Контрольна з зовнішньоекономічної діяльності

Контрольна з зовнішньоекономічної діяльності

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РЕГІ ім. СТЕПАНА ДЕМ’ЯНЧУКА

Shura19@yandex.ru

Контрольна робота

з дисципліни “Зовнішньоекономічна діяльність”

Виконала:

Перевірив:

РІВНЕ – 2004

Вступ

Комплексні економічні перетворення, що відбуваються сьогодні в

Україні, мають на меті не лише виробити моделі та механізми побудови і

послідовної реалізації сучасних економічних відносин, але й поступову

інтеграцію українських підприємств у міжнародні економічні зв'язки, з

одного боку, і залучення іноземних підприємців до діяльності в Україні, - з

іншого.

Ефективність господарської діяльності як вітчизняних, так і іноземних

підприємців у рамках правової системи конкретної держави визначається,

насамперед, ступенем досконалості охоплення сфер регулювання і

ліберальності її законодавства. Україна в даному разі не є винятком. У

зв'язку з цим зростає значення правового регулювання питань функціонування

різних суб'єктів господарської діяльності в Україні, побудованої на

взаємовідносинах, що мають місце як на території України, так і за її

межами і ґрунтуються на законах зовнішньоекономічної Діяльності. Саме так

це сформульовано в Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність". З

його прийняттям зовнішньоекономічна Діяльність в Україні вперше одержала

правовий статус. Цей закон є нормативно-правовим актом, в якому

пропонується визначення поняття зовнішньоекономічної діяльності, її

суб'єктів, їхніх прав і свобод; встановлюються принципи здійснення та

організаційні форми зовнішньоекономічної діяльності.

Розвиток продуктивних сил країн неминуче веде їх до виходу на

зовнішній ринок, до зростання міжнародних зв’язків і взаємо переплетення

національних економік, сприяє інтернаціоналізації господарського життя.

Зовнішньоекономічна діяльність пов'язана з проведенням різними

господарськими суб'єктами ділових операцій на закордонних ринках. У Законі

України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (стаття 1), прийнятому 16

квітня 1991 p., зазначено, що: "Зовнішньоекономічна діяльність суб'єктів

господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської

діяльності заснована на взаємовідносинах як на території України, так і за

її межами". Тому очевидно, що зовнішньоекономічна діяльність включає два

види ділових операцій: операції українських суб'єктів господарювання за

межами України та закордонних господарських суб'єктів із різних країн в

Україні.

1. Зміст понять “зовнішньоекономічна діяльність” і “менеджмент

зовнішньоекономічної діяльності”.

Відповідно до чинного законодавства України суб'єктами

зовнішньоекономічної діяльності в нашій країні є:

V фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без

громадянства, що мають цивільну правоздатність і дієздатність

відповідно до законів України і постійно мешкають на її території;

V юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і постійне

місцезнаходження яких - на її території;

V об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, що не є

юридичними особами відповідно до законів України, але які мають

постійне місцезнаходження на території України і яким законами

України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

V структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності, іноземних

суб'єктів господарської діяльності, що не є юридичними особами

відповідно до законодавства України (філії, відділення і та ін.),

але мають постійне місцезнаходження на території України;

V інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами

України, в тому числі держава в особі її органів, органів

місцевого самоврядування в особі створених ними

зовнішньоекономічних організацій, що беруть участь у господарській

діяльності на території України.

Чинне законодавство не дає вичерпного переліку можливих (дозволених)

видів зовнішньоекономічної діяльності, здійснюваних її суб'єктами. З

урахуванням основної вимоги - відсутність прямої або непрямої заборони на

той чи інший вид діяльності - сьогодні більш-менш ефективно в Україні

здійснюються:

> експорт та імпорт товарів, капіталів і робочої сили;

> надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності послуг

іноземним суб'єктам господарської діяльності;

> наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича,

навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами

господарської діяльності;

> навчання і підготовка спеціалістів на комерційній основі;

> міжнародні фінансові операції та операції т цінними паперами

у випадках, передбачених законами України;

> кредитні та розрахункові операції між суб'єктами

зовнішньоекономічної діяльності й іноземними суб'єктами

господарської діяльності;

> створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності

банківських, кредитних і страхових установ за межами

України; створення іноземними суб'єктами господарської

діяльності зазначених установ на території України у

випадках, передбачених її законом;

> спільна підприємницька діяльність між суб'єктами

зовнішньоекономічної діяльності України та іноземними

суб'єктами господарської діяльності, що включає створення

спільних підприємств різних видів і форм, проведення

спільних господарських операцій і спільне володіння майном

як на території України, так і за її межами;

> підприємницька діяльність на території України, пов'язана з

наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок та

інших нематеріальних об'єктів власності з боку суб'єктів

господарської діяльності;

> аналогічна діяльність за межами України;

> організація і здійснення діяльності в сфері проведення

виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів,

семінарів та інших подібних заходів, здійснюваних на

комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної

діяльності;

> організація і здійснення оптової, консигнаційної і

роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту

у випадках, передбачених законодавством України;

> товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність,

побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами

зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами

господарської діяльності;

> орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами

зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами

господарської діяльності;

> операції із придбання, продажу та обміну валюти на валютних

аукціонах, валютних біржах і на міжбанківському валютному

ринку;

> роботи на контрактній основі фізичних осіб з України з

іноземними суб'єктами господарської діяльності як на

території України, так і за її межами;

> робота іноземних фізичних осіб на контрактній платній основі

із суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на

території України, так і за її межами та інші не заборонені

законодавством України види зовнішньоекономічної діяльності.

Якщо ж іноземець прибув в Україну на певний строк для працевлаштування,

то варто керуватися "Тимчасовим положенням про умови і порядок оформлення

іноземним громадянам дозволів на працевлаштування в Україні", затвердженим

наказом міністра праці України № 27 від 5 травня 1993 р. Відповідно до

цього положення праця іноземців може бути використана тільки при наявності

дозволів на працевлаштування, якщо інше не встановлюють закони України або

міжнародні договори. Такий дозвіл не потрібен для керівників спільних

підприємств та іноземних суб'єктів господарської діяльності, що діють на

території України, а також представникам іноземного морського (річкового)

флоту та закордонних авіакомпаній, що обслуговують їх на території України.

Для співробітників представництв іноземних суб'єктів господарювання,

офіційно зареєстрованих в Україні, Міністерством економіки та з питань

європейської інтеграції видається дозвіл на підставі оформлених належним

чином службових карток співробітників представництв та посвідчення про

реєстрацію представництва.

Крім заборони на втручання державних органів у зовнішньоекономічну

діяльність її суб'єктів, у випадках, не передбачених чинним законодавством,

аналізованих як обмеження права на здійснення зовнішньоекономічної

діяльності, встановлений цілий ряд інших гарантій останньої. Зокрема,

суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, що одержав від цієї діяльності у

власність засоби, майно, майнові й немайнові права та інші результати, має

право володіти, користуватися і розпоряджатися ними за власним бажанням.

Вилучення результатів зовнішньоекономічної діяльності у власника в будь-

якій платній і безплатній формі без його згоди забороняється, крім

випадків, передбачених законодавством України.

Право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності виникає у фізичної

особи з моменту придбання нею громадянської дієздатності, порядок, терміни

та інші умови виникнення якої регулюються законодавством України, в першу

чергу Цивільним кодексом. Фізичні особи, що мають постійне місце проживання

на території України, мають відповідне право, якщо вони зареєстровані як

підприємці відповідно до Закону України "Про підприємництво". Фізичні

особи, що не мають такого права, набувають його, якщо вони є суб'єктами

господарської діяльності за законами держави, в якій вони мають постійне

місце проживання або громадянами якої вони є.

Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність

відповідно до їхніх установчих документів із моменту набуття ними статусу

юридичної особи.

Зовнішньоекономічна діяльність може протікати в різни видах і формах.

Рівні зовнішньоекономічної діяльності бувають такими:

. макроекономічний (державний рівень);

. мікроекономічний (міжфірменний - ТНК).

