|
Комерційне товарознавствоКомерційне товарознавство47 К.т.н.Володимир Сиротенко КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ Лекція 1 Основи товарознавства Товарознавство - наука про основоположні характеристики товарів, що визначають їх споживчі вартості, і чинники забезпечення цих характеристик. Термін «товарознавство» складається з двох слів: «товар» і «знання». Останнє слово відбулося від санскритського уесіа , що означає «знання». Отже, товарознавство -це знання про товари. Ці знання необхідні як технологам підприємств-виготівникив, товарознавцям промислових, сільськогосподарських і торгових організацій, експертам, комерсантам, економістам, бухгалтерам, менеджерам, так і покупцям. Останні отримують знання про товар з допомогою засобів інформації - маркування, реклами, статей, книг і т. д., тому дуже важливо, щоб засоби масової інформації, як основне джерело використовували товарознавчі знання про товар. Предметом товарознавства є споживні вартості товарів. Тільки споживна вартість робить продукцію товаром, оскільки володіє здатністю задовольняти конкретні потреби людини. Якщо споживна вартість товару не відповідає реальним запитам споживачів, то він не буде затребуваний, а отже, не буде використаний за призначенням в його сфері застосування. Мета товарознавства - вивчення основоположних характеристик товару, складових його споживну вартість, а також їх змін на всіх етапах рухи товару. До завдань товарознавства як науки і учбової дисципліни відносяться: чітке визначення основоположних характеристик, складових споживної вартості; встановлення принципів і методів товарознавства, що обумовлюють його наукові основи; систематизація безлічі товарів шляхом раціонального застосування методів класифікації і кодування; вивчення властивостей і показників асортименту для аналізу асортиментної політики промислової або торгової організацій; управління асортиментом організацій; Завдання товарознавства Товарознавство як спеціальна наукова дисципліна при-значене активно брати участь в управлінні якістю та асорти-ментом товарів на внутрішньому і зовнішньому ринках. Актуальна проблема товарознавства - розробка науково-теоретичних основ формування торгового асортименту і управління якістю товарів в умовах ринкової економіки. Ос-новні завдання товарознавства: * розвивати теоретичні положення про товар як споживчу вартість і виявлення закономірностей, пов'язаних із про-суванням товару на ринку і задоволенням потреб насе-лення на сучасному етапі; розроблювати наукові принципи і правила класифікації і кодування товарів, які сприяють упровадженню комп'ю-теризації в процеси управління асортиментом і якістю товарів і удосконалення інформаційного забезпечення; участь у розробленні вимог до якості товарів, що закла-даються в нормативно-технічні документи на продукцію; створювати нові прилади і сучасні методи контролю яко-сті товарів, що забезпечують об'єктивність результатів, мінімальні витрати ресурсів і часу; *визначення номенклатури, споживчих властивостей і показників товарів; *оцінка якості товарів, зокрема нових вітчизняних та імпортних; *виявлення градацій якості і дефектів товарів, причин їх виникнення і мір по попередженню реалізації неякісних товарів; *визначення кількісних характеристик одиничних примірників товарів і товарних партій; *забезпечення якості і кількості товарів на різних етапах їх технологічного циклу шляхом обліку формуючих і регулюючих та зберігаючих чинників; *встановлення видів товарних втрат, причин їх виникнення і розробка мір по їх попередженню або зниженню; *інформаційне забезпечення руху товару від виготівника до споживача; * дослідження властивості нових товарів, насамперед вла-стивості безпеки, розробка номенклатури їх показників участь у розробленні вимог до якості товарів, що закла-даються в нормативно-технічні документи на продукцію; *створення нових приладів і сучасних методів контролю яко-сті товарів, що забезпечують об'єктивність результатів, мінімальні витрати ресурсів і часу; * дослідження властивостей нових товарів, насамперед вла-стивостей безпеки, розробка номенклатури показників якості цих товарів, необхідних і достатніх для комплекс-ної оцінки якості; *розробка системи якості на товари в підприємствах торгівлі на основі міжнародних стандартів; розробка рекомендацій щодо нагляду за товарами в процесі збереження і транспортування. товарознавча характеристика конкретних товарів. Товарознавство відноситься до основоположних учбових дисциплін при формуванні професійної компетентності товарознавців, експертів, комерсантів і маркетологів. Крім того, основи товарознавчих знань необхідні бухгалтерам, економістам, менеджерам, оскільки облік, планування товарних ресурсів, аналіз фінансово-господарської діяльності, управління виробництвом і інші види професійної діяльності повинні здійснюватися з урахуванням особливостей товарів, їх основоположних характеристик і можливих змін при виробництві, транспортуванні, зберіганні і реалізації. Товарознавство не єдина дисципліна, необхідна для професійної підготовки фахівців: експертів, товарознавців, комерсантів, маркетологів і ін. Вона пов'язана з іншими дисциплінами між наочними зв'язками: передуючими, супутніми і подальшими. Попередніми зв'язками товарознавство сполучене з рядом природничо-наукових і математичних дисциплін - фізикою, хімією, біологією, мікробіологією, математикою, а також із загально професійною дисципліною - основи стандартизації, метрології і сертифікації. Знання цих дисциплін необхідне для глибшого розуміння оцінки споживчих властивостей товарів, їх змін при виробництві і зберіганні. Одночасно товарознавство є базовою учбовою дисципліною для багатьох загально професійних і спеціальних дисциплін - організації і технології комерційної діяльності, економіки, бухгалтерського обліку, маркетингу і ін. Їх об'єднують подальші і супутні міжпредметні зв'язки . Як приклад, товарознавство споживчих товарів включає загальну частину і приватне товарознавство. Загальна частина товарознавства присвячена розгляду теоретичних основ, які є основоположними