Результати та наслідки санації вугільних шахт України

Результати та наслідки санації вугільних шахт України

2

Результати та наслідки санації вугільних шахт України

Зміст

• Вступ 3
• 1. Сутність та основні елементи антикризового фінансового управління 4
• 2. Сучасний стан і головні проблеми розвитку вугільної галузі 7
• 3. Результати санації та реструктуризації вугледобувних підприємств 12
• Висновок 17
• Список використаної літератури 19

З початком реструктуризації галузі (триває з 1996 року) змінилася і набула негативних тенденцій структура використання коштів Державного бюджету, які були надані вугільній промисловості та яких виявилося вкрай недостатньо: збільшилася частка витрат на реструктуризацію (з 9% у 1996 році до 44,2% у 2005-му і 25,6% у 2007-му), здебільшого на закриття збиткових шахт, у тому числі дострокове; зменшилася частка державних дотацій на покриття витрат із собівартості (з 71,9% у 1996 році до 35,3% у 2006-му і 41,3% у 2007-му); неприпустимо малою залишалася частка витрат на капітальне будівництво і придбання обладнання (коливалася від 6,2% до 27,2%). Останніми роками загальна потреба галузі в капітальних вкладеннях задовольнялася на 29-36%, у тому числі за рахунок коштів Державного бюджету лише на 14-22%. Недостатні обсяги фінансування та нераціональне їх використання призвели до відставання підготовки запасів вугілля для відпрацювання, занепаду технічного стану шахтного фонду, зниження рівня використання виробничих потужностей, збільшення собівартості вугілля, поглиблення збитковості шахт.

Недостатньо виважено проводиться реструктуризація галузі, яка на практиці через відсутність у держави можливостей її фінансування у повному обсязі звелася до масового фізичного закриття шахт і тому супроводжується накопиченням невирішених проблем соціального захисту звільнених шахтарів, ліквідації негативних екологічних наслідків масового закриття шахт, які до того ж виявилися більш тяжкими, ніж передбачалися проектами. Всього на реструктуризацію галузі впродовж 1996-2006 рр. було витрачено понад 670 млн. дол. США, сумарні обсяги недофінансування за минулі роки становили близько мільярда доларів. Зараз в різних стадіях закриття та ліквідації перебуває 112 вуглевидобувних підприємства. До кінця 2008 року програмою "Українське вугілля" передбачено закрити ще 38 шахт, з них 24 - достроково (забезпеченість запасами їх становить від 10 до 177 років). Загальна потреба в коштах Державного бюджету на здійснення заходів із реструктуризації на період 2003-2010 рр. становить за Програмою понад 6 млрд. грн.

Стан шахтного фонду, навіть попри закриття значної частини неперспективних шахт, залишається незадовільним - у його структурі переважають шахти з обмеженими виробничими можливостями, в яких через "вузькі" місця в технологіях не можна використовувати високопродуктивну техніку, що обмежує перспективи підвищення ефективності їх роботи. Такі шахти потребують реконструкції. Зараз без реконструкції понад 20 років працюють 95% шахт. За останні два десятиріччя було реконструйовано лише 9 підприємств. Це призвело до ускладнення стану гірничого господарства, збільшення довжини гірничих виробок, які треба підтримувати.

Через постійне недовкладення коштів на капітальне будівництво та модернізацію виробництва промислово-виробничі фонди галузі спрацьовані в середньому на 65%. Майже половина видобувних механізованих комплексів працюють понад нормативні строки експлуатації, близько 30% основного стаціонарного устаткування повністю вичерпало свій нормативний ресурс експлуатації та потребує заміни. У загальному парку діючого вибійного устаткування питома вага очисних механізованих комплексів і прохідницьких комбайнів нового технічного рівня становить лише 11%, а нових навантажувальних машин і стрічкових конвеєрів - 8%. На шахтах, де розробляються пласти крутого падіння, близько 70% видобутку досі здійснюється відбійними молотками.

Певні недоліки мають і технології, що використовуються на більшості шахт України. Зокрема, обмежені виїмкові поля, що істотно поступаються розмірам видобувних ділянок у розвинених країнах. Це свідчить як про недостатній рівень планувальних технологічних рішень, так і про недостатню енергооснащеність і надійність вибійних машин. Крім того, парк вітчизняних щитових кріплень КД 80, КД 90, КД 90Т вкрай недостатній. Кількість комплексних вибоїв, що працюють із низькими навантаженнями (менш за 500 т на добу), становить майже 55%. Рівень проведення виробок комбайнами - лише 38%.

