|
Вплив розвитку міжрегіонального та прикордонного співробітництва на підвищення рівня стабільності економіки регіонуВплив розвитку міжрегіонального та прикордонного співробітництва на підвищення рівня стабільності економіки регіону10 ЗМІСТ
Досягнення Україною суверенітету в умовах розвитку глобалізаційних та інтеграційних процесів зумовлює необхідність включення України та її субнаціональних територіальних утворень - регіонів - в активну міжнародну діяльність. Дана проблема особливо загострилась у зв'язку з процесами розширення Європейського Союзу (ЄС) та різним ступенем участі у них України та її західних країн-сусідів. Зазначене детермінує необхідність пошуку шляхів реформування економічних зв'язків України з претендентами на вступ до ЄС. Україна і її найближчі сусіди, країни Центральної та Східної Європи (ЦСЄ), історично опинилися в подібних соціально-економічних умовах. Враховуючи спільне геополітичне положення і напрацьовані протягом тривалого часу економічні зв'язки, міжрегіональне співробітництво надає широкі можливості для співпраці цих країн в різних сферах суспільного життя, і, головне, для апробації і розробки конкретних методів взаємодії, які будуть властиві наступним етапам інтеграції до ЄС. Особливої уваги заслуговує активізація транскордонного співробітництва Південного регіону України (зокрема Херсонської області), як такого, що має безпосередній контакт з ЄС після прийняття до нього нових членів та безпосередній вихід до Чорного моря. Теоретичні та практичні аспекти формування глобального економічного середовища досліджувалися Р.Айзеном, В.Будкіним, І.Бураковським, Д.Вайнером, А.Гаасе, О.Озембло, В.Гейцем, Б.Губським, Дж.Даннінга, В.Євстєгнєєвим, Г.Клімком, А.Кредісовим, Г.Крьомером, Д.Лук'яненко, К.Міхалопулусом, Ю.Пахомовим, Ф.Перру, А.Рум'янцевим, Є.Савельєвим, П.Уайлзом, А.Філіпенком. Методологічним проблемами регіонального співробітництва та взаємовідносин прикордонних територій присвячені роботи В.Андрійчука, П.Бєлєнького, Л.Вардомського, М.Гонака, О.Гонти, М.Долішнього, Є.Кітовського, П.Луцишина, Ю.Макогона, М.Мальського, Н.Мікули, А.Мокія, О.Оксанича, М.Паламарчука, О.Паламарчука, В.Пили, С.Писаренко, В.Поповкіна, С.Романова, Є.Сича, М.Фащевського, О.Чмир, О.Шаблія, І.Школи, М.Янківа та інших. Теоретичний та емпіричний матеріал, нагромаджений цими дослідниками, є достатньо репрезентованим у науковому відношенні як передумова нашого дослідження. Проте, незважаючи на значний науковий доробок, праці названих вчених та інші публікації й розробки не охоплюють всієї сукупності проблем ефективного залучення прикордонного регіону до міжрегіонального співробітництва і потребують подальшої деталізації на всіх організаційних рівнях зовнішньоекономічної системи регіону, особливо з урахуванням динамічних змін умов входження української економіки у світові господарські зв'язки. Мета данного реферату - дослідження торетичних аспектів міжрегіонального (транскордонного) співробітництва як важеля впливу на підвищення рівня стабільності економіки регіону. Досліджується як Україна в цілому, так і Херсонська область зокрема. Особливу увагу приділено транскордонному співробітництву із стратегічними партнерами України - Європейським Союзом та Російською Федерацією. 1. Теоретичні та законодавчі аспекти міжрегіонального (транскордонного) співробітництва Питання міжрегіонального (транскордонного) співробітництва в Україні регулюються Законом України «Про транскордонне співробітництво». Розглянемо терміни, що вживаються у законі: 1) транскордонне співробітництво - спільні дії, спрямовані на встановлення і поглиблення економічних, соціальних, науково-технічних, екологічних, культурних та інших відносин між територіальними громадами, їх представницькими органами, місцевими органами виконавчої влади України та територіальними громадами, відповідними органами влади інших держав у межах компетенції, визначеної їх національним законодавством; 2) єврорегіон - організаційна форма співробітництва адміністративно-територіальних одиниць європейських держав, що здійснюється відповідно до дво- або багатосторонніх угод про транскордонне співробітництво; 3) суб'єкти транскордонного співробітництва - територіальні громади, їх представницькі органи, місцеві органи виконавчої влади України, що взаємодіють з територіальними громадами та відповідними органами влади інших держав у межах своєї компетенції, встановленої чинним законодавством та угодами про транскордонне співробітництво; 4) угода про транскордонне співробітництво - угода між суб'єктами транскордонного співробітництва, яка регламентує правові, організаційні, економічні та інші аспекти цього співробітництва; 5) учасники транскордонного співробітництва - юридичні та фізичні особи, громадські організації, що беруть участь у транскордонному співробітництві; 6) спільні проекти (програми) - комплекс заходів суб'єктів та учасників транскордонного співробітництва, спрямованих на розв'язання конкретних спільних завдань та задоволення інтересів територіальних громад; 7) проекти (програми) транскордонного співробітництва - комплекс заходів суб'єктів та учасників транскордонного співробітництва України, спрямованих на розвиток транскордонного співробітництва; 8) державна підтримка розвитку транскордонного співробітництва - сукупність рішень і дій організаційного, правового, фінансового характеру органів державної влади України, спрямованих на реалізацію проектів (програм) транскордонного співробітництва; 9) державна програма розвитку транскордонного співробітництва - комплекс заходів органів державної влади України, спрямованих на розвиток транскордонного співробітництва, які здійснюються з використанням коштів Державного бюджету України. Метою транскордонного співробітництва є розвиток соціально-економічних, науково-технічних, екологічних, культурних та інших зв'язків між суб'єктами та учасниками транскордонного співробітництва на основі таких принципів: - повага до державного суверенітету, територіальної цілісності та непорушності кордонів держав; - урахування під час укладення угод про транскордонне співробітництво повноважень суб'єктів та прав учасників транскордонного співробітництва; - узгоджене усунення політичних, економічних, правових, адміністративних та інших перешкод для взаємної співпраці. Правовою основою транскордонного співробітництва є Конституція України, міжнародні договори України, що регулюють відносини у цій сфері, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цей Закон та інші нормативно-правові акти. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються правила міжнародного договору України. Метою державної політики у сфері транскордонного співробітництва є створення сприятливих умов для ефективної та взаємовигідної співпраці суб'єктів та учасників транскордонного співробітництва України, підвищення соціально-економічного розвитку регіонів України та рівня життя населення. Державна політика у сфері транскордонного співробітництва ґрунтується на принципах: - законності; - чіткого розподілу завдань, повноважень та відповідальності між суб'єктами транскордонного співробітництва України; - гармонізації загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів; - забезпечення рівних можливостей для регіонів України щодо співпраці в рамках транскордонного співробітництва; - розмежування відповідальності та повноважень між центральними та місцевими органами виконавчої влади з метою найбільш ефективного розв'язання проблем та завдань у сфері транскордонного співробітництва; - створення ефективних механізмів забезпечення умов для здійснення транскордонного співробітництва. Транскордонне співробітництво в межах повноважень суб'єктів транскордонного співробітництва України може здійснюватися в економічній, соціальній, науково-технічній, культурно-освітній, екологічній та інших сферах, а також у питаннях надання взаємної допомоги у надзвичайних ситуаціях. Транскордонне співробітництво може здійснюватися: - в межах створеного єврорегіону; - шляхом укладення угод про транскордонне співробітництво в окремих сферах; - шляхом встановлення та розвитку взаємовигідних контактів між суб'єктами транскордонного співробітництва. Суб'єкти транскордонного співробітництва України відповідно до законодавства можуть обирати інші форми транскордонного співробітництва. Загальну координацію транскордонного співробітництва та контроль за додержанням законодавства з питань транскордонного