|
Розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємстваРозвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємства121 Зміст Вступ 1. Теоретичні засади розвитку ЗЕД підприємства 1.1 Теоретичний аналіз законодавчої бази розвитку ЗЕД підприємства 1.2 Основні шляхи вдосконалення ЗЕД підприємства 1.3 Місце і роль систем стимулювання розвитку ЗЕД підприємства 1.4 Планування діяльності ЗЕД підприємства 1.5 Маркетинг в ЗЕД та його вплив на ефективність діяльності підприємства Висновки до розділу 2. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства 2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства і його продукту 2.1.1 Опис підприємства 2.1.2 Опис продукції 2.1.3 Послуги підприємства 2.1.4 Організаційна структура підприємства 2.2 Аналіз загальних показників фінансово-господарської діяльності підприємства 2.2.1 Господарські результати ТОВ "Моргун груп" 2.2.2 Ділова активність ТОВ "Моргун груп" Показники оборотності капіталу, трансформації активів 2.3 Аналіз зед підприємства Висновки до розділу 2 3. Розробка і обґрунтування заходів щодо розвитку зед підприємства 3.1 Визначення сегменту діяльності підприємства на зарубіжному ринку 3.2. Розробка заходів щодо поліпшення і розвитку зед підприємства 3.2.1 Заходи спрямовані на просування продукції 3.2.2 SWOT-аналіз підприємства 3.2.3 Рекомендації і пропозиції для підвищення ефективності ЗЕД ТОВ "Моргун Груп" Висновки до розділу 3 Висновки і рекомендації Список використаної літератури Додатки Вступ Актуальність роботи полягає в тому, що в умовах глобалізацій них та уінтеграційних процесів, які відбуваються в українській та світовій економіці та намагання України посилити свою позицію як конкурентоздатного суб'єкта світових економічних відносин постає нагальна потреба в удосконаленні механізму зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств. Саме тому держава повинна більше уваги приділяти стимулюванню виходу суб'єктів господарських відносин на зовнішні ринки та в той жи час приймати заходи щодо захисту вітчизняного товаровиробника на внутрішньому ринку. В цих заходах має простежуватися звадений підхід, перш за все, з економічної точки зору щодо сприяння зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Зовнішньоекономічна діяльність, тобто міжнародний обмін товарами й послугами, належить до числа найбільш давніх форм міжнародних відносин. До неї також належать рух капіталу, міжнародна міграція робочої сили, міжнародні валютні відносини. Необхідність і ефективність системи міжнародного обміну очевидна: для кожної країни характерний свій набір природних ресурсів, розміри капіталів і праці, які можуть бути використані для виробництва ВНП. Спеціалізація країни на виробництві товарів, для яких у неї є найкращі умови, дає змогу їй розширити їх випуск, використавши частину з них для продажу, а за виручені гроші закупити товари, яких не вистачає. Виходячи з економічної доцільності, держава планує свою зовнішньоекономічну діяльність, яка відіграє важливу роль у розвитку економіки будь-якої країни (й України зокрема). Вона створює умови для економії витрат в економіці або в окремих її галузях. Плани зовнішньоекономічної діяльності націлюють на встановлення й розвиток взаємовигідних зв'язків з країнами світу. Вони мають всебічно враховувати переваги, які випливають з міжнародного розподілу праці в інтересах розвитку економіки, технічного прогресу та підвищення рівня життя народу. У плані розвитку зовнішньоекономічної діяльності визначаються номенклатура й обсяги основних товарів, які мають змінити товарну структуру експорту та імпорту, головні напрями розвитку зовнішньоторгового обороту по окремих країнах, обсяг технічного й економічного сприяння країнам, які розвиваються, характер і обсяги кредитних операцій. Під час розробки планів проводяться розрахунки економічної ефективності зовнішньоторговельних операцій, експорту, імпорту та сумарного економічного ефекту відповідно до методики визначення економічної ефективності зовнішньої торгівлі; її ефективність визначається шляхом порівняння витрат на виробництво з витратами на імпорт. Поряд з відносними показниками розраховуються абсолютні, які відображають ефективність чи збиток, отримані економікою в результаті застосування тієї чи іншої пропозиції щодо розвитку зовнішньої торгівлі. При цьому рекомендується враховувати специфіку торгівлі з окремими країнами чи їх групами, умови торгівлі в кредит та ін. Ось уже сім років Україна виступає на світовій арені як незалежна європейська держава, її економіка переживає затяжну кризу. Через зниження попиту на внутрішньому ринку велика кількість підприємств працює практично в півсили. Типовим явищем стало приховане безробіття. Депресійні процеси у виробництві негативно впливають на стан зовнішньої торгівлі. Обсяг експорту не відповідає можливостям товаровиробників і не задовольняє державних потреб щодо валютних надходжень, які використовуються для стабілізації економіки, зниження рівня інфляції та бюджетних витрат. Крім того, характер експорту залишається пасивно-сировинним. Навіть у країни СНД необхідно збільшити експорт продукції виробничо-технічного призначення. Негативне також сальдо в торгівлі щодо енергоносіїв, прокату кольорових металів, целюлози, деревини, каучуку. Відомо, що незадовільний стан зовнішньоекономічних зв'язків не може позитивно впливати на економіку України. У той же час значну роль в оздоровленні економічної ситуації має відігравати ефективна зовнішньоекономічна діяльність, яка включає в себе економічні відносини між окремими країнами, їх регіональними об'єднаннями, а також окремими підприємствами (корпораціями). Перехід України до фази економічного пожвавлення та піднесення в нових умовах господарювання може здійснюватися за рахунок ефективного використання власного ресурсного потенціалу шляхом упровадження новітніх технологій. Основою нової економічної стратегії у сфері зовнішньоекономічної діяльності України мають бути зацікавленість людини у вільному підприємництві та розвитку товарного виробництва, а також упровадженні ринкових відносин; запровадження в обіг твердої конвертованої грошової одиниці; НТП із застосуванням активної інноваційної, інвестиційної та структурної політики; рівноправне співіснування різних форм власності. Щоб стати рівноправним учасником загальноєвропейського процесу інтеграції, Україні необхідно докласти немало зусиль для створення нової економічної системи; проходження стабілізаційного періоду, подолання кризи економіки; усунення бар'єрів у спілкуванні із зовнішнім світом; налагодження активних і взаємовигідних зв'язків з країнами-партнерами. Для цього має бути створена інфраструктура, сумісна із західноєвропейською та здатна функціонувати з нею в одній системі координат. Головні її елементи -- це самостійні суб'єкти господарської діяльності; економічний раціоналізм у відносинах з країнами-учасницями; створення режиму вільного руху товарів, послуг, капіталів; формування мережі банків і ділових центрів для фінансування та інформаційної підтримки державних та приватних інвестиційних проектів; комплексне використання й охорона природних ресурсів; співробітництво в розвитку паливно-сировинної бази; раціональне використання енергетичних ресурсів; співробітництво в технологічному оновленні металургійних підприємств, розвитку АПК, харчової та переробної промисловості; створення сучасних телекомунікацій; розвиток уніфікованої митної системи. Для інтеграції з економікою європейських та інших країн Україні необхідно максимально використовувати переваги міжнародного! розподілу праці та розташування в центрі Європи, створити сприятливий клімат для залучення іноземного капіталу та зарубіжних інвестицій. На сучасному етапі понад половину експорту України припадає на Європу. Одним з найважливіших завдань зовнішньоекономічної діяльності є диверсифікація ринків збуту та просування українських товарів у Африку, Латинську Америку, Азію з метою збільшення обсягів експорту та валютних надходжень. Промисловий потенціал України достатній для успішного вирішення проблем забезпечення валютних надходжень, потрібних для закупівлі найнеобхіднішого з імпорту, покриття загальнодержавних потреб і сплати зовнішнього боргу. Важливо збільшити питому вагу продукції машинобудування в загальному обсязі експорту України. Необхідність підтримки державою експортерів продукції машинобудування зумовлена й тим фактором, що Захід не зацікавлений у прониканні наших товарів на світові ринки, тому створює додаткові квоти та митні бар'єри. Не дуже поспішають розвинені країни з наданням Україні вигідних кредитів під реалізацію проектів, що стимулюють експорт машинобудівної продукції. Без розробки й реалізації державної програми розвитку експорту продукції машинобудування Україні не піднятися до рівня розвинених держав. Ця проблема ускладнюється ще й необхідністю одночасного проведення структурної перебудови, конверсії та диверсифікації цілого ряду підприємств. Слід зазначити, що Україна виробляє багато видів наукомісткої, складної продукції машинобудування, яка зробила 6 честь економіці будь-якої країни світу (це літаки, трактори, автобуси, судна, ракетні космічні комплекси, верстати, турбіни та ін.). Метою даної роботи є удосконалення існуючої системи управління і функціонування системи зовнішньоекономічної діяльності підприємства з урахуванням сучасних теоретичних напрацювань в цій галузі. Для досягнення цієї мети необхідно виконати такі завдання: 1) розглянути теоретичні аспекти зовнішньоекономічної діяльності підприємства; 2) проаналізувати фінансову, господарську діяльність підприємства; 3) розробити ефективну маркетингову стратегію для підприємства. Об'єктом дослідження виступає зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Предметом дослідження є побудова взаємозв'язків в системі дослідження та їх реалізація на практиці. Методами аналізу, що застосовуються в роботі є аналіз, синтез, узагальнення, статистичний, порівняльний методи. 1. Теоретичні засади розвитку ЗЕД підприємства1.1 Теоретичний аналіз законодавчої бази розвитку ЗЕД підприємстваМіжнародні економічні відносини є однією з найбільш динамічно розвинутих сфер економічного життя. Економічні зв'язки між державами мають багатовікову історію. Протягом сторіч вони існували переважно як зовнішньоторговельні, вирішуючи проблеми забезпечення населення товарами, що національна економіка робила неефективно чи не робила зовсім. У ході еволюції зовнішньоекономічні зв'язки переросли зовнішню торгівлю і перетворилися в складну сукупність міжнародних економічних відносин -- світове господарство. Процеси, що відбуваються в ньому, торкаються інтересів усіх держав світу. І, відповідно, усі держави повинні регулювати свою зовнішньоекономічну діяльність, щоб досягти дотримання в першу чергу своїх інтересів. Світовий досвід свідчить, що навіть у промислово розвинутих країнах існує об'єктивна необхідність державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Держава насамперед, закликана, захищати інтереси своїх виробників, вживати заходів для збільшення обсягів експорту, залучення іноземних інвестицій, збалансування платіжного балансу, валютного регулювання, і, що особливо важливо, -- приймати законодавчі акти, що встановлюють правила здійснення ЗЕД, і контролювати їх неухильне дотримання.Повноцінне функціонування економіки жодної країни не може відбуватися без розвинутої системи зовнішньоекономічних зв'язків. Включення національної економіки в систему світових господарських процесів позитивно впливає на розвиток економіки країни, сприяє підвищенню технічного рівня виробництва, раціональному використанню природно-сировинних ресурсів, ліквідації дефіциту окремих товарів, а відтак і підвищенню рівня життя населення.Зовнішньоекономічна діяльність -- це заснована на взаємовигідних економічних відносинах діяльність у галузі міжнародної торгівлі, руху капіталів, міграції робочої сили, передачі технологій. У всіх країнах, а особливо в країнах із перехідною економікою, де сталася широка лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, її державне регулювання є об'єктивною необхідністю. Таке регулювання спрямоване на забезпечення захисту інтересів країни та суб'єктів її зовнішньоекономічної діяльності, створення для останніх рівних можливостей розвивати всі види підприємницької діяльності та напрями використання доходів і здійснення інвестицій, на розвиток конкуренції та ліквідацію монополізму.