Види податків. Економічна ефективність діяльності АТ "Комфорт"

Види податків. Економічна ефективність діяльності АТ "Комфорт"

27

Зміст

1. Види податків і методи їх обчислення

2. Бізнес-план

2.1 Форма організації бізнесу

2.2 Організаційна схема управління фірмою

2.3 Обгрунтування виробничої програми

2.4 Розрахунок беззбитковості підприємства

2.5 Політика ціноутворення

2.6 Розрахунок очікуваного річного кошторису витрат на виробництво

2.7 Аналіз показників господарської діяльності

2.8 Прибуток і збитки

Висновок

Список використаної літератури

1. Види податків і методи їх обчислення

Провідна роль у забезпеченні виконання державою функцій щодо регулювання економічних процесів належить податкам. Саме податково-бюджетна і кредитно-грошова політика є ефективними методами державного регулювання ринкової економики, що застосовуються в більшості західних країн протягом багатьох десятиріч.

Податки - це обов'язкові платежі фізичних та юридичних осіб до центрального і місцевого бюджетів, здійснювані у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами тієї чи іншої країни.

Найповніше сутність податків характеризують виконувані ними функції-фіскальна і регулююча.

В усіх державах на різних етапах їхнього історичного розвитку податки виконували перед усім фіскальну функцію, тобто забезпечували централізацію певної частини ВНП в державному бюджеті з метою фінансування державних витрат.

Протягом останніх двох десятиліть значного розвитку набула регулююча функція податків. Сутність її полягає у впливі податків на різні аспекти діяльності платників їх. Ця функція заснована на тому, що, вилучаючи за допомогою податків певну частку доходів економічних суб'єктів, можна стимулювати або стримувати їх діяльність у відповідних напрямах, а отже, регулювати соціально-економічні процеси в країні використання регулюючої функції податків здійснюється через податкову політику.

Класифікація податків.

Податки можна класифікувати так:

1. За формою оподаткування-прямі та непрямі

2. За об'єктом оподаткування - на доходи на споживання (сплачуються не при отриманні, а при використанні) і на майно

3. Залежно від рівня державних структур, які встановлюють подат-ки,-загальнодержавні та місцеві

4. За способом стягнення - розкладні (вони встановлюються спочатку в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини за територіальними одиницями, а на низовому рівні-між платниками) та окладні (передбачають встановлення спочатку ставок, а потім розміру податку для кожного платника; загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників)

Найбільшого значення набула класифікація податків на прямі та непрямі. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників. Це податки на їхні доходи та майно. Непрямі податки- це податки на споживання, тобто на товари та послуги.Непрямі податки є частиною ціни реалізованих товарів. З підвищенням їх зростають ціни.

Прямі податки містять: особистий прибутковий податок, податок на прибуток корпорацій, на соціальне страхування і на фонд заробітної плати(соціальні податки), майнові податки, в тому числі податки на власність, тощо.

Основними видами непрямих податків є: акцизи (спецефічні та універсальні), фіскальні монополії, мита.

Податкова політика як засіб макроекономічного регулювання, властивий економіці ринкового типу, в Україні лише починає формуватися. Цей процес ускладнюється насамперед від- сутністю виваженої, реалістичної концепції виходу України з економічної кризи, розробленої на основі певної економічної теорії.Справа в тому, що якщо основним шляхом виходу економіки з кризового стану вважати стимулювання пропозиції, слід застосовувати одну податкову політику, якщо ж орієнтуватись на досягнення фінансової стабілізації, передусім низького рівня дефіциту державного бюджету,-іншу.

Невирішеність проблеми на концептуальному рівні,по- перше, призводить до нестабільності податкової політики, що дестабілізує економику, по-друге, зумовлює використання податків не як засобу мобілізації доходів до державного бюджету, тобто у їх фіскальній функції. Саме збереження попереднього обсягу доходів бюджету або зростання їх було досі головним критерієм при визначенні ставок оподаткування.

