БОЛЬШАЯ НАУЧНАЯ БИБЛИОТЕКА  
рефераты
Добро пожаловать на сайт Большой Научной Библиотеки! рефераты
рефераты
Меню
Главная
Банковское дело
Биржевое дело
Ветеринария
Военная кафедра
Геология
Государственно-правовые
Деньги и кредит
Естествознание
Исторические личности
Маркетинг реклама и торговля
Международные отношения
Международные экономические
Муниципальное право
Нотариат
Педагогика
Политология
Предпринимательство
Психология
Радиоэлектроника
Реклама
Риторика
Социология
Статистика
Страхование
Строительство
Схемотехника
Таможенная система
Физика
Философия
Финансы
Химия
Хозяйственное право
Цифровые устройства
Экологическое право
Экономико-математическое моделирование
Экономическая география
Экономическая теория
Сельское хозяйство
Социальная работа
Сочинения по литературе и русскому языку
Товароведение
Транспорт
Химия
Экология и охрана природы
Экономика и экономическая теория

Особливості проведення економічного аналізу

Особливості проведення економічного аналізу

90

1

Сутність економічного аналізу

Економічний аналіз як наука являє собою систему спеціальних знань, які базуються на законах розвитку і функціонування систем і направлені на пізнання методології оцінки, діагностики і прогнозування фінансово-виробничої діяльності суб'єктів господарювання.

Економічний аналіз належить до системи функціональних міжгалузевих наук. Як прикладна наука він формувався на базі декількох наук: статистики, вищої математики, економічної теорії, економіко - математичних методів, економіки, бухгалтерського обліку тощо, об'єктом дослідження яких є господарча (економічна) діяльність. За допомогою економічного аналізу вивчаються економічна, технічна, технологічна, соціальна сторони діяльності суб'єкта господарювання. Його застосування дозволяє описувати господарські операції та процеси за допомогою математичних моделей і розглядати різноманітні варіанти при прийнятті управлінських рішень як на макрорівні (державний рівень економіки, окремі галузі), так і на мікрорівні (окремі господарюючі суб'єкти).

Що є об'єктом і суб'єктом вивчення економічного аналізу?

Предмет економічного аналізу - виробнича і фінансова діяльність суб'єктів господарювання різних форм власності, спрямована на досягнення максимальних результатів при мінімальних витратах, відображена через систему економічної інформації.

Об'єкт економічного аналізу - окремі економічні явища, процеси, проблеми, питання, показники.

Економічний аналіз вивчає не саму господарську діяльність як технологічний, організаційний процес, а економічні результати господарювання як наслідок економічних процесів.

Процес - це причинно-обумовлений хід і зміна явищ, стану об'єкта у відповідності з поставленою метою чи результатом. Результати економічних процесів плануються чи прогнозуються на майбутнє у відповідних показниках, враховуються в міру їх фактичного формування, а потім аналізуються. Але результати як наслідок є не предметом економічного аналізу, а його об'єктами.

Об'єкти економічного аналізу вимірюються показниками, які відображають обсяги, рівень і економічну ефективність господарських процесів, які відбуваються у суб'єктах господарювання та їх підрозділах та інформативно забезпечуються фінансовою, статистичною, нормативно - правовою та ін. звітністю, плановою документацією (бюджети, плани, прогнози).

Показники характеризуються:

1) абсолютними величинами (трудові, вартісні, натуральні, умовно натуральні);

2) відносними величинами (відсотки, коефіцієнти).

Суб'єкти економічного аналізу - фізичні та юридичні особи, забезпечуючі аналітичний процесс.

У чому полягає суть економічного аналізу як функції управління?

Зміст економічного аналізу як наукової дисципліни випливає з тих функцій, які він виконує в системі інших прикладних наук. Це - систематизоване комплексне дослідження діяльності об'єктів на підставі використання звітності та ін. інформації, обґрунтування і пошук оптимальних перспектив, вивчення і вимірювання впливу факторів, резервів, узагальнення результатів аналізу та розробка заходів щодо усунення недоліків й перевірки їх фактичного впливу на діяльність суб'єкта господарювання.

Система управління суб'єкта господарювання включає функції планування, обліку, контролю, аналізу і прийняття управлінських рішень. Для управління виробництвом потрібно не тільки мати уявлення про хід виконання бюджету чи бізнес - плану, результати виробництва, але і про тенденції і характер змін, що відбуваються як в економіці підприємства (внутрішні чинники), так і регіону чи країни в цілому (зовнішні чинники). Розуміння інформації досягається за допомогою економічного аналізу. Аналітичне опрацювання первинної інформації, порівняння досягнутих показників з попередніми, галузевими, визначення впливу факторів на досягнуті результати, виявлення недоліків і помилок, невикористаних можливостей, перспективи і т.д., дозволяє аргументувати управлінські рішення і дії, забезпечити їх ефективність. Таким чином, економічний аналіз - це функція управління виробництвом, яка забезпечує науковість і аргументованість прийняття управлінських рішень щодо регулювання діяльності суб'єкта господарювання.

Головний зміст аналізу як функції управління полягає у сприянні визначенню мети

та стратегії розвитку фірми загалом і її оперативно-господарської ланки - виробничих

дільниць.

Які фактори впливу на суб'єкт господарювання Ви знаєте?

Дослідження діяльності підприємства пов'язане з вивченням чинників (факторів), що впливають на фінансово - господарську діяльність суб'єкта господарювання.

Визначення «чинник» розкриває умови, необхідні для здійснення господарських процесів, або причин, що зумовлюють поведінку результативного показника. Вивчення чинників, що впливають на діяльність суб'єкта господарювання, дає можливість адекватно оцінити її результати й визначити резерви росту. Для економічно грамотного управлінця необхідна обґрунтованість, класифікація і систематизація чинників. Вона надана на схемі 1.1. Місце економічного аналізу в системі управління показане на рис. 1.1.

Аналітичні дослідження повинні бути адаптовані до досліджуваного об`єкта й відповідати його особливостям, а їх результати повинні бути якомога точними. Фактори, що впливають на розвиток підприємства, мають аналізуватись як у комплексі, з урахуванням їх специфіки та взаємодії з іншими факторами, так і в деталях (наприклад, динаміка змін).

Які зв'язки має економічний аналіз з іншими дисциплінами?

Теоретичною основою економічного аналізу є економічна теорія, що вивчає загальні закони розвитку народного господарства. Грунтуючись на цих законах, економічний аналіз досліджує розвиток економіки окремих підприємств та об'єднань, а також галузі народного господарства. При цьому він спирається на вже відомі студентам категорії економічної теорії, розглядає, чи відповідає розвиток економіки окремих підприємств та об'єднань вимогам основних економічних законів економічної теорії і завданням, які поставив уряд країни перед даною галуззю народного господарства.

Загальні закони розвитку господарства по-різному проявляються у різних його галузях. Через це при вивченні господарської діяльності конкретного підприємства (об'єднання) економічний аналіз має спиратися на особливості окремих галузей економіки.

Отже, економічний аналіз безпосередньо пов'язаний з економікою промисловості та взагалі економікою окремих галузей народного господарства зокрема.

Іншою економічною дисципліною, з якою тісно пов'язаний економічний аналіз, є бухгалтерський облік. Цей зв'язок, по-перше, виявляється у тому, що економічний аналіз як самостійна дисципліна у 30-х рр. ХХ ст. відокремився від бухгалтерського обліку. По-друге, бухгалтерський облік і бухгалтерська звітність є основним джерелом інформації при аналізі господарської діяльності. Використання даних бухгалтерського обліку і звітності надає аналітичним висновкам документальної обгрунтованості. Водночас з допомогою економічного аналізу повною мірою реалізується контрольна функція бухгалтерського обліку.

По-третє, економічний аналіз - важливий засіб подальшого вдосконалення бухгалтерського обліку і звітності. Це виявляється у пристосуванні останнього до вимог аналізу. Ці вимоги враховують при розробці системи показників обліку і звітності, форм звітів і первинних документів, а також при механізації та автоматизації облікових робіт.

Економічний аналіз, як уже зазначалося, виступає у ролі бази планування і засобу оцінювання виконання плану, а також перевірки якості планів. Таким чином, економічний аналіз органічно пов'язаний із плануванням. За результатами аналізу не лише виявляють ступінь виконання планів, а й вносять корективи у самі планові завдання. Щоб здійснювати аналіз виконання прогнозів, необхідно знати систему його показників і всього методологічного прогнозування.

Окрім даних бухгалтерського обліку, в процесі економічного аналізу використовують дані статистичного обліку і звітності, матеріали вибіркових обстежень.

Отже, економічний аналіз тісно пов'язаний зі статистикою. При аналітичній обробці інформації широко використовують спеціальні методичні прийоми статистики - такі, зокрема, як групування, визначення відносних чисел, середніх показників, таблиці, графіки і т. ін. Економічний аналіз є засобом подальшого вдосконалення статистичного обліку і звітності, що виявляється у пристосуванні статистичного обліку і звітності до вимог аналізу.

Економічний аналіз тісно пов'язаний з іншими фінансовими дисциплінами. Аналіз фінансової діяльності і фінансового стану підприємств (об'єднань) не можна провести, не знаючи чинних принципів фінансового планування, формування власних, позичених і спеціальних коштів, порядку їх використання і повернення. Неможливо на високому кваліфікаційному рівні проводити аналіз фінансових результатів, не знаючи чинного порядку формування та розповсюдження прибутку (те саме стосується питань пристосування відповідних галузей народного господарства).

Безпосередньо пов'язана з економічним аналізом така економічна дисципліна, як ревізія і контроль. Цей зв'язок зворотний. З одного боку, в процесі економічного аналізу використовують матеріали документальних ревізій і деякі специфічні методи ревізій таконтролю. З іншого боку, одержані аналітичні результати ревізори застосовують з метою недопущення в майбутньому виявлених недоліків.

Перелічіть основні принципи економічного аналізу. (7-11)

Найважливіші принципи аналізу:

1. При оцінці економічних явищ і процесів, результатів господарювання потрібно враховувати їх відповідність законодавству, державній економічній, міжнародній і соціальній політиці, тобто аналіз повинен базуватись на державному підході .

2. Аналіз повинен мати науковий характер, тобто його методологія повинна базуватись на положеннях діалектики й економічної теорії, з урахуванням вимог економічних законів, передового досвіду та найновіших методів економічних досліджень.

3. Об'єкт, що вивчається, повинен розглядатись як складна динамічна система, в яку входять різноманітні елементи, пов'язані між собою і зовнішнім середовищем, тобто при проведенні аналізу має бути забезпечений системний підхід.

4. Аналіз повинен бути комплексним, тобто дослідження повинні проводитись з всебічним вивченням загальних показників діяльності і опрацюванням причинних залежностей та змін в економіці підприємства, обумовлених окремими чинниками.

5. Аналіз повинен бути об'єктивним і достовірним, ґрунтуватись на достовірній, перевіреній інформації, що реально відображує причинно-наслідкові зв'язки. Висновки повинні обґрунтовуватись точними аналітичними розрахунками. Об'єктивна оцінка необхідна як передумова прийняття аргументованих управлінських рішень.

6. Системність дослідження діяльності суб'єкта господарювання потребує створення цілісного уявлення про тенденції розвитку фінансово - господарських процесів суб'єкта господарювання на основі проведення періодичної і регулярної аналітичної роботи, результати якої необхідно використовувати в практичній діяльності управління підприємством, для розробки конкретних заходів, обґрунтування планових показників.

7. Обґрунтованість висновків - узагальнення і пояснення отриманих результатів дослідження діяльності суб'єкта господарювання з обов'язковим їх відображенням в аналітичних висновках і пояснювальних записках з метою формування оптимальних управлінських рішень.

8. Оперативність аналізу означає вміння швидко і чітко на підставі аналітичної інформації оцінити минулі, поточні й майбутні події з метою зростання ефективності діяльності та поліпшення економічної ситуації і прийняття на його основі виважених управлінських рішень.

9. Аналіз повинен бути ефективним, тобто витрати на його проведення повинні давати значний ефект.

Оцінюючи економічні явища, процеси та результати господарювання, необхідно забезпечити державний підхід, тобто оцінити деякі прояви економічного життя на відповідність законо-давству та соціально-економічній політиці.

Принцип науковості означає, що методологія економічного аналізу повинна базуватися на положеннях діалектики та економічної теорії. Аналіз повинен проводитися з урахуванням вимог об'єктивних економічних законів. Цей принцип реалізується шляхом удосконалення теорії аналізу і галузевих методик, широкого впровадження сучасних економіко-математичних методів та ЕОМ.

Принцип об'єктивності передбачає дослід-ження реальних економічних явищ і процесів, причинно-наслідкових зв'язків, використовуючи достовірну перевірену інформацію. Дані аналізу повинні бути документально підтвердженими, точно відображати майновий стан, результати діяльності та резерви. Усі висновки повинні обгрунтовуватися аналітичними розрахунками.

Принцип системності та комплексності вимагає вивчати кожен об'єкт як сукупність взаємопов'язаних та взаємопідпорядкованих елементів, з урахуванням внутрішніх та зовнішніх зв'язків. Усі сторони господарської діяльності повинні розглядатися не ізольовано, а у взаємозв'язку. Системно мають розглядатися всі стадії, явища, показники діяльності аналізо-ваного об'єкта в їх взаємозалежності.

Принцип оперативності означає швидкість і чіткість проведення аналізу, прийняття управлінських рішень та їх виконання. Оперативність аналізу полягає у своєчасному виявленні та попередженні причин негативних явищ, закріпленні та посиленні дії позитивних. Таким чином досягається можливість покращання роботи підприємства.

Дієвість аналізу проявляється в активному впливі на хід виробництва та його результати. Шляхом аналізу повинні своєчасно виявлятися недоліки та прорахунки. Інформація про це повинна надаватися керівництву підприємства для використання матеріалів аналізу при розробці конкретних заходів, обгрунтуванні та коригуванні програм або планів розвитку.

Принцип ефективності аналізу означає, що затрати на виконання аналітичних робіт повинні давати у багато разів більший ефект.

Які вимоги ставляться до інформації, використовуваної при проведенні економічного аналізу?

