БОЛЬШАЯ НАУЧНАЯ БИБЛИОТЕКА  
рефераты
Добро пожаловать на сайт Большой Научной Библиотеки! рефераты
рефераты
Меню
Главная
Банковское дело
Биржевое дело
Ветеринария
Военная кафедра
Геология
Государственно-правовые
Деньги и кредит
Естествознание
Исторические личности
Маркетинг реклама и торговля
Международные отношения
Международные экономические
Муниципальное право
Нотариат
Педагогика
Политология
Предпринимательство
Психология
Радиоэлектроника
Реклама
Риторика
Социология
Статистика
Страхование
Строительство
Схемотехника
Таможенная система
Физика
Философия
Финансы
Химия
Хозяйственное право
Цифровые устройства
Экологическое право
Экономико-математическое моделирование
Экономическая география
Экономическая теория
Сельское хозяйство
Социальная работа
Сочинения по литературе и русскому языку
Товароведение
Транспорт
Химия
Экология и охрана природы
Экономика и экономическая теория

Статистика продукції промисловост

Статистика продукції промисловост

7

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Кафедра обліку і аудиту

Реферат

з курсу „Економічна статистика”

за темою: „Статистика продукції промисловості”

Зміст

Вступ

Розділ І. Поняття промислової продукції та завдання її статистичного вивчення

Розділ ІІ. Облік промислової продукції

Розділ ІІІ. Система вартісних показників обсягу продукції

Розділ ІV. Статистика якості промислової продукції

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Основою життя і розвитку суспільства є виробництво матеріальних благ. Суму матеріальних благ, вироблених суспільством за певний період часу у галузях виробничої сфери, називають сукупним суспільним продуктом, матеріальна частина якого створюється у таких галузях, як сільське господарство, будівництво, лісове господарство і, особливо, промисловість, на яку припадає біля двох третіх його загального обсягу. Завдання промисловості - провідної галузі матеріального виробництва - забезпечення особистих і суспільних потреб своєю продукцією. Обсяги і структура промислової продукції визначають економічну могутність держави, здатність забезпечити певний рівень добробуту її народу.

Промисловість ділиться на добувну і обробну галузі. Обробна промисловість в свою чергу поділяється на важку, легку і харчову. До важкої промисловості відносяться металургійні, коксівні, машинобудівні підприємства та інші. До легкої промисловості - ткацькі, швейні, взуттєві, трикотажні та інші підприємства. До харчової промисловості відносяться кондитерські фабрики, мелькомбінати, хлібокомбінати, м'ясокомбінати та інші.

Виробництво промислової продукції здійснюється промисловими і непромисловими підприємствами і організаціями (незалежно від форм власності), а також підприємцями. В обсяг промислової продукції входить продукція промислових підприємств, підприємств та виробництв з переробки сільськогосподарський продуктів і сировини, а також продукція підсобних промислових підприємств, які є на балансі промислових організацій.

Промислова продукція, як результат промислової діяльності може виступати в декількох видах: основна, побічна і зв'язана. Основна продукція - це результативна діяльність підприємств без врахування відходів. Продукція, яка випускається разом з основною і має самостійну цінність, називається побічною. Якщо при виробництві з одного виду сировини одночасно получають декілька видів виробів, то таку продукцію називають зв'язаною.

Отже, як галузь економіки промисловість являє собою сукупність окремих самостійних промислових підприємств (закладів), виробничих об'єднань, призначення яких - виробництво матеріальних благ.

Статистика промисловості виконує багато завдань, а саме: визначає обсяг випуску продукції у поточних та фіксованих цінах, його структуру та структурні зрушення, рівномірність та ритмічність динаміки у діючих та фіксованих цінах та ін.

Розділ І. Поняття промислової продукції та завдання її статистичного вивчення

Промислова продукція - це прямий корисний результат промислово-виробничої діяльності підприємств у формі готових продуктів, напівфабрикатів, у формі робіт і послуг промислового характеру і сальдо незавершеного виробництва.

У цьому визначенні головні ознаки промислової продукції, однак не вся вироблена на даному підприємстві продукція може належати до неї. До промислової продукції відносять вироби, які є результатом праці на даному підприємстві, в його цехах, де здійснюється обробка сировини чи предметів праці. Закуплена сировина не може зараховуватися до складу продукції даного підприємства. По-друге, промислова продукція - це результат лише основної виробничо-промислової діяльності. Тому до промислової продукції не належить продукція непромислових, хоча і виробничих підрозділів підприємства, наприклад, транспортного цеху, будівельного підрозділу чи підсобного сільськогосподарського виробництва. Продукція цих підрозділів відноситься до відповідних галузей народного господарства - вантажного транспорту, капітального будівництва чи сільського господарства.