для приватних розділів товарознавства. У ній приводяться товарознавчі характеристики конкретних груп товарів. Проте без знання теоретичних основ складно дати повну і об'єктивну оцінку основоположних характеристик будь-якого товару. Спеціальне товарознавство аналізує стан і перспективи розвитку відповідного сегменту ринку, класифікацію товарів на асортиментні групи та інші структурні елементи нижчих ступенів. У окремих підрозділах приватного товарознавства приводиться узагальнена і систематизована товарознавча характеристика асортиментних груп, видів і різновидів товарів. Будь-яка наука і професійна діяльність базуються на окремих принципах. Принцип (лат. ргіпсіріит - основа, почало) - основне початкове положення якої-небудь теорії, учення, керівна ідея, основне правило діяльності. Принципами товарознавства є: безпека, ефективність, сумісність, взаємозамінюваність і систематизація. З урахуванням різноманіття об'єктів систематизація в товарознавстві має надзвичайно важливе значення, оскільки дозволяє об'єднати у взаємозв'язані взаємопідлеглі категорії (систематичні категорії), скласти систему, побудовану по певному плану. Принцип систематизації покладений в основу групи методів, до складу котрих входять ідентифікація, класифікація, узагальнення і кодування. Він широко застосовується в товарознавстві. Системний підхід до управління рухом товару, що базується на принципі систематизації, означає, що кожна система є інтегровано цілою, навіть якщо вона складається з окремих, роз'єднаних підсистем. Системний підхід дозволяє побачити товар, його товарознавчі характеристики, процеси по забезпеченню якості і кількості як комплекс взаємопов'язаних підсистем, об'єднаних загальною метою, розкрити його інтеграційні властивості, внутрішні і зовнішні зв'язки. Товарознавство представлене у вигляді нововведень, вірніше за інновації. Маються на увазі технологічні інновації, які перетворили мир сучасного товарного виробництва. Причому інновація відповідно до міжнародних стандартів («Керівництво Фраськаті», «Керівництво Осло» і ін.) визначається як конечний результат інноваційної діяльності, що отримав втілення у вигляді нового або вдосконаленого продукту упровадженого на ринку. Комерційний аспект визначає інновацію як економічну необхідність, усвідомлену через потреби ринку, особливо в глобальному масштабі. Маркетинг як засіб аналізу для успішного виходу продуктів на ринок включає можливість уявлення і самих технологій, як інтелектуального товару, і питання реклами. Інновації у поєднанні з дотриманням екологічних вимог повинні забезпечити майбутнє ефективного товарного виробництва. Терміни, використовувані в Товарознавстві Продукція - це результат діяльності людей, призначений для задоволення нинішніх або потенційних їх потреб. Діяльність по виготовленню продукції - це не тільки виробництво матеріальної продукції, але й виробіток ідей (які йдуть на ринок), розробка технологічних процесів і так далі. Продукція, яка відповідає стандартам, що діють, або технічним умовам, пройшла технічний контроль, має паспорт, сертифікат або інший документ, що засвідчує якість, комплектність, і яка здана на склад називається готовою продукцією. Готова продукція переходить в категорію товару тільки тоді, коли стає об'єктом купівлі-продажу і, володіючи споживчими властивостями, може задовольняти потреби споживача. Тобто, тільки у сфері ринкової торгівлі готова продукція, маючи споживну вартість і переходячи від одного власника до іншого, перетворюється на товар. Товар - це готова продукція, що володіє споживною вартістю і призначена для обміну на ринку за допомогою купівлі-продажу і задоволення потреб споживачів. Поняття про споживчі властивості та їх класифікація Будь-який товар має безліч властивостей, різних за своєю природою. Властивостями товару називають його об'єктивні особливості, які виявляються на кожній стадії життєвого ци-клу товару (проектування, виготовлення, розподіл і спожи-вання). Номенклатура споживчих властивостей для конкрет-ного товару може включати десятки найменувань. Залежно від функціонального призначення товару вона може розріз-нятися. Вибір номенклатури цих властивостей для конкрет-них товарів є важливим завданням товарознавства. У процесі споживання товару його споживчі властивості можуть робити позитивний чи негативний вплив на людину і навколишнє се-редовище. Відповідно виділяються позитивні і негативні влас-тивості товару. Наприклад, до позитивних можна віднести те-плозахисні властивості зимового одягу, а до негативних - його забруднення, ваговитість. Споживчі властивості поділяються на фізичні, хімічні, фізико-хімічні та біологічні. До фізичних властивостей відно-сяться механічні (міцність, деформація, твердість, стомле-ність тощо), термічні (теплоємність, теплопровідність, вог-нестійкість, термостійкість, термічне розширення й ін.), оп-тичні (колір, блиск, прозорість, відбиття проміння тощо), акустичні (тембр, висота звуку, звуковий тиск та ін.), елект-ричні, а також загальні фізичні властивості (маса, щільність, пористість). Хімічні властивості характеризують відношення товарів до дії різних хімічних речовин і агресивних середовищ. Ці властивості залежать від хімічного складу і змісту матеріалів. Найбільш важливими з них є водостійкість, кис-лотостійкість, лугостійкість, відношення до дії органічних розчинників, світла, погодних умов. Фізико-хімічні властиво-сті поєднують властивості, прояв яких супроводжується фі-зичними і хімічними явищами одночасно. Найважливішими фізико-хімічними властивостями є сорбційні, тобто здатність поглинати і виділяти гази, воду і розчинені в ній речовини, адгезійні, тобто властивості злипання або склеювання, влас-тивості проникності (повітряно -, паро -, водо- і пило проникнення). Біологічні властивості характеризують стійкість товарів до дії мікроорганізмів (бактерії, цвілеві грибки, дріжджі), ко-мах (міль, таргани й ін.) і гризунів (миші, пацюки). Процеси гниття, пліснявіння товарів спричинюються відповідними видами мікроорганізмів. Залежно від характеру впливу на споживчу вартість