Глибина і результативність економічного аналізу залежать від обсягу, своєчасності та якості використовуваної інформації. Інформація -- це впорядковані повідомлення про кількісний та якісний стан речей чи явищ, сукупність даних і знань про них. Вона може бути виражена за допомогою цифр, букв та інших символів. В економіці інформація відображає процеси і явища господарської діяльності людей, закономірності функціонування ринку і його складових тощо. Для одержання, опрацювання, збереження і використання інформації витрачаються праця і матеріальні ресурси. Тому інформація крім споживчої цінності має ще й вартість, яка повинна відшкодовуватися сторонніми її користувачами. Необхідно з'ясувати основні вимоги, які ставляться до інформації. Вона має бути повною і різнобічною, своєчасною і доброякісною. Проте не завжди можна одержати все необхідне для виконання аналітичних досліджень. І якщо аналіз за умов певного браку даних усе ж таки проводиться, то це не може не зашкодити якості роботи і висновків. Проблеми з інформацією виникають не лише через її відсутність, перекручення, а й у зв'язку з обмеженнями щодо порядку її використання, впровадженням різних комерційних та інших таємниць. Слід також розглянути питання оперативності інформації як найважливішої її властивості. Варто наголосити, що тільки завдяки комп'ютеризації виробництва забезпечуються оперативність і доступність потрібних даних. Комп'ютерні технології вносять суттєві зміни у зміст і методику вирішення аналітичних завдань на підприємстві. Висока швидкість виконання розрахункових і логічних операцій дає змогу обробляти великі масиви аналітичної інформації, плідно і своєчасно використовувати її в управлінні виробництвом. Застосування ЕОМ розширює перелік конкретних питань економічного аналізу, а також зміщує його напрям з традиційного оцінювання діяльності за минулі періоди до вивчення поточних і майбутніх ситуацій з метою сприяння розробленню обґрунтованих і зважених управлінських рішень. Така спрямованість аналізу спостерігалася вже з початку 60-х років. Проте по-справжньому її реалізація стала можливою лише за умов застосування сучасної комп'ютерної техніки. Далі слід визначити основні джерела інформації, використовувані під час аналізу: 1) планово-нормативна інформація (матеріали бізнес-планів, норми затрат і нормативи, прейскуранти цін і тарифів, за- конодавчі акти, інструкції, договори, технологічна документа- ція тощо); 2) дані бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку і звітності; 3) внутрішня позаоблікова інформація (накази, виробниче листування, довідки про перевірки та акти ревізій (аудиту), протоколи виробничих нарад, доповідні записки тощо); 4) зовнішня інформація (звітні дані споріднених підприємств і матеріали галузевих видань, збірники статистичних матеріалів як вітчизняних, так і іноземних установ, дані переписів та анкетних обстежень); 5) дані особистих спостережень аналітика (виробничі екскурсії, хронометраж робочого дня, опитування працівників підприємства). Більша частина інформації, використовуваної в аналізі, має форму показників. Причому глибина аналізу та обґрунтованість висновків і заходів за його результатами значною мірою залежать від добору показників, які у своїй сукупності формують цілі системи. Показники можуть давати кількісні та якісні харак- теристики різних аспектів господарської діяльності підприємства або окремих економічних явищ і процесів. Кількість показників може зростати шляхом їх диференціації або інтеграції залежно від мети і змісту аналізу, глибини вивчення відповідних об'єктів і процесів. Показники класифікують за різними ознаками. У практиці аналітичних досліджень розрізняють: 1) кількісні та якісні показники; 2) натуральні, трудові, вартісні; 3) абсолютні та відносні; 4) загальні та часткові; 5) планові (нормативні) та фактичні (звітні); 6) основні та допоміжні; 7) вихідні та розрахункові (похідні). Уся дібрана для аналізу інформація, насамперед показники об- ліку і звітності, має бути ретельно перевірена за формою і змістом. При перевірці за формою встановлюються: правильність оформлення документів і звітів з погляду повної наявності й заповнення всіх реквізитів, підписів, таблиць, арифметичних сум, підсумків; відповідність і спадковість цифр, перенесених з інших документів і за попередні роки; узгодженість цифр у різних формах звіту і взаємозалежних величин. При перевірці інформації за змістом (а вона може бути здійснена лише на підприємстві) встановлюють відповідність звіту даним бухгалтерського обліку і достовірність самого обліку -- його відповідність реальному стану речей та процесам на підприємстві. Перевірка має встановити доброякісність інформації, і лише за цієї умови можна розпочинати сам аналіз діяльності підприємств.

Дайте визначення предмету економічного аналізу

Предмет економічного аналізу - виробнича і фінансова діяльність суб'єктів господарювання різних форм власності, спрямована на досягнення максимальних результатів при мінімальних витратах, відображена через систему економічної інформації.

Основна різниця між предметом і об'єктом аналізу полягає в тому, що в предмет входять лише головні, найбільш суттєві з точки зору даної науки властивості й ознаки. На наш погляд, такою суттєвою ознакою є вивчення причинно-наслідкових явищ в діяльності суб'єктів господарювання.

Економічний аналіз вивчає не саму господарську діяльність як технологічний, організаційний процес, а економічні результати господарювання як наслідок економічних процесів.

Які основні відзнаки між предметом і об'єктом економічного аналізу?

Предмет економічного аналізу - виробнича і фінансова діяльність суб'єктів господарювання різних форм власності, спрямована на досягнення максимальних результатів при мінімальних витратах, відображена через систему економічної інформації.

Об'єкт економічного аналізу - окремі економічні явища, процеси, проблеми, питання, показники.

Основна різниця між предметом і об'єктом аналізу полягає в тому, що в предмет входять лише головні, найбільш суттєві з точки зору даної науки властивості й ознаки. На наш погляд, такою суттєвою ознакою є вивчення причинно-наслідкових явищ в діяльності суб'єктів господарювання.

Економічний аналіз вивчає не саму господарську діяльність як технологічний, організаційний процес, а економічні результати господарювання як наслідок економічних процесів.

Назвіть функції економічного аналізу

Зміст економічного аналізу як наукової дисципліни випливає з тих функцій, які він виконує в системі інших прикладних наук. Це - систематизоване комплексне дослідження діяльності об'єктів на підставі використання звітності та ін. інформації, обґрунтування і пошук оптимальних перспектив, вивчення і вимірювання впливу факторів, резервів, узагальнення результатів аналізу та розробка заходів щодо усунення недоліків й перевірки їх фактичного впливу на діяльність суб'єкта господарювання.

Система управління суб'єкта господарювання включає функції планування, обліку, контролю, аналізу і прийняття управлінських рішень. Для управління виробництвом потрібно не тільки мати уявлення про хід виконання бюджету чи бізнес - плану, результати виробництва, але і про тенденції і характер змін, що відбуваються як в економіці підприємства (внутрішні чинники), так і регіону чи країни в цілому (зовнішні чинники). Розуміння інформації досягається за допомогою економічного аналізу. Аналітичне опрацювання первинної інформації, порівняння досягнутих показників з попередніми, галузевими, визначення впливу факторів на досягнуті результати, виявлення недоліків і помилок, невикористаних можливостей, перспективи і т.д., дозволяє аргументувати управлінські рішення і дії, забезпечити їх ефективність. Таким чином, економічний аналіз - це функція управління виробництвом, яка забезпечує науковість і аргументованість прийняття управлінських рішень щодо регулювання діяльності суб'єкта господарювання.

Завдання економічного аналізу в умовах ринкової економіки

Поліпшення якості економічного обґрунтування розвитку суб'єктів господарювання в їх бюджетах, прогнозах на підставі детального ретроспективного аналізу, аналізу поточних звітних даних, виявлення впливу чинників за допомогою економіко - математичних методів, узагальнення результаті аналізу, прогнозування і бюджетування . Наукове обґрунтування планів і нормативів.

Об'єктивна і детальна оцінка виконання планів і нормативів шляхом аналізу виробничої програми, ритмічності виробництва і реалізації, виконання планових показників та дотримання установлених нормативів

Оцінка ефективності використання ресурсів (трудових, матеріальних, фінансових та основних засобів)

Визначення і вимір внутрішніх резервів на всіх етапах виробничого процесу (чи всі резерви задіяні, чи дотримується принцип режиму економії для досягнення максимальних результатів при мінімальних витратах) із залученням досягнень вітчизняного і зарубіжного передового досвіду

Оцінка фінансових результатів і фінансового стану суб'єкта господарювання (виконання бюджетних показників щодо одержання доходів від реалізації та прибутку на основі зменшення витратності та за умови дотримання принципів матеріальної зацікавленості і розподілу по праці; оцінка податкових розрахунків й самостійності суб'єкта господарювання щодо розпорядження ресурсами у рамках правового поля).

Визначення резервів розвитку суб'єкта господарювання і підготовка варіантів управлінських рішень на основі аналізу, узагальнення його результатів, обґрунтування оптимальності управлінських рішень.

Апробація оптимальних рішень і перетворення їх у практику залежить від ієрархії управління, рівня компетенції керівництва та своєчасності прийняття управлінських рішень.

Оцінка прийнятих управлінських рішень

Визначення методу дисципліни

Метод економічного аналізу - аналітичний, за допомогою якого таке складне явище, як господарська діяльність суб'єкта господарювання умовно розкладається на окремі, більш прості складові, а потім вивчаються їх кількісні і якісні сторони, зв'язки і взаємодія. Тобто це діалектичний спосіб підходу до вивчення господарських процесів у їх поступовому розвитку.

Метод економічного аналізу зумовлюється метою, завданнями, вимогами, змістом і особливостями предмету, що вивчається.

Метод аналізу реалізується через його науковий апарат, тобто через сукупність прийомів дослідження, або методику - сукупність способів і правил обробки економічної інформації для найбільш доцільного дослідження економічних явищ чи процесів з метою оцінки фінансово - господарської діяльності суб'єкта господарювання.

Алгоритм методики економічного аналізу

- постановка завдань і цілей аналізу;

- визначення об'єктів аналізу;

- визначення послідовності й періодичності аналізу;

- визначення системи показників, за допомогою яких досліджуються об'єкти аналізу.

- вибір і опис способів дослідження об'єктів;

- створення інформаційної бази аналізу і обумовлення джерел для проведення аналізу;

- розробка вказівок щодо організації аналізу;

- опис технічних засобів, що використовуються при обробці інформації;

- характеристика документації, що представляє результати аналізу;

- доведення результатів економічного аналізу до споживачів.

Якісні прийоми економічного аналізу

Якісні не дають числової характеристики явищ, що досліджуються, а тільки визначають способи підходу до вивчення закономірностей та шляхи дослідження господарських процесів і економічних явищ. До якісних (абстрактно-логічних) прийомів відносять аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, порівняння, евристичні прийоми.

Абстрактно - логічні (якісні) наукова абстракція; аналіз; синтез; індукція; дедукція; аналогія; логіка; системний підхід; комплексний підхід; евристичні прийоми

Кількісні прийоми економічного аналізу

Кількісні прийоми дослідження дають числову характеристику досліджуваних процесів (явищ) і поділяються на описові й аналітичні.

Описові прийоми - визначають масштаб, розміри, тенденції, динаміку розвитку економічних явищ та господарських процесів, їх структуру (середні й відносні величини, ряди динаміки, графічний прийом, структурні й типологічні групування), дають кількісну характеристику окремим напрямам фінансово - господарської діяльності суб'єкта господарювання.

Аналітичні прийоми - за їх допомогою визначаються не тільки показники, що характеризують економічні процеси, а й досліджуються причинно-наслідкова залежність зв'язків між процесами і явищами та рівень впливу окремих чинників на предмет дослідження (аналізований показник).

У свою чергу, аналітичні прийоми поділяються на прийоми, які досліджують функціональні (детерміновані) зв'язки, прийоми для дослідження стохастичних (ймовірних) взаємозв'язків, та прийоми оптимізації.

Показники і фактори економічного аналізу

Показники характеризуються:

3) абсолютними величинами (трудові, вартісні, натуральні, умовно натуральні);

4) відносними величинами (відсотки, коефіцієнти).

Дослідження діяльності підприємства пов'язане з вивченням чинників (факторів), що впливають на фінансово - господарську діяльність суб'єкта господарювання.

Визначення «чинник» розкриває умови, необхідні для здійснення господарських процесів, або причин, що зумовлюють поведінку результативного показника. Вивчення чинників, що впливають на діяльність суб'єкта господарювання, дає можливість адекватно оцінити її результати й визначити резерви росту. Для економічно грамотного управлінця необхідна обґрунтованість, класифікація і систематизація чинників

Класифікація аналітичних прийомів економічного аналізу

Аналітичні прийоми - за їх допомогою визначаються не тільки показники, що характеризують економічні процеси, а й досліджуються причинно-наслідкова залежність зв'язків між процесами і явищами та рівень впливу окремих чинників на предмет дослідження (аналізований показник).

У свою чергу, аналітичні прийоми поділяються на прийоми, які досліджують функціональні (детерміновані) зв'язки, прийоми для дослідження стохастичних (ймовірних) взаємозв'язків, та прийоми оптимізації. Ці методи використовують у процесі економічного аналізу для розкриття специфіки його методу, розкривають зв'язки в середовищі господарських операцій, економічних явищ і процесів. З їх допомогою:

- вивчають тенденції і закономірності економічного розвитку, розвитку явищ і процесів;

- виявляють причини, що впливають на фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання;

- вимірюють рівень впливу факторів на результативні показники;

- узагальнюють результати аналізу фінансово - господарської діяльності;

- формують управлінські рішення;

- забезпечують аналітичною інформацією зовнішніх і внутрішніх користувачів.

Аналітичні (економіко - математичні)

Прийоми стохастичного аналізу

- аналітичні групування;

- кореляційно - регресивний метод;

- дисперсійний аналіз;

- компонентний аналіз.

Прийоми оптимізації

- лінійного програмування;

- аналітичне програмування;

- теорія ігор;

- теорія масового обслуговування;

- інші математичні методи.

Застосування евристичного аналізу

Поряд із загальними прийомами аналізу в ході системних досліджень використовують і евристичні прийоми, які ґрунтуються на інтуїції і досвіді аналітиків. Евристичні прийоми, або методи активізації творчого, нестандартного мислення, застосовують тоді, коли звичайні способи аналізу, які ґрунтуються на аналізі минулого досвіду та поточних умов, не дають змоги вирішення проблеми. Особливо широко застосовують їх у стратегічному аналізі для прогнозування розвитку економічної ситуації. До них відносяться методи ненаправленого пошуку (“мозкового штурму”, “експертних оцінок”, ”колективного блокнота”, ”контрольних запитань”, “асоціацій та аналогій”, ділові ігри та ситуації, кібернетичні наради) та методи направленого пошуку (морфологічний метод, алгоритм розв'язання винахідницьких задач).

Застосування тих чи інших способів залежить від мети і глибини аналізу, об'єкта дослідження, технічних можливостей виконання розрахунків і т. д.

Які абстрактно-логічні прийоми економічного дослідження Ви знаєте?

Якісні не дають числової характеристики явищ, що досліджуються, а тільки визначають способи підходу до вивчення закономірностей та шляхи дослідження господарських процесів і економічних явищ. До якісних (абстрактно-логічних) прийомів відносять аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, порівняння, евристичні прийоми.

Абстрактно - логічні (якісні) наукова абстракція; аналіз; синтез; індукція; дедукція; аналогія; логіка; системний підхід; комплексний підхід; евристичні прийоми

Поняття аналізу і синтезу, дедукції і індукції

Аналіз - це розбір, розкладання предметів або явищ на складові елементи, властивості та ознаки. Під час проведення аналізу використовують добре відомі й перевірені практикою методи. Насамперед це стосується методу аналізу, Проведення аналітичних досліджень дає змогу поглибленого вивчення складу, зв'язків, властивостей предметів та явищ. Синтез-Метод научного исследования явлений действительности в их единстве и целостности, во взаимодействии их частей; обобщение, сведение в единое целое.

Дедукция (от лат. deductio -- выведение мочи) -- выведение частного из общего; путь мышления, который ведет от общего к частному, от общего положения к особенному; противоположность -- индукция; позволяет выводить как следствие . Другими словами, дедукция -- процесс получения следствий из того, что предположено. Учитывая истинность предположений, дедукция гарантирует истинность заключения. Дедуктивное утверждение основано на принятых истинах, например: «Все холостяки, не состоящие в браке, -- мужчины». Это верно по определению и независимо от чувственного опыта.

Индукция (от лат. inductio -- наведение порчи) -- философский и вообще научный метод движения знания от отдельного, особенного к всеобщему, закономерному; противоположность -- дедукция; позволяет выводить из многократных экземпляров , когда влечет за собой . Индукция -- процесс выведения вероятных антецедентов в результате наблюдения многократных следствий. Индуктивное утверждение требует восприятия, чтобы стать верным. Например, утверждение 'снаружи идет снег', является недействительным, пока каждый не посмотрит или не выйдет наружу, чтобы увидеть, верно ли это или нет. Индукция требует чувственного опыта.

Особливості використання способу порівняння

Одним із головних прийомів аналізу є порівняння. Порівняння як спосіб дослідження здійснюється через зіставлення одного показника (невідомого) з іншими (відомими) з метою визначення спільних рис або розбіжностей між ними.

В економічному аналізі порівняння використовують як основний або додатковий спосіб розв'язання багатьох його завдань. Основними базами порівняння є:

· нормативні показники;

· дані попередніх періодів;

· середні галузеві показники;

· планові показники;

· показники передових підприємств або міжнародні стандарти.

Порівняння фактичних показників з нормативними дає змогу визначити рівень виконання нормативних (оптимальних) завдань щодо обсягів та ефективності виробництва, фінансової стійкості підприємства, його ліквідності, ділової активності.

Порівняння фактичних показників з показниками попередніх періодів (дня, декади, місяця, кварталу, року) уможливлює оцінювання темпів зміни цих показників, визначення тенденцій та закономірностей розвитку економічних процесів.