співробітництва здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики. Інші центральні органи виконавчої влади беруть участь у координації та розвитку транскордонного співробітництва відповідно до їх компетенції. Суб'єкти транскордонного співробітництва України в межах своїх повноважень та відповідно до законодавства України: - укладають угоди про транскордонне співробітництво і забезпечують їх виконання; - забезпечують виконання зобов'язань України за міжнародними договорами України про транскордонне співробітництво; - беруть участь у розробленні та реалізації спільних проектів (програм); - приймають рішення про вступ до відповідних міжнародних асоціацій, інших об'єднань; - вносять пропозиції щодо запровадження спеціального порядку пропуску через державний кордон; - вносять у разі потреби у встановленому порядку пропозиції щодо внесення змін до актів законодавства з питань транскордонного співробітництва. Суб'єкти транскордонного співробітництва України в межах своїх повноважень та відповідно до законодавства можуть укладати угоди про транскордонне співробітництво. Угоди регламентують правові, організаційні, економічні та інші аспекти співробітництва. Суб'єкти транскордонного співробітництва України за запитами центральних органів виконавчої влади, до компетенції яких належать питання транскордонного співробітництва, надають інформацію щодо виконання угод про транскордонне співробітництво, а також про його результати. Угоди про транскордонне співробітництво можуть передбачати утворення органів транскордонного співробітництва. Статус, функції, повноваження та джерела фінансування органів транскордонного співробітництва визначаються міжнародними договорами України про транскордонне співробітництво, угодами про транскордонне співробітництво, законодавством держав, на території яких вони розміщені, статутами цих органів. У разі коли угодою про транскордонне співробітництво передбачається розміщення органів транскордонного співробітництва на території України, вони можуть утворюватися як юридичні особи. В окремих випадках їхні функції можуть покладатися на відповідні виконавчі органи місцевого самоврядування та структурні підрозділи місцевих органів виконавчої влади. Орган транскордонного співробітництва виконує завдання, покладені на нього територіальними громадами, їх представницькими органами, місцевими органами виконавчої влади, відповідно до його повноважень та у порядку, передбаченому законодавством України. Основними принципами державної підтримки розвитку транскордонного співробітництва є: - об'єктивність, відкритість та економічна обґрунтованість відбору проектів (програм) транскордонного співробітництва для надання державної підтримки; - концентрація фінансових ресурсів на пріоритетних та найбільш обґрунтованих проектах (програмах) з метою досягнення максимального ефекту їх реалізації; - забезпечення умов для використання організаційних, фінансових, інституційних можливостей суб'єктів і учасників транскордонного співробітництва України у розробленні та здійсненні заходів щодо реалізації проектів (програм) транскордонного співробітництва; - недопущення використання цільової державної підтримки для фінансування поточних потреб соціально-економічного розвитку регіонів. Державна підтримка розвитку транскордонного співробітництва передбачає: - визначення пріоритетних напрямів державної підтримки розвитку транскордонного співробітництва; - відбір проектів (програм) транскордонного співробітництва, які потребують державної підтримки; - розроблення та виконання державних програм розвитку транскордонного співробітництва; - надання правової, організаційної, методичної, інформаційної допомоги та підтримки суб'єктам і учасникам транскордонного співробітництва України. Державна фінансова підтримка може надаватися проектам (програмам) транскордонного співробітництва, які мають достатню аргументацію щодо ефективного розв'язання актуальних проблем і були відібрані на конкурсній основі за цілями, пріоритетами, необхідними ресурсами та тривалістю їх реалізації згідно з порядком, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Державні програми розвитку транскордонного співробітництва розробляються суб'єктами транскордонного співробітництва України, погоджуються із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики, Міністерством фінансів України та Міністерством закордонних справ України, а також центральними органами виконавчої влади, до компетенції яких належать питання транскордонного співробітництва, та подаються в установленому законодавством порядку Кабінету Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади, до компетенції яких належать питання транскордонного співробітництва, відповідно до законодавства: - надають правову, інформаційну, методичну, організаційну підтримку суб'єктам і учасникам транскордонного співробітництва України; - розробляють порядок підготовки проектів (програм) транскордонного співробітництва та державних програм розвитку транскордонного співробітництва; - розробляють положення про проведення конкурсу проектів (програм) транскордонного співробітництва, які претендують на включення до державних програм розвитку транскордонного співробітництва; - проводять моніторинг виконання державних програм розвитку транскордонного співробітництва; - розглядають пропозиції суб'єктів транскордонного співробітництва України щодо включення проектів (програм) транскордонного співробітництва до державних програм розвитку транскордонного співробітництва; - здійснюють у межах своєї компетенції координацію та взаємне узгодження державних галузевих, регіональних програм і державних програм розвитку транскордонного співробітництва під час формування проекту Державного бюджету України на відповідний рік. Суб'єкти транскордонного співробітництва України: - організовують та координують роботу з підготовки та реалізації проектів (програм) транскордонного співробітництва; - беруть участь у розробленні спільних проектів (програм) та координують їх реалізацію; - розробляють або беруть участь у розробці державних програм розвитку транскордонного співробітництва; - забезпечують у межах своєї компетенції виділення в установленому порядку з місцевих бюджетів коштів на розвиток транскордонного співробітництва. Видатки на реалізацію проектів (програм) транскордонного співробітництва здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів на відповідний рік, а також інших джерел, не заборонених законом. Для фінансування проектів (програм) транскордонного співробітництва може використовуватися міжнародна технічна допомога згідно із законодавством України. Обсяги державної фінансової підтримки розвитку транскордонного співробітництва визначаються у законі про Державний бюджет України на відповідний рік згідно з державними програмами розвитку транскордонного співробітництва, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Обсяги коштів, що спрямовуються суб'єктами транскордонного співробітництва України на виконання державних програм розвитку транскордонного співробітництва, визначаються у відповідних місцевих бюджетах. Заходи щодо виконання державних програм розвитку транскордонного співробітництва фінансуються за рахунок бюджетних призначень головних розпорядників коштів Державного бюджету України на відповідний рік. 2. Транскордонне співробітництво як напрямок євроінтеграційних процесів в Україні Формування концепції політики регіонального розвитку в Україні має ґрунтуватися на основних досягненнях з цього напрямку в країнах ЄС, для яких міжрегіональне співробітництво як механізм економічної співпраці, а відтак і економічного розвитку, останнім часом стало пріоритетним. Регіональна політика Європейського Союзу орієнтується не тільки на підтримку депресивних регіонів за рахунок регіонів-донорів, а насамперед на створення умов для мобілізації місцевого потенціалу і ресурсів, посилення конкурентоспроможності регіонів. Для прикордонних регіонів, які є віддаленими від великих адміністративних, фінансових, ділових, наукових, культурних центрів своїх країн, реалізація ефективної регіональної політики набуває особливої актуальності. У цьому контексті місце транскордонного співробітництва в регіональному розвитку визначається його здатністю до мобілізації та ефективного використання існуючого потенціалу прикордонних регіонів і територій, а також до оптимального поєднання можливостей та ресурсів прикордонних регіонів. Проблемами дослідження міжрегіонального та транскордонного співробітництва в Україні займаються науковці Відділення Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України (м. Ужгород), Інституту регіональних досліджень НАН України (м. Львів), Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАНУ (м. Одеса) та інші. Наукові дослідження цих проблем здійснюють багато вітчизняних науковців: З. Бройде, В. Будкін, Б. Буркінський, О. Вишняков, С. Гакман, М. Долішній, В. Євдокименко, Є. Кіш, М. Козоріз, М. Лендьєл, Н. Луцишин, П. Луцишин, В. Ляшенко, Ю. Макогон, М. Мальський, A. Мельник, В. Мікловда, A. Moкій, В. Пила, С. Писаренко, І. Студенніков та вчені інших країн: П. Еберхардт, Р. Федан, Т. Коморніцкі, T. Лієвські, З. Макєла, M. Ростішевскі, А., Стасяк, З. Зьоло (Польща), Б.