По-третє, промислова продукція - це прямий результат основної діяльності, тому побічні результати виробництва - відходи, одержані в процесі виготовлення продукції (стружка, тирса), не можуть бути промисловою продукцією, навіть якщо вони реалізовані. Від відходів виробництва слід відрізняти попутні продукти, які враховуються у складі промислової продукції нарівні з основною.

По-четверте, промислова продукція - це лише корисний результат виробничої діяльності, тобто е, що може використовуватися за призначенням. З огляду на це не можна вважати промисловою продукцією непридатні вироби чи деталі, тобто виробничий брак навіть за умови його реалізації.

Промислова продукція, як правило, виражена у речовій формі. Щодо послуг, то вони не створюють матеріальних благ, а лише відновлюють або підвищують їх споживну вартість (наприклад, ремонт устаткування, хромування окремих деталей).

Стосовно ступеня завершеності виробництва на даному підприємстві промислова продукція може виступати у вигляді готових виробів, напівфабрикатів, незавершеного виробництва.

Готові вироби - це продукція, що не вимагає подальшої обробки на даному підприємстві. Тобто це стандартна, сертифікована, укомплектована продукція, яка пройшла відділ технічного контролю і передана на склад готової продукції. Їх особливістю є те, що вони призначені для відпуску на сторону, тобто іншим підприємствам, збутовим організаціям, а також своїм непромисловим підрозділам - власному капітальному будівництву, підсобному сільському господарству чи установам культури і побуту та іншим. Наприклад, для машинобудівного заводу готовим виробом будуть верстати, для комбайнового - готові комбайни.

Напівфабрикати - це продукція, яка виготовлена в одних цехах і потребує зборки чи доробки в інших цехах. Деяка частина їх може відпускатися на сторону. За своїм економічним призначенням такі напівфабрикати не відрізняються від готових виробів і справа лише в організаційно-виробничій структурі підприємства та фірми. Наприклад, на текстильному комбінаті із завершеним виробничим циклом напівфабрикатами є пряжа і сирова тканина; з пряжі, виробленої на прядильних і ткацьких фабриках виготовляють сирову тканину, а з неї в оброблювальній фабриці - готову тканину. Водночас на самостійних прядильних і ткацьких фабриках пряжа і сирова тканина виступають уже не напівфабрикатами, а готовими виробами, оскільки на цих підприємствах вони не вимагають подальшої обробки.

Крім того, до готової продукції та напівфабрикатів належать також продукти підсобних і допоміжних цехів, які забезпечують нормальну роботу основних цехів підприємства і лише незначна їх частина відпускається на сторону. Це виготовлена тара в підсобних цехах чи інструменти, форми штампів - в допоміжних. За своєю натурально-речовою формою - це готові вироби і напівфабрикати неосновного виробництва та роботи промислового характеру.

Незавершене виробництво - предмети, обробка яких почата в даному цеху, але не закінчена в звітному році. Це, зокрема, всі види виробів, які ще не набули закінченого товарного вигляду (наприклад, заготовка, яка обробляється на металорізальному верстаті і т. ін.).

Поділ на незавершене виробництво і напівфабрикати залежить від організаційної структури підприємства. При без цеховій структурі управління, що характерна для невеликих підприємств, напівфабрикатів немає. Всі незавершені обробкою предмети праці вважаються незавершеним виробництвом. При об'єднанні цехів продукти, які раніше вважалися напівфабрикатами, будуть враховуватися в складі незавершеного виробництва, а при роз укрупненні цехів частина предметів праці, яка раніше вважалася незавершеним виробництвом, враховуватиметься в складі напівфабрикатів.

У процесі вивчення виробництва та збуту промислової продукції статистикою розв'язуються такі завдання:

· Визначення обсягу промислової продукції в натуральних, умовно-натуральних та вартісному вираженні;

· Характеристика відвантаженої продукції;

· Статистичне вивчення якості та асортименту промислової продукції;

· Статистичне вивчення ритмічності виробництва і поставок промислової продукції;

· Розрахунок індексів фізичного обсягу та цін на вироблену промислову продукцію.

