Основи ринкової економіки

Основи ринкової економіки

5

Зміст

Вступ

1. Сутність ринку та об'єктивні умови його функціонування

2 Рентабельність - показники ефективності поточних витрат

3 Інтернаціоналізація господарського життя - закономірний процес розвитку світової економіки.

Висновки

Використана література

Вступ

Пізнанням закономірності розвитку природи займаються різні науки: філософія. політекономія, історія, фізика, хімія, біологія, тощо. Кожна наука має свій предмет і метод дослідження певних сторін навколишнього світу. Економічна теорія, подібна до кожної іншої науки, має свій специфічний предмет дослідження і використовує для аналізу цього предмета особливі засоби вивчення, сукупність яких складає її метод. Предмет і метод тісно взаємодіють між собою і визначають межі тієї галузі знань, яка представлена економічною теорією. Економічна теорія належить до наук, які вивчають закономірності розвитку суспільства. В системі цих наук вона посідає провідне місце, оскільки вивчає ті сторони суспільного життя, які зв'язані з виробництвом матеріальних і духовних благ.

Висновок про визначальну роль виробництва е результатом осмислення історичного досвіду і внутрішніх взаємозв'язків суспільного життя. В його основі лежить очевидний факт: для того щоб жила і розвивалася людина, вона повинна задовольняти свої потреби, в їжі, одязі, житлі тощо. В переважній більшості ці блага створюються в процесі виробництва. А тому вже стало аксіомою, що виробництво матеріальних благ - основа життя і розвитку людини. У результаті виникнення суспільного поділу праці, приватної власності на засоби виробництва й економічного відокремлення товаровиробників суспільне виробництво набуває товарної форми. На певному етапі розвитку (капіталізм) ця товарна форма стає пануючою, а товарно-грошові відносини починають опосередковувати практично всі відносини суспільства. Економіка, в якій товарно-грошові відносини є пануючими, в літературі отримала назву “ринкової економіки”.

1. Сутність ринку та об'єктивні умови його функціонування

Ринок - складне багатогранне явище, що постійно розвивається. Його еволюція та особливості функціонування на різних етапах розвитку суспільства завжди були у центрі уваги економічної теорії. Тому закономірно, що у науковій і навчальній економічній літературі існує безліч визначень ринку. У працях А. Сміта і Д. Рі-кардо термін "ринок" не набув чіткого визначення.

Першу спробу дати наукове визначення ринку зробив французький економіст А. Курно. Він вважав, що ринок - це будь-який район, де взаємовідносини покупців і продавців настільки вільні, що ціни на одні й ті ж самі товари мають тенденцію легко і швидко вирівнюватися.

У підручнику "Економікс" ринок розглядається як "... інститут або механізм, який зводить покупців (представників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів та послуг" (див.: Кзмпбелл Р. Макконнелл, Брю С.Л. Зкономикс. - М.: Республика, 1992.), інші економісти вважають ринок механізмом, за допомогою якого "... покупці і продавці взаємодіють, щоб визначити ціну і кількість товару" ( Самуельсон П.А., Нордгауз В.Д. Макроекономіка. - К.: Основи, 1995. ), що це "... набір взаємозв'язків або процес конкурентних торгів ( Хейне Пол. Зкономический образ мьшіления. - М.: Новости, 1991. ). У вітчизняних посібниках та підручниках також мають місце різні тлумачення ринку. Зокрема, в підручнику "Основи економічної теорії" за ред. акад. А.А. Чухна визначається: "Ринок є складним утворенням, що, з одного боку, являє собою сферу обміну, сукупність процесів купівлі-продажу, які здійснюють збалансування за рахунок цін, а з іншого - забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням, безперервність процесу відтворення, його цілісність" ( Основи економічної теорії: Підручник / За ред. А.А. Чухна.).

На основі узагальнення існуючих визначень, на нашу думку, можна виділити наступне.

Насамперед, ринок - це обмін, організований за законом товарного виробництва та обігу.

З давніх часів ринок визначався як місце торгівлі товарами. Тому для характеристики сучасного ринку слід мати на увазі, що ринок - це економічний простір (місце, територія, зона), де відбувається обмін товарів.