Отже, розробка і використання в Україні податкової політики як засобу макроекономічного регулювання є одним з найактуальніших сучасних завдань.

Невипадково податкова система України знаходиться в центрі уваги державних органів країни. Наробляється система законодавчо-нормативних актів з цього питання.

Основним законодавчим актом з питань діяльності податкової служби є Закон України ”Про державну податкову службу в Україні.”До складу державної податкової служби входять: Головна державна податкова інспекція України,державні податкові інспекції по Автономній Республиці Крим,областях,районах,містах і районах у містах.

Головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства,правильністю обчислення,повнотою і соєчасністю сплати до бюджетів податків,зборів та інших платежів і неподаткових доходів та внесків до державних цільових фондів,встановлених законодавством України.

Державна податкова служба діє при Міністерстві фінансів України і підпорядковується йому.

Державні податкові інспекції співпрацюють з фінансоивими органами, установами банків, судами та арбітражними судами, Службою безпеки України,органами внутрішніх справ і прокуратури, а також державною контрольно-ревізійною службою, іншими контролюючими органами.

Система оподаткування в Україні.

Що ж означає саме поняття “податок”? Це-обов'язковий платіж, який справляється до бюджету з юридичних осіб(підприємств, установ, організацій) і громадян.

Сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджетів і внесків до державних цільових фондів становить систему оподаткування.

Встановлення і скасування податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджету та внесків до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і місцевими Радами народних депутатів.

Державні податкові інспекції ведуть облік платників податків.Банки та інші кредитні установи відкривають рахунки платникам податків та інших обов'язкових платежів лише за умови пред'явлення ними документа, що підтверджеє взяття їх на облік у державній податковій інспекції, і у триденний термін повідомляють про це державну податкову інспекцію.

Об'єктом оподаткування(тобто те, що обкладається податком) є доход(прибуток), добавлена вартість продукції(робіт, послуг), вартість певних товарів, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб.Існують й інші об'єкти оподаткування.

Види податків.

В Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки.

До загальнодержавних податків належать: 1.Податок на добавлену вартість 2.Акцизний збір 3.Податок на доходи (прибуток) підприємств і організацій 4.Прибутковий податок з громадян 5.Мито 6.Державне мито 7.Податок на майно підприємств 8.Податок на нерухоме майно громадян 9.Плата за землю 10.Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів 11.Податок на промисел 12.Плата по відшкодуванню витрат на геологорозвідувальні роботи 13.Плата за спеціальне використання природних ресурсів 14.Плата за забруднення навколишнього природного середовища 15.Відрахування та збори на будівництво, ремонт і утримання автомобільних доріг 16.Внески до Фонду для заходів щодо ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення 17.Внески до Фонду сприяння зайнятості населення України 18.Внески до Фонду соціального страхування України 19.Внески до Пенсійного фонду України

Загальнодержавні податки та інші обов'язкові платежі встановлюються Верховною Радою і справляються на всій території України.

Види податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

А) Податки, які включають до ціни реалізації понад відпускну ціну виробника (акцизи)

Податок на додану вартість.

Податок на добавлену вартість-це непрямий податок, який сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг, при імпорті товарів до або під час митного оформлення.

Платниками податку на додану вартість є суб'єкти підприємницької діяльності, що знаходяться на території України, міжнародні об'єднання та іноземні юридичні особи, громадяни, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які ввозять (пересилають) предмети (товари) на митну територію України.

Ставку податку на добавлену вартість встановлено в розмірі 20% від бази оподаткування (вартість товарів) робіт чи послуг з врахуванням акцизного збору, ввізного мита, обов'язкових платежів (за винятком ПДВ). Нульова ставка податку застосовується для окремих операцій, визначених Законом.

Контроль за сплатою податку на добавлену вартість з імпортних товарів під час переміщення через митний кордон України покладено на митні органи, всі інші питання, включаючи операції з імпортними товарами, знаходяться під контролем податкової служби України.

