Національна економіка та її кількісна визначеність

Національна економіка та її кількісна визначеність

РЕФЕРАТ

на тему:

«Сукупний попит та сукупна пропозиція. Національна економіка та її кількісна визначеність»

Національна економіка та її кількісна визначеність

В темі розглядаються показники, які характеризують економіку на рівні суспільства та проблеми їх вимірів. При вивченні теми слід мати на увазі, що національна економіка складається з таких крупних секторів, як домогосподарства, підприємницький сектор, державний сектор та міжнародний сектор. Сектор домогосподарств представляє власників ресурсів, насамперед, ресурсу праця, які виносячи ресурси на ринок, одержують доходи, за які, в свою чергу, купують необхідні товари і послуги особистого споживання.

Підприємницький сектор представлений фірмами (підприємствами), які виробляють індивідуальні товари і послуги, виносять їх на ринок і на одержані доходи купують ресурси. Основною формою витрат підприємницького сектору є валові інвестиції.

Державний сектор - це державні підприємства (природні монополії) а також соціальна сфера (освіта, охорона здоров'я, культура, наука тощо), які утримуються за рахунок державного бюджету. Державні витрати пов'язані з виробництвом державних або суспільних благ, а також урядовими закупівлями та трансфертними платежами.

Міжнародний сектор включає зовнішню торгівлю (експорт та імпорт) та інші зовнішньоекономічні зв'язки країни.

Найбільш загальним показником національної економіки є валовий національний продукт (ВНП).Це вартісна оцінка всіх кінцевих продуктів і послуг, створених в країні за рік. Під кінцевими розуміють такі продукти і послуги, які вийшли із процесу виробництва і призначені для іншого, ніж в даному виробництві, використання. Найбільшу питому вагу серед них займають ті, що призначені для особистого споживання населення. Завдяки поняттю “кінцеві” усувається т.зв. повторний рахунок, коли при обрахуванні ВНП результат дій на одній стадії процесу виробництва включається в результат дій на наступній стадії.

Виміряти ВНП можна лише в грошовій формі, тобто в ринкових цінах. При цьому у вартість ВНП не включаються вартості товарів, які були у використанні, в т.ч. перепродажу, вартість чисто фінансових угод (купівля-продаж цінних паперів), вартість трансфертних платежів (безоплатних субсидій населенню тощо)

Обрахування ВНП здійснюється двома методами-методом витрат та методом доходів. Згідно методу витрат ВНП включає в себе а)витрати домогосподарств - С, б) валові приватні внутрішні інвестиції - І, в) державні витрати - G, г) чистий експорт - Х, який рівний різниці між експортом та імпортом. Тобто, ВНП = С + І + G + Х

Другий метод передбачає сумування доходів, одержаних всіма суб'єктами господарської діяльності в суспільстві - заробітної плати найманих працівників та доходів дрібних власників, процентів, ренти та прибутків підприємницького сектору. Окрім того, у ВНП включають два показники, не пов'язані з доходами - амортизаційні відрахування (вартість спожитого основного капіталу) та побічні податки (акцизний збір, мито тощо).

Суми, одержані при обрахуванні ВНП двома методами, повинні бути рівними.

Другим, найбільш вживаним для характеристики економіки країни показником є валовий внутрішній продукт - ВВП. Він відрізняється від ВНП результатом зовнішньоекономічної діяльності, тобто включає лише товари і послуги, виготовлені всередині країни. Практично ВВП = ВНП - Х, тобто він включає витрати домогосподарств, валові внутрішні інвестиції підприємницького сектору та витрати держави.

Якщо від ВНП відняти амортизаційні відрахування, то одержимо чистий національний продукт - ЧНП : ЧНП = ВНП - А. Враховуючи, що валові внутрішні інвестиції включають в себе амортизацію і чисті внутрішні інвестиції, ЧНП окрім витрат домогосподарств, держави і чистого експорту включає лише чисті інвестиції, тобто такі, які використані на розширене відтворення (приріст) основного капіталу.

В цьому випадку чистий внутрішній продукт - ЧВП включає витрати домогосподарств, витрати держави і чисті приватні інвестиції.

