації.

Автоматична фіскальна політика

На практиці рівень державних витрат, податкових надходжень може змінитися навіть у випадку, якщо уряд не прийме відповідних рішень. Це пояснюється існуванням вбудованої стабільності, яка визначає автоматичну (пасивну, недискреційну) фіскальну політику. Вбудована стабільність заснована на механізмах, які працюють у режимі саморегулювання та автоматично реагують на зміни стану економіки. Їх називають вбудованими (автоматичними) стабілізаторами. До них відносять:

Зміни податкових надходжень. Сума податків залежить від величини доходів населення та підприємств. В період спаду виробництва доходи почнуть зменшуватися, що автоматично зменше податкові надходження до казни. Отже, збільшаться доходи, які залишаються у населення, підприємств. Це дозволить у значній мірі заповільнити зниження сукупного попиту, що позитивно відразиться на розвиванні економіки. Таку ж саму дію надає прогресивність податкової системи. При зменшенні об'єму національного виробництва зменшуються доходи, але й одночасно знижуються податкові ставки, що супроводжується зменшенням як абсолютної суми податкових надходжень до казни, так і їх долі у доходах суспільства. В наслідок спад сукупного попиту буде більш м'яким.

Системи допомог по безробіттю та соціальні виплати. Вони також надають автоматичну антициклічну дію. Так, збільшення рівня зайнятості веде до росту податків, за рахунок яких фінансуються допомоги по безробіттю. При спаді виробництва збільшується число безробітних, що скорочує сукупний попит. Однак одночасно зростають і суми виплат допоміг при безробітті. Це підтримує споживання, уповільнює падіння попиту та противодіє наростанню кризису. У такому ж автоматичному режимі функціонують системи індксації доходів, соціальних виплат. Існують і інші форми вбудованих стабілізаторів: програми допомоги фермерам, збереження корпорацій, особисті збереження та ін.

Вбудовані стабілізатори зм'якшують зміни у скупному попиті і цим допомагають стабілізувати випуск національного продукту. Саме завдяки їх дії змінився розвиток їх циклу: спади виробництва стали менш глубшими та більш короткими. Раніше це було неможливо, так як податкові ставки були нижче, а допомоги по безробіттю та соціальні витрати незначними.

Головний долік недискреційної фіскальної політики у тому, що її інструменти (вбудовані стабілізатори) включаються негайно при найменшій зміні економічних умов, тобто тут майже відсутній часовий лаг.

Недолік автоматичної фіскальної політики у тому, що вона тільки допомагає зглажувати циклічні коливання, але не може їх усунути. Слід відмітити, чим вищє ставки податків, чим більші трансфертні платежі, тим більш дієва недискреційна політика.

Види фіскальної політики

В залежності від мети проводиться стимулююча або стримуюча фіскальна політика. У періоди спаду виробництва необхідно збільшувати державні витрати, знижувати податки або робити і те і інше, тобто проводити стимулюючу політику. У короткому періоді вона зм'якшує економічний цикл. У довгому - зниження податків може призвести до стимулювання економічного росту. Так було у 80-ті роки у розвинутих країнах, де податкові реформи, у наслідок яких були знижені ставки податку на прибуток корпорацій, прибуткового податку, сприяли підйому економіки.

У цілях зниження темпів інфляції реалізують стримуючу фіскальну політику. Вона заключається в скороченні державних витрат, збільшенні податків або разом тих і інших мір. У короткому періоді стримуюча політика дозволяє скоротити сукупний попит і тим самим допомогає зниженню інфляції попиту. У довгому періоді вона може призвести до спаду виробництва та росту безробіття.

Щоб з'ясувати, чи правильно проводиться урядом фіскальна політика, необхідно оцінити її результати. Більш частіше у цих цілях використовують стан державного бюджету, так як здійсненя фіскальної політики супроводжується зростанням або скороченням бюджетних дефіцитів або надлишків. Але судити за цими показниками о дієвості проводимої дискреційної політики достатньо складно. Це пояснюється тим, що з одного боку, фактично бюджетні дефіцити та надлишки можуть змінюватися в наслідок цілеспрямованої зміни державних витрат та податків, а, з іншого боку, на їх розміри можуть вплинути зміни об'єму національного продукту, доходів, що обумовлено існуванням вбудованої стабільності. Щоб розділити ці причини і мати можливість оцінити правильність прийнятих мір, використовують бюджет повної зайнятості. Він показує, яким був би дифіцит або надлишок державного бюджету, якщо б економіка функційонувала в умовах повної зайнятості.