Акцизний збір

Акцизний збір-це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари (продукцію), що включається до ціни цих товарів (продукції).

Перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, та його ставки затверджуються Верховною Радою України.

Платниками акцизного збору є суб'єкти підприємницької діяльності-виробники або замовники товарів, а також ті, що імпортують підакцизні товари;громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи;громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які ввозять (пересилають) предмети (товари) на митну територію України.

Обчислюється за ставками для конкретних видів підакцизних товарів у відсотках до вартості у відпускних цінах, для імпортних товарів - до митної (закупівельної) вартості з врахуванням митних зборів та мита, для окремих видів підакцизних товарів - у величині ЕКЮ до фізичної одиниці виміру товару.

Ввізне мито - За ставками Єдиного митного тарифу.

Б) Податки, які сплачують з прибутку

Податок на прибуток підприємства

Балансовий прибуток підприємства - це загальна сума його прибутку від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами, яка відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції(робіт, послуг) , в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, не матеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних операцій, а також від позареалізаційних операцій.

Овчислюється - 30 % від суми прибутку, обчислення як різниця між скоригованим валовим доходом, валовими витратами та сумою амортизаційних відрахувань.

Платники податків:

Суб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні організації в частині здійснення госпрозрахункової діяльності, банки(крім Національного банку України і його установ, за винятком госпрозрахункових закладів), які є юридичними особами згідно з законодавством України, міжнародні організації, що не мають імунітету та дипломатичних привілеїв і здійснюють підприємницьку діяльність в Україні.

Національний банк України і його установи(за винятком госпрозрахункових) сплачують до державного бюджету суму перевищення валових доходів над видатками згідно з кошторисом витрат, затвердженим Верховною Радою України.

Плата (податок) на землю

Використання землі в Україні є платним. Плата за землю утримується у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається у відсотках від грошової оцінки 1 га земельної ділянки:

· для земель сільськогосподарського призначення: рілля, сіножаті та пасовища-0,181 %;

· багаторічні насадження - 0,0543 % ;

для земель у межах території населених пунктів - 1,81 %.

Рентні платежі :

· рентна плата за нафту і природний газ, що видобуваються в Україні;

· різниця в цінах на газ природний власного виробництва.

Обчислюються за конкретними ставками у твердій сумі на 1 тонну нафти та 1000 куб. метрів природного газу.

Податок з власників транспортних засобів - обчислюється за конкретними річними ставками на 100 куб. см. об'єму циліндрів двигунів, 1 кВт потужності двигуна

Податок на промисел. Платниками податку на промисел є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, якщо вони не зареєстровані як суб'єкти підприємництва і здійснюють несистематичний, не більше чотирьох разів протягом календарного року, продаж виробленої, переробленої та купленої продукції, речей, товарів. Обчислюється у розмірі 10 % вказаної в декларації вартості товарів, що підлягають продажу протягом трьох днів, але не менше однієї мінімальної заробітної плати. У разі збільшення терміну продажу товарів до семи днів ставка податку подвоюється

Податки, збори та на витрати виробництва обов'язкові відрахування, які відносяться

Державне мито.

Платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженними на те органами. Обчислюється за конкретними ставками (у відсотках або частках н. м.) від дій, за які справляється державне мито. За конкретними ставками (у відсотках або частках н. м.) від дій, за які справляється державне мито.

Вивізне (експортне) мито - обчислюється за конкретними ставками у відсотках до митної вартості окремих видів товарів (5 - 200%)

Збір за спеціальне використання природних ресурсів:

· плата за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин;

· плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів;

· плата за спеціальне використання лісових ресурсів.

Обчислюється за нормативами від розміру використання в межах ліміту і понад ліміт.