Борісов, М. Ілієва (Болгарія), С.Романов, В. Білчак, Л. Вардомський, Й. Звєрєв (Росія), П. Кузьмішин, Ю. Тей (Словаччина), Д. Віллерс (Німечина), Р. Ратті, Г.-М. Чуді (Швейцарія) та інші. Проблематика більшості досліджень стосується конкретних прикордонних територій та практичної діяльності єврорегіонів. Перші доробки були використані при створенні „Карпатського єврорегіону", єврорегіонів «Буг» та «Нижній Дунай». Подальші дослідження дали основу для створення ще трьох єврорегіонів -«Верхній Прут», «Дніпро» та «Слобожанщина» та ін. Однак, у даний час у вітчизняній науці відсутні системні дослідження транскордонного співробітництва. Дослідження проводяться окремо по кожному регіону, без узагальнення закономірностей, основних принципів та організаційно-правових форм розвитку транскордонного співробітництва. Аналіз діяльності існуючих міжрегіональних транскордонних співтовариств у цілому показує тенденцію до активного збільшення їхнього числа на тлі досягнень у вирішенні локальних проблем у різних сферах. Особливо це видно на прикладі країн Шенгенської групи, де Рада Європи і Європейський Союз планомірно вживають заходів, спрямованих на забезпечення свободи спілкування й створення оптимальних умов для професійної й іншої діяльності жителів суміжних територій. Значну роль відіграє Комісія Європейських Співтовариств, що надає через свої програми діючу допомогу в рішенні питань, пов'язаних з поступовим розмиванням внутрієвропейських границь і зникненням економічних бар'єрів. У ролі мотора цього процесу виступає Німеччина. Істотну допомогу в розвитку прикордонного співробітництва надають європейські організації. Ключове місце серед них займає Рада Європи. Уже в 50-х роках вона ініціювала роботу з розвитку прикордонних регіонів. Рада Європи здійснює співфінансування деяких проектів, реалізованих у рамках єврорегіонів. Особлива увага приділяється екологічним програмам (більше 50% виділених коштів витрачається на охорону навколишнього середовища). Другою за розміром статтею витрат є підготовка кадрів для здійснення економічного співробітництва. У цілому в бюджеті Ради Європи на таке співробітництво передбачається щорічно ECU 100 млн. Україна має значний потенціал для розвитку транскордонного співробітництва як одного з напрямків реалізації євроінтеграційних прагнень, що пояснюється унікальним геополітичним положенням країни, Україна має значний історичний досвід співпраці із країнами, що мають спільні з нами кордони. Оскільки Україна розташована в центрі Європи, вона має ряд стратегічних характеристик, і серед них - розвинений транзитний потенціал. По території нашої країни проходить велика кількість транспортних комунікацій, що надає можливість нашій країні участі у міжнародних проектах з транспортування різного виду сировини та іншої продукції. Угоди про транскордонне співробітництво є проявом загальносвітової позитивної тенденції до «м'якого» узгодження інтересів центру й регіонів у контексті сучасного прагнення до переорієнтації ЄС від ідеї «Європи-вітчизни» на ідею «Європи регіонів». Парламентська асамблея Ради Європи прагне до визнання й подальшого розвитку регіоналізму не тільки в рамках ЄС, але й за його межами. Так, у Дортмундській декларації Економічного форуму регіонів Європи (червень 1996 року) наголошувалося: для того, щоб партнерство регіонів було ефективним, воно має стати більш динамічним і доповнюватися міжтериторіальним (насамперед транскордонним) економічним співробітництвом країн Великої Європи. Отже, Україна як член Ради Європи з 1995 року не може ігнорувати подібні документи. Відтак, досвід застосування різних форм міжрегіональної взаємодії, у тому числі й створення єврорегіонів, потребує вивчення та ретельного аналізу з метою можливої його реалізації в межах транскордонних територій за участю регіонів України. У зв'язку із розширенням кордонів Європейського Союзу поглиблення співробітництва, у тому числі і траскордонного, іноді розглядають як процес прагнення ЄС забезпечити собі максимальний “простір для маневру” та убезпечитися від зайвих обіцянок. Причому відсутність будь-яких конкретних гарантій щодо надання преференцій нашій державі розглядається як недружня поведінка з боку європейських партнерів. Однак, слід розуміти, що у сучасних умовах поглиблення інтеграційних тенденцій будь-яка країна не уникає впливу зазначених процесів. Прикордонні регіони України є найбільш вразливими до змін, що виникли і ще виникатимуть у зв'язку з розширенням ЄС на схід. Відтак, транскордонна співпраця як форма співпраці прикордонних регіонів України зі східними регіонами її центральноєвропейських сусідів потребує максимального оновлення і трансформації, щоб адаптуватися до нових умов. Сьогодні ми можемо розраховувати на позитивні зміни, оскільки Європейська політика сусідства пропонує інструмент, що повинен надати нового імпульсу транскордонній співпраці. Більш того, у перспективі цей інструмент може бути поширений на усі регіони України. Розвиток транскордонного співробітництва передбачає, зокрема, дуже важливу пропозицію щодо відкриття можливостей для залучення до участі в інвестиційних проектах в Україні Європейського інвестиційного банку. Це також одна з дуже перспективних і привабливих для України ідей, спрямована на підвищення рівня інвестицій та покращання інвестиційного клімату в державі. Вона давно просувалася Україною, тому зараз може лише вітатися, так само, як і наміри ЄК надавати політичну підтримку й допомогу з метою заохочення економічних реформ, сприяти тіснішій економічній інтеграції та сталому розвитку, запровадити нові інструменти і джерела фінансування. На даний час Україна у транскордонному співробітництві базується на досить розвиненому нормативно-правовому підґрунті. До законодавчої бази, що регламентує транскордонні відносини, відносяться як національні нормативно-правові акти, так і низка двосторонніх угод, що регламентують співробітництво між Україною та державами в питаннях режиму кордону, пересування людей, транспортних засобів і товарів через кордони, співробітництва між прикордонними службами. До регламентації транскордонного співробітництва мають пряме відношення також документи, що визначають стратегічні напрями євроінтеграційного курсу України. Аналіз нормативних документів із зазначеного напрямку дозволяє виділити такі основні пріоритети транскордонного співробітництва України: зміцнення конкурентоспроможності регіонів країни; спрощення процесу перетину кордону та створення відповідної інфраструктури; укладання нових транскордонних угод; розвиток мережі консалтингових центрів та центрів підтримки малого та середнього підприємництва в прикордонних регіонах; координація соціально-економічного та екологічного розвитку прикордонних регіонів; гармонізація законодавства України у відзначених сферах з європейським законодавством. В основі формування державної регіональної політики у сфері транскордонного співробітництва має бути підхід, направлений на посилення ролі регіонів у активізації інтеграційних процесів України та розвитку транскордонного співробітництва, підвищення конкурентноздатності окремих регіонів країни, що в кінцевому підсумку, зміцнює економічний потенціал держави. Основним законодавчим документом в сфері міжрегіональної співпраці є Закон «Про транскордонне співробітництво» (прийнятий 24 червня 2004 р.), але, на думку багатьох авторів, він має значні недоліки, які можна систематизувати так: - він фактично ігнорує роль транскордонного співробітництва як одного з інструментів регіонального розвитку і не розглядає його як складову регіональної політики в Україні, в той час, як зазначено вище, в