ЧНП або ЧВП відрізняються від доходів, одержаних в суспільстві на величину побічних податків. Останні з'являються завдяки перерозподілу доходів, а не їх створенню, тому фактично завищують результати функціонування економіки. Якщо ж побічні податки вилучити з ЧНП, то одержимо національний доход -- НД. Національний доход-це фактичні доходи, які створені господарськими суб'єктами країни за рік. Первісно (тобто створений) він складається з доходів домогосподарств (населення) і валового прибутку підприємств.

Із своїх доходів останні сплачують податки та інші платежі до бюджетних та позабюджетних фондів - прибутковий податок, податок на додану вартість, податок на прибуток, акцизний збір тощо. Завдяки цьому механізму та механізму трансфертних платежів формуються доходи, що залишаються в розпорядженні населення (домогосподарств), чисті прибутки корпорацій (підприємницького сектору) та доходи держави.

Іншим показником національної економіки є рівень цін, який визначається як відношення ринкових цін даного року до ринкових цін базового року і зветься індексом цін:

ціна ринкового кошику даного року

індекс цін =----------------------------------------------------- х 100

ціна аналогічного кошику базового року

Індекс цін одночасно є показником темпів інфляції, його звуть дефлятором ВНП.

Грошова оцінка ВНП (ЧНП, ВВП, НД) вимагає врахування змін цін. Підвищення цін (інфляція) само по собі веде до зростання кількісної вартісної оцінки вказаних показників без зміни їх реального обсягу (в тоннах, штуках, метрах тощо), зниження цін-дефляція, навпаки, до їх зменшення. Щоб уникнути впливу інфляції вводять поняття реального ВНП (ЧНП, ВВП, НД) поряд з номінальним, обрахованих в поточних цінах. Реальний ВНП обраховується по формулі:

Номінальний ВНП

Реальний ВНП=------------------------------------------------

Темп інфляції

Номінальний ВНП

Реальний ВНП=-------------------------------------------

Дефлятор ВНП

Розрахунок реального ВНП із врахуванням інфляції звуть інфлюванням, а із врахуванням дефляції - дефлюванням. Інфлювання означає, що реальний ВНП буде перевищувати номінальний, дефілювання - навпаки, що реальний ВНП буде нижчим номінального.

ВНП та інші показники національної економіки, розраховані раніше вказаними методами, не повністю відображають економічну могутність країни та добробут її жителів. Він не враховує, наприклад, інтелектуальний, освітній, культурний та духовний потенціал суспільства, екологічний стан, тіньову економіку тощо. Тому інколи рекомендують розглядати і такий показник, як чистий економічний добробут - ЧЕД.

Сукупний попит та сукупна пропозиція

Як відомо, ринкова економіка функціонує завдяки механізму попиту, пропозиції та цін. На макрорівні - це сукупний попит, сукупна пропозиція і загальний рівень цін. Для успішного засвоєння даної теми доцільно відновити знання про попит, пропозицію та рівновагу на ринку окремого товару в курсі мікроекономіки. При цьому важливо мати на увазі, що агрегатні (сукупні показники)

Сукупний попит - АД, сукупна пропозиція-АS відображають реальний обсяг національного виробництва (реальний ВНП чи реальний ЧНП), а рівень цін Ра - загальну (сукупну) ціну всіх товарів і послуг, які входять в ВНП чи ЧНП.

Основний зміст теми зводиться до наступного:

Сукупний (агрегатний) попит - АД - це реальний обсяг національного виробництва, який споживачі-домогосподарства, підприємства і держава можуть і бажають придбати (купити) при кожному рівні цін, що складаються протягом певного періоду часу. Тобто АД відображає купівельну здатність - платоспроможність в суспільстві.

Закон сукупного попиту полягає в тому, що при рівних інших умовах реальний обсяг національного виробництва, на який пред'явлено попит, знаходиться в оберненій залежності від рівня цін. Чим нижчий рівень цін, тим більшу частину реального обсягу національного виробництва захочуть придбати споживачі - домогосподарства, підприємці і уряд. І навпаки, чим вищий рівень цін, тим менший обсяг національного продукту вони захочуть придбати.

Крива сукупного попиту АД, що відображає закон сукупного попиту, має від'ємний нахил, тобто “йде” зліва направо зверху вниз. Вона має такий же вигляд, як і крива попиту на окремий товар. Кожна точка цієї кривої відображає величину реального ВНП (ЧНП), який відповідає певному рівню цін.