Країни, що розвиваються, створюють інтеграційні угруповання для

подолання проблем індустріалізації. Число угруповань у країнах, що

розвиваються, складає приблизно від 35 до 40. Прикладом може служити

МЕРКОСУР (1991 рік - Асунсьонскоа угода) до складу якого входять Аргентина,

Бразилія, Парагвай і Уругвай. Цілями угруповання є - зниження бюджетного

дефіциту, подолання кризи.

Перешкоди на шляху взаємо обміну та співпраці країн, що розвиваються:

1.Країни, що інтегруються, слабко доповнюють економіки один одного, що

стримує процес інтеграції;

2.Звідси випливає, що необхідні структурні зміни;

3.Не розвинута інфраструктура;

4.Розходження рівнів і потенціалів розвитку;

5.Політична нестабільність.

Міжнародна зовнішньоекономічна діяльність – це об’єктивний процес

обміну та зближення країн світу, їхніх суб’єктів у всіх сферах людського

життя на основі спільності загальнолюдських інтересів. Міжнародні стосунки

включають міжнародну економічну, політичну, культурну інтеграцію та обмін.

Міжнародна економічна інтеграція – характеризується взаємним сплетінням

економік різних країн, проведенням узгодженої державної політики як у

взаємних економічних відносинах, так і у відносинах з третіми країнами.

Міжнародна економічна інтеграція означає: співробітництво між

національними господарствами різних країн, ліквідацією бар’єрів у торгівлі

між країнами, зближення ринків кожної з країн з метою створення єдиного

спільного ринку.

Форми зовнішньоекономічної діяльності.

У своєму розвитку міжнародна економічна діяльність проходить ряд

етапів, кожен з яких передбачає більш широку інтеграцію і має свої

особливості.

Зона вільної торгівлі – це пільгова зона регіонального типу, у межах

якої підтримується вільна від митних і кількісних обмежень міжнародна

торгівля країн-учасниць.(Зона вільної торгівлі промисловими товарами в

Європі).

Митний союз – це спільна митна територія країн з повною ліквідацією мит

у взаємних відносинах і з єдиним митним тарифом по відношенню до інших

країн.

Метою митного союзу є: полегшити взаємну торгівлю країн-учасниць, і в

той же час, не створювати додаткових перешкод у торгівлі з третіми

країнами.

Спільний ринок – це об’єднання національних ринків декількох країн в

єдиний великий ринок з вільним переміщенням в його межах капіталів,

товарів, послуг і робочої сили. У процесі вирішення знаходяться такі

питання, як: повне узгодження економічної політики і т.д., вирівнювання

економічних показників.

Економічний союз – це об’єднання національних економік декількох країн

на основі митного союзу, спільного ринку, уніфікації фінансових систем і

проведення спільної валютної політики.

1. Економічний союз - виникає на етапі високого економічного розвитку.

Проводиться погоджена (чи навіть єдина) економічна політика і на цій основі

йде зняття всіх перешкод. Створюються міждержавні (наддержавні) органи.

Йдуть великі економічні перетворення у всіх країнах-учасницях.

2. Валютний союз - форма економічного союзу й одночасно велика складова

економічного союзу. Характерними рисами валютного союзу є:

- погоджене (спільне) плавання національних валют;

- установлення за згодою фіксованих валютних курсів, що цілеспрямовано

підтримуються Центробанками країн-учасниць;

- створення єдиної регіональної валюти;

- формування єдиного регіонального банку, що є емісійним центром цієї

міжнародної валютної одиниці.

Цілі і значення зовнішньоекономічної діяльності:

1. Досягнення найбільш високої ефективності виробництва.

2. Можливість регулювання соціально-економічних процесів на

регіональному рівні.

3.Насичення ринку товарами.

4.Забезпечення економічної і політичної консолідації та міжнародної

воєнної безпеки.

Наслідки й ефективність міжнародної економічної інтеграції для

економічного розвитку країн-учасниць.

Переваги:

. Збільшення розмірів ринку - ефект від масштабів виробництва (для країн з

малою ємністю національного ринку), на цій основі необхідність визначення

оптимального розміру підприємства.

. Зростає конкуренція між країнами.

. Забезпечення кращих умов торгівлі.

. Розширення торгівлі паралельно з поліпшенням інфраструктури.

