Зовнішньоекономічна діяльність підприємства

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства

95

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

Кафедра економіки

КУРСОВА РОБОТА

на тему: Зовнішньоекономічна діяльність підприємства.

Виконав: студент IІІ курсу ,групи ЕП-18к,

денної форми навчання,

Петровський Павло Олександрович

До захисту допущений «____»_____________ 2007 р.

Житомир 2007

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1.ХАРАКТЕРИСТИКА СУБЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ЗА КЛАСИФІКАЦІЙНИМИ ОЗНАКАМИ

РОЗДІЛ 2. ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ЦІН НА ПРОДУКЦІЮ, РОБОТИ, ПОСЛУГИ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Економічний зміст і функції цін на продукцію, роботи і послуги підприємства.

2.2 Види цін на продукцію, роботи, послуги підприємства.

2.3. Економічний механізм формування цін на продукцію, роботи, послуги підприємства.

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКА ОБГРУНТУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

3.1. Функціональна роль бізнес-плану підприємства

3.2. Обґрунтування обсягів господарської діяльності

3.3. Визначення потреби в необоротних активах підприємства і витрат пов'язаних з їх використанням

3.4. Розрахунок потреби підприємства у сировині, матеріалах, роботах і послугах і обґрунтування рівня запасів оборотних активів.

3.5. Розрахунок потреби в персоналі і витрат на його використання

3.6. Формування виробничої собівартості, адміністративних витрат і витрат на збут.

3.7. Розрахунок доходу і фінансового результату від діяльності підприємства

РОЗДІЛ 4. СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ДЛЯ ОЦІНКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

Додатки (баланс, звіт про фінансові результати, бізнес-план)

ВСТУП

Темою курсової роботи є «Зовнішньоекономічна діяльність підприємства». Ця тема на сьогодні є досить актуальною, оскільки від зарубіжних ринків, тобто політики підприємства стосовно пошуку нових ринків та виходу на міжнародні ринки збуту залежить конкурентоспроможність підприємства .Наявність дискусійних питань по до даного питання свідчить про чималий інтерес до обраної проблематики та необхідність більш детального дослідження.

Огляд літературних джерел показав, що дослідженням собівартості продукції підприємства займалися такі провідні вчені й теоретики як К.С. Солонінко, Ф.Ф. Бутинець, Ю.С. Цал-Цалко, Б.І.Холод, Л.І. Шваб, А.В.Шегда та інші.

Предметом дослідження у курсовій роботі виступає сукупність теоретичних і практичних аспектів зовнішньоекономічної діяльності, форм ЗЕД і оцінці ефективності ЗЕД.

Метою курсової роботи э обґрунтування теоретичних положень з зовнішньоекономічної діяльності, розробка бізнес-плану, формування собівартості та дослідження системи показників оцінки діяльності підприємства.

Курсова робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел та додатків.

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА СУБЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ЗА КЛАСИФІКАЦІЙНИМИ ОЗНАКАМИ

Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи госпо-дарську компетенцію, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'я-заннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодав-ством.

Суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до законодавства як підприємці;

3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.

Основною виробничо-господарською ланкою економіки України є підприємство. Згідно Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та іншої господарської діяльності.

Підприємства, діють на основі Статуту і можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, само-стійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм наймену-ванням та ідентифікаційним кодом і не має у своєму складі інших юри-дичних осіб.

Залежно від форм власності в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

· приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

· підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

· комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власнос-ті територіальної громади;

· державне підприємство (створюється за рішенням уповноваженого органу влади та діє на основі державної власності);

· підприємство, засноване на змішаній формі власності (створюється шляхом об'єднання майна різних форм власності).

У разі, якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція
становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством
з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого
іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.

Залежно від способу утворення та формування статутно-го фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який ви-діляє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки, затверджує статут, розподіляє дохо-ди, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням, діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засно-вників, їх спільного управління справами, на основі корпо-ративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників у розподілі доходів та ризиків підприємства.

ТОВ «Пол-Ексім» є корпоративним підприємством.

Підприємництво - це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку. Воно має за мету, з одного боку, отримання прибутку для господарюючого суб'єкта, а з іншого - формування доходів власників, найманих осіб і держави за рахунок ефективного використання виробничих ресурсів.

Підприємництву притаманна господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах у випадку, коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підприємництво здійснюється на основі таких принципів: вільний вибір видів діяльності; залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян; самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється; вільний найм працівників; залучення та використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законодавством; вільне розпорядження прибутком, що залишається після сплати податків та зборів; самостійне здійснення підприємцем ЗЕД.

Наказом Держстандарту України № 441 від 22.10.96 затверджено і введено в дію з 01.07.97 Державний класифікатор України „Класифікація видів економічної діяльності”.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Класифікацію розроблено відповідно до постанови КМУ № 326 від 04.05.93 „Про концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики”. КВЕД призначено для використання органами державного управління, фінансовими органами та органами статистики.