2. ІНСТРУМЕНТИ ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

2.1. Сутність податків

Податки - це платежі, які обов'язково збільшують у дохід держави юридичні та фізичні особи (підприємства, організації, громадяни). Як праило, ці виплати не тільки обов'язкові, але й безкоштовні й примусові. Податки необхідні, так як держава з їх допомогою діє на більшість економічних та соціальних процесів. Вони допомагають заохочувати або стримувати визначені види діяльності, направляти розвиток тих чи інших галузей чи регіонів, регулювати кількість грошей та грошовий обіг, діяти на інвестиційну активність підприємців, функціонування ринку коштовних папер, рівновага між сукупним попитом та сукупною пропозицією. І хоч податки в більшості викликають обурення, ніж схвалення, без них ні сучасне суспільство, ні держава існувати на можуть.

Призначення податків виявляється в їх функціях - фіскальної та економічної. Фіскальна функція складається у формуванні грошових доходів держави. Акумульоваі через оподаткування засоби держава використовує на будування доріг, великих господарських об'єктів, об'єктів соціального призначення (лікарень, шкіл, дитячих садків, басейнів, бібліотек), на утримання науки, захист навколишнього середовища. Частина засобів йде на охорону здоров'я та розвиток медицини: удосконалення виробництва лікарської техніки, захист здоров'я метрі та дитини, проведення медичних дослідів. Значна частнина засобів йде на розвиток системи середьньої загальної, спеціальної та вищої освіти, у тому числі на виплату заробітньої плати викладачам та стипендії студентам. З цих же засобів держава утримує дома для пенсіонерів, виплачує пенсії та допомоги за інвалідністю, оказує допомогу хворим та непрацездатним членам суспільства, утримує державний апарат, армію, органи охорони порядку.

Функції податків знаходяться у діалектичній залежності одне від іншого. Так, отримання великої кількості податкових сборів у бюджет (фіскальна функція) сприяє стимулюванню прискорення будування соціальних об'єктів, фундаментальних наукових досліджень (економічна функція). У той самий час прискорення інвестиційної активності, зріст масштабів виробництва (економічна функція) сприяє збільшенню податкових надходжень до бюджету (фіскальна функція).

Однією з цікавих подробиць виникнення понять «фінанси» та «податки» є той факт, що у раньому середньовіччі данні терміни прирівнювалися у своєму функціональному значенні. Так, у 11 - 13 ст. слова finatio, financia почали вперше використовуватися у італійських містах. Вони значили факт обов'язкової сплати грошей та строк сплати. Цей термін належав і до подакових обов'язків. У Франції вже в 16 ст. фінанси використовувалися у тому ж значенні, як і в сучасний час, припускаючи сукупність матеріальних засобів, необхідних для задоволення потреб держави та суспільних груп.

Друга частина прогресивного 19 ст. у Західній Європі була виділена значним ростом промисловості та швидким збільшенням населення. Багато європейських країн збільшили асегнування у користь охорони здоров'я, просвітництва та правосуддя. Змінилася і система державного оподаткування. Головним став принцип рівності усіх горожан перед податковими законами, в наслідок чого потрібно було урівняти податки між усіми станами. Значущіми наслідками принципу «суспільної рівноваги» стала прогресивна шкала оподаткування та звільнення від податку доходів у сумі прожиткового мінімуму.

2.2 Ефект мультиплікатору

Згідно кейнсіанського підходу, використання податків як важливого інструменту фіскальної політики може стимулювати ділову та інвестиційну активність, так як зниження податків залишає в розпорядженні підприємців значно велику частину грошових засобів, ніж величина зниження рівня податку (мал. 3).

Тут спрацьовує ефект мультиплікатору.