Закон сукупного попиту, а отже і характер кривої АД, пояснюється такими ціновими факторами, як: а)ефект процентної ставки, б)ефект матеріальних цінностей або багатства (касових залишків), в)ефект імпортних закупівель. Зміни в рівні цін, викликані вказаними вище ціновими факторами, викликають зміни у величині сукупного попиту, тобто рух вздовж кривої попиту.

Вказана залежність, що характеризує закон сукупного попиту, існує при рівних інших умовах. Якщо ці умови змінюються, то змінюється і сам попит. Такі фактори звуться неціновими факторами сукупного попиту, або детермінантами сукупного попиту. Серед таких детермінантів виділяють -а)Зміни у витратах споживачів, б)Зміни у витратах підприємців (в інвестиційних видатках), в)Зміни у видатках держави, г)Зміни у видатках на чистий експорт (у видатках міжнародного сектору).Під впливом таких детермінантів здійснюється зміщення кривої сукупного попиту вправо - при його зростанні, вліво-при його зменшенні.

Зміни у видатках споживачів зводяться до змін - в добробуті споживачів, в очікуванні споживачів, в заборгованості споживачів, в податках з населення. Наприклад, крива сукупного попиту зміститься вправо, якщо: а) зростає вартість акцій чи нерухомого майна населення, або б) очікується зростання доходів чи суттєве підвищення цін, або в) зменшиться заборгованість споживачів, або г) знизяться податки з населення.

Зміни у видатках підприємницького сектору (інвестиційних видатках) знаходять прояв в: а) змінах процентних ставок, б) очікуванні змін в прибутках від інвестицій, в) змінах в оподаткуванні підприємств, г) змінах в технології, д) наявності чи відсутності надлишкових потужностей. Наприклад, зростання сукупного попиту, тобто зміщення кривої сукупного попиту вправо може бути викликане: а) зниженням процентних ставок, викликаних зростанням грошової маси, або б) очікуванням зростання прибутків від інвестицій, або в) зниженням податків з підприємств, або г) введенням підприємствами нової технології, або д) наявністю потреби в додаткових виробничих потужностях.

Зростання державних закупівель національного продукту при даному рівні цін буде приводити до зростання сукупного попиту до тих пір, поки податкові збори і процентні ставки будуть залишатись незмінними і навпаки, зменшення державних витрат на виробництво, наприклад, шкільного обладнання, викличе скорочення сукупного попиту а, отже, зміщення кривої сукупного попиту вліво.

Видатки, пов'язані з чистим експортом, впливають на сукупний попит завдяки змінам у обсягу національного доходу іноземних держав, з якими дана країна має економічні відносини та змінам валютних курсів. Крива сукупного попиту зміститься вправо, тобто, сукупний попит зросте завдяки тому, що: а)зросте національний доход в країнах, які торгують з даною країною, або б)знизиться курс вітчизняної валюти.

Під величиною сукупної пропозиції - АS розуміють реальний рівень виробництва (реальний ВНП чи реальний ЧНП), на який здатна економіка даної країни при кожному рівні цін. Тобто це- рівень реального ВНП (кількість продуктів і послуг) який здатна поставити на ринок економіка країни і поставляє її.

Закон сукупної пропозиції полягає в прямій залежності між рівнем цін і обсягом національного продукту: чим вищий рівень цін, тим при рівних інших умовах, вищий обсяг реального ВНП.

Згідно сучасних поглядів на криву сукупної пропозиції, остання складається з трьох відрізків: а)горизонтального, або кейнсіанського, б)проміжного, що “йде” знизу вверх (має додатній нахил), в)вертикального або класичного. Горизонтальний відрізок стосується економіки, в якій не всі виробничі ресурси використовуються, вертикальний характеризує економіку при повному використанні ресурсів, тобто вона працює на повну потужність, На горизонтальному зростання обсягів виробництва забезпечується при незмінних цінах, на вертикальному - зростання цін не веде до зростання обсягів ВНП чи ЧНП. На проміжному відрізку зростання обсягів виробництва супроводжується зростанням рівня цін, в економіці одні галузі працюють на повну потужність, тоді як в інших галузях вони використовуються не повністю.