До головних цілей державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні належать:ѕ забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку країни;ѕ стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;ѕ створення найбільш сприятливих умов для залучення національної економіки в систему світового поділу праці;ѕ наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.Регулювання такої діяльності здійснюється за допомогою законів України, актів тарифного та нетарифного регулювання, економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансових, кредитних та ін.), рішень недержавних органів управління економікою, які ухвалюються відповідно до їхніх статутних документів, договорів, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.Основними видами зовнішньоекономічної діяльності є зовнішня торгівля, фінансово-кредитні операції, підприємницька діяльність, науково-технічна кооперація з іноземними підприємцями, надання їм різноманітних послуг. Ці напрями діяльності регулюються, з одного боку, державою в особі її органів, а з іншого -- недержавними органами управління економікою (біржами, торговельними палатами, спілками тощо) та самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі укладених між ними координаційних угод.121 Рис. 1.1. Система органів державного правління що регулюють зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів господарюванняОргани державного управління, що здійснюють свої функції на макрорівні, поділяються на: загальнодержавні структури, які регулюють діяльність усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності та територіального розміщення. До них належать Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк, Державний митний комітет, Антимонопольний комітет. У компетенцію Верховної Ради України входить ухвалення та зміна законів, затвердження основних напрямів зовнішньоекономічної політики та структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, укладання міжнародних угод, установлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності тощо. Кабінет Міністрів України визначає методи здійснення зовнішньоекономічної політики країни, координує діяльність міністерств та комітетів з регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ухвалює нормативні акти з питань такої діяльності, укладає міжнародні угоди та ін. Національний банк регулює курс національної валюти, проводить розрахунки за отриманими державними кредитами та боргами, здійснює використання золотовалютного резерву країни. Міністерство економіки забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики, координує зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів підприємництва та контролює додержання ними умов міжнародних угод, уживає заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Державний митний комітет здійснює митний контроль в країні, а Антимонопольний комітет контролює додержання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності антимонопольного законодавства (рис. 1.1). До територіальних органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності належать місцеві Ради народних депутатів та їхні виконавчі й розпорядчі органи, а також територіальні підрозділи органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Місцеві Ради народних депутатів та їхні виконавчі органи можуть виконувати свої зовнішньоекономічні функції лише через створені ними зовнішньоекономічні організації, які мають статус юридичної особи, і лише щодо суб'єктів підприємництва, розміщених на їхній території. Державні органи територіального регулювання зовнішньоекономічної діяльності створюються за погодженням з місцевими Радами народних депутатів у межах загального ліміту бюджетних коштів, що виділяються на утримання відповідних органів державного регулювання [10].Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється за допомогою адміністративних та економічних методів.Адміністративні методи безпосередньо впливають на господарські відносини. Адміністративні методи найдоцільніше застосовувати за умов економічної нестабільності, зростання дефіциту та інфляції. Ними користуються, як правило, протягом короткого терміну з метою захисту економіки країни або її відродження через мобілізацію та оптимальне використання ресурсів. До них належать ембарго (повна заборона зовнішньоекономічної діяльності), ліцензування, квотування, специфічні вимоги до товару та ін.Економічні -- діють через ринковий механізм. Економічні методи регулювання займають провідне місце в період стабілізації економіки. До них належать митні тарифи, збори, імпортні депозити (в галузі імпорту), пільгові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від сплати податків тощо (в галузі експорту).Важливу роль з-поміж економічних методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності відіграють валютні обмеження, які спрямовано на розширення або отримання розвитку зовнішньоекономічних зв'язків країни. Валютні обмеження охоплюють сферу зовнішньої торгівлі, рух капіталів та кредитів, переказ прибутків, податкових та інших платежів. У галузі зовнішньої торгівлі валютні обмеження вважають опосередкованим фактором стримування імпорту, оскільки використання валюти на закупівлю іноземних товарів дозволяється лише після отримання на це спеціального дозволу. Регулювання залучення та вивозу капіталу в цілому спрямовується на підвищення ефективності іноземного інвестування в економіку країни. Воно має подвійний характер. З одного боку, державне регулювання сприяє створенню сприятливого інвестиційного клімату за допомогою державних гарантій та надання пільг, а з іншого -- обмежує вплив іноземного капіталу на економіку країни, яка залучає такі кошти.У системі зовнішньоекономічних відносин держави головне місце належить торговельній діяльності. Саме зовнішня торгівля була тією початковою формою міжнародної господарської діяльності, яка стимулювала розвиток інших її видів. Міжнародна торгівля -- це система економічних відносин країн, метою яких є ввезення або вивезення товарів та послуг. До товарів, що продаються та купуються на зовнішньому ринку, належать: готова продукція, сировина, напівфабрикати, а також призначені для продажу продукти інтелектуальної діяльності -- патенти, ліцензії, фірмові знаки тощо. Міжнародна торгівля послугами охоплює міжнародний туризм, транспортні послуги, страхові операції, банківські, біржові та посередницькі послуги, ярмарки та ін.Надзвичайне поширення торговельної діяльності потребує законодавчого встановлення певних умов і правил її функціонування. При цьому метою державного регулювання зовнішньоторговельних операцій є встановлення найбільш сприятливих умов для вітчизняних виробників, заохочення вивезення національних товарів на ринки інших країн та обмеження ввезення іноземних товарів до своєї країни. Залежно від масштабів втручання держави в міжнародну торгівлю розрізняють два типи зовнішньої торговельної політики: вільна торгівля і протекціонізм.Політика вільної торгівлі не передбачає втручання держави в зовнішню торгівлю. За цих умов експортно-імпортні відносини регулює не держава, а ринок на підставі співвідношення попиту та пропозиції. Саме вільна торгівля стимулює конкуренцію, примушує національні підприємства підвищувати якість своєї продукції та знижувати ціни. Протекціонізм -- це державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції через систему певних обмежень. Така політика, з одного боку, сприяє розвитку національного виробництва та захисту вітчизняного виробника, а з іншого -- може призвести до застійних явищ в економіці, посилення монополізму та зниження конкурентоспроможності національних товарів. Як правило, країни ведуть гнучку зовнішньоторговельну політику, котра поєднує як елементи вільної торгівлі, так і протекціонізм. Політика вільної торгівлі переважає за умов високого рівня розвитку продуктивних сил і ринкових відносин, а протекціонізм -- за умов становлення ринкових відносин і недостатнього розвитку експортного потенціалу країни [26].Державне регулювання зовнішньої торгівлі може бути одностороннім та багатостороннім. Одностороннє полягає в застосуванні певних методів регулювання міжнародної торговельної діяльності з боку однієї країни без погодження з іншими торговельними партнерами. Багатостороннє регулювання передбачає попереднє узгодження регулюючих механізмів між державами, що мають торговельні угоди. Прикладом такого багатостороннього регулювання торговельних відносин країн світової співдружності є діяльність Всесвітньої торгової організації (ВТО), яка використовує структури Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ) та положення про торгівлю між членами угоди. У рамках ГАТТ (ВТО) проводяться переговори з актуальних проблем зовнішньоторговельної політики та міжнародної торгівлі [10].Регулювання зовнішньоторговельної діяльності здійснюється за допомогою економічних та адміністративних методів. Економічні методи, у свою чергу, поділяються на тарифні й нетарифні. Центральне місце в державному регулюванні зовнішньої торгівлі належить тарифному регулюванню, яке в Україні спирається на Закон “Про єдиний митний тариф”. Митний тариф -- це систематизований перелік товарів із зазначенням мита, яким вони обкладаються під час перетину митного кордону країни. Митні тарифи розробляються за товарним класифікатором. Найпоширенішим класифікатором, що діє в міжнародній торгівлі, є так звана Гармонізована система опису та кодування товарів, яку Україна почала застосовувати з 1991 р.Митні тарифи складаються з конкретних ставок мита. Мито -- це податок, який стягується митними органами з товарів, що вивозяться або ввозяться на територію країни. Запровадження мита сприяє захисту національних виробників від іноземної конкуренції, забезпечує надходження коштів до державного бюджету, поліпшує умови доступу національних товарів на зарубіжні ринки. У міжнародній практиці застосовується експортне, імпортне, транзитне, антидемпінгове, компенсаційне та інші види мита. Найбільш широко в процесі державного регулювання зовнішньоторговельних операцій використовується імпортне (ввізне) мито, експортне (вивізне) мито застосовують лише окремі країни переважно до товарів традиційного експорту. В Україні з метою поповнення державного бюджету певний час застосовувалось експортне мито на шкіряну сировину й кольорові метали.Величина мита визначається за допомогою ставок, які поділяються на адвалерні (процентні), специфічні та комбіновані. Адвалерне та специфічне мито по-різному здійснюють свою регулюючу функцію. За підвищення цін ефективнішим є адвалерне мито, а за зниження -- специфічне. В окремих випадках використовуються ставки змішаного типу (комбіновані), коли товар одночасно обкладається адвалерними і специфічними видами мита (наприклад, 40% вартості, але не менш як 3 ЄВРО за штуку).Важливим митним інструментом є антидемпінгове мито. Воно застосовується тоді, коли в країну ввозяться товари за цінами, які значно нижчі за ціни або навіть собівартість у країні-експортері, через що зазнають шкоди національні виробники аналогічних товарів. Антидемпінговим митом може обкладатися й експортна продукція, якщо її ціна суттєво менша за ціну інших експортерів подібних товарів. Ставка антидемпінгового мита не повинна перевищувати різниці між демпінговою ціною конкурентного товару та середньою ціною товару, що експортується або імпортується в країну.До нетарифних методів державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності відносять: надання субсидій виробникам експортних товарів, пільгове експортне кредитування, застосування індикативних цін, установлення мінімальної митної вартості на окремі товари та ін. Субсидії спрямовано на підтримку національних виробників і за характером виплат їх поділяють на прямі й непрямі. Прямі субсидії надаються експортеру у формі безпосередніх виплат на відшкодування різниці між його витратами та отриманим доходом, а непрямі -- є формою надання пільг в оподаткуванні, позик за більш низькими ставками, пільгових умов страхування тощо. Експортне кредитування передбачає фінансове стимулювання розвитку експорту національних товарів. Воно, як правило, здійснюється у формі надання державних кредитів національним експортерам під пільгові процентні ставки або іноземним імпортерам за умови придбання товарів лише вітчизняного виробництва.У системі нетарифних інструментів є вагомими індикативні ціни, застосування яких спрямовано на збільшення валютних надходжень від експорту продукції і зменшення валютних витрат на закупівлю імпортних товарів. Індикативними називаються ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися на аналогічну продукцію на момент здійснення експортно-імпортних операцій. Такі ціни можуть запроваджуватись на товари, щодо експорту яких встановлено особливі режими, спеціальні імпортні процедури або антидемпінгові заходи. Індикативні ціни розробляє Міністерство економіки на базі результатів аналізу інформації, яку воно одержує від митних, фінансових, статистичних, банківських та інших установ і організацій.