Порівняння із середніми показниками по галузі (міністерству, об'єднанню, концерну) є необхідним для більш повної та об'єктивної оцінки діяльності об'єкта, для вивчення загальних і специфічних факторів, що визначають результати його діяльності.

Порівняння фактичних даних із плановими показниками свідчить про рівень виконання плану за місяць, квартал, рік. Порівняння фактичних даних за попередні періоди з плановими можна використати і для перевірки обґрунтованості планових показників. Для цього фактичні дані в середньому за три -- п'ять попередніх років порівнюють із даними плану поточного року. Порівняння фактичного рівня показників із плановими є необхідним також для визначення резервів виробництва. Так, якщо план за певним показником не було виконано, то іноді це можна розглядати як невикористаний резерв підвищення ефективності виробництва.

Порівняння фактичних значень показників підприємства з кращими, що їх досягнуто на інших підприємствах галузі, торує шлях запровадженню передового досвіду та нових можливостей виробництва.

З метою отримання обґрунтованих висновків під час порівнювання необхідно враховувати умови порівнянності показників, оскільки порівнювати можна тільки якісно однорідні величини. Досягнення порівнянності показників можливе за таких умов:

· нейтралізація впливу кількісного фактора;

· нейтралізація впливу цінового фактора;

· урахування впливу структурних зрушень на обсяг виробленої та реалізованої продукції;

· забезпечення однакової тривалості періодів, що порівню-ються;

· забезпечення тотожності методики розрахунку порівнюваних показників;

· урахування соціально-економічних умов розвитку досліджуваних об'єктів.

У чому полягають прийом нейтралізації вартісного впливу?

Для нейтралізації впливу вартісного (цінового) фактора необхідно перерахувати фактичні показники, виходячи з планового рівня цін. Наприклад, для нейтралізації вартісного фактора, необхідно фактичний обсяг випуску продукції виразити в плановій оцінці ???(Vфi * Цплi ) і зіставити з плановим обсягом продукції в тій же оцінці ?

Мета нейтралізації впливу структурного чинника

Застосування рядів динаміки в економічних дослідженнях

Для аналізу зміни економічних явищ і процесів за певний період широко використовуються ряди динаміки. Рядом динаміки називають часову послідовність значень економічних показників. Це хронологічні (моментні) або часові (інтервальні) ряди значень показника, які дають змогу аналізувати особливості розвитку того чи того економічного явища. Ряди динаміки можуть бути побудовані за абсолютними, відносними або середніми величинами.

Аналіз динамічних рядів уможливлює виявлення низки закономірностей і тенденцій, які виявляються в досліджуваному явищі. За допомогою рядів динаміки можна одержати такі дані:

· інтенсивність зміни досліджуваних показників (зростання, зменшення, стабільність);

· середній рівень показника і середню інтенсивність змін;

· тенденції щодо зміни показників.

Одержані дані дають змогу за необхідності прогнозувати характер зміни показника в майбутньому. Ряд динаміки складається з двох елементів: моментів часу (або дат) та самих даних, що називаються рівнями ряду. Для повнішої характеристики змін і тенденцій у динаміці використовуються такі додаткові показники: абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, абсолютне значення одного відсотка приросту. Абсолютним приростом називається різниця між наступним та попереднім рівнями ряду динаміки (х' - х0).

Темпом зростання називається відношення наступного рівня до попереднього або до будь-якого іншого рівня, що його взято за базу порівняння (х' : х0).

Темпом приросту називається відношення абсолютного приросту до базисного рівня [(х' - х0) : х0]. Темп приросту може бути розрахований як різниця між темпом зростання та одиницею (або 100 %).

Абсолютне значення одного відсотка приросту розраховується як відношення абсолютного приросту до темпу приросту, який виражений у відсотках.

Усі ці показники можна обчислювати базисним і ланцюговими способами. За базисного способу всі зміни обчислюються стосовно початкового показника, узятого за базисний. За ланцюгового способу зміна кожного наступного показника обчислюється стосовно попереднього. Темпи зростання та приросту можна обчислювати в коефіцієнтах (базисний показник береться за одиницю) або у відсотках (базисний показник береться за 100).

Рядами динаміки часто користуються економісти-аналітики. У наведеному вище прикладі розглядався динамічний ряд тільки за одним показником. Але аналітичні висновки бувають глибшими і повнішими, коли використовується система динамічних рядів, тобто побудова рядів динаміки зі взаємозв'язаними показниками. Так, наприклад, якщо на підприємстві збільшились витрати від браку, доцільно скласти динамічні ряди взаємозв'язаних показників, аналіз яких уможливить виявлення причин цього небажаного явища. У зв'язку із широким застосуванням рядів динаміки в процесі аналізу необхідно пам'ятати, що достовірні висновки можна одержати, тільки дотримуючись основних правил складання таких рядів, а саме:

· правильний вибір періоду динамічного ряду. Якщо, наприклад, на підприємстві змінилася номенклатура виробів, то включення в один ряд періодів з різною номенклатурою випуску може дати хибне уявлення про динаміку;

· включення в ряди динаміки однорідних показників;

· обґрунтований вибір тривалості періоду (інтервалу). Дуже малі інтервали можуть ускладнити обробку ряду, а надмірно великі -- призвести до усереднення відхилень і спотворення дійсної тенденції змін;

· порівнянність оцінок та інших досліджуваних показників;

· безперервність динамічного ряду, тобто недопущення пропусків певних періодів.

Наведіть приклад застосування групувань в аналізі

Аналітичні (факторні) групування використовуються для визначення наявності, напрямку та форми зв'язку між показниками, що вивчаються. За характером ознак, на яких базуються аналітичні групування, вони можуть бути якісними (коли ознака не має кількісного виразу) або кількісними. Прикладом аналітичного групування можуть бути дані щодо залежності рівня плинності робочої сили на промислових підприємствах від рівня середньомісячної заробітної плати одного працівника (табл. 3.4).

Таке групування дає можливість не тільки встановити, що тенденція плинності робочої сили на підприємствах залежить від розміру середньої заробітної плати, а й конкретно визначити міру цієї залежності для кожної групи.

Таблиця 3.4

Групування промислових підприємств за рівнем середньомісячної заробітної плати одного працівника

№ групи

Групи підприємств за рівнем середньомісячної заробітної плати одного працівника, грн

Кількість підприємств у групі

Коефіцієнт плинності робочої сили, %

1

100 -- 150

8

25,2

2

151 -- 200

14

19,0

3

201 -- 250

32

14,4

4

251 -- 300

17

9,8

5

301 -- 350

8

5,6

6

351 -- 400

14

3,0

7

Понад 400

7

1,8

Усього

100

12,0

Наведіть приклад застосування балансового способу в аналізі

Наведемо приклад застосування балансового способу для складання товарного балансу, формула якого має вигляд:

,

де Nпоч -- залишок продукції на початок періоду;

Nнад -- надходження готової продукції з виробництва;

Nреаліз -- обсяг реалізованої продукції;

Nкін -- залишок продукції на кінець періоду.

Виходячи з формули товарного балансу обсяг реалізованої продукції (Nреаліз) визначатиметься за формулою:

.

Покажемо це на прикладі (табл. 3.5).

Таблиця 3.5

Вплив різних елементів товарного балансу на обсяг реалізованої продукції

Показник

Базисний період

Звітний період

Абсолютне відхилення

Вплив фактора

Залишок готової продукції на складі на початок періоду

86 000

88 000

+ 2000

+ 2000

Надходження готової продукції на склад

105 000

123 000

+ 18 000

+ 18 000

Залишок готової продукції на кінець періоду

88 000

96 000

+ 8000

- 8000

Реалізовано продукції

103 000

115 000

+ 12 000

+12 000

Особливу увагу тут потрібно звернути на знаки. Так, збільшення залишку готової продукції на кінець періоду негативно вплинуло на обсяг реалізованої продукції, хоча математично знак визначається як позитивний (+), тому що від більшої величини віднімається менша.

Як допоміжний спосіб балансовий метод використовується в економічному аналізі для перевірки вихідних даних, на підставі яких проводиться аналіз, а також для перевірки правильності аналітичних розрахунків, зокрема для перевірки визначення впливу різних чинників на приріст розміру результативного показника. У детермінованому аналізі алгебраїчна сума розміру впливу окремих чинників має відповідати розміру загального приросту результативного показника. Якщо такої тотожності нема, то це свідчить про неповне врахування чинників або про допущені в розрахунках помилки.

У деяких випадках балансовий спосіб може бути використаний для визначення величини впливу окремих чинників на приріст результативного показника. Наприклад, коли з трьох чинників відомий вплив двох, то вплив третього можна визначити як різницю між загальним приростом результативного показника та результатом впливу перших двох чинників.

Які статистичні способи можуть бути застосовані в економічному аналізі?

Усі прийоми економічного аналізу можна поділити на якісні і кількісні.

Якісні не дають числової характеристики явищ, що досліджуються, а тільки визначають способи підходу до вивчення закономірностей та шляхи дослідження господарських процесів і економічних явищ. До якісних (абстрактно-логічних) прийомів відносять аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, порівняння, евристичні прийоми.

Кількісні прийоми дослідження дають числову характеристику досліджуваних процесів (явищ) і поділяються на описові й аналітичні.

Описові прийоми - визначають масштаб, розміри, тенденції, динаміку розвитку економічних явищ та господарських процесів, їх структуру (середні й відносні величини, ряди динаміки, графічний прийом, структурні й типологічні групування), дають кількісну характеристику окремим напрямам фінансово - господарської діяльності суб'єкта господарювання.

Аналітичні прийоми - за їх допомогою визначаються не тільки показники, що характеризують економічні процеси, а й досліджуються причинно-наслідкова залежність зв'язків між процесами і явищами та рівень впливу окремих чинників на предмет дослідження (аналізований показник).

У свою чергу, аналітичні прийоми поділяються на прийоми, які досліджують функціональні (детерміновані) зв'язки, прийоми для дослідження стохастичних (ймовірних) взаємозв'язків, та прийоми оптимізації.

Поряд із загальними прийомами аналізу в ході системних досліджень використовують і евристичні прийоми, які ґрунтуються на інтуїції і досвіді аналітиків. Евристичні прийоми, або методи активізації творчого, нестандартного мислення, застосовують тоді, коли звичайні способи аналізу, які ґрунтуються на аналізі минулого досвіду та поточних умов, не дають змоги вирішення проблеми. Особливо широко застосовують їх у стратегічному аналізі для прогнозування розвитку економічної ситуації. До них відносяться методи ненаправленого пошуку (“мозкового штурму”, “експертних оцінок”, ”колективного блокнота”, ”контрольних запитань”, “асоціацій та аналогій”, ділові ігри та ситуації, кібернетичні наради) та методи направленого пошуку (морфологічний метод, алгоритм розв'язання винахідницьких задач).

Застосування тих чи інших способів залежить від мети і глибини аналізу, об'єкта дослідження, технічних можливостей виконання розрахунків і т. д.

Класифікація прийомів (способів) економічного аналізу в загальному вигляді наведена на схемі 2.2. Крім вказаної існує множина пропозицій науковців щодо класифікації прийомів.

Сутність середніх величин і їх застосування в економічних дослідженнях

Середні величини - це абстрактні величини, за допомогою яких досягається узагальнення відповідних сукупностей типових, однорідних явищ, процесів, показників. Найбільш часто в аналізі застосовуються:

- середня арифметична проста (незважена), яка обчислюється діленням суми окремих значень ознак на їх кількість,

Х середня арифметична проста = (2.1)

- середня арифметична зважена (Хзв),

Хзв = , (2.2)

де xі - варіанти значень аналізованого показника, fі - частоти (ваги);

- середня гармонічна (Хгар), обчислюється як відношення суми ознак до суми добутків цих ознак на обернені значення, розраховується за формулою

Хгар = , (2.3)

- середня хронологічна ( Ххр). Для однакових проміжків часу розраховується за формулою

Ххр = , (2.4)

де х1, х2,...,хп -варіанти значень аналізованого показника, п - кількість варіантів.

За допомогою середньохронологічної можна обчислити середні залишки оборотних коштів, коли відома їх вартість станом на кожне перше число місяця. Середньохронологічна застосовується для визначення середньої величини у моментних рядах,

- середня геометрична ( Х геом.) застосовується для обчислення середніх темпів зростання під час аналізу динамічних рядів. Обчислюєть за формулою

, (2.5)

- середня квадратична (Хкв). Формула розрахунку для простої середньоквадратичної має вигляд

,

Що таке моделювання, яку роль воно відіграє в господарській діяльності?

Процес розробки моделі дослідження і пізнання називається моделюванням. Моделювання факторних систем базується на критеріях: причинності, достатності, специфічності, самостійності існування, облікової можливості.

В факторному аналізі розрізняють моделі детерміновані (функціональні) і стохастичні (кореляційні).

При моделюванні детермінованих факторних систем потрібно виконувати наступні вимоги [2] :

- фактори (чинники), що включені в модель і самі моделі повинні мати визначений характер, реально існувати, а не бути придуманими абстрактними величинами,

- фактори, що входять в систему повинні бути не лише необхідними елементами формули, але і знаходитись в причинно-наслідковому зв'язку з досліджуваними показниками,

- всі показники факторної системи повинні мати кількісний вимір, тобто повинні бути інформаційно забезпеченими,

- факторна модель повинна забезпечувати можливість виміру окремих факторів, тобто в ній повинна враховуватись розмірність змін результативного і факторних показників, а сума впливу окремих факторів повинна дорівнювати загальному приросту результативного показника.

Детерміноване моделювання господарських операцій у процесі економічних досліджень використовується задля з'ясування впливу одних явищ на інші та пошуку варіантів раціонального шляху покращення результатів господарської діяльності. Моделі детермінованого факторного аналізу дозволяють отримати нові знання про об'єкти та відтворювати поведінку економічних явищ, процесів, операцій.

Основні типи моделей в економічному аналізі

Типи моделей детермінованого аналізу:

-
адитивні моделі

у = xi - x 1+ x 2+…+ xn (2.18)

- мультиплікативні моделі

у = = х1 х2 … хn (2.19)

- кратні

y = х12 (2.20)

- змішані (комбіновані)

y = (a +b) /с ; y = a/( d +c) ; y= a х b/c ; y= ( a +b) c (2.21)

Типи моделей стохастичного аналізу:

- рівняння регресії типу “пряма ”

у = а01х (2.22)

- рівняння регресії типу “гіпербола ”,

у = а0 + а1 · (2.23)

- рівняння регресії типу “парабола ”

у = а01х+а2х2, (2.24)

- статична

у = а0х а, (2.25)

- показова

у = а0 а1х (2.26)

- напівлогарифмічна

у = а0 + а1 lg х. (2.27)

Які способи перетворень економічних моделей Ви знаєте?

Моделювання мультиплікативних факторних систем здійснюється шляхом послідовного розчленування факторів вихідної системи на множники.

Наприклад, при дослідженні обсягу виробництва продукції (ВП) можна застосувати такі моделі:

ВП = КР ?ПТ, ВП = КР ?Д ? ДВ, ВП = КР ? Д ?Т ?СВ (2.28)

Технічний прийом деталізації використовується для подальшої обробки економічної інформації та поглиблення аналізу і є одним з основних у розчленовуванні явища на складові елементи.

Деталізація за складовими факторами використовується для виявлення основних причин змін показників складових, котрі є основними для даного періоду. Основою такої деталізації є економічний взаємозв'язок впливу факторів на результативні показники. При цьому важливим є визначення ступеня деталізації, тобто послідовного переходу від більш узагальненого показника до первинних його елементів.

До класу кратних моделей застосовують наступні способи перетворення:

- подовження:

у вихідній формулі показники алгебраїчно розшифровуються, відповідно їх економічному змісту :

у = а : в, відомо, що а = с+ d + k, то у = ( с+ d + k) / в (2.29)

Наприклад:

С= З/ВП = ОТ/ВП + А/ВП + СМ/ВП + НЗ/ВП = Х1 + Х2 +Х3 +Х4, (2.30)

де С -собівартість одиниці продукції, З -витрати на випуск продукції, ОТ -оплата праці, А -амортизація, СМ-матеріальні витрати, НЗ -накладні витрати.