Об'єктами класифікації КВЕД є всі види економічної діяльності господарюючих суб'єктів (фізичних та юридичних осіб).

Для опису економіки держави Класифікацію видів економічної діяльності побудовано так, що виділені об'єкти охоплюють усі або майже всі види діяльності, які здійснюються в будь-якій галузі господарства:

§ Сільське господарство, мисливство та лісове господарство.

§ Рибне господарство.

§ Добувна промисловість:

ь Видобування енергетичних матеріалів;

ь Видобування неенергетичних матеріалів;

§ Обробна промисловість:

ь Харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів;

ь Текстильна промисловість та пошиття одягу;

ь Виробництво шкіри та шкіряного взуття;

ь Виробництво деревини та виробів з деревини;

ь Целюлозно-паперова промисловість;

ь Видавнича справа;

ь Хімічне виробництво;

ь Виробництво гумових та пластмасових виробів;

ь Металургія та оброблення металу;

ь Виробництво машин та устаткування;

ь Виробництво електричного та електронного устаткування;

ь Інше виробництво, не віднесене до інших угрупувань.

§ Виробництво електроенергії, газу та води.

§ Будівництво.

§ Гуртова й роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами.

§ Готелі й ресторани.

§ Транспорт.

§ Фінансова діяльність.

§ Операції з нерухомістю.

§ Державне управління.

§ Освіта, охорона здоров'я та соціальна допомога.

§ Колективні, громадські та особисті послуги.

Підприємства можуть бути засновані на основі державної, комунальної, колективної та приватної власності.

У Статуті ТОВ «Пол-Ексім» вказані наступні віди діяльності, якими може займатися підприємство:

оптова та роздрібна торгівля сільськогосподарськими, харчовими та промисловими товарами

комисійна торгівля сільськогосподарськими, харчовими та промисловими товарами

оптова та роздрiбна торгiвля паливно-мастильних матерiалiв та енергоносiiв

покупка та продаж автомобiлiв

органiзацiя пiдприемств харчовоi промисловостi та громадського харчування

будiвництво та ремонтнi роботи

надання автотранспортних послуг та автосервiс

мiжнароднi перевезення

виробництво тари та пакування

обробка каменю

холдінгова, брокерська, ділерська та інші види посередницькоі діяльнності.

Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або грома-дянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльно-сті товариства з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, това-риства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні та командитні товариства.

Акціонерним товариством (АТ) є господарське товариство, яке має ста-тутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номіна-льної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Акціонерні товариства можуть бути відкритими або закритими. Акції відкритого акціонерного товариства (ВАТ) можуть розповсюджу-ватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Акціо-нери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства. Вищими органами є Загальні збори товариства, Голова правління, загальні збори акціонерів, Спостережна рада, Ревізійна комісія.

Акції закритого акціонерного товариства (ЗАТ) розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Вищими органами є Загальні збори товариства, Голова правління, загальні збори акціонерів, Рада акціонерів товариства, Ревізійна комісія.

«Пол-Ексім» є Товариством з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) це господарське това-риство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визна-чається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Вищим органом управління є Збори учасників, а виконавчими органами - Дирекція та Ревізійна комісія.

Товариством з додатковою відповідальністю (ТзДВ) є господарське това-риство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установ-чими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобо-в'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожно-го з учасників. Вищим органом управління є Збори учасників, а виконавчими органами - Дирекція та Ревізійна комісія.

Повним товариством є господарське товариство, всі учасники яко-го відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприєм-ницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну від-повідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприєм-ницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звер-нено стягнення (повні учасники), а інші учасники, присутні в діяльності товариства, лише своїми вкладами.

Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

Особливим видом державного підприємства є казенні підприємства. Вони створюються у галузях народного господарства, в яких: законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам; основним (понад 50%) споживачем продукції виступає держава; за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів; приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом.

Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих, середніх або великих підприємств.

Малими визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реа-лізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, екві-валентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний рік пере-вищує 1000 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (ро-біт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні. Усі інші підприємства визнаються середніми.
ТОВ «Пол-Ексім» належить до середніх підприємств з чисельністю більше 50 чол.

Підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить законодавству України.

Об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

В об'єднання підприємств можуть входити під-приємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, утворених на тери-торії інших держав. Об'єднання підприємств утворюються на невизначений строк або як тимчасові об'єднання і є юридичною особою.

Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання, або як державні чи комуналь-ні господарські об'єднання. Господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене за іні-ціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних заса-дах об'єднали свою господарську діяльність.

Державне (комунальне) господарське об'єднання - об'єднання під-приємств, утворене державними підприємствами за рішенням КМУ або, у визначених законом випад-ках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компе-тентних органів місцевого самоврядування. Державне (комунальне) господарське об'єднання діє на основі рі-шення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання.

Господарськими об'єднаннями є асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законодавством.

Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної коор-динації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріаль-них ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасни-ків асоціації.

Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізо-ваного регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для дося-гнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовніш-ньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інте-реси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та органі-заціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну. Підприємства-учасники об'єднання підприємств зберігають ста-тус юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми об'-єднання.