Розділ ІІ. Облік промислової продукції

При статистичного обліку обсягу продукції існують три основні методи його вимірювання: в натуральних, умовно-натуральних, вартісних показниках.

Вивчення обсягу промислової продукції, виявлення закономірностей його зміни в часі та ступеня задоволення населення окремими її видами здійснюється на основі обліку продукції в натуральних одиницях. Такий облік є основою для здійснення інших способів обліку продукції. Облік продукції в натуральному виразі характеризує обсяг виробництва у прийнятих для неї фізичних одиницях виміру (штуках, кілограмах, метрах і т. ін.). Відповідний вимір відбиває кількість споживних вартостей, вироблених за звітний період.

Без обліку продукції в натуральному виразі неможливо уявити побудову системи показників обсягу продукції; його роль і значення важко переоцінити.

Наукова організація обліку продукції в натуральному виразі потребує нині розв'язання методологічних проблем. Зокрема, це проблема номенклатури продукції, яка підлягає обліку в натуральних одиницях та вибір її виміру. Номенклатура продукції, що виробляється промисловістю, нараховує понад 110 млн. назв, не рахуючи окремих її сорторозмірів. Вести такий облік надзвичайно важко, тому в статистиці облік продукції в натуральному виразі здійснюється в згрупованому вигляді, за номенклатурою найважливіших видів продукції, яка затверджується відповідними державними відомствами. Ця номенклатура доводиться до промислових підприємств і згідно з нею у звіті цих підприємств наводять дані про випуск продукції в натуральному виразі незалежно від того, яка її питома вага у загальному обсязі.

Важливе значення для правильної організації натурального обліку має також вибір одиниці виміру, яка повинна найповніше відбивати споживні властивості продукції. Одиниці виміру виробів включаються в номенклатуру і є обов'язковими для всіх підприємств. Цим забезпечується тотожність підходу до обліку продукції по всій території України і можливість визначення загального її обсягу за кожним видом згідно з затверджуваною номенклатурою.

Для більш повного відбиття споживних вартостей окремих видів продукції при її обліку використовують не одну, а дві одиниці. Так, стальні труби обліковуються у тоннах і метрах погонних, папір - у тоннах і квадратних метрах, електродвигуни - в штуках і кіловатах потужності.

При всій важливості натурального обліку продукції слід враховувати і його обмеженість, яка дещо звужує можливості його використання, особливо при визначенні узагальнюючих показників. Натуральний облік у фізичних одиницях виміру характеризує обсяг виробництва лише конкретного виду продукції чи його підвиду. Проте, практика постійно вимагає визначення показників обсягу продукції, яка складається з кількох різновидів однієї і тієї ж споживної вартості або з кількох різних видів продукції. Як же визначити обсяг продукції в кожному з цих випадків?

У першому разі використовують умовно-натуральні одиниці виміру, які дозволяють дещо розширити межі натурального обліку, будучи його різновидом. Суть цього методу полягає в тому, що одна з різновидностей продукції приймається за умовну одиницю, а інші приводяться до основного вимірника за допомогою відповідних коефіцієнтів. Ці коефіцієнти для перерахування у взятий за еталон продукт визначаються співвідношенням споживчої вартості даного продукту, взятого за умовну одиницю.

Цей метод може бути використаний лише відносно продукції, яка має різновиди виробів, об'єднаних основною споживною ознакою. Наприклад, потужність у двигунах різного типу, теплотворність вугілля в його різних сортах, процент жирності в милі різних видів і т. п.

При визначенні перевідних коефіцієнтів перерахунку за умовну одиницю беруть один з різновидів продукції, а всі інші споріднені види порівнюють з нею. При цьому слід мати на увазі, що умовно-натуральні показники продукції не заміняють, а доповнюють натуральні і в економічному аналізі їх слід використовувати разом.

Звичайно, використання названих методів обліку полегшує обчислення показників обсягу продукції. Однак, чим більша номенклатура різнойменної продукції, тим складніше визначити узагальнюючі показники.

Натуральні і умовно-натуральні показники продукції не дають можливості безпосередньо визначити узагальнюючі показники, які характеризують обсяг всієї виробленої продукції як окремого підприємства, так і галузі загалом. Ця обставина зобов'язує залучати інші одиниці виміру, зокрема, вартісні.