- формального розкладу:

у вихідній формулі показники знаменника алгебраїчно розшифровуються відповідно їх економічному змісту. Наприклад:

Р = П/З= П/(ОТ+СМ+А+НВ), (2.31)

де Р - рентабельність продукції, П - прибуток від виробництва,

- розширення:

базується на математичних правилах: якщо помножити чисельник і знаменник на одне і те ж число, величина дробу не зміниться:

у = а : в, у = а * с : в * с, у = а : с * в : с (2.32)

- скорочення:

базується на математичних правилах: якщо поділити чисельник і знаменник на одне і те ж число, величина дробу не зміниться:

у = а : в, у = а / с : в / с, у = А : В (2.34)

Наприклад:

Р = П/К = П : РП / К : РП = Re / Кп (2.35)

Фв = ВП/ОПФ = ВП:КР / ОПФ:КР = ПТ / Фоз (2.36)

де К -сума власного капіталу, РП - виручка від реалізації продукції, Re - рентабельність власного капіталу, Кп - капіталоємність, ОПФ - вартість основних фондів, Фоз -фондоозброєність, Фв - фондовіддача.

- комплексне використання способів перетворення:

Фв = ВП/ОВФ = (П + ЗБ)/ОВФ = П/ОВФ + ЗБ/ОВФ =

= П/ОПФ + ОС / ОПФ х ЗБ/ОС (2.37)

Умовні позначення:

С - собівартість одиниці продукції; З - загальні витрати на виробництво продукції; Кп - капіталоємність продукції; К - вартість майна підприємства; Р - рентабельність майна; R - рентабельність продажу; ВП - випуск продукції; ОП - оплата праці; А - амортизація; ОТ-оплата праці; ОВФ- основні виробничі фонди; СМ -матеріальні витрати; НВ - накладні витрати; П - прибуток; КР - кількість робітників; УД - кількість відпрацьованих днів; УТ - кількість відпрацьованих годин; СВ - продуктивність праці за годину; ПТ - річна продуктивність праці; ДВ - продуктивність праці робітника за день; Т - тривалість робочого дня, год.

Таким чином, результативні показники можуть бути розкладені на складові елементи (фактори) різними способами і представлені в вигляді різних типів детермінованих моделей.

Наведіть приклад перетворення моделі шляхом подовження.

Наприклад:

С= З/ВП = ОТ/ВП + А/ВП + СМ/ВП + НЗ/ВП = Х1 + Х2 +Х3 +Х4, (2.30)

де С -собівартість одиниці продукції, З -витрати на випуск продукції, ОТ -оплата праці, А -амортизація, СМ-матеріальні витрати, НЗ -накладні витрати.

Наведіть приклад перетворення моделі шляхом розширення.

Базується на математичних правилах: якщо помножити чисельник і знаменник на одне і те ж число, величина дробу не зміниться:

у = а : в, у = а * с : в * с, у = а : с * в : с (2.32)

Наприклад, проведемо моделювання для переходу від середньорічної до середньогодинної продуктивності праці з використанням методу розширення.:

ПТ = ВП / КР = ВП / КР ? Дн / Дн = ВП / Дн ? Дн / КР = ДВ ? Д

= ВП / КР ? Дн / Дн ?Тг/ Тг = ВП / Тг ? Дн / КР ? Тг / Дн =

= Д ? Т? СВ (2.33)

де ПТ - середньорічна продуктивність праці, СВ - середньогодинна продуктивність праці, Дн -сумарна кількість відпрацьованих днів, Д - кількість днів, відпрацьованих одним робітником, Тг -сумарна кількість відпрацьованих людино-годин, КР - кількість робітників..

Наведіть приклад перетворення моделі шляхом скорочення.

Базується на математичних правилах: якщо поділити чисельник і знаменник на одне і те ж число, величина дробу не зміниться:

у = а : в, у = а / с : в / с, у = А : В (2.34)

Наприклад:

Р = П/К = П : РП / К : РП = Re / Кп (2.35)

Фв = ВП/ОПФ = ВП:КР / ОПФ:КР = ПТ / Фоз (2.36)

де К -сума власного капіталу, РП - виручка від реалізації продукції, Re - рентабельність власного капіталу, Кп - капіталоємність, ОПФ - вартість основних фондів, Фоз -фондоозброєність, Фв - фондовіддача.

Які переваги динамічної моделі порівняно із статистичною?

Динамічні ряди - це порівняння не двох, а кількох предметів, показників. Вирізняються інтервальні та моментні динамічні ряди. Аналіз їх дає змогу визначити:

· напрям зміни показників (збільшення, зменшення, сталість або нестабільність, коливність);

· наявність тенденцій у зміні показників;

· середній рівень показників і варіації.

Перевагами динамічної моделі є системність, динамізм, цільовий характер, комплексність та можливість співставлення отриманих результатів.

Назвіть методи елімінування. У чому полягають їх особливості ?

Важливим питанням методики економічного аналізу є визначення впливу окремих факторів на приріст результативних показників. Для розрахунку впливу факторів на зміну показників діяльності підприємств найчастіше використовується прийом елімінування.

Сутність цього технічного прийому полягає у послідовному виключені дії ряду факторів та виділення одного з них для виміру його впливу на узагальнюючі показники.

При застосуванні прийомів елімінування всі показники - фактори умовно поділяють на кількісні (наприклад, чисельність робітників, кількість відпрацьованих днів та годин тощо) та якісні (показники продуктивності праці, фондовіддачі, матеріаловіддачі та ін.).

Найбільш універсальний спосіб елімінування - спосіб ланцюгових підстановок. Його сутність полягає у послідовній заміні базових значень на фактичні з черговим визначенням добутку показників-факторів та відніманням від отриманого результату, в першому підрахунку - вихідного (базового) значення результативного показника, в усіх наступних - попередніх значень добутку показників факторів.

Спосіб абсолютних різниць є спрощеним варіантом способу ланцюгових підстановок.

Спосіб відносних різниць відрізняється від попередніх тим, що розрахунки впливу факторів на досліджуваний показник проводяться виходячи з відносних показників їх зміни, що виражені у відсотках або коефіцієнтах.

У чому полягає суть методу ланцюгових підстановок? Найбільш

універсальний спосіб елімінування - спосіб ланцюгових підстановок. Його сутність полягає у послідовній заміні базових значень на фактичні з черговим визначенням добутку показників-факторів та відніманням від отриманого результату, в першому підрахунку - вихідного (базового) значення результативного показника, в усіх наступних - попередніх значень добутку показників факторів.

Алгоритм розрахунку впливу чинників на зміну результативного показника на прикладі мультиплікативної і кратної моделі способом ланцюгових підстановок надано у табл. 2.15.

Таблиця 2. 15. Алгоритм розрахунку впливу факторів способом ланцюгових підстановок

Порядок дій

Мультиплікативна модель у = а

Кратна модель

у =

1. Розрахунок показників

а) базисний показник

у0 = а0 в0 с0

у0 = а00

б) перелічені показники з поступовою заміною базових значень факторів на звітні

уум1. = а1 в0 с0

уум2. = а1 в1 с0

уум1 = а10

в) звітний показник

у1= а1 в1 с1

у1 = а11

2. Розрахунок впливу зміни чинників на результативний

Д у1.0 = уум1. - у0

Д у2,1 = уум2. - уум1

Д у3,2 = у1 - уум2.

Д у1.0 = уум1 - у0

Д у2,1 = у1 - уум1

3. Балансова перевірка

Д у = у1 - у0

Ду = Д у1.0 + Д у2,1 +Д у3,2

Д у = у1 - у0

Ду = Д у1.0 + Д у2,1

Умовні позначення: а0, в0 і т. д. - базове (планове, попереднього періоду) значення показників; а1, в1 і т. д. - фактичне (звітне) значення показників.

У чому полягає суть методу абсолютних різниць?

Спосіб абсолютних різниць є спрощеним варіантом способу ланцюгових підстановок.

Алгоритм розрахунків за допомогою способу абсолютних різниць три факторної мультиплікативної моделі у = а наступний:

; (2.44)

; (2.45)

. (2.46)

Таким чином, за використання способу абсолютних різниць вплив факторів розраховується множенням абсолютного відхилення досліджуваного фактора на базисне значення факторів, розміщених праворуч від нього у факторній моделі, і на фактичну величину факторів, розміщених ліворуч від нього.

Алгоритм індексного методу

Цей спосіб є спрощеним варіантом способу ланцюгових підстановок. Як і останній, він використовується для розрахунку впливу факторів на приріст результативного показника в тих моделях, де результативний показник представлений у вигляді добутку факторів Y = Х1Х2, або в змішаних моделях типу Y = (Х1 - Х2)Х3. Якщо результативний показник розраховується як частка від ділення факторів або представлений залежністю факторів, то доцільно використовувати тільки спосіб ланцюгових підстановок як найуніверсальніший.

Хоч можливість використання способу абсолютних різниць є обмеженою, завдяки його зручності він набув широкого застосування в економічному аналізі. Особливо ефективно використовується цей спосіб у тому разі, коли вихідні дані вже містять абсолютні відхилення за факторними показниками. Алгоритм розрахунків за допомогою способу ланцюгових підстановок має такий вигляд:

;

;

.

Щоб розрахувати вплив першого фактора (кількісного) на результативний показник, необхідно абсолютний приріст цього фактора помножити на базисний рівень другого фактора (і всіх інших, що їх включає модель).

Вплив другого фактора на результативний показник розраховується множенням фактичного значення першого фактора на абсолютний приріст другого фактора (тобто того фактора, вплив якого вивчається), а якщо в моделі є інші фактори, то на базисне значення тих факторів, вплив яких іще не вивчався.

Вплив третього фактора (і всіх наступних) визначається як добуток фактичного значення першого та другого факторів на абсолютний приріст досліджуваного третього фактора.

Таким чином, за використання способу абсолютних різниць вплив факторів розраховується множенням абсолютного відхилення досліджуваного фактора на базисне значення факторів, розміщених праворуч від нього у факторній моделі, і на фактичну величину факторів, розміщених ліворуч від нього.

Наведіть приклад елімінування.

Індексний метод. Ставимо свої цифри!!!!!!

Розглянемо методику розрахунку загального і факторного індексів витрат на виробництво на наступному умовному прикладі.

Таблиця 2.18. - Виробництво продукції і її собівартість

Вид

продукції

Кількість зробленої продукції, шт.

Собівартість одиниці продукції, грн

Розрахункові дані,

тис. грн

Базовий період

Звітний

період

Базовий період

Звітний

період

c1q1

c0q0

c0q1

q0

q1

c0

c1

А

В

С

Всього

400

260

380

x

446

280

300

x

184,0

74,5

60,4

x

180,0

72,0

63,0

x

80,3

20,2

18,9

119,4

73,6

19,4

22,9

115,9

82,1

20,9

18,1

121,1

Загальний індекс витрат на виробництво всіх трьох видів продукції дорівнює:

або 103 %,

тобто витрати на виробництво виросли на 3 %.

Вплив на загальну зміну виробничих витрат якісного фактора - собівартості:

або 98,6 %.

Отже, за рахунок зниження собівартості виробничі витрати скоротилися на 1,4 %.

Вплив кількісного фактора - обсягу виробництва:

, чи 104,5 %,

тобто збільшення обсягу виробництва продукції привело до росту виробничих витрат на 4,5%. Спільний вплив цих двох факторів і обумовив збільшення витрат на виробництво на 3%, тобто :

0,986 ? 1,045 = 1,03 або 103%.

Визначимо абсолютну зміну (у грошовому виразі виробничих витрат у цілому і по факторах:

Z = Z1 - Z0 = 119,4 - 115,9 = +3,5 тис. грн.

ZC = c1q1 - c0q1 = 119,4 - 121,1 = -1,7 тис. грн.

q = c0 q1 - c0 q0 =121,1 - 115,9 = + 5,2 тис. грн, а

ZC + q = Z = -1,7 + 5,2 = 3,5 тис. грн.

Отже, загальні витрати на виробництво виросли на 3,5 тис. грн, причому зниження собівартості продукції привело до скорочення виробничих витрат на 1,7 тис. грн, а ріст обсягу виробництва - до їхнього росту на 5,2 тис. грн.

Які види економічного аналізу Ви знаєте?

Види економічного аналізу класифікуються:

Залежно від галузевої ознаки:

- галузевий (галузі і сфери матеріального і нематеріального виробництва),

- міжгалузевий (економічний аналіз на макрорівні, в галузях національної економіки, адміністративних регіонів).

За ознакою часу:

- наступний (ретроспективний, який поділяється на оперативний і підсумковий та історичний);

- попередній (прогнозний, перспективний).

За просторовою ознакою:

- внутрішньогосподарський (виконується суб'єктами аналізу, підпорядкованими системі управління суб'єктом господарювання, щодо якого здійснюється аналіз);

- міжгосподарський (виконується на макрорівні).

За об'єктами управління:

- економіко-статистичний;

- економіко-екологічний;

- маркетинговий;

- техніко-економічний аналіз (вивчає впровадження досягнень інновацій у практику виробництва і економічний ефект від зазначеного впровадження);

- фінансовий (здійснюється за внутрішніми і за зовнішніми користувачами на підставі фінансової і аналітичної звітності);

- управлінський (здійснюється внутрішніми суб'єктами, у складі його інформаційного забезпечення міститься інформація, що відсутня при здісненні фінансового аналізу).

- соціально-економічний (вивчає можливості зростання соціальних умов трудового колективу і їх вплив на зростання показників ефективності всіх видів діяльності суб'єктів господарювання і здійснюється соціальними службами підприємства).

За методикою вивчення об'єктів:

- порівняльний (порівняння звітних показників з плановими, минулими та з показниками інших підприємств);

- факторний (вплив факторів на результативний показник);

- діагностичний (визначення характеру порушень економічних процесів на основі типових ознак);

- маржинальний (оцінка ефективності управлінських рішень);

- економіко-математичний (вибір оптимального варіанту);

- детермінований (вивчення функціональних зв'язків результативних і факторних показників);

- стохастичний (для вивчення можливих залежностей в економічних процесах);

- ФВА - функціонально-вартісний аналіз (спосіб виявлення резервів, який базується на пошуку більш дешевих способів виконання головних функцій при одночасному виключенні зайвих функцій).

Залежно від суб'єктів аналізу:

- внутрішній (загальноекономічний, техніко-економічний, соціально-економічний, економіко-екологічний, маркетинговий аналіз, тощо. Виконуються у процесі оперативного, короткострокового і довгострокового управління виробництвом);

- зовнішній (органи державного управління, органи господарського управління, інвестори, банки, акціонери, тощо).

За обсягом, що вивчається:

- повний (за всіма показниками діяльності);

- вибірковий (локальний).

За змістом програми:

- комплексний аналіз (всі сторони діяльності);

- тематичний (окремі сторони діяльності).

Залежно від використання засобів комп'ютерної техніки:

- з використанням і без використання ПЕОМ.

Опишіть місце і зв'язки економічного аналізу з іншими дисциплінами

В зв'язку з організацією бухгалтерського обліку відповідно П(С)БО намітились тенденції поділу економічного аналізу на управлінський і фінансовий (надано на схемі 3.1). Такий поділ покладено і у формування модулю „Економічний аналіз”.

При проведенні економічного аналізу з метою розгляду результатів економічних розрахунків з урахуванням різноманітних факторів може застосовуватись системний аналіз. Розгляд підприємства як системи являє собою системний підхід до організації виробництва, встановлення цілей, структури внутрішнього і зовнішнього середовища, їх функціональних сфер, властивостей і впливу, структури виробничих операційних систем, загальних принципів дії системи.

Комплексний аналіз виробничого процесу передбачає загальний аналіз інтенсивності та ефективності виробництва, аналіз асортименту, структури, сортності продукції, виконання договорів постачання, ритмічності виробництва впродовж звітного періоду.

Оперативний аналіз дозволяє в процесі виробництва одержувати кількісну і якісну оцінку змін у розвитку об'єктів управління щодо заданих параметрів, вчасно виявити тенденції і закономірності розвитку керованих об'єктів, зменшити втрати і припинити їх виникнення, визначити резерви підвищення ефективності діяльності.