Економічний зміст цього ефекту наступний. При зниженні ставки податку збільшується рівень розподіленого доходу, що призводить до збільшення ефективного попиту у всіх сміжних сферах економіки за аналогією з механізмом інвестиційного мультиплікатору. При пониженні ставок податку з t1 до t2 змешується величина податкових надходжень до бюджету з T1 до T2, що призводить до росту розподіленого доходу та зміщенню положення функції попиту вниз. В наслідок положення рівноваги А1 в економіці переміщується також праворуч та рівноважний ВВП збільшується (з Y1 до Y2). Нехай значення МРС коливається в межах 0,8, а ставка податку на прибуток поетапно знижується з 28 до 20%. Тоді значення функції попиту при ставці t1 = 28% та t2 = 20% складе відповідно:

AD1 = a + 0,8Y(1-0,28) + I = a + 0,576Y + I;

AD2 = a + 0,8Y(1-0,20) + I = a + 0,640Y + I.

Сукупний попит (AD),E

Y =E

A2 AD2=a+0.640Y+I

AD1=a+0.576Y+I

Y2 Y1 ВВП (Y)

Малюнок 3. Наслідки зміни ставки пропорційного податку на ВВП у кейнсіанської моделі.

Таким чином, завдяки мультиплікативному ефекту та падінню ставки пропорційного податку, підвищується кут наклону лінії сукупного попиту, що призводить до росту рівноважного ВВП.

Але це положення торкається тільки пропорційних податків. Саме тому вони грають роль автоматичних стабілізаторів економіки.

Досліди відомого економіста А. Лаффера по впливу податкової ставки на величину ВВП та доходи державного бюджету показали, що при рості податкової ставки (t) до 30-40% достатньо високими темпами ростуть і ВВП, та доходи державної казни. Потім темпи приросту доходів бюджету заповільнюються, а при перетині 50%-ого бар'єру податкової ставки ділова активність затухає, збільшуються масштаби тіньової економіки, знижуються доходи бюджету.

3. ВПЛИВ ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ НА ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ

3.1. Державний бюджет

Державний бюджет - кошторис доходів та витрат держави на визначений період, частіше всього на рік, створена з указанням джерел надходження державних доходів та направлень витрачання засобів. Бюджет має дохідну та витрачальну частини, які повинні бути сбалансовані.

Роль бюджету у національній економіці значна. Він є частиною фінансів країни, яку контролює держава, цьому за допомогою бюджету держава має змогу втручатися в ринкові механізми. По-друге, бюджет є способом акумуляції грошових засобів для рішення крупних, глобальних економічних проблем. По-третє, наявність бюджету дозволя вирішувати складні соціальні проблеми (бідності, безробіття, голоду, здоров'я нації та ін.).

Державний бюджет складається урядом та стверджується, приймається вищіми законодавчими органами. Таким чином, у руках держави з'являються значні фінансові інструменти дії на економічні процеси. Як правило, це державні закупки, трансфертні платежі (TR), інвестиції (I). Державні закупки - це попит уряду на товари та послуги. Соціальні виплати (трансферти) - це платежі, які виплачуються без відповідного надання їх отримувачам яких-небудь товарів та послуг.

Слід відмітити, що структура доходної та витрачальної частин державного бюджету більш різноманітна, ніж розглянута у концепції фіскальної політики.

Між державним бюджетом та величиною ВВП є тісний взаємозв'язок. Якщо уявити, що сума державних закупок товарів та послуг - постійна величина, яка не залежить від рівня доходів, то при низькому рівні доходів буде спостерігатися дефіцит, а при високому - надлишок бюджету (мал. 4).

Якщо бюджет сбалансований, то величина податкових надходжень співпадає з сумою урядових закупок (точка D) і рівна відрізку DE. Якщо в економіці спостерігається економічний спад, тоді сума податкових надходжень до бюджету при незмінному рівні державних закупок скорочується до рівня BC, створюється бюджетний дефіцит величиною AB. На фазі економічного підйому величина податкових надходжень HF вище рівня урядових закупок, створюється бюджетний надлишок HZ. При данному рівні державних витрат таданному рівні податкової ставки розмір бюджетного дефіциту або надлишку залежить від величини доходів.

Урядові закупки (G), чисті податки (I), млн. дол.

Чисті податки (T)

H

A D Z Урядові закупки (G)

B

0 C E F ВВП (Y), доходи (D)

Малюнок 4. Дефіцит та надлишок державного бюджету.

Якщо урядові витрати перевищують доходи, тоді виникає дефіцит державного бюджету. При підвищенні доходів над витратами держава має позитивне сальдо бюджету.

Закупки товарів та послуг Сума соціальних виплат

Якщо від податків віднімемо соціальні виплати, тоді отримаємо величину чистих податків.