виді-ляють функціональні, ергономічні, естетичні властивості товару, а також його надійність і безпеку. Функціональні властивості мають три групи показників: досконалість ви-конання основної функції; універсальність застосування; до-сконалість виконання допоміжних операцій. Ергономічні властивості забезпечують зручність і ком-форт при користуванні товаром, створюють оптимальні умо-ви для людини в процесі праці і відпочинку, знижують стом-люваність, підвищують продуктивність праці. Ергономічні властивості поділяються на такі групи: гігі-єнічні; антропометричні; фізіологічні; психофізіологічні; психологічні. Естетичні властивості товарів забезпечують задоволен-ня духовних потреб людини. Властивості зовнішнього вигля-ду товару не ізольовані один від одного і його естетична цін-ність створюється їх сукупністю, взаємозв'язком і єдністю, вигляду називається художньою композицією. Естетичні властивості товарів повинні відповідати суспільним і особис-тим ідеалам, вимогам моди, стилю і смакам споживачів. Ці властивості формуються в процесі художнього конструюван-ня виробів. Показники естетичних властивостей поділяються на чо-тири групи: інформаційна виразність; раціональність фор-ми; цілісність композиції; досконалість виробничого вико-нання і стабільність товарного виду. До групи показників інформаційної виразності відносяться знаковість, оригіналь-ність, виразність стилю і відповідність моді. Надійність товару - це властивість товару, що характе-ризує його здатність зберігати свою споживчу вартість у часі. Надійність є складною властивістю, що поділяється на більш прості: безвідмовність, довговічність, ремонтоздатність і збе-рігання. Безпека товару характеризує ступінь захищеності люди-ни і навколишнього природного середовища від впливу не-безпечних і шкідливих факторів, які виникають при його споживанні. Безпека товарів для здоров'я людини проявля-ється в їх здатності запобігати травматизму споживачів, у відсутності шкідливих для організму людини речовин, у то-му числі токсичних, які спричинюють отруєння, канцеро-генних, які зумовлюють злоякісні новоутворення, алергійних, які викликають підвищення або зниження чутливості організму, мутагенних, які спричинюють стійкі зміни спад-коємних ознак. Залежно від природи товару розрізняють електричну, хімі-чну, механічну, термічну, раціональну і біологічну безпеку. До специфічних товарів світового ринку відносять результати інноваційної діяльності, що є об'єктом ліцензійних операцій і неліцензійного продажу ноу-хау. Такий товар, як технологія необхідно розглядати з врахуванням: - споживній вартості; інтелектуальної праці по його створенню; - процесу споживання технологічних знань. Технологічні знання є нематеріальним продуктом, його корисність не визначається формою матеріального носія (технічною документацією, досвідом і т. д.). Вона полягає в створенні умов для підвищення ефективності виробництва випуску нових видів продукції і прискорення її реалізації. Будь-яке нове технічне рішення, що відноситься до виробництва, є унікальним. Тому кожен технічний товар не можна безпосередньо пов'язувати з іншим товаром, хоча останній може відноситися до тієї ж галузі виробництва. Порівнювати технології можна тільки через корисний ефект від їх використання. Праця по створенню нових технологій, як один з видів наукової праці, носить творчий характер. Специфіка споживної вартості і праці по створенню технологій зумовлює особливості споживання цього товару. Технологічні знання використовуються у виробничому процесі, проте характер їх споживання обумовлює те, що праця по створенню технологічних знань не переноситься на продукт підприємства, який створиться за допомогою цих знань. На використання технологій впливають: темпи застарювання і заміна їх новими, досконалішими; швидкість розповсюдження даних технологій. Загальні поняття про стандартизацію і сертифікацію Стандарт - це документ, розроблений на основі консен-сусу і затверджений визнаним органом, у якому встановлю-ються правила загального і багаторазового використання, за-гальні принципи або характеристики, які стосуються різних видів діяльності та її результатів, і котрий спрямований на досягнення оптимального ступеня упорядкування в певній галузі. В перекладі з англійської слово «стандарт» означає зразок, норму, основу. Стандартизація ґрунтується на досяг-неннях науки, техніки та передового досвіду і має бути на-дійним гарантом якості товарів, які надходять на внутрішній і зовнішній ринки. Стандартизацію розглядають у трьох аспе-ктах: як практичну діяльність; як частину системи управління; як науку. Стандартизація як практична діяльність полягає в роз-робці, впровадженні і застосуванні нормативних документів і нагляді за виконанням вимог, правил і норм, викладених у них. Стандартизація як частина системи управління здійсню-ється на основі державної системи стандартизації, яка спира-ється на комплекс основних стандартів в галузі технічної по-літики і управління якістю продукції. Стандартизація як наука виявляє, узагальнює й аналізує закономірності в галузі стандартизації, у теорії систематизації, класифікації і кодуванні об'єктів, у розвитку наукових методів, у науковому обґрунтуванні норм і вимог до об'єктів стандартизації. Будь-який товар, що надходить на ринок, повинен випус-катися у відповідності до вимог нормативних документів зі стандартизації, незалежно від того, на підприємстві якої фо-рми власності він виготовлений. Сертифікація - це дія, яка засвідчує за допомогою серти-фіката або знака відповідності, що товар відповідає вимогам певних стандартів чи технічних умов. Вона є гарантією того, що даний товар відповідає вимогам стандартів. У більшості розвинутих країн існують національні системи сертифікації. Така система впроваджена в Україні з 1995 р. для харчових продуктів вітчизняного виробництва і тих, що завозяться, за назвою УкрСЕПРО. Мета і завдання, принципи і методи стандартизації Найважливіші цілі стандартизації: поліпшувати якість продукції, що випускається; підвищувати конкурентоспроможність товарів вітчизня-ного виробництва і