Щодо окремих імпортних товарів (тютюнові вироби та ін.) держава встановлює їхню мінімальну митну вартість. Метою її запровадження є забезпечення повноти сплати податку на додану вартість та недопущення заниження митної вартості товарів, що ввозяться в Україну. Так, якщо контрактна ціна товару менша за мінімальну митну вартість, то податок на додану вартість визначатиметься з мінімальної митної вартості. Перелік товарів та їхня мінімальна митна вартість затверджуються Кабінетом Міністрів України, а пропозиції щодо внесення змін до такого переліку розробляються Міністерством економіки та Державною митною службою країни.До найпоширеніших адміністративних інструментів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності належать квотування та ліцензування. Квотування -- це кількісне обмеження імпорту або експорту певної категорії товарів, а ліцензування -- це умови і порядок надання державними органами спеціального дозволу на ввезення або вивезення таких товарів. Перелік товарів, щодо яких встановлюються спеціальні експортно-імпортні режими чи взагалі забороняється експорт та імпорт, затверджується Кабінетом Міністрів України. Надання квот та ліцензій на експорт та імпорт товарів і послуг здійснюється Міністерством економіки. Експортно-імпортні операції з товарами понад встановлені квоти можливі за умови сплати ввізного (експортного) мита.Іншим напрямом державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є управління іноземними інвестиціями. Необхідність залучення зовнішніх інвестицій зумовлюється тим, що країна, маючи обмежені бюджетні фінансові ресурси, не може власними силами забезпечити ефективні структурні зміни в економіці. Це потребує пильної уваги до пошуку додаткових фінансових джерел, що з них найзначнішим є іноземне інвестування. Світовий досвід свідчить, що країни з перехідними економіками не можуть вийти з економічної кризи без залучення іноземних інвестицій. Використання таких інвестицій сприяє формуванню національних інвестиційних ринків, макроекономічній стабілізації економіки й уможливлює вирішення окремих соціальних проблем перехідного періоду. Тому іноземне інвестування посідає особливе місце в структурі зовнішньоекономічних пріоритетів української економіки [27].Політика України щодо державного регулювання іноземних інвестицій визначається Законами “Про зовнішньоекономічну діяльність”, “Про режим іноземного інвестування”, “Про захист іноземних інвестицій” тощо, а також постановами Кабінету Міністрів України “Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій”, “Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора” та ін. Цими документами визначаються загальні засади державного регулювання іноземних інвестицій, суб'єкти, види і форми інвестування, порядок контролю за здійсненням інвестицій та державні гарантії їхнього захисту.Одним з видів міжнародного руху капіталів є експорт позичкового капіталу, який виступає у формі міжнародного кредиту. Міжнародний кредит -- це економічні відносини, що виникають між державами, іноземними комерційними банками та фірмами з метою позичання валютних або товарних ресурсів на умовах повернення їх у визначені строки та сплати винагороди (процентів) за користування. Іноземні кредити є важливим інструментом фінансування зовнішньої торгівлі, проведення комплексної модернізації та реконструкції підприємств, підтримування стабільності міжнародних розрахунків.Порядок залучення та пріоритетні напрями використання іноземних кредитів регламентуються відповідними законами та постановами уряду. Згідно з цими документами вповноваженими щодо залучення кредитів установами є Кабінет Міністрів України або Верховна Рада України. Кабінет Міністрів України має право залучати іноземні кредити в тому разі, коли Законом України «Про державний бюджет» на відповідний рік для покриття дефіциту державного бюджету визначені джерела фінансування. У разі, коли одержання позик від іноземних держав, банків і міжнародних організацій не передбачене Державним бюджетом, прийняття рішень про одержання кредитів та здійснення контролю за їх використанням належить до повноважень Верховної Ради України. Свою згоду на таку позику та надання повноважень уряду на її залучення Верховна Рада України підтверджує ухвалою окремого Закону “Про ратифікацію угоди про залучення іноземного кредиту”.Основним документом, що регулює відносини в галузі іноземного кредитування, є постанова Кабінету Міністрів Україні від 5 травня 1997р. №414 “Про впорядкування залучення і використання іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів України, вдосконалення системи залучення зовнішніх фінансових ресурсів та обслуговування зовнішнього державного боргу”. Вона встановлює порядок залучення іноземних кредитів для фінансування проектів пріоритетних напрямів розвитку економіки країни та надання платіжних гарантій Кабінетом Міністрів України для забезпечення зобов'язань юридичних осіб -- резидентів за іноземними кредитами [14].Юридичні особи -- резиденти, які отримали такі гарантії несуть повну відповідальність за повне та своєчасне погашення кредиту, сплати процентів за користування ним, а також сплати комісійних. Контроль за цільовим та ефективним використанням і своєчасним погашенням кредитів здійснюється центральними органами виконавчої влади відповідно до галузі, Кабінетом Міністрів України, Мінфіном, Мінекономіки та іншими державними органами.На ділі, роль держави при деякій зміні його функцій у перехідній економіці зростає. Якщо в колишній системі всесильна тоталітарна держава в зовнішньоекономічній сфері, насамперед здійснює функцію збереження сформованої і планової економіки, яка роз'їдається кризою, що поширюється, то в перехідному процесі воно закликано активно сприяти формуванню нової майбутньої системи, шляхом регулювання зовнішньоекономічної діяльності -- однієї з найважливіших складових економіки. Адже, один з найбільш потенційних шляхів «порятунку і процвітання» національної економіки -- це інтеграція національної економіки у світове господарство і зовнішню торгівлю.1.2 Основні шляхи вдосконалення ЗЕД підприємстваВідновлення внутрішнього економічного зростання -- єдина мета, на яку повинно бути зорієнтовано регулювання розвитку зовнішнього сектору економіки України, що вимагає вжитку цілеспрямованих заходів політичних реформ, зокрема у сфері сприяння експорту, політики обмінного курсу та сприяння іноземним інвестиціям.Стратегічним напрямком державного регулювання зовнішньоекономічної сфери є проведення експортоорієнтованої політики підприємств, що передбачає оптимізацію структури експорту, розширення асортименту товарів та послуг, підвищення частки високотехнологічної продукції в загальному обсязі, пошук нових ринків збуту. Однак, з огляду на надто високу імпортозалежність (насамперед енергозалежність) України, досягнення зростання експорту без росту імпорту неможливе. А оскільки торговельні обмеження на імпорт практично вичерпали свої можливості, то основним напрямом скорочення імпорту повинно стати зменшення енергоємності ВВП за рахунок інтенсифікації впровадження ресурсозберігаючих технологій.Першочергові протекціоністські заходи з підтримки експорту власних товаровиробників доцільно реалізувати в таких напрямках:стимулювання експорту високотехнологічної і наукомісткої машинотехнічної продукції цивільного та військового призначення;скасування ввізного митного збору і ПДВ на продукцію, отриману вітчизняними підприємствами у якості плати за поставлену ними продукцію на експорт у межах міжурядових угод;захист сегментів внутрішнього ринку, пов'язаного з виробництвом складної побутової техніки, текстилю, одягу, продукції конверсійних підприємств шляхом введення квот, підвищення ввізного митного збору, а також використання засобів нетарифного регулювання на основі сертифікації експортної продукції та послуг;державне субсидування вітчизняних підприємств, які отримують патенти і ліцензії на виробництво сучасного обладнання і технологічних ліній на основі розробки Положення про порядок оформлення документів, необхідних для придбання обладнання за імпортом з використанням коштів державного бюджету;державна підтримка патентування вітчизняних промислових розробок за кордоном на основі подання на розгляд уряду України Положення про порядок відбору вітчизняних розробок, які підлягають патентуванню за кордоном з використанням коштів державного бюджету.Влив політики обмінного курсу на стан торговельного балансу держави па сучасному етапі досить обмежений. Отже, спроби форсувати експорт підприємств за допомогою різкої девальвації національної валюти за умов несприятливих очікувань, високих політичних ризиків та інтенсивних потоків короткострокового капіталу можуть призвести до дестабілізації фінансової системи держави та зламу новостворюваних ринкових механізмів.121 Рис. 1.2. Система державної підтримка експортуШляхами поступового вдосконалення зовнішньоекономічної стратегії вітчизняних підприємств є:формування і розвиток нових зв'язків, побудованих на спільному використанні прогресивних технологій та технічних рішень;розвиток кооперації у виробництві технічно складних і капіталомістких виробів, орієнтованої на реалізацію продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;підвищення конкурентоспроможності основних товарів українського експорту (машинобудівна продукція, продукція агропромислового та хімічного комплексу, продукція металургії) з метою збереження традиційних ринків збуту;створення на взаємовигідних умовах транснаціональних і міжнаціональних корпорацій у пріоритетних галузях, сферах і видах виробництва та експорту;сприяння на вигідних для інтересів держави умовах експорту українського капіталу в формі прямого інвестування гірничовидобувних підприємств держав СНД або концесійного освоєння родовищ корисних копалин.Державна підтримка експорту підприємств повинна передбачати більш активне та чітке застосування найважливіших економічних, правових і адміністративних важелів, спрямованих на пріоритетний розвиток зовнішньоекономічної сфери (рис. 1.2.).Для цього слід реалізувати такі основні заходи з боку держави:у сфері валютної політики -- стабілізація курсу гривні, зменшення валютних ризиків, пов'язаних з її нестабільністю.у сфері кредитної політики -- створення на добровільних засадах за рахунок коштів підприємств у галузевих міністерствах Фондів підтримки експортного виробництва та цільових запозичень; введення пільгового кредитування виробництв, зорієнтованих на експорт наукомісткої та високотехнологічної продукції за рахунок покриття бюджетними коштами різниці між повною та пільговими ставками.у сфері страхування -- формування страхового фонду для покриття можливих збитків, які виникають у зв'язку з появою непередбачених ситуацій, надання державних гарантій щодо кредитів на участь у міжнародних тендерах; сприяння страхуванню операцій з освоєння зовнішніх ринків.у сфері податкової політики -- запровадження механізму, згідно з яким експортери не сплачуватимуть податок з прибутку на приріст експортної продукції, забезпечення гарантованого, своєчасного та повного повернення ПДВ у разі експорту продукції; підтримка виробників-експортерів наукоємної і високотехнологічної продукції шляхом врахування прибутку, що буде одержаний ними при експорті цієї продукції, у валовому прибутку при розрахунку податку на прибуток лише після закінчення року; звільнення експортерів від сплати податку на рекламу експортних товарів.у сфері митної політики - проведення митної тарифної політики, яка базуватиметься на зваженій системі тарифів [28].