В цьому випадку бюджетний дефіцит можна уявити наступним чином:

На розмір бюджетного дефіциту мають вплив коливання об'єму національного випуску. У періоди дипресії, коли ВВП знижується, бюджет, як правило, зводиться з дефіцитом, у ті часи коли в періоди підйому спостерігається позитивне сальдо бюджету.

Причини цих змін сальдо бюджету скриваються у тому, що під час спадів податкові надходження від прибуткового податку та інших прямих податків знижуються, так як знижується оподаткована база. У цей же час у періоди спадів деякі види державних витрат збільшуються (допомога по безробіттю та інші соціальні виплати).

Виникає питання: чи може ріст державних витрат, замість того щоб призводити до бюджетного дефіциту, обумовлювати його скорочення?

Досліди економістів показують, що ріст державних витрат призводячи до збільшення доходів, не обумовлює такого прирісту податків, який «окупав би» збільшені витрати. Це значить, що сума податкових надходжень буде завжди меншою за приріст державних витрат.

Який вплив на економіку має бюджетний дефіцит? Чи свідчить він про поганий стан економіки та не краще завжди підтримувати надлишок бюджетних засобів?

Правильна відповідь полягає у тому, що якщо у державному бюджеті мається надлишок, тобто якщо держава вилучахє за допомогою податків більше, чим віддає, то це значить, що вилучень з макроекономічного обороту стає більше, ніж ін'єкцій. В наслідок відбувається скорочення ВВП.

А якщо держбюджет переживає дефіцит, тобто його витрати первищують доходи, ін'єкцій стає більше ніж вилучень. Це значить, що покупальна здібність зростає та ВВП теж.

Таким чином, бюджетний дефіцит - це не показник поганого хозяйнування.

Ще у 30-ті роки Дж. Кейнс та економісти Г. Мюрдаль та Б. Улін запропонували отступити від традиційної уяви про те, що державний бюджет повинен бути сбалансованим, та пійти на деяке зростання витрат над доходами для стимулювання економічного росту, особливо в періоди кризисів.

Дійсно, якщо держава виплачує грошей більше, чим отримує, то це підвищує покупальну здібність у суспільстві - люди більше покупають, підприємства більше продають, збільшуя зайнятість ресурсів.

Цьому дефіцит корисний в період безробіття, але у фазі підйому він небезпечний, так як призводить до інфляції, оскільки ріст покупальної здібності супроводжується адекватним збільшенням виробництва із-за вичерпання ресурсів.

Для аналізу джерел появи дефіциту держбюджету існує структурний та циклічний дефіцити. Структурний дефіцит бюджету з'являється у періоди корінної ломки галузевих структур економік, які повторюються кожні 45-55 років. Він розраховується як різниця між текучими державними витратами (G) доходами, які могли б поступити до бюджету при умові повної зайнятості при існуючій системі оподаткування:

Встр = G - t * Yf,

Де Встр - структурний дефіцит державного бюджету;

Yf - ВВП при умові повної зайнятості;

t - ставка прибуткового податку.

Циклічний дефіцит є різницею між фактичним дефіцитом та структурним дефіцитом:

Вцикл = t (Yf - Y),

Де Вцикл - циклічний дефіцит держбюджета;

Y - фактичний ВВП за данний рік.

Що ж у кінцевому підсумку відбувається з дефіцитом бюджету, коли в період економічного спаду держава проводить політику ін'єкцій у національну економіку та повинна збільшувати розмір державних витрат?

Перш за все рівень збільшених державних витрат збільшує об'єм бюджетного дефіциту. Але рівень державних витрат та ставка оподаткування можуть діяти не тільки на величинубюджетного дефіциту, але й на рівень сукупного попиту, відповідно, на об'єм ВВП. Збільшений об'єм державних закупок збільшує об'єм доходів, тим самим збідьшує сукупний об'єм податкових надходжень до казни, відповідно, рівень бюджетного дефіциту повинен, навпаки, скоротитися.

Але податки впливають на величину сукупного попиту через мультиплікатор. Цьому зміни рівноважних доходів (D'-D) прирівнює зміні державних витрат (G'-G), помноженому на величину мультиплікатору (МРС). Так як зміна рівня доходів може бути записана як зміна величини ВВП (Y'-Y), тоді:

Y'-Y = MPC (G'-G).