Об'єкти оперативного аналізу:

план виробництва продукції підприємства і його підрозділів (вартісні і натуральні показники);

структура випуску продукції;

ритмічність випуску продукції;

стан та використання виробничого обладнання;

використання робочого часу та персоналу;

забезпеченість ресурсами;

рівень невиробничих витрат, наявність браку;

якість роботи адміністрації та управлінців;

рівень витрат на виробництво і собівартість продукції (в т.ч. і окремих видів продукції);

розміри і динаміка виробничих запасів, залишки готової продукції, незавершеного виробництва;

витрати на оплату праці;

виконання плану прибутку та інших фінансових показників;

використання обігових коштів;

платоспроможність і фінансовий стан підприємства.

Стратегічний аналіз - засіб перетворення бази даних, отриманих у результаті аналізу середовища, на стратегічний план суб'єкту господарювання.

При аналізі внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства визначається критична точка організаційного середовища, місія і цілі економічної організації.

Стратегічний аналіз може бути поділений на два основні етапи:

порівняння намічених суб'єктом господарювання орієнтирів і реальних можливостей, аналіз невідповідності між ними;

аналіз можливих варіантів майбутнього суб'єкту господарювання, визначення стратегічних альтернатив.

Ситуаційний аналіз проводиться за відповідними ситуаціями. Керівництво підприємства приймає рішення в конкретних умовах, тому йому необхідно мати аналітичні розрахунки по конкретній ситуації, що виникла.

Розгляд фактичних або уявних ситуацій (розгляд рейсів) реалізує навички аналітичного мислення і вміння генерувати і аналізувати різновиди рішення.

Набули розвитку маркетинговий аналіз, аналіз витрат і вигод (дозволяє враховувати якісні фактори, що за звичай не мають вартісної оцінки), операційний (маржинальний) аналіз і ін.

Які Ви знаєте правила організаційної роботи на підприємстві, її форми, методи?

В таблиці 3.1 надані дані щодо форм фінансової (бухгалтерської) та статистичної звітності, яка використовується як джерело інформації для проведення економічного аналізу.

Особливої уваги в умовах значного впливу оподаткування на фінансові результати суб'єкту господарювання. Тому в аналітичній роботі сучасного управління не на останньому місці і податкова звітність.

Указана інформація повинна піддаватись періодичній перевірці, яка включає питання відповідності заповнення форм звітності, правильності арифметичних підрахунків, показаних у звітності відносних величин (відсотків) і ін.

Таблиця 3.1. Перелік основних форм фінансової і статистичної звітності.

Фінансова звітність

1. Баланс (форма №1, для малих підприємств №2М)

2. Звіт про фінансові результати (форма №2, для малих підприємств №2М)

3. Звіт про рух грошових коштів (форма №3)

4. Звіт про власний капітал (форма №4)

5. Додаток до річної фінансової звітності (форма №5)

Статистична звітність

1. Форма №1 - підприємство „Звіт про основні показники діяльності підприємства”

2. Форма №1 - Б „Звіт про фінансові результати, дебіторську і кредиторську заборгованість”

3. Форма №1 - П „Звіт промислового підприємства по продукції”

4. Форма №1 - послуги „Звіт про обсяги реалізованих послуг”

5. Форма №11- ОФ „Звіт про наявність і рух основних фондів, амортизації”

6. Форма №1 - ПВ „Звіт про працю”

7. Форма №3 - ПВ „Звіт про використання робочого часу”

8. Форма № 5з”Звіт про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг)

Організація економічного аналізу суб'єкту господарювання

Досвід показує наступну логічність економічного аналізу:

- надання об'єктивної оцінки аналізованим показникам з визначенням запланованого рівня їх виконання та динаміки цих показників;

- визначення чинників, що вплинули на відхилення цих показників від базового (планового) рівня та визначення кількісного рівня впливу кожного із них на одержаний результат, визначення можливого впливу інновацій та передового досвіду на удосконалення виробничого процесу;

- розробка детального плану заходів і їх регламентація за періодами виконання і виконавцями, що дозволить використати виявлені резерви для усунення недоліків та зростання ефективності виробництва та здійснити оперативний контроль.

Матеріали аналітичних досліджень на заключному етапі узагальнюються і оформляються у вигляді висновків.

Самостійним документом, який відображає наслідки проведеного аналізу є проект наказу, який затверджується керівником суб'єкту господарювання і має обов'язків характер для виконання заходів, запропонованих аналітиками.

Основні етапи аналізу

­ Попередній - виділення суб'єктів і об'єктів аналізу, вибір організаційних форм і їх дослідження; розподіл обов'язків між аналітиками. Складається програма аналізу планування аналітичної роботи.

­ Основний - вивчення і опрацювання необхідної інформації, аналітична обробка даних, оцінка і підрахунок резервів.

­ Загальний - оформлення результатів аналізу; узагальнення і підрахунок загальних резервів виробництва; заключна оцінка роботи підприємства; розробка конструктивних заходів і пропозицій з метою прийняття управлінських рішень щодо зростання ефективності діяльності суб'єкту господарювання.

Важливою умовою, від якої залежить дійовість і ефективність економічного аналізу, є планомірний характер його проведення.

Укажіть інформаційно-методичне забезпечення економічного аналізу за напрямками

Важливою умовою, від якої залежить дійовість і ефективність економічного аналізу, є планомірний характер його проведення.

Інформаційною основою проведення економічного аналізу є різноманітні інформаційні джерела. Це можуть бути:

- планові: інформація, яка включає поточні і перспективні плани, нормативні матеріали, цінники;

- облікові, до складу яких відносять бухгалтерські документи, статистичні і оперативні звіти, всі види первинного обліку, податкова звітність;

- позаоблікові: інформація, яка включає законодавчі та господарчо-правові документи, рішення загальних зборів, матеріали вивчення передового досвіду, технічну і технологічну документацію, усну інформацію.

Адекватна інформаційно-методична база є необхідною умовою якісного проведення аналізу фінансового стану.

Все це привело до потреби удосконалення за такими напрямками: розвиток теоретичної бази, спрямований на вдосконалення складових елементів забезпечення аналізу (зокрема інформаційного та методичного забезпечення); поширення його практичного використання стає можливим завдяки підвищенню ефективності управлінських рішень на підставі їх наукового обґрунтування.

Дослідження аналізу фінансового стану, його інформаційного та методичного забезпечення, проведене на підставі чинної практики, дало можливість стверджувати:

розгляд аналітичної функції окремо від управлінського процесу порушує взаємозв'язок елементів системи управління підприємством;

розкриття сутності аналітичних процедур часто здійснюється на основі теоретичних положень, без урахування особливостей практичної діяльності;

прагнення до збільшення кількості аналітичних показників і коефіцієнтів не здійснює належного позитивного впливу на якість аналітичної роботи.

Вищесказане свідчить про необхідність удосконалення інформаційного і методичного забезпечення аналізу фінансового стану підприємств з метою оптимізації процесу прийняття управлінських рішень і обумовлює актуальність теми дослідження не лише на теоретичному, але й на практичному рівнях. З метою розкриття особливостей діяльності підприємств окремих галузей народного господарства, дослідження аналізу фінансового стану, його інформаційного та методичного забезпечення відбувається на матеріалах підприємств Донецького регіону, основним видом діяльності яких є роздрібна торгівля продовольчими товарами.

Які вимоги ставляться до інформації?

Основні вимоги до інформації, яка використовується в економічному аналізі:

- адекватність і єдність, що припускає усунення відокремленості та дублювання різних джерел інформації;

- достовірність і об'єктивність - інформація повинна відповідати реальній дійсності і об'єктивно відображати господарські операції і досліджувані процеси;

- аналітичність: система економічної інформації, яка надходить з різних джерел, повинна відповідати потребам аналізу господарської діяльності для всебічного вивчення господарських операцій і процесів, виявлення впливу чинників на фінансово - господарську діяльність суб'єкту господарювання, вивчення внутрішніх резервів зростання її ефективності;

- раціональність (ефективність) - інформація має бути корисна і різнобічна, а витрати на її збір, збереження, пошук, використання та прийняття рішень - мінімальні.

В таблиці 3.1 надані дані щодо форм фінансової (бухгалтерської) та статистичної звітності, яка використовується як джерело інформації для проведення економічного аналізу.

Особливої уваги в умовах значного впливу оподаткування на фінансові результати суб'єкту господарювання. Тому в аналітичній роботі сучасного управління не на останньому місці і податкова звітність.

Указана інформація повинна піддаватись періодичній перевірці, яка включає питання відповідності заповнення форм звітності, правильності арифметичних підрахунків, показаних у звітності відносних величин (відсотків) і ін.

Таблиця 3.1. Перелік основних форм фінансової і статистичної звітності.

Фінансова звітність

6. Баланс (форма №1, для малих підприємств №2М)

7. Звіт про фінансові результати (форма №2, для малих підприємств №2М)

8. Звіт про рух грошових коштів (форма №3)

9. Звіт про власний капітал (форма №4)

10. Додаток до річної фінансової звітності (форма №5)

Статистична звітність

9. Форма №1 - підприємство „Звіт про основні показники діяльності підприємства”

10. Форма №1 - Б „Звіт про фінансові результати, дебіторську і кредиторську заборгованість”

11. Форма №1 - П „Звіт промислового підприємства по продукції”

12. Форма №1 - послуги „Звіт про обсяги реалізованих послуг”

13. Форма №11- ОФ „Звіт про наявність і рух основних фондів, амортизації”

14. Форма №1 - ПВ „Звіт про працю”

15. Форма №3 - ПВ „Звіт про використання робочого часу”

16. Форма № 5з”Звіт про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг)

Оформлення результатів аналізу

Організація аналітичної роботи - це система раціональних координованих дій, спрямованих на комплексне вивчення господарської діяльності аналізованого підприємства і його окремих структурних підрозділів. Вона включає підготовчий, основний (аналітичний) і заключний етапи економічного аналізу.

На підготовчому етапі визначаються мета і завдання аналітичної роботи, програма, методи і конкретні прийоми проведення аналізу, строки його виконання, виконавці, джерела інформації, бази порівняння, критерії оцінки результатів господарювання, умови збору і обробки інформації, розробляються моделі і алгоритми вирішення відповідних аналітичних задач, макети майбутніх таблиць, графіків, форм, методичних вказівок щодо їх заповнення, а також способів узагальнення і оформлення результатів аналізу, складається конкретний план аналітичної роботи.

Аналітичний етап економічного аналізу передбачає збирання і перевірку вихідної інформації, її систематизацію, зведення і групування, розрахунок відповідних узагальнюючих показників (абсолютних, відносних, середніх), обчислення абсолютних і відносних відхилень фактичних показників від базисних (планових, нормативних, проектних, договірних, прогнозних), здійснення комп'ютерної обробки інформації, забезпечення порівняльності досліджуваних показників, виявлення закономірностей і окремих тенденцій зміни аналізованих економічних явищ і процесів, встановлення форм взаємозв'язку і взаємозалежності між показниками, кількісне вимірювання впливу різноманітних факторів на зміну результативних показників, їх групування за відповідними ознаками (основні й другорядні фактори, постійні й тимчасові, інтенсивні й екстенсивні, внутрішні й зовнішні, суб'єктивні й об'єктивні та ін.), вивчення причин динамічних змін показників і їх відхилень від плану (нормативу), з'ясування причин негативних явищ і хиб у роботі аналізованого підприємства, встановлення потенціально невикористаних можливостей (резервів) щодо поліпшення його господарської діяльності.

На заключному етапі аналізу здійснюється зведений підрахунок резервів виробництва, систематизація, узагальнення (синтез) і підсумкова оцінка результатів господарської діяльності, формулюються відповідні висновки, розробляються конкретні пропозиції і рекомендації щодо покрашення роботи аналізованого підприємства, здійснюється розрахунок економічної ефективності запропонованих заходів та визначення їхнього впливу на кінцеві показники господарювання, оформляються результати проведеного економічного аналізу.

Узагальнення та оформлення результатів аналізу - кінцевий етап аналітичної роботи. На цьому етапі відбувається процес синтезу результатів господарської діяльності залежно від факторів, які на неї впливають, крім того, визначається "ціна" досягнення цих результатів. Що більше таких факторів, то складніше підготувати якісь практичні висновки. У цьому разі необхідно зосередити увагу на групуванні факторів за певними ознаками і вибрати головні.

Щоб очікувані наслідки аналізу забезпечували реальні практичні потреби, обумовлювали пошук і застосування цивілізованих шляхів сталого й ефективного господарювання, аналітикові необхідно знати загальні методологічні принципи аналізу, найважливішими з яких є визнання: взаємозв'язку, взаємозумовленості всіх явищ та процесів, їхнього розвитку; взаємодії кількісних факторів; єдності цілого й частки, тобто єдності одиничних явищ і процесу в цілому; єдності динаміки явищ, що аналізуються, і їх статистичного стану в окремі моменти часу.

Систематизовані та оброблені результати аналізу можуть оформлятися як безтекстовим способом - у вигляді таблиць, схем, діаграм, графіків, номограм, так і описовим - у вигляді текстів довідок, актів перевірок, аналітичних та доповідних записок, пояснювальних записок до звітів, у яких послідовно й логічно викладено результати аналізу згідно з передбаченим планом аналітичної роботи. Працівниками зовнішніх установ наслідки аналізу оформляються, як правило, у вигляді висновків.

Зміст аналітичних довідок і висновків має бути конкретним, слід зосереджувати увагу на відображенні недоліків або вагомих позитивних моментів, виявленні резервів і способів їх реалізації.

Пояснювальна записка має включати перелік заходів щодо реалізації виявлених резервів, визначати терміни та конкретних виконавців, обумовлювати види та кількість ресурсів, які потрібні для усунення недоліків, містити висновки з результатів господарської діяльності і пропозиції щодо її поліпшення з урахуванням загального рівня розвитку підприємства, умов господарювання, імовірних змін у діяльності суб'єкта господарювання тощо. Треба завжди пам'ятати, що за умов ринкової економіки ефективність господарювання в кінцевому підсумку визначається оптимізацією витрат на виготовлення одиниці продукції.

За наслідками аналізу складається наказ за підписом керівника підприємства. Він є обов'язковим для всіх працівників підприємства, і за його виконанням встановлюється дійовий і повсякденний контроль, що, певною мірою, забезпечить ефективне функціонування господарюючих суб'єктів.

Вихідна інформація. Зазвичай використовувана для аналізу господарської діяльності, може поділятися на три групи: 1) дані контрольних та інших органів: матеріали ревізій і документальних перевірок, висновки кредитних, фінансових і аудиторських структур, висновки і пропозиції вищих органів, 2) дані самого підприємства: планові документи, що містять розрахунки та обґрунтування ефективності намічених заходів, первинна облікова документація, зведена інформація, звітність (річна й поточна); 3) додаткові дані матеріалів виробничих нарад, засідань профспілкового органу, зборів трудового колективу, матеріали засобів масової інформації й ін.

Дайте характеристику джерелам інформації для проведення аналізу фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства -- це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Основні джерела інформації для проведення аналізу: форми фінансової звітності : „Баланс”, „Звіт про фінансові результати”, „Звіт про рух грошових коштів”, „Звіт про власний капітал” (табл. 4.1).

Форми фінансової звітності

Зміст

Використання інформації

Баланс

Наявність ресурсів, що контролюються підприємством на дату балансу

Оцінка структури ресурсів підприємства, ліквідності і платоспроможності підприємства; прогнозування майбутніх потреб у позиках; оцінка і прогнозування змін в економічних ресурсах, що підприємство, імовірно, буде контролювати в майбутньому

Звіт про фінансові результати

Доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний період

Оцінка і прогнозування: прибутковості підприємства; структури доходів і витрат

Звіт про рух коштів

Генерування і використання коштів протягом звітного періоду

Оцінка і прогнозування операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства

Звіт про власний капітал

Зміни в складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду

Оцінка і прогнозування змін у власному капіталі

Примітка до фінансових звітів

Обрана облікова політика. Інформація, не відбита безпосередньо у фінансових звітах, але обов'язкова за П(С)БО. Додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її ясності

Оцінка і прогнозування: облікової політики; ризиків або непевності, що впливають на підприємство, його ресурси і зобов'язання; діяльності підрозділів підприємства і т.д.

