Аварії з хімічно небеспечними речовинами і безпека на хімічних підприємствах

Аварії з хімічно небеспечними речовинами і безпека на хімічних підприємствах

Сторінки:

1. Вступ.......................................3.

2. Стисла характеристика хлора та аміака.....4-5.

3. Безпека функціонування хімічно небезпечних об'єктів: від чого

залежить і як забеспечується..........................10-17.

4. Правила поведінки і дії населення в очагах хімічної

поразки...........................18.

5. Список використаної літератури.............19.

Надзвичайні ситуації як правило торкаються великих мас населення на

великих територіях де велика імовірність появи великого числа поражених,

які потребують екстреної допомоги. В цій ситуації відвертанню жертв може

сприяти тільки комплекс заходів по медичному захисту населення, що включає

в себе лікувально-эвакуаційні, санітарно-гігієнічні і протиепідемічні

заходи. При цьому ці заходи повинні виконуватися в максимально стислі

терміни і спеціальними, професійно підготованими формуваннями, якими і є

формування медичної служби громадянської оборони і Мніністерства з питаннь

надзвичайних ситуацій Украіни. Але окрім цього велику роль в наданні

допомоги постраждалим грає саме населення поражених територій (само - і

взаємодопомога), тому зростає необхідність в навчанні населення правилам

поведінки в надзвичайних ситуаціях.

Основними хімічними речовинами, які використовуються та зберігаються

на терріторії м.Миколаєва є хлор та аміак. В чималих обсягах вони

зберіються на 16 підприємствах нашого міста і тому завжди є реальна загроза

викиду (виливу) цих речовин і пораження людей.

Проблема промислової безпеки значно загострилась з появою

крупномасштабных хімічних виробництв в першій половині нашого сторіччя.

Основу хімічної промисловості склали виробництва безперервного циклу,

продуктивність яких не має, по суті, природних обмежень. Постійне зростання

продуктивності зумовлене значними економічними перевагами великих настанов.

Як слідство, зростає зміст небезпечних речовин в технологічних апаратах, що

супроводжується виникненням небезпек катастрофічних пожеж, вибухів,

токсичних викидів і інших руйнівних явищ.

Хлор :

Ступінь токсичності 2.

Основні властивості : зеленувато – жовтий газ з характерним запахом,

важче повітря, мало розчиняється у воді, при виході в атмосферу димить.

Накопичується в низьких ділянках поверхні, підвалах, тонелях і т. п.

Вибухо – і пожежонебезпечність : негорюч. Ємкості можуть вибухати при

нагріванні.

Небезпечність для людини : можливий летальний випадок при вдиханні.

Пари впливають на слизову оболонку та шкіру, викликаючи опіки слизової

дихальних шляхів, шкіри та очей.

При враженні проявляються різкий загрудний біль, сухий кашель,

віддишка, різь в очах.

Засоби захисту : ізолюючий протигаз, фільтруючий протигаз марки В,

захистний одяг.

Дегазація : Місце розливу залити водою, вапняковим молоком, розчином

соди або каустіка.

Для запобігання глибини розповсюдження використовують постановку

водяних завіс за допомогою пожежних машин, мотопомп і т. п.

Міри першої допомоги :

а) Долікарська : винести на свіже повітря, дати кисень зволожений. При

відсутності дихання зробити штучне дихання за методом “рот в рот”. Слизову

та шкіру промити 2 % розчином соди не менш ніж 15 хвилин.

б) Лікарська : в очі преднізолонову мазь; при кашелі – внутрь кодеїн

0,015 або дикопін 0,02; при віддишці : п/ш 0,1% - ий розчин атропіна 1 мл.,

1 % - ий розчин дімедрола 1 мл., знеболюючі засоби. Сечегонні засоби в/в 2

% - ий розчин лазікса 2 – 4 мл.

Госпіталізація!

Аміак:

Ступінь токсичності 4.

Основні властивості : безцвітний газ з різким запахом. Легше повітря,

розчинний у воді. При виході у атмосферу димить.