Платежі за забруднення навколишнього природного середовища (екологічний податок). За нормативами і лімітами викидів та скидів забруднюючих речовин і розміщення відходів.

Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету. За конкретними ставками на одиницю видобутку чи погашення запасів залежно від виду корисних копалин.

Збір на обов'язкове соціальне страхування (у тому числі обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття. Обчислюється у розмірі 5,5 % від фактичних витрат на оплату праці (1% - для працюючих інвалідів). У тому числі 1,5 % - на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття;

0,5 % від суми оподатковуваного доходу (прибуток) - для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які не використовують праці найманих працівників, адвокатів, приватних нотаріусів (збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття).

Збір на обов'язкове державне страхування -32% від фактичних витрат на оплату праці, суми оподаткованого доходу (прибуток) та суми винагород, які виплачуються фізичним особам за договорами цивільно правового характеру (4% - для працюючих інвалідів)

Відрахування та збори на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування - 1,2% від обсягу виробництва продукції, виконуваних робіт (послуг); 0,06% від товарообігу заготівельних, торгівельних та постачально-збутових організацій

Збір до Державного Інноваційного фонду - 1% обсягу реалізації продукції (робіт, послуг)

Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності - 160 ЕКЮ за календарний місяць за здійснення операцій з роздрібної торгівлі та з торгівлі готівковими валютними цінностями.

Від 350 до 8000 ЕКЮ на рік за здійснення операцій з надання тих чи інших послуг у сфері грального бізнесу.

В) Податки на заробітну плату громадян

Прибутковий податок за конкретними ставками прогресивної шкали залежно від суми заробітку за місцем основної роботи, 20% з сум доходів, одержуваних громадянами за місцем основної роботи.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування - 0,5% сукупного оподатковуваного доходу.

Збір на обов'язкове соціальне страхування - 0,5% сукупного оподатковуваного доходу.

До місцевих податків і зборів належать:

1. Збір за парковку автотранспору Ставка збору за парковку автотранспорту встановлюється з розрахунку за одну годину парковки, її граничний розмір не повинен перевищувати 3 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в спеціально обладнаних місцях і 1 відсотка - у відведених місцях.

2. Ринковий збір. Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі. Його граничний розмір не повинен перевищувати 20 відсотків мінімальної заробітної плати для громадян і трьох мінімальних заробітних плат для юридичних осіб залежно від ринку, його територіального розміщення та виду продукції (товару). Ринковий збір справляється працівниками ринку до початку реалізації продукції.

3. Збір за видачу ордера на квартиру Граничний розмір збору за видачу ордера на квартиру не повинен перевищувати 30 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час оформлення ордера на квартиру.

4. Курортний збір Граничний розмір курортного збору не може перевищувати 10 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

5. Збір за участь у бігах на іподромі Граничний розмір збору за участь у бігах на іподромі за кожного коня не повинен перевищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

6. Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі Його граничний розмір не повинен перевищувати 5 відсотків від суми цієї надбавки.

7. Податок з рекламиГраничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1 відсотка вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5 відсотка за розміщення реклами на тривалий час.

8. Збір за право використання місцевої символікиГраничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1 відсотка вартості виробленої продукції.

9. Збір за право проведення кіно- і телезйомок

10. Збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей

11. Комунальний податок

12. Збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон

13. Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі

Місцеві податки і збори, порядок їх сплати встановлюються органами місцевого самоврядування відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законодавством України, крім збору за проїзд автотранспорту, що прямує за кордон по території прикордонних областей, який встановлюється обласними Радами народних депутатів.

Суми місцевих податків і зборів зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування за місцем знаходження (проживання) платника, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

Крім цього, ще розрізняють прямі і непрямі податки.

Прямі податки-це податки, які держава стягує безпосередньо з доходів або майна платника податку.До них належать:податок на прибуток підприємств і організацій, прибутковий податок з доходів громадян.