Основні користувачі даними аналізу фінансового стану підприємства

Внутрішні: Аналізом фінансового стану займаються не тільки керівники і відповідні служби підприємства, а і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеня ризику, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень коштів до бюджету тощо. Відповідно до цього фінансовий аналіз поділяється на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній фінансовий аналіз проводиться службами підприємства і його результати використовуються для планування, контролю та прогнозування фінансового стану підприємства. Його мета - встановити планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні й залучені кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключення банкрутства.

Зовнішні: Мета зовнішнього аналізу, який здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних ресурсів, контролюючими органами тощо на основі публічної звітності, що дає їм можливість встановити вигідність вкладення коштів задля забезпечення максимуму прибутку і виключення ризику втрат.

Розкрийте основні етапи експрес-аналізу балансу

Фінансовий аналіз підприємства складається з таких етапів :

- оцінка майнового стану підприємства та динаміка його зміни ;

- аналіз фінансових результатів діяльності підприємства ;

- аналіз ліквідності ;

- аналіз ділової активності ;

- аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) ;

- аналіз рентабельності.

Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансового стану підприємства (організації) за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його (її) керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансовий стан підприємства (організації) цікавить і його (її) конкурентів, але вже в іншому аспекті -- негативному; вони заінтересовані в ослабленні позицій конкурентів на ринку.

Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками -- прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів. Тому для аналізу його доповнюють показником рентабельності.

Рентабельність -- це відносний показник ефективності роботи підприємства, котрий у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках.

Передусім виокремлюють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

Рентабельність активіва) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулою

Пз(ч)

Ра = ------- х 100,

Ка

де Пз(ч) - загальний (чистий) прибуток підприємства за рік;

Ка - середня сума активів за річним балансом.

Обчислюючи цей показник, виходять як із загального (до оподаткування), так і з чистого (після оподаткування) прибутку. Єдиного методичного підходу тут не існує. Тому треба обов'язково зазначити, який саме прибуток узято.

Рентабельність власного капіталувк) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

Пч

Рвк = ------- х 100,

Ка

де Пч - чистий прибуток підприємства; Ка -- власний капітал підприємства.

Величина власного капіталу береться за даними балансу підприємства або його звіту про власний капітал на певну дату (після 1 січня 2000 року).

Рентабельність акціонерного капіталу (Рак) свідчить про верхню межу дивідендів на акції та обчислюється так:

Пч

Рак = ------- х 100,

Кст

де Кст - статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій).

Цей показник можна обчислювати також як рентабельність акціонерного капіталу від звичайних акцій. Тоді з прибутку Пч віднімають фіксовані дивіденди на привілейовані акції, а зі статутного капіталу -- номінальну вартість цих акцій.

Рентабельність продукціїп) характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулою

Прп

Рп = ------- х 100,

Срп

де Прп - прибуток від реалізації продукції за певний період;

Срп - повна собівартість реалізованої продукції. Рентабельність продукції можна обчислювати також як відношення прибутку до обсягу реалізованої продукції. Саме в такому вигляді цей показник використовується в зарубіжній практиці.

Ділова активність підприємства є досить широким поняттям і включає практично всі аспекти його роботи. Специфічними показниками тут є оборотність активів і товарно-матеріальних запасів, величини дебіторської та кредиторської заборгованості.

Оборотність активів (па) -- це показник кількості оборотів активів підприємства за певний період (переважно за рік), тобто

nа =В/Ка

де В -- виручка від усіх видів діяльності підприємства за певний період;

Ка -- середня величина активів за той самий період.

За цих умов середня тривалість одного обороту (ta) становитиме

ta = Дк / nа

де Дк-- кількість календарних днів у періоді.

Оборотність товарно-матеріальних запасів (птмз) виражається кількістю оборотів за певний період:

nтмз = Cр / Мз

де Cр -- повна собівартість реалізованої продукції за певний період;

Мз -- середня величина запасів у грошовому виразі.

Активність підприємства у сфері розрахунків з партнерами характеризується середніми термінами оплати дебіторської та кредиторської заборгованості.

Середній термін оплати дебіторської заборгованості покупцями продукції підприємства (tодз) обчислюється за формулою

Зд х Дк

tодз = ------- ,

Vпр

де Зд - дебіторська заборгованість (заборгованість покупців);

Дк - кількість календарних днів у періоді, за який обчислюється показник (рік -- 360, квартал -- 90); Vпр -- обсяг продажу продукції за розрахунковий період.

За період tодз платіжні вимоги підприємства до покупців перетворюються на гроші. Зрозуміло, що скорочення цього періоду є економічно вигідним, а продовження (проти встановленого терміну або проти минулого року) -- небажаним і потребує з'ясування причин.

Середній термін оплати кредиторської заборгованості постачальникам (tокз)визначається співвідношенням:

Зк х Дк

tодз = ------- ,

М

де Зк - величина кредиторської заборгованості постачальникам; М -- обсяг закупівлі сировини і матеріалів за розрахунковий період у грошовому вимірі.

Скорочення за інших однакових умов не визнається позитивним для підприємства, оскільки потребує додаткових коштів. Натомість збільшення періоду оплати заборгованості може бути наслідком різних причин: погіршання для підприємства умов розрахунків, браку коштів, затягування оплати з метою використання кредиторської заборгованості як джерела фінансування тощо.

Фінансова стійкість підприємства характеризується співвідношенням власного й залученого капіталу. Для цього використовуються різні показники, які заведено називати коефіцієнтами. З-поміж них найбільш поширеними є коефіцієнти автономії та забезпечення боргів.

Коефіцієнт автономії (kа) обчислюється діленням власного капіталу на підсумок балансу підприємства:

kа = Кв / Кб

де Кв - власний капітал підприємства; Кв - підсумок балансу (сума всіх джерел фінансування). Якщо активи підприємства на 60% забезпечено власними коштами, то решта (40%) фінансується за рахунок боргових зобов'язань. Така величина коефіцієнта є прийнятною -- борги покриваються власним капіталом. Якщо kа < 0,5 ,то зростає ризик несплати боргів, а відтак і занепокоєння кредиторів. Збільшення значення коефіцієнта автономії зумовлює підвищення фінансової незалежності та зменшення ризику порушення фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт забезпечення боргів (kзб)є модифікацією першого показника і визначається як співвідношення власного та залученого капіталу, тобто

kзб = Кв / Кз

де Кз - боргові зобов'язання підприємства (залучений капітал).

Отже, якщо власний капітал перевищує борги підприємства в 1,5 і більше раза, це прийнято. Нормальною вважають ситуацію, коли kзб >l.

На жаль, аналітична оцінка фінансового стану підприємства на базі таких коефіцієнтів не завжди є однозначною. Безумовно, зменшення частки боргів у сукупному капіталі зміцнює фінансову незалежність підприємства. Проте водночас звужуються джерела фінансування та можливості підвищення ефективності його діяльності.

За певних умов кредити вигідно брати. Тут проявляється ефект так званого фінансового важеля (левериджу), який виражають через відношення заборгованості до власного капіталу.

Коли плата за кредит є меншою за рентабельність активів з урахуванням оподаткування, збільшення заборгованості (збільшення відношення Кз / Кв веде до зростання рентабельності власного капіталу. Отже, залучення кредиту у цьому випадку є фінансовим важелем (левериджем) підвищення ефективності діяльності підприємства.

Платоспроможність підприємства, тобто його здатність вчасно розраховуватися з боргами, визначається за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Вони показують, наскільки короткострокові зобов'язання покриваються ліквідними активами. А оскільки поточні активи мають різну ліквідність, то й обчислюється кілька коефіцієнтів ліквідності -- загальної, термінової та абсолютної.

Коефіцієнт загальної ліквідності (kлз ) -- це відношення оборотних активів (розділи II і III активу балансу за його старою формою) до короткострокових пасивів (розділ III пасиву):

kлз = Коа / Кзк

де Коа - оборотні активи підприємства; Кзк -- короткострокова заборгованість підприємства.

Якщо kлз < 2, то платоспроможність підприємства вважається низькою. За надто високого його значення (kлз>3--4), може виникнути сумнів в ефективності використання оборотних активів. На оптимальну величину kлз помітно впливає частка товарно-матеріальних запасів у оборотних активах. Для підприємств з невеликими товарно-матеріальними запасами та оперативно оплачуваними дебіторськими зобов'язаннями є прийнятним нижчий рівень співвідношення оборотних активів і короткострокової заборгованості (kлз <2), і навпаки, на підприємствах, в оборотних активах яких велика частка належить товарно-матеріальним запасам, це співвідношення треба підтримувати на більш високому рівні.

Коефіцієнт термінової ліквідності (kлт) обчислюється як відношення оборотних активів високої (термінової) ліквідності до короткострокових пасивів, тобто

kлт = Ктл / Кзк

де Ктл - оборотні активи високої (термінової) ліквідності, до яких відносять оборотні активи за мінусом товарно-матеріальних запасів (запасів і витрат).

Величина kлт = 1 є нормальною і свідчить про можливість своєчасної оплати боргів. Коли kлт < 1, то платоспроможність підприємства невисока.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (kла)-- це відношення абсолютно ліквідних активів до короткострокових пасивів:

kла = Кал / Кзк

де kла -- абсолютно ліквідні активи підприємства, до яких належать гроші та короткострокові фінансові вкладення (ліквідні цінні папери).

Нормальною можна вважати ситуацію, коли kла > 0,5. Рівень ліквідності підприємства залежить від його прибутковості, але однозначний зв'язок між цими показниками простежується тільки в перспективному періоді. У перспективі висока прибутковість є передумовою належної ліквідності. У короткостроковому періоді такого прямого зв'язку немає. Підприємство з непоганою прибутковістю може мати низьку ліквідність унаслідок великих виплат власникам, ненадійності дебіторів тощо. Отже, забезпечення задовільної ліквідності потребує певних управлінських зусиль та оптимізації фінансово-економічних рішень.

У чому полягає “читання балансу” підприємства? Яке основне його призначення?

Для оцінки фінансового стану підприємства (організації) необхідна відповідна інформаційна база. Такою можуть бути звіт про фінансові результати діяльності і баланс -- підсумковий синтетичний документ про склад засобів діяльності підприємства (організації) та джерела їхнього формування в грошовій формі на певну дату (кінець кварталу, року). З 1 січня 2000 року в Україні введено в дію нову форму балансу підприємства, що відповідає міжнародним стандартам здійснення бухгалтерського обліку суб'єктами господарювання.

Співвідношення у складі майна підприємства і джерелах його утворення на певний момент часу характеризує "Баланс" підприємства:

- в активах балансу показані розмір та структура активів балансу (майна), тобто дослівно "того, що діє", чим розпоряджається і що використовує підприємство у своїй виробничо-господарській діяльності;

- фінансові джерела утворення активів: власні й позикові кошти (зобов'язання) показані у пасивах балансу.

Вивчаючи склад майна, необхідно проаналізувати склад статей балансу. Схематично структуру балансу ілюструє табл. 4.3.

Загальна вартість майна підприємства, яка перебуває в різних фізичних формах, дорівнює валюті балансу (форма № 1, р. 280 = р. 640).

Таблиця 4. 3 - Структура балансу

БАЛАНС

Актив

Пасив

1. Необоротні активи

1.Власний капітал

2.Оборотні активи

2.Забезпечення наступних платежів і витрат

3.Витрати майбутніх періодів

3. Довгострокові зобов'язання

4.Поточні зобов'язання

5.Доходи майбутніх періодів

В активі балансу підприємства за новою формою виділені такі три розділи:

I Необоротні активи (* Нематеріальні активи * Незавершене будівництво * Основні засоби * Довгострокові фінансові інвестиції);

II Оборотні активи (* Виробничі запаси * Незвершене виробництво * Готова продукція * Дебіторська заборгованість * Поточні фінансові інвестиції * Грошові кошти та їхні еквіваленти);

III Витрати майбутніх періодів.

Пасив балансу підприємства за новою формою складається з п'яти виокремлених розділів:

І Власний капітал (* Статутний капітал * Пайовий капітал * Резервний капітал * Нерозподілений прибуток);

II Забезпечення наступних витрат і платежів (* Забезпечення виплат персоналу * Інші забезпечення * Цільове фінансування);

III Довгострокові зобов'язання (* Довгострокові кредити банків * Відстрочені податкові зобов'язання * Інші довгострокові зобов'язання);

IV Поточні зобов'язання (* Короткострокові кредити банків * Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями * Векселі видані * Кредиторська заборгованість * Інші поточні зобов'язання);

V Доходи майбутніх періодів.

Співвідношення між окремими групами активів і пасивів балансу мають важливе економічне значення та використовуються для оцінки й діагностики фінансового стану підприємства.

Сутність горизонтального й вертикального аналізу балансу

Зростання питомої ваги довгострокових фінансових вкладень у структурі необоротних активів (НА) може свідчити про іммобілізацію коштів з основної діяльності.

Зростання питомої ваги нематеріальних активів у структурі необоротних активів (НА) може свідчити про інноваційну діяльність підприємства, оскільки кошти вкладаються в патенти, ліцензії та ін. інтелектуальну власність. Якщо питома вага необоротних активів (НА) вище за 50% в загальній структурі активів, то в такому разі підприємство має важку структуру активів, якщо менше 50% ? структура активів легка (мобільна). У більшості випадків дослідження структури і динаміки фінансового стану проводиться за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Такий баланс можна одержати із звітного балансу шляхом ущільнення окремих статей і доповнення його показниками структури залежно від цілей і масштабів проведення аналізу.

Порівняльний аналітичний баланс цінний тим, що він зводить докупи і класифікує ті розрахунки, які проводить аналітик при ознайомленні з балансом. Групування статей балансу може відрізнятись залежно від цілей аналізу. Схемою порівняльного аналітичного балансу охоплено більшість важливих показників, що характеризують статику і динаміку фінансового стану. Порівняльний баланс фактично включає показники горизонтального і вертикального аналізів.

Виконуючи горизонтальний аналіз, визначають абсолютні й відносні зміни величин різних статей балансу за аналізований період, а метою вертикального аналізу є вивчення змін питомої ваги окремих статей у підсумках балансу.

Таким чином, показники порівняльного балансу можна розділити на три групи: показники структури балансу; показники динаміки балансу; показники структурної динаміки балансу.

При проведенні вертикального аналізу балансу необхідно звернути увагу на наступне:

- аналізують майно підприємства, досліджуючи абсолютні показники, порівнюючи вартість майна на початок та кінець звітного періоду, з даними минулих періодів - особлива увага приділяється статтям балансу, що свідчать про можливі недоліки та незадовільну роботу підприємства, тобто “негативним” статтям балансу;

- при здійсненні аналізу проводять об'єктивну оцінку вартості майна в цілому, а також тієї частки, що реально знаходиться у власності та розпорядженні підприємства;

- оцінюють стан необоротних активів підприємства та рівень його забезпеченості оборотними засобами

Які основні риси балансу дозволяють віднести його до “позитивного”?

Співвідношення між окремими групами активів і пасивів балансу мають важливе економічне значення та використовуються для оцінки й діагностики фінансового стану підприємства.

Баланс підприємства можна вважати в цілому позитивним, якщо коефіцієнт платоспроможності більше 2,0; забезпеченість власними оборотними засобами більше 0,1; наявний приріст власного капіталу; немає різких змін в окремих статтях балансу; дебіторська заборгованість знаходиться в рівновазі з кредиторською; в балансі немає “негативних” статей; запаси та затрати не перевищують величини джерел їх покриття за рахунок власних оборотних засобів та позик.

Отже, ознаками “позитивного” балансу є наступні:

· валюта балансу в кінці звітного періоду збільшилась в порівнянні з початком;

· темпи приросту оборотних активів вищі, ніж темпи приросту необоротних активів;

· власний капітал підприємства перевищує позиковий і темпи його росту вищі, ніж темпи росту позикового капіталу;

· темпи приросту дебіторської та кредиторської заборгованості є приблизно однаковими ;

· частка власних засобів в оборотних активах повинна бути більше 10 %.