Через недостатність капітальних вкладень у незавершеному будівництві перебуває 855 об'єктів, на спорудження яких використано в цілому 5,01 млрд. грн. капітальних вкладень. Серед них 611 об'єктів виробничого призначення, в тому числі 7 нових шахт загальною проектною потужністю 10,9 млн. т. Призупинено будівництво майже всіх нових та реконструкцію діючих шахт, спорудження вертикальних стволів і свердловин великого діаметра, ввести в експлуатацію які заплановано до 2008 року. Об'єкти виробничого призначення будуються з перевищенням нормативних строків: на 20 шахтах - понад 20 років, на 42-х - від 10 до 20 років, на 13-и - до 10 років. За такого стану будівництва більшість проектних рішень втратили актуальність, тому щороку виникає потреба в коригуванні проектів.

Потужний, унікальний своїм досвідом ведення надзвичайно складних і специфічних робіт шахтобудівний комплекс, створений в 50-60-і роки для розвитку вітчизняного шахтного фонду, опинився на грані банкрутства.

Рис. 2 Схема бюджетного фінансування Міністерства вугільної промисловості України

У 2007 році в Державному бюджеті України на санацію реструктуризацію вугільної промисловості передбачені видатки в розмірі 421 млн. грн., у т.ч. на фінансування Компанії 315,0 млн. гривень.

Рис. 3 Структура Українська державна компанія з реструктуризації підприємств вугільної промисловості

Результати аналізу 80 проектів ліквідації, санації та реструктуризації вугледобувних підприємств, переданих Компанії, показали, що із загальної вартості затверджених Міністерством проектів ліквідації шахт та розрізів, для працевлаштування вивільнюваних працівників цих підприємств передбачено створити 31 тис. 432 нових робочих місця, проектна вартість яких складає 1 млрд. 379,6 млн. грн. або 26 відс. загальної вартості проектів. При цьому середня вартість створення одного робочого місця становить 43,9 тис. гривень.

Перевіркою Рахункової палати України встановлено, що з 80 затверджених проектів ліквідації та санації вугледобувних підприємств до 40, за розпорядженнями Міністерства, до розділів по створенню нових робочих місць вносились зміни та проводились коригування. При цьому до окремих затверджених проектів вносились зміни як щодо кількості створення нових робочих місць, так і до їх вартості, із збільшенням загальної вартості проектів, по решті коригування проводилось за рахунок інших напрямків, в межах їх загальної вартості.

Як показали результати проведеної перевірки, прийняття рішень Кабінету Міністрів України, були направлені не на створення нових робочих місць для працевлаштування робітників ліквідованих вугледобувних підприємств, а, фактично передбачалось за рахунок коштів державного бюджету, визначених в проектах закриття шахт на створення нових робочих місць, закуповувати обладнання для введення нових очисних вибоїв діючих шахт. Такий процес вибування відпрацьованих очисних вибоїв та введення замість них нових відбувається на діючих вугледобувних підприємствах постійно. Отже, працевлаштування у зазначених нових вибоях робітників вугледобувних підприємств, що ліквідуються, було нереальним і неможливим. Для цього необхідно було б звільнити таку ж кількість шахтарів діючих вугледобувних підприємств. Тому у нові очисні вибої, в переважній більшості, переходили працювати шахтарі діючих підприємств, для яких ці вибої фактично і готувались на заміну вибулих.

Таким чином, безконтрольність з боку Кабінету Міністрів України за вартістю та якістю складання проектів ліквідації та санації спричиняла численні коригування Міністерством вже затверджених проектів, дозволяла передбачати за рахунок бюджетних коштів на створення нових робочих місць необхідні резерви для вирішення багатьох реґіональних та галузевих проблем, а також включати до складу проектів фінансування робіт, не повґязаних із створенням нових робочих місць. Наявність у проектах санації та закриття шахт знеособлених коштів свідчить про відсутність чітких підходів Міністерства у вирішення проблем, повґязаних із створенням нових робочих місць. Доцільність включення у проекти вугледобувних підприємств бюджетних коштів для їх створення на зазначених обґєктах не відповідає фактичному стану справ.

Міністерством, як головним розпорядником бюджетних коштів, з передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" за цим напрямком одержано 361345 тис. грн., або 85,8 відсотка бюджетних призначень.

З огляду на зазначене вище, можна зробити наступні висновки: Програма санації, реструктуризації та закриття неперспективних вугільних шахт і розрізів, яка була розроблена Міністерством та затверджена постановою Кабінету Міністрів України, є недостатньо економічно обґрунтованою і фінансово незабезпеченою. Система бюджетного фінансування Програми закриття неперспективних шахт і розрізів є недосконалою. Відсутність системного контролю Міністерства фінансів України і Державного казначейства України за механізмом витрачання розпорядниками коштів державного бюджету дозволили Міністерству вугільної промисловості України фінансувати Програму санацію і закриття неперспективних шахт і розрізів без наявності кошторисів доходів і видатків. Контроль Міністерства, як головного розпорядника коштів державного бюджету за діяльністю Компанії щодо виконання нею Програми, відсутній.