забезпечувати умови для їх експорту на світовий ринок; встановлювати раціональну номенклатуру вироблених товарів; розвивати міжнародне співробітництво в усіх сферах людської діяльності; * захищати навколишнє середовище в екологічному плані і Головним завданням стандартизації є створення компле-ксу нормативних документів, які визначають сучасні вимоги до продукції, до її розробки, виробництва і застосування, а також нагляд за правильним використанням стандартів. Основний принцип стандартизації -- це програмно-цільове планування. Іншими важливими принципами стандартизації є: директивність, системність, динамізм і оптимальність. Директивність чи обов'язковість стандартизації полягає в тому, що в стандарти закладаються вимоги і норми, обов'яз-кові за своєю державно-правовою основою. Недотримання таких вимог переслідується за законом. Системність допус-кає розглядати стандарт як елемент системи. На основі цього принципу розробляються системи міжгалузевих стандартів, наприклад, стандарти на систему показників якості продукції (СГОТП). Основні методи стандартизації: математичні методи (використання рядів кращих чисел і параметричних рядів); уніфікація (приведення продукції до однаковості за фор-мою, нормами і типорозмірами); агрегатування (конструювання готових виробів з уніфі-кованих і стандартних деталей і вузлів); комплексна стандартизація (розробка єдиної системи взаємопов'язаних вимог до готової продукції, сировини, матеріалам, а також до процесів розробки, виробництва і споживання); випереджальна стандартизація (встановлення підвище-них вимог до об'єкта стандартизації, обґрунтоване про-гнозом науково-технічного розвитку). Органи і служби стандартизації У систему органів і служб стандартизації входять міжна-родні (всесвітні та регіональні) і національні організації з стандартизації. Існує понад 400 організацій, які займаються питаннями стандартизації. Найбільші з них - Міжнародна організація по стандартизації (180) і Міжнародна електро-технічна комісія (МЕК). Вони самостійні і незалежні одна від одної. 180 створена з метою сприяння розвитку стандартиза-ції у світовому масштабі для полегшення світового товаро-обміну і співробітництва в галузі інтелектуальної, наукової, технічної та економічної діяльності. Ця організація прово-дить роботи зі стандартизації в усіх галузях промисловості, економіки і техніки, за винятком електротехніки та електро-ніки. Основне завдання МЕК - розроблювати міжнародні стандарти в галузі електротехніки та електроніки, радіозв'яз-ку і приладобудування з метою сприяння міжнародному співробітництву в цих галузях. Регіональні організації зі стандартизації обмежуються діяль-ністю в межах групи країн певного регіону. Ці організації спри-яють розробці регіональних стандартів для розв'язання завдань, які випливають із загальних інтеграційних економічних і техні-чних угод між країнами регіону. Найбільша в світі регіональна організація зі стандартизації - Європейський комітет з питань стандартизації (СЕН) - створена в рамках країн ЄЕС і Євро-пейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ). СЕН розробляє єди-ні європейські стандарти для країн-учасниць з метою усунення технічних бар'єрів, пов'язаних з розходженням вимог у націона-льних стандартах. Для країн СНД регіональною організацією є Міждержавна рада зі стандартизації. До національних органів і служб стандартизації в Україні відносяться: Комітет з питань стандартизації, метрології і сертифікації при Кабінеті Міністрів України (Держстан-дарт), котрий здійснює загальне керівництво роботами зі стандартизації, затверджує і реєструє національні стандарти, організовує інформаційне забезпечення з питань стандарти-зації, метрології і сертифікації. Держстандарт має свої тери-торіальні органи - центри стандартизації і метрології, які здійснюють функції і права Держстандарту у встановлених межах. Керівництво діяльністю зі стандартизації в галузі бу-дівництва і будматеріалів здійснює Мінбуд. У міністерствах, відомствах і концернах галузей економіки роботи зі стандартизації проводять управління або відділи стандартизації. На підприємствах, в організаціях і установах роботи зі стандартизації виконують конструкторсько-технологічні або науково-дослідні відділи чи лабораторії, бюро, а також окремі фахівці. Для розробки стандартів Держстандарт може формувати технічні Комітети (ТК), призначати головні і базові організа-ції зі стандартизації. В Україні створені: Український НДІ стандартизації, сертифікації, інформатики, а також Центри: метрології (Харків) і технології «Система» (Львів), націона-льна система сертифікації СЕПРО (УкрСЕПРО)- Київ. Нормативні документи зі стандартизації До нормативних документів зі стандартизації відносяться: стандарти, технічні умови, технічні описи, методичні вказі-вки, рекомендації по стандартизації і положення. Основне місце серед них займають стандарти і технічні умови. Розріз-няють такі види стандартів: основні (організаційно-методичні і загальнотехнічні); стандарти на продукцію (по-слуги); стандарти на процеси; стандарти на методи контролю (іспитів, вимірів, аналізу). За категоріями стандарти поділяються на міжнародні, регіональні, державні, галузеві і стандарти підприємств. В Україні діють такі категорії стандартів: * міжнародні стандарти 180 (МС 180) і міжнародні стандарти МЕК (МС до МЕК), які мають рекомендаційний характер; міждержавний стандарт СНД «ДСТ», який має обов'язко-вий або обов'язково-рекомендаційний характер; стандарт України (ДСТУ), який може містити обов'язкові та обов'язкові рекомендаційні вимоги; стандарт підприємства (СТП), що може містити обов'яз-кові та обов'язкові і рекомендаційні вимоги. З метою запобігання і припинення їх обов'язкових вимог стандартів порушенням здійснюється державний нагляд за стандартами службами Держстандарту і центрами стандарти-зації та метрології на всіх підприємствах і в організаціях не-залежно від форм власності. Управління якістю і асортиментом товарів. Якість, номенклатура споживчих властивостей і показників Ключові слова: якість товару; показники