На відміну від натурального вартісний облік охоплює не лише готові вироби і напівфабрикати, а й продукцію, незавершену виробництвом, і роботи промислового характеру. Враховує він також і якість продукції. Таким чином, поруч з натуральним обліком продукції існує об'єктивна необхідність її обліку у вартісному виразі.

Суть вартісного методу обліку полягає в тому, що обсяг промислової продукції визначається за допомогою цін, тобто ( де - кількість окремих видів продукції, а - ціна одиниці кожного виду). Оптові ціни підприємства охоплюють елементи вартості, які входять у собівартість продукції і прибуток. Оптові ціни промисловості, окрім оптових цін підприємства, включають додану вартість і націнки збутових організацій.

Розрізняють поточні і фіксовані оптові ціни підприємства, які діють у певних межах простору і часу. Для оцінки господарської діяльності підприємств і характеристики виробничих зв'язків використовують поточні ціни. Для планування та обліку виконання планів за рік, квартал, місяць, для визначення динаміки обсягу продукції використовують порівняльні ціни. Точніше буде називати такі ціни фіксованими оптовими цінами підприємства.

Розділ ІІІ. Система вартісних показників обсягу продукції

Вартісний облік промислової продукції дозволяє обчислювати ряд показників її обсягу на будь-якому рівні: починаючи від цеху і закінчуючи галуззю загалом. Цього не може забезпечити облік в натуральних вимірниках, при якому різнойменна продукція не може підсумовуватись. Неможливо у цьому випадку складати і елементи продукції, які перебувають на різних стадіях її готовності: напівфабрикати і незавершене виробництво - це продукти, які розрізняються рівнем кристалізованої в них праці, здатністю задовольнити потреби суспільства.

Вартісними показниками обсягу промислової продукції промислового підприємства є: валовий оборот, валова продукція, товарна продукція, реалізована продукція, чиста продукція, обсяг продукції в нормативах собівартості, вартість обробітку.

Кожен із цих показників має певний економічний зміст, методику обчислення, а загалом вони становлять систему взаємопов'язаних вартісних показників. Всі ці показники, крім валового обороту, можуть бути розраховані заводським чи галузевим методами. На практиці найширше застосовуються показники обсягу продукції, що обчислені заводським і об'єднанським методами. Це зумовлено тим, що саме вироблена ними продукція включається в народногосподарський оборот. Розглянемо методику цих показників.

Валовий оборот (Валовий виробничий оборот)

У практиці обліку і планування окреме підприємство не можна розглядати як єдине ціле, що не має внутрішньої організаційної структури: цехів, виробництва. А втім, такі підрозділи існують, і без їх діяльності неможливо виробляти продукцію, яка проходить обробку в цих підрозділах, перетворюючись з сировини в незавершене виробництво, напівфабрикати, і зрештою, в готові вироби. Тому виникає необхідність визначати загальний обсяг продукції, виробленої за даний період, всіма промислово-виробничими цехами незалежно від мети виробництва. В такому разі валовий виробничий оборот, який найчастіше називають валовим оборотом, дає можливість охарактеризувати обсяг продукції, створеної в усіх структурних підрозділах підприємства. Валовий виробничий оборот розраховується за формулою:, де - товарна продукція, яка відповідає вартості продукції поточного (звітного) періоду для відправки за межі основної діяльності (на сторону), що розраховується за формулою:, де - нетоварна частина валової продукції.

До складу валового обороту включають такі елементи продукції:

- вартість готових виробів всіх промислово-виробничих цехів;

- вартість напівфабрикатів основного виробництва;

- вартість продукції допоміжних цехів у вигляді інструментів, оснастки;

- вартість виконаних робіт промислового характеру, таких як нікелювання, розкрій, розфасовка, капітальний ремонт і модернізація власного виробничого устаткування і інших підприємств;

- зміна залишків незавершеного виробництва.

Щодо незавершеного виробництва, то його як результат виробничої діяльності включають в розмірі залишків на кінець і початок періоду.

Величина валового обороту залежить від ступеня внутрішньозаводського комбінування, а її частину, часто значну, становлять елементи повторного рахунку, який називається внутрішньозаводським оборотом. Внутрішньозаводський оборот - це вартість продукції, виробленої одними цехами підприємства і спожитої в інших цехах цього підприємства у цьому ж періоді.

Залежність показника валового обороту від організаційної структури робить проблематичним використання його для характеристики діяльності підприємства. Не знаходить відбиття він і у звітності промислових підприємств. Тому оцінка виробничої діяльності промислового підприємства здійснюється за допомогою ряду інших показників.