Підприємство-учасник господарського об'єднання має право:

1) добровільно вийти з об'єднання на умовах і в порядку, визначених установчим договором про його утворення чи статутом господарського об'єднання;

2) бути членом інших об'єднань підприємств, якщо законом, заснов-ницьким договором чи статутом господарського об'єднання не встановлено інше;

3) одержувати від господарського об'єднання в установленому порядку інформацію, пов'язану з інтересами підприємства;

4) одержувати частину прибутку від діяльності господарського об'-єднання відповідно до його статуту.

Підприємство може мати також інші права, передбачені засновницьким договором чи статутом госпо-дарського об'єднання відповідно до законодавства.

Підприємство, яке входить до складу державного або комунального господарського об'єднання, не має права без згоди об'єднання виходити з його складу, а також об'єднувати на добровільних засадах свою діяль-ність з іншими суб'єктами господарювання та приймати рішення про припинення своєї діяльності. Рішення про утворення об'єднання підприємств та статут об'єднання погоджуються з Антимонопольним комітетом України в порядку, встановленому законодавством.

Учасники об'єднання підприємств можуть вносити на умовах і в по-рядку, передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські, цільові тощо). Майно передається об'єднанню його учасниками у господарське ві-дання або в оперативне управління на основі установчого договору чи рішення про утворення об'єднання. Вартість майна об'єднання відображається у його балансі.

Господарське об'єднання має право утворювати за рішенням його вищого органу управління унітарні підприємства, філії, представництва, а також бути учасником господарських товариств.

Підприємство може бути учасником промислово-фінансової групи (ПФГ) або транснаціональної промислово-фінансової групи, якщо до складу групи входять українські та іноземні юридичні особи.

ПФГ є об'єднанням, яке створюється за рі-шенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і струк-турної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародними договорами України, а також з метою виробництва кін-цевої продукції.

До складу ПФГ можуть входити промис-лові та інші підприємства, наукові і проектні установи, інші установи й організації усіх форм власності. У складі ПФГ визначається головне підприємство, яке має виключне право діяти від імені ПФГ як учасника господарських відносин. ПФГ не є юридичною особою і не підлягає державній реєстрації як суб'єкт господарювання.

Асоційовані підприємства - це група су-б'єктів господарювання - юридичних осіб, пов'язаних між собою відно-синами економічної та організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та управлінні. Залежність між асоційованими під-приємствами може бути простою і вирішальною.

Суб'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств), визнається холдинговою ком-панією. Між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування.

Законом можуть визначатися й інші форми об'єднання інтересів під-приємств (союзи, спілки, асоціації підприємців тощо).

РОЗДІЛ 2. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Необхідність, суть і значення зовнішньоекономічної діяльності

Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її входження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД), надання підприємствам і організаціям, що випускають конкурентноздатну продукцію, права виходу на світовий ринок вимагають нових підходів до управління ЗЕД. Тому вивчення різних аспектів управління зовнішньоекономічною діяльністю, особливо на рівні підприємства як основної і першочергової ланки зовнішньоекономічного комплексу країни, викликає сьогодні велику практичну цікавість.

На думку ряду спеціалістів, поняття “зовнішньоекономічна діяльність” (ЗЕД) з'явилось в Україні з початком економічної реформи, в 1987 р. Одним з центральних напрямків даної економічної реформи була децентралізація зовнішньої торгівлі, надання підприємствам права безпосереднього виходу на зовнішній ринок і стимулювання розвитку ЗЕД на рівні господарських суб'єктів.

Визначною особливістю функціонування світового господарства на початку XXI сторіччя є інтенсивний розвиток міжнародних економічних відносин. Одним із найважливіших елементів механізму управління міжнародними економічними відносинами, що здійснюються шляхом проведення комерційних операцій, є зовнішньоекономічна діяльність.

Сучасний етап розвитку світогосподарських зв'язків характеризується розширенням усіх форм міжнародних економічних відносин на основі швидкого росту продуктивних сил, який обумовлений прискоренням науково-технічного прогресу. Наслідком цього є постійно зростаюча концентрація виробництва й укрупнення його розмірів, що підсилює тенденцію до інтернаціоналізації господарського життя, сприяє розвитку міжнародної спеціалізації і кооперації виробництва.

Особливістю сучасного етапу економічного розвитку є швидкий ріст міжнародної торгівлі науково-технічними знаннями і результатами виробничо-технічного співробітництва, також характерний бурхливий ріст ринку послуг (страхових, лізингових, транспортних, тощо).

В результаті проведення економічних реформ в зовнішній сфері сформувалось два поняття; "зовнішньоекономічні зв'язки" (ЗЕЗ) і "зовнішньоекономічна діяльність" (ЗЕД).