Непрямі податки-це податки, які стягуються у вигляді надбавки до ціни товару і сплачуються споживачами при його купівлі. До них належать, зокрема, податок на добавлену вартість і акцизний збір.

2. Бізнес-план

2.1 Форма організації бізнесу

Акціонерне товариство “Комфорт” - це така форма підприємництва, за якої весь капітал поділено на визначене число рівних частин (акцій), що знаходяться у власності окремих засновників і учасників. Наше акціонерне товариство закритого типу, тобто весь пакет акцій розподілено тільки між засновниками, вони не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися чи продаватися на біржі.

Засновники і учасники акціонерного товариства несуть обмежену відповідальність за результати роботи свого товариства, що визначається тільки вартістю свого внеску(тобто вартістю акцій).

Засновниками і учасниками акціонерного товариства є всі працюючі на підприємстві люди.

Головна мета діяльності підприємства - виробництво і реалізація валінкового взуття - товару народного споживання.

Предметом діяльності є:

-реалізація зробленої продукції на Україні, в інших державах;

-фінансово-кредитна діяльність.

Всі види діяльності підприємство здійснює як в Україні, так і за кордоном.

Підприємство “Комфорт” виробляє валянкове взуття.

Дана продукцiя має високi характеристики якості такi, як висока якість сировини, з якої виготовляють взуття, велика щільність пластів, добре відшліфовування халяв, та основною перевагою є те, що вони добре зберігають тепло. Таких показники наша фiрма досягла завдяки тому, що було взято в оренду нове обладнання, і був підібраний штат з висококваліфікованих працівників.

У зв'язку з тим, що наше підприємство не має конкурентів на українському ринку, то передбачається великий попит на нашу продукцію.

2.2 Організаційна схема управління фірмою

Так як технологічний процес виготовлення валінкового взуття включає велику кількість операцій, то виникає необхідність розподілити задачі управління між окремими виконавцями. Склад, взаємозв'язки, підпорядкованість організаційних одиниць утворюють організаційну структуру управління.

Так як наше підприємство відноситься до малих, його штат не великий, то схема управління фірмою буде доволі проста.

Зобразимо схему управління фірмою:

Генеральный директор

Замісник директора

сник директора Секретар-референт

Шшшшшшшшшшшшш

Рис. 1. Схема управління фірмою

В подальшому з розвитком і розширенням виробництва підприємства можливе ускладнення структури управління.

2.3 Обгрунтування виробничої програми

У процесі вивчення ринку була визначена ємність ринку на вироблений нашим підприємством товар - валянки. Ця ємність склала 500000 пар.

Враховуючи те, що на ринку у нашого підприємства не має конкурентів, на даному етапі розвитку мета нашого підприємства - завоювати місце на ринку, продемонструвавши високу якість продукції. Свій цільовий ринок ми маємо намір забезпечити нашою продукцією протягом найближчих 5 років. Саме тому ми приймаємо виробничу програму на перший рік N = 100000 виробів. Реалізувати таку кількість продукції в рік буде нескладно, оскільки у підприємства є заказники за кордонами держави.

Розрахунок необхідної кількості устаткування для реалізації виробничої програми

Технологічний процес виготовлення валянок складний. Для реалізації виробничої програми необхідно мати відповідне устаткування:

Чесальна машина;

Звойлочувальна машина;

Роликовий станок;

Механічні колодки;

Молотова машина МВ-3;

Сушильна камера;

Виробничий процес

Виробничий процес поділяється на операції:

Отримання шерсті зі складу;

Приготування суміші;

Чесання конусів;

Чесання і намотування шерсті на барабан;

Звойлочування конусів після намотування;

Ручна формовка головки і звойлочування;

Виготовлення і ущільнення пластів;

Зарощування основи;

Звойлочування основи;

Окислювання, покраска і розтягування на роликовому станку;

Насадка валінкового взуття на механічні колодки;

Погрузка валянок на вагонетку і транспортування їх до місця сушіння;

Погрузка валянок в сушильну камеру і їх вигрузка;

Роз колодка;

Чищення халяв валянок;

Зняття ворсу з головки валянок на шліфувальному станку;

Чищення валянок щітками;

Сортування валянок попарно і маркування;

Обрізання верхнього краю валянок;

Зшивання валянок попарно;

Складання по розмірам і пакування.