. Поширення передової технології.

Негативні наслідки:

. Для більш відсталих країн це приводить до відтоку ресурсів (факторів

виробництва), йде перерозподіл на користь більш сильних партнерів.

. Олігопольна змова між ТНК країн-учасниць, що приводить до підвищення цін.

. Ефект утрат від збільшення масштабів виробництва при дуже сильної

концентрації.

Процеси економічної інтеграції неоднозначні. Спостерігається підвищення

ефективності виробництва за рахунок поглиблення спеціалізації. Завдяки

зростанню торгівлі посилюється економічна активність у багатьох країнах.

Процес входження України в систему світогосподарських зв'язків багато в

чому залежить від якості прийняття управлінських рішень у сфері

зовнішньоекономічної діяльності. Міжнародні ділові операції, як і

внутрішні, є результатом визначених управлінських дій: прогнозування і

планування, організації, мотивації, керівництва, контролю і т.д.

Звичайно, всі зазначені функції менеджменту в зовнішньоекономічній

діяльності мають істотні особливості. Скажімо, у процесі планування варто

враховувати міждержавні відносини, що впливають на вибір партнерів.

Маркетинг зовнішньоекономічної діяльності базується на вивченні міжнародних

ринків, особливостей запитів іноземних клієнтів, просування товарів і

послуг на закордонні ринки здійснюється з урахуванням місцевих традицій і

численних обмежень і т.д. По-іншому виглядає і функція організації в

зовнішньоекономічній діяльності. Наприклад, перед підприємством, що

виходить на закордонні ринки, відразу ж виникає запитання: створювати за

кордоном свої підрозділи чи шукати там закордонних посередників? Це

специфіка організації зовнішньоекономічної діяльності, оскільки внутрішні

ділові операції організовувати набагато простіше і менш ризиковане.

Схожі проблеми виникають і в інших аспектах управління

зовнішньоекономічною діяльністю. Це в результаті приводить до того, що із

загальної системи управління рано чи пізно при збільшенні обсягу

міжнародних операцій виділяється порівняно відособлена підсистема

управління (менеджменту) зовнішньоекономічною діяльністю.

Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) пов'язаний із

застосуванням загальних ідей і концепцій менеджменту у всіх формах

зовнішньоекономічної діяльності (експорті й імпорті товарів і послуг,

лізингових операціях, прямому інвестуванні і т.д.). Сутність менеджменту

зовнішньоекономічної діяльності полягає в комплексному дослідженні та

моделюванні міжнародного середовища у поєднанні з налагодженою взаємодією

всіх підрозділів і посадових осіб організації/установи в інтересах

продуктивного досягнення визначених зовнішньоекономічних стратегій.

Отже, звернімо увагу на такі три ключові моменти. По-перше, менеджмент

ЗЕД є визначеним процесом, що, насамперед, включає вивчення і проектування

елементів міжнародного середовища: закордонних партнерів, рівня цін, митних

правил, міжнародних норм і звичаїв та ін. У цій частині акцент робиться не

тільки на аналіз та оцінку майбутніх міжнародних операцій, але і на

проектування взаємовідносин з урахуванням визначених процедур. Цей елемент

менеджменту становить майже половину чинників успіху в міжнародному

бізнесі.

По-друге, необхідно домагатися ефективної взаємодії не тільки між

працівниками зовнішньоекономічних підрозділів, але і між усіма службами

підприємства, що і визначає успіх на міжнародних ринках. Тому менеджмент

ЗЕД, безумовно, включає і зусилля інших працівників у просуванні товарів

фірми на зовнішні ринки. Наприклад, начальник відділу технічного контролю,

організовуючи систему перевірки експортного товару на предмет відповідності

умовам зовнішньоторговельного контракту, є важливою ланкою функції контролю

в менеджменті ЗЕД. У випадку досягнення успіху на міжнародному ринку

згаданий керівник служби контролю повинен отримати винагороду у такій же

мірі, як і працівники ЗЕД.

По-третє, потрібно наголосити на продуктивному досягненні всією

організацією обраних зовнішньоекономічних цілей. Це значить, що критерієм

якості менеджменту ЗЕД є не тільки успіх сам по собі (досягнення цілей),

але і ціна цього успіху (витрати ресурсів, продуктивність).

Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності тісно пов'язаний із

міжнародним менеджментом. Останній є не що інше, як управління

транснаціональними компаніями. Оскільки зовнішньоекономічна діяльність

включає взаємодію національних і транснаціональних компаній, то вона

передбачає взаємодію зовнішньоекономічних підрозділів із міжнародними

відділеннями багатонаціональних корпорацій. При цьому для транснаціональних

компаній пріоритетне значення має універсальний міжнародний підхід, а дії в

кожній із країн є наслідком цього підходу. Зовнішньоекономічна діяльність у

цьому відношенні суперечлива за своєю природою: головним є репрезентування

внутрішньонаціональних операцій компанії, а міжнародна діяльність є

наслідком внутрішньо-національних успіхів.

Щодо таких категорій, як міжнародні фінанси, міжнародна логістика,

міжнародне право та ін., то кожна з них має власні функціональні основи і

закономірності. Міжнародні аспекти при цьому відіграють визначальну роль.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств будь-якої країни не може

ігнорувати закономірності здійснення кожної зі згаданих функцій

міжнародного бізнесу: фінансів, логістики, права, персоналу та ін. Тому

менеджмент зовнішньоекономічної діяльності базується на функціональних

складових міжнародного бізнесу такою мірою, якою це має відношення до

операцій даного підприємства. При цьому сам менеджмент зовнішньоекономічної

діяльності ґрунтується на визначених принципах.

2. Суть і особливості компенсаційних операцій.

Закінчення 20 століття і вступ у 21 століття економісти називають

епохою глобалізації, оскільки міжнародна інтеграція охопила практично всі

держави світу, одні в більшому ступені, інші в меншому.

Україна також виявилася втягнутою у цей процес, зокрема: стала членом

МВФ і Всесвітнього банку, Паризького клубу країн - кредиторів, підписала

угоду з Лондонським клубом банків - кредиторів, Домовленість про

партнерство і співробітництво між Європейським союзом і Україною, а також

була прийнята в Організацію Азіатсько-тихоокеанського економічного

співробітництва.

Значний вплив на зовнішньоторговельні позиції України зробило зміну

організації зовнішньої торгівлі внаслідок набуття Україною суверенітету в

ході реформування економіки.

Зовнішня торгівля по праву відіграє головну роль у міжнародних

економічних відносинах, будучи найпершою їхньою формою. У сучасних умовах у

міжнародній торгівлі беруть участь усі суб'єкти світового господарства. У

її основі лежить міжнародний поділ праці. Глибокий вплив на неї надає

науково - технічна революція, що прискорює якісне перетворення всіх

елементів продуктивних сил і зрушення в географічній і товарній структурі

світових товаропотоків.

Масштаби участі окремих національних господарств у світовій торгівлі

зв'язані з рівнем розвитку в них товарного виробництва товарного обертання.

Удосконалювання товарної географічної структури зовнішньої торгівлі

України, її організації з обліком сучасних світових тенденцій і досвіду

закордонних країн - важливий напрямок рівноправної інтеграції нашої країни

в систему міжнародних економічних відносин.

Товарообмінні операції передбачають експорт товарів або послуг за

кордон за умов здійснення імпорту відповідної кількості товару або послуг

із-за кордону, причому умови здійснення товарообмінних операцій

визначається конкретним типом угоди. При товарообмінних операціях один і

той же контрагент може виступати імпортером одних товарів та експортером

інших або, бувши експортером, бере на себе зобов’язання закупити і інші

товари (тобто виступити імпортером) у інших підприємців країни-покупця.

Причиною операції є бажання імпортера зберегти валюту всередині країни.

Виграють фірми, що отримують ринок збуту за кордоном.

КОМПЕНСАЦІЙНА ТОРГІВЛЯ - система торгівлі, за якою покупець товарів

сплачує їх вартість поставками інших товарів. Компенсаційна торгівля

належить головним чином до зовнішньої торгівлі.