Аналіз складу майна підприємства, його утворення

За даними балансу (ф.1) визначається вартість усього майна підприємства (підсумок активу балансу -- валюта балансу) і сума джерел утворення (підсумок пасиву балансу) цього майна на певну звітну дату.

Далі визначається відхилення за кожним видом майна і джерел його утворення порівнянням даних на кінець і на початок звітного періоду. Детальний аналіз цього питання дає можливість установити, якою мірою підприємство може спиратися на власні кошти і скільки треба позичити, а також наскільки ефективно використовуються власні й позичені кошти.

Модель і етапи аналізу можуть бути, зокрема, такими.

І етап.Загальна оцінка стану майна і його окремих частин

а) якщо оборотні кошти збільшилися, а необоротні активи зменшилися, це означає, що на підприємстві спостерігається тенденція прискорення оборотності всього майна підприємства. Результатом може бути вивільнення частини коштів і короткострокових вкладень (якщо відсоток за цими статтями зріс);

б) для характеристики майна розраховується коефіцієнт мобільності майна: відношення вартості оборотних активів до вартості всього майна;

в) коефіцієнт мобільності оборотних активів розраховується як відношення найбільш мобільної їх частини (коштів і фінансових вкладень) до вартості оборотних активів. Збільшення коефіцієнтів мобільності всього майна і оборотних активів підтверджує тенденцію прискорення оборотності майнових засобів підприємства.

Слід зазначити, що низька мобільність оборотних активів не завжди є негативною. За високої рентабельності продукції підприємства здебільшого спрямовують вільні кошти на розширення виробництва.

ІІ етап. Аналіз виробничого потенціалу.

Відомо, що фінансовий стан підприємства значною мірою обумовлюється його виробничою діяльністю. Тому, аналізуючи фінансовий стан підприємства (особливо на майбутній період), необхідно оцінити його виробничий потенціал.

До виробничого потенціалу відносять:

· основні засоби;

· виробничі запаси;

· незавершене виробництво;

· витрати майбутніх періодів (розд. 3 активу).

Ці статті складаються з реальних активів, що характеризують виробничу потужність підприємства.

Для характеристики виробничого потенціалу використовують такі показники:

· наявність, динаміка і питома вага виробничих активів у загальній вартості майна;

· наявність, динаміка і питома вага основних засобів у реальній вартості майна;

· коефіцієнт зносу основних засобів;

· середня норма амортизації;

· наявність, динаміка і питома вага капітальних вкладень і їх співвідношення з фінансовими вкладеннями.

Аналіз складу і динаміки мобільних (оборотних) коштів

На основі аналізу структури оборотних коштів вивчають зміни, що відбулися в складі оборотних коштів у цілому, а після цього -- в розрізі окремих статей.

Причинами зміни оборотних коштів можуть бути:

· прибуток (після сплати податків);

· амортизаційні відрахування;

· приріст власних засобів;

· збільшення заборгованості за кредитами й позиками;

· збільшення зобов'язань з кредиторської заборгованості.

Причини зменшення оборотних коштів:

· витрати за рахунок прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства;

· капітальні вкладення;

· довгострокові фінансові вкладення;

· зменшення кредиторської заборгованості.

Отже, проаналізувавши склад, структуру майна підприємства і джерел його утворення, можна зробити висновок, що для вивчення цього питання можна застосувати модель економічного аналізу, що передбачає такі операції:

· визначення питомих складових і джерел набуття майна в його загальній вартості на початок і кінець звітного періоду;

· порівняння даних на кінець звітного періоду з даними на його початок і визначення причини зміни;

· вивчення причин зміни складу структури майна і джерел його набуття, і передовсім тих, що негативно позначаються на фінансовому стані підприємства;

· доведення до відома керівництва підприємства інформації, яка сприятиме прийняттю управлінських рішень, спрямованих на усунення причин, що негативно впливають на фінансовий стан підприємства.

Аналіз джерел, вкладених у майно підприємства (склад і структура власного й запозиченого капіталу)

Надходження, набуття, створення майна підприємства здійснюється за власні та позичені кошти, співвідношення яких розкриває його фінансовий стан.

Аналіз джерел майна підприємства здійснюється за даними балансу. За даними розраховується передовсім коефіцієнт незалежності підприємства Кн з формули:

Кн = [власний капітал] / [валюта балансу].

Коефіцієнт незалежності підприємства свідчить про те, що на кінець звітного періоду частка власного капіталу зросла. Отже, підприємство є фінансово стійким і достатньо незалежним від зовнішніх кредиторів.

1. Власний капітал (підсумок розділу 1 пасиву балансу)

2. Забезпечення майбутніх витрат і платежів (підсумок розділу 2 пасиву балансу)

3. Довгострокові зобов'язання (підсумок розділу 3 пасиву балансу)

4. Необоротні активи (підсумок розділу 1 активу балансу)

5. Наявність власних оборотних коштів (ряд. 1 + ряд. 2 + ряд. 3 - ряд. 4)

За другим способом 2-й розділ активу балансу «Оборотні активи» порівнюється з 4-м розділом пасиву балансу «Поточні зобов'язання».

Розрахувавши наявність власних оборотних коштів, слід проаналізувати власний і позичений капітал у розрізі окремих статей, установити причини збільшення чи зменшення короткострокових позик, кредиторської заборгованості.

Як розрахувати наявність власних оборотних коштів?

Стан оборотних коштів характеризується наявністю їх на певну дату. Наявність власних оборотних коштів підприємства визначається як різниця між сумою підсумку І розділу пасиву балансу Ф.1 та рядка 530 і підсумком І розділу активу балансу Ф.1 та рядка 300. Тобто із суми І розділу пасиву "Джерела власних та прирівняних до них коштів" (ряд. 495, графа 4) та суми рядка 530 (довгострокові кредити) вираховується сума показників розділу активу "Основні засоби та інші позаоборотні активи" (ряд. 070, графа 4) та позикові кошти (ряд. 300).

Порівняння фактичної наявності оборотних коштів з нормативом дає змогу визначити брак або надлишок власних оборотних коштів.

Брак власних оборотних коштів означає перевищення нормативу оборотних коштів над фактичною наявністю їх. Він може виникнути з вини самого підприємства, інших підприємств, у результаті зміни умов господарювання, не взятих до уваги своєчасно (як, наприклад, несвоєчасне фінансування приросту нормативу власних оборотних коштів), через стихійне лихо та з інших причин.

Основними причинами браку власних оборотних коштів можуть бути: погана робота маркетингової служби; невиконання планів прибутку; слабка відповідальність підприємств за формування і збереження власних оборотних коштів та їх нецільове використання; несвоєчасне фінансування приросту нормативу оборотних коштів; наявність дебіторської заборгованості (несвоєчасні розрахунки) тощо.Брак власних оборотних коштів може виникати у зв'язку зі значним підвищенням цін у результаті інфляційних процесів.

Надлишок власних оборотних коштів створюється в підприємств у разі перевищення розмірів оборотних коштів понад визначені їх нормативи, необхідні для задоволення постійних мінімальних потреб виробництва в ресурсах. Він може виникнути внаслідок перевиконання плану прибутку; неповного внеску платежів до бюджету; безоплатного надходження (отримання) товарно-матеріальних цінностей від інших організацій; неповного використання прибутку на цілі, передбачені фінансовим планом, та ін. Перевищення нормативу оборотних коштів може бути виправданим у разі перевиконання плану випуску продукції, але темпи зростання нормативних запасів не повинні випереджати темпів зростання обсягу виробництва.

Порівнюючи на певну дату різних періодів фактичну наявність власних оборотних коштів, можна судити про абсолютну зміну їх величин

Показники використання оборотних коштів і шляхи прискорення їх обертання:

швидкість обертання

О -- термін обертання оборотних коштів, днів;

С -- середні залишки нормованих оборотних коштів, грн.;

Д -- тривалість періоду, за який обчислюється обертання, днів;

Р -- обсяг реалізації продукції, грн.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовується коефіцієнт обертання. Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за звітний період. Що більше оборотів здійснюють оборотні кошти, то ліпше вони використовуються.

Ко -- коефіцієнт обертання оборотних коштів;

Р -- обсяг реалізованої продукції, грн.;

С -- середні залишки нормованих оборотних коштів, грн.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів. Він характеризує величину оборотних коштів на 1 грн. реалізованої продукції. Чим менше оборотних коштів припадає на 1 грн. реалізованої продукції, тим ліпше вони використовуються.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів може використовуватися коефіцієнт ефективності.

Ке -- коефіцієнт ефективності оборотних коштів, коп.;

П -- прибуток від реалізації товарної продукції, грн.

Цей показник характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн. оборотних коштів. Що більший він, то ефективніше використовуються оборотні кошти.

Які показники використовують для оцінки фінансової стійкості підприємства?

Фінансова стійкість - це стан майна підприємства, що гарантує йому платоспроможність. Фінансова стійкість підприємства передбачає, що ресурси, вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечувати самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів.

№ з/п

Назва показника

Порядок (формула) розрахунку

Нормативне (рекомендо-ване) значення

Призначення (опис)

1

Коефіцієнт автономії

Ф.1 (ряд. 380/ ряд. 640) Власний капітал/ залучений кап.

> 0,5

Визначається як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу, чим більше значення коефіцієнта, тим менша залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування

2

Коефіцієнт фінансової залежності

Ф.1 (ряд. 640/ ряд. 380); Залучений К/ Власн. К

-

Показник обернений до коефіцієнта автономії; показує, яка сума загальної вартості майна підприємства припадає на 1 грн. власних коштів

3

Коефіцієнт маневреності власних засобів

Ф. 1 (ряд. 380 -

- ряд. 080) / ф. 1 ряд 380

-

Характеризує ступінь мобільності власних засобів підприємства

4

Коефіцієнт маневреності робочого капіталу

Ф. 1 (ряд. 260 -

- ряд. 620)/ ф. 1 (ряд. 380)

> 0,5

Розраховується як відношення вартості робочого капіталу (власних оборотних коштів) до суми джерел власних коштів; характеризує ступінь мобільності використання власних коштів підприємством

5

Коефіцієнт фінансової стабільності

Ф. 1 (ряд.380)/ ф. 1 (ряд. 420 + + ряд. 480 + + ряд. 620 + ряд. 630); Власний К/ Забовязання

> 1

Визначається як відношення власного капіталу та залученого

6

Коефіцієнт співвідно-шення залученого і власного капіталу

Ф. 1 (ряд. 420 + + ряд. 480 +

+ ряд. 620 + ряд. 630)/ ф.1 (ряд. 380)

Залежить від характеру

господарсь-кої діяльності

Розраховується як відношення всієї суми зобов'язань по залучених коштах та суми власних коштів

7

Коефіцієнт концентрації власного капіталу (коефіцієнт автономії, коефіцієнт незалежності)

Власний капітал (ряд. 380 ф. 1) / Активи підприємства (ряд. 080+260+270 ф. 1)

-

Визначає частку коштів власників підприємства в загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних коштів, незалежність його функціонування від позикових коштів.

8

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу

Позиковий капітал (ряд. 430+480+ 620+630 ф.1) / Активи підприємства (ряд. 080 + 260 + 270 ф. 1)

-

Є доповненням до попереднього коефіцієнта - їх сума дорівнює 1 (або 100%). Коефіцієнт характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства

9

Коефіцієнт від ношення необо ротних і обо ротних активів

Необоротні активи/

Оборотні активи

10

Коефіцієнт ефективності використання власного капіталу

Чистий прибуток

Середня величина власного капіталу

11

Коефіцієнт ефективності використання активів

Чистий прибуток

Середня величина активів

Як здійснюють аналіз ліквідності балансу

Ліквідність підприємства - це його спроможність швидко реалізувати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань, тобто це співвідношення величини його високоліквідних активів (кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості. Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження. Щоб визначити, чи достатньо в підприємства грошей для погашення його зобов'язань, необхідно передовсім проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності та формування залишку коштів після погашення зобов'язань перед бюджетом, страховими та іншими соціальними фондами, а також виплати дивідендів.

Аналіз ліквідності потребує ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Він здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов'язань із наявності ліквідних коштів.

Для аналізу ліквідності також доцільно розраховувати в динаміці коефіцієнти абсолютної ліквідності, покриття, поточної ліквідності, критичної оцінки, поточної заборгованості, період інкасації дебіторської заборгованості, тривалість кредиторської заборгованості, обертання матеріальних запасів, обертання постійних та усіх активів.

Для цього за даними балансу підприємства (форма №1) визначають комплекс оціночних показників. В першу чергу з цією метою використовуються три наступні коефіцієнти:

1. Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності) - Кп , що показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство спроможне погасити, якщо воно реалізує усі свої оборотні активи, в тому числі і матеріальні запаси. Цей коефіцієнт показує також, скільки гривень оборотних коштів приходиться на кожну гривню поточних зобов'язань.

2. Коефіцієнт швидкої (критичної) ліквідності - Кшл , що показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів - грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості. Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов'язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами.

3. Коефіцієнт абсолютної (грошової) ліквідності (Каб.л), що показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство може погасити своїми коштами негайно. У таблиці 10.9 наведені розраховані за даними балансу підприємства значення перелічених коефіцієнтів у порівнянні з їх нормативними значеннями. Таблиця 10.9 Аналіз показників ліквідності та платоспроможності підприємств.

№ п/п

Показники

Індекс показника

Порядок розрахунку показника

1

Коефіцієнт по к риття (загальної ліквідності)

Кп

Оборотні активи/

Поточні зобов'язання

2

Коефіцієнт швидкої ліквідності

Кшк

Оборотні активи

мінус запаси/

поточні зобов'язання

3

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

Кабс

Грошові кошти та їх еквіваленти/ поточні зобов'язання

Якими причинами зумовлюється значення обігового капіталу для стабільності фінансового стану?

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін. Розміри і джерела поповнення власних оборотних коштів щорічно відображаються у фінансовому плані.

Фінансовий стан підприємства залежить від того, наскільки швидко кошти, вкладені в активи, перетворюються на реальні гроші. Найважливіші показники господарської діяльності підприємства -- прибуток і обсяг реалізованої продукції -- безпосередньо залежать від швидкості обертання оборотних коштів. Прискорення обертання оборотних коштів має велике значення для забезпечення стабільності фінансового стану підприємства, що пояснюється трьома основними причинами.

По-перше, від швидкості обертання коштів залежить розмір річного обороту, бо підприємство, що має невеликий обсяг оборотних коштів, але ефективніше їх використовує, здатне робити такий самий оборот, як і підприємство з більшим обсягом коштів, але з меншою швидкістю обертання.

По-друге, з оборотністю пов'язано відносну величину витрат, зменшення яких знижує собівартість одиниці продукції.

По-третє, прискорення обороту на тій чи тій стадії кругообороту коштів (наприклад, скорочення часу перебування матеріалів на складі) змушує прискорити оборот на інших стадіях.

Слід наголосити, що робота за умов ринку і повної господарської самостійності не скасовує необхідності планування (нормування) оборотних коштів.

Які основні показники оборотності оборотного капіталу визначаються, які фактори на неї впливають?

Використання оборотних коштів характеризується їх оборотністю. До показників оборотності відносяться коефіцієнт оборотності Ко коефіцієнт завантаження оборотних коштів Кз, і тривалість одного обороту Тдб. Коефіцієнт оборотності визначається кількістю оборотів, що роблять оборотні кошти в рік і розраховується за формулою:

Ко = Рп / Зс

де Рп -- обсяг реалізованої за рік продукції в гуртових цінах підприємства, грн.; Зс -- середній залишок оборотних коштів, грн. Коефіцієнт оборотності служить також показником випуску продукції на 1 грн. оборотних коштів.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів показує величину оборотних коштів на 1 грн. виробленої за звітний період продукції:

Кз = Зс / Рп,

Тривалість одного обороту оборотних коштів -- це відношення тривалості даного періоду до кількості оборотів оборотних коштів: Тоб = Т / Коб,

Тоб = (Т х Зс) / Рп.