Нарешті, ринок - це сукупність конкретних економічних відносин між продавцями та покупцями у процесі куплі-продажу товарів і послуг. Ринкові відносини, як і вся система виробничих відносин, мають своїм ядром відносини власності. У процесі купівлі-продажу відбувається реалізація відносин власності, їх відтворення. В такому аспекті ринок виступає як економічна категорія.

Найістотнішим у ринкових відносинах є те, що вони регулюються об'єктивними законами ринку, зокрема, і в першу чергу - законом вартості, законом попиту та пропозиції, законами грошового обігу.

Ринок опосередковує виробництво й споживання, перебуваючи під їх впливом та впливаючи на них. На ринку можуть з'явитися лише ті результати людської діяльності, які задовольняють потреби споживачів. Саме тут з'ясовуються реальні потреби суспільства. Ринок показує виробникам, що виробляти і в якій кількості. Нарешті, на ринку визначається вартість результатів людської діяльності.

Тобто, ринок - це комплексне поняття, яке включає в себе одночасно сферу обміну товарів, економічний простір, де відбувається обмін товарів, систему товарно-грошових відносин, що складаються в процесі обміну товарів.

На підставі викладеного вище можна стверджувати, що ринок - це особлива соціально-економічна структура, основними функціями якої є обмін продуктами між відособленими товаровиробниками і реалізація зворотного зв'язку між виробництвом і споживанням.

Розглянемо основні елементи і ланки сучасного ринку.

Насамперед, це повна самостійність ринкових суб'єктів, тобто можливість вільно розпоряджатися своїм майном, продуктом, доходом від своєї праці. Економічна самостійність і незалежність товаровиробників реалізується за рахунок різних форм власності.

Найважливіший для ринкової економіки - споживач. Через купівлю товарів і послуг споживачі керують виробництвом та збутом. Хоча, в умовах сучасної ринкової економіки переважне значення не завжди належить споживачам і виробникам. Певний вплив має і держава.

Ринкова економіка - це такий економічний лад, за якого господарськими процесами керують з допомогою цін. Отже, вільні ціни - це принцип ринкової економіки.

Важливим фактором ринку є повноцінно функціонуюча конкуренція. За визначенням західних економістів, основу конкуренції складає широке розсіювання влади, яке регулює використання цієї влади і обмежує можливості зловживання нею.

До важливих характеристик ринку належить його структура, що визначається суб'єктами та об'єктами ринкових відносин. Суб'єктами ринку виступають практично всі учасники суспільного виробництва, а саме: споживачі (підприємці, наймані працівники, дрібні товаровиробники, студенти, учні, пенсіонери), виробники продукції, постачальники ресурсів (власники Цих ресурсів). В умовах сучасної змішаної економіки серед важливих суб'єктів ринкових відносин знаходиться держава.

Об'єктами цих відносин є всі результати суспільної діяльності, тобто: матеріальні продукти праці (засоби виробництва, предмети споживання, послуги, житло і т.д.); інтелектуальні продукти праці (інформація, наукові ідеї); робоча сила; цінні папери (акції, облігації); валюта, позичкові капітали; земля та інші природні ресурси тощо.

2. Рентабельність-показник ефективності поточних витрат

Основними показниками мікроекономічної ефективності є рентабельність виробництва. Термін “Рентабельність” походить від нім. Rentabel - той, що дає прибуток доцільний з господарської точки зору.

Рентабельність - характеризує прибутковість чи збитковість виробництва за певний проміжок часу.

Розрізняють рентабельність виробництва та рентабельність продукції. Рентабельність виробництва визначається як відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормованих обігових засобів.

Рентабельність продукції визначаеться як відношення прибутку від реалізації продукції до її повної собівартості.

Основними шляхами підвищення рентабельності є зниження собівартості продукції; підвищення якості, зниження втрат трудових та матеріальних ресурсів,

Оптимальне використання обладнання, режим, економії тощо.