Європейському Союзі програми транскордонного співробітництва є складовою регіональної політики та механізмом регіонального розвитку; - не вдалося подолати домінуючого серед українських органів державної влади різних рівнів погляду на транскордонне співробітництво як інструмент переважно економічної співпраці. Зокрема, загальну координацію транскордонного співробітництва законом покладено на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики. Між тим, як явище транскордонне співробітництво є набагато складнішим та багатовимірним, охоплює значно ширше коло аспектів життєдіяльності мешканців прикордонних територій, ніж економічна співпраця; - закон загальмував існуючі форми державної фінансової підтримки транскордонного співробітництва, а фактично її відсутність. Зокрема, в законі зазначено, що «державна фінансова підтримка може надаватися проектам (програмам) транскордонного співробітництва, які мають достатню аргументацію щодо ефективного розв'язання актуальних проблем і були відібрані на конкурсній основі…». Однак джерела та механізм надання такої підтримки з боку держави не визначаються. - закон не враховує зміни механізму підтримки транскордонного співробітництва з боку Європейського Союзу, зокрема нових інструментів добросусідства і реформування відповідних програм Європейської Комісії. Інші центральні органи виконавчої влади беруть участь у сприянні розвитку транскордонного співробітництва в межах компетенції, встановленої законодавством України, а також, у разі необхідності, вносять пропозиції щодо змін до законодавчих актів України з питань транскордонного співробітництва. Гальмування процесів транскордонного співробітництва в Україні відбувається через низку проблем. На даний час, не зважаючи на значну кількість нормативно-правових документів, які регламентують міжрегіональну співпрацю, в Україні відсутня єдина науково обґрунтована концепція транскордонного співробітництва, яка б пропонувала методологічні підходи до розвитку процесів з урахуванням не лише окремого прикордонного регіону, а й загальнонаціональних інтересів. Складна ієрархічність системи управління процесами транскордонного співробітництва призводить до дублювання повноважень за окремими напрямками, з одного боку, та невизначеності механізмів фінансування програм - з іншого. Більшість міжнародних програм передбачає фінансування проектів з боку реципієнтів в межах не менше 20%. В Україні більшість прикордонних областей (маються на увазі західні регіони, що мають спільні кордони з країнами ЄС) визнані дотаційними і, на жаль, досить часто не мають власних бюджетних коштів для реалізації програм. Тому необхідний чіткий механізм залучення коштів на національному рівні для забезпечення програм транскордонного співробітництва. 3. Програма стратегічного транскордонного співробітництва України і Росії Росія є стратегічним партнером України, включаючи питання транскордонного співробітництва. Охарактеризуємо Програму економічного співробітництва між двома країнами, що припинила свою дію минулого року. Програма економічного співробітництва України і Російської Федерації на 1998-2007 рр. підготовлена на основі широкомасштабного Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Росією і Україною, Договору про економічне співробітництво на 1997-2007 рр. з урахуванням основних напрямів довгострокового економічного і науково-технічного співробітництва України та РФ на 1997-2007 рр. і на період до 2005 р., проекту Програми діяльності Уряду України на 1997-1999 рр., розпорядження Президента України від 18 серпня 1997 року із схвалення Невідкладних заходів щодо прискорення реформ і виведення економіки України з кризи. Архітектоніка десятирічної Програми економічного співробітництва обох країн включає 7 розділів, які містять ряд загальних положень рамкового характеру: · стан і проблема розвитку українсько-російського економічного співробітництва; · зближення основних напрямів у проведенні економічних реформ і розвиток економічного співробітництва; · координація пріоритетних напрямів структурних змін в економіках; · координація заходів з вирішення соціальних проблем; · розвиток торговельних відносин; · механізм реалізації Програми. Програма розроблена для здійснення Україною та Росією на довготривалій основі узгодженого комплексу заходів щодо державного сприяння розвитку взаємовигідних економічних та науково-технічних зв'язків між двома країнами, досягненню суттєвого прогресу у виробничому співробітництві провідних галузей національних економік і зростання на цій основі взаємного товарообміну до 2007 р. не менше ніж у 2,5 раза. У процесі виконання Програми передбачається вирішити завдання щодо: · зближення і уніфікації нормативно-правової бази в галузі регулювання зовнішньоекономічної діяльності та податкової системи, здійснення заходів щодо взаємного захисту національних товаровиробників, розвитку прикордонного співробітництва; · формування пріоритетних міждержавних та міжрегіональних інвестиційних проектів і програм економічного співробітництва, створення СП та МФПГ у різних галузях економіки, розвитку виробничої кооперації, активізації взаємної діяльності національних та іноземних інвесторів на території обох держав; · ефективного, взаємовигідного використання і розвитку транспортних комунікацій країн (трубопровідного, залізничного, автомобільного, морського транспорту, ліній електропередачі); · удосконалення платіжно-розрахункових та кредитно-фінансових стосунків; · взаємодії з урахуванням інтересів обох країн. Для реалізації цих цілей і завдань Програма передбачає взаємодію державних органів України та РФ у напрямах: · пошук спільних шляхів, що забезпечують ефективне проведення в Україні та Росії економічних реформ, виходячи з необхідності послідовного поліпшення умов життя населення обох держав, зростання його реальних доходів і споживання; · узгодження взаємодії у здійсненні інституційних перетворень при формуванні ринкової економіки обох держав, у тому числі в галузі проведення приватизації, створення умов для добросовісної конкуренції, регулюванні діяльності природних монополій; · зближення концептуальних підходів у структурній перебудові економік обох держав, створення об'єктам господарювання обох країн стимулів для зростання їх виробництва, взаємних інвестицій у їх розвиток, взаємовигідного обміну досвідом запровадження нововведень у галузі передових технологій, підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, що випускається. Домінуючим напрямом економічного співробітництва між Україною та РФ є розвиток торговельно-економічних відносин, створення умов вільного переміщення товарів, послуг, капіталів та робочої сили. Здійснення узгоджених заходів з реалізації режиму вільної торгівлі викликане необхідністю сприяння розвитку гармонійних та сталих економічних зв'язків, а також створення сприятливих умов для ведення ефективної торгівлі. Досягнення поставленої мети передбачає активну участь держав у розвитку торговельно-економічних відносин, відпрацювання механізмів їх забезпечення фінансовою, інформаційно-консультативною, маркетинговою та іншими видами підтримки. Першочерговим питанням у торговельно-економічних відносинах між Україною та РФ є практична реалізація режиму вільної торгівлі без будь-яких винятків, у тому числі за такими напрямами: · заборона та відміна мита на імпорт-експорт і зборів, що мають еквівалентну дію; · заборона і відміна кількісних обмежень на імпорт-експорт і заходів, які мають еквівалентну дію; · усунення технічних перешкод у торгівлі; · недопущення створення умисних дискримінаційних умов, за якими товари продаються чи купуються; · забезпечення адекватного, ефективного і недискримінаційного правового захисту прав інтелектуальної власності і товарних знаків; · недопущення зловживань підприємствами монопольним становищем на територіях обох держав у цілому або на значній їх частині; · взаємне забезпечення транспарентності заходів державної підтримки шляхом обміну інформацією; · забезпечення принципу свободи транзиту; · вирішення усіх проблемних питань режиму торгівлі виключно шляхом двосторонніх консультацій та переговорів. Введення режиму вільної торгівлі передбачає створення всіх умов для переходу до торгівлі виключно на ринкових засадах. Метою розвитку співробітництва в галузі митної справи є забезпечення виконання усіх положень, які можуть бути прийнятними для забезпечення взаємовигідної торгівлі й досягнення зближення