Державна політика стосовно іноземних інвестицій повинна бути зорієнтована на істотне збільшення іноземних інвестицій у вітчизняні та спільні підприємства, насамперед у пріоритетні галузі економіки України для сприяння модернізації та підвищенню технологічного рівня виробництва, забезпечення просування українських товарів і послуг на міжнародні ринки. Крім цього слід:забезпечити спрямування іноземних кредитів, які надаються під гарантії Кабінету Міністрів України, на придбання новітніх технологій, ноу-хау, що підвищують конкурентоспроможність української продукції та послуг;спрямувати іноземні кредити та міжнародну технічну допомогу у галузі, пов'язані зі структурною перебудовою і пріоритетами, визначеними Державною програмою соціально-економічного розвитку;передавати в оренду спільним підприємствам, іноземним юридичним і фізичним особам окремі родовища корисних копалин, земельні ділянки з метою комплексної переробки природних ресурсів і розширення експорту за умови дотримання жорстких екологічних нормативів;здійснювати аукціонний продаж або оренду іноземним юридичним і фізичним особам нерухомого майна, насамперед об'єктів незавершеного будівництва;вдосконалювати умови приватизації стратегічних об'єктів в Україні, впроваджуючи конкурентний підхід при залученні іноземних інвесторів;скасовувати невиправдані пільги для всіх без винятку підприємств;проводити незалежну експертизу інвестиційних проектів;Значний резерв підвищення ефективності зовнішньоторговельної діяльності підприємств міститься у підвищенні якості самих зовнішньоторговельних контрактів. Сучасний стиль торгівлі має включати супровід постачання товарів відповідними послугами розміщення на території покупця торговельних представництв і сервісних центрів. Це сприяє стійкості і передбачуваності торговельних контрактів, дає можливість поліпшити маркетингове забезпечення торгівлі, максимально підняти планку прибутковості операцій.Сучасна маркетингова концепція передбачає багатоплановість стратегічних заходів, спрямованих на досягнення поставленої мети. Такою метою може бути, наприклад, застосування стратегічного маркетингу у дослідженні та оцінці можливостей суб'єкта відносно агресивного зовнішнього середовища з метою запобігання небажаним проблемам.За три останніх роки Україна за індексом людського розвитку перемістилась з 45 місця в світі на 95, зайнявши за цим показником місце серед країн «третього світу». Купівельна здатність населення в порівнянні з 1990 роком знизилась у п'ять разів.Політика, спрямована на лібералізацію економічних відносин, ще не є достатньою умовою для стимулювання розвитку ринкового механізму. Потрібен комплекс заходів, об'єднаних в одну стратегію.Перебудова економічного механізму, центральне місце в якій займав виробник, на економічний механізм, центральне місце в якому належить структурі збуту, є складною справою. Виконати такі трансформаційні перетворення можливо за рахунок маркетингу організацій, який вивчає проблему господарських структур та розробляє комплекс заходів для вирішення виявленої проблеми. Дослідження стратегій міжнародних торговельних компаній показують, як у залежності від зовнішнього середовища та позиції на ринку змінюються їх маркетингові стратегії. На сьогодні для переважної більшості українських виробників серйозною проблемою є узгодження виробничої та збутової діяльності. Шляхи розв'язання даної проблеми можуть бути знайдені за допомогою маркетингу.Внутрішні економічні фактори помітно впливають на організаційну структуру та функціональні завдання господарської структури. Основними внутрішніми факторами є ємність внутрішнього ринку і забезпечення його сировиною, відкритість економічної системи та її розвиток.За своїми стартовими умовами ринок України залежить від зовнішніх ринків і буде залежати в майбутньому. Тому внутрішній український ринок може успішно розвиватися тільки тоді, коли буде добре взаємодіяти зі світовим ринком. Інструментом такої взаємодії є торгівля [10].Розвиток світових торговельних відносин свідчить, що торговельна компанія в складі корпоративної структури є ефективним інструментом для завоювання ринків. Українському національному виробнику важко конкурувати з міжнародними виробниками як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках без такого ефективного збутового забезпечення.Для збільшення українського експорту в межах здійснення експортоорієнтованої стратегії вітчизняних підприємств необхідно:1) розвивати конкурентоспроможне експортне виробництво;2) стримувати інфляцію;3) активно сприяти залученню іноземних інвестицій; Найважливішим аспектом реформування економіки вважається перехід «тіньової» економіки та її зв'язків з корумпованими колами державного управління до легальних інституціональних відносин. Доки існує узаконена можливість отримання ренти, розпоряджаючись державним, колективним, корпоративним майном, зусилля багатьох управлінців будуть спрямовані не на підвищення ефективності використання цього майна, а на підвищення розміру ренти. Радикальним розв'язанням подібної ситуації є швидка приватизація.Необхідною умовою розвитку як експортного, так і орієнтованого на внутрішній ринок виробництва є зменшення податкового тягаря. Як показують дослідження, найбільший вплив на ціну має податок на дохід підприємств. У такій ситуації можливо досягти компромісу між фіскальним інтересом держави та його інтересом щодо розвитку своїх підприємств. Доцільно було б встановити невелику ставку податків у розмірі 10--15%. Такий крок позитивно вплине на різні аспекти національної економіки: полегшить нелегкий стан підприємств, зробить невигідним ухиляння від податків, буде стимулювати перехід підприємств із тіньового сектору до легального, дасть можливість підприємствам збільшити доходи.Усі викладені заходи, певною мірою відносяться і до ПДВ. Будемо вважати, що задля такої стрімкої, дієвої і перспективної реформи міжнародні фінансові організації нададуть уряду України фінансову допомогу на підтримку держбюджету на перші кілька років. Потім підвищення обсягів виробництва забезпечить виконання бюджету і при низьких ставках податків. Переговори, які проводяться із зарубіжними партнерами на міждержавному рівні, підтверджують це.Для інтеграції економіки у світовий економічний простір Україна має оволодіти часткою світового ринку, яка відповідає можливостям її природно-економічного і науково-технічного потенціалу. Це створить додаткові можливості для інтеграції її експортоздатних підприємств у відкриту ринкову систему глобалізації зовнішньоторговельних зв'язків.Як для кожної національної економіки, так і для України, включення в міжнародний розподіл праці пов'язане з необхідністю проходження складного шляху перебудови власних виробничих і організаційних структур та регулюючих механізмів державного впливу. Найголовнішим для цього є:вибір найбільш раціональних сфер взаємодії національної економіки зі світовим господарством;визначення напрямків розвитку кожної зі сфер взаємодії;розробка і забезпечення правовою регулюючою базою учасників відносин;забезпечення механізму організації управління зовнішньоекономічними зв'язками та поетапне диференційоване включення національної економіки у світове господарство з обумовленою об'єктивністю для народного господарства;створення умов для гнучкого перетворення механізму включення у міжнародний розподіл праці як на макро-, так і на мікрорівні (державному, регіональному, галузевому) та рівні підприємств для маневрування у виборі напрямів і пріоритетів співробітництва.Міжнародні відносини розподіляються в залежності від сфер громадського життя на політичні, економічні, стратегічні, культурні, ідеологічні тощо, або (ґрунтуючись на взаємодіючих учасниках) -- на міждержавні відносини, відносини між міжнародними організаціями та іншими учасниками. Залежно від ступеня розвитку та інтенсифікації вони розподіляються на різні рівні, серед яких одним із найважливіших є рівень державних зовнішньоекономічних торговельних зв'язків.У фундаментальному плані вивчення моделей регулювання розвитку зовнішньоекономічних зв'язків в аспекті міжнародних відносин потребує подальшого сполучення різноманітних підходів, що спираються на теорію, а в прикладному плані -- на вивчення фактів, пояснень та прогнозування подальшої еволюції ситуації, на підготовку, а надалі -- на прийняття рішень щодо регулювання можливих змін ситуації. Розробку та удосконалення сфери організації і регулювання зовнішньоекономічної діяльності слід постійно звіряти з розвитком такої основоположної економічної категорії, як міжнародний розподіл праці. Перед зростаючою кількістю учасників зовнішньоекономічних зв'язків постає питання пошуку своєї економічної ніші у світовій системі розподілу праці, а одним із найважливіших моментів дослідження сучасної зовнішньої сфери виступає необхідність глибинного осмислення взаємодії змін у виробництві товарів і послуг та еволюції організаційно-економічних структур суб'єктів світогосподарського спілкування. Об'єктивні закономірності підштовхують Україну до пошуку відповідних методів, які можуть бути застосовані державою для удосконалення регулювання відносин на світовому ринку з метою забезпечення максимального ефекту [14].Зміни у податковій системі разом з прийняттям зваженого бюджету можуть зменшити в Україні диспропорцію перенакопичення боргів у державній фінансовій системі. Для цього необхідно залучити весь національний інтелектуальний потенціал. Адже соціальна спрямованість політики в країні є основою багатьох програм. Все це дає підставу вважати, що основним є не формальна стабільність національної валюти, не формальний баланс бюджету, не формальний збір податків, а реальна купівельна спроможність, реальний рівень життя людини, реальний товарообіг усередині країни, реальна платоспроможність України у зовнішньоторговельних операціях. Для здійснення таких практичних кроків або прийняття правильних рішень потрібні теоретичні розробки в галузі зовнішньоекономічних зв'язків. Світогосподарські зв'язки постійно розвиваються, мають досить гнучку систему, а вітчизняні господарники та підприємці зі своєю необізнаністю виявляються нерідко безпорадними у вирішенні багатьох питань. Багато в чому Це пояснюється тим, що і досі превалює тільки торговельна спрямованість зовнішньоекономічної діяльності, бо саме під цю концепцію будувалась управлінська ланка, розвивались організаційні форми, розроблялася методологія експортно-імпортної діяльності. Сьогодні ж актуальними є подальші спроби сформулювати своєрідні орієнтири зародження і регулювання нової зовнішньоекономічної моделі господарювання в Україні.Крім пошуків шляхів підтримки та розвитку виробництва у випуску високотехнологічної конкурентоспроможної на світових ринках продукції, назріла також необхідність у просуванні наукоємних технологій та виробництв, що дозволить зберегти на достатньо високому рівні експортний потенціал промислово розвинених областей України і відпрацювати можливий загальний курс подолання фінансових проблем.Набір теоретичних і методологічних орієнтирів є необхідним для прийняття правильних рішень. Це стосується практично всіх сфер діяльності людини, що спостерігаються в економічному житті, а тим більше у зовнішньоекономічній діяльності, і має особливо важливе значення, адже принципіальні рішення визначають розвиток цілих секторів і галузей народного господарства. Припущення помилок у цій сфері може призвести до значних перекосів, виявити які буде значно складніше, що займе багато зусиль і часу.Особливості передумов переходу від керованої державою до відкритої ринкової економіки викликають необхідність при формуванні зовнішньоекономічних зв'язків враховувати рівень конкурентоспроможності товарів у системі адміністративно-ієрархічних рівнів, починаючи з підприємств, міст, областей, регіонів і закінчуючи виходом експортоспроможної продукції на глобальний рівень. При вирішенні питань якості, складової експортного потенціалу регіону і визначенні об'єктивної конкурентоспроможності регіону та країни в цілому слід застосовувати рейтинг оцінки ієрархічного рівня пропозиції продукції підприємств.Обґрунтування нової моделі зовнішньоекономічної діяльності повинно бути адекватним зовнішній господарській сфері і відштовхуватись від внутрішніх реалій.Проблема взаємозв'язку і взаємовпливу внутрішніх і зовнішніх відносин -одна з найбільш складних проблем, яка була і залишається предметом гострої полеміки між різними теоретичними напрямками науки. Кожен з цих напрямків виходить із трактувати проблеми, що розглядається, із власних уявлень про джерела та рушійні сили взаємовідносин.Розбудова незалежної України об'єктивно потребує входження її у світове господарство на організаційно-економічних засадах ринкових відносин, а світогосподарські зв'язки стають одним із найважливіших факторів економічного зростання, структурних зрушень та підвищення ефективності національного виробництва. Розвиток зовнішньоекономічних відносин відкриває додаткові можливість у розвитку соціальної сфери та у створенні належних умов для задоволення життєвих потреб народу України. Входження в систему тісних світогосподарських зв'язків суттєво модифікує в країні процес відтворення, збільшує загальний обсяг виробництва і його ресурсний потенціал, надає можливості прилучатися до останніх надбань світової науки і техніки, а для України особливо цінним є досвід взаємного узгодження інтересів, накопичений іншими країнами, оскільки він ґрунтується на політико-економічних інструментах, а не директивно-командних методах.