Рентабельність ( Рс ) можна визначити двома шляхами. Ефекитвність поточних виробничих витрат можна визначити шляхом співвідношення прибутку ( П ) до собівартості ( С б ). Рс = П/Сб * 100 %

Міжнародна економічна інтеграція - це об'єднання двох чи більше країн. Існують такі основні види інтеграційних об'єднань:

Ш зона вільної торгівлі ( учасники відмінюють митні обмеження взаємній торгівлі );

Ш митний союз (вільне переміщення товарів і послуг в середині об'єднання доповнються єдиним митним тарифом щодо третіх країн і створюється система пропорційного розподілу митних доходів) ;

Ш спільний ринок ( ліквідуєтья бар'єр не лише для вільного переміщення товарів, але і капіталів, і робочої сили);

Ш економічний союз (попередні умови доповнюються системою міжнародного регулювання соціально - економічних процесів);

Ш валютний союз (всі умови економічного союзу доповнюються економічною системою і єдиною валютою);

Ш політичний союз (об'єднання конфедаритивного типу ),

Найвища зрілість економічній інтенграції має місце в Західній Европі ( ЕС )

Економічна інтеграція також характерна для країн Латинської Америки. Для міжнародних валютних відносин на сучасному етапі характерно як нестабільність, так і поглиблення координацій економічної політики в цій сфері як на рівні урядів, так і в рамках міжнародних валютно фінансових організацій.

Найбільшу роль у сфері валютного регулювання відіграють щорічні економічні засідання “ сімки ” провідних країн Заходу. Міжнародий валютний фонд ( МФД), Міжнародний банк реконструкцій і розвитку ( МБРР ), Організація економічного співробітництва і розвитку ( ОЕСР )

Розглянемо деякі із них :

МВФ - це організація міжнародного валютного регулювання. На сьогодні важливим розвитком діяльності МВФ є кредитування країн для регулювання платіжних балансів і зовнішньої заборгованості. МВФ надає кредити країнам - членами з умовою проведення з цими країнами певиних змін в економічій політиці. Кредитні ресурси надаються такій країні залежно від ходу виконання такої програми. Кредитити надаються тільки вході прийняття такої програми.

Европейська валютна система. В1979 р.державами, які є членами ЕС, з метою стабілізації валютних курсів була створена европейська валютна одиниця " ЕКЮ”. Національні валюти країн Европейського Союзу мали право коливатися навколо “ЕКЮ” в мережах ± 2,25%. Найбільший розмах інтеграційні процеси одержали в Західній Європі. Ще з перших післявоєнних років функціонував митний, а потім і економічний союз Бельгії, Нідерландів і Люксембургу (Бенілюкс). У 1951 р. було створено Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЕОВС). Нарешті, 25 березня 1957 р. у Римі шість західноєвропейських країн - Бельгія, Люксембург, Італія, Нідерланди, Франція і ФРН - уклали договір про створення Європейського співтовариства (ЄЕС), яке нерідко називали "Спільним ринком". Відповідно до Маастрихтського договору (лютий 1992 р.) ЄЕС трансформувалося з 1 січня 1994 р. у Європейський Союз (ЄС), а число країн-членів зросло до 15. До держав-засновників приєдналися Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Португалія, Австрія, Фінляндія та Швеція.Реальні досягнення ЄЕС за 30-річну історію його існування великі. Вже в 1962 р. були відмінені кількісні обмеження у взаємній торгівлі країн ЄЕС, а в 1968 р. - мито у взаємній торгівлі промисловими товарами. Був введений єдиний митний тариф щодо третіх країн і до 1969 р. в основному завершився процес створення митного союзу. Неухильно зростав обсяг торгового обороту між країнами ЄЕС і питома вага цього обороту в загальному обсязі їх зовнішньоторгових операцій. З 1 січня 2002 року у дванадцяти країнах Европейського Союзу введена в обіг нова европейська валюта - евро. Поява міжнародних розрахункових грошових одиниць “нічийних” світових грошей - свідоцтво взаємно переплетених національних економік, які входять в світове співробітництво. Але поки що основним розрахунковим засобом вважаються засоби валюти країн, які є лідерами. Європейський Союз не єдиний приклад регіональної інтеграції. Сьогодні у світі нараховується понад три десятки зон вільної торгівлі, митних та економічних союзів. Але найбільш примітним, динамічним інтеграційним процесом став процес організації і функціонування північноамериканської зони вільної торгівлі - НАФТА. З 1 січня 1994 р. діє договір між США, Канадою та Мексикою, який передбачає зняття митних бар'єрів на товари в торгівлі між цими країнами, лібералізацію режиму іноземного інвестування і міграції робочої сили. Перспективи розвитку економічної інтеграції в Східній Азії пов'язують зі створенням Азіатсько-тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС). У нього входять 18 держав Азії, Північної та Південної Америки. У відповідності з планами АТЕС передбачається до 2020 р. створити найбільшу в світі зону вільної торгівлі.