На відміну від ЗЕЗ, які являють собою різні форми, засоби і методи" зовнішньоекономічних відносин між країнами, ЗЕД висвітлює зовнішньоекономічну діяльність на рівні виробничих структур (фірм, організацій, підприємств, об'єднань і т.д.). ЗЕД можна визначити як сукупність виробничо-господарських, організаційно-економічних і оперативно-комерційних функцій підприємства, пов'язаних з його виходом на зовнішній ринок та участю в зовнішньоекономічних операціях.

Основними мотивами розвитку ЗЕД на рівні підприємства можуть бути:

1. Розширення ринку збуту своєї продукції за національні межі з метою максималізації прибутку.

2. Закупка необхідної сировини, комплектуючих виробів, нових технологій і обладнання.

3. Залученню інжинірингових та інших послуг для потреб виробництва з урахуванням їх унікальності, більш вищої якості і низьких цін в порівнянні з внутрішнім ринком.

4. Залучення іноземних інвестицій з метою модернізації виробництва, зміцнення експортного потенціалу і конкурентних позицій на світових товарних ринках.

5. Участь в міжнародному розподілі праці, спеціалізації і кооперуванні виробництва з метою успішного розвитку своєї економіки.

ЗЕД розглядають як один із аспектів ЗЕЗ. Разом з тим, це самостійна діяльність підприємства, яка являється, з одного боку, складовою частиною господарської діяльності підприємства, а з другої-такою частиною його діяльності, котра здійснюється на іншому, міжнародному рівні, у взаємозв'язку з господарськими суб'єктами інших країн.

Матеріальна основа ЗЕД -- зовнішньоекономічний комплекс країни (регіону). Він являє собою сукупність галузей, підгалузей, об'єднань, підприємств і організацій, що виробляють продукцію на експорт чи використовують імпортну продукцію та здійснюють інші види і форми ЗЕД.

Важливим завданням в розвитку зовнішньоекономічного комплексу країни являється об'єднання виробничих і зовнішньоекономічних видів діяльності /в єдину органічну, успішно функціонуючу систему.

ЗЕД як об'єкт управління являється складовою частиною господарської діяльності підприємства, то і менеджмент ЗЕД розглядається як складова частина загального менеджменту підприємства-Такий підхід до визначення поняття менеджменту ЗЕД має важливе практичне значення. Він дає можливість глибше розглянути його зміст, з'ясувати спільні риси і відмінні особливості в співставленні з внутрішнім менеджментом.

Будучи складовою частиною загально фірмового управління, менеджмент ЗЕД має з ним спільні риси. Насамперед, це відноситься до загальної стратегії підприємства. Загальна ринкова стратегія підприємства -- основний орієнтир при організації управління ЗЕД. Спільними в своїй основі для внутрішнього і зовнішнього менеджменту являються також принципи і функції управління, технологія прийняття рішень, основні методи управління.

Треба підкреслити, що роль ЗЕД як зовнішнього фактора економічного росту в сучасних умовах постійно зростає. Посилюється її вплив на соціально-економічний розвиток не тільки країни але й кожного господарського суб'єкта.

ЗЕД -- поняття багатогранне. Воно включає наступні види діяльності: зовнішню торгівлю, міжнародне виробниче кооперування, міжнародне науково-технічне співробітництво, міжнародне інвестиційне співробітництво, валютно-фінансові і кредитні операції.

Кожен з видів ЗЕД здійснюється в певних формах. Наприклад, формами зовнішньої торгівлі являється експорт, імпорт, реекспорт: реімпорт. Формами виробничої кооперації -- спільне виробництво на основі спеціалізації - спільні підприємства двох чи більше іноземних партнерів, підрядна кооперація та ін.

Цілі і значення зовнішньоекономічної діяльності:

1. Досягнення найбільш високої ефективності виробництва.

2. Можливість регулювання соціально-економічних процесів на регіональному рівні.

3.Насичення ринку товарами.

4.Забезпечення економічної і політичної консолідації та міжнародної воєнної безпеки.

Наслідки й ефективність міжнародної економічної інтеграції

для економічного розвитку країн-учасниць.

Переваги:

Збільшення розмірів ринку - ефект від масштабів виробництва (для країн

с малою ємністю національного ринку), на цій основі необхідність визначення оптимального розміру підприємства.

Зростає конкуренція між країнами.

Забезпечення кращих умов торгівлі.

Розширення торгівлі паралельно з поліпшенням інфраструктури.

Поширення передової технології.

Негативні наслідки:

Для більш відсталих країн це приводить до відтоку ресурсів (факторів

виробництва), йде перерозподіл на користь більш сильних партнерів.

Олігопольна змова між ТНК країн-учасниць, що приводить до підвищення цін.

Ефект утрат від збільшення масштабів виробництва при дуже сильної

концентрації.

2.2 Напрями зовнішньоекономічної діяльності

Основними напрямками зовнішньоекономічної діяльності є:

Експорт - продаж товарів іноземним суб'єктам і господарської діяльності і вивіз товарів через митний кордон України, крім тих випадків, коли суб'єкт ЗЕД передає майно господарської діяльності іноземному суб'єкту як натуральну частку участі у формуванні статутного капіталу при спільній господарській діяльності. Продаж фірмою своїх товарів в іншу країну або з використанням послуг належних маркетингових посередників /непрямий експорт/, або шляхом самостійних маркетингових операцій /прямий експорт/.