Принципового значення у розробках перспектив розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України повинні набути фактори їх багатовекторного спрямування. При збереженні пріоритетів, сформованих у попередні роки, потрібно не лише закріпити, а й забезпечити подальше посилення співробітництва з країнами колишнього СРСР (нинішніми країнами СНД, Балтії) та Східної Європи. Разом з тим необхідно розвивати стосунки з перспективними ринками Азії, Африки, Латинської Америки, Австралії, ставити стратегічні завдання щодо урізноманітнення і проникнення експортерів на ринки Західної Європи та Північної Америки. Особливого значення набуває і остаточне вирішення питань приєднання України до системи ГАТТ/СОТ. Адже це сприятиме більш повній реалізації експортного потенціалу наших підприємств з одного боку та залученню іноземних інвестицій з іншого.Таким чином, входження України в сучасний цивілізаційний процес можливе лише на базі відкритості економіки. Практичні ж заходи щодо створення нового механізму організації і регулювання зовнішньоекономічних зв'язків пов'язані з вирішенням трьох основних блоків проблем: формуванням необхідної законодавчої бази; створенням відповідного економічного середовища; розвитком інституційних структур, що регулюють зовнішньоекономічні зв'язки. Всебічне поліпшення інтегрування національної економіки у світове співтовариство, демократизація дозволять здійснити ринкові перетворення, повніше реалізувати трудовий потенціал, відродити виробництво, залучити нові наукові розробки і створити сприятливі умови життя в незалежній Україні. 1.3 Місце і роль систем стимулювання розвитку ЗЕД підприємстваФінансове сприяння, як відомо, є найбільш ефективним засобом мобілізації експортно-імпортного потенціалу підприємств. Однак, пропонуючи засоби стимулювання експорту із коштів державного бюджету, необхідно дотримуватися норм і вимог ГАТТ/COT, прийнятих у світовій практиці щодо порядку надання державної підтримки експорту, а також брати до уваги особливості узгодження умов приєднання України до цієї організації.Першочерговими завданнями в галузі економічного сприяння експорту підприємств з урахуванням сучасного стану економіки України й актуальних проблем у розвитку її загальноекономічного комплексу є: надання урядом гарантійних зобов'язань під кредитні ресурси, залучені уповноваженими банками для забезпечення оборотними коштами експортоорієнтованих виробництв і організацій; сприяння гарантуванню і страхуванню експортних кредитів для забезпечення захисту експортерів від комерційних і політичних ризиків.У межах подальшого розвитку і вдосконалення механізмів фінансової допомоги суб'єктам ЗЕД слід розширити державне кредитування експортоорієнтованих науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок (НДДКР), опанування виробництвом наукоємної і високотехнологічної продукції, можливості закупки обладнання для розвитку експортного виробництва (кредити на тривалий період у залежності від термінів окупності проектів), кредитування виробництва експортної продукції з тривалим циклом виготовлення, включаючи закупівлю сировини, матеріалів і комплектуючих частин, що не виробляються в Україні.Серед заходів економічного сприяння, здатних стимулювати зовнішньоекономічну діяльність підприємств, можливі такі:забезпечення державних гарантій банкам, що фінансують експортні поставки комерційного довгострокового кредиту;забезпечення державних гарантій по кредитах на участь у міжнародних торгах;страхування операцій по опануванню зовнішніх ринків [6].Фінансування капітальних вкладень, враховуючи гострий дефіцит коштів у бюджетах на найближчі роки, реально може здійснюватись у межах Державної програми економічного і соціального розвитку. В цьому зв'язку ефективним є проведення конкурсів з розміщення на підприємствах централізованих інвестиційних ресурсів і наступним відбором інвестиційних пропозицій для забезпечення в промисловості та сфері послуг виробництва експортних товарів на рівні кращих світових зразків. Державна підтримка мала б скласти до 40% від вартості проекту.Серед важливих напрямків підтримки експорту, особливо товарів високого ступеня обробки, є використання заходів податкового регулювання. У зв'язку з цим у межах удосконалення податкової системи і посилення її стимулюючого впливу на вітчизняних товаровиробників можливі різні форми податкового заохочення експортерів, у тому числі:утворення системи відшкодування ПДВ, виплаченого на внутрішньому ринку при закупівлі товарів у випадку їх подальшого експорту;стимулювання виробничої кооперації шляхом розширення масштабів ефективного використання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків митних режимів переробки відповідно до Митного кодексу України;розробка комплексу заходів зі зниження непрямого оподаткування експорту послуг;звільнення експортерів від виплати податку на рекламу;зниження розміру державного мита при розгляді в арбітражних судах тих справ, які пов'язані з виробництвом і подальшим експортом товарів.По мірі поліпшення економічної ситуації в країні стає можливою розробка додаткових механізмів податкового стимулювання експортної діяльності підприємств, у тому числі в формі інвестиційного податкового кредиту, що спричинило б збільшення машинотехнічного експорту через створення збутових фірм, дилерської мережі, сервісних центрів.На сучасному етапі економічних перетворень, коли йде активний процес формування принципово нової правової та інституційної основи відкритого ринкового господарства, особливого значення набувають цілеспрямовані зусилля держави з удосконалення нормативної бази, організаційного та іншого забезпечення експортної діяльності. Зі зменшенням втручання держави в підприємницьку діяльність, у тому числі в сфері зовнішньої торгівлі, суттєво зростає роль непрямих форм її участі в реалізації загальнонаціональних цілей і завдань у цій галузі. Система організаційно-правових і спеціальних заходів стимулювання експорту дозволить більш ефективно виконати покладені на державу функції її розвитку і розширення участі України в міжнародному розподілі праці.Підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняної продукції і розширення її доступу на зовнішні ринки пов'язано із створенням ефективної системи сертифікації експортованої продукції, у тому числі з відтворенням державної інспекції якості експортних товарів. Важливим аспектом цієї діяльності є участь України в роботі міжнародних і регіональних організацій по сертифікації.Процеси стандартизації зараз охоплюють не тільки сферу матеріального виробництва, але й сферу документообігу в зовнішній торгівлі. Використання прогресивних форм оформлення зовнішньоторговельної документації і листування дозволяє скоротити передпродажні витрати і заощадити час. У цьому зв'язку треба активізувати роботу з популяризації і широкого впровадження відповідного стандарту в діловодство і практику контрактної роботи експортерів.Однією з функцій державної підтримки експорту товаровиробників є сприяння в просуванні вітчизняної продукції на зовнішні ринки. Вдосконалення реклами експортних товарів є необхідною органічною частиною політики стимулювання експорту. Особливо сконцентрованою формою експортної реклами виступають торговельні виставки і ярмарки. При цьому в останні роки державна підтримка виставково-ярмаркової діяльності була практично згорнута, що призвело до значного збідніння українських експозицій на традиційних світових виставках. Перспективними формами просування експортної продукції України є проведення специфічних виставкових заходів, ярмарок, міжнародних контактів для суб'єктів малого підприємництва, виставок ідей і технологій, а також організація під егідою держави спеціалізованих торговельних делегацій для ознайомлення з ситуацією па зовнішніх ринках і встановлення ділових зв'язків Здійснення вищенаведених організаційно-правових і спеціальних заходів стимулювання експорту потребує нових витрат. їх сума незначна, оскільки відповідні заходи, як правило, не є високовитратними і можуть здійснюватися поетапно. Ефективним інструментом стимулювання експорту, в першу чергу підтримки виставково-ярмаркових, рекламних та інших заходів з освоєння зовнішніх ринків, може стати Фонд підтримки експорту за умови виділення йому необхідних коштів.Заходи зі стимулювання зовнішньоекономічної діяльності повинні включати розвиток зовнішньоекономічної освіти та наукових досліджень у сфері ЗЕД, а також створення необхідних організаційних умов. Важливо закріпити і надалі розвивати механізм консультацій, взаємної узгодженості інтересів та обговорення перспектив за участю представників органів влади й експортерів.Згідно із завданням щодо створення умов і механізмів надання кваліфікованої допомоги з експорту, з урахуванням світової практики, об'єднання експортерів мають виконувати такі інформаційно-консультаційні функції:координацію дій експортерів на зовнішніх ринках та узгодження умов виходу на ринок між зацікавленими членами об'єднання в інтересах оптимального використання кон'юнктури, дотримання правил конкуренції і міжнародних зобов'язань в Україні;збір та розповсюдження серед членів об'єднання інформації про державне регулювання зовнішньої торгівлі в іноземних країнах;збір та розповсюдження інформації про стан і перспективи розвитку світових товарних ринків;збір та розповсюдження інформації про специфічні вимоги до якості експортованих товарів за кордон та сприяння підвищенню якості таких товарів.Необхідно створити сприятливу основу для залучення іноземних інвестицій. Окрім забезпечення політичної та економічної стабільності, основним фактором залучення інвестицій ззовні є також зменшення податкового навантаження. Ефективність зниження податків для залучення іноземних інвестицій не тільки теоретично доведена, а й практично підтверджена досвідом країн з перехідною економікою, зокрема, Чехії [8].Іншою необхідною умовою розвитку реального сектору України є створення умов для переведення грошових коштів до нього з фінансового сектору. Для досягнення цієї мети ставки відсотків потрібно зменшити нижче рівня рентабельності вітчизняного виробництва (використавши досвід Росії).Такі засоби слід застосовувати одночасно, інакше відсутність хоча б одного з них зведе нанівець успіхи від інших.Свій вибір ринкової трансформації Україна зробила разом із проголошенням незалежності. Йдеться про утвердження основного принципу державотворення, за яким суверенність держави можлива лише на основі ринкової трансформації економіки. Тому головним завданням зовнішньоекономічної політики країни є створення сприятливих зовнішньоекономічних умов для розширеного відтворення економіки, розробка механізмів її модернізації, засвоєння досягнень міждержавного спілкування, обмін досягненнями науково-технічного прогресу з іншими країнами. Це стає можливим у процесі встановлення стабільних та широких контактів з країнами розвинутої ринкової економіки, що, в свою чергу, можливо за умови виробництва порівняно конкурентоспроможної продукції. Для досягнення цього потрібне вдосконалення механізму державного господарювання, створення відкритої економіки, запровадження інших елементів соціально орієнтованої ринкової економіки.Проблема створення в країні механізму економічного саморегулювання багато в чому збігається із завданням адаптації країни до сучасних реалій світового господарства. Крім того, перехід від централізовано керованої до ринкової економіки примушує паралельно вирішувати надзвичайно складні проблеми становлення власної державності. Тому в контексті нової стратегії розвитку країни особливого значення набуває питання подальшого поглиблення зовнішньоекономічного розвитку, забезпечення інтеграції української економіки в структуру світового економічного простору, міжнародного поділу праці.Перспективними перетвореннями зовнішньоекономічних зв'язків на цей період можуть бути розробка теоретичних засад щодо спеціальних програм децентралізації і подальшої лібералізації умов зовнішньоекономічної діяльності, демонтаж існуючої системи монопольних структур з одночасним забезпеченням ефективного державного регулювання та механізму стимулювання експорту продуктів високотехнологічних виробництв.