У результаті прискорення оборотності оборотних коштів відбувається їх вивільнення, що може бути абсолютним і відносним. Під абсолютним вивільненням розуміється зниження суми оборотних коштів у поточному році в порівнянні з попереднім роком при збільшенні обсягу реалізації продукції:

ДОабс = Оф1 - Оф2.

Відносне вивільнення має місце, коли темпи росту обсягу продажу випереджає темпи росту оборотних коштів:

ДОвід = Опл х (Рпфакт / Рпплан) - Офакт,

чи

ДОвід = (Рпфакт) / Кобплан) - Офакт.

У процесі виробничо-господарської діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів. Укладання коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів підприємств.

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг залежить від основної діяльності підприємств. Тому на неї припадає найбільша частка внутрішніх грошових надходжень.

Розмір виручки від реалізації продукції, за інших однакових умов, залежить від таких груп чинників:

1) виробничих, що пов'язані з обсягом виробництва, його ритмічністю, матеріальним, науково-технічним та організаційно-технічним забезпеченням. Дана група чинників включає:

обсяг виробництва;

асортимент;

якість продукції;

2) комерційних (організаційних), що охоплюють в широкому смислі поняття маркетингу. До цієї групи чинників, що впливають на величину виручки від реалізації продукції, робіт та послуг можна віднести:

ефективність роботи певних відділів підприємства (збуту, бухгалтерії, планового тощо) щодо укладання господарських угод на основі самого ретельного вивчення діючої та перспективної кон'юнктури ринку, цінового регулювання збуту, його направлення та організаційно-економічне забезпечення;

розрахункова дисципліна, тобто виконання договірних зобов'язань постачальниками та покупцями;

3) фінансових, що включають:

форми розрахунків (передбачені угодами чи, які визначаються оперативно);

цінове регулювання;

залучення кредиту;

застосування штрафних санкцій;

вивчення та стягування дебіторської заборгованості тощо.

Стан оборотних коштів характеризується насамперед наявністю їх на певну дату. Порівняння фактичної наявності оборотних коштів з нормативом дає змогу визначити брак або надлишок власних оборотних коштів.

Брак власних оборотних коштів означає перевищення нормативу оборотних коштів над фактичною наявністю їх. Надлишок власних оборотних коштів створюється в підприємств у разі перевищення розмірів оборотних коштів понад визначені їх нормативи, необхідні для задоволення постійних мінімальних потреб виробництва в ресурсах. Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є швидкість обертання.

Який зв'язок стану дебіторської і кредиторської заборгованості з фінансовою стійкістю підприємства?

Збільшення коштів на банківських рахунках означає покращання фінансового стану підприємства. Однак, наявність великих залишків грошей протягом тривалого часу свідчить про неправильне використання капіталу, який міг би бути вкладеним у власне виробництво, акції і т. ін. Сума грошей на рахунках повинна зберігатися лише в межах першочергових потреб.

Наявність дебіторської заборгованості створює фінансові утруднення, тому що породжує нестачу фінансових ресурсів. Кожне підприємство зацікавлене у скороченні термінів погашення платежів. У процесі аналізу потрібно вивчити динаміку, склад, причини і давність утворення дебіторської заборгованості. Слід встановити, чи не входять до її складу суми, нереальні для стягнення, або таких, за якими минули терміни позовної давності. Якщо вони є, то необхідно вжити заходів щодо їх стягнення, включаючи звернення до суду.

Тривалість перебування коштів у дебіторській заборгованості визначається таким чином: (середні залишки заборгованості за рахунками дебіторів х дні періоду / Сума дебетового обороту за рахунками дебіторів).

Щоб підрахувати збитки підприємства від невчасної оплати рахунків дебіторами, необхідно від простроченої дебіторської заборгованості відняти її суму, скориговану на індекс інфляції за цей термін (за мінусом отриманої пені). Можна також суму простроченої дебіторської заборгованості помножити на ставку банківського відсотка за цей період і від отриманого результату відняти суму отриманої пені.

Після цього переходять до аналізу активів підприємства. Активами називається усе, що має вартість, належить підприємству і відображається в активі балансу.

Збільшення коштів на банківських рахунках означає покращання фінансового стану підприємства. Однак, наявність великих залишків грошей протягом тривалого часу свідчить про неправильне використання капіталу, який міг би бути вкладеним у власне виробництво, акції і т. ін. Сума грошей на рахунках повинна зберігатися лише в межах першочергових потреб.

Наявність дебіторської заборгованості створює фінансові утруднення, тому що породжує нестачу фінансових ресурсів. Кожне підприємство зацікавлене у скороченні термінів погашення платежів. У процесі аналізу потрібно вивчити динаміку, склад, причини і давність утворення дебіторської заборгованості. Слід встановити, чи не входять до її складу суми, нереальні для стягнення, або таких, за якими минули терміни позовної давності. Якщо вони є, то необхідно вжити заходів щодо їх стягнення, включаючи звернення до суду.

Тривалість перебування коштів у дебіторській заборгованості визначається таким чином: (середні залишки заборгованості за рахунками дебіторів х дні періоду / Сума дебетового обороту за рахунками дебіторів).

Щоб підрахувати збитки підприємства від невчасної оплати рахунків дебіторами, необхідно від простроченої дебіторської заборгованості відняти її суму, скориговану на індекс інфляції за цей термін (за мінусом отриманої пені). Можна також суму простроченої дебіторської заборгованості помножити на ставку банківського відсотка за цей період і від отриманого результату відняти суму отриманої пені.

3а якими критеріями можна оцінити структуру балансу підприємства?

Розглянемо три основні підходи до прогнозування фінансового становища підприємства:

а) розрахунок індексу кредитоспроможності;

б) використання системи формалізованих і неформалізованих критеріїв;

в) прогнозування показників платоспроможності.

Цей метод запропонував відомий західний економіст Альтман (Есі\уагсі І. Аіітап). Індекс кредитоспроможності дає змогу в першому наближенні розділити суб'єктів, що господарюють, на банкротів і небанкротів. Критичне значення індексу обчислювалось Альтманом за даними статистичної вибірки і склало 2,675. З цією величиною порівнюється обчислене значення індексу кредитоспроможності для конкретного підприємства. Це дає змогу провести кордон між підприємствами та зробити висновки: чи збанкрутіє підприємство (2 < 2,675) в майбутньому (через 2--3 роки), чи фінансове становище буде достатньо стійким (2 > 2,675). Ця методика має один, але вагомий недолік -- по суті її можна розглядати лише стосовно великих компаній, акції яких котируються на біржах. Тільки для них можна одержати об'єктивну ринкову оцінку власного капіталу (показник К3). Відомі й інші подібні критерії. британські науковці Тафлер (Тайіег) та Тішоу запропонували чотирьохчинникову прогнозну модель, за якої структури балансу й неплатоспроможності підприємства оцінюються на основі двох показників:

-- коефіцієнта поточної ліквідності;

-- коефіцієнта забезпечення обігових активів власними обіговими коштами.

При цьому структура балансу вважається незадовільною, а підприємство -- неплатоспроможним за наявності однієї з таких умов:

-- коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення менше 2;

-- коефіцієнт забезпечення обігових активів власними обіговими коштами на кінець звітного періоду має значення менш як 0,1.

При отриманні у результаті значення, яке дорівнює 1, робиться висновок, що підприємство має реальну можливість відновити свою платоспроможність. Коли ж значення становитиме менше від 1, то найближайшим часом підприємство не в змозі буде встановити свою платоспроможність. Тоді розраховують коефіцієнт утрати платоспроможності за період до трьох місяців. Такий же коефіцієнт обчислюється, якщо коефіцієнти поточної ліквідності та забезпеченості обіговими активами власними оборотними коштами рівні чи більші за критеріальні.

Під час розрахунку значення коефіцієнта поточної ліквідності підприємство корегує сумарний обсяг кредиторської заборгованості на суму платежів щодо обслуговування заборгованості держави відрахуванням такої суми із сум дебіторської та кредиторської заборгованостей. Установивши причини неплатоспроможності підприємства й незадовільність структури його балансу, проводять детальний аналіз документів бухгалтерської звітності. Тут, оцінюючи структуру балансу та платоспроможність підприємства за показником поточної ліквідності, слід мати на увазі той факт, що значення даного показника великою мірою залежить від таких еле¬ментів облікової політики: -- порядку списання загальногосподарських витрат;

-- оцінки витрачених виробничих запасів;

-- оцінки незавершеного виробництва;

-- прийнятого методу обліку відсотків за кредити та запозичені кошти.

Для збільшення значення коефіцієнта критичної ліквідності необхідно:

1. Загальногосподарські витрати списувати не на рахунок «Реалізації продукції», а на рахунок витрат та інші рахунки.

2. Витрачені виробничі запаси оцінювати за методом ЛІФО чи за середньою фактичною вартістю. 3. Незавершене виробництво у масовому чи серійному виробництві оцінювати за запланованою вартістю. 4. За відсотками за кредити чи за запозиченими коштами не використовувати метод їх нарахування на собівартість продукції.

3а яких умов розраховують коефіцієнт відновлення платоспроможності?

Коефіцієнт відновлення платоспроможності (КВ) розраховують, якщо хоча б один коефіцієнтів стабільності та ліквідності має значення менше за нормативне. За незадовільної структури балансу для перевірки реальної можливості відновлення платоспроможності підприємства розраховують коефіцієнт відновлення платоспроможності. Його обчислюють за період, що становить 6 місяців, за такою формулою:

де Кпк -- фактичне значення коефіцієнта поточної ліквідності на кінець звітного періоду; Кпп - фактичне значення коефіцієнта поточної ліквідності на початок звітного періоду;

Кпнр -- нормативне значення коефіцієнта покриття;

6 - період відновлення платоспроможності в місяцях; 7-- звітний період у місяцях.

Коли коефіцієнт відновлення платоспроможності набуває значення меншого за 1, це свідчить про те, що в підприємства найближчі 6 місяців відсутня реальна можливість відновити платоспроможність. Якщо значення коефіцієнта відновлення є більшим за 1, то це означає наявність у підприємства реальної можливості відновити свою платоспроможність протягом 6 місяців і що можна відкласти рішення про визнання структури балансу незадовільною.

В якому випадку розраховується коефіцієнт утрати платоспроможності?

Коефіцієнт втрати платоспроможності (Квтр.) розраховується для перевірки стійкості фінансового положення підприємства при задовільній структурі балансу, тобто коли обидва коефіцієнта Кп, Кзаб приймають значення, що не менше, ніж передбачене критерієм. При Квтр менше 1 підприємство найближчим часом не зможе виконати своїх зобов'язань перед кредиторами, тобто втратило платоспроможність. Коефіцієнт втрати платоспроможності, що має значення менше за 1, свідчить про наявність тенденції втрати платоспроможності протягом 3 місяців.

Коефіцієнт втрати платоспроможності, розраховується за формулою:

Квтп- коефіцієнт втрати платоспроможності,

Твтп- період втрати платоспроможності.

Кпл(кін)- коефіцієнт поточної ліквідності на кінець періоду

Кпл(поч)- коефіцієнт поточної ліквідності на початок періоду.

Розкрийте сутність методу оцінки ймовірності банкрутства підприємства

Для успішного господарювання на ринкових засадах суттєво важливим є можливість оцінки ймовірності банкрутства суб'єктів підприємницької та іншої діяльності. В Україні, де протягом багатьох десятиріч панувала позаринкова система господарювання, що виключала офіційне визнання банкрутства як економічного і явища, нема загальновизнаної вітчизняної методики визначення ймовірності банкрутства суб'єктів господарювання. У зв'язку з цим доводиться користуватися зарубіжними методичними підходами, в основу яких покладено факторні моделі прогнозування банкрут ства підприємств та організацій. Найпростішою є двофакторна модель оцінки ймовірності банкрутства підприємства (організації). Вона передбачає обчис лення спеціального коефіцієнта Z і має такий формалізований вигляд:

Z = -0,3877-1,0736kзл + 0,579qпк (20.1)

де kзл -- коефіцієнт загальної ліквідності;

qпк -- частка позикових коштів у загальній величині пасиву балансу. За двофакторною моделлю ймовірність банкрутства будь-якого суб'єкта господарювання є дуже малою за будь-якого від'ємного значення коефіцієнта Z і великою -- за Z > 1.

до 1,8 - дуже висока;

від 1,81 до 2,7 - висока;

від 2,8 до 2,9 - можлива;

понад 3,0 - дуже низька. Більш обґрунтованою та більш поширеною є п'ятифакторна модель Альтмана. Едвард Альтман розробив алгоритм розрахунку індексу кредитоспроможності, індексу Альтмана. Цей індекс дає змогу з достатньою вірогідністю розподілити суб'єкти господарювання на тих, що працюють стабільно, і на потенційних банкрутів.

Свою модель Е. Альтман побудував на підставі дослідження фінансового стану та результатів господарської діяльності 66 ком паній, розрахувавши 22 фінансові коефіцієнти і скориставшись для своєї моделі лише п'ятьма найбільш вагомими. Ці коефіцієнти ха рактеризують з різних сторін (усебічно) прибутковість капіталу та його структуру.

Індекс Альтмана «Z» розраховується за формулою Z= З.ЗК1 + 0,99К2 + 0,6К3 + 1,4К4 + 1,2К5, (20.2)

де 3,3; 0,99; 0,6; 1,4 і 1,2 -- коефіцієнти регресії, що характеризують міру впливу на індекс «Z»; К1 -- характеризує прибутковість основного та оборотного ка піталу; визначається діленням суми балансового прибутку на за гальну вартість активів, його можна назвати показником рентабельності виробництва;

К2 -- відображає дохідність суб'єкта господарювання і розраховується як співвідношення чистої виручки від реалізації продукції і загальної вартості активів підприємства (організації); К3 -- визначає структуру капіталу фірми; обчислюється як відно шення власного капіталу (за ринковою вартістю) до позикового капіталу (суми коротко- і довгострокових пасивів); К4 -- відображає рівень чистої прибутковості виробництва (діяльності); розраховується діленням обсягу реінвестованого прибутку (суми резерву, фондів соціального призначення та цільового фінансування, нерозподіленого прибутку) на загальну вартість активів фірми; К5--характеризує структуру капіталу та визначається як відно шення власного оборотного капіталу до загальної вартості активів суб'єкта господарювання.

Для визначення ймовірності банкрутства того чи того суб'єкта господарювання розрахунковий індекс «Z» необхідно порівняти з критичним його значенням. Для точнішого визначення ступеня ймовірності банкрутства підприємства (організації) рекомендується користуватися таблицею. Таблиця 20.1 МОЖЛИВІСТЬ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА (ОРГАНІЗАЦІЇ) ЗА Е. АЛЬТМАНОМ

Значення індуксу “Z”

1,8 і нижче Дуже висока

від 1,81 до 2,6 Висока

від 2,61 до 2,9 Достатньо ймовірна

від 2,91 до 3,0 і вище Дуже низька

У вітчизняній практиці господарювання застосування моделі Е. Альтмана зв'язане з певними труднощами. По-перше, коефіцієнти регресії К,--К5 розраховувалися автором за результатами діяльності компаній, що функціонували у зовсім іншому конкурентному ринковому середовищі. По-друге, у шкалі Альтмана не враховано галузевих особливостей господарювання. По-третє, вітчизняним спеціалістам бракує інформації для роз рахунку коефіцієнта К3 через недорозвинутість ринку цінних паперів.





17.06.2012
Большое обновление Большой Научной Библиотеки  рефераты
12.06.2012
Конкурс в самом разгаре не пропустите Новости  рефераты
08.06.2012
Мы проводим опрос, а также небольшой конкурс  рефераты
05.06.2012
Сена дизайна и структуры сайта научной библиотеки  рефераты
04.06.2012
Переезд на новый хостинг  рефераты
30.05.2012
Работа над улучшением структуры сайта научной библиотеки  рефераты
27.05.2012
Работа над новым дизайном сайта библиотеки  рефераты

рефераты
©2011