Валова продукція є основним показником обсягу виробництва промислового підприємства, яку можна обчислити двома способами:

1) Розрахувати за формулою:

,

де - це валовий оборот, який характеризує вартість всього обсягу сукупної продукції підприємства (готових виробів та напівфабрикатів) незалежно від їх подальшого призначення;

- внутрішньозаводський оборот, що показує вартість напівфабрикатів своєї виробки.

2) Прямим сумуванням тих елементів, які становлять валову продукцію.

Якщо валовий оборот характеризує обсяг сукупної продукції підприємства, то валова продукція, на відміну від нього, - кінцевий результат діяльності підприємства. І хоч у натуральному виразі ці показники співпадають, перший завжди кількісно більший від другого на величину внутрішньозаводського обороту, що і знаходить відображення у методах визначення валової продукції.

На практиці у валову продукцію включають:

- вартість готових виробів;

- вартість напівфабрикатів, які йдуть за межі основного виробництва;

- вартість робіт промислового характеру, виконаних на замовлення зі сторони, включаючи капітальний ремонт власного устаткування і транспортних засобів;

- різницю у залишках напівфабрикатів, продукції допоміжних цехів і зміну залишків незавершеного виробництва.

Це один із найважливіших показників, який дає змогу характеризувати виробництво, зокрема, обсяг продукції, рівень продуктивності праці, фондовіддачі і ін.

У зв'язку із створенням у промисловості нових організаційних форм у вигляді виробничих об'єднань, починаючи з 1976 р. введений новий порядок обліку продукції, в основу якого покладено об'єднанський метод визначення вартості валової продукції. Валова продукція виробничого об'єднання, що складається із продукції головного підприємства й інших виробничих одиниць (незалежно від місці їх знаходження), розраховується так само, як і валова продукція підприємства, тобто без повторного рахунку, із валового обороту в цьому разі вилучається внутрішньооб'єднанський оборот, до складу якого включаються напівфабрикати власного виробництва, що пішли на переробку у звітному періоді в середині даного об'єднання.

Товарна продукція промислового підприємства чи фірми виражає в грошовій формі обсяг продукції, яка підготовлена в звітному періоді для відпуску за межі основної діяльності (для виробничого чи особистого споживання). Власне кажучи, товарна продукція є частиною валової продукції, яка підготовлена для передачі в народногосподарський оборот, тобто для її реалізації. При визначенні її обсягу використовують заводський метод.

В товарну продукцію включаються:

- вартість готових виробів, виготовлених у звітному періоді основними, підсобними і побічними цехами підприємства;

- вартість напівфабрикатів власного виробництва і виробів допоміжного виробництва, відпущених у звітному періоді за межі основної діяльності;

- вартість робіт промислового характеру, виконаних на замовлення зі сторони.

До складу товарної продукції входить також вартість сировини і матеріалів замовника, якщо підприємство-виробник їх оплатило, вартість капітального і середнього ремонту власного устаткування і транспортних засобів.

Таким чином, обсяг товарної продукції відрізняється від валової на величину внутрішньозаводських елементів (вартість зміни залишків незавершеного виробництва, напівфабрикатів, інструментів власного виробництва), яка є складовою валової продукції. Ці елементи валової продукції називаються нетоварними елементами.

Товарна продукція планується і обліковується в оптових цінах підприємства, які закладені в план, і фактично діючих.

Основну частину товарної продукції переважної більшості промислових підприємств (крім ремонтних заводів) становлять закінчені виробництвом готові вироби, які передані в склад і можуть бути відпущені на сторону. Проте у зв'язку з різними причинами виготовлені в звітному періоді готові вироби не завжди відвантажуються замовнику. У даному періоді можуть бути відвантажені готові вироби, які виготовлені в цьому періоді, нерідко відвантажуються в наступні періоди. Тому для характеристики обсягу товарної продукції, яка відвантажена на адресу замовника, обчислюється показник відвантаженої продукції. До складу відвантаженої продукції звітного періоду включають ту продукцію, на яку в даному періоді складені відповідні розрахункові документи на відвантаження. В статистичній звітності цей показник не наводиться, проте на основі даних звітів підприємства може бути обчислений на базі даних про обсяги виробництва і залишки готових виробів на складах підприємства.

Реалізованою називають продукцію промислового підприємства, що відвантажена споживачу і за яку на розрахунковий рахунок надійшли грошові кошти. Вона розраховується за формулою:,де - залишки відвантаженої, але несплаченої продукції відповідно на кінець і початок періоду.