Інтеграційні процеси активізуються і в інших регіонах. Найвідомішими інтеграційними об'єднаннями є торговий пакт "МЕР-КОСУР", що діє між Аргентиною, Бразилією, Уругваєм та Парагваєм з 1 січня 1995 р.; Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), в яку входять Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, Бруней, а з 1995 р. - В'єтнам, Латиноамериканська асоціація Інтеграції (ЛАІ) у складі Аргентини, Бразилії, Венесуели, Колумбії, Мексики, Парагваю, Перу, Уругваю, Чилі і Еквадору.

Світовий банк реконструкції і розвитку ( МБРР ). Членами МБРР можуть бути країни - члени МВФ. Цей банк в основному надає довгостртокові кредити для структурної перебудови країни - кредиторів. В розробки таких програм бере участь могутній апарат спеціалістів МБРР виробляє по суті стратегію для країн, які розвиваються, а тепер також надається особлива увага країнам колишнього соціалістичного табору, тобто країнам Східної Європи.

Отже, підсумовуючи вище розглянуті питання у контрольній роботі, можна зробити висновоки, стосовно ринку ключовим елементом конструкції “ринкової економіки” є ринок. З часу виникнення ринку різні напрями та школи економічної думки неодноразово тлумачили його сутність. можна зробити висновок, що ринок це складне багатогранне явище, який живе за своїми об'єктивними економічними законами. В основі якого лежать складні товарно-грошові відносини. Ринок діє об'єктивно і стихійного розвитку на ньому бути не може(це підтверджує історичний досвіт), на ринку має існувати реальний плюралізм пра-ва власності. Приоритетом має бути наданий на ринку споживачам,саме вони за рахунок свого попиту в значній мірі забезпечують встановленню ринкової ціни, впливають на процес ціноутворення. На мою думку ринок являється посередником між товаровиробниками та споживачами.

Щодо функціонуіання ринку, то слід виділити такі основні його функції як регулюючу, забезпечення постійного процесу суспільного відтворень, стимулювання, визначення остаточної вартості товарів, і чи не найважливіша функція ринку--це розвиток конкурентних засад.

Саме остання функція визнагає в значній мірі форми реалізації функцій ринку. Конкуренція сприяє здійсненню таких функцій ринку, як визначення ринкової ціни, стимулювання виробництва, розвиток науково-технічного процесу та багато іншого. І безперечно, що значна роль на ринку безпосередньо належить державі. Як вже було зазначено ринок не може розвиватись стихійно, за ним повинен здійснюватись розумний наглядовий контроль, саме держава має забезпечити цей контроль. І однією з важливих функцій держави є проведення антимонопольної політики, яка була б спрямована на розвиток вітчизняного виробництва та підтримку підприємництва.

Стосовно рентабельності можна сказати, що вона стимулятором розвитку будь якої економіки, і являється рушійною силою прогресу та розвитку людства. Основними шляхами підвищення рентабельності є зниження собівартості продукції; підвищення якості, зниження втрат трудових та матеріальних ресурсів.

Початку визначальними факторами міжнародного поділу праці були природні фактори: відмінності між країнами в наявності природних багатств, грунтово-кліматичні умови, географічне положення, розміри трудових ресурсів. Але у другій половині XX ст. в умовах НІР головним фактором формування МПП стає науково-технічний прогрес, рівень розвитку продуктивних сил у різних країнах, стан їх науки й техніки. Зменшення значення природних і географічних факторів для МПП особливо очевидне на прикладі Японії країн практично не пов'язана ні з наявністю у них природних ресурсів, ні навіть з їх географічним положенням.

Використана література

1.Економічна торія за редакцією професорів В.О.Білика, П.Т.Саблука Київ2004р

2. Васюта О.А. Проблеми екологічної стратегії України в контексті глобального розвитку. - Тернопіль, 2001. - С.311-338.

3. Галеева Г.А. Экологическое воспитание: проблемы, решения // Город, природа, человек. - М., 1982. - С.41-74.

4.Рузавін. Г.І. Основи ринкової економіки. М.: ЮНИТИ. 1996.

5.Основи економічної теорії За ред.Гальчинського А.С., Єщенко П.С., Палкіна Ю.І.К.:Вища школа, 1995.

6.Основи економічнї теорії О.Литвинова. В.Коломийчук Львів 2004р.