Реекспорт -- продаж іноземним суб'єктам ЗЕД і вивіз за межі України товарів, які були раніше імпортовані на територію України і не піддавалися переробці.

Імпорт -- закупівля в іноземних суб'єктів ЗЕД товарів і їхній увіз на територію України, включаючи закупівлю товарів, призначених для власного споживання установами й організаціями України, розташованими за її межами.

Реімпорт - увіз через границю раніше вивезеної за межі митної території продукції, яка не піддавалася там переробці.

Транзит - переміщення товарів, вироблених за межами України через територію України без будь-якого використання цих товарів на зазначеній території.

Давальницька сировина - сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, ввезені на митну територію України іноземним замовником (чи закуплені іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) або вивезені за її межі українським замовником для використання у виробленні готової продукції з наступним поверненням усієї продукції або її частини до країни власника (чи реалізацією в країні виконавця замовником або за його дорученням виконавцем) або вивезенням до іншої країни. Готова продукція може бути реалізована в Україні, якщо Д. с., з використанням якої вироблено цю продукцію, ввезена іноземним замовником на митну територію України чи закуплена іноземним замовником за іноземну валюту в Україні. Право власності на імпортовану Д. с. та вироблену з неї готову продукцію належить іноземному замовнику.

Умовами успішного розвитку зовнішньоекономічного комплексу сьогодні являються:

· зміцнення і нарощування експортного потенціалу;

· активна участь в різних формах міжнародного спільного підприємництва;

· підвищення конкурентноздатності підприємств і виробничо-господарського комплексу;

розширення самостійної діяльності підприємств, фірм регіонів країни в здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Форми зовнішньоекономічної діяльності

У своєму розвитку міжнародна економічна діяльність проходить ряд етапів, кожен з яких передбачає більш широку інтеграцію і має свої особливості.

Зона вільної торгівлі - це пільгова зона регіонального типу, у межах якої підтримується вільна від митних і кількісних обмежень міжнародна торгівля країн-учасниць.(Зона вільної торгівлі промисловими товарами в Європі).

Митний союз - це спільна митна територія країн з повною ліквідацією мит у взаємних відносинах і з єдиним митним тарифом по відношенню до інших країн.

Метою митного союзу є: полегшити взаємну торгівлю країн-учасниць, і в той же час, не створювати додаткових перешкод у торгівлі з третіми країнами.

Спільний ринок - це об”єднання національних ринків декількох країн в єдиний великий ринок з вільним переміщенням в його межах капіталів, товарів, послуг і робочої сили.У процесі вирішення знаходяться такі питання, як: повне узгодження економічної політики і т.д., вирівнювання економічних показників.

Економічний союз - це об”єднання національних економік декількох країн на основі митного союзу, спільного ринку, уніфікації фінансових систем і проведення спільної валютної політики.

1Економічний союз - виникає на етапі високого економічного розвитку. Проводиться погоджена (чи навіть єдина) економічна політика і на цій основі йде зняття всіх перешкод. Створюються міждержавні (наддержавні) органи. Йдуть великі економічні перетворення у всіх країнах-учасницях.

2. Валютний союз - форма економічного союзу й одночасно велика

складова економічного союзу.

Характерними рисами валютного союзу є:

- погоджене (спільне) плавання національних валют;

- установлення за згодою фіксованих валютних курсів, що цілеспрямовано підтримуються Центробанками країн-учасниць;

- створення єдиної регіональної валюти;

- формування єдиного регіонального банку, що є емісійним центром цієї міжнародної валютної одиниці.

2.3 Оцінка ефективності зовнішньоекономічної діяльності.

Основним показником за яким можна оцінити ефективність зовнішньоекономічної діяльності є платіжний баланс. платіжним балансом називаються зовнішньоекономічні операції, що здійснюються громадянами, фірмами та державними установами окремої країни за певний період часу (як правило, один рік),які відображаються цілою системою рахунків

Зовнішньоторговий оборот України за 2001 р. зріс майже на 10%. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі України товарами в 2001 р. становило 489,6 млн. дол. США (в 2000 р. - 616,5 млн. дол.). Коефіцієнт покриття імпорту експортом - 1,03 (у 2000 р. - 1,04).

Загальний обсяг зовнішньої торгівлі України товарами в 2001 р. збільшився на 12,3% порівняно з 2000 р. і сягнув 32039,8 млн. дол., у тому числі експорт - 16264,7 млн. (зростання на 11,6%), імпорт - 15775,1 млн. (зростання на 13%). Зовнішньоторгові операції велись з партнерами 193 країн світу, основні з них показані на рис.1 і 2.

Найбільші обсяги товарів Україна експортувала у такі країни: Росію -22,6% від загального обсягу експорту, Туреччину - 6,2, Італію - 5,1, Німеччину - 4,4, США - 3,5, Китай - 3,3, Польщу - 3,1, Угорщину - 2,9%.