Реалізована продукція може бути представлена такою залежністю:

,

де - коефіцієнт, що характеризує співвідношення валової продукції та валового обороту, який показує скільки гривень валової продукції припадає на 1 грн. валового обороту;

- коефіцієнт товарності, що відображає, скільки гривень відвантаженої продукції припадає на 1грн. виробленої валової продукції;

- коефіцієнт відвантаження, який показує, скільки гривень відвантаженої продукції припадає на 1 грн. виробленої товарної продукції (чим більше , тим швидше відбувається відвантаження готової продукції споживачам);

- коефіцієнт реалізації, який виражає, скільки гривень реалізованої продукції припадає в даному періоді на 1 грн. відвантаженої продукції.

На відміну від товарної продукції, що вироблена і підготовлена для її включення в народногосподарський оборот, реалізована продукція вже вступила в цей оборот. Водночас вона ідентична товарній продукції за сукупністю тих елементів, що її становлять. В обсяг реалізованої продукції за звітний період входять вартість:

готових виробів;

напівфабрикатів власного виробництва, реалізованих на стороні;

продукція допоміжних і побічних цехів, що реалізована на сторону;

робіт промислового характеру, виконаних на замовлення зі сторони і оплачених у звітному періоді.

Продукція вважається реалізованою з моменту її оплати, а інколи і після оформлення її відповідними документами. Вартість модернізації, капітального і середнього ремонтів власного устаткування і транспортних засобів, а також робіт промислового характеру, виконаних для власного підприємства, включається у реалізовану продукцію з моменту відбиття їх на рахунку “Реалізація”. Арифметично реалізована продукція дорівнює відвантаженій продукції мінус зміна залишків відвантаженої, але неоплаченої продукції. Це заводський метод визначення реалізованої продукції.

Реалізована продукція оцінюється в оптових цінах підприємства, що закладені у план виробництва, і фактично діючих оптових цінах підприємства та використовується для визначення суми прибутку від реалізації й пов'язаних з ним фінансових показників.

Чисту продукцію розуміють як частину виробленої у промисловості продукції, що відповідає заново створеній вартості.

Методика обчислення чистої продукції полягає в тому, що з валової продукції вираховують суму матеріальних затрат на її виробництво. При цьому валова продукція визначається в оптових цінах промисловості, тобто включаючи додану вартість. Проте розрахувати чисту продукцію у такий спосіб на промисловому підприємстві непросто, оскільки існуюча там система обліку не пристосована для цього. Дані про затрати на виробництво можна одержати лише через деякий період по закінченні звітного періоду, з комплексних затрат слід виділити окремо матеріальні затрати і затрати на оплату живої праці, що теж вимагає відповідного часу. Тому на підприємствах чисту продукцію не розраховують, а визначають у деяких галузях лише модифіковані від нього показники, такі як умовно-чиста продукція та інші, за допомогою яких характеризують обсяг виробництва.

Серед показників обсягу виробництва розрізняють, зокрема, умовно-чисту продукцію, нормативну вартість обробки, нормативну трудомісткість та нормативну заробітну плату. Кожен з названих показників розрізняється ступенем повноти складу суспільно необхідних затрат живої і раніше уречевленої праці.

Показник умовно-чистої продукції складається із заробітної плати з нарахуванням амортизаційних відрахувань за рік та прибутку і відрізняється від показника нормативно-чистої продукції лише методом її визначення, а не сукупністю елементів, які входять до її складу. НЧП розраховується на основі встановлених нормативів затрат на одиницю продукції.

У ряді галузей використовується показник обсягу виробництва, який обчислюється на основі нормативної собівартості обробки (НСО). Суть його в тому, що кожний виріб входить до його складу не за повною вартістю, а лише за нормативною собівартістю його обробки, що складається із нормативних затрат на заробітну плату, цехових і загальновиробничих затрат.

Показник обсягу промислової продукції в нормативах собівартості обробки був введений на підприємствах швейної і поліграфічної промисловості в 1957 р., в консервній, бавовноочисній - з 1962 р., у взуттєвій - з 1964 р.