Вибухо – і пожежонебезпечність : Горючий газ. Горить при існуванні

відкритого джерела вогню. Ємкості можуть вибухати при нагріванні. Пари

утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші.

Небезпечність для людини : Небезпечний при вдиханні, при високих

концентраціях можливий летальний випадок. Викликає сильний кашель та

задуха. Пари діють дуже подразливо на слизові оболонки та шкіряний покрів,

дотик викликає обмороження шкіри.

При враженні проявляються серцебиття, порушення частоти пульса,

“приливи”, насморк, кашель, затруднення дихання, почервоніння та зуд шкіри,

різь в очах.

Засоби захисту : ізолюючий протигаз, фільтруючий протигаз марки КД,

респіратор РПГ – 67 – КД, захистний одяг(гумові чоботи, перчатки).

Дегазація : Знешкодити джерело відкритого вогня. Для запобігання

глибини розповсюдження використовують постановку водяних завіс за допомогою

пожежних машин, мотопомп і т. п. Пошкоджені балони опрокинути в ємність з

водою.

Міри першої допомоги :

а) Долікарська : винести на свіже повітря. Забеспечити тепло та спокій.

Дати зволожений кисень. Шкіру, слизові та очі промити водою або 2 % -им

розчином борной кислоти не менш ніж 15 хвилин.

б) Лікарська : при затрудненому диханні – п/ш 0,1 % ий розчин

сіркокислого атропіна 1 мл., 1 % ий розчин дімедрола 1 мл. На шкіру

примочки 2 % розчину уксусної кислоти.

Госпіталізація!

Безпека функціонування хімічно небезпечних об'єктів (ХНО) залежить від

багатьох чинників : фізико-хімічних властивостей сировини, полупродуктів та

продуктів, від характеру технологічного процесу, від конструкції і

надійності обладнання, умов зберігання і транспортування хімічних речовин,

стану контрольно-вимірювальних приладів і засобів автоматизації,

ефективності засобів протиаварійного захисту і т.д. Крім того, безпека

виробництва, використання, зберігання і перевезень СДОР в значному ступені

залежить від рівня організації профілактичної роботи, своєчасності і якості

планово-запобіжних ремонтних робіт, підготовленості і практичних навичок

персоналу, системи нагляду за станом технічних засобів протиаварійного

захисту.

Наявність такої кількості чинників, від яких залежить безпека

функціонування ХНО, робить цю проблему вкрай складною. Як показує аналіз

причин великих аварій, що супроводжуються викидом СДОР, на сьогодні не

можна виключити можливість виникнення аварій, що призводять до поразки

виробничого персоналу.

Аналіз структури підприємств, що виробляють або що споживають СДОР,

показує, що в їхніх технологічних лініях обертається, як правило, незначна

кількість токсичних хімічних продуктів. Значно більша по обсягу кількість

СДОР міститься на складах підприємств. Це призводить до того, що при

аваріях в цехах підприємства в більшості випадків має місце локальне

зараження повітря, обладнання цехів, території підприємств. При цьому

пораження в таких випадках може отримати в основному виробничий персонал.

Необхідно відзначити, що на промислових об'єктах звичайно зосереджена

значна кількість різноманітних легкоспалахуючих речовин, в тому числі СДОР.

Крім того, багато СДОР вибухонебезпечні, а деякі хоча і негорючі, але

представляють значну небезпеку в пожежному відношенні. Цю обставину слід

враховувати при виникненні пожеж на підприємствах. Більш того, сама пожежа

на підприємствах може сприяти виділенню різноманітних отруйних речовин.

Тому при організації робіт по ліквідації хімічно небезпечної аварії на

підприємстві і її наслідків необхідно оцінювати не тільки фізико-хімічні і

токсичні властивості СДОР,але і їх вибухо - і пожеженебеспечність,

можливість утворення в ході пожежі нових СДОР і на цій основі приймати

необхідні міри по захисту персоналу, що бере участь в роботах.