Найбільші імпортні надходження в Україну були з Росії - 36,9%, Туркменістану - 2,9, Білорусі та Італії - по 2,6%. Географію експорту та імпорту товарів подано на рис. 3 і 4.

Структура експорту та імпорту товарів характеризується наступними даними (див. рис. 5 і 6).

Основу українського імпорту дотепер становить імпорт мінеральних продуктів, зокрема газу та нафти. У загальному обсязі імпорту товарів 23,4% припадало на природний газ, 21,6% - на нафту і продукти переробки.

Депресивний стан світових ринків металу та погіршення торговельних умов зумовили фактичне зупинення зростання експорту чорних металів - за підсумками трьох кварталів збільшення експорту за цією статтею становило 1,2% (хоча і цей показник, без сумніву, - позитивний результат). У подібному становищі перебував й експорт хімічної продукції.

Скорочення експорту чорних металів на зовнішні ринки зумовлене різким збільшенням обсягу виробництва сталі Китаєм (приблизно у 2 рази за останні 2 роки) та відповідним збільшенням експорту китайської сталі. Це підтверджує необхідність технічного переозброєння і підвищення конкурентоспроможності продукції металургійних заводів України.

В умовах стабілізації традиційних експортних потоків зростання товарного експорту було забезпечене машинобудівною і харчовою галузями, а також сільським господарством.

2001 р. став найуспішнішим для економіки України від моменту здобуття нею незалежності. На фоні глобальної економічної рецесії країна забезпечила 9% зростання ВВП, на 14,2% збільшилось промислове виробництво. Зростання економіки було підтримане активізацією сільського господарства, в результаті чого аграрії зібрали рекордний урожай зернових, тому виробництво у цій галузі сільського господарства зросло на 10%

Таблиця 2.3.1

Основні результати 2001 р.

Найбільше зростання відбулось у виробництві коксу та нафтопродуктів - 57,1%, деревини і виробів з неї - 25,9, продукції машинобудування - 21,7, пульпи, паперу та поліграфічної промисловості - 20,5, харчової промисловості - 19,8, легкої промисловості - 15,9%. У сільськогосподарському секторі також спостерігаються позитивні зміни.

Можна виокремити кілька причин, що зумовили порівняно високі темпи зростання національної економіки. Насамперед, слід зазначити, що попит на продукцію українських підприємств на зовнішніх ринках у 2001 р. залишався на високому рівні, в результаті чого товарний експорт збільшився на 14,6%. Проте вклад експорту в зростання ВВП знизився порівняно з 2000 р. (рис. 7).

Значна роль також належить збільшенню внутрішнього попиту, який сприяв зростанню промислових галузей, зорієнтованих на внутрішній ринок, а також торгівлі та будівництва.

Зниження темпів зростання експорту при збереженні стабільного збільшення імпортних потоків призвело до поступового погіршення зовнішньоторгового сальдо.

Однією з найважливіших причин уповільнення темпів зростання експорту став перехід Росії на стягнення НДС з українських товарів. Початково це призвело до скорочення українського експорту в Росію до 50% за місяць (у липні). Загалом, за підсумками 10 місяців, експорт у Росію скоротився на 10,8%. У той же час українські експортери в черговий раз продемонстрували мобільність свого збуту - експорт до інших країн за цей же період зріс на 21,5%.

Міжнародні експерти позитивно оцінюють економічні зрушення в Україні. За їх оцінками, нині значно чіткішою стає тенденція зростання зацікавленості інвестиційних кіл у східноєвропейських ринках, зокрема українському. Той факт, що помітні зміни в Україні заслуговують оцінок, які подають надії, відзначають також представники рейтингової агенції «Moody's». Підвищення індексу України у показниках агенції є безпосереднім відображенням поліпшення економічного клімату в країні.

Інвестиції в основний капітал у середньому по СНД у 2001 р. зросли на 10% (у 2000 р. - на 18%), у тому числі в Україні - на 17%.

У загальному обсязі інвестицій, вкладених в Україну на 1 січня 2002 р., більша частина надійшла зі США - 730,9 млн. дол., Кіпру - 478 млн., Великобританії - 420,4 млн., Нідерландів - 370,2 млн. і Росії - 295,1 млн. дол.

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКА ОБГРУНТУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.

3.1 Функціональна роль бізнес-плану підприємства

Будь-яке суспільство для забезпечення нормального (достатньо комфортного) рівня своєї життєдіяльності здійснює безліч видів конкретної праці. З цією метою люди створюють певні організації, які спільно виконують ту чи іншу місію (реалізують програму або мету) і діють на засаді певних правил і процедур.

У сучасні швидко змінюваній економічній ситуації неможливо досягти позитивних результатів, не плануючи своїх дій, не прогнозуючи наслідків. Планування потрібне будь-якій організації, яка збирається здійснювати певні дії в майбутньому. Вони змушені шукати такі форми та моделі планування, які б забезпечували максимальну ефективність рішень, які приймаються.