Серед інших показників обсягу виробництва слід назвати показник нормативної трудомісткості, при розрахунку якого кожний виріб включається в загальну суму залежно від того, яку кількість живої праці слід затратити на виготовлення цього виробу. Якщо позначити кількість одиниць кожного виду продукції через q, а нормативну трудомісткість через tн, то сума їх добутку і буде загальною нормативною трудомісткістю. Цей показник відбиває обсяг виконаної роботи робітниками, тому ним широко користуються при вимірюванні обсягу виробництва і його динаміки в цехах, де виробляють різнорідну продукцію, на яку не розроблені цінники.

Нормативна заробітна плата визначається стосовно тільки основних робітників і не виражає затрат праці інших категорій робітників так само, як і не вбиває створення живою працею додаткового продукту. Тому нормативна заробітна плата як і нормативна трудомісткість лише приблизно, а не повністю характеризує обсяг виробництва. І тому цей показник не знайшов широкого застосування у практиці роботи підприємств.

Розділ ІV. Статистика якості промислової продукції

Важливим фактором зростання ефективності виробництва виступає підвищення якості продукції. З точки зору суспільства поліпшення якості продукції на місці її безпосереднього виробництва еквівалентне збільшенню її обсягу в сфері споживання. Продукція промисловості суспільної праці, з одного боку, і з іншого - дозволяє більш повно задовольнити попит населення у необхідних товарах.

Під якістю продукції розуміють здатність її задовольнити конкретну потребу відповідно до її призначення. Науково-технічний прогрес дозволяє виявити і використати нові, раніш невідомі корисні властивості виробів, що значно поліпшує їх якість.

Якість продукції тим вища, чим вища культура виробництва, що проявляється в ступені досконалості технічних процесів, рівні механізації і автоматизації виробництва, ритмічності роботи підприємств, рівні кваліфікації робітників. Підвищення якості продукції безпосередньо залежить від якості роботи, тобто від додержання організаційної і технологічної дисципліни, підвищення технічного рівня виробництва, ефективного використання ресурсів, удосконалення організації виробництва і праці.

Статистичне вивчення якості продукції охоплює такі питання, як контроль за виконанням технологічних процесів і операцій, зв'язаних з виготовленням продукції, забезпеченням ритмічності і рівномірності виробництва, відповідністю якості продукції встановленим нормам і стандартам, зниженням виробничого браку та зменшенням рекламацій. Якість багатьох виробів визначається не одним, а кількома параметрами. Деякі з них, зокрема, відповідність моді, доцільність конструкції важливі для багатьох виробів, проте не можуть безпосередньо виражатися кількісно. Водночас інші хоча і піддаються кількісному вираженню, наприклад, міцність виробу, не можуть бути виражені в момент випуску, оскільки вони пов'язані з різними умовами експлуатації цих виробів, їх споживання. Тому перед статистикою якості стоять дві важливі методологічні проблеми: по-перше, розробка методик одержання єдиної оцінки рівня якості виробу, якщо він характеризується кількома ознаками; по-друге, розробка методик одержання достовірної оцінки споживної якості продукції, яка проявляється лише в процесі її споживання.

Основними завданнями статистики є характеристика якості однорідної і різноіменної продукції, вивчення економічного ефекту від випуску продукції різної якості, визначення абсолютних і відносних показників браку.

Рівень якості виробів визначається працівниками відділу технічного контролю (ВТК) за допомогою вимірювальних, контрольних приладів чи експертним методом. Якість виробу може виражатися в балах, різними методами у вигляді сортності. У зв'язку з різноманітністю видів промислової продукції використовують різні показники оцінки її якості. Якщо виріб може бути достатньою мірою охарактеризований одним параметром, необхідно його вибрати. Так, якість деяких видів продукції машинобудування може оцінюватися довговічністю, тобто тим терміном, що охоплює строк використання виробу до першого капітального ремонту чи повного зносу. Інколи якість окремих видів продукції цієї галузі характеризується надійністю виробу, тобто часом його роботи до першої відмови. Показник надійності виробу - середнє напрацювання на одну відмову або середня кількість відмов в одиницю часу (на 100, на 1000 годин). Якість багатьох продуктів може бути охарактеризована вмістом корисного компонента, теплотворною спроміжністю, іншими параметрами.

Значно складніше виконати зведену оцінку рівня якості виробу, якщо вона може бути виражена водночас кількома параметрами. Спосіб може бути різним, проте принциповим в кожному випадку залишається зіставленння фактичних параметрів з еталонними (стандартними) чи кращими, на основі яких розраховується зведений показник якості.