2.4 Розрахунок беззбитковості підприємства

Для знаходження точки беззбитковості необхідно мати значеня наступних величин:

1. Умовно-постійні затрати - затрати по утриманню і експлуатації приміщення, обладнання, організації виробництва, управління на одиницю продукції:

Упо = ЗВ + НевирВ,

Упо = 1,113+1,382= 2,495

ЗВ - цехові і заводські витрати;

Невир В - поза виробничі витрати.

2. Умовно-змінні затрати - це затрати, загальна сума яких за певний час залежить від об'єму виготовленої продукції, віднесені до виробничої програми:

Узм= М + К + Тр.вит. + Ос.зп + Дод.зп + Відр.,

Узм = 11,9969+2,55+1,1524+0,31792+0,031792+0,3497=16,398

М - вартість матеріалів;

К - вартість комплектуючих;

Тр.вит. - транспортні витрати;

Ос.зп - основна зарплата;

Доп.зп - додаткова зарплата;

Відр. - відрахування.

Розрахуємо точку беззбитковості виробництва:

Упо * N + Мар

ТБ = ;

Ц- Узм

ТБ =(2,495*100000+2000)/(24,388 - 16,398)=31476(шт)

N - кількість товару у виробничій програмі;

Мар - витрати на маркетинг;

Ц - ціна одиниці товару без врахування НДС.

Критичним об'ємом виробництва продукції, вище якого виробництво стає рентабельним, являється 31476 штук.

2.5 Політика ціноутворення

Від цінової політики залежить результативність діяльності фірми. У той же час розгляд цінової політики є можливим лише з погляду цілей, що ставить перед собою фірма.

Важливим елементом стратегії і тактики маркетингу є встановлення цін на продукцію підприємства.

Ціноутворення - складний процес, на який впливає ряд динамічних чинників:

реальні витрати;

цінність для споживача;

можлива реакція конкурентів;

еластичність попиту на продукцію фірми;

ціна конкурентів на аналогічну продукцію.

У нашій діяльності більше усього підходить метод визначення ціни за схемою "собівартість плюс прибуток". Згідно з цим методом ціна (Ц) обчислюється по формулі:

,

де - собівартість продукції;

- величина прибутку.

Прибуток визначається за нормативами у відсотках до собівартості або її частини (вартості обробки). Величина цього нормативу встановлюється підприємством, виходячи з розумінь прибутковості продукції і її конкурентноздатності. Вона може обмежуватися державою як граничний рівень рентабельності продукції.

Позитивні сторони цієї методики лежать у її простоті, логічної очевидності такої функції ціни як повернення витрат виробника і забезпечення прибутковості підприємницької діяльності. Недолік методики в тому, що вона слабко враховує ринкові чинники ціноутворення і насамперед попит.

Цінова політика буде змінюватися в залежності від життєвого циклу товару, кон'юнктури, що склалася на ринку і зміни стратегії фірми.

2.6 Розрахунок очікуваного річного кошторису витрат на виробництво

Бізнес-план включає оцінку ефективності підприємницької діяльності шляхом співставлення розміру затрат на виробництво продукції з результатами її реалізації.