Конфігурація кривої сукупної пропозиції - АS характеризує зміну величини реального ВНП (ЧНП) при зміні рівня цін. При незначних обсягах ВНП останній зростає при стабільних цінах. Якщо ж ВНП досягає більш високого рівня він зростає паралельно із зростанням цін. Коли ж ВНП досягає потенційних обсягів, зростання цін не викликає зростання реального ВНП. В цілому ж, зміни величини реального ВНП відображають рух по кривій сукупної пропозиції.

Сама сукупна пропозиція змінюється під впливом нецінових факторів - детермінантів сукупної пропозиції, дія яких зміщує криву пропозиції вправо і вниз, якщо остання зростає, і вліво і вверх, якщо сукупна пропозиція зменшується. Детермінанти сукупної пропозиції пов'язані з витратами на одиницю продукції (середніми витратами). Якщо середні витрати під впливом певних детермінантів зменшуються, то крива сукупної пропозиції зміщується вправо, якщо ж середні витрати підвищуються, крива сукупної пропозиції зміщується вліво.

До детермінантів сукупної пропозиції відносять:

а) зміни цін на ресурси, б)зміни в продуктивності ресурсів, в)податки та субсидії підприємцям, г)державне регулювання діяльності підприємницького сектору. Наприклад, сукупна пропозиція зросте а крива її зміститься вправо і вниз, коли: а)ціни на ресурси знизяться, б)продуктивність ресурсів зросте, в)знизяться податки з підприємств, г)послабиться державне регулювання економіки.

Ситуація на агрегатному (сукупному) ринку, при якій величина сукупного попиту АД співпадає з величиною сукупної пропозиції АS зветься сукупною ринковою рівновагою. Обсяг національного виробництва при цьому - рівноваговим ВНП (ЧНП), рівень цін - рівноваговим рівнем цін. Останні є координатами точки перетину кривих АД і АS.

Якщо криві перетинаються на проміжному відрізку кривої сукупної пропозиції, то відхилення від рівновагового рівня цін викликатиме відповідну зміну рівновагового обсягу ВНП: підвищення рівня цін веде до зростання ВНП, зниження - до зниження ВНП.

Якщо ж точка ринкової рівноваги знаходиться на кейнсіанському відрізку, то зміни в обсязі ВНП не супроводжуватимуться змінами цін (рівноваговий рівень цін залишиться незмінним)

Якщо ж точка сукупної рівноваги знаходиться на вертикальному відрізку кривої сукупної пропозиції - зміни рівновогової ціни не викличуть змін рівновагового ВНП., тому що останній набув свого потенційного значення.

Під впливом детермінантів сукупного попиту та сукупної пропозиції рівновага на ринку змінюється: якщо, наприклад, сукупний попит зростає під впливом якоїсь детермінанти сукупного попиту, то а) на кейнсіанському відрізку кривої пропозиції ВНП зростає без зміни рівня цін, б)на проміжному відрізку зростають ВНП і рівень цін, в)на класичному відрізку зростає рівень цін, а ВНП залишається без зміни.

В цілому зростання сукупного попиту веде до зростання рівня цін. Однак зворотний процес - зменшення сукупного попиту в короткостроковому періоді не приводить до автоматичного зниження рівня цін. Таке явище дістало назву ефекту храповика. (Храповик- механізм, який дозволяє колесу крутитись вперед, але не дозволяє йому крутитись назад). Основним аргументом на користь такого явища вважають нееластичність, тобто слабка реакція, заробітної плати на зниження рівня цін. Якщо заробітна плата як складова загального рівня цін зросла (досягла певного рівня), то потім вона не може швидко знизитись. Підприємці не знижують оплату праці, побоюючись зниження продуктивності праці, плинності кадрів або страйків.

Зростання сукупної пропозиції АS під впливом відповідних детермінантів, як правило, веде до зниження рівня цін і зростання обсягів національного виробництва. Зменшення сукупної пропозиції викликає зворотні явища.

При вивченні теми важливо користуватись графіками - кривими АД та АS, їх відповідного зміщення під впливом детермінантів сукупного попиту та детермінантів сукупної пропозиції.