української і російської митних систем. Співробітництво щодо досягнення сумісності митних систем здійснюватиметься за такими напрямами: · спрощення митних процедур стосовно товарів, що обертаються у торгівлі між країнами та удосконалення методів роботи митних служб; · взаємозв'язок між транзитними системами України і Росії та їх гармонізація; · розробка єдиного підходу до питання організації митного контролю за переміщенням і оформленням підакцизних товарів, які підлягають маркіруванню; · підготовка пропозицій щодо розвитку співробітництва митних служб в питаннях затримки і повернення культурних цінностей, які незаконно вивозяться чи ввозяться; · сприяння впровадженню і управлінню сучасними системами митної інформації, включаючи комп'ютерні системи у пунктах митного контролю; · технічне сприяння і обмін інформацією; · організація семінарів і навчальних програм. З метою забезпечення адекватного, ефективного і недискримінаційного правового захисту прав інтелектуальної власності і товарних знаків передбачається створити узгоджену систему взаємних заходів запобігання ввозу, виготовленню і реалізації товарів з використанням методів недобросовісної конкуренції. Для цього передбачається, зокрема, заснування контактних пунктів з обміну інформацією про торгівлю товарами з використанням методів недобросовісної конкуренції (фальсифіковані товарні знаки і товари, вироблені з порушенням промислових і авторських прав). Це забезпечить оперативне інформування відповідних органів при прийнятті ними необхідних рішень. Розвиток торговельно-економічних відносин неможливий без одночасного розширення співробітництва в галузі транспорту та його інфраструктури, яке здійснюватиметься за такими напрямами: · збереження працездатності залізничного транспорту, функціонуючого на територіях обох країн; · збереження взаємних поставок продукції та послуг з ремонту рухомого складу і устаткування на рівні, що задовольняє власні виробничі потреби залізниць України та РФ на пільгових умовах; · встановлення пільгового тарифу на пересилку рухомого складу в ремонт і з ремонту залізницями України і РФ; · координація спільних дій щодо будівництва на території України транс'європейських магістралей з подальшим виходом на Росію, у тому числі із залученням російського і українського капіталів, кредитів ЄБРР та капіталів третіх країн; · розробка узгодженої політики в галузі гармонізації систем тарифів з перевезення і обробки експортно-імпортних вантажів; · координація дій транспортних служб у частині раціонального використання парку вагонів і контейнерів, вироблення єдиних вимог до транспортних комунікацій, габаритів транспортних засобів, перевезення надвагових і великогабаритних вантажів. Організація торговельно-економічних відносин між країнами можлива тільки на основі активного обміну інформацією, підготовленою на основі митної статистики. Його передбачається здійснювати на постійній основі за узгодженим переліком показників у межах уже досягнутих двосторонніх домовленостей з метою зіставлення даних про зовнішню торгівлю, виявлення розбіжностей та їх причин, розробки заходів щодо усунення цих причин. Крім того, здійснюватиметься обмін статистичними виданнями і публікаціями, методологічними матеріалами і розробками, програмами, а також методами проведення статистичних обстежень, переписів, спостережень. З цією метою передбачається підготувати до підписання Угоду про співробітництво в галузі статистики, що дозволить поліпшити обмін статистичною інформацією з усіх напрямів соціально-економічного розвитку обох країн на постійній основі. Одним з напрямів співробітництва в галузі інформаційного забезпечення торговельно-економічних відносин, який передбачається активно розвивати, є проведення спільних заходів з організації професійної підготовки (семінари, конференції, консультації, стажування), обмін і взаємне погодження методичних принципів формування статистики зовнішньої торгівлі. Співробітництво будівельних і машинобудівних комплексів обох держав з будівництва в третіх країнах з урахуванням дотримання принципів рівності, взаємної вигоди, ненанесення економічних збитків один одному передбачається здійснювати за такими напрямами: · співробітництво в реалізації в третіх країнах проектів з будівництва, реконструкції, модернізації і технічного переозброєння підприємств та інших об'єктів, а також у галузі спільного проектування, поставок устаткування і комплектуючих, виконання пусконалагоджувальних робіт і спільної експлуатації об'єктів; · створення спільного банку інформації за чинним законодавством обох держав, а також нормативних актів міністерств, відомств, які належать до галузі регулювання зовнішньоекономічної діяльності в частині реалізації технічних проектів і будівництва промислових об'єктів у третіх країнах. В галузі житлово-комунального господарства планується здійснити низку спільних заходів щодо вирішення проблеми обміну житловими приміщеннями між громадянами обох країн і розробці угоди з цього питання. В галузі містобудування передбачаються заходи щодо розробки і впровадження в обох країнах передових технологій реконструкції крупнопанельних житлових будинків першої серії масової забудови 1960-1970 рр., налагодження обміну інформацією з даного питання. Одночасно передбачається здійснення заходів щодо збереження та розвитку існуючих виробництв будівельних матеріалів і конструкцій, збереження спеціалізації підприємств з виготовлення сировини і сировинних матеріалів (азбест, каолін, графіт, борна кислота, спеціальні прокатні профілі тощо), організація випуску яких неможлива або економічно неефективна без виробничої кооперації. З метою безпечної експлуатації будівельної техніки високої вартості передбачається узгодження і участь у спільній розробці нормативних документів з випробовування і сертифікації продукції будівельного машинобудування, зближення вимог вітчизняних стандартів у цій галузі з міжнародними. Важливим напрямом торговельно-економічного співробітництва є встановлення прямих торговельно-економічних зв'язків між прикордонними областями України і РФ. Міжрегіональне прикордонне співробітництво здійснюватиметься за такими напрямами: · створення умов для полегшеного перетинання державного кордону між Україною і РФ, удосконалення системи прикордонного, митного, міграційного та інших видів контролю у пунктах пропуску; · сприяння у розробці спільних спеціальних природоохоронних програм і проектів, особливо в екологічно несприятливих районах; · обмін інформацією про асортимент продукції, що випускається, і потреби підприємств областей, а також створення міжрегіонального інформаційного центру фармацевтичної промисловості, однією з основних функцій якого буде проведення моніторингу забезпечення населення прикордонних областей ліками; · надання консультативної допомоги підприємницьким структурам у налагодженні ділових контактів між підприємствами прикордонних областей з питань зовнішньоекономічного і митного законодавства; · обмін позитивним досвідом вирішення нагальних проблем прикордонних областей; · сприяння відкриттю консигнаційних складів медикаментів і фірмових аптек в обласних центрах прикордонних областей України і Російської Федерації; · розробка спільних проектів розвитку прикордонних областей, зокрема в галузі містобудування, а також обмін досвідом шляхом проведення семінарів з питань розробки регіональних містобудівних проектів, генпланів населених пунктів. Підвищенню ефективності прикордонного торговельно-економічного співробітництва сприятиме і реалізація Угоди між Урядом України та Урядом РФ про співробітництво прикордонних областей. Вирішення завдання усунення зайвих перешкод у торгівлі між країнами з метою взаємного забезпечення якості експортних товарів, захисту життя і здоров'я людей, тварин і рослин, навколишнього середовища передбачає здійснення таких заходів: · співробітництво з удосконалення і гармонізації нормативної договірно-правової бази в галузі санітарних і фітосанітарних заходів; · обмін інформацією в галузі стандартизації, метрології, сертифікації, систем пакування і маркування товарів; · визначення уповноважених органів з сертифікації, скороченню переліку продукції, що поставляється взаємно, яка підлягає обов'язковій сертифікації в Україні і РФ, у тому числі взаємній сертифікації і реєстрації лікарських засобів; · зближення методичних підходів у галузі метрології, стандартизації та сертифікації з використанням норм і