Результативним показником ефективності є валовий прибуток, що визначається для кожного товару окремо. Валовий прибуток розраховується як різниця між ціною продажу і сумою змінних витрат. Таким чином визначається стабільність надходження прибутку та тенденції його зміни. Для обусловлювання цієї тенденції потрібно розрахувати перемінні і постійні затрати, а також питому вагу статей калькуляції в собівартості продукції. Для цього необхідно встановити критеріальні значення статей, надати їм на визначений період часу еталонний характер і шляхом співставлення з ними реальних затрат зробити висновки про рентабельність підприємства. Величина цих затрат знаходиться в прямій залежності від об'єму продаж. Виходячи з цього необхідно розрахувати оптимальну величину об'єму продаж, нижче і вище якої підприємству буде не вигідно випускати продукцію. Такий розрахунок дозволить зробити висновок про зону беззбиткової діяльності підприємства і про гарантію ефективної роботи, захищеної від банкрутства підприємства.

Банкрутство означає фінансову неспроможність підприємства через порушення відповідності між розміром затрат на виробництво продукції і сумою виручки від її реалізації. Багаторазове повторення перевищення затрат над виручкою приводить до збиткової роботи і, до необхідності ліквідації підприємства.

Щоб уникнути банкрутства, потрібно знати, що буде вигідним, а що не вигідним для підприємства.

Не вигідно:

· Виробляти продукцію в умовах жорсткої конкуренції, не знаючи можливостей конкурентів;

· Імпортувати товари, так як мито та податки “з'їдять” весь прибуток;

· Експортувати продукцію, так як курс долара часто робить експорт збитковим;

· Інвестувати, якщо дуже великий ризик повернення і не аналізувалися позитивні результати;

· Приватизовувати - зростання цін на сировину, матеріали і обладнання може призвести до банкрутства;

· Зберігати гроші в банку, так як інфляція обезцінює вклади;

· Створювати спільні підприємства в країнах з нестабільною політичною структурою, де не має майнових гарантій для нормальної роботи і т. д.

При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, що включаються до неї. Як відомо, витрати підприємства повертаються за рахунок двох власних джерел: собівартості і прибутку. Тому питання про склад витрат, що включаються в собівартість, є питанням їхнього поділу між визначеними джерелами повернення. Загальний принцип цього поділу полягає в тому, що через собівартість повинні повернуться витрати підприємства, що забезпечують просте відображення всіх чинників виробництва: предметів, знарядь праці, робочої сили і природних ресурсів.

Відповідно до вище сказаного необхідно розрахувати кошторис витрат на виробництво, що включає наступні витрати.

Матеріальні:

Зм = (М+К+Тр.вит) * Nрiч + Q

- матеріали () - дорівнюють ціні матеріалів, що використовуються для виготовлення одиниці продукції;

- комплектуючі () - дорівнюють ціні комплектуючих, що застосовуються для виготовлення одиниці продукції.

- транспортні витрати:

,

- паливо й енергія () рівні загальним витратам палива й енергії, що використовуються при створенні і реалізації продукції;

Витрати на оплату праці () - грошова маса призначена для виплати заробітної плати робочим і додатковою заробітною платою;

Відрахування () - відрахування в пенсійний фонд, фонд постраждалим від ЧАЕС, фонд зайнятості, на страхування і т.д.:

,

Амортизація:

- приміщення - грошові витрати по поверненню собівартості або оренди робітників і складських помешкань;

,

- обладнання - витрати на купівлю промислового устаткування, необхідного в процесі виробництві;

,

а) примiщення (при нормi амортизацii 5 %):

Апр = 200000 * 0.05 = 10000 (грн)

б) станки та установки (норма амортизацii 30 %):

Аоб. = 20000 * 0.3 = 6000 (грн)

в) iнструмент:

Аiнс = 5000 * 0.4 = 2000 (грн)

г) транспорт:

Атр = 35000*0.2= 7000 (грн)

Загальна сума по амортизацii: А = 25000 (грн.)

- Інші витрати - витрати, що породжуються явищами нерозривно пов'язаними з виробничою або невиробничою сферою виробництва, але в однаковій мірі впливають на собівартість продукції. Даний кошторис приведений у таблиці.

Таблиця 2.6 Кошторис витрат на виробництво.