Оптимальним варіантом досягнення таких рішень є нова прогресивна форма плану - бізнес-план.

Успіх у світі бізнесу вирішальним чином залежить від трьох елементів:

1. Розуміння загального стану справ на даний момент.

2. Уявлення того рівня, якого ви збираєтесь досягти.

3. Планування процесу переходу з одного стану в інший.

Бізнес-план дозволяє вирішувати ці проблеми. Він включає розробку цілей та задач, які ставить перед собою підприємство на найближчий період та на подальшу перспективу, оцінку поточного стану економіки, сильних та слабких сторін виробництва, аналіз ринку та інформацію про клієнтів. У ньому дається оцінка ресурсів, необхідних для досягнення поставлених цілей в умовах конкуренції.

БІЗНЕС-ПЛАН - це письмовий документ, в якому викладено сутність підприємницької ідеї, шляхи й засоби її реалізації та охарактеризовано ринкові особливості управління ним.

БІЗНЕС-ПЛАН може сприяти залученню інвесторів та кредиторів. Перед тим як ризикувати своїм капіталом, інвестори мають впевнитися у надійності розробки проекту та мати уяву про його ефективність. Вони мають впевнитися чи повернуться їхні гроші чи є сенс вкладати гроші в Ваш проект.

3.2 Обґрунтування обсягів господарської діяльності.

В даний час ринок тари розвивається досить високими темпами. Слід зазначити винятково важливе для економіки і культури сучасного суспільства значення тароупаковочного картону, призначеного для упакування і розфасовки різних продовольчих і промислових товарів. Картон у порівнянні з іншими пакувальними матеріалами (деревом, металом, тканинами), має ряд істотних переваг: відносну дешевину і доступність вихідної сировини. На долю тароупаковочних видів приходиться до 80,5% картону. Сам процес виготовлення картону здійснюється на високопродуктивних картонооброблюючих машинах, швидкістю до 600-800 м/хв, оснащених автоматичними системами контролю і регулювання основних технологічних процесів.

Картону тару легко утилізувати і до 80% її у виді макулатури повторно використовується, що має величезне ресурсозберігаюче й екологічне значення. Тому в перспективі по виробництву тароупаковочних видів картону треба приділяти значну увагу, тому що це буде сприяти більш повному й ефективному застосуванню наявних і ще недостатньо використовуваних таких сировинних ресурсів, як дрібнотоварна і низькоякісна деревина, відходи лісопиляння і деревообробки, а також макулатура.

Серед тароупаковочних картонів виділяють дві основні групи. До першої групи відносяться матеріали для виробництва гофрованого картону - картон для плоских шарів і папір для гофрирування. У європейських країнах поєднують терміном containerboards - картон для виробництва контейнерів, що обумовлено основною областю застосування гофрованого картону - виробництвом транспортної тари.

До другої групи тароупаковочного картону відносяться матеріали, призначені для споживчої тари - коробок, пачок і інших видів упакування. Звичайно їх визначають терміном коробковий картон. Це теж масовий вид картону, однак, його частка в загальному виробництві картонів усіх видів нижче, ніж у гофрокартону і складає близько 18%. Разом з тим його частка в ціннісному вираженні порівнянні. Окремі марки коробкового картону можуть використовуватися для виготовлення прокладок і решіток у картонні ящики підрозділяють на хромовий, хром-ерзац і коробковий. На практиці ці терміни найчастіше змішуються через відсутність чіткого розподілу.

У світовій практиці існують кілька класифікацій коробкового картону. По сфері застосування виділяють три види картонів:

Ш пакувальні;

Ш поліграфічні;

Ш дизайнерські.

Для виготовлення виробів з гофрокартону та картону ТОВ „Пол-Ексім” використовує сировину: гофрований картон різних марок і класів в залежності від призначення пакувальних засобів, а саме:

Ш допоміжні пакувальні засоби;

Ш тара та пакувальні засоби для пакування продукції та виробів не здатних витримувати навантаження в штабелі;

Ш габаритна високо тривка і жорстка тара, контейнери.

Застосування в різних галузях промисловості упакування з легень екологічно нейтральних матеріалів таких як картон, гофрокартон, поліпропілен дозволяє відмовитися від виробництва тари й упакування з дорогого пиловочника хвойних і листяних порід.

Підприємство виготовляє тару різних форм і розмірів з гофрокартону і картону, з нанесенням малюнку чи тексту за бажанням замовника.

Передбачувані обсяги виробництва і реалізації продукції підприємством розраховуються згідно договорів укладених з:

ВАТ «Рудь»:

- Ящик картонний трьохшаровий 75х50х120 - 1500000 шт.

ВАТ “Житомирський лікеро-горілчаний завод”:

- Ящик картонний трьохшаровий 35х45х70 - 500000 шт.

- Ящик картонний трьохшаровий 70х45х70 - 500000 шт.

ВАТ «Романівський склозавод», м. Романів

* Ящик картонний трьохшаровий 35х45х70 - 600000 шт.