принципів міжнародного права. Резюмуючи вищенаведене, можна стверджувати, що широкий спектр заходів економічних взаємин, їх актуальність і обгрунтованість, визначеність термінів реалізації та адресність виконавців, які властиві даній Програмі економічного співробітництва України і Російської Федерації на 1998-2007 рр., дозволить отримати такі преференції: · здійснити на довгостроковій основі узгоджений комплекс заходів, у тому числі нормативно-правових, державного сприяння розвитку взаємовигідних економічних та науково-технічних зв'язків між двома державами; · досягти суттєвого прогресу у виробничому співробітництві провідних галузей національних економік; · проводити стимули суб'єктам господарювання для розширення виробництва, збільшення інвестиційних потоків, підвищення якості і конкурентоздатності продукції, можливості виходу на світові ринки; · подвоїти товарообіг у взаємній торгівлі та поліпшити торговельне сальдо в першу чергу за рахунок зростання експорту українських товарів; · реалізація Програми сприяння виходу економіки України зі стану стагфляції. З метою забезпечення виконання цієї Програми створено Змішану Українсько-Російську комісію із співробітництва, основною функцією якої є координація діяльності щодо реалізації вищенаведених заходів Програми в рамках національних частин. За час, що минув з дня затвердження Програми, проведено вже 5 засідань Змішаної комісії, на яких оперативно розглядалися спірні питання міждержавного економічного співробітництва і приймалися превентивні заходи щодо нівелювання негативної їх дії. На п'ятому засіданні Змішаної Українсько-Російської комісії із співробітництва, яке відбулося 16 липня 1999 р., зокрема, було констатовано, що у рамках виконання Програми підписано понад 10 міжурядових і міжвідомчих угод, в тому числі: · про заохочення і взаємний захист інвестицій, про виробничу кооперацію, про співробітництво в галузі інформації, про організацію банківських розрахунків і співробітництво банківських систем та інші; · підготовлено узгоджені прогнозні баланси попиту і пропозицій на 1999 р. з найважливіших видів продукції машинобудування, металургії, паливно-енергетичного і агропромислового комплексів; · організовано спільне виробництво із складання "відкрутковою" технологією автомобілів "ГАЗ-3110-Волга" і "ГАЗ-3302-Газель" (в 1998 р. виготовлено 4 тис. автомобілів); · ведеться робота щодо створення військово-транспортного літака АН-70; · здійснюються заходи щодо реалізації міжнародного проекту "Морський старт", а також створення українсько-російського космічного комплексу "Дніпро"; · розглянуто практичну реалізацію міжурядової Угоди про виробничу кооперацію. Крім цього, вирішено ряд питань, спрямованих на усунення перешкод у взаємній торгівлі. Так, Російською стороною скасовано додаткове імпортне мито в розмірі 3%, тимчасове спеціальне мито на цукор, рекомендовано проводити оформлення ліцензій на імпорт тютюнової сировини в пріоритетному порядку, на 1999 р. збережено спрощений порядок допуску українських суден на внутрішні водні шляхи Росії тощо. Українською стороною зі свого боку скасовано мінімальну митну вартість на пиво солодове, в стадії узгодження проект постанови Кабміну України, яким буде скасовано мінімальну митну вартість на ряд інших товарів. Розуміючи важливість збереження вітчизняних потенціалів цукрової промисловості як Росії, так і України, наша країна запропонувала утворити спеціальну робочу групу з представників відповідних міністерств і відомств, наукових установ для комплексного вивчення ситуації в цукробуряковому виробництві обох країн і вироблення загальної стратегії в цьому напрямку. З метою формування програми цукробурякового виробництва, що характеризується трирічним відтворювальним циклом, Україна запропонувала Росії розглянути питання про необхідні обсяги постачання цукру, що походить з України і вироблений з цукрових буряків, з установленням тарифної квоти на постачання цукру на середньострокову перспективу. Російська сторона доручила Мінсільгосппроду, Мінторгу та Мінекономіки вивчити це питання, а поки що обмежилось встановленням до кінця 1999 р. тарифної квоти на постачання цукру білого, що походить з України і вироблений з цукрових буряків, всього лише в кількості 100 тис. т для своїх спецспоживачів (Міноборони, МВС, МНС, Мінюст і ФПС Росії). Необхідно відзначити реалізацію ряду практичних заходів щодо активізації співробітництва у паливно-енергетичному комплексі, в галузі атомної енергетики і авіаційної промисловості, а також військово-технічній сфері. Разом з тим, з ряду важливих спільних проектів та заходів до Програми має місце, на жаль, відставання від намічених термінів через зволікання Російською стороною розгортання спільних робіт з реалізації Програми, а виконання ряду заходів взагалі зірвано. Так, із 66 заходів, які необхідно було виконати в 1998 р., фактично виконано тільки 19. 47 заходів не виконано і рішенням Змішаної Українсько-Російської комісії із співробітництва термін їх здійснення перенесений на пізніші строки. Ряд двосторонніх заходів із створення нових спільних виробництв нині втратили свою актуальність через незацікавленість Російської сторони. Насамперед, це стосується створення спільних виробництв і господарюючих структур із випуску вантажних автомобілів на базі Ярославського моторного та Кременчуцького автомобільного заводів, а також автомобілів для комунальних служб на заводах концерну "Укркомунмаш", Турбівському машинобудівному заводі з комплектацією заводу "ЗІЛ" на інше. Загальна кількість заходів Програми, що потребують підвищеної уваги з боку виконавців обох країн, перевищує 80%. Такий стан справ викликає занепокоєння з огляду на те, що переважна більшість невиконаних заходів Програми - це саме ті, на реалізацію яких в реальному секторі економіки покладалися великі надії, і невиконання їх ставить під загрозу досягнення стратегічної мети Програми - зростання взаємного товарообміну до 2007 р. не менше ніж у 2,5 раза. Відсутність значного прогресу в розвитку економічного співробітництва наших країн багато в чому зв'язано з недостатнім урахуванням при його організації інтересів "низового" рівня: підприємств, організацій, громадян - з надмірним акцентом на взаємодію тільки на міждержавному рівні. В зв'язку з цим особливу увагу слід приділяти створенню сприятливих умов для ефективної взаємодії ринкових суб'єктів України та Росії. В перспективі економічні позиції України в Росії будуть визначатися насамперед конкретними можливостями її підприємств та фірм на російському ринку порівняно з західними конкурентами. Тому завдання щодо розширення співробітництва з Росією потребує від України розробки заходів державної підтримки зростаючої активності українського бізнесу в Росії, а також правового регулювання процесів взаємодії ринкових структур обох країн. Для активізації ходу виконання Програми доцільно, на нашу думку, в стислі строки передбачити: · проведення додаткової інвентаризації всіх обмежень і перепон, стримуючих розвиток торговельно-економічних зв'язків між країнами; · гармонізацію законодавчих актів та всіх інструментів регулювання зовнішньоекономічної діяльності: процентних ставок, валютних курсів, податків, митних та інших зборів і відрахувань; · підписання угоди про взаємні поставки товарів на еквівалентній основі; · прискорення створення механізму клірингових розрахунків і угоди щодо створення промислово-фінансових груп; · створення спільної експертної групи для узгодження питань реалізації режиму вільної торгівлі і внесення відповідних пропозицій у Змішану Українсько-Російську комісію із співробітництва; · створення і запровадження системи страхування експортних кредитів; · розробку і втілення в практику механізму захисту суб'єктів господарювання на ринках обох країн, а також системи обмежень діяльності на зовнішніх ринках недобросовісних суб'єктів господарювання; · створення системи міждержавного кредитування третіх країн, які б використовували виділені їм кредити для придбання товарів, що виробляються в Україні та Росії; · створення і запровадження спільного банку даних щодо експортного потенціалу країн і забезпечення широкого інтерактивного допуску до цієї інформації усіх зацікавлених міністерств, відомств та організацій; · врегулювання платіжно-розрахункових відносин між підприємствами і організаціями обох країн, включаючи можливе часткове чи повне погашення заборгованостей у майновій формі і цінними паперами, а також переоформленням частки дебіторської заборгованості у державний борг країн: · розробку і прийняття міждержавних документів щодо координації ринків цінних паперів, єдиних принципів заставних операцій, страхування ризиків, валютного та експортного контролю; · створення сприятливих умов для розвитку різних форм спільного підприємництва: транснаціональних промислово-фінансових груп, лізингових компаній і т.