Відомо, що зміна бюджетного дефіциту (B'-B) дорівнює зміні рівня державних витрат мінус зміни суми податкових надходжень t (Y'-Y), яке мало місце у наслідок зміни рівня доходів:

B'-B = G'-G-t(Y'-Y).

Таким чином приріст державних витрат буде спроможний визвати економічну активність, при якій сума вилучаємих податків перевисить даний приріст державних витрат. При сбалансованому бюджеті сума усіх збережень (S) та чистих податків (Т) дорівнює сумі урядових закупок (G) та інвестицій (I), а мультиплікатор сбалансованого бюджету дорівнює 1:

S + T = G + I.

У період економічних спадів держава допускає збільшення дефіциту державного бюджету. При аналізуванні зарубіжними економістами стабілізуючих фіскальних заходів було виявлено, що приріст дефіциту державного бюджету на рівну величину впливає по різному на сукупний попит в країні - в залежності від того, фінансувався приріст дефіциту бюджету за рахунок зниження податків або за рахунок зміни державних покупок. При зниженні податків домашні господарства частину збільшеного доходу направляють на збереження, цьому перший приріст споживання виявляється менше величини зниження податків. В наслідок приріст дефіциту держбюджету, фінансований за рахунок податків, впливає більше на приріст сукупного попиту. Це явище відкрив лауреат Нобелівської премії Т. Хаавельмо. Воно отримало назву теореми Хаавельмо. Суть його полягає у наступному.

Якщо ріст державних витрат фінансується за рахунок росту прибутковихподатків, то кінцевий приріст національного доходу рівний першому приросту державних витрат. Мультиплікатор сбалансованого бюджету при цьому дорівнює 1.

У механізмі дії змін податків на рівень ВВП податковий мультиплікатор показує чистий вплив на величину ВВП росту податових сборів на 1 долар. Тим паче, зміна податків супроводжується зміною величини державних витрат. Такий комбінований вплив на ВВП відібражає мультиплікатор державних витрат.

Мультиплікатор встановлюєх, що приріст урядових витрат d(G), супроводжуваємий рівним за величиною приростом податкових надходжень d(Т), має своїм результатом ріст випуску продукції (ВВП). Таке явище виникає при одночасній дії зустрічних ефектів:

Приріст урядових витрат (dG) веде до збільшення сукупного попиту (dAD) на таку ж саму величину;

Приріст податків (dT) скорочує рівень споживчого попиту на доволі меншу величину ( з урахуванням МРС), падіння сукупного попиту з урахуванням доходу буде прирівнювати МРС (Y-dT) + a = MPC * Y(1 - t) + a.

Спробуємо вивести значення мультиплікатору математичним способом. Уявимо функцію сукупного попиту у вигляді:

AD = Y = MPC * Y + a + I.

Введемо в його формулу математичні значення G, T, TR, які характеризують ступінь допомоги держави економіці країни. При цьому чисті податки дорівнюють T - TR (податкові надходження мінус соціальні бюджетні виплати), а державні закупки G дорівнюють державним витратам мінус трансфертні платежі TR:

Y = MPC (Y - T + TR) + G + a + I.

Розкриємо дужки та уявимо податкові надходження до бюджету як:

Т = Y*t, за умови, що це пропорційні податки:

Y = MPC*Y - MPC*t*Y + MPC*TR + G + a + I.

Зберемо разом функції, не залежні від Y, обозначимо їх А (автономне споживання в економіці):

Y - MPC*Y + MPC*Y*t = A + I, де А = МРС * TR + a + I;

(A + G)

Y = ------------------------.

1 - MPC(1-t)

Вираження 1/1-МРС(1-t) і є мультиплікатором державних витрат.

Мультиплікатор державних витрат давно застосовується у макроекономічному моделюванні, у моделі ділового циклу Хікса-Самуельсона. Зміст цієї моделі (мал. 5) складається у вирівнюванні «хвиль» циклічних коливань економіки за допомогою регулювання величини державних витрат шляхом варіруючою податковою ставкою пропорційного податку та зміни величини державних витрат (неокейнсіанський підхід).

ВВП (Y)

ВВП потенц. 2

1

1 2

1 2

0 Время (T)

Малюнок 5. Вплив стумулюючої 2 та стримуючої1 фіскальної політики на стабілізацію темпів росту ВВП відповідно при спаді та економічному підйомі.