призначення, надійності, ергономічні, естетичні, технологічності; транспортабельність;, стандартизація; уніфікація; патент-но-правові показники; екологічні показники; показники безпе-ки; економічні показники і показники однорідності; ґатунок; асортимент; характеристика асортименту: широта, пов-нота, стійкість, ступінь оновлення, новизна, структура, асортиментний мінімум, раціональність, гармонійність. Якість товарів та її показники Якість товару - це сукупність його властивостей і харак-теристик, які додають йому здатність задовольняти обумов-лені або передбачувані потреби покупця. Якість містить у со-бі не всі властивості товару, а тільки ті, що пов'язані із задо-воленням конкретних потреб відповідно до призначення то-вару. Крім споживчих властивостей, якість включає й інші властивості товару, які забезпечують задоволення потреб проектувальників, виробників, працівників сфери обігу, які мають відношення до товару. Важливе завдання товарознавства - якнайповніше виявля-ти закладені в товарі властивості, які формують його якість. Ці властивості можуть виявлятися на всіх стадіях життєвого циклу товару. Якість товару не можна пояснити і виміряти у відриві від його споживчої вартості і корисності. Не можна ототожнювати якість і споживчу вартість. Споживча вартість - це сам товар, який володіє корисністю і є конкретним благом. Товар як споживча вартість є носієм його якості. Підвищення якості невіддільне від прискорення науково-технічного про-гресу, тому що тільки в сукупності рішення цих питань можна забезпечити конкурентноздатність товару на світовому ринку. Показник якості товару - це кількісна характеристика одного чи декількох властивостей товару, які становлять йо-го якість. Показник якості кількісно характеризує ступінь придатності товару задовольняти певні потреби. Номенкла-тура показників якості конкретного товару залежить від йо-го призначення. У товарів, які виконують декілька різнорід-них функцій, номенклатура показників може бути дуже ши-рока, у товару одноцільового призначення вона буде значно звуженою. Залежно від характеру властивостей показники якості по-діляються на такі групи: показники призначення (функціона-льні); показники надійності, ергономічні показники; естети-чні, показники технологічності, показники транспортабель-ності; показники стандартизації й уніфікації; патентно-правові показники; екологічні показники; показники безпеки; економічні показники і показники однорідності. На стадії то-варного обігу на внутрішньому ринку показники технологіч-ності, стандартизації й уніфікації і патентно-правові, як пра-вило, не використовуються. Залежно від кількості властивостей показників, які харак-теризуються, їх поділяють на одиничні і комплексні. Одинич-ний показник кількісно характеризує одну просту властивість. Комплексний показник характеризує одним числом одночасно декілька властивостей товару або складну властивість. Розрізняють показники фактичні, базові і відносні. Фак-тичний показник - це конкретний одиничний або комплекс-ний показник, встановлений для даного товару. Базовий по-казник - це показник, прийнятий як вихідний при порівнян-ні з фактичним при оцінюванні якості. Відносний показник характеризує співвідношення фактичного і базового показ-ників. За способом вираження показники бувають розмірними, які виражаються в різних одиницях виміру, і безрозмірними, які виражаються в частках одиниці або у відсотках. Особли-вий вид - інтегральний показник, який виражає співвідно-шення корисного ефекту товару і сумарних витрат на його розробку, виготовлення, обіг і споживання. Отже, це співвід-ношення споживчої вартості і вартості. Класифікаційне призначення -- здатність ряду властивостей і показників виступати в якості класифікаційних прикмет. Так, різні моделі автомобілів можуть бути класифіковані за потужністю двигуна, витратами палива, вантажопідйомністю, функціональним призначенням (вантажні, легкові, спеціальні тощо). Універсальне призначення - здатність властивостей і пока-зників задовольняти одночасно кілька споживчих потреб. Наприклад, пропагування останніми роками здорового спо-собу життя спонукало використання менш жирних продуктів, запобігає токсичності (небезпеці), тобто вони стали відігра-вати соціальну роль, а в непродовольчій групі з'явилося по-няття спеціального призначення допоміжних предметів та косметики (креми, гелі, пудри) при проведенні оздоровчих заходів для окремих видів спорту тощо. Надійність - здатність товару зберігати функціональне призначення в процесі збереження або експлуатації впродовж установленого терміну. Залежно від критерію надійності роз-різняють такі підгрупи: довговічність, безвідмовність, ремон-топридатність та зберігання. Довговічність - здатність товарів зберігати працездатність до наступного стану або встановленого терміну технічного обслуговування і ремонту. Довговічність - властивість непродовольчих товарів дов-гострокового використання. Воно не характерне для товарів продовольчих, а також непродовольчих, призначених для безпосереднього вживання, в ході якого вони частково або повністю безповоротно втрачаються (наприклад, парфумер-но-косметичні товари). Але треба пам'ятати, що деякі непро-довольчі товари, які володіють значною довговічністю, вхо-дять у протиріччя із соціальним призначенням, оскільки до-строково виходять з моди, морально застарівають. Це стосу-ється одягу, взуття, головних уборів, окремих складнотехнічних товарів. Показниками довговічності можуть бути термін експлуатації виробів, ресурс та ін. Безвідмовність - здатність товарів виконувати функціона-льні призначення без появи дефектів, які заважають подаль-шій експлуатації. Безвідмовність характеризується терміна-ми, впродовж яких товари експлуатуються безвідмовно з но-рмою передбачених дефектів. Показниками безвідмовності можуть бути середнє напрацювання до першої відмови, інте-нсивність відмов. Ремонтопридатність - здатність товарів відновлювати свої вихідні властивості, насамперед функціонального при-значення, після усунення виявлених дефектів. Ремонтоприда-тність характерна для багатьох непродовольчих товарів, осо-бливо