ін.; · розширення практики введення квотування обсягів взаємних міждержавних поставок продукції та послуг з метою більш повного задоволення попиту і підвищення ефективності взаємного товарообміну. 4. Херсонська область в рамках транскордонного співробітництва Обласна державна адміністрація, обласна рада та інші владні структури Херсонщини значну увагу приділяють подальшому розвитку міжнародного співробітництва та взаємовигідних зовнішніх економічних зв'язків. Активізують свою діяльність на зовнішніх ринках і підприємницькі структури області. Це забезпечує помітне зростання обсягів зовнішньоторговельного обороту й експорту продукції, сприяє інтеграції економіки регіону в систему міжнародних економічних зв'язків. Так, оборот зовнішньої торгівлі області товарами за 2002 рік становив 205 млн.дол.США і проти 2001 року збільшився на 21,1%. При цьому обсяги експорту збільшилися на 26,8%, імпорту - на 21,5% і становили відповідно 164,7 та 40,3 млн.дол.США. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами склало 124,4 млн.дол.США проти 90,6 млн.дол..США за 2001 рік. У 2002 році розширилась географічна структура зовнішньої торгівлі Херсонщини. Суб'єкти господарської діяльності області здійснювали зовнішньоторговельні операції товарами з партнерами із 98 країн світу. Основними країнами-партнерами області в експорті є: Російська Федерація, Німеччина, Іспанія, США, Туреччина, Угорщина, Словаччина, Білорусь, Великобританія. В імпорті є: Російська Федерація, Німеччина, Туреччина, США, Польща, Італія, Аргентина, Казахстан, Ізраїль. Найбільшим торговельним партнером області впродовж багатьох років залишається Російська Федерація. Зовнішньоекономічний оборот області з цією країною у 2002 році становив 53 млн.дол.США, що на 38,6% більше, ніж у минулому році. При цьому обсяги експорту збільшилися у 1,6 раза, імпорту - зменшилися на 14,5%. Херсонська область підтримує зовнішньоекономічні стосунки майже з усіма країнами-членами ЄС. Порівняно з 2006 роком зовнішньоторговельний оборот області товарами з країнами ЄС збільшився на 13,9%, при цьому обсяг експорту до країн ЄС збільшився на 27,9% і становив 35,4 млн.дол. США, імпорту - зменшився на 13,4% і становив 12,4 млн.дол.США. Структура зовнішньоекономічних операцій області обумовлена галузевою спрямованістю економіки, зокрема, у 2007 році найбільша частка в структурі експорту припадала на зернові культури - їх було поставлено майже на 50 млн.дол. США, що вдвічі більше порівняно з 2006 роком. У 1,6 раза зросли у порівняні з 2001 роком й експортні поставки соняшникової олії - вони становили 16,7 тис.тонн (8% до загального обсягу). Серед експортованої продукції значне місце займають також електричні та зварювальні машини. Наприклад, рейкозварювальна та інша техніка Каховського заводу електрозварювального устаткування поставляється в 76 країн світу. А високоякісні алюмінієві сплави Херсонського механічного заводу використовують провідні автомобільні корпорації світу -- "Тойота", "Хонда", "Ніссан", "Фольксваген", "Дженерал моторе", "Шкода". Область експортує також нафтопродукти, плавучі засоби - морськи та річкові. Основу ж імпортних надходжень склали поставки машин та устаткування, пластмаси та вироби з них, електричні машини та устаткування, засоби наземного транспорту (крім залізничного), чорні метали, нитки синтетичні, продукти переробки плодів, овочів. В області вживаються необхідні заходи для формування сприятливого інвестиційного клімату. Впродовж останніх років намітилася позитивна динаміка обсягів прямих іноземних інвестицій, які залучено в економіку області. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку Херсонщини станом на 1 липня 2008 року становив 59,7 млн.дол.США. Інвестиції надійшли із 22 країн світу. Найбільші обсяги внесено нерезидентами із: Кіпру - 34,6%, Швеції - 14,7%, Німеччини - 9,7%, Великобританії - 7,1%, США - 6,2%, Туреччини - 6,1%, Нідерландів - 5,3%. На ці країни припадає 85% загального обсягу прямих іноземних інвестицій, вкладених в економіку області, що становить 57,3 долара США на одного мешканця області. Серед регіонів області провідні місця за обсягами одержаних інвестицій утримують м.Херсон - 26,7 млн.дол.США (47,9% до загального обсягу), М.Каховка - 19,7 млн.дол.США (35,3%), Цюрупинський - 3 млн.дол. США (5,3%) та Генічеський - 2,7 млн.дол.США (4,8%) райони. Іноземні інвестиції вкладено у 65 підприємств. Найбільш інвестиційно-привабливими в області з початку інвестування залишаються харчова промисловість та переробка сільськогосподарської продукції (44% до загального обсягу інвестицій ), оптова торгівля та посередництво у торгівлі (15%), сільське господарство та пов'язані з ним послуги (12%), целюлозно-паперова промисловість (6%). Відповідно до цього створена і постійно поповнюється база даних щодо інвестиційних потреб підприємств регіону. Завдяки одержаним інвестиціям в умовах ринкової економіки підприємства харчової промисловості та переробки сільськогосподарської продукції швидко прореагували на попит і досягли певних результатів у виробництві продуктів харчування. Так, частка виробів цих підприємств складає 43% до загального обсягу виробленої продукції по області (645,5 млн.грн.), виробництво збільшено щодо 2006р. на 11 відсотків. На промислових підприємствах спостерігалося збільшення виробництва олії на 45,3%, йогурту - на 27,8%, сирів жирних - на 17,5%, ковбасних виробів - на 9,4%, морозива - на 3,1%, кондитерських виробів - на 2,8%. Підприємствами цього виду діяльності у 2007 р. поставлено товарів на експорт на 27 млн.дол.США (16,4% до загального обсягу експорту області) та одержано товарів по імпорту на 7,8 млн.дол. (19,3% до імпорту області). Особливо слід відмітити успіхи у виробництві ЗАТ українсько-швецького підприємства "Чумак", на долю якого припадає більше 36% обсягу виробництва харчової промисловості області. За рік на ньому збільшено виробництво на 48,4%. Тут виробляють соняшникову олію, томатні та овочеві консерви, томатну пасту, кетчупи, майонези. За останні роки Херсонською областю набуто певний досвід розвитку міжнародного співробітництва. Вже стали систематичними зустрічі керівництва обласної державної адміністрації, обласної ради, Херсонської міської ради з представниками іноземних посольств, акредитованих в Україні. Так, тільки впродовж 2000 - 2002 років такі зустрічі в області проводились з послами США, Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Швеції, Австрії, Пакистану. Перспективним напрямком співпраці області з іноземними партерами є міжрегіональне співробітництво в рамках якого підписані і реалізуються двосторонні угоди про соціально-економічне, науково-технічне та культурне співробітництво. Такі угоди підписані Херсонською областю з Придністров'ям, Гурійським краєм (Республіка Грузія), Брашовським повітом (Румунія). Окрім цього є практика укладання подібних документів Херсонським міськвиконкомом, а саме впродовж 2002 року Херсонським міським головою підписані договори про дружні зв'язки між містами: Херсон та Сипин (Туреччина), Херсон та Зонгулдак (Туреччина), Херсон та Цзинань (КНР), угоду про встановлення споріднених зв'язків між містами Херсон і Астрахань (Російська Федерація) та співробітництво в торговельно-економічній, науково-технічній і гуманітарно-культурній галузях. Також підписано угоду про співробітництво між адміністрацією Генічеського району (Херсонська область) та адміністрацією Озургетського району (Грузія). Зазначені угоди наповнюються конкретним змістом шляхом організації співробітництва між суб'єктами підприємницької діяльності, учбовими та культурно-освітніми закладами, суспільними та іншими організаціями. Херсонська обласна Державна адміністрація є одним із організаторів Українсько-російського економічного форуму. 