Звідки даржава може узяти засоби для фінансування бюджетного дефіциту?

Існує три способи:

· шляхом додаткової емісії грошей;

· за рахунок кредитів ЦБ;

· шляхом займ у населення та фірм.

Кожний з цих способів має свої плюси та мвнуси. Перевага перших двох у тому, що їх використання дає можливість запобігти витисненю приватних інвестицій державними, цьому витрати бізнесу та особисте споживання не будуть зменшуватися. Але їх використання може викликати збільшення інфляції. У наслідок державних займ формується державний борг. Він може приймати форму внутрішнього та зовнішнього боргу. Майже завжди займи розміщуються в першу чергу в самій країні, але частина з них може бути розміщенна і за кордоном.

Та частина, яку держава займає за границею для покриття дефіциту державного бюджету, буде, таким чином, входити як у державний, так і у іноземний борг.

Зовнішній борг лягає тяжкою ношею на країну (хоч багато заборговали одне іншому) - треба віддавати цінні товари, надавати послуги, щоб сплатити процент та погасити борг. Крім того, іноді кредитор ставить деякі умови. Внутрішній державний борг призводить до перерозподілу доходів серед населення країни. Виплати державного боргу призводять до того, що, як правило, гроші з карманів менш забезпечених громадян переходять до більш забезпечених, так як саме вони скупають державні облігації. Бюджетний дефіцит та державний борг тісно пов'язані: нарастання бюджетного дефіциту призводить до зростання державного боргу. Але абсолютна величина бюджетного дефіциту, державного боргу, малопоказна для економічного аналізу. Але треба знати, які проценти обслуговує бюджетний дефіцит, які зміни у виробничому циклі він відображує. Крім того, дуже важливо вимірювати зміни державного боргу по відношенню до змін ВВП.

Як державний борг та його ріст впливають на функціонування економіки?

У державному борзі бачать дві небезпеки:

· можливість банкрутства нації;

· перекладання боргу на інші покоління.

Перша небезпека нереальна, тому що ніхто не може заборонити уряду

виконувати свої посадові обов'язки по обслуговуванню державного боргу. Ці обов'язки складаються з:

· рефінансування;

· вилучення податків (для виплати відсотку за боргом тайого суми);

· випуску нових грошей до обігу.

3.2. Класична та кейнсіанська концепції фіскальної політики

Мається ряд заперечень, які торкаються ефективності проведення фіскальних заходів в економіці. Згідно класичної концепції, фіскальна політика розглядається як інструмент фінансового забезпечення виконання державою своїх функцій, але не як стабілізаційна політика. Класична концепція заснована на радикальній рівності, згідно якій фіскальна дія викличе не зміну величини ВВП, а перерозподіл грошових засобів між приватним та державним сектором в силу дії ефекту «витиснення» при нейтральності грошей. Цьому на графічнихінтерпретаціях класиків крива LM та крива AS (мал. 6) мають вид вертикальних прямих. У першому випадку це пояснюється тим, що попит на гроші у класиків не залежить від ставки відсотка, а у другому - тим, що в наслідок повної загрузки виробничих потужностей об'єм пропозиції строго зафіксований.

Номінальна ставка відсотку (i)

LM

i1

IS1

i2

IS

0 Y=Y1 ВВП (Y)

Ціна (Р)

AS

P1 AD1

P AD

0 ВВП (Y)

Y=Y1

Малюнок 6. «Ефект витиснення» у класичній концепції фіскальної політики.

При рості державних витрат відбувається збільшення ефективного та сукупного попиту. При цьому крива AD зсувається праворуч. Зростає також об'єм інвестицій у наслідок росту сукупних доходів, з цього виходить, що крива IS посунеться праворуч. Рівновага у моделі IS-LM встановиться на новому рівні при ставці відсотка i1. Потім підвищення ставки відсотку з i до i1 викличе зниження ділової активності, об'єм інвестицій впаде. Таке падіння компенсується за розміром об'ємом росту державних витрат. Таким чином, на інвестиційному ринку нічого не зміниться: загальний об'єм інвестицій залишиться тим самим, збільшиться лише доля державних інвестицій в їх загальному об'ємі та зменшеться доля приватних. Об'єм ВВП залишиться тим самим, але при рості рівня цін з Р1 до Р2. Таке явище отримало назву «ефект витиснення». Таким чином, за думкою неокласиків, фіскальна політика не оказує дієвого впливу на макродинаміку.