Україна, як і інші держави, що утворилися після розпаду СРСР, великі надії покладає на інтеграцію у систему світогосподарських зв'язків, активну і зростаючу участь не тільки в регіональному, а й у міжнародному поділі праці та ефективному використанні його переваг. Усі урядові та альтернативні програми антикризових заходів і ринкової трансформації української економіки передбачають необхідність якнайшвидшого перетворення колишніх міжреспубліканських зв'язків у зовнішньоекономічні, розширення господарської взаємодії з основними центрами світового господарства та міжнародними фінансово-економічними інститутами, розгортання широкомасштабного ділового співробітництва на взаємовигідних засадах з усіма країнами світу [10].З прийняттям Конституції України в основному завершився період політичного становлення держави і як суверенного, суб'єкта міжнародної спільноти, і як цілісного організму. Це, власне, дві взаємопов'язані сторони: внутрішня самоорганізація, структурна і функціональна цілісність держави є необхідними передумовами існування її як повноцінного суб'єкта міжнародних відносин. Усе це Україна вже має. Тепер акценти зміщуються в бік вирішення соціально-економічних проблем. Ця сфера є основою життєдіяльності суспільства, без їх інтенсивного оновлення й ефективного розвитку закріпити досягнуте, а тим більше примножити його, буде неможливо.Одним із найбільших гальмівних факторів трансформації є глибоке укорінення віджилих форм економічного життя, а також інертність, пасивність значної частини адміністративного апарату, його патерналістсько-очікувальна позиція. Дається взнаки і втрата колишніх зовнішньоекономічних зв'язків, відсутність досвіду регулювання ринкових перетворень, некомпетентність управлінців і багато інших факторів.Стало очевидним, що спонтанне формування ринкової економіки і відповідної їй соціальної сфери в суспільстві в принципі неможливе. Для цього необхідне енергійне втручання держави, надання певних повноважень регіонам, активні, цілеспрямовані дії та копітка робота щодо входження країни в міжнародний поділ праці на повноправних засадах. Тому для розуміння закономірностей розвитку України в цілому та її регіонів на будь-якому етапі необхідно поєднувати виявлені загальні тенденції з аналізом структурних і функціональних особливостей сфер їхньої зовнішньоекономічної діяльності.Розуміння того, що економічне зростання неможливе без глибокого проникнення у міжнародні відносини і що зовнішньоекономічні відносини є домінуючими у суспільній свідомості, надзвичайно важливе для суб'єктів, які безпосередньо працюють у цій сфері. 1.4 Планування діяльності ЗЕД підприємстваПланування являється важливою частиною менеджменту ЗЕД, основною її функцією. Підприємство, яке не вміє планувати чи не вважає потрібним це робити, навряд чи може досягнути серйозних успіхів в своєму розвитку. Звичайно, планування - не панацея від усіх бід, проте уважний підхід до цього важливого етапу роботи створює основу для успішної діяльності підприємства як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.Суть планування можна визначити як уміння передбачити мету підприємства, результати його діяльності і ресурси, потрібні для досягнення цієї мети.В сфері ЗЕД планування означає також уміння визначати мету ЗЕД як складової частини загальної системи внутрішнього планування. Основна мета ЗЕД не повинна розходитися із загальною метою підприємства, повинна бути спрямована на їх успішне здійснення за рахунок зовнішніх факторів економічного росту. Планування допомагає відповісти на важливі запитання:1. Де підприємство знаходиться в даний час, які його економічні позиції, в тому числі в зовнішній сфері ?2. Яким чином, при допомозі яких ресурсів може бути досягнута мета підприємства, в тому числі по ЗЕД, і як може бути використана зовнішньоекономічна діяльність для його успішного соціально-економічного розвитку?Планування ЗЕД являється об'єктивно необхідним для будь-якого підприємства-суб'єкта ЗЕД. Це визначається насамперед:- прагненням підприємств, функціонуючих в умовах глобалізації ринку, одержати додатковий прибуток за рахунок більш повного використання переваг міжнародної праці, міжнародної економічної інтеграції; передбачити несприятливі дії зовнішніх факторів, різноманітні непередбачені обставини, котрі можуть відбутися на світовому ринку;- і головне - необхідність прогнозування свого майбутнього. Для цього важливо визначити яким буде ринок в майбутньому, в якому буде розвиватися, чого чекають споживачі від підприємства, які його можливості у збільшенні експортного потенціалу, об'єму продажу і т.д.Визначаючи бажані і можливі орієнтири своєї майбутньої діяльності на світовому ринку, підприємства тим самим зменшують можливість непередбачених дій зовнішніх факторів, ступінь ризику, пов'язаного з їх діями.Багато підприємств працюють без офіційно прийнятих планів. На їх думку, ситуація на ринку міняється дуже швидко, особливо на зовнішньому, щоби планування приносило яку-не-будь користь. Дійсно, зовнішнє середовище бізнесу, особливо міжнародного, характеризується швидкими змінами. В західних країнах це пояснюється високою насиченістю споживацького попиту, його індивідуалізацією, різноманітним характером. Ці зміни попиту диктують зрушення інших факторів середовища: технології, засобів зв'язку і т.д. Відповідно й бізнес повинен швидко мінятися.В економіці України рухливість середовища, зумовлена насамперед перехідним характером нашого господарства, стрімким входженням нашої країни в світовий інтеграційний процес, лібералізацією ЗЕД і, як наслідок, нестабільністю соціально-економічної сфери.Однак, як свідчить світовий досвід і деякі приклади господарювання вітчизняних підприємств, формальне планування має важливі переваги:- планування заохочує керівників постійно думати перспективно;- веде до більш чіткої координації діяльності підприємства;- стимулює менеджерів до реалізації своїх рішень в подальшій роботі;- сприяє більш чіткому визначенню фірмою своєї мети і завдань;- покращує забезпечення фірми необхідною інформацією;- допомагає більш раціональному розподілу ресурсів;- сприяє активізації роботи по вивченню світового ринку, пошуку необхідних партнерів по бізнесу;- робить фірму більш підготовленою до несподіваних змін;- полегшує контроль за діяльністю на підприємстві і т.д. В сучасних умовах жорстокої конкурентної боротьби на світовому ринку потреба в плануванні ЗЕД значно зростає.В залежності від ступеня невизначеності в плануванні, тимчасових орієнтацій ідей планування, меж планування і т.д., в світовій практиці використовують різні типи планування ЗЕД. Наприклад, в залежності від того, яку межу (період) часу охоплюють плани, складені на підприємстві, планування поділяється на три типи: довготривалі, середньотривалі, короткочасні.Довготривале планування охоплює довгі періоди часу. 10-25 років. Деякий час довготривале планування ототожнювалось із стратегічним, але ці два поняття розглядаються окремо. Стратегічне планування по своєму змісту багато складніше довготривалого. Середньотривале планування конкретизує орієнтири, визначені в довготривалих планах. Вони розраховані на більш короткий час.Донедавна середньотривале планування розраховувалось на 5 років, проте швидкість змін зовнішнього середовища зумовила необхідність скоротити термін цього типу планування приблизно до 2-3 років. В сфері ЗЕД середньотривалі плани вирішують завдання, пов'язані з перебудовою існуючих виробничих потужностей, оновленням асортименту, розширенням чи звуженням експорту (імпорту), пошуком нових ринків збуту і т.д.Короткочасне планування - вироблення планів на 1-2 роки.Зазвичай це річний план. який нараховує в собі конкретні завдання по здійсненню експортно-імпортних операцій. Вони (операції) містять інформацію про строки, об'єми, асортимент, черговість поставок і т.ін.Весь процес планування ЗЕД, як і внутріфірменого, можна умовно поділити на дві стадії:1. Розробка стратегії ЗЕД (стратегічне планування).2. Визначення тактики здійснення виробленої стратегії (оперативне чи тактичне планування).Стратегія виробничого підприємства - це сукупність головної мети і основних способів досягнення накресленої мети. Інакше кажучи, розробка стратегії підприємства означає визначення загальних напрямків його розвитку. Розробка стратегії ЗЕД означає визначення основних напрямків діяльності фірми в міжнародній сфері, на світовому ринку. Важливо ще раз підкреслити. що стратегічні плани розвитку ЗЕД повинні бути інтегровані в загальну стратегію розвитку підприємства в цілому [11].Стратегічне планування зазвичай розраховане на довгий період, хоч на багатьох підприємствах стратегія базується на середньотривалому плануванні (другий спосіб більш прийнятний для підприємств України, що працюють в умовах великої невизначеності). В галузі ЗЕД стратегічне планування може охоплювати період від 4 до 7 років.Як уже відзначалося, не варто ототожнювати стратегічне і довготривале планування.Стратегічне планування - це не функція часу, а насамперед функція направленості. Вона не просто зосереджена на даному періоді часу, а нараховує в собі сукупність глобальних ідей розвитку підприємства, в тому числі в сфері ЗЕД.Тактичне планування як правило охоплює короткочасний і середньотривалий періоди від 0,5 до 2 років (зазвичай рік). Воно має справу з вирішенням того, як повинні бути розраховані ресурси підприємства для досягнення стратегічної мети. Якщо головним питанням стратегічного планування являється питання:"Чого хоче досягти підприємство?", то тактичне планування спрямоване на вирішення іншого питання: "Як підприємство повинно досягти такого стану?".Процес планування ЗЕД в свою чергу полягає з цілого ряду етапів (фаз). Проте ще до початку роботи над планами ЗЕД підприємству важливо володіти інформацією з таких питань:- Що і коли експортувати (імпортувати)?- В яких умовах належить здійснювати ЗЕД ?- Які види і форми ЗЕД доцільно вибрати?- Які ресурси має підприємство для здійснення ЗЕД?- Якою повинна бути організаційна структура управління ЗЕД?- Який результат очікується від ЗЕД (приблизний розмір прибутку, рентабельність, розміри розширення збуту, валютна виручка і т.д.)?Процес планування може бути виражений такими етапами:1-ий. Визначення місії і комплексу завдань. Складання "дерева завдань".2-ий. Аналіз і оцінка внутрішнього і зовнішнього середовища. Інколи даний етап передує етапу визначення завдань.3-ій. Стратегічний аналіз. Фірма порівнює завдання і результати дослідження факторів внутрішнього й зовнішнього середовища, визначає розрив між ними, формує різноманітні варіанти стратегій.4-ий. Порівняння і визначення одної з альтернативних стратегій, її розробка.5-ий. Готується остаточний стратегічний план діяльності фірми в галузі ЗЕД.6-ий. Середньотривале планування. Розроблення середньотривалих планів і програм.7-ий. На основі стратегічного і середньотривалого планування розробляються річні оперативні плани і проекти.8-ий. Контроль за виконанням рішень, втілених у планах. Цей етап не являється стадією безпосереднього процесу планування, проте він має важливе значення для планування і реалізації стратегії ЗЕД підприємства, тому що дає можливість більш раннього виявлення можливого розриву між плановими показниками і фактичним виконанням та внесення відповідних корективів в цей процес. В цілому процес планування являє собою нібито замкнутий цикл з прямим і зворотнім зв'язком.Результатом процесу планування являється система планів, яку можна поділити на такі елементи:1. Стратегічний план (чи генеральний план), який частіше всього складається на 5 років.2. Загальнофірмовий план, основу якого складає "план розвитку", що містить в собі і розвиток ЗЕД.3. Оперативні плани підприємства. Вони можуть містити в собі загальнофірмові плани поточної діяльності підприємства, а також поточні плани підрозділів.Крім планів на підприємстві можуть розроблятися програми і проекти.Можливі три типи стратегії розвитку підприємства в галузі ЗЕД:1. Насиченість ринку. Мета даної стратегії полягає в забезпеченні економічного росту на освоєних ринках з традиційними товарами. Ця мета може бути досягнута за рахунок зниження стягнень (відповідно, і цін в порівнянні з конкурентами), підвищення якості товарів. 2. Диференціація продукту. Можливі два варіанти даної стратегії:а) імпортується товар, відомий за кордоном, але не відомий у своїй країні, або налагоджується його виробництво на основі здобутої ліцензії;б) експортується товар, освоєний у своїй країні, але не відомий на іноземному ринку, чи налагоджується виробництво даного товару за кордоном. Ефект досягається за рахунок монопольного становища даного підприємства в своїй країні чи за кордоном.3. Диверсифікація виробництва. Дана стратегія передбачає початок виробництва за кордоном принципово нової продукції, раніше не властивої для підприємства. В результаті диверсифікації створюються кращі умови для господарського маневру, розширюються можливості впливу на економіку підприємства несприятливої світової господарської коньюктури, в тому числі погіршення "умов торгівлі". Цим самим скорочується ризик, характерний для вузькоспеціалізованих фірм.