КОМПЕНСАЦІЙНА ОПЕРАЦІЯ - 1. Взаємовигідні поставки товарів чи обопільне

забезпечення матеріальних інтересів контрагентів. 2. Операції, пов'язані з

комерційними акціями з відшкодування збитків, додаткових непередбачених

витрат, повернення боргів з метою виконання зобов'язань за договором.

КОМПЕНСАЦІЙНА ПОЗИКА - позика, що надається державою в іноземній валюті

в обмін на позику у вітчизняній валюті з метою запобігання валютного ризику

і валютних обмежень.

У більшості випадків експортери приймають на себе зустрічні

зобов'язання по закупівлях під тиском імпортерів, але зустрічний товар

купують не на повну суму експорту. Величина зустрічних закупівель залежить

від гостроти конкуренції між експортерами і коливається від 5 до 100 % сум

експортних контрактів. Існує два варіанти зустрічних закупівель.

У першому випадку тільки в силу рамкової угоди продавець - експортер

зв'язаний зобов'язанням по укладанню зустрічної операції, за межами якого

обидва договори цілком незалежні друг від друга. В другому випадку

укладання експортної угоди є для продавця - експортера умовою укладання і

можливо, виконання угоди по зустрічній торгівлі.

Бартерні операції. Являють собою безвалютний оцінений, збалансований

обмін товарами.

Бартерний контракт включає 2 контракти купівлі - продажу, умови

контрактів повинні бути цілком ідентичні. Бартерний контракт носить разовий

характер.

Компенсаційні операції. Від бартерної угоди відрізняються двома

моментами: по-перше - у бартерній угоді обмінюють товар на товар, а в

компенсаційній - список товарів на список товарів; і по-друге - бартерна

операція строго збалансована, а в компенсаційній можлива різниця між

вартістю взаємних постачань.

Якщо між сумами товарів, що поставляються, є різниця, то вона повинна

зберігатися контрагентом - боржником на спеціальному рахунку в банку країни

контрагента, що поставляє товар на велику суму. Ця різниця повинна бути

витрачена боржником у країні контрагента, тому вона називається

"неконвертованим сальдо". Компенсаційні операції застосовуються й у

контрактах підряду.

Компенсаційна операція може бути проведена у формі офсетної угоди, коли

компенсація здійснюється за допомогою включення в експортований матеріал

елементів, вироблених у країні - імпортера, або у формі світч угоди -

тристоронньої операції, що поширює на третю країну двосторонні угоди про

кліринг поточних рахунків купівлі і продажу.

Великомасштабні операції на компенсаційній основі. Суть таких операцій

полягає в тому, що одна країна, використовуючи обладнання та технологію

іншої країни, будує на своїй території промисловий об’єкт, продукцією якого

і буде розраховуватись за поставлене обладнання та технологію.

Викуп продукції, що застаріла. Такий вид міжнародних товарообмінних

операцій передбачає часткову компенсацію вартості нової техніки

однопрофільною старою. Стосується машино-технічних виробів: автотранспорт,

сільськогосподарські машини, дорожньо-будівні машини, літаки, ЕОМ.

Ініціатором таких операцій, як правило, виступає імпортер. Жорстка

конкуренція та бажання реалізувати свою продукцію, особливо якщо ринок

перспективний, примушують експортера йти на зустріч. Імпортер знижує

валютні витрати й одночасно позбавляється застарілої техніки, замінюючи її

новою. Викупивши стару техніку, після необхідного ремонту, експортер

перепродає її в країни, що розвиваються. Машини, які економічно невигідно

ремонтувати, розбирають та сортирують на деталі та вузли на дефектні та

пригодні. Дефектні йдуть на металолом, а інші використовуються на ремонтних

роботах.

Компенсаційні угоди: поняття та українська специфіка. Компенсаційні

операції відрізняються від бартерних тим, що відбувається обмін декількома

товарами з кожної сторони. З компенсаційними угодами пов’язано поняття

“неконвертоване сальдо”.