З урахуванням того, що пропозиція благ жорстко фіксована, підприємці на ріст сукупного попиту відповинуть лише збільшенням цін з Р до Р1. Величина ВВП не зміниться: Y = Y1.

Математично «ефект витиснення» можна уявити наступним чином:

DG = dI.

Згідно кейнсіанської концепції, при рості державних витрат зростає сукупний попит та ВВП. Крива AD зсувається праворуч, як і крива IS. В наслідок не зростає рівень цін, але зростає ставка проценту та рівень ВВП (мал. 7).

I LMo

I1

IS1

I0 IS0

Y0 Y1 Y

P

AS

P0 AD1

W W0 AD0

ND0 Y0 Y1 Y

ND2 N0

N1

NS N Y(N)

Малюнок 7. Стимулююча фіскальна політика у кейнсіанській концепції.

Держава з метою виходу з кризису збільшує державні витрати на величину dG, в наслідок чого крива IS зсувається праворуч, ефективний попит зростає з Y0 до Y1, а ставка відсотку збільшується з I0 до I1. В наслідок росту ефективного попиту крива сукупного попиту також зсувається праворуч з AD0 до AD1. Це викличе, у свою чергу, ріст попиту на працю та ріст зайнятості з N0 до N1 при незмінній пропозиції праці. Таким чином, в наслідок стимулюючої фіскальної політики у короткостроковому періоді спостерігається економічна активність.

Зниження реальних касових залишків викликає ріст попиту на гроші, у наслідок чого крива LM зсувається у ліво до положення LM1, та нова рівновага на ринку товарів та грошей встановлюється рпи ВВП рівному Y2 та номінальній відсотковій ставці I2.

Зменшення заробітньої платні зсуває криву попиту на працю в положення ND2. Так як пропозиція праці не змінюється, тоді зайнятість зростає до N2.

Таким чином, у наслідок фіскальних заходів в економіці спостерігається економічна активність при деякому рості рівня цін, але у короткостроковому періоді.

ВИСНОВОК

Бюджет - це система, яка використовується урядом та іншими організаціями для планування доходів та витрат та для здійснення контролю над ними.

У сучасний час бюджет та фіскальна політика невід'ємні один від іншого. Фіскальна політика включає у себе заходи по збору податків та витрачанні бюджетних засобів. Ця політика є важливішим інструментом формування державного бюджету. З іншого боку вона включає у себе теоритичну основу та на практиці визначає статті витрат бюджетних засобів.

Вивчення джерел формування державного бюджету, а також факторів, які ведуть за собою кризис бюджету, є однією з важливіших задач ряду державних інститутів та економічної теорії в цілому.

У будь-якій країні, при будь-якої суспільно-політичної та соціально-економічної системі економіка у тому чи іншому ступені регулюється державою в обличчі державних органів.

Державне регулювання економіки може бути спрямоване як на обмеження та навіть на подавлення небажаних для суспільства видів економічної діяльності, таких, виробництво та торгівля наркотиками, зброєю, так і на підтримку деяких форм підприємства (фермерських господарств, малих форм економічної діяльності, видів благодійної діяльності).

А також державне регулювання екоміки та використання механізмів фіскальної політики ставить своєю головною метою забезпечити стабільні темпи економічного росту, дотримуватися інтересів держави, суспільства в цілому, соціально незахищених верств населення, не забуваючи при цьому о правах та волі особистості.

Правильна побудова економічних важелів управління держави веде до стабільного, урівноваженого образу життя усіх суб'єктів держави.

Список використаної літератури:

1. Агапова Т.А., Серегина С.Ф., Макроэкономика - М., 1997.

2. Алексеенко, Н.Ю. Дмитриева, Л.П. Зенькова и др., Макроэкономика: Учеб. Пособие/Т.С. ; Под ред. Л.П. Зеньковой. - Мн.: Новое знание.

3. Базылев Н.И., Базылева М.Н., Гурко С.П., Макроэкономика: Учеб. пособие/; Под ред. Н.И. Базылева, С.П. Гурко. 2-е изд., перераб. - Мн.:БГЭУ,2000.

4. Ивашевский С.Н. Макроэкономика: Учебник. - 2-е изд., испр., доп. - М.:Дело.