2.7 Аналіз показників господарської діяльності

Для того, щоб зробити висновки про діяльність підприємства необхідно ввести показник, який би прямолінійно відображав результати цієї діяльності. Таким показником у господарській діяльності є рентабельність.

Рентабельність - це відносний показник ефективності роботи підприємства. У загальній формі він обчислюється як відношення прибутку до витрат.

При обчисленні рентабельності необхідно враховувати наступні пункти:

1. Ємність ринку () - кількість даної продукції, що може бути реалізована на ринку;

2. Відсоток охоплення ринку - частка нашої продукції на ринку;

3. Виробнича програма - кількість продукції, що ми збираємося виробляти;

4. Відпускна ціна () - ціна одиниці товару з урахуванням ПДВ;

5. Собівартість () - собівартість одиниці продукції;

6. Виторг від реалізації:

,

(грн);

7. Витрати на виробництво:

,

(грн);

8. Витрати на маркетинг () - витрати, що необхідно зробити для рекламування, просування товару на ринок для забезпечення надалі більшої кількості реалізації.

Мар = 2000(грн);

9. Загальні витрати - витрати на маркетинг і виробництво:

,

(грн);

10. Податок із додаткової вартості (ПДВ):

,

(грн);

11. Прибуток підприємства обчислюється по формулі:

,

(грн);

12. Податок із прибутку - податок держави на отриману підприємством прибуток:

,

(грн);

13. Прибуток у розпорядженні - "чистий" прибуток підприємства:

,

(грн);

14. Рентабельність:

,

Таблиця 2.7. Основні показники господарської діяльності

Як ми бачимо у наше підприємство є рентабельним.

2.8 Прибуток і збитки

Спочатку підприємство вкладає гроші в реалізацію виробничої програми, потім ці гроші будуть повертатися при реалізації товару. При досягненні в реалізації товару деякої цифри, названої точкою беззбитковості, підприємству повертаються всі гроші вкладені у виробничу програму і подальша реалізація буде приносити прибуток.

Точку беззбитковості ми вже знаходили коли розраховували беззбитковість підприємства. Ця критична точка у нас рівна 31476 штук. Тобто якщо підприємство за рік випускатиме менше продукції то воно буде збитковим і навпаки.

Висновок

На прикладi цiєї контрольної роботи, я навчилася складати бiзнес-план пiдприемства. В даному випадку наше пiдприємство "Комфорт" - випускає валінкове взуття. За допомогою бiзнес-плану фiрма зможе:

- отримати грошi для початкового розмаху фiрми;

- розрахувати необхiбну кiлькiсть робiтникiв якi будут задiянi в виробництвi продукцii;

- як i якi кошти потрiбно вкласти в пiдприемство, щоб через деякий час отримати прибуток;

- розрахувати основнi економiчнi показники, такi як: цiна, рентабельнiсть, собiвартiсть продукцii, начислити амортизацiю та багато iнших.

Свiтова практика свiдчить, що бiзнес-план потрiбен насамперед пiдприемцю, не кажучи вже про банкiрiв, iнвесторiв, у яких доведеться брати гроші під процент на реалiзацiю проекту, спiвробiтникiв пiдприемства, котрi бажають знати перспективу розвитку органiзацiйної структури.

У процесі діяльності підприємство охопить 100% ринку. На початку своєї діяльності акціонерне товариство випустить у обіг акції загальною вартістю 1711236 гривень. На протязі семи років підприємство виплатить всю необхідну суму по процентам і почне приносити прибуток.

Список використаної літератури:

1. Климко Г.Н. Основи економічної теорії. - Київ.”Вища школа”-“Знання”,1997.

2. Головна державна податкова інспекція України.Основи оподаткування в Україні.-Київ.”Укртиппроект”,2000.

3. Ткаченко Т.:”Податок на прибуток підприємств і прямі зарубіжні інвестиції”//Економика України №4.-Київ.”Преса України”,2004.