Рівень якості виробів, які контролюються за багатьма параметрами, на практиці часто характеризується сортом. За сортами поділяють продукцію легкої і харчової промисловості, за класами - продукцію радіопромисловості, приладобудування і інших галузей.

Якщо вироби розподіляються за сортами, то оцінка їх якості здійснюється на основі частки того чи іншого сорту в загальному випуску, а також на основі його середньої ціни.

Починаючи з 1972 р. на підприємствах враховуються результати атестації продукції за категоріями якості. Спочатку виділяли три категорії якості: вищу, першу і другу. В даний час при атестації продукцію поділяють на дві категорії - вищу і першу. До вищої належать вироби, що відповідають рівню якості кращих світових зразків або їх перевершують, а також їх конкурентоспроможність на світовому ринку. Таким виробам присвоюється знак якості. До першої категорії якості відносяться вироби, які відповідають вимогам сучасних стандартів, що діють на території України. Промислова продукція, що пройшла атестацію, повинна періодично переатестовуватися: товари народного споживання - через два роки, продукція виробничого призначення - через три роки, а особливо складні види продукції - через п'ять років.

Випуск продукції вищої категорії якості стимулюється встановленням надбавки до оптових цін, а на продукцію першої категорії і не атестовану - знижкою з оптових цін. При обчисленні показників динаміки обсягу промислової продукції сума знижок і націнок не враховується.

Висновки

На основі вище поданої інформації можна зробити такі висновки:

1. Промисловість являє собою сукупність окремих самостійних промислових підприємств (закладів), виробничих об'єднань, призначення яких - виробництво матеріальних благ.

2. Промислове підприємство - це основна виробнича одиниця, що характеризується адміністративно-господарською відокремленістю, ознаками якої є єдність управління, право юридичної особи і самостійний баланс.

3. Промислова продукція - це прямий корисний результат промислово-виробничої діяльності підприємств у формі готових продуктів, напівфабрикатів, у формі робіт і послуг промислового характеру і сальдо незавершеного виробництва.

4. За ступенем готовності промислова продукція поділяється на: готові вироби, напівфабрикати, незавершене виробництво.

5. Облік продукції може здійснюватись в натуральному, умовно-натуральному і вартісному виразі.

6. Облік продукції в натуральному виразі характеризує обсяг виробництва у прийнятих для неї фізичних одиницях виміру (штуках, кілограмах, метрах і т. ін.).

7. Умовно-натуральні одиниці виміру, які дозволяють дещо розширити межі натурального обліку, будучи його різновидом. Суть цього методу полягає в тому, що одна з різновидностей продукції приймається за умовну одиницю, а інші приводяться до основного вимірника за допомогою відповідних коефіцієнтів.

8. Вартісними показниками обсягу промислової продукції промислового підприємства є: валовий оборот, валова продукція, товарна продукція, реалізована продукція, чиста продукція, обсяг продукції в нормативах собівартості, вартість обробітку.

9. Якістю продукції - здатність задовольнити конкретну потребу відповідно до її призначення.

10. Основними завданнями статистики є характеристика якості однорідної і різноіменної продукції, вивчення економічного ефекту від випуску продукції різної якості, визначення абсолютних і відносних показників браку.

Список використаної літератури

1. Гетало В.П., Борух В.О., Алямкін Р.В. Економічна статистика: Навчальний посібник - Полтава, 2002 - 205 с.

2. Лугінін О.Є., Білоусова С.В. Статистика: Підручник - К.: МУБП, 2005 - 579 с.

3. Статистика підприємництва / За ред. Вашківа П.Г., Сторожка В.П. - К., 1999 - 599 с.

4. Статистика. Підручник за ред. Головача А.В., Єріної А.М., Козирева О.В. - К.: Вища школа, 1993 - 623 с.

5. Статистика: Підручник / За наук. ред. Герасименка С.С.- К., 2000 - 467 с.





17.06.2012
Большое обновление Большой Научной Библиотеки  рефераты
12.06.2012
Конкурс в самом разгаре не пропустите Новости  рефераты
08.06.2012
Мы проводим опрос, а также небольшой конкурс  рефераты
05.06.2012
Сена дизайна и структуры сайта научной библиотеки  рефераты
04.06.2012
Переезд на новый хостинг  рефераты
30.05.2012
Работа над улучшением структуры сайта научной библиотеки  рефераты
27.05.2012
Работа над новым дизайном сайта библиотеки  рефераты

рефераты
©2011