* Ящик картонний трьохшаровий 70х45х70 - 940000 шт.

Отже з наведених обсягів замовлень маємо наступне:

Таблиця 3.2.1

Передбачувані обсяги виробництва і реалізації продукції по кварталах

Ринкові відносини мають загальний характер, поширюються на всі господарські сфери і регіони держави, проникають у всі частини економічної системи. В них вступає безліч суб'єктів, а в сферу обігу находять різноманітні товари і послуги, що загалом формує вельми складну і багато вимірювальну структуру ринку. Вивчення останньої дозволяє комплексно дослідити єдність, взаємозв'язок і взаємодію складових елементів ринку, знаходити і розвивати нові організаційні форми господарських зв'язків і товарно - грошового обміну.

Найбільше охоплення суб'єктів ринку, групування їх з врахуванням специфічних особливостей ринкової поведінки досягається виділенням п'яти основних типів ринків:

- ринку споживачів - окремих осіб і домашніх господарств, які купують товари чи отримують послуги для особистого споживання;

- ринку виробників - сукупність осіб і підприємств що закуповують товари для використання їх у виробництві інших товарів та послуг;

- ринку проміжних продавців - сукупність осіб та організацій, які стають власниками товарів для перепродажу здачі їх в оренду іншим споживачам із зиском для себе;

- ринку державних і громадських установ, які здобувають товари і послуги для використання їх у вигляді комунальних послуг або для передавання тим, хто в цих послугах має потребу;

- міжнародного ринку - зарубіжних покупців, споживачів, виробників, проміжних продавців.

На розвиток підприємства з виробництва гофротари може вплинути економічний стан країни, тіньова економіка, не спроможність підприємства виробляти конкурентноспроможну продукцію, не правильний вибір ринку, відсутність фінансової підтримки, неправильна орієнтація на споживачів.

Конкурентноздатність товару - це сукупність якісних та вартісних характеристик, які забезпечують задоволення конкретних потреб. Конкурентноздатність - це відповідність товару вимогам ринку за своїми технічними, комерційними, іншими характеристиками.

Важливим елементом конкурентноздатності товару та рівня попиту є ціна. Встановлення ціни регулюється загальноприйнятими методами :

1) Метод ”середні витрати плюс прибуток„ є найпростішим і найбільш застосовуваним. Згідно цього методу ціна дорівнює сумі середніх витрат (собівартістю) та величиною прибутку величина якого встановлюється підприємством або обмежується державою як граничний рівень рентабельності продукції чи послуг.

2) Метод ціни на основі аналізу беззбитковості та забезпечення цільового продукту користуються фірми, діяльність яких щодо одержання прибутку обмежується відповідним законодавчим актом, з іншого боку - багато фірм цільовим шляхом встановлюють певний відсоток прибутку на вкладений капітал.

3)Метод Встановлення ціни на засаді суб'єктивної цінності товару здійснюється з урахуванням потенційного (реально виявленого ) попиту.

4) Метод ціноутворення „за рівнем поточних цін” („за рівнем конкуренції”) полягає в тім, що ціну розглядають та встановлюють як функцію цін на аналогічну продукцію в конкурентів, в залежності від особливості продукції й типу ринку.

5) Встановлення ціни на підставі результатів закритих торгів є різновидом методу „за рівнем поточних цін” і застосовується з метою одержання замовлення на виготовлення певної продукції (торг за вигідний контракт)

6) Метод ціноутворення „за рівнем попиту” передбачає встановлення цін за допомогою пробного продажу товарів в різних сегментах ринку. При цьому враховуються умови продажу, супутні послуги. За використанням цього методу в різних місцях ринку на ті самі товари чи послуги ціни можуть бути різні.

7) Метод встановлення ціни із прийняттям на себе витрат на поставку означає, що підприємство частково чи повністю бере на себе витрати на доставку товару з метою стимулювання надходження замовлення від покупців (клієнтів). Цей спосіб має місце коли фотоательє залучає до роботи кур'єрів які проводять доставку замовлень та виготовлених робіт на роздрібні точки прийому замовлень на виконання фото робіт.

8) Застосування методу встановлення зональних цін полягає в тім що підприємство виокремлює кілька зон, у межах яких встановлюються єдині ціни залежно від рівня транспортних витрат. Це б мало місце при випадку коли б ми мали пункти прийому замовлень в інших містах чи в місцях де транспортне питання займало б суттєву частину витрат.

9) За встановлення цін зі знижками підприємство змінює свою вихідну ціну та встановлює певну знижку з неї ураховуючи закупівлю чи замовлення великої кількості товарів чи послуг. Для приваблення постійних клієнтів. Це дає змогу підприємству підтримувати більш стабільний рівень виробництва протягом року.

Наше підприємство ви вибрало метод ціноутворення „за рівнем поточних цін” але в різних ситуаціях ціна може гнучко коливатися в залежності від замовника. Я маю на увазі метод встановлення цін зі знижками для приваблення постійних клієнтів і оптових замовників.