складнотехнічних, які за цією властивістю поділяються на ремонтопридатні і ремонтонепридатні. Ремонтопридатність тісно пов'язана з довговічністю, за-вдяки чому збільшується термін експлуатації товару. Ця споживча властивість разом з довговічністю може бути по-кладена в основу формування переваг для того сегменту споживачів, які бережливі або не мають матеріальних коштів для частого повторення покупок аналогічного призначення. Показниками ремонтопридатності є параметр потоку відказав, гарантійне напрацювання, напрацювання на відмову, те-рміни ремонту. Збереження -- здатність товару підтримувати вихідні кі-лькісні та якісні характеристики без значних втрат упродовж певного терміну; якщо ж вони відбуваються, то це повинно бути економічно виправдане. Збереження починається з мо-менту виготовлення товару і продовжується до його утиліза-ції. Етап збереження поділяють на два періоди: складське збереження у виготовлювача, оптовій і роздрібній торгівлі та домашнє збереження у споживача. Показниками збереження споживчих товарів є втрати, вихід товарної (стандартної) продукції, терміни збереження. Збереження тісно пов'язане з факторами, які впливають на товар при транспортуванні, збе-реженні і споживанні. Необхідно враховувати вплив паку-вання, умов транспортування, складування і збереження то-варів. Методи визначення показників якості: органолептичний, реєстраційний, розрахунковий, вимірю-вальний, експертний і соціологічний. Органолептичний метод ґрунтується на визначенні пока-зників за допомогою органів почуттів людини: зору, нюху, слуху, дотику, смаку. Показники виражаються в балах. Цей метод найбільш прийнятний у торгівлі. Реєстраційний метод ґрунтується на спостереженні і під-рахунку числа визначених предметів, подій, слухів, витрат, явищ. Його використовують при статистичному контролі якості або при дослідному носінні. Розрахунковий метод грунтується на визначенні показників якості розрахунковим шляхом. Вимірювальний метод найбільш об'єктивний, він дає найточніші результати. Перспективними напрямами цього методу є прискорені експрес-методи, які не руйнують конт-ролю Градація якості товарів. Взаємозв'язок оцінки з градаціями якості і класами товарів за призначенням. Градація, клас, сорт - категорія або розряд, привласнені об'єктам, що мають те ж саме функціональне застосування, але різні вимоги до якості (МС 180 8402:1994). Для прийнят-тя остаточного рішення про градацію якості товару необхідно порівняти дійсні і базові значення за всією номенклатурою обраних показників, і якщо виявлена невідповідність, то то-вару не може бути привласнена стандартна градація, а тільки знижена - нестандартна чи брак. До нестандартного відноситься товар, який не відповідає встановленим вимогам по одному чи комплексу показників, але невідповідність не є критичною. Наприклад, якщо дефо-рмація взуття за показниками вища від встановленої норми, то воно відноситься до нестандартного. Брак - товар з виявленими ліквідними чи неліквідними невідповідностями по одному чи комплексу показників. Існує брак, який можна ліквідувати (виправити) та неліквідний (не підлягає виправленню). Після усунення невідповідності гра-дація товару може бути змінена. Якщо усунення браку спри-яло покращенню всіх показників до встановленої норми, то товар відноситься до стандартного .За показником невідповідності відповідним вимогам усі товари за призначенням поділяють на три класи. До 1 класу відносяться товари, придатні до використання за призначенням (реалізуються без обмежень). клас - товари, умовно придатні для використання за призначенням (реалізуються за зниженою ціною чи перероб-ляються). клас - небезпечні товари, непридатні для використання за призначенням (неліквідні відходи, їх утилізують). В оптовій і роздрібній торгівлі переважають споживчі то-вари І класу. Товари II і III класів повинні вчасно виявлятися при приймальній оцінці якості і не допускатися до реалізації. Однією з найважливіших завдань оцінки якості - встано-вити градації якості стандартної продукції, представленої со-ртами. Сорт (ґатунок) - це категорія якості продукції одного найменування, але відмінна від іншої категорії значеннями показників. Сукупність сортів, що відносяться до однойменного товару, називається сортаментом. Розрізняють сортаменти природний і товарний. Природний - це сукупність сортів однойменної про-дукції, яка відзначається характерними анатомо - морфологіч-ними ознаками. Термін "сорт" у природному сортаменті прита-манний тільки харчовим продуктам рослинного походження , а для худоби - це "порода", для птиці - "кроси". Непродовольчі товари на природні сорти не поділяються через складність і багатоступінчастість виробництва. Товарний сортамент - сукупність товарних сортів, які розрізняються значеннями регламентованих нормативною документацією показників якості. Розрізняють вищий, І, II і III сорти. Іноді виділяють сорт "екстра". Сортам деяких това-рів взамін чи додатково привласнюють особливі наймену-вання. Наприклад, М'яч шкіряний "Футбольний", "Волейбо-льний", а може бути і не шкіряний, тобто із штучної сирови-ни. На формування товарного сорту впливають фактори: си-ровинні, технологічні, умови і термін зберігання. Якщо зміни сорту відбулися на стадії виробництва, вини-кає такий показник, як пересортиця. Але це поняття суб'єкти-вне. Якщо ж товар "перележав" свої терміни зберігання і втратив свої властивості, то така пересортиця має об'єктив-ний характер. Кількісна характеристика товарів Кількісна характеристика представлена двома поняттями: одиничні зразки (екземпляри) товарів і їх сукупність - товарні партії. Схема взаємозв'язку кількісних характеристик наво-диться на рис. 7. Одиничні екземпляри - це окремі товари, які мають цілі-сність і володіють властивими їм споживчими якостями. На-приклад: автомобіль, пара взуття і т. ін., а також упаковані. До одиничних екземплярів не відносяться пакувальні одиниці, що складаються з окремих виробів (ящик цвяхів та ін.). Товарна партія - сукупність одиничних екземплярів то-варів комплексних пакувальних одиниць (одного виду і