Механізм здійснення компенсаційної угоди:

1) кожен контрагент готує 2 списки товарів: в першому - які він хоче

продати; в іншому - які купити;

2) при зустрічі обговорюють номенклатуру товарів та уточнюють два списки:

перший - товари, які поставляє німецька фірма (наприклад), другий -

українська;

3) узгодивши перелік товарів, сторони узгоджують ціни по кожній позиції

переліку;

4) узгодивши ціни та інші умови постачання, сторони підписують контракт з

двома додатками: перший - перелік товарів, які постачаються до України,

другий-товари, які постачаються до Німеччини. В додатках вказуються ціни

по кожному найменуванню товару, а в контракті – загальні суми взаємних

постачань.

Практика компенсаційних операцій має широке поширення в країнах Східної

Європи і країнах "третього світу".

По дослідженнях Світового банку компенсаційна торгівля може досягати

чверті усього світового обміну продукцією.

Компенсаційні операції, один з напрямків коопераційного співробітництва

з іноземними підприємствами, що представляє собою угоду про покупку

продукції, виробленої на підприємствах, створених при їхньому фінансовому

сприянні, для погашення представленого кредиту.

Висновки

Значення зовнішньоекономічної діяльності в розвитку всіх країн, у тому

числі й України, постійно зростає. Історичний досвід підтверджує вигідність

розширення участі країн у міжнародному поділі праці і різноманітних формах

міжнародного бізнесу. І навпаки, згортання зовнішньоекономічної діяльності

неминуче призводить до уповільнення соціально-економічного розвитку країни,

виникнення складних проблем, які неможливо вирішити не лише в економіці,

але і в інших сферах суспільного життя. Тому процес глобалізації та

інтернаціоналізації господарського життя можна вважати закономірним з

огляду на посилення взаємозалежності між країнами і зростаючу схожість їх

економік.

У сучасному світі чіткіше простежується тенденція до інтеграції в

міжнародному економічному просторі. Доказом цього є тісна взаємозалежність

виробництва і міжнародної торгівлі. Сьогодні більшість товарів надходить на

ринок через зовнішню торгівлю або виготовляється з використанням

складників, що завозяться з-за кордону.

По-перше, менеджмент ЗЕД є визначеним процесом, що, насамперед, включає

вивчення і проектування елементів міжнародного середовища: закордонних

партнерів, рівня цін, митних правил, міжнародних норм і звичаїв та ін. У

цій частині акцент робиться не тільки на аналіз та оцінку майбутніх

міжнародних операцій, але і на проектування взаємовідносин з урахуванням

визначених процедур. Цей елемент менеджменту становить майже половину

чинників успіху в міжнародному бізнесі.

По-друге, необхідно домагатися ефективної взаємодії не тільки між

працівниками зовнішньоекономічних підрозділів, але і між усіма службами

підприємства, що і визначає успіх на міжнародних ринках. Тому менеджмент

ЗЕД, безумовно, включає і зусилля інших працівників у просуванні товарів

фірми на зовнішні ринки. Наприклад, начальник відділу технічного контролю,

організовуючи систему перевірки експортного товару на предмет відповідності

умовам зовнішньоторговельного контракту, є важливою ланкою функції контролю

в менеджменті ЗЕД. У випадку досягнення успіху на міжнародному ринку

згаданий керівник служби контролю повинен отримати винагороду у такій же

мірі, як і працівники ЗЕД.

По-третє, потрібно наголосити на продуктивному досягненні всією

організацією обраних зовнішньоекономічних цілей. Це значить, що критерієм

якості менеджменту ЗЕД є не тільки успіх сам по собі (досягнення цілей),

але і ціна цього успіху (витрати ресурсів, продуктивність).

Література:

1. І.М.Школа, В.М.Козменко: “Міжнародні економічні відносини”

Чернівці- “Рута” 1996 ст.187-195.

2. В.В.Козик, Л.А.Панкова “Світове господарство та міжнародні

економічні відносини” - ст. 63-73.

3. О.В. Гаврилюк, А.П. Румянцев. “Економічна інтеграція в сучасному

світі” -Київ 1995.

4. Кириченко О.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч.

посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002. -

384 с.

5. Попов С.Г. Внешнеэкономическая деятельность фирмы. Особенности

менеджмента и маркетинга. Учебное пособие - Изд. 2-е, доп. - М.:

Издательство "Ось - 89", 1999. - С. - 40.