21-22 жовтня 2008 року у м. Києві відбудеться економічний форум «Україна - Росія: співробітництво в інноваційній та інвестиційній сферах», організаторами якого вперше виступають Торгово-промислова палата України і Торгово-промислова палата Російської Федерації. З російської сторони очікується участь керівників регіонів (губернаторів) і підприємств з таких областей, як Бєлгородська, Брянська, Волгоградська, Єкатеринбурзька, Іванівська, Курська, Ленінградська, Московська, Нижегородська, Орловська, Ростовська, Самарська, Саратовська, Смоленська, Тюменська, Челябінська, а також Краснодарського краю, Башкортостану, Карелії, Татарстану, мм. Москви і Санкт-Петербурга та інші. Передбачається, що делегацію представників ділових кіл Росії - орієнтовно 150 осіб - очолить старший віце-президент ТПП РФ Борис Пастухов. Програма заходу передбачає проведення пленарного засідання, виставки Бєлгородської області, презентації економічного потенціалу Краснодарського краю, переговорів і зустрічей представників ділових кіл сторін. Одночасно планується організація роботи секцій з пріоритетних напрямків двостороннього співробітництва: - взаємодія в сфері інвестицій і інновацій; - взаємний захист прав підприємців і забезпечення безпеки бізнесу; - розвиток малого і середнього бізнесу; - міжрегіональне і прикордонне співробітництво. Відповідальність за організацію з боку Херсонщини покладено на Головне управління економіки обласної державної адміністрації (тел. (0552) 22 26 97, факс: (0552) 22 57 34, e-mail: up-ekon@oda.kherson.ua) Офіційний сайт Херсонської обласної ради http://www.oda.kherson.ua/cgi-bin/control.pl?type=body&lang=uk&id=../control/uk/data/fukr/22102008.html . ВИСНОВКИ Завдяки своєму геополiтичному положенню Україна, 19 з 25 областей якої є прикордонними, а зовнiшнiй кордон є найдовшим серед європейських країн, має великi потенцiйнi можливостi розвитку прикордонного та транскордонного спiвробiтництва. На основi положень Європейської Конвенцiї про основнi принципи транскордонного спiвробiтництва мiж територiальними общинами або органами влади та Європейської Хартiї мiсцевого самоврядування, Волинська, Чернiвецька, Закарпатська, Одеська, Iвано-Франкiвська i Львiвська областi України разом з адмiнiстративно-територiальними общинами Польщi, Бiлорусi, Румунiї, Словаччини, Угорщини, Молдови, Австрiї, Нiмеччини та Францiї перейшли до практичного застосування своїх прикордонних можливостей. Основнi зусилля сторонни спрямовують на розбудову соцiальної, iнформацiйної та виробничої iнфраструктури, розвиток транспортної мережi, наукової i культурної спiвпрацi, обмiн досвiдом мiж мiсцевими органами виконавчої влади, боротьбу зi злочиннiстю та нелегальною мiграцiєю. Кабiнет Мiнiстрiв України придiляє велику увагу розвитковi транскордонного спiвробiтництва та пiдвищенню ефективностi функцiонування єврорегiонiв. Свiдчення цьому - постанова Уряду України N587 вiд 29 квiтня 2002 року. Згаданий документ мiстить дуже важливе положення про державну пiдтримку розвитку регiонiв, яка здiйснюватиметься шляхом надання правової, iнформацiйної, методичної та органiзацiйної допомоги єврорегiонам, передбачає фiнансування окремих заходiв за рахунок коштiв державного бюджету, сприяння у залученнi мiжнародної технiчної допомоги та коштiв мiжнародних органiзацiй. Программа розвитку єврорегiонiв, затверджена цiєю ж Постановою, передбачає розв'язання соцiально-економiчних, екологiчних, транспортно-комунiкацiйних та iнших проблем розвитку прикордонних регiонiв. Реалiзацiя програми розвитку єврорегоiнiв дозволить вивести транскордонне спiвробiтництво на якiсно новий рiвень, сприятиме iнтеграцiї України до ЄС. До розвитку прикордонного та транскордонного спiвробiтництва активно залучаються не тiльки органи мiсцевої влади, але й представники прикордонних контролюючих служб. Проведена у 1999 роцi в м. Iматра (Фiнляндiя) конференцiя країнЄС i держав, якi отримують допомогу за програмами допомоги ЄС Tacis та Phare, дала додатковий iмпульс розвитку спiвробiтництва мiж прикордонними та митними вiдомствами її учасниць. Протягом наступних двох рокiв велася активна робота з пошуку ефективних форм та методiв органiзацiї прикордонного та митного контролю в прикордонних пунктах пропуску. Результатом цiєї роботи стала розробка документа щодо здiйснення iнтегрованого контролю на кордонах, який передбачає тiсне спiвробiництво контролюючих служб на мiсцевому, регiональному та мiжнародному рiвнях з метою прискорення пропуску осiб i товарiв через кордон при одночасному пiдвищеннi рiвня ефективностi боротьби з порушеннями прикордонного та митного законодавства. Положення цьогодокументу сьогоднi, зокрема, застосовуються в пунктах пропуску "Тиса" та "Ягодин", в яких згiдно з програмою транскордонного спiвробiтництва ЄС споруджуються об'єкти iнфраструктури. Досить плiдно, починаючи з 2000 року, спiвпрацюють українськi прикордонники та митники зi своїми нiмецькими колегами в рамках навчального модуля програми транскордонного спiвробiтництва ЄС. Основними проблемами з українського боку щодо подальшої реалізації Програм сусідства є відсутність фінансування для їх розробки і подальшого вироблення конкретних проектних пропозицій, а також неузгодженість механізмів одночасного співфінансування транскордонних проектів за рахунок коштів програм ЄС, національних і регіональних бюджетних асигнувань та позабюджетних джерел. Таким чином, минулий період виявив позитивні та негативні сторони функціонування транскордонного співробітництва та надав можливість зробити висновки щодо подальшого їх розвитку. Для більшості країн співпраця між територіальними органами влади - новий вид міжнародних відносин. В перші роки, можна сказати, проходив етап становлення цього виду діяльності, формувався і відпрацьовувався організаційно-фінансовий та інформаційний механізм забезпечення транскордонної співпраці, проходила її інституалізація, кадрове забезпечення. Останнім часом удосконалювалася законодавча та нормативно-методична база щодо транскордонної співпраці на європейському та національному рівнях, але в Україні необхідні подальші наукові розробки з цього напрямку. Все зазначене обґрунтовує необхідність мати науково обґрунтовану концепцію розвитку прикордонних територій - транскордонного регіону, яка б базувалась на відповідних регіональних стратегіях розвитку, враховувала загальноєвропейські та національні пріоритети. На наш погляд, це основний напрямок ефективного розвитку транскордонного співробітництва в Україні. Звертаючи увагу на особливості міжрегіонального прикордонного співробітництва Херсонської області, можна підкреслити зв'язки зі Швецією (шведсько-українске підприємство «Чумак», повністю заснований на шведському капіталі «Сведбанк», всесвітньо відомі бренди «Соні Еріксон», «Електролюкс» тощо, більшість акцій Херсонського суднобудівного заводу). І хоча Швеція є зовсім не близькою географічно, Херсонська область стала інвестиційно привабливим регіоном для перлини Скандинавії. Не слід забувати про тісні зв'язки, забезпечені виходом до моря: Туреччина, Греція, Росія тощо. Можна сміливо зробити висновок про те, що така зацікавленість з боку високорозвинених країн (Швеція, Греція, Австрія, Норвегія тощо) свідчить про інвестиційну привабливість Херсонщини та неабиякий інвестиційний потенціал регіону. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1.Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями. 2. Постанова Верховної Ради України «Про приєднання України до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями». 3. Додатковий протокол до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями. 4. Протокол №2 до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями, який стосується міжтериторіального співробітництва. 5. Закон України «Про транскордонне співробітництво» (26.06.2004 р. № 1861-IV) // газ. «Голос України», 22 липня 2004р. 6. Балян А. В. Міжрегіональне транскордонне співробітництво України за умов розширення Європейського Союзу (на прикладі прикордонних регіонів України та Угорщини). - Ужгород: Ліра, 2005. - 320 с. 7 . Розширена Європа - Сусідні країни. Нова структура відносин з нашими східними та південними сусідами. Повідомлення Європейської Комісії для Ради та Європейського Парламенту. http://www.delukr.cec.eu.int/ua/eu_and_country/ bilateral_relations.htm 8. Розширення Європейського Союзу: вплив на відносини України з центральноєвропейськими сусідами. - К., 2004. - C. 229. 9. Стачко А. Еврорегионы як прообраз майбутньої Європи: http://bdg.press.net. 10. Офіційний сайт Херсонської обласної ради http://www.oda.kherson.ua/cgi-bin/control.pl?type=body&lang=uk&id=../control/uk/data/fukr/22102008.html. |
 |
||||||||||||||||||
| ©2011 |