на-йменування), об'єднаних за певною ознакою. Фізичні властивості товарів Усі товари - одиничні екземпляри та товарні партії - ма-ють спільні і специфічні кількісні (або розмірні) характерис-тики. До спільних кількісних характеристик товарів відносять такі основні фізичні величини: маса, довжина, термодинаміч-на температура, а також похідні від них величини: обсяг, теп-лопровідність, теплоємкість. Специфічні кількісні характеристики притаманні або товарним партіям, або одиничним екземплярам товарів. Серед найбільш розповсюджених кількісних характеристик товар-них партій можна назвати: об'ємну (насипну) масу, скважистість, сипучість, кут нахилу насипу товарів, вертикальний або горизонтальний тиск шару товарів на будівельні конструкції або нижні шари товару. Одиничним екземплярам притаманні такі специфічні характеристики, як пористість, пластичність, еластичність, в'язкість, механічна стійкість, твердість тощо. Фізичні властивості споживчих товарів, залежно від при-роди поділяють на такі групи: розмірно-масові характеристики (властивості); структурно-механічні властивості; електричні властивості; оптичні властивості. Розмірно-масові характеристики представлені масою, довжиною, площею, обсягом. У процесі товарообігу, при про-веденні контролю і реалізації товарів кількісному виміру під-лягають як одиничні екземпляри, так і товарна партія цілком. Для пакувальних одиниць і товарних партій застосовують абсолютну масу, яка не тільки характеризує кількість зміню-ваного об'єкта, є ідентифікуючою ознакою (наприклад олійна фарба в банках масою 3,2 і 1 кг). Маса використову-ється також для характеристики таких непродовольчих това-рів, як тканини, папір, шпалери, будівельні матеріали тощо. Довжина - основна фізична величина, виражена в метрах. Застосовується як показник якості окремих товарів (довжина штучних виробів), а також як основна одиниця вимірів тка-нин, будівельних матеріалів з деревини, при приймально-здавальному контролі якості товарів тощо. У торговій прак-тиці часто використовується така одиниця виміру величини як погонний метр - умовна одиниця довжини, що не зале-жить від ширини виробу. Похідними величинами довжини є площа і об'єм. Площа - застосовується для характеристики устаткуван-ня, тари, складських приміщень. Для товарних партій корис-туються похідними показниками - коефіцієнтом завантажен-ня, який розраховують як масу товару, розміщену на 1 м2. Об'єм - похідна фізична величина, застосовувана для ха-рактеристики рідких товарів (пакувальних одиниць чи товар-них партій). Вона є мірою при відпусканні товару спожива-чеві, ідентифікуючою прикметою, наприклад, косметичної продукції в тетрапаках: 1, 0,5, 0,25 л; парфуми у флаконах місткістю 16, 50, 100 мл. Для ряду непродовольчих товарів об'єм є головним показником. Наприклад, об'єм холодильної камери холодильників, об'єм циліндрів двигунів автомашин. Теплофізичні властивості - до загальних властивостей окремих видів товарів відносяться: температура, теплоєм-ність, теплопровідність. Температура впливає на збереження товарів, тому для кожної групи установлено свій норматив. Теплоємність - кількість тепла, необхідна для підвищення температури обся-гу певної маси в певному інтервалі температур. Показником теплоємності слугує питома теплоємність, яка визначається кількістю тепла, необхідного для підвищення температури 1 кг продукту на 1С. Виражається показник у Дж/°С або Дж/(кг-К), де К - градус Кельвіна. Питома теплоємність води дорівнює 1. Теплоємкість товарів залежить від хімічного складу і тем-ператури, а товарних партій - ще й від аеропростору всере-дині товарної партії. Показник питомої теплоємкості застосо-вується для розрахунку потреби в холодильниках або конди-ціонерах. Теплопровідність - кількість тепла, що проходить через масу об'єкта певної товщини і площі у фіксований час при різниці температур на протилежних поверхнях в один градус. Коефіцієнт теплопровідності характеризується кількістю те-пла, яка проходить через масу продукту товщиною 1 м на площі 1 м за 1 год. при різниці температур на протилежних поверхнях у 1 .Одиниця виміру питомої теплопровідності (кДж)Технологічний цикл товарів. Стадії технологічного циклу Розглянуті фізичні властивості одиничних екземплярів і товарних партій формуються на різних стадіях технологічного циклу товаропросування. Так, маса, обсяг та інші розмірно-масові характеристики одиничних екземплярів створюються на передтоварній стадії, а такі самі характеристики товарних партій - на товарній стадії. Тому слід чітко уявляти основні стадії та етапи технологічного циклу, їх вплив на формування і збереження кількісних характеристик. Основні стадії та етапи технологічного циклу склада-ються з: 1 - передтоварної стадії (проектування, матеріально-технічне забезпечення, приймальний контроль сировини, виробництво продукції, остаточний контроль готової продукції); 2 - товарної стадії (формування товарних партій, зберігання і транспортування, передреалізаційна товарна обробка, реалізація товарів, споживання (експлуатація), післяпродажне обслуговування при експлуатації або консультування); 3 - стадії утилізації відходів товарів (повторне використання або знищення відходів). Не вся вироблена продукція стає товаром, частина її від-браковується при остаточному контролі як дефектна і відпра-вляється на промпереробку або знищення. Приймання товарів за якістю здійснюється в торгових організаціях партіями. Незалежно від розміру партії прийма-льний контроль за якістю вибірковий. При цьому існує певна методика для окремих видів, але немає єдиних правил добору проб у стандартах. Терміни "проба" і "вибірка" дають можливість виконати якісний контроль. Проба - це мінімально допустима частина товару. Вибірка - певна мінімально припустима кількість па-кувальних одиниць, що характеризують партію. Правила добору проб і вибірок установлюються стандар-тами на методи іспитів, при їх відсутності умови домовля-ються в контрактах купівлі-продажу. Окремо існує норматив для добору проб і вибірки для тар-ного і безтарного товару. Ці показники мають вирішальне значення у разі спірних