Для розробки і вибору стратегічних рішень підприємства в галузі ЗЕД важливе значення має аналіз і планування свого господарського портфеля. Останній являє собою набір видів продукції. яку випускає чи планує випускати підприємство в майбутньому. В залежності від видів продукції портфель підприємства ділиться на частини, які називаються стратегічними господарськими підрозділами (СГП).В міжнародній практиці виділяють 4 види СГП: "Знак питання", "Зірка", "Дійні корови", "Собаки".Якщо продукт знаходиться в сегменті "Знак питання", то для нього характерні високі темпи росту збуту і відносно низька частка ринку. Для сегменту товарів "Зірка" характерні високі темпи росту збуту і велика частка ринку. Ці товари вважаються лідерами. "Дійні корови" характеризуються невисокими темпами росту збуту і високою часткою ринку. Для "Собак" характерні низькі темпи росту збуту і невелика частка ринку.Всі види СГП взаємопов'язані між собою і в цьому взаємозв'язку впливають один на одного і на розвиток підприємства в цілому. Тому, плануючи свій господарський портфель, підприємство повинно постійно тримати в полі зору становище кожного свого СГП на ринку і забезпечувати оптимальне співвідношення між ними в портфелі. Довготривале відхилення від оптимальної збалансованості в портфелі може привести до кризисного стану підприємства.Важливими показниками планування ЗЕД на підприємстві являються: валютна виручка з розподілом на товари і товарні групи; експортна виручка; рентабельність експортних та імпортних операцій; асортимент експортної та імпортної продукції; доля експорту у вартості продукції [12].1.5 Маркетинг в ЗЕД та його вплив на ефективність діяльності підприємстваПідприємства, що виходять на світовий ринок, зустрічають сьогодні жорстоку конкурентну боротьбу. Щоб вижити в цій боротьбі і досягти успіху, необхідно використовувати можливості маркетингу.Саме на основі маркетингової діяльності проводиться більшість комерційних операцій на світовому ринку. Спеціальними дослідженнями встановлено, що більше 75% комерційних невдач відбувається через помилки в маркетинговій діяльності. Тому майбутнім спеціалістам-менеджерам ЗЕД необхідно уважно і творчо віднестися до вивчення теорії і практики міжнародного маркетингу, досвіду західних і вітчизняних фірм в цій галузі.Більш докладно ці проблеми розглядаються в спецкурсі "Міжнародний маркетинг". При їх вивченні треба звернути увагу на необхідність і важливість маркетингового забезпечення управління ЗЕД підприємства, відзначити деякі основні "точки" взаємодії.Термін "маркетинг" означає діяльність в сфері ринку збуту. На українську мову цей термін не перекладається. Під маркетингом розуміється система внутріфірменого управління, спрямована на вивчення і облік ринкового попиту, потреб і вимог конкретних споживачів до продукту для більш обґрунтованої орієнтації виробничої діяльності фірми і діяльності в сфері збуту.Міжнародний маркетинг ґрунтується на принципах внутрішнього (національного) маркетингу. Тому використані в ньому стратегії, принципи і методики являються характерними і для міжнародного маркетингу. Разом з тим міжнародний маркетинг має свої специфічні особливості. При виході на зовнішній ринок виникає принципіально нова ситуація, більш різноманітнішим стає зовнішнє середовище, збільшується число факторів, що впливають на прийняття рішень. Це призводить до того, що:1) підвищується ступінь невизначеності в діяльності підприємства;2) зростає ступінь ризику, з'являється додатковий ризик його діяльності;3) збільшується потреба в інформаційному забезпеченні підприємства;4) підвищуються вимоги до координації різних напрямків і сфер їх діяльності.Все це і визначає специфіку міжнародного маркетингу, робить необхідним його використання в управлінні ЗЕД.Міжнародний маркетинг входить до складу функцій, які здійснює підприємство в рамках ЗЕД. Разом з тим він являє собою самостійну галузь діяльності підприємства при виході на зовнішні ринки. Міжнародний маркетинг можна визначити як систему планування, реалізації, контролю й аналізу міроприємств, спрямованих на багатонаціональне ринкове середовище і пристосування до його умов підприємства, яке здійснює свою діяльність більш як в одній країні [23].В розвитку міжнародного маркетингу виділяють три основних етапи:1-ий. Традиційний маркетинг. Він являє собою звичайний продаж товарів за кордон, коли експортер несе відповідальність тільки до моменту доставки товару. Подальша доля проданого товару його, як правило, не цікавить.2-й. Експортний маркетинг. Тут експортер займається систематичним вивченням цільового іноземного ринку і пристосовує своє виробництво до вимог даного ринку, що постійно міняються.3-й. Міжнародний маркетинг. В умовах використання міжнародного маркетингу експортер глибоко вивчає ринок, використовуючи для цього широке коло маркетингових інструментів. При цьому міжнародний маркетинг поширюється не тільки на чисто торгові операції, але й на інші види і форми ЗЕД (на спільні підприємства, дочірні підприємства, технологічний обмін, надання транспортних, страхових, туристичних та інших послуг). Міжнародний маркетинг набирає все більш глобального характеру.Використання міжнародного маркетингу в управлінні ЗЕД насамперед вимагає його планування, розробки стратегічної маркетингової програми. Важливо відзначити, що стратегічна маркетингова програма складає основу загального стратегічного плану фірми, в області ЗЕД.Ринкова ситуація постійно міняється, тому фірма завжди повинна мати стратегічну маркетингову програму на наступні 3-5 років.Планування міжнародного маркетингу також має свої стадії. Це:1)аналіз середовища діяльності підприємства і прогнозування тенденцій його розвитку;2) визначення системи завдань на основі загальних завдань підприємства;3) визначення пріоритетних напрямків діяльності;4) сегментація іноземних ринків, вибір цільових сегментів;5) розробка стратегії виходу підприємства на іноземні ринки і поведінки на них;6) розробка міроприємств маркетингового комплексу, тобто політики: товарної, збуту, цінової, стимулюючої.чи комунікаційної і т.д.7) організація міжнародного маркетингу підприємства;8) контроль за досягненням завдань міжнародного маркетингу і, при необхідності, корекція стратегії міжнародного маркетингу.Перш ніж вирішити вийти на світовий ринок, підприємству необхідно багато чого дізнатись, досконало розібратися в особливостях внутрішнього й зовнішнього середовища.До внутрішнього середовища відносяться функціональні структури підприємства, система розробки, виробництва і збуту товарів, кваліфікація кадрів і їх використання, системи передачі інформації між ланками управління та ін.До зовнішнього (оточуючого) середовища відносяться конкуренти, покупці, посередник, фінансові установи, митні та державні органи і т. п. Важливу роль відіграє економічна ситуація в країні, політична обстановка, природні умови, культура, традиції та ін.Всі фактори внутрішнього й зовнішнього середовища розподіляються на ті, що піддаються управлінню з боку підприємства, і ті, що не піддаються, тобто такі, до яких треба пристосовуватись.Зовнішнє середовище відносно до міжнародного маркетингу ділять на дві частини: економічну і культурну.Проте, з метою більш детального вивчення, її справедливо було б розподілити на такі чотири сфери: економічну, соціально-культурну, політико-правову і природну.Економічне середовище країни (її ринку) розкриває справжні потенціальні можливості споживання товарів і послуг. Головними показниками, що характеризують економічне середовище, являються: рівень життя, валовий національний продукт, рівень розвитку економіки, стабільність валюти.До числа основних елементів соціально-культурного середовища міжнародного маркетингу відноситься мова (в світі налічується близько 100 офіційних мов і приблизно 3000 самостійних діалектів), символи (жести, слова, об'єкти, зображення), особливості релігії, освіта, розподіл соціальних ролей між членами суспільства [23].Політико-правове середовище охоплює такі аспекти, як політична система, законодавство приймаючої країни (торгове і господарське право, трудове право та ін.), національне законодавство про регулювання ЗЕД, норми міжнародного права та ін.До основних елементів природного середовища міжнародного маркетингу відносяться: клімат, характеристика рельєфу, наявність корисних копалин і природних ресурсів, особливості інфраструктури і т.д.Аналіз складових частин внутрішнього і зовнішнього середовища здійснюється по окремих країнах, регіонах чи з точки зору світового ринку в цілому.Важливе місце в системі міжнародного маркетингу займає дослідження іноземних ринків, під яким, як правило, розуміють процес пошуку, збору, обробки й аналізу даних про проблеми, пов'язані з маркетингом товарів і послуг.Головна мета маркетингових досліджень - зменшення невизначеності і ризику при прийнятті комерційних рішень.Маркетингові дослідження, що проводяться на зарубіжних ринках, як правило, складаються із двох великих блоків:дослідження ринків; дослідження потенціальних можливостей підприємства.Перший блок дослідження ринків включає в себе такі аспекти:- вивчення й аналіз умов ринку;- аналіз попиту;- аналіз пропозицій;- аналіз вимог споживача до товару;- аналіз перспектив розвитку ринку;- вивчення форм і методів торгівлі;- вивчення і оцінка діяльності підприємств-конкурентів;- вивчення підприємств-покупців товару, що їх зацікавив;- вивчення комерційної практики, транспортних, торгово-політичних умов;- вивчення умов руху товарів та ін.Другий блок - дослідження потенціальних можливостей підприємства передбачає:- аналіз господарської діяльності підприємства;- аналіз конкурентноздатності підприємства;- аналіз конкурентноздатності продукції підприємства;- оцінка його потенціальних конкурентних можливостей.При дослідженні іноземних ринків використовуються традиційні методи та інструменти. Разом з тим тут є своя специфіка, яка визначається об'єктом дослідження.В залежності від техніки проведення досліджень, характеру інформації, способів її надходження і використання, маркетингові дослідження у зовнішньоекономічній сфері можна розділити на такі види:1. Кабінетні дослідження. Вони, як правило, проводяться на основі вторинної інформації, яка може бути одержана в результаті вивчення урядових звітів, досьє зовнішньоторгових організацій, комп'ютерних банків даних і т.д. Такі дослідження відносно недорогі і дають можливість одержати відповідь на ряд запитань, що цікавлять підприємство. Наприклад, про стан митного законодавства, стан економіки окремих країн, стан і тенденції розвитку коньюктури окремих ринків, торгово-політичні режими, вартість перевезень різними видами транспорту та ін. [12].З кабінетних досліджень і починаються маркетингові дослідження іноземних ринків. Проте такі дослідження не дають можливості одержати відповідь на всі запитання, що цікавлять підприємство, і не всі країни володіють такою інформацією.3. Польове дослідження. Являє собою дослідження ринку на місці. Воно найбільш складне й дороге, але це самий ефективний метод вивчення ринку. Цей вид дослідження дозволяє отримати первинну інформацію, оцінити реальний споживацький попит і фактори, що його формують, враховувати результати досліджень для розробки керівництвом підприємства тактики поведінки на ринку.Крім розглянутих, використовуються і такі методи дослідження іноземних ринків, як метод пробного продажу, підтримки особистих ділових контактів з представниками іноземних фірм та ін.Маркетингове дослідження, що проводиться на іноземних ринках, відрізняється від того, що проводиться на внутрішньому ринку. Ця різниця полягає:- в складності одержання первинної інформації;- нестачі(чи відсутності) вторинної інформації;- значних затратах на проведення польових досліджень;- необхідності координації досліджень на ринках різних країн.Маркетингові дослідження проводяться підприємством або самостійно, або на його замовлення спеціалізованим маркетинговим фірмам. Щоб маркетингові дослідження були ефективними, вони повинні проводитися систематично і охоплювати якомога більше джерел інформації.Аналіз оточуючого середовища міжнародного маркетингу і пов'язаного з ним ринку дає можливість визначити систему завдань міжнародного маркетингу, які являються складовою частиною стратегічної маркетингової програми. Завдання міжнародного маркетингу зумовлені загальними завданнями діяльності підприємства, в т.