Для будь-якої аварійної ситуації характерні стадії виникнення,

розвитку і спаду небезпеки. На ХНО в розпал аварії можуть діяти, як

правило, декілька чинників, що вражають - пожежа, вибухи, хімічне зараження

місцевості і повітря та інші. Дія СДОР через органи дихання частіше, ніж

через інші шляхи впливу, призводить до поразки людей.

З цих особливостей хімічно небезпечних аварій слідує: захисні заходи

і, насамперед, прогнозування, виявлення і періодичний контроль за змінами

хімічної обстановки, оповіщення персоналу підприємства повинні проводитися

з надзвичайно високою оперативністю. Локалізація джерела надходження СДОР

в навколишнє середовище має вирішальну роль в попередженні масової поразки

людей. Швидке здійснення цієї задачі може направити аварійну ситуацію в

контрольоване русло, зменшити викид СДОР і істотно знизити збитки.

Особливістю хімічно небезпечних аварій є висока швидкість формування і

дії чинників,які поражають, що викликає необхідність прийняття оперативних

мір захисту.

В зв'язку з цим захист від СДОР організується по можливості

заздалегідь, а при виникненні аварій проводиться в мінімально можливі

терміни.

Захист від СДОР являє собою комплекс заходів, здійснюваних з метою

виключення або максимального послаблення поразки персоналу і збереження

його працездатності.

Комплекс заходів по захисту від СДОР включає:

Інженерно-технічні заходи по зберіганню і використанню СДОР;

Підготовку сил і засобів для ліквідації хімічно небезпечних аварій;

Вивчення порядку та правил поведінки в умовах виникнення аварій;

Забезпечення засобами індивідуального і колективного захисту;

Забезпечення безпеки людей і використання ними засобів індивідуального і

колективного захисту;

Повсякденний хімічний контроль;

Прогнозування зон можливого хімічного зараження;

Попередження (оповіщення) про безпосередню загрозу поразки СДОР;

Тимчасову евакуацію з районів, що знаходяться під загрозою;

Хімічну розвідку району аварії;

Пошук і надання медичної допомоги постраждалим;

Локалізацію і ліквідацію наслідків аварії.

Обсяг і порядок здійснення заходів по захисту залежать від конкретної

обстановки, що може скластися в результаті хімічно небезпечної аварії,

наявність часу, сил і засобів для здійснення заходів по захисту і інших

чинників.

Передусім захист від СДОР організується і здійснюється безпосередньо

на ХНО, де основну увагу приділяється заходам по попередженню можливих

аварій. Вони носять як організаційний, так і інженерно-технічний характер і

направлені на виявлення і усунення причин аварій, максимальне зниження

можливих ушкодженнь і втрат, а також на створення умов для вчасного

проведення локалізації і ліквідації можливих наслідків аварії.

Всі ці заходи відбиваються в плані захисту об'єкту від СДОР, що

розробляється заздалегіть з участю всіх головних фахівців об'єкту. План

розробляється, як правило, в текстовій формі з додатком необхідних схем, що

вказують розміщення об'єкту, сил та засобів ліквідації наслідків аварії, їх

організацію і т. д. Він складається з декількох розділів і визначає

підготовку об'єкту до захисту від СДОР і порядок ліквідації наслідків

аварії.

В розділі організаційних заходів плану захисту від СДОР відбиваються :

Характеристика об'єкту, його підрозділів (цехів), наявних на об'єкті

СДОР;

Оцінка можливої обстановки на об'єкті у випадку виникнення аварії;

Організація виявлення і контролю хімічної обстановки на об'єкті в

повсякденних умовах і при аварії, порядок підтримання сил і засобів

хімічної розвідки і хімічного контролю;

Організація оповіщення персоналу об'єкту;

Організація укриття персоналу об'єкту в захисних спорудах, наявних на

об'єкті, порядок підтримання їх в постійній готовності до укриття людей;

Організація евакуації персоналу об'єкту при необхідності;

Порядок оснащення і застосування невоєнизованих формуваннь

Громадянської оборони на об'єкті для ліквідації наслідків аварії;