питань поставки, закупки товарів між суб'єктами господарської діяльності. Класифікація продуктів Класифікація (від латів. clаssіs - розряд, клас і асіо - рою, розкладаю) - система супідрядних понять (класів, об'єктів) якої-небудь галузі знань або діяльності людини, що часто представляється у вигляді різних за формою схем або таблиць і використовувана як засіб для установлення зв'язків між цими поняттями або класами об'єктів, а також для точного орієнтування в різноманітті понять або відповідних об'єктів. Класифікація служить засобом зберігання і пошуку інформації, що міститься в ній самій. Інше завдання класифікації - проведення ефективного пошуку інформації або яких не будь об'єктів, які містяться в спеціальних сховищах. Класифікація виражає систему законів, властивих відображеному в ній фрагменту дійсності, які обумовлюють зафіксовані в ній властивості і відносини об'єктів. Їх систематизація покликана враховувати той факт, що в природі немає строгих розмежувань і плавні переходи від одного класу до іншого - невід'ємна властивість дійсності. Класифікація сприяє руху науки або галузі техніки із ступеня емпіричного накопичення знань на рівень теоретичного синтезу, системного підходу. Такий перехід можливий лише за умови теоретичного осмислення, різноманіття фактів. Практична необхідність в класифікації стимулює розвиток теоретичних аспектів науки або техніки, а її створення є якісним стрибком в розвитку знання. Класифікація, що базується на наукових основах, не тільки є в розгорненому вигляді картиною стану науки, техніки або їх фрагментів, але і дозволяє робити обґрунтовані прогнози відносно не відомих ще фактів або закономірностей. Особливо гостро проблема класифікації встала у зв'язку із створенням інформаційного суспільства. Велика кількість і погана впорядкованість нових понять і термінів, друкарських і неопублікованих матеріалів утрудняють пошук і використання потрібних даних, що викликає інформаційний дефіцит, гальмуючий всеосяжний процес. Тому розробка оптимальних класифікацій стає не тільки науковою, але і економічною проблемою. Серед різних методів в сучасному товарознавстві широко використовують ієрархічний і фасетний методи класифікацій. При ієрархічному методі множину послідовно підрозділяють на класифікаційні угрупування, між якими існує підлегла залежність: система класифікацій на основі підлеглості нижчестоящих угрупувань вищестоящим (мал. 1.1). Де М- початкова безліч об'єктів класифікації м1 - мн - підмножина При фасетному (від фр. Раcetіе - грань каменя) методі класифікацій множину, що класифікується, підрозділяють на незалежні один від одного паралельні угрупування. Об'єкт класифікації при цьому методі є багатоаспектним, багатогранним і характеризується деяким набором ознак ( рис.2.)
Залежно від завдань, що вирішуються при класифікації, одночасно утворюється різна кількість товарних угрупувань або комбінація ознак їх різних фасет. Прикладом можуть бути фасети призначення матеріалів і устаткування, їх походження і технології виробництва, розмірів і так далі Кожен з цих методів класифікації має свої переваги і недоліки. При створенні системи класифікацій необхідно керуватися такими правилами: система повинна бити науково обґрунтована і мати практичне значення; ділення множини необхідно починати з найбільш загальних ознак; на кожному ступені можна використовувати тільки один ознаку; необхідно забезпечувати можливість кодування при використанні ЕВМ в роботі з класифікаторами. Практичне застосування системи класифікацій нерозривно пов'язане з кодуванням - складанням і привласненням коди класифікаційному угрупуванню або об'єкту класифікації. Методі класифікації і кодування застосовуються при створенні класифікаторів - затверджених офіційних документів, які є систематизованим переліком найменувань і код груп і об'єктів класифікації. Наказом Держпотребстандарта Україні від ЗО грудня 1997 р. № 822 затверджений і введений в дію Державний класифікатор продукції і послуг (ГКПУ). Він адаптований до Європейської класифікації продукції і послуг з видів діяльності і охоплює продукцію і послуги, на які розповсюджуються діючі стандарти, технічні умови і рівносильні їм документи. Використання ГКПУ забезпечує умови для рішення наступних завдань: здійснення комплексного обліку продукції і послуг органами державної статистики; побудова міжгалузевого балансу виробництва і розподілу продукції і послуг в країні; здійснення зіставлення національних статистичних даних з даними Статистичної комісії Європейського Союзу і ООН; надання інформації про вітчизняну продукцію і послуги для зарубіжних ринків; інформаційне забезпечення робіт по дослідженню вітчизняних і зарубіжних ринків. Важливішим характерним угрупуванням товарів є асортимент - сукупність товарів і виробів певного призначення, об'єднаних в групи за класифікаційною ознакою. Асортимент підрозділяють на груповій, видовій і внутрішньовидовій. Розгорнений асортимент продукції чорної металургії називають сортаментом (скор. від «асортимент»), лісовій і деревообробній промисловості - сортиментом. Номенклатура промислової продукції - це систематизований перелік продукції в натуральному виразі зі встановленими кодами позиції, вживаними при автоматизованій обробці інформації. Всі товари за призначенням підрозділяють на три великі групи: товари виробничо-технічного призначення - для виробництва інших товарів (сировина, матеріали, деталі, напівфабрикати, машини і устаткування); споживчі - для особистого споживання індивідуальними (кінцевими) споживачами; оргтехнічні - для поліпшення організації адміністративно-управлінської діяльності. Найбільш загальна класифікація продукції виробничо-технічного призначення приведена в табл. 1.2. У теорії і практиці товарознавство розглядає такі поняття, як властивості, показники широти, повнота, новизна, структура, реальність, гармонійність асортименту. Всі вони використовуються при управлінь асортиментом товару, формуванні асортименту і визначенні асортиментної політики. Таблиця 1.2 Класифікація продукції виробничо-технічного призначення
|