ч. у зовнішній сфері.Можна виділити такі групи завдань:1. Ті, що характеризують становище підприємства на ринку (досягнення певного становища ринку, показники обігу, освоєння нових ринків).2. Виробничого характеру (ефективне використання ресурсів, продуктивність праці).3. Рентабельність (цільові показники прибутковості підприємства).4. Фінансові (кредитна здатність, ліквідність, структура капіталу).5. Соціального характеру (становище робітників та ін.).6. Забезпечення і підтримка іміджу підприємства.Безпосередньо завдання міжнародного маркетингу являють собою конкретизацію першої групи загальних завдань підприємства. Це забезпечення цільового становища ринку і виходу підприємства на традиційні і нові ринки, підвищення об'єму продажу (закупок), формування попиту, стимулювання збуту і т.д.Для успішної реалізації поставлених завдань підприємство розробляє різні маркетингові стратегії: охоплення ринків і ринкових сегментів, конкурентні, виходу на нові ринки, виходу на ринки з новим товаром, цільові, ринкового попиту, товарної політики і т.д. Їх зміст багато в чому залежить від загальної стратегії підприємства, в т.ч. в галузі ЗЕД.Основою планування виходу підприємства на зовнішні ринки являється вибір оптимального способу проникнення його на ці ринки. В сучасних умовах склались три основних способи виходу підприємства на зовнішні ринки:1. Створення власної ланки збуту на цільових іноземних ринках. Такий спосіб поряд з функцією збуту дозволяє добре вивчити особливості конкретних ринків, умови роботи на них. Однак він вимагає великих затрат і може бути вигідним в тому випадку, якщо підприємство має значні об'єми реалізації продукції, що дозволяють окупити витрати на створення власної ланки збуту.2. Використання ланки збуту за кордоном. Цей спосіб дає можливість використання незалежних торгових посередників. Він особливо потрібен при виході підприємства на нові ринки, коли власна ланка збуту ще не створена чи її створення неефективне. Робота торгових співробітників вимагає опрацювання ряду важливих питань, таких як передача повноважень по експорту товару, винагорода, відповідальність за реалізацію та ін. Всі ці питання виясняються в контрактах про торгово-посередницькі операції.3. Спосіб виходу на іноземні ринки шляхом створення власного виробництва товарів за кордоном (СП, дочірніх філіалів та ін.). Такий спосіб вигідний тоді, коли даний ринок для підприємства перспективний, а виробництво товарів на місці може дати відчутну економічну вигоду за рахунок економії на транспортних витратах, мита, нетарифних обмежень, використання кваліфікованої, але більш дешевої робочої сили, приближення виробництва до джерел сировини і т.п.Організувавши вихід на іноземні ринки таким чином, підприємство може значно підвищити ефективність ЗЕД.Однак при цьому необхідно добре знати умови діяльності в даній країні, її законодавчі акти.На основі дослідження, оцінки й вибору іноземних ринків, розробляється товарна, цінова, збуту та інші види політики, тобто міроприємства маркетингового комплексу, що входять в стратегічну маркетингову програму.Майбутнім спеціалістам в галузі ЗЕД і тим, хто займається даною діяльністю, настійно рекомендується глибше знайомитися з основними завданнями й перевагами використання маркетингу в управлінні ЗЕД, оскільки:1) міжнародний маркетинг озброює підприємство-суб'єкт ЗЕД чіткою програмою дій;2) маркетингове забезпечення менеджменту ЗЕД дає можливість підприємству максимально врахувати вимоги конкретних іноземних ринків, конкретних споживачів, тенденції і перспективи їх розвитку. І одночасно впливати на ці ринки у вигідному для себе напрямку.На жаль, вітчизняні підприємства ще недостатньо використовують міжнародний маркетинг в управлінні ЗЕД. Очевидно, що більш активну участь українських підприємств-суб'єктів ЗЕД в цій діяльності дозволило б значно підвищити якісний рівень управління ЗЕД, зміцнити позиції на іноземних ринках [11].Ключові поняття: планування ЗЕД, стратегічне планування, тактичне планування, типи стратегій розвитку підприємства в галузі ЗЕД, планування господарського портфеля, організаційна структура управління, відділ ЗЕЗ, ЗТФ, міжнародний маркетинг, сфера міжнародного маркетингу, природне середовище, соціально-культурне середовище, природне середовище, дослідження іноземних ринків, сегментація ринків, методи виходу на іноземні ринки, організація міжнародного маркетингу.Висновки до розділу 1У ході аналізу законодавства з зовнішньоекономічної діяльності виявлено:1. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється за допомогою адміністративних та економічних методів.2. Адміністративні методи безпосередньо впливають на господарські відносини. Адміністративні методи найдоцільніше застосовувати за умов економічної нестабільності, зростання дефіциту та інфляції. Ними користуються, як правило, протягом короткого терміну з метою захисту економіки країни або її відродження через мобілізацію та оптимальне використання ресурсів. До них належать ембарго (повна заборона зовнішньоекономічної діяльності), ліцензування, квотування, специфічні вимоги до товару та ін.3. Економічні -- діють через ринковий механізм. Економічні методи регулювання займають провідне місце в період стабілізації економіки. До них належать митні тарифи, збори, імпортні депозити (в галузі імпорту), пільгові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від сплати податків тощо (в галузі експорту).4. Стратегічним напрямком державного регулювання зовнішньоекономічної сфери є проведення експортоорієнтованої політики підприємств, що передбачає оптимізацію структури експорту, розширення асортименту товарів та послуг, підвищення частки високотехнологічної продукції в загальному обсязі, пошук нових ринків збуту. Однак, з огляду на надто високу імпортозалежність (насамперед енергозалежність) України, досягнення зростання експорту без росту імпорту неможливе. А оскільки торговельні обмеження на імпорт практично вичерпали свої можливості, то основним напрямом скорочення імпорту повинно стати зменшення енергоємності ВВП за рахунок інтенсифікації впровадження ресурсозберігаючих технологій. 2. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства і його продукту2.1.1 Опис підприємстваПовна назва: Товариство з обмеженою відповідальністю «Моргун Груп».Скорочена назва: ТОВ «Моргун Груп»Адреса: м. Київ, вул. Кудрявська 23, індекс 04053 телефон:+38 044 501-07-34 факс:+38 044 501-07-35e-mail: info@hunter.ua ТОВ «Моргун Груп» існує на ринку України з 2000 року. У перші роки свого існування, основними напрямами діяльності фірми «Моргун Груп» були: · озеленення ландшафтних ділянок, · продаж кімнатних і вуличних рослин. З вересня 2001 року компанія освоїла новий напрям - полив територій за допомогою професійних систем поливу HUNTER (виробництва США). З цього ж року ТОВ «Моргун Груп» є офіційними представниками американської фірми HUNTER в Україні. На сьогоднішній день ТОВ «Моргун Груп» займається дрібногуртовими та гуртовими продажами професійних систем поливу фірми HUNTER, і має дилерську мережу як по місту Києву, так і по Україні в цілому. У складі ТОВ «Моргун Груп» є також структурний підрозділ, який займається проектуванням і виконанням робіт по впорядкуванню і озелененню. Це означає, що фахівці компанії пропонують замовникові комплекс робіт і послуг, що включає: топографічну зйомку ділянки, його вертикальне планування, проектування ливнестоків, дренажі, каналізаційні комунікації, розрахунок систем професійного поливу, зовнішнього освітлення. Окрім цього, в комплекс послуг, пропонований фахівцями компанії, входять завезення необхідного ґрунту, всіляке озеленення і впорядкування - доріжки, водоймища, водопади, малі архітектурні форми. ТОВ «Моргун Груп» входить до складу групи компаній «ГРІН ГРУП», в яку входить також і ТОВ «Системи поливу». Дана компанія займається питаннями проектування і безпосереднього монтажу систем поливу. До складу групи компаній «ГРІН ГРУП» входить також садово-ландшафтний центр «КОНЧА-ЗАСПА», що знаходиться в однойменному селищі. На території садово-ландшафтного центру замовники, ландшафтні архітектори зможуть вибрати на свій смак будь-які вічнозелені рослини, кущі з різних куточків світу, причому тільки високої якості, і з найбільш відомих розплідників. 2.1.2 Опис продукціїПолив -- це один з видів догляду за Вашим садом, який необхідно здійснювати, під час всього вегетативного періоду.Коли в ґрунті немає достатньо вологи для нормального росту рослин, від цього в першу чергу страждають нещодавно посаджені дерева, чагарники і рослини з неглибокою кореневою системою, наприклад, такі як клумбові квіти. Нещодавно посаджені дерева, чагарники, газонна трава і садові рослини потребують регулярного притоку води і регулярного поливу, особливо в перший сезон зростання, оскільки це сприяє розвитку міцного коріння і швидкої приживаності. Одні рослини вимагають багато вологи, а іншим достатньо випадних дощів. Старіші дерева, особливо плодові, потребують додаткового поливу в сезон плодоносіння, інакше вони постраждають від комах і хвороб. Проникнення води глибоко в кореневу зону грає життєво важливу роль для збереження здоров'я рослин протягом тривалого часу. Газонам необхідний вологий ґрунт, просочений водою на глибину 20--30 см, а дерева потрібно поливати до тих пір, поки волога не просочує ґрунт на глибину не менше метра. Всім деревам і кущам необхідна достатня вологість в кореневій зоні, щоб залишатися здоровими і пишно розростатися. Графіки поливу для різних культур залежно від кліматичних умов різні. Від структури ґрунту залежить швидкість і глибина проникнення води. Більшістю видів грантів є суміш піску, мула і глини. Пісок вбирає воду і швидко висихає, а глина вбирає і утримує вологу набагато довше. Інтенсивність і частота поливів залежить від багатьох чинників, зокрема від погоди, виду рослин, типу ґрунту, а також від вашого графіка і задумів, пов'язаних з ландшафтом. Вітер і температура також визначають додаткові потреби рослин у воді. Системи автоматичного поливу -- це інженерно-технічний комплекс, що забезпечує автоматизоване зрошування певної території по заданому графіку. Системи автоматичного поливу дозволяють виконувати зрошування ділянки якісніше і професійно, чим при ручному поливі. Конструкція системи передбачає найбільш оптимальний і точний об'єм поливу, як газону, так і зелених насаджень. Часто, система повинна бути розділена на зони (сектори). Кожна зона планується так, щоб пристосувати систему водопостачання до найбільш ефективного об'єднання розбризкувачів в групи. Шланги, що сполучають розбризкувачі повинні бути встановлені по розмірах відповідним силі водяного натиску в системі. Система повинна бути розроблена з урахуванням повного обхвату. Розбризкувачі повинні бути відібрані на основі типу ділянки, яка зрошуватиметься (дерева, кущі, квітники, газон і ін.), характеристик системи водопостачання (тиск), складу ґрунту і площі, яка повинна бути охоплена поливом. Поливальні системи, як правило, управляються міні-комп'ютером або таймером, який ви програмуєте за часом і секторам поливу. Така система проста в управлінні, її можна запрограмувати, в який день і годину здійснюватиметься полив того або іншого сектора на вашій ділянці, ви можете вже не турбуватися -- система все зробить без вашого подальшого втручання. Дощувателі з'являються з-під землі тільки під час поливу і не заважають надалі при знаходженні на ділянці. Монтаж системи поливу -- наступний етап реалізації проекту. Всі роботи можна розділити на наступні етапи: прокладка траншей, монтаж трубопроводів і дощувателів, монтаж блоків автоматики і напірного вузла і пуско-наладка. Перед зимовим періодом має проводитися планова зимова консервація системи поливу, осушення мережі трубопроводів стислим повітрям, підготовка до зберігання насосного устаткування і пристроїв управління. Навесні здійснюється плановий запуск системи поливу, очищення робочих частин тих, що дощують від талих нашарувань. Термін служби і зносу складових систем поливу коливається від декількох років до декількох десятків років. На сьогоднішній день, здається, залишилися мало людей які не знають або не чули про системи автоматичного поливу Hunter. Системи поливу саме цієї фірми зрошують: -- газони біля Ейфелевої башти в Парижі; -- спортивні стадіони в Барселоні; -- парк і клумби біля Білого Будинку в США; -- більшість дорогих готелів в Анталії (Туреччина) і на Канарських островах, а також готелі багатьох інших міст Європи. |
 |
||||||||||||||||||
| ©2011 |
